ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Короткий опис

Волинський державний університет імені Лесі Українки

На правах рукопису

Коцан Наталія Несторівна

УДК 332.1:339.5(477)

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Науковий консультант:
Пістун Микола Данилович,
доктор географічних наук,
професор

Луцьк 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження митної діяльності. 14
1.1. Митно-територіальний комплекс (МТК) новий об’єкт вивчення суспільної географії 14
1.2. Умови та головні чинники територіальної організації митної діяльності країни. 28
1.3. Основні і допоміжні функції митної діяльності 39
1.4. Методи і методика дослідження та викладання митної діяльності 58
ВИСНОВКИ.. 69

РОЗДІЛ 2. Оцінка основних чинників розвитку і територіальної організації митної діяльності в Україні. 73
2.1. Історико-географічний чинник. 73
2.2. Оцінка геополітичного і транспортно-географічного положення. 86
2.3. Вплив регіональної диференціації соціально-економічного розвитку та нових форм активізації ЗЕД.. 104
2.4. Інші чинники. 129
ВИСНОВКИ.. 135

РОЗДІЛ 3. Аналіз митно-тарифного регулювання експортної діяльності України.. 140
3.1. Методологічні та методичні основи дослідження митно-тарифного регулювання експортної діяльності України. 140
3.2. Динаміка обсягу і структури експорту України та оцінка його митно-тарифного регулювання. 153
3.2.1. Оцінка транзитної діяльності як складової частини експорту послуг України. 179
3.3. Геополітична структура експорту України. 190
ВИСНОВКИ.. 206

РОЗДІЛ 4. Аналіз митно-тарифного регулювання імпортної діяльності України.. 218
4.1. Загальна концепція митно-тарифного регулювання обсягів і структури імпорту. 218
4.2. Динаміка обсягів і структури імпорту та оцінка його митно-тарифного регулювання. 227
4.3. Геополітична структура імпорту України. 252
ВИСНОВКИ.. 269

РОЗДІЛ 5. Територіальна структура і регіональне управління митною діяльністю України.. 277
5.1. Суспільно-географічні засади управління регіональним розвитком людської діяльності 277
5.2. Сучасна територіальна структура митної діяльності 291
5.3. Регіонально-управлінська структура митної діяльності 317
ВИСНОВКИ.. 333

ВИСНОВКИ.. 337
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 343
ДОДАТКИ.. 378

