ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

СОПІЛЬНИК ЛЮБОМИР ІВАНОВИЧ

УДК: 342.9

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Бандурка Олександр Маркович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2012
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ…………………………………………..20
1.1. Історико-правовий огляд становлення і розвитку забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 20
1.2. Ґенеза поняття забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 42
1.3. Дорожній рух як об’єкт соціального управління 54
1.4. Принципи, функції та методи адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 66
Висновки до першого розділу 83

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ 88
2.1. Система та компетенція суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 88
2.2 Адміністративно-правове регулювання взаємодії суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 101
2.3. Інформаційно-аналітична діяльність суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 120
2.4. Удосконалення правових засад та організації діяльності суб’єктів управління щодо підвищення безпеки дорожнього руху в Україні 137
Висновки до другого розділу 147

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД ЗА БЕЗПЕКОЮ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ 152
3.1. Державний контроль та нагляд як напрямок забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 152
3.2. Організаційно-правові засади діяльності Державтоінспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 172
3.3. Профілактична діяльність Державтоінспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 187
Висновки до третього розділу 196

РОЗДІЛ 4. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ 203
4.1. Сутність та види адміністративно-правових засобів забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 203
4.2. Переконання як засіб забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 212
4.3. Адміністративно-примусові засоби забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 227
Висновки до четвертого розділу 247

РОЗДІЛ 5. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ 255
5.1. Адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 255
5.2. Поняття та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 278
5.3. Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 291
5.4. Шляхи удосконалення системи забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні 309
Висновки до п’ятого розділу 324

ВИСНОВКИ 327
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 339
ДОДАТКИ 374

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АІС
ВАІ
ДАІ України автоматизована інформаційна система
Військова автомобільна інспекція
Державна автомобільна інспекція України
ДНДІ МВС України Державний науково-дослідний інститут
Міністерства внутрішніх справ України
ДТП
ДПС дорожньо-транспортна пригода
Дорожньо-патрульна служба
ЕОМ
ГНДЦУІ

КУпАП електронна обчислювальна машина
Головний науково-дослідний центр
управління та інформації
Кодекс України про адміністративні
правопорушення
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
НЦБ Інтерполу
ОВС
РНК СРСР

РНК УРСР

РЕП при МВС УРСР

ПРЕП Національне центральне бюро Інтерполу
органи внутрішніх справ
Рада Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Рада Народних Комісарів Української
Радянської Соціалістичної Республіки
реєстраційно-екзаменаційний підрозділ при Міністерстві внутрішніх справ Української Радянської Соціалістичної Республіки
пересувний реєстраційно-екзаменаційний пункт

