Терентьєва Наталія Олександрівна. Розвиток політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України (ХХ століття)

Короткий опис

Терентьєва Наталія Олександрівна. Розвиток політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України (ХХ століття) : Дис... канд. наук: 13.00.01 2007

Терентьєва Н.О. Розвиток політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України (ХХ століття). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут вищої освіти АПН України. Київ, 2007.
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання щодо визначення феномена «політехнічна освіта», тенденцій та особливостей розвитку політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України, що забезпечує теоретичне й практичне використання отриманих наукових результатів.
Прослідковано та проаналізовано еволюцію поняття «політехнічна освіта» протягом ХХ століття, запропоновано сучасне тлумачення цього поняття. Визначено та охарактеризовано такі компоненти політехнічної освіти як політехнічні знання, політехнічні уміння, політехнічно значущі якості особистості та політехнічні технології. Розкрито теоретико-методологічні основи педагогічної підготовки випускника педагогічного ВНЗ. Сформульовано вимоги до змісту політехнічної освіти, окреслено головні особливості, виокремлено елементи, засоби забезпечення та етапи формування політехнічної підготовки педагогів. Удосконалено модель політехнічної діяльності педагога. Узагальнено суть, структуру, функції, принципи, особливості та умови розвитку політехнічної освіти у педагогічних вищих навчальних закладах України у ХХ столітті. Визначено основні тенденції розвитку політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України у досліджуваний період. Запропоновано періодизацію розвитку політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України (ХХ століття). Виокремлено продуктивні ідеї щодо політехнічної підготовки сучасних випускників педагогічних вищих навчальних закладів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання щодо визначення феномена «політехнічна освіта», визначення тенденцій та особливостей розвитку політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України. Наведені дані підтверджують гіпотезу, покладену в основу дослідження, реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість сформулювати загальнівисновкита запропонуватипевнірекомендації,що мають теоретичне і практичне значення:
1. Здійснений системний аналіз наукових праць, законодавчих та нормативних актів свідчить, що питання розвитку політехнічної освіти у педагогічних вищих навчальних закладах не було предметом спеціального дослідження. Наявні праці стосуються окремих аспектів цієї проблеми, є фрагментарними. Усе це дало підстави зробити висновок, що дане питання потребує дослідження.
2. Здійснено аналіз теоретико-методологічних аспектів розвитку політехнічної освіти у ХХ столітті: зазначено зміни суті, мети, завдань та об’єкту політехнічної освіти, вимог до її змісту, умов для здійснення, зазначено концепції розв’язання проблем політехнічної освіти, шляхи її здійснення, що дало змогу прослідкувати еволюцію «політехнічної освіти» протягом століття в залежності від техніко-технологічних та економіко-політичних змін у суспільстві.
3. Прослідковано еволюцію змісту, розкрито суть феномена «політехнічна освіта». Необхідність політехнічної освіти була виведена К.Марксом наприкінці ХІХ століття як закономірність об’єктивного ходу суспільного розвитку, тоді ж було сформульовано термінологічний апарат. ХХ століття відзначалося термінологічною невизначеністю у галузі політехнічної освіти, яка виникла внаслідок того, що оригінальний текст з термінологією не зберігся, а переклади характеризувалися розбіжностями. Пройшовши ряд змін у своєму тлумаченні термін «політехнічна освіта» набув сучасного розуміння це процес і результат засвоєння політехнічних знань, умінь, набуття особистістю політехнічних якостей, оволодіння політехнічними технологіями, розуміння та засвоєння основних закономірностей будови й функціонування техніко-технологічних систем, організаційно-економічних та соціальних аспектів сучасного виробництва, діяльність людини в системі «наука виробництво».
4. Визначено та охарактеризовано сучасні компоненти політехнічної освіти, які складають чотири групи: політехнічні знання (природничонаукові, суспільно-політичні, науково-технічні, технологічні, організаційно-економічні), політехнічні уміння (графічні, обчислювальні, вимірні, дослідницькі, діагностичні, конструкторські, контролю та самоконтролю, моделювання, організації робочого місця, управління технічними та технологічними устроями різних типів, виявлення та усунення наслідків недоліків, складання креслень, схем тощо), політехнічні технології (виробничі, сільськогосподарські, інформаційні та педагогічні) та політехнічно значущі якості особистості (критичне та креативне мислення, комунікативний потенціал, практична спрямованість, інтегративність, динамічність, здатність до самостійної та творчої діяльності, до самоаналізу, здатність орієнтуватися у системі суспільного виробництва, активність, відповідальність за власні дії).