ВСТУП

Утвердження державності, демонтаж атрибутів адміністративної економіки, подолання глибокої економічної кризи такою була стратегія розвитку українського суспільства в перші роки незалежності. Зараз на порядку денному стоїть проблема якісного виміру - стійкого розвитку господарства, раціональної економічної та соціальної структури, набуття Україною статусу держави з розвиненою ринковою економікою. Вирішенню цих питань повинні сприяти процеси зміцнення внутрішнього ринку, утвердження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку української економіки, реструктуризація господарства, утвердження нашої держави на зовнішньому ринку як повноправного члена світової спільноти. Реструктуризація і економічна модернізація в Україні повинна спиратись на ті галузі, виробництва, товарні групи, що спроможні забезпечити міцні конкурентні позиції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Такими галузями є високотехнологічні, наукомісткі галузі машинобудування, металургії, біотехнології, агропромислового комплексу (АПК), виробництва товарів широкого вжитку і розгалужена сфера послуг від транзитних перевезень до міжнародного туризму і рекреації. Розвиваючись за певних переваг ці галузі сприятимуть розвитку такої економіки, яка виключатиме розмитість, аморфність, фрагментарність і орієнтуватиметься на внутрішні джерела розвитку. Домінанта такої економіки розвинутий, цілісний ринок з розгалуженою системою кооперації праці. Вагоме значення в розвитку цілісного ринку відіграють зовнішньоекономічні зв’язки, найважливішими формами яких є торгівля, вивіз капіталу і міжнародний кредит, міжнародні науково-технічне і виробниче співробітництво, міграція робочої сили, туризм тощо. Ці зв’язки надають Україні реальні можливості ефективно розпоряджатись природними ресурсами, виробничим, трудовим та інтелектуальним потенціалом. Їх необхідність зумовлена міжнародним територіальним і міжгалузевим поділом та інтеграцією праці, що склалася в минулому, обмеженістю природних ресурсів, а також звичайною економічною доцільністю. Завдяки зовнішньоторговельним відносинам Україна одержує необхідні для задоволення її потреб засоби виробництва та споживчі товари, а також реалізує надлишки своєї продукції. Залучення молодої української держави в міжнародну торгівлю виявилося болісним, оскільки на світовому ринку вона представлена як експортер сировини, напівфабрикатів, товарів низького ступеня обробки, а в імпорті значною мірою залежить від поставок енергоносіїв. Останнє протягом багатьох років змушувало нашу державу розширювати експорт і завдяки цьому отримувати кошти для оплати критичного імпорту і утримувати на належному рівні зовнішньоторговельний баланс. Внаслідок цього відбулися небезпечні зрушення у зростанні спрямованості виробництва на зовнішній ринок. Економіка України більш як на 90 % пов’язана із зовнішньоторговельним оборотом (це майже у 2 рази більше ніж у Німеччині і Великобританії, у 5 разів ніж в Японії і в 6 разів більше ніж у США). За рахунок експорту в Україні формується понад 50 % ВВП (цей показник зріс за 1998-2003 р. з 47 % до 59 %, а зараз дещо знизився), у той же час імпорт зменшує ВВП майже на 40 %. Така спрямованість виробництва на зовнішній ринок приносить Україні величезні збитки, оскільки перекачує через канали зовнішньої торгівлі далеко не безмежні національні ресурси, а також робить економіку України залежною від кон’юнктури світового ринку, звужує можливості країни щодо стійкого економічного зростання. Вихід з такої ситуації бачиться нам у поєднанні виваженої зовнішньоторговельної і митної політики із ставкою на внутрішні джерела розвитку, а саме збільшення і нагромадження основного капіталу, формування національних заощаджень, розвиток реального сектора економіки, що дасть можливість значно розширити внутрішній ринок і зберегти позиції української економіки на світовому. Зростання ролі України на міжнародному ринку стане можливим завдяки вступу до СОТ, а також при умові удосконалення регулюючої ролі держави в розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Членство в СОТ буде також впливовим чинником реструктуризації та модернізації національного виробництва, у перспективі прискорить приплив нових технологій, збільшить внутрішнє інвестування, сприятиме задоволенню потреб споживачів, забезпечить справедливе вирішення торговельних суперечок, підвищить довіру до України з боку міжнародних фінансових організацій, торговельних партнерів та іноземних інвесторів. Найвагоміше місце в регулюванні обсягів і структури зовнішньої торгівлі займає митна діяльність.
Як свідчить історія, митна діяльність упродовж віків була і нині залишається одним із суттєвих атрибутів незалежної України, яскравим свідченням її владного і фінансового суверенітету. Митниця першою формує думку іноземців про нашу країну, є її офіційними воротами” та своєрідною візитною карткою”. Належним облаштуванням кордону держава засвідчує свій рівень цивілізованості, економічної та іншої захищеності. На базі двох з половиною десятків недостатньо облаштованих митниць, які дістались Україні у спадщину від колишнього СРСР, нині сформовано злагоджену митну систему, яка станом на 1.01.2005 р. включала в себе центральний апарат управління, 10 регіональних митниць, 41 митницю, понад 230 митних постів, 10 спеціалізованих митних установ. Вона на сьогодні в основному задовольняє вимоги держави на всіх геополітичних напрямках діяльності, на всій довжині митного кордону із сусідніми державами Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою, а