ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НЕПЕРЕРВНОЮ ОСВІТОЮ В УКРІЇНІ ТА ЇЇ РЕГІОНАХ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Любчук Ольга Костянтинівна

УДК 351.851:378

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НЕПЕРЕРВНОЮ ОСВІТОЮ В УКРІЇНІ ТА ЇЇ РЕГІОНАХ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація

на здобуття наукового ступеня доктора
наук з державного управління

Науковий консультант
Поважний Станіслав Федорович,
доктор економічних наук, професор

ДОНЕЦЬК – 2011

ЗМІСТ

Вступ 5
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади державного управління неперервною освітою як освітою впродовж життя 15
1.1 Аналіз теоретико-методологічного підгрунтя державного управління неперервною освітою в умовах становлення суспільства «знань» 15
1.2 Функціональна та цільова складові механізму державного управління неперервною освітою в Україні відповідно до вимог XXI століття 43
1.3 Концепція управління формуванням вміння вчитися впродовж життя як складовою неуречевленого капіталу в системі неперервної освіти 64
Висновки до розділу 1 80
Розділ 2. Концептуальні засади механізму державного управління неперервною освітою в Україні 83
2.1 Наукові концепти функціонування моделей державного управління неперервною освітою 83
2.2 Особливості функціонування організаційної складової механізму державного управління неперервною освітою 98
2.3 Інструментальна складова механізму державного управління неперервною освітою в контексті моделей державного управління 117
Висновки до роздiлу 2 131
Розділ 3. Аналіз передумов і сучасного стану державного управління неперервною освітою в Україні та в розвинених країнах світу 134
3.1 Державне управління радянською системою неперервної освіти як витоком його ефективності для української держави 134
3.2 Закордонний досвід державного управління неперервною освітою в розвинених країнах світу 152
3.3 Сучасний стан функціонування неперервної освіти як об’єкта державного управління в Україні 178
Висновки до роздiлу 3 208
Розділ 4. Удосконалення державного управління регіональною неперервною освітою як ключовим фактором соціально-економічного розвитку України 211
4.1 Державне управління регіональною неперервною освітою як чинником розвитку складових неуречевленого капіталу 211
4.2 Методичні аспекти оцінки підготовки освітньо-фахового потенціалу в системі вищої освіти як складової інтелектуального та людського капіталу регіонів 237
4.3 Удосконалення державного управління формуванням складових інтелектуального капіталу в системі формальної освіти регіону 250
Висновки до роздiлу 4 274
Розділ 5. Нормативно-правове та ресурсне забезпечення державного управління неперервною освітою 277
5.1 Кадрова складова механізму державного управління неперервною освітою 277
5.2 Нормативно-правове забезпечення функціонування механізму державного управління неперервною освітою в Україні 300
5.3 Удосконалення фінансування освітніх інновацій на основі їх розвиваючого ефекту в системі неперервної освіти 323
Висновки до роздiлу 5 335
Розділ 6. Розвиток механізму державного управління неперервною освітою для розбудови інноваційного освітнього простору 338
6.1. Державне управління регіональним освітнім простором в контексті його інноваційності 338
6.2. Механізм державного управління інноваційним розвитком неуречевленого капіталу в системі неперервної освіти 361
6.3 Концепція управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей як соціальних інноваторів регіону 378
Висновки до роздiлу 6 391
Висновки 393
Додаток А. Документи, що підтверджують впровадження результатів дисертаційного дослідження
Додаток Б. Перелік занять з розвитку психологічної складової вміння вчитися 399

412
Список використаних джерел 417

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення України як незалежної, демократичної та правової європейської держави в умовах глобалізації та інформатизації, стрімкого розвитку науково-технічного прогресу, впливу демографічної тенденції старіння населення, переходу розвинених країн світу до інноваційної економіки потребує створення відповідної системи неперервної освіти, спрямованої на забезпечення випереджувального розвитку суспільства, науки, виробництва, культури.
Поставлена стратегічна мета становлення України як розвиненої країни світу потребує перетворення вітчизняної системи неперервної освіти на визначальний чинник інноваційного соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, створення можливостей для вияву і розвитку інтелектуального, творчого потенціалів тих, хто навчається, перетворення вказаних видів потенціалу на складові неуречевленого капіталу: людський, інтелектуальний, соціальний та інноваційний капітал, що обумовлює необхідність модернізації системи освіти відповідно до вимог суспільства «знань», принципів європейської стратегії зайнятості (кваліфікації, підприємництва, гнучкості, рівних можливостей), підвищення якості освітніх послуг, які значно залежать від функціонування та розвитку механізму державного управління системою неперервної освіти. Тому виникає нагальна потреба в аналізі функціонування та розвитку складових механізму державного управління неперервною освітою з переходом України до суспільства «знань» на основі теоретичного, методологічного і методичного забезпечення.
Аналіз міри розробленості проблеми базується на фундаментальних та прикладних дослідженнях концептуально-методологічних засад, змісту, структури, моделей, сучасного стану функціонування і розвитку освіти таких учених, як С.Алашеєв, В.Андрущенко, О.Бабкіна, О.Балл, Є.Бачинська, В.Бех, Н.Бібік, І.Вакарчук, Б.Гершунський, Е.Гусинський, М.Дробноход, О.Джуринський, М.Євтух, В.Журавський, І.Зязюн, Л.Карамушка, В.Кремень, О.Локшина, М.Лукашевич, Є.Малитиков, Ю.Мальований, С.Ніколаєнка, О.Овчарук, В.Олійник, О.Пометун, В.Проскурін, О.Савченко, Д.Табачник, А.Хуторський та її неперервності, зокрема в роботах В.Александрова, Ю.Бицюри, Д.Дзвінчука, О.Дзьоби, Ю.Дорофєєва, М.Згуровського, Г.Зінченка, В.Кудрявцева, Г.Кузнєцова, В.Лугового, Р.Марданшиної, В.Маслова, М.Наянової, М.Степка, С.Сівець, Ж.Таланової, О.Щербак, а також на наукових розробках, присвячених аналізу наукових, методологічних, правових, кадрових та організаційних засад державного управління, тенденцій та напрямків сучасного стану його розвитку в працях таких учених, як В.Альохін, О.Бабікова, В.Бакуменко, Л.Беззубко, В.Бурега, М.Гаврилов, М.Гаман, А.Дєгтяр, С.Кіндзерський, В.Князев, Ю.Комар, В.Крижко, А.Лелеченко, В.Малиновський, Н.Мартиненко, А.Міщенко, Н.Нижник, О.Оболенський, В.Олуйко, Л.Пашко, В.Пілюшенко, О.Поважний, С.Поважний, Ю.Сурмін, С.Хаджирадєва та ін.
