ТЕРИТОРІАЛЬНА ВАРІАТИВНІСТЬ ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ (експериментально-фонетичне дослідження)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БОНДАРЕНКО Ельвіра Сидорівна

УДК 811.112.2’342.6

ТЕРИТОРІАЛЬНА ВАРІАТИВНІСТЬ ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
(експериментально-фонетичне дослідження)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Стеріополо Олена Іванівна

КИЇВ 2005

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ...................................................................4
ВСТУП ........................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА МОВИ, НОРМА ТЕРИТОРІАЛЬНА
ВАРІАТИВНІСТЬ ..................................................................................................12
1.1. Загальномовне поняття норми .........................................................................12
1.2. Норма вимови ....................................................................................................20
1.3. Внутрішні й зовнішні фактори варіативності .................................................23
1.4. Орфоепія німецької мови і територіальні чинники ........................................40
Висновки до першого розділу .................................................................................48
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-
ФОНЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ..................................................................49
2.1. Матеріал дослідження .......................................................................................49
2.2. Добір дикторів ...................................................................................................52
2.3. Експериментально-фонетичні методи дослідження ......................................57
2.3.1. Слуховий аналіз мовлення ..........................................................................57
2.3.2. Інструментальний аналіз звуків .................................................................57
2.4. Статистичне опрацювання експериментальних даних ..................................62
Висновки до другого розділу ..................................................................................66
РОЗДІЛ 3. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВАРІЮВАННЯ НІМЕЦЬКОЇ ВИМОВНОЇ НОРМИ ......................................................................................................................68
3.1. Фонологічна система німецької мови ..............................................................68
3.2. Дистрибутивні і позиційні обмеження у вживанні фонем ............................75
3.3. Територіальні модифікації голосних та приголосних звуків ........................76
3.3.1. Результати статистичної обробки даних слухового аналізу голосних німецької мови ..........................................................................................................76
3.3.2. Результати статистичної обробки даних слухового аналізу приголосних німецької мови ........................................................................................................105
3.3.2.1. Спірантизація b, g .................................................................................106
3.3.2.2. Аспірація p, t, k .....................................................................................114
3.3.2.3. Вокалізація l, r .......................................................................................119
Висновки до третього розділу ...............................................................................138
РОЗДІЛ 4. АКУСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ВИМОВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ..............................................................141
4.1. Темпоральні параметри голосних ..................................................................141
4.1.1. Тривалість довгих і коротких голосних ..................................................141
4.1.2. Тривалість коротких голосних перед приголосними [r], [l] ..................146
4.2. Спектральні характеристики голосних .........................................................152
4.2.1. Опис еталонних параметрів голосних .....................................................152
4.2.2. Тембральні ознаки голосних у мовленні дикторів .................................155
4.3. Спектральні характеристики приголосних ...................................................162
4.3.1. Еталонні параметри зімкнених приголосних ..........................................162
4.3.2. Спектральні характеристики дзвінких зімкнених приголосних у мовленні дикторів ...................................................................................................165
4.3.3. Спектральні характеристики глухих зімкнених приголосних у
мовленні дикторів ...................................................................................................168
4.3.4. Еталонні значення приголосних [r], [l] ........................................169
4.3.5. Спектральні характеристики [r], [l] у мовленні дикторів і їхній вплив
на якісні властивості німецьких голосних ...........................................................173
Висновки до четвертого розділу ...........................................................................181
ВИСНОВКИ ...........................................................................................................184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................191
ДОДАТКИ ..............................................................................................................206

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ФС фонетичне слово
АП абсолютний початок фонетичного слова
АК абсолютний кінець фонетичного слова
наг. наголошений склад
1-й переднаг. перший переднаголошений склад ФС
2-й переднаг. другий переднаголошений склад ФС
1-й післянаг. перший післянаголошений склад ФС
2-й післянаг. другий післянаголошений склад ФС
Гц герц, одиниця частоти періодичного процесу
мс мілісекунда

ВСТУП
Розвиток будь-якої мови відбувається водночас з її функціонуванням. Мова зазнає певних змін, причому змінюються не лише її елементи та їхні структурні відношення, але й самі правила функціонування. Суспільство постійно відчуває нові потреби в мовному вираженні своєї різноманітної діяльності, що сприяє поступовому створенню нових елементів, нових структурних відношень, нових правил функціонування, тісно пов’язаних із розвитком мови. Для того, щоб з’ясувати напрям розвитку, ступінь інтенсивності зазначеного процесу в часі й просторі, потрібно мати ґрунтовне уявлення про особливості реалізації кожного з рівнів мови на всій території держави, яка користується нею.