ВСТУП

Актуальність теми. Нинішній стан дорожнього руху в Україні можна оцінити не надто оптимістично, зважаючи на відносно низькі оцінки безпеки, швидкості переміщення, структури, стану та інфраструктури автомобільних шляхів, структури та стану рухомого складу, інформаційного забезпечення дорожнього руху, зокрема засобами телематики, рівень співпраці між адміністративними органами, суб’єктами господарювання та учасниками дорожнього руху. Очевидно, що покращення такої надскладної системи, якою є система дорожнього руху, може відбуватися лише в режимі постійного вдосконалення, у гармонічній єдності керуючої та керованої підсистем, за попередньо прийнятими, визнаними всіма учасниками дорожнього руху принципами, правилами та процедурами, що також актуалізує значення його адміністративно-правового забезпечення.
Зважаючи на головну мету системи управління дорожнім рухом, якою є гарантування безпечного та безперервного (комфортного) руху, поряд із технічним, фінансовим, інформаційним і кадровим особливе місце посідає адміністративно-правове забезпечення як підсистема, котра унормовує (стандартизує) систему управління дорожнім рухом на стадіях створення системи дорожнього руху, її функціонування та розвитку. Це особливо актуально за умов гарантування адміністративно-правовим забезпеченням виконання системою управління дорожнім рухом інших не менш важливих функцій, таких як: координування акцій щодо надання допомоги (медичної, пожежної, технічної) в контексті мінімізації часу очікування, реалізація плану евакуації населення у кризових ситуаціях за допомогою автотранспорту, координування дорожнього руху під час проведення масових спортивних заходів тощо.
Водночас доводиться констатувати, що існуюче адміністративно-правове забезпечення системи управління дорожнім рухом в Україні є неадекватним тим завданням, які ця система має виконувати. Інколи воно чинить деструктивний вплив на систему дорожнього руху, викликаючи, передусім, зниження його безпеки, не враховуючи викликані низькою якістю адміністративно-правового забезпечення відчутні економічні наслідки для учасників дорожнього руху (зростання операційних витрат, втраченого часу праці тощо). У близькій перспективі не можна очікувати істотних позитивних змін в умовах відсутності системного підходу до дослідження та впровадження науково-теоретичних та прикладних результатів у системі дорожнього руху. Як наслідок, Українська держава та її громадяни, володіючи в цілому сучасним автомобільним транспортом, мають низькоякісні автомобільні шляхи, безсистемне їх планування та будівництво, а також недостатнє інформаційне забезпечення, що призводить до високої аварійності на дорогах і загибелі людей.
Проблемам правового забезпечення безпеки дорожнього руху були присвячені наукові дослідження вчених різних галузей юридичної науки. Зокрема, на формування основних підходів до вирішення проблемних питань, що досліджуються у дисертації, мали вплив праці В.Б. Аверьянова, О.М. Бандурки, Д.М Бахраха, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна,
Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць,
О.В. Кузьменко, В.М. Кудрявцева, О.І. Остапенка, П.М. Рабіновіча,
О.Ю. Синявської, В.І. Шамрая, В.К. Шкарупи, А.М. Якуби та ін.
Вагомий внесок у досліджувану проблематику зроблено у працях дослідників радянського періоду, тодішніх провідних науковців І.І. Веремеєнка, В.І. Жеревова, Р.І. Денісова, Г.Н. Клінковштейна, В.В. Лук’янова, І.К. Шахріманьяна, В.І. Майорова, Б.В. Росинського, В.В. Головка, Ю.П. Луконіна, Н.П. Балашова, С.А. Радіонова, А.К. Костиньова, С.Н. Чмирьова та у працях українських науковців: Б.Ю. Бурбело, Т.О. Гуржія, С.М. Гусарова, М.М. Долгополової, О.О. Домашенка, В.В. Доненка, В.І. Касинюка, О.Л. Міленіна, М.В. Микитка та В.В. Новікова. Водночас усе ще залишається малодослідженою проблема створення цілісної системи адміністративно-правового забезпечення регулювальної функції системи управління дорожнім рухом щодо максимізації його безпеки.
Необхідність адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні набирає актуальності у контексті значущості для всього суспільства та з мотивів євроінтеграції України. Ураховуючи ідентифікований визначальний вплив на систему дорожнього руху в Україні адміністративно-правового забезпечення, наявну фрагментарність будови цього забезпечення, що не дозволяє повною мірою реалізувати потенціали адміністративно-правового забезпечення у формуванні високої безпеки дорожнього руху, можна говорити про надзвичайну актуальність цієї проблеми з точки зору науки і практики, а отже потребу в її вирішенні.
Таким чином, необхідність удосконалення та системного оновлення існуючої системи забезпечення безпеки дорожнього руху, її функціонально-організаційної структури, форм і методів відповідного забезпечення, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики — з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 4 Додатка № 11 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29 липня 2010 р., Концепції державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009–2012 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р., Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р., пп. 13.1, 13.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10), ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» (протокол № 5 від 12 січня 2012 р.), згідно з науковим напрямом кафедри адміністративного та інформаційного права навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка» (протокол № 8 від 12 квітня 2012 р.) та плану роботи наукового центру ГУМВС України у Львівській області (протокол № 14 від 10 грудня 2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України й практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні і на цій основі виробити відповідну концепцію, а також пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
– здійснити історико-правовий огляд становлення і розвитку забезпечення дорожнього руху в Україні;
– розкрити генезис поняття забезпечення дорожнього руху в Україні;
– охарактеризувати дорожній рух як об’єкт соціального управління;
– визначити принципи, функції, методи та правові засади адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– окреслити завдання, функції та повноваженням суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– сформулювати поняття та окреслити зміст взаємодії суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– охарактеризувати інформаційне забезпечення суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– з’ясувати основні шляхи вдосконалення правових засад та організації діяльності суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– розкрити сутність та види адміністративно-правових засобів забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– визначити сутність та значення переконання як засобу забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– класифікувати адміністративно-примусові засоби забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– надати адміністративно-деліктну характеристику правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– визначити поняття та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– охарактеризувати особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– розкрити державний нагляд як напрямок забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– окреслити організаційно-правові засади діяльності Державтоінспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– з’ясувати особливості діяльності Державтоінспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
– надати пропозиції щодо вдосконалення державного нагляду за безпекою дорожнього руху в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають під час забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні.
Предмет дослідження становлять теорія та практика адміністративно-правового регулювання організації безпеки дорожнього руху в Україні.