Вагомий внесок у розв’язання проблем розвитку механізмів державного управління системою неперервної освіти, її окремими складовими здійснили Г.Балихін, М.Білинська, В.Вікторов, Л.Гаєвська, Н.Діденко, О.Жабенко, С.Жарая, В.Зайчук, О.Зінченко, С.Калашникова, В.Коваленко, Н.Колісниченко, В.Лобас, Т.Лукіна, О.Ляшенко, А.Мазак, С.Майборода, І.Медведєв, В.Огаренко, В.Остапчук, Л.Полякова, В.Токарева, О.Тягушева, О.Черниш та ін. Разом з тим слід відзначити, що становлення сучасної неперервної освіти в розвинених країнах світу визначальним чинником розвитку суспільства «знань», обумовлює необхідність теоретико-методологічного обґрунтування функціонування і розвитку механізму державного управління неперервною освітою в Україні та її регіонах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління, зокрема у рамках тем «Фінансовий механізм державного управління економікою України» (номер державної реєстрації 0104U008798); «Дослідження та оцінка виробничого потенціалу підприємств регіону» (номер державної реєстрації 0101U002856); «Теоретико-методологічні засади розвитку творчих здібностей суб’єктів управління» (номер державної реєстрації 0105U004583), «Суспільно-гуманітарна компонента у змісті фахової підготовки студентів-управлінців».
Дисертантом в межах даних тем проведено дослідження механізму державного управління неперервною освітою як освітою впродовж життя, проаналізовано моделі державного управління, їх взаємовплив в становленні ефективних моделей неперервної освіти, інноваційного регіонального освітнього простору, розроблено концепцію підготовки фахівців в галузі управління як соціальних інноваторів.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад функціонування та розвитку механізму державного управління неперервною освітою в Україні та її регіонах відповідно до вимог постіндустріального суспільства. Досягнення цієї мети базується на тому, що становлення неперервної освіти як визначального чинника інноваційного соціально-економічного розвитку як окремого регіону, так і України в цілому залежить від механізму державного управління системою освіти. Чим вищі рівні розвитку елементів неуречевленого капіталу суспільства в системі формальної освіти, що можливо завдяки впровадженню управлінських, освітніх інновацій, розбудові інноваційної освітньої інфраструктури, тим ефективнішим є механізм державного управління системою неперервної освіти.
Відповідно до поставленої мети були визначені такі дослідницькі задачі:
здійснити теоретичний аналіз та узагальнення наукових підходів і концепцій щодо потреби державного управління в становленні неперервної освіти освітою впродовж життя;
систематизувати цілі, завдання та функції державного управління неперервною освітою в умовах розвитку суспільства «знань»;
удосконалити структуру неуречевленого капіталу відповідно до вимог постіндустріального суспільства;
визначити підсистеми формальної неперервної освіти, в яких відповідно до сензитивних вікових періодів необхідно формувати складові вміння вчитися протягом життя як психологічні та особистісні новоутворення;
провести аналіз впливу традиційної системи підготовки та розробленої експериментальної системи занять з формування психологічної складової процесуальної компетентності на розвиток інтелектуальних здатностей об’єктів навчання в системі формальної освіти;
проаналізувати особливості взаємовпливу моделей державного управління освітою в становленні найбільш ефективних моделей неперервної освіти провідних країн світу;
охарактеризувати сучасний стан національної неперервної освіти та державного управління нею відповідно до освітніх світових тенденцій;
обгрунтувати методичні підходи щодо оцінки сучасного стану підготовки освітньо-фахового потенціалу в системі вищої регіональної освіти та визначення наявності зв’язку з валовим регіональним продуктом як економічним показником регіону;
визначити цільову, функціональну, інструментальну, правову, управління якістю, управління інноваційним розвитком, організаційну, кадрову, ціннісно-ментальну складові інтегративного механізму державного управління неперервною освітою відповідно до вимог ХХІ століття;
удосконалити фінансову складову механізму державного управління освітніми інноваціями на основі їх розвиваючого ефекту;
розкрити детермінанти становлення різних видів освітнього простору з визначенням напрямів удосконалення механізму державного управління освітою для розбудови інноваційного освітнього простору;
розробити концепцію управління підготовкою фахівців в галузі управління як соціальних інноваторів.
Об’єктом дослідження є процеси державного управління неперервною освітою.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади функціонування та розвитку механізму державного управління неперервною освітою в Україні та її регіонах.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на основі використання системного підходу як загальнотеоретичної парадигми дослідження, атрибутивного наукового підходу, який сфокусований на вивченні потрійних сутнісних утворень найвищого рівня системності, застосування загальнонаукових і спеціальних методів досліджень, зокрема: метод експерименту, психодіагностичний метод, статистичні методи обробки отриманих даних емпіричних досліджень. Теоретичним підґрунтям проведеного дослідження стали концепції соціально-адекватного менеджменту, неуречевленого капіталу суспільства; неперервної освіти, розвитку (ґенези) особистості та теорії культурно-інформаційної освіти; культурно-історичного формування вищих психічних функцій.
У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи аналізу та синтезу для виділення підходів щодо розуміння сутності «неперервності» освіти, етапів її розвитку в Україні, цілей державного управління за критеріями рівня, спрямованості, інноваційності; метод порівняння – для удосконалення структури «Я-концепції», виявлення єдиних складових в управлінському та підприємницькому потенціалах; метод підведення під поняття – для визначення складових інтегративного механізму державного управління освітою. За допомогою методів аналізу та узагальнення здійснювалося уточнення ключових понять; методів порівняльно-історичного, логіко-структурного аналізу – вивчення передумов та особливостей сучасного стану державного управління неперервною освітою в Україні, Росії, США, Німеччині, Японії; методів системно-структурного аналізу, конкретизації, узагальнення, системного моделювання – з’ясування функцій, моделей державного управління неперервною освітою; спеціальних методів – впливу експериментальних занять на розвиток інтелекту, обґрунтування методичних підходів щодо оцінки стану підготовки освітньо-фахового потенціалу, його зв’язку з валовим регіональним продуктом.