Фонетична система мови не є незмінною, стійкою і симетричною в своєму розвитку. Фонетичні процеси, потенційно закладені в системі мови й зумовлені самим фактом її існування, відбуваються, як правило, у напрямі, визначеному попередніми змінами, що пояснюється природою елементів, які прагнуть до рівноваги. Іншими словами, основу звукових модифікацій становлять передусім внутрішньомовні фактори, які співвідносяться певною мірою із зовнішніми характером комунікативних процесів, функціонально-стилістичними умовами реалізації мовлення, індивідуальними особливостями вимови, дією соціального, часового, а також територіального факторів.
Серед фонетичних змін доцільно розрізняти такі, що відбуваються шляхом заміни одного елемента на інший, від тих, що виникають спонтанно, тобто завдяки природній еволюції, яка не може бути однаковою на всій території поширення цієї мови. Розвиток мови проявляється через чітко позначені інновації, що поширюються по-різному, залежно від факторів часу і простору [34; 36; 77; 78; 81]. Кожна з інновацій виникає в певному місці, чіткі межі її локалізації не завжди можна встановити, що спостерігається саме на прикладі німецької мови. У зв’язку з цим, особливий інтерес викликає проблема впливу територіальних умов на розвиток німецької орфоепії.
Система голосних і приголосних фонем сучасної німецької мови досить докладно представлена в роботах таких дослідників, як О.І.Стеріополо [83; 84; 85; 86; 87], Е.І.Лисенко [56], С.І.Гусєва [27], Р.Р.Каспранський [43], H.Hаkkarainen [119], G.Heikе [120], R.Herrmann-Winter [122], К.Коhler [125; 127], W.Кönig [130]. Проте аналіз праць вітчизняних і зарубіжних фонетистів показує, що під час розгляду функціонування фонем у мовленні головна увага приділяється традиційно лише інгерентним характеристикам фонем [23; 56], їхній дистрибуції та позиції у слові, впливу наголосу [28; 37; 38; 89; 105; 113; 126; 130; 132-134; 137-140; 150; 152; 174-176].
Серед позамовних факторів варіативності німецьких голосних і приголосних найбільш дослідженими є соціальні умови спілкування [116, 122; 123; 165], зв’язок варіювання їхніх фонетичних ознак із такими типами соціальної диференціації, як соціальна структура суспільства, віковий ценз мовців [71; 120; 122]. В той же час вплив територіальних чинників на функціонування та розвиток системи фонем сучасної німецької мови залишається ще й досі поза увагою дослідників. Іншими словами, практично відсутня інформація про варіювання фонетичних властивостей звуків, що додає специфічного регіонального забарвлення мовленню німців, і про те, до яких змін у майбутньому можуть привести територіальні модифікації звуків.
Актуальність обраної теми визначається спрямуванням багатьох сучасних фонологічних та фонетичних досліджень на розкриття залежності особливостей реалізації системи фонем від територіальних чинників. Аналіз варіативності голосних і приголосних у мовленні представників різних регіонів Німеччини необхідний для виявлення реального стану функціонування системи фонем німецької мови і для прогнозування її подальшого розвитку.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної наукової теми Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)”, що розробляється кафедрою німецької філології Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол №5 від 20 січня 2000 року).
Метою експериментально-фонетичного дослідження є встановлення особливостей алофонічної варіативності, зумовлених територіальними розбіжностями в реалізації німецької вимовної норми, шляхом експериментальної перевірки функціонування системи фонем у мовленні дикторів представників різних регіонів Німеччини.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
визначити ступінь фонетичної та фонемної варіативності голосних і приголосних сучасної німецької мови;
з’ясувати специфіку функціонування системи фонем німецької мови, спричинену територіальними чинниками;
розкрити особливості впливу територіального фактора на розвиток німецької орфоепії;
установити тенденції розвитку орфоепії сучасної німецької мови;
виявити ступінь стабільності та варіативності диференційних ознак голосних і приголосних фонем німецької мови;
порівняти орфофонічні властивості мовлення дикторів представників північного, центрального та південного регіонів Німеччини;
дослідити темпоральні й тембральні параметри голосних і приголосних у мовленні інформантів.