Методи дослідження. Для вирішення означених задач та всебічного вивчення предмета дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. В основу дисертації покладено діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі застосовано також наступні методи і прийоми пізнання: формально-логічний (використовувався при встановленні логіко-методологічних засад побудови дефініції поняття «забезпечення безпеки дорожнього руху» та підпорядкованих йому видових понять) (пп. 1.2, 1.3, 1.4, 3.1, 4.1, 5.1); логіко-семантичний (слугував підґрунтям для вироблення пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху) (розділи 2-5); логіко-юридичний (використовувався у критичному аналізі змісту низки норм адміністративного права, якими регулюються суспільні відносини з приводу забезпечення і профілактики порушень правил дорожнього руху, а також з метою обґрунтування доцільності внесення відповідних змін до законодавства про дорожній рух) (пп. 2.1, 2.2., 2.4, 3.2, 5.3); історико-правовий (застосовувався для вивчення історичних етапів розвитку забезпечення безпеки дорожнього руху та генезису його поняття) (пп. 1.1, 1.3, 3.2); порівняльно-правовий (використовувався в дослідженні принципів, функцій та методів адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні та щодо провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні) (розділи 1-5); статистичний (використовувався при аналізі стану адміністративної практики підрозділів ДАІ МВС України; стану та причин аварійності на дорогах країни тощо) (пп. 2.1, 2.2, 2.4, 3.2, 3.4, 4.3, 5.1, 5.3); ретроспективний (використовувався для вивчення генезису поняття дорожнього руху) (пп. 1.2., 1.3); метод моделювання (використовувався для визначення суттєвих ознак структури механізму адміністративно-правового регулювання взаємодії суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху) (п. 2.2); cтруктурно-функціональний (використаний для дослідження адміністративно-правового статусу суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та ДАІ МВС України) (розділ 2-3).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних учених. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади забезпечення безпеки дорожнього руху в державі. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання та організації діяльності в зазначеній сфері може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності Державної автомобільної інспекції МВС України та інших органів, на які покладений обов’язок забезпечення безпеки дорожнього руху, статистичні матеріали, політико-правова публіцистика, довідкові видання. Поглибленому вивченню проблеми слугували проведені дисертантом спостереження, анкетування та опитування 860 працівників ГУМВС України у Львівській, Хмельницькій, Житомирській, Тернопільській, Івано-Франківській, Волинській, Чернівецькій областях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень проблем адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні. В результаті проведеного дослідження вироблено концепцію забезпечення безпеки дорожнього руху в державі, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
уперше:
на основі дослідження генезису дорожнього руху виявлено дилему «безпека руху – час руху» та встановлено пріоритет першої складової безпеки руху, домінування якої еволюційно посилюється;
розроблено формально-логічні засади побудови категорії «безпека дорожнього руху» та представлено обґрунтовану класифікацію даної категорії як особливого виду громадської безпеки. Під забезпеченням безпеки дорожнього руху запропоновано розуміти вид діяльності державних і громадських органів та організацій щодо усунення причин аварійності, захисту життя і здоров’я людей та збереження майна;
– обґрунтовано доцільність введення до складу об’єктивних факторів, котрі детермінують дорожньо-транспортну аварійність, наявності електромагнітного поля на окремих ділянках дороги та правового закріплення вказаної норми;
– запропоновано зміни до діючих Правил дорожнього руху, які адаптують окремі положення Правил у сучасних умовах забезпечення безпеки дорожнього руху, а також удосконалено використовувану в них термінологію;
удосконалено:
структуру суб’єктів адміністративних проступків у сфері дорожнього руху шляхом віднесення учасників дорожнього руху до однієї із груп: 1) водії транспортних засобів; 2) пішоходи; 3) пасажири; 4) інші особи, що користуються дорогами; 5) посадові та інші особи транспортних та суміжних організацій; 6) посадові та інші особи інфраструктурних організацій;
механізм адміністративного стягнення у сфері дорожнього руху шляхом унормування категорії «малозначущість правопорушення», у змістовій частині якої пропонується ідентифікувати такі ознаки малозначущості: а) проступок, за здійснення якого передбачено покарання у вигляді попередження або адміністративного штрафу в розмірі до одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян; б) проступок, який завдав незначних матеріальних збитків;
сукупність процесуальних норм щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення шляхом розмежування стадій, етапів та підетапів, включення додаткових етапів відповідно до особливостей сфери дорожнього руху. Такі удосконалення запропоновано закріпити у відповідних нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення;
перелік характерних особливостей адміністративного примусу, що дозволило узагальнити дефініцію адміністративного примусу як діяльності уповноважених державних органів щодо офіційного застосування стосовно фізичних і юридичних осіб, незалежно від волі та бажання, заходів у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень прав, свобод, законних інтересів задля профілактики, припинення протиправних діянь, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, запобігання та усунення надзвичайних обставин;
– модель поведінки водія у процесі формування адміністративно-протиправної ситуації за стадіями (алгоритмом): нормальний рух – виникнення потреби – мотивування – прийняття рішення – моторні дії – виникнення конфліктної (нестандартної) ситуації – дорожньо-транспортна пригода, що уможливило ідентифікацію найтиповіших суб’єктивних факторів;
– ознаки та процедуру класифікації спеціальних заходів запобігання проступків у сфері дорожнього руху, що дозволило виокремити групи: інформаційних заходів, заходів впливу (переконання, примусу), заходів контролю та підвищити ефективність соціальної профілактики правопорушень у сфері дорожнього руху;
– розуміння профілактики безпеки дорожнього руху як такої, що включає заходи пасивної безпеки. Під забезпеченням пасивної безпеки запропоновано розуміти заходи щодо надання технічним компонентам дорожнього руху якостей, які забезпечують захист учасників дорожнього руху від травм під час дорожньо-транспортних пригод;
дістали подальшого розвитку:
розуміння змістової частини дефініції «адміністративний проступок у сфері дорожнього руху» шляхом уведення особливих ознак дії чи бездіяльності, що призводить до посягання на здоров’я і безпеку громадян, власність, збереженість транспортних засобів, доріг і дорожніх споруд, на встановлений законом порядок дорожнього руху, правила, норми та стандарти, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність;
юридичний склад адміністративного проступку шляхом адаптації його елементів (об’єкта, об’єктивної та суб’єктної сторони) до умов дорожнього руху, що дозволило ідентифікувати суб’єкта адміністративного права (індивідуальний чи колективний) як особу, що фізично існує і завдає своїм суспільно-небезпечним діянням шкоди відносинам у сфері дорожнього руху, діючи при цьому винно, навмисно або з необережності;
застосування нормативних положень адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху шляхом доцільності врахування психічного ставлення винного до вчиненого проступку;
– субординування правових категорій «адміністративна відповідальність», «адміністративна санкція», «адміністративне покарання» та суворе розмежування, що дозволило кваліфікувати адміністративну відповідальність у сфері дорожнього руху як відповідальність учасників дорожнього руху, посадових осіб, що виражається в застосуванні до винних осіб установлених законом адміністративних стягнень уповноваженими на це компетентними органами;
структура класифікаційних ознак адміністративного покарання у сфері дорожнього руху, які враховують міру відповідальності, перелік уповноважених суб’єктів, особистий чи майновий характер, а також передбачають можливість застосування покарання за межею нижньої границі відповідної санкції закону;
співвідношення категорій «контроль» і «нагляд» та їх адаптація до сфери дорожнього руху, зокрема до засад функціонування Державтоінспекції МВС України. Обґрунтовано самостійність існування названих категорій на основі ідентифікації ознак, зокрема: організаційній підпорядкованості суб’єкту; можливості втручання в діяльність; законності діяльності; предмета; характеру повноважень;
пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України, зокрема до розділу X Закону України «Про дорожній рух», який запропоновано назвати «Державний нагляд і контроль у сфері дорожнього руху».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять теорію безпеки дорожнього руху, можуть бути основою для подальшої розробки питань забезпечення безпеки дорожнього руху;
– у сфері правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для вдосконалення чинних і розробки нових проектів законодавчих та підзаконних актів, що сприятиме поліпшенню забезпечення безпеки дорожнього руху (лист Комітету ВРУ від 16.04.2011 р. № 04-19/14-1143);
– у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів внутрішніх справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність ГУМВС України у Львівській області від 19.01.2011 р.);
– у навчальному процесі матеріали дисертації знайдуть застосування під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Основи управління в органах виконавчої влади», «Адміністративне право», «Основи управління в органах внутрішніх справ України», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України», «Професійно-психологічна підготовка та особиста безпека працівників органів внутрішніх справ України». Результати дослідження використовуються у навчальному процесі під час читання курсів із зазначених дисциплін у Львівському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 27.12.2011 р. № 85) і в Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права» (акт впровадження від 25.01.2012 р. № 27).
Апробація результатів дослідження. Підсумки роботи, теоретичні положення, висновки і рекомендації, розроблені під час дослідження, знайшли своє відображення в публікаціях у фахових виданнях та оприлюднені на міжнародних та вітчизняних конференціях: Друга міжнародна конференція (м. Жешув, Польща, 10–11 грудня 2004 р.); «Безпека дорожнього руху: сучасність і майбутнє» (м. Київ, 14–15 квітня 2004 р.); Друга всеукраїнська конференція «Проблеми управління якістю» (м. Київ, 18 березня 2004 р.); Міжнародний симпозіум «Якість та довкілля – 2004» ( 27–28 травня 2004 р.); Міжнародна конференція «Сучасні шляхи боротьби за безпеку дорожнього руху» (м. Київ, 16 грудня 2004 р.); Міжнародна конференція «Теорія та практика забезпечення якісного управління у сфері діяльності міністерства внутрішніх справ» (м. Київ, 27 листопада 2009 р.); V Міжнародна конференція (м. Львів, 18–19 грудня 2009 р.); VІ Міжнародна конференція (м. Львів, 29–30 квітня 2010 р.); Greifswalder Beitrage zur Slawistik X Wissenschaftlichen Konferenz «Wort-Text-Zeit» (Szczecin (Polen) – Greifswald (Deutshland) 30 листопада 2011 р. – 1 грудня 2011 р.); Proceedings of the VIIth International Conference CADSM (Львів – Славське, 2003 р.); 5 Міжнародний симпозіум з електромагнітної сумісності та електромагнітної екології (м. Санкт-Петербург, 16–19 вересня 2003 р.); 6-й Міжнародний симпозіум з електромагнітної сумісності та електромагнітної екології (м. Санкт-Петербург, 21–24 червня 2005 р.); TCSET-2004 Modern problems of radio engineering, telecommunications and computer science; Proceedings of the International Conference Tcset-2004 (Львів – Славське, 24–28 лютого 2004 р.); «Системи контролю навколишнього середовища» (м. Севастополь, 2004 р.); «Системи контролю навколишнього середовища – 2005» (м. Севастополь, 2005 р.); XV Ювілейний симпозіум навколишнього середовища (м. Варшава, 1–3 вересня 2005 р.); ХІ Міжнародна (XIV єкатеринбурзька науково-практична конференція (м. Єкатеринбург, 2005 р.); IV Міжнародний конгрес з технічної діагностики (Ольштин – Польша, 27–30 жовтня 2008 р.); ІV Міжнародна конференція «Соціально-економічні і правові аспекти формування та розвитку організаційної культури підприємств як шлях до інтеграції національної економіки в європейський простір» (м. Львів, 15–16 травня 2009 р.); Greifswalder Beitrage zur Slawistik IX (Greifswald, 2009). Wissenschaftlichen Konferenz. 6-10.11.2009. «Slowo. Tekst. Czas» 6–9.11.2009. Szczecin–2009–Greifswald; Міжнародна конференція «Науково-технічний прогрес і сучасна авіація» Азербайджанська республіка 12-14 лютого 2009 р.; V Міжнародна конференція (м. Львів, 18–19 грудня 2009 р.); VI Міжнародна конференція (м. Львів, 29–30 квітня2010 р.); II Miedzynarodowe Sympozjum Edukacyjne «Bezpieczenstwo i ochrona zdrowia pracownikow w procesie pracy» (Bytom, 28 квітня 2010 р.); Четверта Всеукраїнська конференція «Перспективи розвитку озброєння і військової техніки сухопутних військ» (Львів 12–13 квітня 2011 р.); VIII Міжнародна конференція «Розвиток економічних і політико-правових систем України та інших країн Європи та початку XXI століття» (м. Львів, 27-28 жовтня 2011); IX Міжвузівська інтернет-конференція молодих науковців «Наукові обрії» (м. Львів, 27 лютого – 10 березня 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані положення і висновки обґрунтовано на підставі власних досліджень. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавторам. У співавторстві опубліковано 1 монографію та 9 навчальних посібників. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, у дослідженні використано лише ті ідеї та положення, які становлять особистий внесок здобувача.
Публікації. Основні положення дисертації відображено в 3 монографіях, 21 статті у наукових фахових виданнях, 9 навчальних посібниках; 31 праці апробаційного характеру, 20 працях, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми ― увдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні. Головним завданням дослідження було вироблення на підставі аналізу теоретичних засад, системи правового регулювання та практики управлінської діяльності щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, концепції забезпечення безпеки у зазначеній сфері, визначення шляхів її вдосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Визначено причинно-наслідковий зв’язок між виникненням транспорту, законодавством про безпеку дорожнього руху та спеціалізованих органів по забезпеченню безпеки дорожнього руху. Наголошено, що з розвитком автомобільної промисловості в країні виникає потреба у створенні спеціального органу державного нагляду за автомобільним транспортом і дорожнім рухом. Проаналізовано зміни в повноваженнях державної автомобільної інспекції МВС України на різних етапах розвитку держави.
Охарактеризовано поняття «дорожній рух», «безпека дорожнього руху», «адміністративно-правове регулювання дорожнім рухом» та визначено їх співвідношення. Доведено, що поняття «дорожній рух» «безпека дорожнього руху» і «забезпечення безпеки дорожнього руху» вже декілька десятків років застосовувались на практиці, але відсутність офіційного тлумачення призводила до суттєвої різниці їх трактування в наукових дослідженнях, монографіях і навчальній літературі, невизначеності їх змісту під час використання в правових актах та управлінських документах.
На підставі виокремлення дорожнього руху як об’єкта забезпечення безпеки сформульовано загальне поняття дорожнього руху (яке на сьогодні у нормативних документах ще не визначено). «Дорожній рух» — це система елементів живої та неживої природи, що функціонує в умовах, які залежать від рівня сучасної техніки, стану внутрішнього середовища і можливостей людини. Крім того, «дорожній рух» — це процес, який регулює динамічні зв’язки у тріаді «людина, транспортний засіб, дорога».
Обґрунтовано, що сутність забезпечення безпеки дорожнього руху полягає у виконанні організаційних рішень органів влади, що створюють мережі суспільних відносин, які забезпечують комплексність заходів безпеки дорожнього руху.
Визначено, що дорожній рух як об’єкт забезпечення безпеки є сумісною відповідальністю багатьох людей, які виконують різні соціальні ролі — водіїв, пішоходів і пасажирів. Ці індивідуальні ролі мають бути узгоджені та упорядковані для того, щоб досягти необхідного результату здійснення суспільно-необхідного переміщення людей, вантажу, засобів, продуктів праці з мінімально можливими затратами часу та ресурсів. Досягнення такого результату – мета забезпечення безпеки дорожнього руху. Для її реалізації потрібне вирішення конкретних завдань, які задаються закономірностями і тенденціями розвитку дорожнього руху, притаманними йому як об’єкту забезпечення безпеки.