Інформаційну й фактологічну базу дослідження становили Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти України в галузі державного управління освітою; монографії з досліджуваної проблеми; публікації в наукових періодичних виданнях; довідкові та статистичні матеріали; результати досліджень, проведених науковими інститутами України та безпосередньо автором. Достовірність отриманих наукових положень, висновків і практичних рекомендацій ґрунтується на теоретичних і методологічних положеннях, що представлені в дослідженнях провідних вітчизняних і закордонних фахівців з даної проблеми, на аналізі статистичної і фактичної інформації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад функціонування та розвитку механізму державного управління неперервною освітою в Україні та її регіонах як ключового фактора соціально-економічного розвитку суспільства «знань». Найбільш значні досягнуті наукові результати, що визначають новизну роботи, полягають у такому:
вперше:
визначено потребу державного управління в становленні неперервної освіти потрійною (формальна, неформальна, інформальна) системою, що досягається особливостями побудови процесу взаємодії з нею (в якості об’єкта управління та суб’єкта взаємодії), яка на відміну від подвійної, знаннєво-орієнтованої «освіти на все життя» знаходить своє відображення в освітній суб’єкт-суб’єктній парадигмі, орієнтованої на психічні, особистісні новоутворення;
запропоновано концептуальні засади щодо вдосконалення державного управління освітою як освітою впродовж життя, що потребує в підсистемах формальної освіти в сензитивні для цього вікові періоди формування складових вміння вчитися протягом життя як психологічних та особистісних новоутворень;
доведено необхідність організації впровадження спеціально розробленої системи занять в систему формальної освіти, спрямованої на формування психологічної складової процесуальної компетентності, для більш ефективного розвитку у тих, хто навчається, інтелектуальних здатностей як складової інтелектуального неуречевленого капіталу суспільства;
удосконалено:
класифікацію видів регіонального освітнього простору з виділенням традиційного, суб’єктного, перехідного, інноваційного, яка враховує основні детермінанти впливу державного управління освітою на його функціонування та розвиток;
методичний підхід до оцінки сучасного стану підготовки освітньо-фахового потенціалу в системі вищої регіональної освіти та визначення наявності зв’язку з валовим регіональним продуктом як економічним показником регіону;
структуру неуречевленого капіталу відповідно до вимог постіндустріального суспільства виділенням інноваційної складової та складових вміння вчитися протягом життя (вміння вчитися самостійно; вміння вчитися професії; вміння вчитися співпрацювати та соціально взаємодіяти; вміння вчитися новому та створювати нове);
дістали подальшого розвитку:
обґрунтування цілей, завдань, функцій державного управління неперервною освітою на основі врахування як проблем сучасної освіти, так і здобутків державного управління в її розвитку за роки незалежності;
визначення особливостей взаємовпливу моделей державного управління освітою з найбільш ефективними сучасними моделями неперервної освіти провідних країн світу;
характеристика національної моделі державного управління неперервною освітою як освітою для збільшення неуречевленого капіталу суспільства на основі аналізу сучасного стану її функціонування;
фінансова складова механізму державного управління освітніми інноваціями на основі врахування змін коефіцієнтів розвиваючого ефекту щодо психічного та особистісного розвитку у тих, хто навчається;
інтегративний механізм державного управління та розробка конкретних рекомендацій щодо подальшого розвитку цільової, функціональної, ціннісно-ментальної, інструментальної, організаційної, правової, управління якістю, управління інноваційним розвитком, кадрової його складових;
концепція управління підготовкою фахівців в галузі управління як соціальних інноваторів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні, практичні результати і методичні підходи, що висвітлені в дисертації, щодо розвитку механізму державного управління неперервною освітою в Україні та її регіонах знайшли впровадження на всіх рівнях управління.
Розроблена автором система занять за програмами «Навчися вчитися» та «Навчися творчо вчитися» впроваджувалася в навчально-виховний комплекс №1 міста Донецька (довідка № 01/101 від 24.03.2011р.), Центр дитячої та юнацької творчості Куйбишевського району м. Донецька (довідка № 98 від 28.03.2011р.). Результати, що отримані в процесі дисертаційного дослідження, використані Донецьким державним бізнес-інкубатором при розробці та реалізації функції підготовки випускників магістратури до реалізації власної справи (довідка № 25/08 від 30.03.2011р.); Донецьким обласним центром зайнятості при оптимізації управління підтримкою безробітних в розвитку самозайнятості (довідка № 01/1672 від 05.05.2011р.); Обласним управлінням освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації при оптимізації існуючої системи управління впровадженням освітніх інновацій, розвитком обдарованості (довідка № 01/08-0708 від 16.05.2011р.); Обласним управлінням освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації при розробці стратегії модернізації управління загальною середньою, позашкільною освітою, Рівненським інститутом педагогічної освіти при розробці навчальних планів, обласних програм удосконалення управлінської діяльності (довідка № 1782-01/01-09/11 від 02.06.2011р.). Пропозиції щодо підвищення якості освіти, збільшення неуречевленого капіталу в системі формальної освіти були враховані Відділенням вищої освіти Національної академії педагогічних наук у вирішенні питань управління (довідка № 2-7/184 від 26.05.2011р.); ДВНЗ «Університетом менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України для оптимізації існуючої системи управління якістю підготовки керівних кадрів на основі діагностики та розвитку позитивної «Я - концепції», підготовки до партнерської взаємодії (довідка № 01-02/351 від 20.05.2011р.); Харківським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України під час викладання модуля «Управління освітою» (довідка № 01-916/06-05 від 23.06.2011р.); Донецьким державним університетом управління при викладанні таких навчальних дисциплін: «Психологія», «Основи психології і педагогіки», «Економічна психологія», «Психологічні аспекти інновацій в економіці», «Психологія управління», при проведенні факультативів «Психологічні основи вміння вчитися впродовж життя», «Школа лідера»; під час консультувань у лабораторії психолого-педагогічних досліджень (довідка № 01-12/695 від 26.05.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Наукові розробки, висновки, пропозиції та рекомендації виконані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління (м. Донецьк, 2001-2011рр.), ІІ і ІV Міжнародних науково-практичних конференціях «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту» (м. Донецьк, 2003, 2009 рр.), VІІ, ІХ і Х Міжнародних наукових конгресах «Державне управління і місцеве самоврядування» (м. Харків, 2007, 2009 - 2010 рр.), ІІ Міжнародному конгресі «Психологія і соціологія в бізнесі: актуальні проблеми сучасності» (м. Мінськ, 2007 р.), Х European Congress of Psychology (Prague - Czech Republic, 2007),
VІІ Міжнародній науково-методичній конференції «Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій» (м. Суми, 2008 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи працевлаштування випускників вищих навчальних закладів»
(м. Донецьк, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Компетентнісно орієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи»
(м. Донецьк, 2008 р.), ІV Всеукраїнській науково-методичній конференції «Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи» (м. Івано-Франківськ, 2008р.), Міжнародному управлінському форумі «Управління сьогодні і завтра» (м. Хмельницький, 2008 р.), The South-East European Regional Conference of Psychology (Sofia-Bulgaria, 2009), VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Менеджмент-освіта в контексті соціально-економічних перетворень в Україні» (м. Донецьк – Святогірськ, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції «Управління в освіті» (м. Львів, 2011 р.) та ін.
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковано автором у 70 наукових працях (26 фахових виданнях), з них 2 монографії, 5 статей у наукових журналах, 40 статей у збірниках наукових праць, 23 – у збірниках матеріалів конференцій, а також 4 навчальних посібника. Загальний обсяг публікацій 69,1 д.а., з яких особисто автору належить 55,4 д.а.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Отримані в процесі дослідження результати в сукупності розв’язують актуальну науково-практичну проблему обґрунтування теоретико-методологічних засад щодо функціонування й розвитку механізму державного управління неперервною освітою в Україні та її регіонах відповідно до вимог суспільства «знань» та дають можливість сформулювати такі висновки:
1. Необхідність удосконалення та розвитку механізму державного управління національною неперервною освітою зумовлюється її невідповідністю вимогам ринку праці, розвитку науково-технічного прогресу, темпам перетворення на визначальний чинник розвитку постіндустріального суспільства, недостатньою підготовкою інтелектуального неуречевленого капіталу.
2. Становлення неперервної освіти як потрійної (формальна, неформальна, інформальна) системи на засадах суб’єкт-суб’єктної парадигми, якісними результатами якої є психічні та особистісні новоутворення, ініціює потребу державного управління в розвитку інтегративного механізму, базованого на методології соціальної адекватності, системного та атрибутивного підходів.
Сучасний етап державного управління неперервною освітою в Україні характеризується стрімким розвитком наукових теоретичних та прикладних досліджень з проблем державного управління освітою; неоднозначністю розуміння сутності «неперервності» освіти, що обумовлено наявністю духовно-адаптаційного, організаційного, системно-структурного наукових підходів; удосконаленням механізмів державного управління освітою як складових інтегративного механізму.