Виявлені на матеріалі підготовленого мовлення розбіжності між кодифікованою і реальною вимовною нормою німецької мови свідчать про певний вплив територіальних чинників на реалізацію її фонемної системи. Робочою гіпотезою є припущення про наявність на звуковому рівні сучасної німецької мови різноманітних територіальних відхилень від орфоепії, які можуть сприяти появі в майбутньому нового класу фонем довгих ненапружених відкритих голосних, спадних дифтонгів і трифтонгів, а також привести до певної перебудови системи німецьких голосних фонем.
Об’єкт дослідження становлять територіальні особливості реалізації системи фонем сучасної німецької мови.
Предметом дослідження є територіальна варіативність кількісних і якісних ознак німецьких голосних і приголосних фонем.
Матеріалом дослідження є підготовлене мовлення носіїв німецької мови, яке охоплює читання і переказ публіцистичного тексту інформативного характеру з нейтральною констатацією фактів, що дозволяє вивчити кількісні та якісні параметри голосних і приголосних, які функціонують в однакових за лексичним і формально-граматичним складом фразах. Загальний обсяг фактичного матеріалу становить 2728 алофонів фонем, час звучання 6 годин 30 хвилин.
Експериментальне дослідження здійснювалося на основі використання таких методів: лінгвістичного спостереження для виявлення територіальних особливостей реалізації системи фонем у мовленні дикторів, методу зіставлення для реєстрації спільних та відмінних характеристик звуків у підготовленому мовленні дикторів представників різних регіонів Німеччини. Опрацювання результатів дослідження базується на використанні експериментально-фонетичних (звукозапис та аудитивний аналіз), інструментальних (осцилографічний і спектральний аналіз) та статистичного методів опрацювання отриманих даних.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексний аналіз функціонування німецьких голосних і приголосних фонем у мовленні з урахуванням територіальних чинників. Установлено чітку залежність відхилення вимовної норми від територіальних розбіжностей, зона і ступінь поширення яких корелює з певним фонетичним явищем.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в подальшій розробці теоретичних аспектів функціонування німецької мови, а також у виявленні факторів, що впливають на динаміку, напрямок і характер її розвитку. Встановлені закономірності функціонування системи німецьких голосних і приголосних фонем можуть слугувати базою для подальших наукових досліджень германських мов, що є певним внеском у теорію мови як динамічної системи.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання її основних положень і результатів у курсі теоретичної фонетики німецької мови (розділи Система голосних і приголосних фонем”, Модифікації звуків у мовленні”, Соціофонетика”, Методика проведення експериментально-фонетичних досліджень”), а також для укладання навчальних посібників, методичних матеріалів, орфоепічних словників з метою підвищення ефективності викладання німецької мови.
Апробація основних теоретичних положень і результатів дослідження здійснювалася на трьох міжнародних наукових конференціях: ЛІНГВОПАКС-VIII На межі тисячоліть: через вивчення мов і культур до культури миру, злагоди і співпраці” (Київ, 2000 р.), Соціальні, стилістичні та риторичні аспекти дослідження і викладання фонетики германських і романських мов” (Київ, 2001 р.), XXXIII Міжнародній філологічній конференції 100 років з дня народження Лева Рафаїловича Зіндера” (Санкт-Петербург, 2004 р.); на Всеукраїнській науково-методичній конференції Мовна комунікація та методика викладання іноземних мов” (Одеса, 2001 р.) та на шести міжвузівських науково-практичних конференціях: Мова освіта культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001 р.), Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002 р.), Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003 р.), Германістика в Україні: сьогодення і перспективи” (Київ, 2003 р.), Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004 р.), Формування готовності майбутніх спеціалістів до професійної діяльності засобами іноземних мов” (Хмельницький, 2004 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення й результати дослідження висвітлено в п’яти наукових статтях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (3,8 др. арк.), і матеріалах конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 174 сторінки, загальний обсяг роботи 218 сторінок.
У вступі обґрунтовано актуальність та наукову новизну дослідження, визначено його мету і завдання, теоретичне та практичне значення, сформульовано положення, що виносяться на захист.
Перший розділ присвячено теоретичним передумовам дослідження, узагальненню наявних у лінгвістичній літературі концепцій щодо системи мови, мовної норми й відхилень від неї, внутрішніх і зовнішніх факторів варіативності, які зумовлюють появу різноманітних алофонів, а також взаємозв’язку орфоепії німецької мови й територіальних чинників.
Другий розділ містить програму й методику проведення експериментального дослідження територіальної варіативності німецьких голосних і приголосних.
У третьому розділі подано результати слухового аналізу функціонування системи фонем у мовленні дикторів представників північного, центрального та південного регіонів Німеччини.
У четвертому розділі викладено опис результатів акустичного аналізу територіальних вимовних особливостей сучасної німецької мови.