Довелено, що систему суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху утворюють державні (регіональні, галузеві) та громадські (органи місцевого самоврядування, громадські організації) суб’єкти управління.
Державними є суб’єкти управління, що визначають умови та межі безпеки дорожнього руху як на державному, так і на регіональному рівні.
Державні галузеві суб’єкти управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху виділено за ознакою того, що виключно до їх повноважень належить регулювання безпеки дорожнього руху в цілому та її окремих складових. До цих суб’єктів належать Міністерство інфраструктури України та його органи (наприклад, Державне агентство автомобільних доріг України, Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті та інше), міністерства, відомства, служби, комітети та інспекції.
Громадськими є суб’єкти управління, що визначають умови та межі безпеки дорожнього руху на місцях, — органи місцевого самоврядування та громадські організації.
Суб’єкти управління у межах своєї компетенції здійснюють заходи, які забезпечують безпеку дорожнього руху, несуть відповідальність за виконання державних і галузевих програм у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, видають нормативні акти про безпеку дорожнього руху, що не суперечать чинному законодавству, зокрема про дорожній рух, сприяють підприємствам, установам та організаціям у здійсненні заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, міністерства й інші центральні органи державної виконавчої влади та об’єднання за дорученням Кабінету Міністрів України можуть виконувати окремі функції міжгалузевого управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Під взаємодією у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні запропоновано розуміти врегульовану правовими та адміністративно-правовими нормами, узгоджену за метою, часом і місцем необхідну спільну діяльність суб’єктів управління, за якої вони реалізують взаємний вплив один на одного і на суспільні відносини задля виявлення відхилень від установлених норм і порушень принципів безпеки дорожнього руху, ефективності спільної діяльності з метою усунення конструктивних недоліків і несправностей дорожньої техніки (транспортних засобів, доріг та дорожніх споруд), зниження шкідливого впливу на дорожню обстановку природних факторів, удосконалення регулювання дорожнього руху, правил експлуатації, обслуговування та ремонту дорожньої техніки, вдосконалення організації дорожнього руху, підвищення безпечності конструкції дорожньої техніки, забезпечення своєчасної медичної допомоги потерпілим у результаті ДТП і відшкодування їм матеріального збитку.
Адміністративно-правове регулювання взаємодії суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху охарактеризовано як систему адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється організаційно-правовий вплив на відносини між суб’єктами забезпечення безпеки дорожнього руху з метою впорядкування та спрямовування їх взаємних дій на максимальне підвищення рівня безпеки дорожнього руху.
Запропоновано власну класифікацію нормативно-правових актів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
а) загальні нормативно-правові акти, що встановлюють вихідні положення щодо організації дорожнього руху, забезпечення його безпеки та організації взаємодії суб’єктів цієї діяльності;
б) програмно-цільові нормативно-правові акти, які у відповідності до вимог загальних нормативно-правових актів та з урахуванням фактичного стану автомобільної аварійності передбачають напрями розвитку та вдосконалення організації взаємодії суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху;
в) спеціальні нормативно-правові акти, що визначають окремих суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху, їх завдання, структуру, юридичні права та обов’язки і порядок взаємодії з іншими суб’єктами;
г) інші спеціальні нормативно-правові акти, що конкретизують окремі положення правової організації взаємодії суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху.
Запропоновано розрізняти такі групи адміністративно-правових відносин між суб’єктами забезпечення безпеки дорожнього руху:
а) адміністративно-правові відносини, пов’язані з підготовкою водіїв та інших осіб до участі у дорожньому русі, виготовленням та переобладнанням транспортної та дорожньої техніки (наприклад, сертифікація та ліцензування діяльності суб’єктів, що виготовляють транспортну та дорожню техніку, навчання кандидатів у водії та інших громадян правилам дорожнього руху);
б) адміністративно-правові відносини, які забезпечують допуск до дорожнього руху водіїв та інших його учасників, транспортних засобів та дорожньої техніки (державна реєстрація транспортних засобів, здійснення державного технічного огляду транспортних засобів, проведення іспитів з правил дорожнього руху та видача посвідчень водіїв, передрейсові технічні та медичні огляди тощо);
в) адміністративно-правові відносини, котрі виникають на етапі участі у дорожньому русі (наприклад, виконання водіями та іншими учасниками вимог правил дорожнього руху, правил здійснення окремих видів перевезень, правил експлуатації транспортних засобів);
г) контрольно-наглядові адміністративно-правові відносини (наприклад, застосування технічних засобів контролю за дорожнім рухом, перевірка документів у водіїв, контрольна перевірка технічного стану транспортного засобу, огляд водія на стан сп’яніння тощо);
д) адміністративно-правові відносини щодо притягнення правопорушників до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.
Інформаційно-аналітичну діяльність суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху визначено як сукупність дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та інших суб’єктів системи забезпечення безпеки дорожнього руху щодо задоволення інформаційних потреб цієї системи та створення умов для ефективної взаємодії її елементів з метою попередження ДТП та зниження тяжкості їх наслідків.
Обґрунтовано, що підвищенню ефективності взаємодії суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху має сприяти створення таких інформаційних систем: автоматизовані інформаційно-аналітичні системи накопичення та обробки даних про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою технічних засобів фото- та відео зйомки, що працюють в автоматичному режимі; спільна автоматизована інформаційна система ДАІ, загальних місцевих судів та Служби безпеки України з даними про ДТП, що є страховими випадками; спільна інформаційна система ДАІ, загальних місцевих судів, державного казначейства та державної виконавчої служби з даними про порушення правил дорожнього руху, за які накладається адміністративне стягнення у вигляді штрафу; автоматизовані бази даних про мопеди, їх власників і водіїв, результати проведення технічних оглядів; автоматизовані бази даних про порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, погоничами тварин тощо.
З’ясовано, що суттєвими причинами порушення безпеки дорожнього руху в Україні залишаються низький рівень дисципліни учасників дорожнього руху, недостатній рівень підготовки водіїв транспортних засобів, невідповідність стану вулично-дорожньої мережі рівню інтенсивності транспортного руху, недостатність впровадження новітніх технологій і технічних засобів організації дорожнього руху, неефективність здійснення нагляду за дотриманням учасниками дорожнього руху правил безпеки, неналежне фінансування заходів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.
Визначено, що напрямами вдосконалення правових засад та організації діяльності суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху є наступні:
а) прискорити процес адаптації вітчизняного законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху до законодавства Європейської Співдружності;
б) дотримуватися встановленого національними програмами та стратегіями курсу із забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом виконання всіх запланованих заходів;
в) чітко розмежувати повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та окреслити питання їх юридичної відповідальності за порушення і невиконання покладених на них обов’язків;
г) створити систему державного контролю за діяльністю суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорогого руху;