5. Обґрунтовано теоретико-методологічні основи політехнічної підготовки майбутніх педагогів. З метою більш повного розуміння теоретико-методологічних основ політехнічної підготовки розкрито суть основних особливостей політехнічної освіти, роль пізнавальних завдань, творчої та виробничої праці у політехнічній підготовці молоді, сформульовано вимоги до змісту політехнічної освіти у сучасних умовах розвитку суспільства (перехід до суспільства інформаційного типу), що дало змогу розкрити суть терміну «політехнічна підготовка», визначити елементи політехнічної підготовки випускника педагогічного ВНЗ, удосконалити модель політехнічної діяльності педагога, визначити засоби забезпечення й підвищення, основні форми роботи та етапи політехнічної підготовки педагогічних працівників.
6. Аналіз розвитку політехнічної освіти у педагогічних вищих навчальних закладах у ХХ столітті дозволив виокремити такі періоди розвитку політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України: І період 1988-1920 рр.; ІІ період 1921-1936 рр.; ІІІ період 1937-1955 рр.; ІV період 1956-1985 рр.; V період 1986-2002 рр.; VІ період з 2003 року.
7. Визначено провідні тенденції розвитку політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України у ХХ столітті:
технізація широке ознайомлення з виробничою та невиробничою технікою завдяки її активному запровадженню в усі сфери життя;професіоналізація ознайомлення студентів різних спеціальностей з особливостями виробництва відповідного напрямку та практична робота (наприклад, екскурсії та виробничі практики на хімічних, біологічних та сільськогосподарських виробництвах для студентів природничих спеціальностей);технологізація активне запровадження інформаційних та комунікаційних, окрім сільськогосподарських та промислових, технологій у навчальний процес у зв’язку із зміною типу суспільства спричинило необхідність терміново розпочати підготовку педагогів, здатних розробляти та застосовувати найсучасніші технології навчання та виробництва на основі новітніх технологій, що сприятиме підвищенню рівня загальної та політехнічної освіти.
8. Розкрито особливості політехнічної освіти та підготовки студентів у вищих педагогічних навчальних закладах України у визначені періоди:
І період у зв’язку з в відсутністю сталої системи вищої педагогічної освіти надання політехнічної освіти практично не здійснюється.
ІІ період розробка змісту, організаційних форм і методів політехнічної освіти та підготовки студентів, встановлення співвідношення між політехнічною підготовкою, виробничою працею студентів, педагогічними і спеціальними дисциплінами. У навчальні плани педагогічних ВНЗ закладаються значні обсяги загальнотехнічної підготовки на основі принципу районування, хоча й без урахування специфіки роботи майбутніх вчителів. Політехнічна освіта подекуди зводилася до трудового навчання та виховання, оскільки програми педагогічних та спеціальних дисциплін недостатньою мірою відображали завдання політехнічної освіти; екскурсії на виробництво інколи були єдиною формою зв’язку педагогічних закладів вищої освіти з виробництвом.
ІІІ період практично повна відмова від політехнічної освіти на державному рівні, недооцінка ролі політехнічних знань та умінь, приділення основної уваги викладанню основ наук.
IV період у навчальних планах різних напрямів підготовки педагогічних ВНЗ постійне місце посідає цикл загальнотехнічних дисциплін (окремий для кожної спеціальності), велику увагу приділяють виробничій практиці, екскурсіям на виробництво, спецпрактикумам та лабораторно-практичними роботам, трудовій підготовці у майстернях та на підприємствах. Проте слабка трудова підготовка вчителів, недооцінка можливостей дисциплін психолого-педагогічного та суспільно-політичного циклів, відсутність комплексного підходу до проблеми, різкі зміни навчальних планів та профілів підготовки тощо спричиняли недоліки у реалізації політехнічної освіти.
V період проголошення необхідності політехнічної освіти на фоні кризового стану та стагнації системи вищої освіти, часта зміна навчальних планів, поступове розуміння значення й ролі політехнічних знань і умінь як основи оволодіння новими технологіями освіти та виробництва.
9. Виокремлено продуктивні ідеї політехнічної підготовки майбутніх педагогів. Для ефективної політехнічної підготовки сучасних випускників педагогічних ВНЗ необхідним є: розуміння значення, суті та основних завдань політехнічної освіти усіма учасниками едукаційного процесу; розвиток політехнічно значущих якостей особистостей; запровадження комунікаційних та інформаційних технологій, самостійної пізнавальної діяльності в едукаційний процес ВНЗ; фундаменталізація знань; відбір навчального, навчально-методичного, додаткового матеріалу з урахуванням принципу політехнізму; орієнтація на практичну політехнічну діяльність педагога; навчання політехнічному виду діяльності, створення відповідних педагогічних умов; інтенсифікація навчання через реалізацію міжпредметних зв’язків.
10. Урахування основних результатів проведеного дослідження дає змогу запропонувати такі практичні рекомендації:
запровадити в практику освітніх установ спецкурси чи спецпрактикуми політехнічного спрямування з метою підготовки студентів до практичної політехнічної діяльності в освітніх установах, розробити відповідні методичні рекомендації;
при проведенні педагогічної виробничої практики керівникам практики звернути особливу увагу на відбір політехнічного матеріалу;
при складанні навчальних планів враховувати специфіку політехнічної діяльності для різних напрямів підготовки та спеціальностей;
обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти здійснювати підвищення кваліфікації педагогічних працівників з урахуванням особливостей практичної політехнічної діяльності в закладах освіти різних типів та рівнів.