На основі слухового та акустичного аналізу здійснено лінгвістичну інтерпретацію отриманих результатів і сформульовано загальні висновки.
Додатки містять лінгвогеографічні карти, які ілюструють зону і ступінь поширення кожного аналізованого фонетичного явища.

На захист виносяться такі положення:
1. Характерною рисою вимови жителів північного регіону є переважне дотримання орфоепічних норм; максимальні відхилення від орфоепії типові для мовлення мешканців півдня; мовленню жителів центральної території властиве змішування північних і південних вимовних рис з переважанням північно-німецьких фонетичних особливостей, що виявляється і на рівні диференційних та фонетичних ознак голосних і приголосних, і на рівні окремих фонем.
2. Найстабільнішими диференційними ознаками голосних фонем німецької мови є ряд і огублення; якість і ступінь підняття найменш стійкі, більш варіативні.
3. Нейтралізація опозиції довгий короткий” внаслідок кількісної редукції голосних притаманна мовленню представників усіх трьох регіонів Німеччини, що дозволяє класифікувати тривалість як просодичну, а не диференційну ознаку.
4. Стабільною диференційною ознакою приголосних фонем німецької мови є місце їхнього утворення. Менш стійким є спосіб артикуляції приголосних, про що свідчить спірантизація дзвінких зімкнених [b], [g] та вокалізація сонорних [l], [r].
5. Зміни кількісних властивостей коротких голосних перед вокалізованими приголосними [X], [{] або внаслідок їхньої повної редукції, поширення яких має різний ступінь вияву на всій території Німеччини, зумовлюють появу нового класу довгих відкритих ненапружених голосних фонем типу /]:/, /:/, /w:/, /œ:/, /¢:/.
6. Голосні німецької мови мають тенденцію до послаблення або відсутності твердого приступу, яка сприяє появі різноманітних асимілятивних процесів на стиках слів, що переважають у мовленні жителів півдня Німеччини.
7. Серед фонетичних ознак німецьких приголосних найбільшого поширення набуває послаблення або втрата аспірації глухих зімкнених [p], [t], [k], що характеризує сучасний стан вимови мешканців півдня Німеччини.

8. На сегментному рівні сучасної німецької мови спостерігаються такі тенденції: 1) заміна довгого відкритого ненапруженого [e:] закритим напруженим [е:] свідчить про прагнення системи фонем німецької мови до певної симетрії і до можливої перебудови всієї її фонемної системи; 2) переважаюча реалізація довгого відкритого [а:] з більш світлим” відтінком, що за тембром уподібнюється короткому [а], на місці темного” [Y:] заднього ряду порушує тенденцію німецьких голосних фонем до симетрії, оскільки диференційною ознакою для пари фонем /а:/ /а/ стає тривалість, а не якість.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати проведеного експериментально-фонетичного дослідження територіальної варіативності голосних і приголосних фонем німецької мови дають підстави констатувати більшу залежність ступеня модифікації сегментного рівня від внутрішньомовних чинників, ніж від позамовних, до яких у цій роботі віднесено територіальний фактор.
Встановлено, що географічна різноманітність є вторинним аспектом встановленої розмаїтості суто лінгвістичних явищ. Сама нестабільність мовлення, напрям і її особливі вияви визначаються чинниками часу й простору. Зокрема, простежується різкий контраст під час порівняння вимовних особливостей на півночі і на півдні Німеччини, що, очевидно, можна пояснити, з одного боку, географічним положенням Німеччини, а з іншого тими історичними передумовами, які вплинули на становлення орфоепічної норми німецької мови. Якщо північний регіон Німеччини характеризується відсутністю будь-яких мовних контактів з іншими країнами, то на півдні, особливо в Баварії, спостерігається значний інтерферентний вплив варіанту німецької мови сусідньої Австрії.
Виходячи з класичної точки зору, представленої фонетистами початку XX сторіччя О.Єсперсеном і Ж.Вандрієсом, німецька мова Австрії зазнала суттєвого впливу через слов’янські поселення, а слов’янські мови, як відомо, відрізняються більш відкритою і менш напруженою вимовою звуків, більш яскраво вираженою модуляцією мелодійного контуру, як це спостерігається, наприклад, у мовленні жителів Саксонії.
У північній частині Німеччини досить рано склалася розмовна мова, орієнтована на письмову форму літературної німецької мови, а не на панівні в цьому регіоні нижньонімецькі діалекти. Фонетичні ж особливості, що додають регіонального забарвлення мовленню жителів півдня, історично пов’язані із своєрідністю артикуляційної бази місцевих діалектів. Усі перераховані фактори зумовлюють виражену специфіку вимови жителів півдня порівняно з вимовою мешканців північної частини Німеччини.