д) активізувати роботу Координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху;
є) вивчати та застосовувати передові досягнення зарубіжних країн процесу управління та організації діяльності суб’єктів управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Адміністративно-правові засоби забезпечення безпеки дорожнього руху поділено на загальні та спеціальні. До загальних віднесено такі: правове пропагування, пояснення сутності законів, правової політики держави, постійне інформування населення про стан справ у галузі охорони громадського порядку, стимулювання ініціативи громадськості у справі надання правоохоронним органам допомоги в боротьбі за забезпечення правопорядку, забезпечення поширення позитивного досвіду в боротьбі з порушеннями правопорядку, проведення профілактичних заходів щодо недопущення антигромадських проявів, заохочення громадян, які активно проявили себе в боротьбі з правопорушеннями. Спеціальні юридичні засоби забезпечення концентруються головним чином у сфері виконавчої влади і виражаються в функціонуванні особливого державно-правового механізму, який складається з:
а) організаційно-структурних формувань;
б) організаційно-правових методів.
При цьому організаційно-структурні формування — це ті органи держави і недержавні структури, на які покладено обов’язок з підтримання і зміцнення режиму законності; організаційно-правовими методами визнаються ті види діяльності організаційно-структурних формувань, практичні прийоми, операції та форми роботи, які ними використовуються для забезпечення законності.
Визначено, що переконання – це особливий засіб правового впливу, що полягає в тому, щоб учасники дорожнього руху додержувалися певних вимог внаслідок їх внутрішнього переконання. Це означає впровадження дисциплінованості, розуміння того, що міцна громадська дисципліна й законність є необхідними умовами успішної побудови правової, незалежної, демократичної держави, а також формування свідомої звички, спрямованої на додержання правових вимог, почуття недопустимості їх порушення, потреби активно боротися з правопорушеннями.
Обґрунтовано, що основними формами переконання, які застосовуються у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є: агітація і пропаганда Правил дорожнього руху, заохочення (морального і матеріального характеру), що сприяють підвищенню творчої активності учасників правовідносин у сфері дорожнього руху, виховання (економічне, правове, моральне та ін.), особистий приклад працівників, їх інструктаж з питань найбільш дієвого виконання поставлених завдань, критика роботи і поведінки окремих осіб, профілактика транспортних правопорушень тощо.
Запропоновано шляхи, які повинні сприяти вирішенню проблеми зниження рівня аварійності та тяжкості наслідків дорожньо-транспортних пригод, створення безпечних та комфортних умов руху транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, а також удосконалення системи управління безпекою дорожнього руху. Це шляхи системного запровадження та належного фінансування заходів з підвищення безпеки дорожнього руху; вдосконалення обліку та аналізу виникнення дорожньо-транспортних пригод для розроблення заходів з підвищення безпеки дорожнього руху в місцях концентрації ДТП; підвищення професійного рівня особового складу Державтоінспекції МВС України, а також державних службовців та працівників Укртрансінспекції Мінінфраструктури України; поліпшення профілактичної роботи, спрямованої на запобігання дорожньо-транспортному травматизму, а також підвищення рівня правосвідомості учасників дорожнього руху; запровадження автоматизованих засобів контролю дорожнього руху, передусім швидкості руху; вдосконалення системи організації руху транспортних засобів та пішоходів, зокрема, шляхом використання новітніх технічних засобів організації дорожнього руху з поліпшеними характеристиками їх сприйняття; підвищення безпеки пішоходів, у тому числі шляхом урахування потреб осіб з інвалідністю (звукові сигнали переходу проїзної частини, тактильні орієнтири тощо); підвищення рівня безпеки пасажирських та вантажних перевезень; підвищення ефективності підготовки учасників дорожнього руху шляхом запровадження новітніх методів навчання; вдосконалення системи контролю за безпечністю транспортних засобів з урахуванням європейських норм і підвищення ефективності системи оповіщення про дорожньо-транспортні пригоди та надання допомоги постраждалим.
Адміністративний примус – це діяльність уповноважених державних органів з офіційного застосування стосовно фізичних та юридичних осіб незалежно від їх волі та бажання заходів у вигляді моральних, особистих, майнових чи організаційних обмежень прав, свобод і законних інтересів задля профілактики, припинення протиправних дій, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, запобігання й усунення надзвичайних обставин.
В основу класифікації заходів адміністративного примусу варто покласти усталені функціональні зв’язки та вимоги логічної послідовності складових системи. При цьому можна виділити такі види заходів адміністративно-правового примусу:
а) заходи адміністративного запобігання (адміністративно-запобіжні);
б) заходи припинення правопорушень;
в) адміністративні стягнення.
Саме ці види адміністративного примусу слід закріпити на законодавчому рівні.
Доведено, що адміністративний примус, який застосовується працівниками державних органів для забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, – це впорядкована нормами адміністративного права діяльність уповноважених працівників щодо застосування до фізичних та юридичних осіб, які не перебувають в їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх заходів впливу морального, майнового, особистісного та іншого характеру з метою охорони суспільних відносин, що виникають на дорогах, шляхом попередження, виявлення і припинення правопорушень та покарання винних за їх вчинення.
Доведено, що адміністративні правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху мають спільну ознаку – це їх суспільна небезпечність, тобто протиправна дія або бездіяльність (порушення правил дорожнього руху, нормативних актів про безпеку дорожнього руху), вчинені фізичною або юридичною особою, за які на підставі закону передбачається адміністративна відповідальність.
Обґрунтовано необхідність змінити назву розділу Х Закону України «Про дорожній рух» на «Державний нагляд і контроль у сфері дорожнього руху». При цьому структура розділу має бути представлена статтями, що регламентують наступне коло питань: законодавство про нагляд і контроль за безпекою дорожнього руху; об’єкт регулювання законодавства про нагляд і контроль за безпекою дорожнього руху; принципи здійснення контролю і нагляду у сфері безпеки дорожнього руху; види нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; повноваження ДАІ по здійсненню нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; обов’язки ДАІ під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; повноваження суб’єктів, стосовно яких здійснюється нагляд і контроль ДАІ; обов’язки суб’єктів, стосовно яких здійснюється нагляд і контроль ДАІ; порядок здійснення нагляду і контролю ДАІ за станом доріг і дорожніх споруд; порядок здійснення нагляду і контролю ДАІ за технічним станом транспортних засобів; порядок здійснення нагляду і контролю ДАІ за безпекою дорожнього руху; обліково-реєстраційні і ліцензійно-дозвільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху; виїзна перевірка під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; витребування документів під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; виїмка документів під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; експертиза під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; залучення фахівця під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; огляд під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; участь понятих під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; участь перекладача під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; участь представника під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; участь захисника під час здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; процесуальні терміни здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; процесуальне оформлення результатів здійснення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; заходи ДАІ, що вживаються за наслідками здійснення нагляду і контролю у сфері безпеки дорожнього руху; заходи забезпечення нагляду і контролю за безпекою дорожнього руху; відшкодування витрат свідкові, фахівцеві, експертові, перекладачеві і понятому; відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями суб’єктів, які здійснюють нагляд і контроль у сфері безпеки дорожнього руху. Поняття, які використовуватимуться у цьому законі, слід представити окремою статтею.