3. Дістало подальшого розвитку обгрунтування цілей, завдань, функцій державного управління неперервною освітою в умовах розвитку суспільства «знань». Здійснення цільового механізму як складової інтегративного передбачає досягнення цілей за критеріями рівня, спрямованості, інноваційності державного управління та стратегічних завдань щодо реалізації концептуальності, нормативно-правової гарантованості розвитку, визначеності пріоритетності в державному фінансуванні, впровадження наукових розробок, розбудови неперервності як освіти впродовж життя. Функціональний механізм реалізується через функції загальні, спеціальні, забезпечення стабільності, соціально-адекватного менеджменту.
4. Удосконалено структуру неуречевленого капіталу виділенням інноваційного капіталу та складових вміння вчитися протягом життя: вміння вчитися самостійно є складовою інтелектуального капіталу; вміння вчитися професії – людського капіталу; вміння вчитися співпрацювати та соціально взаємодіяти – соціального капіталу; вміння вчитися новому та створювати нове – інноваційного капіталу. Інноваційний капітал включає спрямованість та здатності особистості до інноваційної діяльності, практичного впровадження інновацій; організаційно-лідерський та підприємницький потенціали; неформалізовані знання, уміння, навички, здібності; фізичне та психічне здоров’я; соціально-психологічні характеристики людини; впроваджені результати інноваційної праці в економіці, організацію їх виробництва.
5. Концептуальними засадами щодо вдосконалення державного управління освітою як освітою впродовж життя визначено концепції неперервної освіти, розвитку (ґенези) особистості, неуречевленого капіталу суспільства та теорії культурно-інформаційної освіти, культурно-історичного формування вищих психічних функцій. Реалізація вказаних засад у підсистемах формальної освіти потребує формування складових вміння вчитися протягом життя в сензитивні для цього вікові періоди людини: початкова освіта – вміння вчитися, загальна середня освіта – вміння вчитися самостійно, вища освіта – вміння вчитися професії самостійно, вміння вчитися співпрацювати та соціально взаємодіяти; післядипломна освіта – вміння створювати нове; інноваційна освітня інфраструктура - вміння вчитися інноваціям.
6. Доведено, що впровадження спеціально розробленої системи занять в формальну освіту, спрямованої на формування психологічної складової вміння вчитися, сприяє розвитку в школярів інтелектуальних здатностей на рівні статистично значущих відмінностей в порівнянні з вихідним рівнем, зокрема повного інтелекту (Р=0,001), вербального інтелекту (Р=0,025), невербального інтелекту (Р=0,0012). Виявлено, що в процесі цілеспрямованого управління розвитком процесуальної компетентності на основі впровадження таких освітніх інновацій в традиційну систему освіти відбувається формування споживача освітніх послуг, діяльність якого проявляється в перетворенні навчальної інформації згідно певної освітньої програми на психічні або особистісні новоутворення завдяки наявності вміння вчитися самостійно, зниженню шкільної тривожності та страхів у тих, хто навчається.
7. Удосконалено методичний підхід до оцінки сучасного стану підготовки освітньо-фахового потенціалу в системі вищої регіональної освіти на основі вирахування освітньо-професійно-кваліфікаційного потенціалу регіону в людино-роках відповідно до визначених термінів навчання для отримання освітнього рівня та фаху; запропоновано визначення наявності зв’язку з валовим регіональним продуктом як економічним показником регіону для планування розвитку регіональної системи освіти.
8. Визначено, що в сучасних наукових дослідженнях виділяють централізовану, децентралізовану моделі, модель синтезу елементів централізованої і децентралізованої, інноваційну модель державного управління неперервною освітою; кожна із моделей базується на певних теоретико-методологічних засадах управління, характеризується проявом певних ознак: централізованість - децентралізованість державного управління освітою, характер державного управління за мережею розподілу функцій, міра участі громадських структур в управлінні освітою, міра врахування історії розвитку суспільства, «багатства» менталітету. Перспективною та адаптивною до вимог суспільства «знань» вважається інноваційна модель державного управління неперервною освітою. Найбільш ефективними сучасними моделями неперервної освіти визначають німецьку та японську моделі: модель освіти, що продовжується, та модель освіти, що орієнтована на відпочинок та заняття у вільний час. В державному управлінні вказаними моделями найбільш повно враховуються ментальні, культурно-історичні особливості своїх народів відповідно до вимог сучасного ринку праці.
Ознаками інноваційної моделі державного управління неперервною освітою виділено: застосування інноваційних підходів, технологій, принципів, методів управління освітою; врахування особливостей менталітету суспільства, історичних особливостей становлення системи освіти; підготовка інноваційних управлінських кадрів, формування інноваційної складової неуречевленого капіталу в інноваційній освітній інфраструктурі країни.
9. На основі проведеного аналізу сучасного стану функціонування системи освіти в Україні та її регіонах, державного управління нею дістала подальшого розвитку характеристика національної моделі державного управління неперервною освітою як освітою для збільшення неуречевленого капіталу в країні відповідно до вимог суспільства «знань».
10. Удосконалено класифікацію видів регіонального освітнього простору виділенням суб’єктного та перехідного, крім традиційного та інноваційного, на основі врахування детермінант впливу державного управління освітою на його функціонування та розвиток. Відзначено, що відповідно до різних моделей державного управління освітою в регіоні будуть створюватися різні умови для розвитку освітнього простору. Складовими інноваційного простору є: інноваційна культура, інноваційний потенціал регіону, інноваційна освітня інфраструктура, інноваційна освітня діяльність. Вищій освіті, особливо університетській, відводиться провідна роль в набутті освітнім простором ознак інноваційності. Ефективність функціонування перехідного освітнього простору стає можливою при позитивній взаємодії складових механізмів інтегративного механізму державного управління освітою для досягнення позитивного ефекту синергії.
11. Дістали подальшого розвитку складові інтегративного механізму державного управління неперервною освітою, зокрема на методології соціальної адекватності – функціональна, інструментальна, ціннісно-ментальна, управління інноваційним розвитком; системного, атрибутивного підходів, теорії культурно-інформаційної освіти – організаційна, кадрова; концепціях неперервної освіти, неуречевленого капіталу – цільова, правова; концепції розвитку (ґенези) особистості, культурно-історичної теорії формування вищих психічних функцій – фінансова, управління якістю. Показано, що організаційна складова реалізується через потрійність буття системи: суб’єкта державного управління освітою; процес державного управління освітою як певну модель державного управління; систему неперервної освіти як об’єкта державного управління та суб’єкта взаємодії у розбудові інноваційного освітнього простору. Інструментальна складова слугує науковим підґрунтям для реального процесу державного управління в досягненні освітніх цілей суспільства та держави, базується на принципах соціально-адекватного управління відповідно до державного, регіонального, інституціонального, особистісного рівня управління.
Кадрова складова включає особистісну складову державної служби України, її управлінського корпусу та викладацького складу, що здійснює їх підготовку, забезпечує відповідно до потреб в системі неперервної освіти розвиток неуречевленого капіталу суспільства. Правова складова проявляється в регулюванні життєдіяльності освітньої галузі, сприяє закріпленню на законодавчому рівні прав та обов’язків її учасників, потребує відповідності європейським стандартам, принципам розвитку європейської безперервної освіти на рівні законів, відображення ключових компетентностей, серед яких – вміння вчитися протягом життя як складової неуречевленого капіталу.