також державами на морському пограниччі. Сьогодні митна діяльність має високу економічну ефективність. Так, частка внеску митної служби до загального фонду бюджету у 2000 р. сягнула 27 %, що значно перевищує частку за попередні роки, а реальна сума, спрямована до бюджету України у 2002 р. становила 9,94 млрд грн, у 2003 р. 14,04 млрд грн. Нині митна діяльність України в цілому йде в ногу з євроінтеграційними процесами, зокрема має високі темпи розвитку, впроваджує експеримент зі спрощення митного контролю вантажів, створює системи контролю доставки вантажів із використанням супутникового зв’язку та комп’ютерних мереж, має досить розвинуту систему електронного декларування товарів, створює центральну базу даних, удосконалює митне законодавство та посилює контроль внутрішнього ринку, модернізує структуру митної системи, продовжує роботу з облаштування кордонів і удосконалює митну інфраструктуру. Вже діє Центральне бюро аналізу ризиків та аудиту, тобто Україна поступово наближається до світових стандартів, але одночасно захищає інтереси своєї економіки.
Митна діяльність є об’єктом вивчення ряду наук правових, технолого-економічних, технічних, а також і географічних (перш за все суспільно-географічних). Митна діяльність як чинник розвитку міжнародного географічного поділу праці і регулятор зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) була теоретично усвідомлена провідними економіко-географами колишнього СРСР (М.М.Баранський, І.О.Вітвер та ін.) ще у 2030-х рр. ХХ ст., але через свою надмірну централізацію і закритість не отримала належного розвитку взагалі, тим більше у колишніх союзних республіках. Опрацювання суспільно-географічних аспектів митної діяльності в Україні розпочалось лише в кінці 90-х років минулого сторіччя (К.М.Горб, Н.Н.Коцан, М.Д.Пістун, Я.Б.Олійник, Р. Р. Ларіна та ін.), а основи митної справи як навчальна дисципліна стали запроваджуватись до навчальних планів інститутів і факультетів міжнародних відносин, а також кафедр країнознавства і туризму на окремих географічних факультетах університетів. Суспільно-географічний аспект вивчення митної діяльності є важливим засобом підвищення її загальної ефективності за рахунок раціональної територіальної організації її об’єктів і служб, спрямованої на повніше використання території України з її виробничим, соціально-культурним, праце- і природоресурсним та оборонним потенціалами, вигодами геополітичного і транспортно-географічного положень, які суттєво впливають на собівартість і митну вартість товару, на обсяги, структуру та напрями (вектори) зовнішньоекономічної діяльності взагалі та транскордонного співробітництва зокрема; вона є найактивнішою формою ліквідації існуючих бар’єрів та перешкод із зарубіжними країнами. Крім того, взаємодія регіональних чинників дає змогу оптимально розмістити новостворювані митні переходи з їх об’єктами інфраструктури, центри управління митною діяльністю всередині країни та зони їх адміністративного впливу. Тому географія митної діяльності є одним із нових напрямів розвитку суспільної географії, який необхідно надалі розвивати; звідси випливає актуальність і піонерний характер цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за проблемою дисертації виконувалось згідно планів науково-дослідних робіт Волинського державного університету імені Лесі Українки і пов’язане з прикладними темами: Західне Полісся: продуктивні сили, економіка, фінанси” (номер державної реєстрації 0103U000657, затвердженої Вченою радою Волинського державного університету імені Лесі Українки від 25.04.2002 р., наказ Міністерства науки і освіти від 05.11.2002 р. № 633), Модель розвитку транскордонного регіону в аспекті процесів європейської інтеграції (на Українсько-Польському прикладі)”, що здійснювалась в рамках програми Проблеми розбудови державності України”. Тема дисертації пов’язана з колективними науковими темами факультету міжнародних відносин: Трансформація зовнішньоекономічної діяльності України в умовах реалізації європейського вибору”, що виконуються кафедрою міжнародних економічних відносин та темою Україна в системі європейської інтеграції і міжнародного співробітництва” кафедри країнознавства і міжнародних відносин.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є виявлення регіональних особливостей та сучасного рівня ефективності територіальної організації митної діяльності України і розробка рекомендацій щодо її удосконалення на перспективу.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
обґрунтувати теоретико-методологічну концепцію функціонування митно-територіального комплексу в ринкових умовах;
здійснити комплексну оцінку головних чинників, що зумовили основні риси розміщення митних об’єктів, зв’язків між ними;
проаналізувати регулюючу роль митного тарифу у функціонуванні сучасної експортно-імпортної та транзитної діяльності України в розрізі семи основних груп товарів за 19912003 роки;
розкрити географічний розподіл української зовнішньої торгівлі по частинах світу, країнах Балтії та СНД;
виявити основні елементи територіальної структури (форми територіального зосередження) та ієрархію органів управлінської структури господарсько-митної діяльності України;
розробити заходи та рекомендації щодо поліпшення регіонального аспекту функціонування митної діяльності України на перспективу.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом суспільно-географічного дослідження митної діяльності є митно-територіальний комплекс (система). Предметом суспільно-