За напрямками діяльності нагляд у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху запропоновано кваліфікувати у такі групи: нагляд за станом автошляхів, нагляд за дорожніми умовами; технічний нагляд.
Обґрунтовано необхідність розроблення та прийняття Концепції застосування адміністративно-примусових заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та Закону України «Про профілактику правопорушень». У нормах такого Закону повинні бути визначені мета і головне завдання профілактики, зафіксовані результати досліджень пізнання закономірностей і тенденцій розвитку профілактичної діяльності, а також враховані реальні засоби їх ефективного використання, закріплені ефективні форми і методи, сили і засоби профілактики визначені основні права і обов’язки суб’єктів і об’єктів профілактичного впливу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика /
Г. А. Аванесов. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 528 с.
2. Аванесов Г. А. Криминология. Прогностика. Управление /
Г. А. Аванесов. – Горький, 1975. – 321 с.
3. Авер’янов В. Б. Адміністративно-правовий спір / В. Б. Авер’янов // Адміністративна юстиція України: проблеми теорії i практики. Настільна книга судді / за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К. : 1стина, 2007. – С. 134–140.
4. Аверьянов В. Б. Совершенствование аппарата государственного управления (конституционный аспект) / В. Б. Аверьянов, В. Н. Селиванов. – К., 1982. – 426 с.
5. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К., 1979. – 150 с.
6. Агапов А. Б. Административная ответственность : учебник /
А. Б. Агапов. – М. : Статут, 2000. – 251 с.
7. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая : учебник / под ред. А. П. Коренева. – М., 2000. – 304 с.
8. Административное право / под ред. Л. Л. Попова. – М., 2002. –
476 с.
9. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел / под ред. Л. Л. Попова. – М., 1990. – 223 c.
10. Административное право : учебник / [под ред. Ю. М. Козлова,
Л. Л. Попова]. – М. : Юристъ, 2000. – 728 с.
11. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. доц. А. Т. Комзюка. — 2-е вид., перероб. і доп. – Х. : Ун-т внутр. справ, 2000. – 112c.
12. Адміністративна діяльність міліції : підручник / за заг. ред. акад. АПрНУ, проф. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 448 c.
13. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : підручник / під заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва. — К. : Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 177 с.
14. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред.
Ю. П. Битяка – Х. : Право, 2000. – 520 с.
15. Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк,
В. В. Богуцький та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка . – Х. : Право, 2001. – 528 с.
16. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у двох томах : Том 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юридична думка, 2004. – 584 c.
17. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс : [підручник] / за заг. ред. академіка НАПрНУ О. М. Бандурки. – Х. : Золота миля, 2011 – 584c.
18. Адміністративне право України. Підручник / [за ред. академіка С. В. Ківалова]. – Одеса : Юридична література, 2003. – 894 с.
19. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1966. – 188 с.
20. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
21. Алехин А. Л. Административное право Российской Федерации / Алехин А. Л., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. – М., 1996. – 418 с.
22. Алфьоров С. М. Адміністративно-правова діяльність щодо протидії корупції в органах внутрішніх справ України : монографія / С. М. Алфьоров. – Х. : Золота миля, 2011. – 372 с.
23. Аменьчаков Р. С. Исполнения административных постановлений / Р. С. Аменьчаков // Закон и право. – 2001. – № 5. – С. 3–4.
24. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции / О. Ф. Андрийко. – К., 1994 – 165 с..
25. Андрійко О. Правове забезпечення процедур державного контролю у сфері виконавчої влади / О. Андрійко // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президенті України : в 2 ч. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Кнедева. – К. : Вид-во УАДУ, 1993. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 297–302.
26. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : автореферат дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / І. В. Арістова ; Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2002. – 39 с.
27. Аркас М. Історія України-Русі / М. Аркас. – К., 1990. – 456 с.
28. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно–функциональные вопросы) / Г. В. Атаманчук. – М. : Дело, 2000. – 302 c.
29. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М., 1997. – 400 с.
30. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом: Опыт системного исследования / В. Г. Афанасьев. – 2-е доп. изд. – М. : Политиздат, 1973. – 392 с.
31. Афанасьев В. Г. О системном подходе в социалистическом познании / В. Г. Афанасьев // Вопросы философии. – 1973. – № 6. – С. 101.
32. Афанасьев В. Г. Общество, системность, познание, управление / В. Г. Афанасьев. – М., 1981. – 432 с.
33. Афанасьев М. Б. Водителю о правилах и безопасности дорожного движения / М. Б. Афанасьев. – М. : Транспорт, 1980. – 225c.
34. Бабосов Е. М. Социология управления : учеб. пособ. / Е. М. Бабосов. – Минск, 2000. – 340 с.
35. Бандурка А. М. Административний процес : учебник для высших учебных заведений / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – К. : ЛТД, 2001. – 336 с.
36. Бандурка А. М. Административный процесс : учебник / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – Х. : Изд. НУВД, 2001. – 352 с.
37. Бандурка А. М. О власти и преступности… / А. М. Бандурка. – Х. : Золотая миля, 2012. – 390 с.
38. Бандурка А. М. Психология управления / А. М. Бандурка,
С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – Х., 1991. – 360 с.
39. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції : дис. ... канд. юрид. наук / О. М. Бандурка. – Х. : Укр. юрид. академія., 1994. – 152 c.
40. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ: теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – Х., 1996. – 438c.
41. Бандурка О. М. Принцип формування інформаційного середовища органів внутрішніх справ України / О. М. Бандурка, І. В. Арістова // Міліція України. – 1999. – № 3. – С. 13.
42. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О. М. Бандурка. – Х., 1998. – 480 с.
43. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР : учебное пособие / Д. Н. Бахрах. – Свердловск : Изд-во Уральского университета, 1989. – 204 с.
44. Бахрах Д. Н. Административное право России / Д. Н. Бахрах. – М. : Норма, 2002. – 340 с.
45. Бахрах Д. Н. Административное право : учебник для вузов /
Д. Н. Бахрах. – М. : БЕК, 1996. – 368 с.
46. Бахрах Д. Н. Состав административного проступка : учебное пособие / Д. Н. Бахрах. – Свердловск, 1987. – 728 с.
47. Безсмертний Є. О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ : автореф. дис. …канд. юрид. наук : 12.00.07 / Безсмертний Є. О. – Х., 1997. – 24с.
48. Березовская С. Г. Прокурорский надзор в СССР : учебник для юрид. ин-тов и фак. / С. Г. Березовская. – М. : Юрид. лит., 1973. – 151 с.
49. Бесчастний В. М. Державне управління в сфері безпеки дорожнього руху : монографія / В. М. Бесчастний. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2011. – 476 с.
50. Бесчастний В. Стратегічне реформування державної політики безпеки дорожнього руху: від причин до конкретних заходів [Електронний ресурс] / Віктор Бесчастний. – Режим доступу : http:// www.vіche.іnfo / journal / 2979.
51. Бєляков К. І. Інформатизація в Україні: проблеми організаційного, правового та наукового забезпечення : монографія / К. І. Бєляков. – К. : КВІЦ, 2008. –576 с.
52. Битяк Ю. П. Административное право Украины (Общая часть) : учебное пособие / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – Х. : Одиссей, 1999. – 224 с.
53. Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2000. – 520 с.
54. Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2001 – 208 с.
55. Большой юридический словарь / сост. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА–М, 1997. – VІ. – 655 с..
56. Бровкин С. А. Правила дорожного движения в США / С. А. Бровкин. – Л., 1990. – 77 с.
57. Бурбело Б. Ю. Інформаційна діяльність суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху: стан та перспективи удосконалення / Б. Ю. Бурбело // Юридична Україна. – 2010. – № 7. – С. 42–47.
58. Бурбело Б. Ю. Удосконалення взаємодії суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху / Б. Ю. Бурбело // Актуальні проблеми права: теорія і практика : (збірник наукових праць). – 2007. – № 10. – С. 145.
59. Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – К. : Юрінком-Інтер, 2000. – № 10 : Законодавство про дорожній рух. – 416 с.
60. В 2011-м аварии убили 5000 украинцев [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// autovіsіo.com.ua / sayta / news / dtp / 6261.
61. Васильев А. П. Управление движением по автомобильных дорогах / А. П. Васильев, М. Н. Фримштейн. – М. : Транспорт, 1979.
62. Васильев А. П. Эксплуатация автомобильных дорог и организация дорожного движения / А. П. Васильев, В. М. Сиденко. – М., 1990. – 304 с.
63. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть) : учеб. пособ. / А. С. Васильев. – Х. : Одиссей, 2001. – 288 с.
64. Васильєв А. Правове управління транспортною системою України: окремі питання / А. Васильєв, Л. Мілашевич // Право України. – № 1. – 2000. – С. 114.
65. Введение в философию : учебник для вузов : Ч. 2 / Фролов Г. С. – М. : Политиздат, 1990. – 639с.
66. Ведяхина К. В. Основные нравственно–этические и социально-политические принципы российского права : дисс. ... канд. юрид. наук / К. В. Ведяхина. – Самара, 2001. – 255с.
67. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. В. Т. Бусел. – К., 2001. – 1440с.
68. Венгеров А. Б. Теория государства и права / А. Б. Венгеров. – 3-е изд. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
69. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред.
В. Б. Авер’янова. – К. : Ін-Юре, 2002. – 668 с.
70. Вишняков В. Г. Структура и штаты органов государственного управления / В. Г. Вишняков.– М., 1991. – 210 с.
71. Власов В. С. Причины и условия преступности в СССР : учеб. пособ. / В. С. Власов. – Ярославль : Яросл. гос. ун-т, 1987. – 67 с.
72. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Процесуальное регулирование / И. А. Галаган. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 198 с.
73. Герасимчук В. О. Сучасний стан автодорожнього комплексу України і основні напрямки його подальшого розвитку / В. О. Герасимчук . – К., 1998. – 120с.
74. Гизимчук С. В. Условная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов касающихся обеспечение безопасности дорожного движения : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. В. Гизимчук. – Х:. Университет внутренних дел МЗА Украины, 1999. – 209 с.
75. Гладун З. С. Адміністративне право України : навч. посіб. /
З. С. Гладун. – Тернопіль : Карт-бланш, 2004. – 579 с.
76. Голосніченко І. П. Адміністративний процес / Голосніченко І. П., Стахурський М. Ф. – К. : ГАН, 2003. – 256 с.
77. Голосніченко І. П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства / І. П. Голосніченко // Право України. – 1998. – № 11. – С. 43.
78. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права / І. П. Голосніченко. – К. : Вища школа, 1991. – 208 с.
79. Голосніченко І. П. Пропозиції щодо розвитку деяких видів профілактики / І. П. Голосніченко // Радянське право. – 1991. – № 5. – 30 с.
80. Гончаренко Ф. П. Керування безпекою дорожнього руху засобами дорожньої служби / Ф. П. Гончаренко. – К., 1999. – 280 с.
81. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ : навч. посіб. / С. Г. Гончарук. – К., 1995. – 358 с.
82. Гончарук С. Т. Адміністративне право України : навч. посіб. /
С. Т. Гончарук. – К., 2000. – 240 с.
83. Государственное управление: основы теории и организации : учебник / под ред. В. А. Козбаненко. – М. : Статут, 2000. – 592 с.
84. Грачев А. Н. Причины проступков в дорожном движении и некоторые вопросы дальнейшей гуманизации административной практики Госавтоинспекции / А. Н. Грачев // Проблемы совершенствования деятельности Госавтоинспекции МВД СССР : м-лы конф. – М. : Акад. МВД СССР, 1978. – С. 72.
85. Грачёва А. И. Общественная психология / А. И. Грачёва, М. Г. Морозов. – Л. : Наука, 1980. – С. 66.
86. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне ; пер. з франц. – Київ : Основи, 1993. – 165 с.
87. Гусаров С. М. Удосконалення юрисдикційної діяльності підрозділів ДАІ у сфері безпеки дорожнього руху: недоліки та перспективи / С. М. Гусаров // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 3. – С. 179 –181.
88. Давиденко Л. М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы : монография / Давиденко Л. М., Бандурка А. А. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.
89. Денисов Р. И. Административный надзор в сфере дорожного движения / Р. И. Денисов. – М. : Транспорт, 1981. – 141 с.
90. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности: социологический и юридический аспекты / Ю. А. Денисов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1983. – 142 с.
91. Дерех З. Д. Загальні аспекти Державної програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів / З. Д. Дерех // Безпека дорожнього руху. – 1998. – № 1. – С. 12–14.
92. Державна спеціальна служба транспорту [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// dsst.gov.ua / html.
93. Державне управління: теорія і практика / за ред. Авер’янова В. Б. – К., 1998. – 432 с.
94. Догаєв Ю. О. Наука на службі Державної інспекції / Ю. О. Догаєв // Безпека дорожнього руху. – 1998. – № 1. – С. 34.
95. Доденко В. В. Систематизація законодавства України про дорожній рух: її перспективи / В. В. Доденко // Право України. – 2001. – № 3. – С. 42–44.
96. Додин Е. В. Доказательства в административном процессе /
Е. В. Додин. – М. : Юрид. лит., 1973. – 280 с.
97. Додин Е. В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел : учеб. пособ. / Е. В. Додин. – М., 1985. – 100 с.
98. Додин Е. В. Методика изучения причин административных правонарушений. / Советское государство и право . – 1983 . – № 4 . – С. 26.
99. Додин Е. Н. Административная деликтология в системе юридической науки / Е. В. Додин //Сов. гос. и право. – 1992. – № 12. – С. 32.
100. Долгополова М. М. Управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / М. М. Долгополова ; Харківський національний університет внутрішніх справ. – Х., 2003. – 19 с.
101. Домашенко О. В. Организационно-правовые основы обеспечение безопасности дорожного движения в Украине : автореф. ...канд. юрид наук : 12.00.07 /О. В. Домашенко ; Украинская академия внутренних дел Украины. – К., 1993. – 22 с.
102. Доненко В. В. Керування транспортом у стані сп’яніння: адміністративно-деліктні проблеми : монографія / В. В. Доненко, В. К. Колпаков. – Д., 2003. – 196 с.
103. Доненко В. П. Систематизація законодавства України про дорожній рух і її перспективи / В. П. Доненко // Право України. – 2001. – № 3. – С. 42.
104. Дорожно-патрульная служба ГАИ: Организационные и правовые вопросы. – М. : ВНИИБД, 1981. – 147 с.
105. Дубинин Н. П. Генетика, поведение, ответственность / Н. П. Дубинин, И. И. Карпец, В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1984. – 350 с.
106. Еропкин М. И. Управление в области охраны общественного порядка / М. И. Еропкин. – М. : Юрид. лит., 1965. – С. 89.
107. Етимологічний словник української мови : в 7 т. – К. : Наукова думка, 1983. – Т. 1 : А—Г. – 631 с.
108. Єременко О. Підстави скасування постанов суду у справах про адміністративні правопорушення / О. Єременко // Юридичний вісник України. – 2003. – № 5. – С. 14.
109. Жулёв В. И. Административная ответственность за нарушение правил дорожного движения / В. И. Жулёв, В. П. Митин. – М. : Юрид. лит., 1979. – 112 с.
110. Жулев В. И. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий : практ. пособ. / В. И. Жулев – М. : Юрид. лит., 1989. – 224 с.
111. Загальна інформація про Державну адміністрацію залізничного транспорту України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.uz.gov.ua /