Ціннісно-ментальна складова спрямована на забезпечення розвитку національної та регіональних культур, збереження духовних цінностей з урахуванням значущих ментальних настанов суспільства, рівності громадян в культурному та конфесійному аспектах. Управління якістю та інноваційним розвитком потребує впровадження інноваційної компоненти до змісту освіти для підтримки та розвитку у дітей та молоді творчого та інноваційного потенціалів, усвідомлення переваг малих та середніх форм бізнесу відповідно до ментальних особливостей української нації.
12. Фінансова складова інтегративного механізму державного управління освітніми інноваціями набула подальшого розвитку на основі врахування коефіцієнтів змін розвиваючого ефекту щодо психічного, особистісного розвитку у тих, хто навчається, що передбачає створення експертних комісій з оцінки, організації та контролю за впровадженням інновацій в систему освіти при регіональних органах управління освітою.
13. Концепція управління підготовкою фахівців з управління як соціальних інноваторів дістала подальшого розвитку на основі виявлення єдиних складових в управлінському та підприємницькому потенціалах; визначення трьох рівнів готовності до відкриття власної справи: психологічно готових, потенційно готових, не бажаючих; розробки алгоритму управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей як соціальних інноваторів на інституційному рівні «державний університет управління – міський бізнес-інкубатор», здійсненні психологічного супроводу для збільшення кількості готових до підприємницької діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамов Б.І. Розвиток інноваційної діяльності в Україні – регіональний аспект (на прикладі Донецької області) / Б.І. Адамов // Менеджер. – 2008. – №3 (45). –
С. 89-96.
2. Азаров О.В. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08. 00. 03 «Економіка та управління національним господарством » / О.В. Азаров. – Донецьк, 2008. – 20 с.
3. Алашеев С.Ю. Методика среднесрочного прогнозирования спроса на специалистов в системе образования региона / С.Ю. Алашеев, Т.Г. Кутейницына, Н.Ю.Посталюк [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://region.edu.3000.ru /favorite.htm
4. Александров В. Концепція створення і впровадження мережі інтегрованих комплексів неперервної освіти / В. Александров., Ю. Бицюра // Освіта і управління. – 2006. – Т. 9 – № 2. – С. 65 – 81.
5. Алёхина Л.В. Духовная культура менеджера / Л.В.Алёхина. – Донецк: ДонГАУ, 2000. – 142с.
6. Амельницька О.В. Механізми в системі управління виробничо-господарською діяльністю локальних електричних мереж /О.В. Амельницька // Інновації в державному управлінні та місцевому самоврядуванні: зб. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк, 2007. – Т. 8, вип. 88 – С. 11 – 19.
7. Ананьєв Б.Г. Структура личности. / Б.Г. Ананьєв // Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб.: Питер, 2004. – С. 91-95.
8. Андрущенко В.П. Наукова картина світу в освітньому контексті / В.П.Андрущенко, Т.В.Андрущенко // Вища освіта України: теоретичний та науково-методичний часопис. – Івано-Франківськ, 2008. – №4, додаток 1: Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи. – С. 10-13.
9. Ансофф И. Стратегическое управление / Игорь Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 155 с.
10. Антонова Н.А. Особливості ціннісних орієнтацій студентів непедагогічних ВНЗ / Н.А. Антонова // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – К.: Гнозис, 2003. – Т. 5. Ч. 7. – С. 12 – 20.
11. Антонова Н.А. Ценностные ориентации в структуре личности студентов: [моногр.] / Н.А. Антонова. – Славянск: Канцеляр, 2001. – 135 с.
12. Антонюк В.П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку: [моногр.] / Антонюк В.П. – Донецьк: Ін-т економіки промисловості НАН України, 2007. – 348 с.
13. Антонюк В. Якісна система безперервної освіти як умова підвищення конкурентоспроможності України та її регіонів / В.Антонюк, Ю.Дорофєєва // Україна: аспекти праці . – 2010. – № 5. – С. 11-18.
14. Арцишевський Р.А. Світоглядна освіта в умовах переходу до інформаційного суспільства // Педагогічна і психологічна науки в Україні: зб. наук. праць до 15-річчя АПН України / Р.А. Арцишевський – [у 5 т.] – Т.2: Дидактика, методика, інформаційні технології. – К.: Педагогічна думка, 2007. – С. 45 – 58.
15. Бабікова О.О. Взаємодія органів державного управління і місцевого само-врядування з громадськістю: теоретико-методологічний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління »/ О.О. Бабікова. – К., 2006. – 20 с.
16. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості вищої освіти в Україні в контексті Болонських реформ / Ольга Бабкіна // Освіта і управління. – 2006. – Т.9. – №1. –
С. 91-94.
17. Багаутдинова Н. Формирование системы менеджмента качества образовательной организации / Н. Багаутдинова, А. Ибрагимова // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – № 1. – С. 101 – 105.
18. Бажанюк В.С. Діагностика креативності студентів у професійній сфері / В. С. Ба¬жанюк // Екологічна психологія: зб. наук. праць Інституту психології
ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д.Максименка. – Т.7, вип. 9. – К., 2006. – С. 12-18.
19. Бако Э.К. Структурная перестройка системы управления образованием: новые принципы и подходы // Школьные технологии. – 1999. – № 3. – С. 56 – 65.
20. Бакуменко В.Д. Теоретико-методологічні засади формування державно- управлінських рішень: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. наук з держ. упр.: спец. 25. 00 01 «Теорія та історія державного управління»/ В.Д. Бакуменко. – К., 2001. – 35 с.
21. Балл О.Г. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти / О.Г. Балл. – Рівне: Ліста-М, 2003. – 128 с.
22. Балыхин Г.А. Управление развитием образования: организационно-экономический аспект / Г.А. Балыхин. – М.: Экономика, 2003. – 428 с.
23. Батченко Л.В. Менеджмент в образовании (Педагогический менеджмент): [учеб.-метод. пособ.] / Батченко Л.В., Гамаюнов В.Г., Поважный С.Ф. – Харьков: Основа, 1998. – 598.
24. Батченко Л.В. Необхідність реформування освіти в Україні та інноваційне забезпечення адаптації до ринкових умов / Л.В. Батченко // Менеджер. – № 1. – 1998. – С. 166-119.
25. Бачинська Є.М. Механізм формування інноваційного освітнього простору в регіоні. / Бачинська Є.М. // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 1 (54). – С. 79-88.
26. Беззубко Л.В. Проблеми працевлаштування випускників економічних фахів на регіональних ринках праці / Л.В.Беззубко Л.С.Соколова // Інновації і державному управлінні та місцевому самоврядуванні: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк, 2007. – Т.8, вип.88. –– С. 19 – 31.
27. Безчастний В.М. Особливості процесу навчання та підготовки державних службовців / В.М.Безчастний // Університетські та наукові записки: часопис Хмельницького університету управління та права. – 2008. – № 3 (1). – С. 312 – 313. – (Спецвипуск).