Список літератури

ВИСНОВКИ

1.Конкретним об’єктом суспільно-географічного дослідження митної діяльності є митно-територіальний комплекс (МТК), який здійснює інтегративну функцію митного захисту держави шляхом контролю і регулювання її ЗЕД; це форма здійснення митного процесу на основі раціонального використання потенціалу відповідної території з метою вирішення національних економічних, політичних та інших інтересів. Функціональна структура МТК представлена компонентною, територіальною та організаційно-управлінською, а також допоміжними структурами економічною, соціальною, екологічною.
Вплив території на функціонування всієї митної діяльності і кожного МТК здійснюється через систему умов та чинників, які визначають локалізацію всіх компонентів та елементів функціональної структури. До чинників більш стабільної дії належать історичні особливості, природно-ресурсний потенціал, географічне положення, до динамічних працересурсний потенціал і особливості розселення населення, транспортно-географічне положення, регіональна диференціація рівнів соціально-економічного та екологічного розвитку, засоби активізації ЗЕД, рівні розвитку ринкових відносин та розробки правових засад, загальний економічний ефект.
Головними функціями, які виконує митна служба, є тарифно-регулююча, фінансово-економічна, контрольно-пропускна, інформаційно-аналітична. Допоміжними є логістична, правова та кадрова (соціально-виховна). Технолого-економічний і територіальний синтез цих функцій дозволяє глибше пізнати інтегративні функціональні компоненти експорт, імпорт і транзит.
Для вивчення питань територіальної організації митної діяльності найбільш ефективними методами дослідження є системний підхід і структурний аналіз, районування і картографування, статистико-економічний, порівняльно-географічний, графічний, експедиційний, формалізації та абстракції. Процес дослідження, який був продиктований обґрунтуванням нового напряму суспільно-географічних досліджень, включив чотири етапи: підготовчий, експедиційний, інтерпретивний та конструктивний, кожен з яких мав відповідну програму з орієнтацією на науково-пізнавальну чи конструктивну мету.
2.Найважливішими чинниками розвитку і територіальної організації митної діяльності України є регіональна диференціація рівнів економічного, соціального та екологічного розвитку окремих областей; геополітичне і транспортно-географічне положення; нові форми активізації транс- і прикордонного співробітництва (єврорегіони, СЕЗ і ТПР). Допоміжне значення серед чинників мають працересурсно-розселенський, природно-екологічний, економічний, історико-географічний і правовий. Лише діалектична регіональна взаємодія всіх вище перерахованих чинників дає змогу науково обґрунтовано встановити рівень ефективності, а також виявити диспропорції (проблеми) у сучасній територіальній організації як зовнішньоекономічної, так і митної діяльності, намітити конкретні заходи їх ліквідації.
3.Ефективність митної діяльності залежить від рівня виконання головних функцій, однією з яких є експорт. Дослідження його базувалось на ґрунтовному аналізі з вивезення товарів в розрізі семи товарних груп і послуг за 1991-2003 рр. (на основі вивчення статистичних даних Держмитслужби та Державного комітету статистики України) та механізмів їх регулювання (митно-тарифних і нетарифних). Така методика дослідження експортної діяльності дозволила зробити висновки про відповідність операцій з вивезення національним інтересам. Товарна структура експорту свідчить про несприятливу структуру вивезення, невідповідність її сучасним умовам відтворення, місцю України в міжнародному поділі праці. Україна постачає на світовий ринок сировину, товари низького ступеня обробки, напівфабрикати, виробництво яких є матеріало-, енерго-, капіталомісткими і є доволі екологічно шкідливими. Це, передовсім, неблагородні метали і вироби з них; мінеральна продукція і паливно-енергетичні товари; продукти харчування та сировина тощо. Неефективним можна вважати і митно-тарифне регулювання експорту, яке було продиктоване намаганням урядових кіл щодо збільшення вивозу, що призвело до небезпечного зрушення у зростанні спрямованості виробництва на зовнішній ринок. Тому таку політику форсування експорту необхідно замінити на політику його стимулювання шляхом знаходження внутрішніх джерел розвитку.
Україна володіє потужним експортним потенціалом послуг, але він поки-що використовується не у повній мірі та вирізняється однобокою структурою (переважну частину експорту послуг складають транспортні послуги). Транзит через українську територію це потужний, але ще не повністю реалізований ресурс (від неефективного використання якого Україна щороку втрачає близько 3 млрд грн), який треба активізувати і вирішити в цьому контексті проблемні питання із сусідніми державами. Щодо експорту інших видів послуг, Україна надає своїм партнерам різні ділові і послуги з ремонту. Надалі пріоритетними напрямами зміцнення ролі України на світовому ринку повинно бути збільшення ролі послуг у експортній діяльності та розширення їх спектру. Цьому має сприяти зростання патентно-ліцензійної торгівлі, послуг щодо підготовки та забезпечення процесів виробництва і реалізації продукції, що експортується, розробка логістичних схем з доставки товарів споживачам, надання послуг з підготовки спеціалістів, розвиток оздоровчих комплексів і міжнародного туризму.
Сучасна геополітична структура експорту (товарів і послуг) свідчить про багатовекторність зовнішньоторговельної політики України (експорт надходить до країн Європи, СНД, Азії, Африки, Америки). Подальший експортний курс повинен враховувати ряд пріоритетів. Євроінтеграція України буде сприяти розширенню торгівлі з ЄС. Виправданим є поглиблення зовнішньоторговельного співробітництва з СНД і, перш за все, Російською Федерацією. Корисним на середньострокову перспективу є збереження позицій вітчизняних товарів і послуг на ринках високорозвинених країн Північної Америки та Японії, а також нарощування експортних поставок до нових” регіональних ринків: Південно-Східної Азії, країн Близького Сходу, Китаю і молодих тигрів” Африки, Латинської Америки.
4. Дослідження імпорту, як ще однієї функції митної діяльності, базувалось на вивченні динаміки його обсягів і структури, а також оцінці митно-тарифного регулювання. Останнє дає можливість оцінити ступінь захисту національного товаровиробника, насиченість внутрішнього ринку товарами, відповідність імпортних потоків потребам господарського комплексу України. Сучасне митно-тарифне регулювання імпорту знаходиться в стадії реформування і приведення до міжнародно-визнаних норм і стандартів. У світлі зобов’язань щодо членства в СОТ Україна поступово знижує ставки ввізного мита. Подальше реформування митного тарифу має відбуватись поступово, базуватись на диференціації митної політики, враховувати призначення і соціальну вагу товару. Тільки тоді це призведе до насичення внутрішнього ринку товарами і зростання добробуту споживача, а також сприятиме розвитку внутрішнього виробництва і реструктуризації економіки.
Сучасна товарна структура імпорту залишається несприятливою для економічних інтересів нашої держави і відображає ключову проблему національної економіки залежність від імпорту енергоносіїв. Також вагому частку в загальному ввозі складають машини, обладнання, механізми та транспорт; продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості; товари широкого вжитку; продукти харчування та сировина. Серед імпортованих послуг переважають державні та транспортні послуги. Митно-тарифне і нетарифне регулювання імпорту за всі роки незалежності не справило впливу на його структуру. Тому вважаємо доцільним перегляд податкової політики у відношенні до імпорту. У такій ситуації це повинні бути заходи впливу на конкретні сектори економіки, які сприятимуть зміні кількісної та структурної складової імпортованої продукції і не зашкодять входженню України у світове господарство. На нашу думку, такими заходами можуть стати створення системи стимулів для найповнішого забезпечення потреб у поставках критичного імпорту та товарів виробничо-технічного призначення (для чого використати безмитне ввезення, оподаткування низькими ставками мита 0 - 5 % від митної вартості, вибіркове зниження мита); створення системи обмеження імпорту товарів широкого вжитку, харчової, легкої та інших галузей промисловості з урахуванням ступеня дефіцитності товару, його ваги для внутрішнього ринку, можливості виробництва подібного товару (для чого слід максимально скоротити перелік країн, яким надаються імпортні преференції; переглянути систему пільгового режиму сплати мит, використовувати тарифну ескалацію для стимулювання виробництва та переробки певного товару на території України, удосконалювати застосування інструментів нетарифного регулювання).
Переважна частина продукції і послуг імпортується Україною з СНД (це мінеральна продукція і паливно-енергетичні товари; машини, устаткування, механізми і транспорт; неблагородні метали і вироби з них; послуги транспорту, зв’язку тощо). Місце основного партнера в імпорті посідає Росія. Така монополія останньої на постачання товарів (перш за все критичного імпорту) в Україну негативно впливає на економічне і політичне становище нашої держави. Серед країн далекого зарубіжжя вагоме місце в імпорті займають країни Європи, зокрема ЄС. З цього угруповання в Україну надходять сучасні промислові вироби, нові технології. За останні роки позитивною тенденцією в диверсифікації імпорту можна вважати збільшення присутності на українському ринку імпортерів з Азії, Америки, Африки.