28. Белогуров А.Ю. Влияние процесса глобализации на формирование регионального образовательного пространства / А.Ю. Бе¬логуров [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: // region.edu.3000.ru/belogurov.htm
29. Белоножко М.Л. Об особенностях высшего образования взрослых / М.Л. Бело¬ножко, Е.Ф. Хиту // Социологические исследования. – 2007. – № 4 (276). – С. 61-64.
30. Бех В.П. Саморегуляційна парадигма освіти в епоху становлення світового громадянського суспільства / В.П.Бех, Ю.В.Бех // Вища освіта України: теоретичний та науково-методичний часопис. – №4 (додаток 1): тематичний випуск «Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи. – 2008. – С. 14-20.
31. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості / І.Д. Бех. // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1 (14). – С. 47-52.
32. Бех І. Принципи інноваційної освіти / Іван Бех // Освіта і управління. – 2005. – Т.8. – № 3-4. – С. 7-19
33. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування /
Н.М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній світовій освіті: досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / за заг. ред. О.В. Ов-чарук. – К.: К.І.С., 2004. – С. 47 – 52.
34. Бібік Н.М. Проблема профільного навчання в педагогічній теорії і практиці / Н.М. Бібік // Педагогічна і психологічна науки в Україні. – К.: Педагогічна думка, 2007. – Т. 2: Дидактика, методика, інформаційні технології. – С. 82-95.
35. Білецька С. Педагогіка дитиноцентризму в суспільному вихованні США та Японії / Світлана Білецька // Шлях освіти. – 2007.– № 2 – С. 23-28.
36. Білинська М.М. Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. наук. з держ. управління: 25.00.02 «Механізми державного управління» / М.М. Білинська. – К., 2004. – 36 с.
37. Биков В.Ю. Основні принципи відкритої освіти // Педагогічна і психологічна науки в Україні: зб. наук. праць до 15-річчя АПН України / В.Ю. Биков. – [у 5 т.] – Т.2: Дидактика, методика, інформаційні технології. – К.: Педагогічна думка, 2007. – С. 67 – 81.
38. Богданов О.В. Розвиток механізмів державного управління підготовкою управлінських кадрів для регіону: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управління: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / О.В.Богданов. – Донецьк, 2008. – 19 с.
39. Боговарова О. Людина читаюча. Психологія активного раціонального читання // Психолог. – 2003. – № 64 (16 квітня) – С. 3-4.
40. Бондарчук К. Профорієнтація як складова відтворення людського потенціалу в Україні / К. Бондарчук // Україна: аспекти праці. – 2007. – №7. – С. 26-34.
41. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина / М.Й.Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1 (14). – С. 144-150.
42. Бочелюк В.Й. Деякі аспекти інноваційної діяльності в сучасній українській школі / В.Й.Бочелюк // Психологические аспекты инноваций в экономике: хрестоматія: учеб.-метод. пособ. / сост. О.К.Любчук. – Донецк: ВИК, 2006. –
С.12-19.
43. Брушлинский А.В. О развитии В.В. Давыдовым своей теории психического развития / А.В. Брушлинский // Вопросы психологии. – 1998. – №5. – С. 29 – 37.
44. Бурега В.В. Дистанционное обучение как инновационная форма непрерывного образования в регионе / В.В.Бурега, Е.В.Трибунская, В.Р. Нерсесов // Управління інноваційним розвитком промисловості: держава, регіон, підприємництво: матеріали III міжнар. наук.–практ. конф. (Донецьк, 1 черв. 2010 р.) / за ред. Поважного О.С. – [У 2-х т.] – Т.2. – Донецьк: ДонДУУ, 2010. – С. 30 -34.
45. Бурега В.В. Економічна психологія в схемах і таблицях: [навч.-метод. посіб.] / В.В.Бурега, О.К.Любчук. – Донецьк: ДонДАУ, АПЕКС, 2003. – 63 с.
46. Бурега В.В. Інноваційні підходи до становлення студентів-соціологів у професійному інформаційному просторі / В.В.Бурега, О.К.Любчук // Наукова скарбниця освіти Донеччини. – 2009. – №1. – С. 35-40.
47. Бурега В.В. Філософські основи менеджменту: [моногр.] / В.В.Бурега, М.І.Гаврилов. – Донецьк: ДонДАУ, 2001. – 184 с.
48. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент: [моногр.] / В.В.Бурега. – К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2000. – 379 с.
49. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент / В поисках новой парадигмы: [моногр.] / В.В.Бурега – К.: Издат. центр «Академия», 2001. – 272 с.
50. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент (научно-теоретические основы, анализ современной практики в Украине) / Бурега В. В. - [В 2 ч. ]. – Ч.2. – СПб.: Изд-во С.-Пб. ун-та, 1999. – 20 с.
51. Бурега В.В. Соціальна орієнтованість державного управління системою вищої освіти / В.В.Бурега, І.М. Сікорська // Менеджер. – № 3 (41). – 2007. – С. 99-104.
52. Бурега В.В. Менеджмент: этносоциальный аспект / Бурега В. В. – К.:Ин-т социологии НАН Украины, 1999. – 146 с.
53. Бурего О.М. Теоретичні засади управління системою якості вищої освіти / О.М. Бурего // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: зб. наук. праць ДонДУУ. – Т.10. – Вип. 115 «Соціальні аспекти державного управління». – Серія «Державне управління». – Донецьк: ДонДУУ, Східний видавничий дім, 2009. – С. 327-333.
54. Бучковська Я.Г. Проблеми фінансування освіти в Україні / Я.Г. Бучковська // Наука й економіка. – 2010. – № 2 (18). – С. 20 -24.
55. Вакарчук І. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи. Доповідь Міністра освіти і науки на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України (21 березня 2008 року, м. Київ) / Іван Вакарчук // Освіта і управління. – 2008. – Т.11. – №1. – С. 6-19.
56. Васильєва І.Г. Співвідношення централізації та децентралізації в державній регіональній політиці / І.Г.Васильєва, Ю.М.Розенфельд // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. – Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – С. 155-159.
57. Ващенко І.В. Конфлікти: сучасний стан, проблеми та напрямки їх вирішення в ор¬га¬нах внутрішніх справ: [моногр.] / Ващенко І.В. – Харків: «ОВС», 2002. – 256 с.
58. Вікторов В. Нові моделі управління освітою / В.Вікторов // Вища школа України. – 2005. – №2. – С. 66-72 .
59. Виханский О.С. Стратегическое управление: [учеб.] / Виханский О.С. – [2-е изд., перераб. и доп.] – М.: Гардарики, 2002. – 296 с.
60. Вища освіта в Україні: [навч. посіб.] / [В.Г. Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін.]; за ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327 с.
61. Вища освіта України і Болонський процес: [навч. посіб.] / [Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д. та ін.]; за ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384с.
62. Вовканич С.Й. Інформаційна парадигма регіональних суспільних систем інноваційного типу / С.Й. Вовканич, Л.К. Семів. – Львів: ІРД НАН України, 2005. – 100 с.
63. Волков О.І. Економіка та організація інноваційної діяльності: [підруч.] / [Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. та ін.] – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 662 с.
64. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів / Волобуєва Т.Б. – Харків: Основа, 2005. – 112 с.
65. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в 6 т. – Т.3: Проблемы развития психики / под ред. А. М. Матюшкина. – М.: Педагогика, 1984. – 400 с. – (Академия Педагогических Наук СССР).
66. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в 6 т. – Т.6: Научное наследство / под ред. М. Г. Ярошевского. – М.: Педагогика, 1983. – 368 с.
67. Вимірювання інтелекту дітей: [посіб. для психолога-практика] / за ред. Ю.З.Гільбуха. – Ч.1. – К.: РОВО «Укрвузполіграф», 1992. – 133 с.
68. Вульфсон Б.Л. Образовательное пространство на рубеже веков: [учеб. пособ.] / Вульфсон Б.Л. – М.: Изд-во Московского психолого-социального ин-та, 2006. – 235 с.
69. Гаврилов С.Н. Проектирование организационного развития государственной службы // Государственная служба: кадры, организация, управление / С.Н.Гаврилов; под ред. А.И. Тургинова. – М.: РАГС, 2003. – С. 22 – 32.
70. Гагарін О.О. Дослідження і аналіз методів та моделей інтелектуальних систем безперервного навчання / О.О. Гагарін, С.В.Титенко // Наукові вісті НТУУ «КПІ». – 2007. – № 6 (56). – С.37 – 48.
71. Гаєвська Л. Державно-громадське управління освітою: теоретичний аспект / Л. Гаєвська // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2007. – № 4. – С. 37 - 47.
72. Гальперин П.Я. Введение в психологию / П.Я.Гальперин. – М.: Изд-во МГУ, 1977. – 147с.
73. Гаман М.В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління»/ М.В.Гаман. – К., 2005. – 32 с.
74. Гамаюнов В.Г. Формування дидактичного менеджменту в системі державного уп¬равління освітою: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.05 «Галузеве управління» / В.Г.Гамаюнов. – Донецьк, 2003. – 21 с.
75. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века: [учеб. пособ. для самообразования] / Гершунский Б.С. – М.: Пед. общество России, 2002. – 512 с.
76. Глузман А.В. Історичні передумови становлення університетської педагогічної освіти у світовому і національному контексті // Педагогічна і психологічна науки в Україні: зб. наук. праць до 15-річчя АПН України / Мальований Ю.І. – [у 5 т.] – Т.4: Педагогіка і психологія вищої школи. – К.: Педагогічна думка, 2007. – С. 250-262.
77. Глузман А.В. Психология управления человеческими ресурсами: объект и предмет. Психология управления человеческими ресурсами в третьем тысячелетии // Психологические аспекты инноваций в экономике: [учеб.-метод. пособ.] / А.В. Глузман, О.И.Кулиш. – Донецк: ВИК, 2006. – С. 45 -51.
78. Годлевский Ю.Г. Концептуальные положения теории развития человеческих ресурсов /Ю.Г. Годлевский // Економіка і держава. – 2008. – № 5. – С. 56-59.
79. Голос І. І. Державний механізм етнонаціональної інтеграції суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління»/ І. І. Голос. – Донецьк, 2006. – 20, [1] с.
80. Голубченко О. Про культурний аспект і вектор інновацій в освітній діяльності вищої школи / О.Голубченко, В.Гайдуков, М.Чурсін // Педагогічна і психологічна науки в Україні: зб. наук. праць до 15-річчя АПН України – К.: Педагогічна думка, 2007. – [ у 5-х т.] – Т.4: Педагогіка і психологія вищої школи. – С. 108-121.
81. Горобець Ю.І. Проблема розвитку та реформування науки в університетах школи / Ю.І. Горобець, С.М.Порев // Педагогічна і психологічна науки в Україні: зб. наук. праць до 15-річчя АПН України – К.: Педагогічна думка, 2007. – [ у 5 т.] – Т. 4: Педагогіка і психологія вищої школи. – С. 226 – 238.
82. Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні: автореф. канд. дис. з держ. упр.: спец. 25.00.02. «Механізми державного управління» / Грабовський В.А. – К.: Нац. акад. упр. при Президентові України, 2006. – 20 с.
83. Григор О.О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз: автореф. дис. к. н. держ. упр.: спец. 25.00.01. «Теорія та історія державного управління»/ О.О.Григор. – Львів: ЛРІДУ НАДУ при Президентові України, – 2003. – 20 с.
84. Грицяк І.А. Розвиток Європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні: автореферат дис. д. н. держ. упр.: спец. 25.00.01. «Теорія та історія державного управління» / І.А.Грицяк – К.: Нац. акад. упр. при Президентові України, 2006. – 36 с.
85. Губерная Г.К. Власть и управление / Г.К. Губерная // Менеджер. – 2003. – №2. – С.7-12.
86. Губерная Г.К. Рынок: новые условия управления / Г.К. Губерная. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. – 110 с.
87. Губерський Л.В. Сучасна філософія гуманітарного знання: парадигми і дискурси / Губерський Л.В. // Педагогічна і психологічна науки в Україні: зб. наук. праць до 15-річчя АПН України. – [у 5 т.] – Т.4: Педагогіка і психологія вищої школи. – К.: Педагогічна думка, 2007. – С. 128-141.
88. Гузар У.Є. Економіка знань та її перспективи для України / У.Є.Гузар // Регіональна економіка. – 2009. – № 1. – С. 27-35.
89. Гуржій А. Методологічні засади оцінювання та прогнозування розвитку вищої освіти в Україні / А. Гуржій, В.Гапон // Вища освіта України. – 2006. – №1. –
С. 23 – 31.
90. Гусинский Э.Н. Введение в философию образования / Э. Н. Гусинский, Ю.И.Турчанинова. – М.: Лотос, 2000. – 224 с.
91. Гусєв В. Формування інноваційної культури як пріоритет державної інноваційної політики / В. Гусєв // Освіта і управління. – 2003. – Т.6. – № 2. – С. 85 – 92.
92. Давыдова Е. Подготовка работников с точки зрения работодателей / Елена Давыдова // Народное образование. – 2006. – №10. – С. 26-30.
93. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экс¬пе¬риментального психологического поведения. – М.: Педагогика, 1986. – 240 с.
94. Давыдов В. В. Младший школьник как субъект учебной деятельности /
В. В. Давыдов, В. И.Слободчиков, Г. А. Цукерман // Вопросы психологии. – 1992. – № 3-4. – С. 14-19.
95. Данилишин Б. Інноваційна модель економічного розвитку: роль вищої освіти / Б.Данилишин, В.Куценко // Вісник НАН України. – 2005. – № 9. – С.26 -35.
96. Данилова Г. Акмеологічна школа: нова якість освіти / Галина Данилова // Освіта і управління. – 2009. – Т.12. – № 2. – С.96 – 108.
97. Данилова О.В. Особенности проектирования самостоятельного обучения / Данилова О.В. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ibets.ieee.org/russian/ depository/v8_i3/html/s5.html
98. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади [навч. посіб.] / за заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту, «Львівська політехніка», 2002. – 352 с.
99. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: [моногр.]; відпов. ред. Н.Р. Нижник. – К.: УАДУ при Президентові України, 1997. – 448 с.
100. Державне управління та державна служба [словник-довідник / уклад.
О.Ю. Оболенський]. – К.: КНБУ, 2005. – 480 с.
101. Державне управління: філософсько-світоглядні та методологічні проблеми [моногр.]; кол. авт; за ред. В.М. Князева. – К.: НАДУ при Президентові України, Міленіум, 2003. – 319 с.
102. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: [моногр.]. – Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – 224 с.
103. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире: [учеб. пособ.] / Джуринский А.Н. – М.: Гуманит. изд. центр Владос, 1999. – 200 с.
104. Дзвінчук Д.І. Ринок праці та вища освіта у суспільстві знань / Д.І. Дзвінчук // Вища освіта України: теоретичний та науково-методичний часопис. – Івано-Франківськ, 2008. – №4, додаток 1: Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи. – С. 24-29.
105. Дзьоба О.Г. Концептуальні засади формування моделі безперервної освіти / О.Г. Дзьоба // Вища освіта України: теоретичний та науково-методологічний часопис. – Івано-Франківськ, 2008. – №4, додаток 1: Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи. – С. 30-33.
106. Диагностика творческой личности. Книга для учителя / сост.: В.Н. Алфимов, Н.В. Артемов, Г.В. Тимошко. – Донецк: ДМАПП, 1993. – 89 с.
107. Діденко Н.Г. Державне управління соціальне партнерство: актуальні проблеми теорії і практики: [ моногр. ] / Діденко Н.Г. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2007. – 404 с.
108. Діденко Н.Г. Теоретико-методологічні засади розробки та функціонування механізмів державного управління в системі соціального партнерства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. н. держ. упр.: спец. 25. 00 02 «Механізми державного управління» / Н.Г. Діденко. – Донецьк, 2008. – 40 с.
109. Діденко Н.Г. Управління, влада, держава: філософські аспекти взаємодії: [моногр.] / Н.Г.Діденко – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – 128 с.
110. Дмитренко Г.А. Управління людськими ресурсами: [навч. посіб.] /
Г.А. Дмитренко, Н.Г.Протасова. – К. – Херсон: Олді –плюс, 2006. – 256 с.
111. Добреньков В.И. Общество и образование / В.И.Добреньков, В.Я. Нечаев. – М.: ИНФРА – М, 2003. – 381 с.
112. Долгов О. Система безперервної освіти: досвід міжгалузевої організації / О.Долгов, А.Головченко // Вища освіта України. – 2006. – № 1. – С. 69 – 74.
113. Долішній М. Диверсифікація освіти в контексті Болонського процесу як передумова поліпшення якості кадрового персоналу / М. Долішній, В. Куценко // Україна аспекти праці. – 2006. – Вип. 4. – С. 8-14.
114. Долішній М. Стратегія розвитку університетської освіти: європейський, національний та регіональний контекст / М. Долішній, Л. Семів, І.Ходикіна // Регіональна економіка. – 2006. – № 3. – С. 10 -20.
115. Домбровська С.М. Удосконалення механізмів державного управління у сфері реформування вищої освіти як одна із запорук якості навчання / С.М. Домб¬ровська // Держава та регіони. – 2010. – №3. – С.142-145.
116. Дорофієнко В.В. Інноваційні підходи щодо розвитку управлінської освіти в регіоні (концептуальні засади багаторівневої адаптивної системи підготовки управлінського персоналу) / В.В. Дорофієнко // Трансфер технологій: від ідеї до прибутку: матеріали I міжнар. наук.-практ. конф. студ., асп. і мол. учених (Дніпропетровськ, 27 – 29 квітня 2010 р.). – [у 2 т.]. – Дніпропетровськ: Національний гірничий ун-т, 2010. – Т.1. – С.157-161.
117. Дорофієнко В.В. Проблеми формування та реалізації національної інноваційної системи України / В.В. Дорофієнко // Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону: матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф. (Слов’янськ, 22-24 квітня 2008 р.) / за заг. ред. Дорофієнка В.В. – Донецьк: ДонДУУ, 2008. – С. 3-9.
118. Дорофиенко В.В. Состояние науки и образования в Украине. Пути выхода из кризиса / В.В. Дорофиенко // Менеджер. – № 1. – 1998. – С. 104 -112.
119. Дробноход М. Забезпечення якісної освіти – основне завдання науково-освітньої галузі України. Доповідь на звітній конференції АН ВШ України (19 квітня 2008 року) / Микола Дробноход // Освіта і управління. – 2008. – Т.11. №1. – С. 20 – 34.
120. Дубровка О.В. Система маркетингу в державному управлінні вищою освітою в Україні: автореферат дис. к.н. держ. упр.: спец. 25.00.02. «Механізми державного управління» / О.В.Дубровка. – К.: Нац. акад. упр. при Президентові України, 2005. – 20 с.
121. Дубравська Д.М. Ціннісні орієнтації як психологічна проблема / Д.М.Дубрав¬ська // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – Т.ІV. Ч. 7. – К., 2002. – С. 65-69.
122. Дудник Ю.П. Методологічні аспекти модернізації ринку освітніх ресурсів України / Ю.П. Дудник // Гуманітарні науки. – 2009. – №1. – С. 26 – 32.
123. Економіка й організація інноваційної діяльності: [навч. посіб.] / І.І.Цигилик, С.О.Кропельницька, О.І.Мозіль, І.Г.Ткачук. – К.: Центр навч. літератури, 2004. –128 с.
124. Эльконин Д.Б. Избранные психолологические труды / Д.Б. Эльконин. – М.: Педагогика, 1989. – 560 с.
125. Євтух А.Т. Наука и образование в эпоху перемен / А.Т.Євтух // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №9 (75). – С. 12-23.
126. Євтух М.Б. Методологічні засади трансформації вищої освіти України в контексті Болонського процесу // Педагогічна і психологічна науки в Україні: зб. наук. праць до 15-річчя АПН України / Євтух М.Б. – [у 5 т.] – Т. 4: Педагогіка і психологія вищої школи – К.: Педагогічна думка, 2007. – С. 7-18.
127. Жабенко О.В. Особливості й тенденції розвитку державного управління освітою в Україні (1946-2001 рр.): автореф. дис. к.н. держ. упр.: «Теорія та історія державного управління» / О.В.Жабенко. – К.: Нац. акад. упр. при Президентові України, 2003. – 20 с.
128. Жарая С.Б. Управління системою вищих навчальних закладів недержавної форми власності в Україні: автореф. канд. дис. з держ. упр.: спец. 25.00.05. «Галузеве управління» / С.Б.Жарая. – К.: Нац. акад. упр. при Президентові України, 1999. – 19 с.
129. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В.С.Журавський. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 416 с.
130. Загірняк М. Перспективи системи ранжування вищих навчальних закладів України / М. Загірняк, С.Сергієнко // Вища школа. – 2009. – № 9. – С. 59-66.
131. Зайчук В.О. Управління якістю освіти як складова державної освітньої політики / В.О. Зайчук // Педагогіка і психологія. – 2007. – №2 (55). – С. 18-26.
132. Закон України. Про вищу освіту // ВВРУ. – 2002. – №20. – Ст.134.
133. Закон України. Про державну службу // ВВРУ. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
134. Закон України. Про дошкільну освіту // ВВРУ. – 2001. – № 49. – Ст. 259.
135. Закон України. Про загальну середню освіту // ВВРУ. – 1999. – №28. –
Ст. 230.
136. Закон України. Про наукову і науково–технічну діяльність // ВВРУ. – 1992. – № 12. – Ст. 165.
137. Закон України. Про освіту // ВВРУ.