5. Ефективність функціонування митної діяльності залежить не тільки від якісного виконання нею функцій, а й від ступеня раціональності територіальної та організаційно-управлінської структури. Проблема виявлення та удосконалення останніх підпорядкована загальній концептуальній ідеї оцінці сучасного рівня управління цією діяльністю, яка є важливим складником ефективної реалізації політики регіонального розвитку держави, своєрідним постійно діючим ресурсом. Взагалі управління є функціональною системою, орієнтованою або на збереження її основної якості в умовах зміни середовища, або на виконання певної програми, яка повинна забезпечити стійкість функціонування, досягнення певної мети. Її успішне розв’язання неможливе без врахування науково-пізнавальних можливостей суспільно-географічного підходу.
Територіальна структура митної діяльності як суспільно-географічна категорія розглянута нами з позицій вирішення двох пізнавально-конструктивних завдань: 1)виявлення сучасних елементів функціонально-територіальної структури митної діяльності; 2)оцінки рівня впливу виявлених форм територіального зосередження митної діяльності на її сучасну організаційно-управлінську структуру. Застосувавши принципи і критерії інтегративного суспільно-географічного мікрорайонування, нами в межах України виділено дев’ять господарсько-митних макрорайонів, а в їх складі 25 мезорайонів (підрайонів), 7 вузлів, 24 окремих центри, в яких розміщені 10 регіональних, 41 митниця їм підпорядковано понад 230 митних пунктів. У господарсько-митних вузлах розміщені переважно регіональні митниці, в центрах обласні і звичайні митниці, у пунктах митні пости і переходи.
6. Сучасна організаційна структура митної діяльності характеризується трирівневим регіональним управлінням. До вищого (загальнодержавного) рівня управління відноситься Державна митна служба України (ДМСУ), її виконавчим органом є Центральний апарат ДМСУ (його назва є невдалою, оскільки лише в загальних рисах характеризує управлінську роль, але не є офіційною назвою конкретного органу державного управління). Останньому підпорядковуються митниці прямого підпорядкування, а також спеціалізовані митні установи та організації. До середнього (регіонального) рівня управління митною діяльністю належать регіональні митниці (їх на початку 2005 р. нараховувалось 10). До місцевого (локального) рівня управління митною діяльністю в Україні належать митниці і митні пости. При ДМСУ можуть організовуватись спеціалізовані установи (інформаційно-аналітичні центри, кінологічні служби, заклади освіти), які мають на меті підвищення ефективності в діяльності митних органів. Нинішній етап розвитку митної справи України потребує створення ще однієї управлінської ланки мобільних митних груп, які здійснюватимуть митний контроль на етапі проходження вантажу між зовнішньою (прикордонною) і внутрішньою митницею, що забезпечить ефективну роботу митних органів у боротьбі з контрабандою.
7.Враховуючи демократизацію суспільства і всіх видів діяльності, вважаємо необхідним включення інформації про результати митної діяльності у всі державні документи з управління соціально-економічним розвитком макрорайонів, областей, міст і низових адміністративних районів. Це було б основою повної відкритості (прозорості) і доступності такої інформації для потреб суміжних галузей людської діяльності і знання (управлінської та навчально-наукової роботи).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адашис Л.І. Митна політика як складова державної політики // Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення: Матеріали наук.-практ. конф. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. С. 9596.
2. Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор). М., 2000. 703 с.
3. Анализ работы авиационного транспорта Украины за 2000 г. // Транспорт. 2001. № 6. С. 4348.
4. Андрійчук В.Г., Власюк О.С. Розвиток зовнішньої торгівлі України та економічна безпека держави. К.: НІСД, 1996. 148 с.
5. Антидемпінговий кодекс України: практика та проблеми застосування / С.Г. Осика, В.В. Коновалов, О.О. Покрещук, А.С. Осика. К.:УАЗТ, 2001. 378 с.
6. Бабич Л. та ін. Податкове реформування в Україні: напрями удосконалення // Економіка України. 1998. № 8. С. 12.
7. Бабурин В.Л. Географические основы управления. М.: Дело, 2000. 288 с.
8. Бакланський С.В. Структурні проблеми економіки України у площині зовнішньоекономічних зв’язків та напрями їх розв’язання // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції: Матеріали Міжнар. наук. конф. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2004. С. 2931.
9. Балабанов Г.В., Балабанов О.Г. Графічна модель регіонального розвитку // Укр. географ. журн. 2001. № 3. С. 78.
10. Балабанов Г.В. Продовольчий ринок України: оцінка регіональних відмінностей // Укр. географ. журн. 1999. № 1. С. 1927.
11. Баранский Н. Советы и наставления аспирантам-экономгеографам по работе над диссертацией. М.: Издание МГУ, 1947. 45 с.
12. Баранский Н.Н. Географическое разделение труда // Избранные труды. Становление советской экономической географии. М.: Мысль, 1980. С. 114119.
13. Батрименко В.В. Економіко-правові аспекти розвитку і реалізації експортного потенціалу України на сучасному етапі // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (2426 жовтня 2001 року, Київ). К., 2001. С. 8589.
14. Батченко Л.В., Дятлова В.В., Олейникова С.С. Інноваційний механізм розвитку митниці: досвід і перспективи // Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення: Матеріали наук.-практ. конф. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. С. 1112.
15. Баширов І.Х., Малишев О.М. Передумови інтеграції України з країнами-членами СОТ у митній справі // Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення: Матеріали наук.-практ. конф. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. С. 1214.
16. Бендерський Ю. Реалії світогосподарських процесів і місце в них України // Економіка України. 2000. № 1. С.7073.
17. Бережнюк І. Порівняльний аналіз систем управління митною справою в Україні та Німеччині // Митна справа. 2000. № 1. С. 3437.
18. Бережнюк І. Теоретичні основи та сутність митної справи // Вісник Академії митної служби України. 2002. № 3. С. 314.
19. Білоус Л. Системна парадигма ключ до вирішення територіальних екологічних проблем // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 1999. Вип. 24. С. 97104.
20. Бобрович І.П. Курс Географія транспорту і транскордонне співробітництво” в системі географічних дисциплін // Географічна наука та освіта в Україні: Зб. наук. праць. К., 2000. С. 57.
21. Боднар І.Р. Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності у перехідній економіці України (проблеми ефективності): Автореф. дис. ... канд. екон. наук. Львів, 1996. 19 с.
22. Бойко В.М, Багрій-Шахматов Л.В., Попов Г.В. Історія митної справи в Україні. К.: Видавець Вадим Карпенко, 2001. 52 с.
23. Бондар А.Л, Дьогтяр А.М., Трюхан М.О. Делімітація та демаркація кордонів: проблеми, пошуки, рішення // Укр. географ. журнал. 1998. № 3. С. 1012.
24. Бордун О. Проблеми розвитку транспортних коридорів Західноукраїнського прикордоння // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 1999. Вип. 24. С. 3840.
25. Борець В. На чому ми будемо їздити... // Митний Брокер. 2001. № 2 (45). С. 4143.
26. Будкін В., Лук’яненко Д., Сіденко В. Концепція зовнішньоекономічної політики України // Фінансовий Київ. 1995. №1416.
27. Вантажонапруженість на залізничних магістралях. Інтенсивність руху на головних автомагістралях // Навчальний атлас України. К.: НВП Картографія”, 1997. С. 3738 (карти масштабу 1: 6000000).
28. Василенко Ю. Роль зовнішньої торгівлі у платіжному балансі України // Вісник НБУ. 1999. № 9. С. 911.
29. Василенко Ю. Структурні зміни в експортній діяльності України // Економіка України. 1998. № 7. С. 7076.
30. Василенко Ю. Шляхи розвитку зовнішньої торгівлі // Президентський вісник. 2000. № 3. С. 20.
31. Василькова Н. Кон’юнктура світового ринку суднобудування та експортний потенціал України // Економіка України. 1999. № 11. С. 19.
32. Ващенко В. Митно-тарифне регулювання в Україні //Митна справа. 2001. № 4. С.1623.
33. Ващенко В.В. Митно-тарифне регулювання в Україні: основні принципи, сучасний стан та напрями вдосконалення // Митна справа. 2000. № 1. С. 313.
34. Ващенко В.В. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності // Фінанси України. 2000. № 3. С. 4046.
35. Владимиров К.Н., Бардачова В.Ю. Митне регулювання: Навч. посібник. 2-ге вид. Херсон: Олді-плюс, 2002. 336 с.
36. Власюк О.С., Ковальова Т.І. Оцінка імпортної залежності галузей народного господарства України. К.: НІСД, 1992. 152 с.
37. Воблий К.Г. Організація роботи наукового працівника (методика і техніка). 3-є вид. К.: Наук. думка, 1969. Розд. ІІІVI.
38. Волосович С.В. Митно-тарифне регулювання в умовах реструктуризації економіки України // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (2426 жовтня 2001 року, Київ). К., 2001. С. 231234.
39. Воронова Є.М. Регулювання нетарифних обмежень у торгівлі між Україною і ЄС // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (2426 жовтня 2001 року, Київ). К., 2001. С. 267270.
40. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах субрегіональної інтеграції: приклад України // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (2426 жовтня 2001 року, Київ). К., 2001. С. 240243.
41. Гайдамаченко О. Митна вартість: проблеми та досвід у практиці // Вісник Академії митної служби України. 2001. № 4. С. 99102.
42. Геєць В. та ін. Від кризи до росту (концепція довгострокової промисловості політики та економічного співробітництва України). К., 1995. С. 47.
43. Географія Української РСР / За ред. М.Д. Пістуна і Є.Й. Шиповича. К.: Вища шк., 1982. Р. IVV. С. 184303.
44. Гладковський Р.В. Геополітичне положення України в контексті відносин з НАТО // Україна: географічні проблеми сталого розвитку: Зб. наук. праць: В 4-х т. К.: ВГЛ Обрії”, 2004. Т. 3. С. 5153.
45. Гнатишин І.М., Половець П.С. Зовнішньоторговельні відносини регіональний аспект. Чернівці: Прут, 1992. 50 с.
46. Гойчук О.І. Продовольча безпека держави як умова вступу України в Світову організацію торгівлі // Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення: Матеріали наук.-практ. конф. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. С. 2728.
47. Голиков А.П., Черванев И.Г., Трофимов А.М. Математические методы в географии. Харьков: Выща школа, 1986. 143 с.
48. Голубєва В.О. Глобалізація світової економіки та державне регулювання зовнішньої торгівлі // Митна справа. 2003. № 6. С. 5663.
49. Голюк В.Я. Геоекономічні інтереси України на європейському ринку нафти і газу // Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право: Тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів і молодих науковців. Луцьк, 2004. С. 130133.
50. Горб К. Навчально-методичне забезпечення формування географічної культури митників: актуальність, проблеми, напрями вдосконалення // Вісник Академії митної служби України. 2003. № 1. С. 8587.
51. Горб К. Проблеми територіальної організації митної справи України // Вісник Академії митної служби України. 2001. № 4 (12). С. 7276.
52. Горленко І.О., Тарангул Л.Л. Економічні райони України: Посібник. К., 1999. 205 с.
53. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: Учебник для ВУЗов. М.: ГУ ВШЭ, 2000. 495 с.
54. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічної системи: Монографія. К.: Київський національний торговельно-економічний університет, 2001. 488с.
55. Гребельник О.П. Основи митної справи: Навч. посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2003. 600 с.
56. Гребельник О.П. Пільговий митний тариф як чинник стимулювання зовнішньоекономічних відносин // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Вип. XXIX: В 2-х т. / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. ЛьвівЛуцьк, 2001. Т. 2. С. 6265.
57. Грицюк Е.О. Посилення експортного потенціалу на регіональному рівні завдяки створенню регіональних центрів експортного регулювання // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (2426 жовтня 2001 року, Київ). К., 2001. С. 331333.
58. Гуд А.М. Національна система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах європейського вибору // Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення: Матеріали наук.-практ. конф. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. С. 3233.
59. Гудзеляк І.І. Українсько-польські торговельні зв’язки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Вип. XXIX: В 2-х т. / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. ЛьвівЛуцьк, 2001. Т. 2. С. 3841.
60. Гуминська Н.В. Перспективні напрямки діяльності зовнішньої торгівлі та вимоги до механізму її державного регулювання // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (2426 жовтня 2001 року, Київ). К., 2001. С. 103105.
61. Гуминська Н.В. Реформування українського законодавства у сфері торгівлі і наближення його до правил і принципів СОТ // Вісник між нар. відносин. 2002. Вип. 2124. С. 5760.
62. Гурч Л.М. Логістична організація митної служби в Україні // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (2426 жовтня 2001 року, Київ). К., 2001. С. 426429.
63. Гусейніков Ю.В. Правове регулювання у спеціальних (вільних) економічних зонах // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (2426 жовтня 2001 року, Київ). К., 2001. С. 9396.
64. Данакин А., Лазарев В. Модели организации местного самоуправления в регионе // Регион: проблемы и перспективы. № 3. Харьков, 1999.
65. Денисюк О.М. Науково-методичні основи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні у період переходу до ринку. К., 1996.
66. Державне управління: теорія і практика. К.: Юрінком Інтер, 1998. 431 с.
67. Деркач Л. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. К.: ДМСУ, 2000. 544 с.
68. Дех Ю.М., Коваль Г.І. Сучасні тенденції розвитку торговельних відносин України з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону // Науковий вісник Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки. 2003. № 8. С. 6366.
69. Дзенис З.Е. Методология и методика социально-экономгеографических исследований. Рига: Зинатне, 1980. 262 с.
70. Додин Е.В. Нетарифное регулирование в таможенной практике Украины // Митна справа. 1999. № 2. С. 29.
71. Долішній М.І. Розвиток регіонів України // Вісник НАН України. 2001. № 3. С. 3341.
72. Долішній М.І., Мальський М.З., Мальський Р.З. Пріоритетні напрямки зовнішньоекономічної діяльності прикордонних регіонів України // Єврорегіон Буг”: Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва / За ред. Б.П. Клімчука, П.В. Луцишина. Луцьк: Волинська обласна держадміністрація, 1996. С. 117122.
73. Долішній М.І., Писаренко С.М. Європейський вибір України в контексті інтеграції до ЄС // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції. Вип. XV / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. ЛьвівЛуцьк, 2000. С. 1114.
74. Дорошенко В. Структурні зрушення в зовнішній торгівлі України в світлі динаміки і тенденцій світової торгівлі // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. праць: В 3-х т. К.Луцьк, 2000. Т. 1. С. 275277.