Центральний регіон Німеччини є своєрідною мовною буферною зоною між північчю і півднем. У реалізації одних фонетичних явищ він наближається до півночі, прикладом чого може слугувати заміна довгого відкритого [e:] на вузький напружений [е:], а інших до півдня, про що свідчить, наприклад, переважне вживання світлого” довгого [а:] на місці темного” задньоязикового напруженого [Y:].
Здійснені слуховий та акустичний аналізи дають змогу зробити такі висновки.
1. Аналіз мовлення дикторів, що належать до різних регіонів Німеччини, показав таке:
1.1. Характерна риса вимови представників північного регіону, які є одночасно законодавцями” орфоепічної норми, полягає в переважному дотриманні всіх встановлених правил вимови.
1.2. Максимальні відхилення від орфоепії характерні для мовлення жителів південного регіону.
1.3. Мовлення жителів центральної території Німеччини характеризується абсолютною наявністю вимовних особливостей, властивих двом іншим регіонам країни. Проте істотніший вплив на вимову жителів центрального регіону справляють фонетичні процеси і тенденції, розповсюджені в мовленні мешканців півночі Німеччини.
2. У системі голосних спостерігається таке:
2.1. Серед диференційних ознак максимально стабільними є ряд та огублення.
2.2. Результатом дії кількісної редукції голосних є нейтралізація опозиції довгий короткий”, яка характерна для представників усіх трьох регіонів Німеччини. Нейтралізація голосних за тривалістю дозволяє класифікувати її як просодичну, а не диференційну ознаку.
2.3. Незначні відхилення тембральних характеристик голосних за рядом та їхні істотні модифікації за підняттям дозволяють стверджувати, що така диференційна ознака, як належність до ряду, є більш стабільною, ніж належність голосного до підняття.
2.4. Голосні переднього ряду змінюються за підняттям в ненаголошеній і в наголошеній позиціях. Редукція по вертикалі виявляється в зниженні голосних високого підйому і підвищенні голосних середнього підйому, що призводить до змішування алофонів різних фонем /e/=/i/, /o/=/u/.
Мовлення мешканців північного регіону Німеччини відповідає орфоепічним правилам.
Вимові дикторів представників центральної частини Німеччини притаманна зміна голосних за підняттям.
Особливість мовлення мешканців півдня полягає в максимальній зміні голосних переднього ряду.
2.5. У сучасній німецькій мові набуває все більшого поширення реалізація довгого закритого напруженого [е:] на місці відкритого [e:].
Заміна відкритого ненапруженого [e:] напруженим вузьким [е:], характерна для вимови жителів півночі і центральної Німеччини, а також наявна в мовленні мешканців півдня, сприяє злиттю двох самостійних фонем /e:/ і /е:/ в одну довгу напружену вузьку /е:/, що дозволяє переглянути систему голосних фонем німецької мови.
2.6. Особливої уваги заслуговують лабіалізовані голосні переднього ряду /ø:/ /œ/, /y:/ /¢/, які прагнуть зберегти свої диференційні ознаки і в наголошеній, і в ненаголошеній позиціях.
2.7. Голосні заднього ряду зберігають ту саму тенденцію, що й нелабіалізовані голосні переднього ряду, тобто наявна редукція за підняттям, що спричиняє часткову делабіалізацію огублених голосних, які стають менш напруженими, відкритими.
Тенденція до зниження голосних за підняттям спостерігається в мовленні жителів північного і центрального регіонів, про що свідчить поява знижених, частково делабіалізованих алофонів []̧)], [̧)], частотність вживання яких становить у середньому 5% для жителів півночі і 8%-13% для представників центральної частини Німеччини. Проте найяскравіші прояви якісної редукції голосних існують в мовленні жителів півдня (25%).
2.8. Твердження про стабільність диференційної ознаки ряд” дещо порушується під час розгляду функціонування фонеми /а:/ у мовленні. Оскільки довгий напружений темний” голосний заднього ряду [Y:] поступово зникає із вжитку, набуваючи в мовленні носіїв німецької мови північної і центральної Німеччини більш світлого” характеру, що відповідає вимові ненапруженого світлого” [a], то з’являється нейтралізація голосних /а:/-/а/ за тембральною ознакою.
2.9. Вивчення особливостей функціонування німецьких голосних на початку слова свідчить про розповсюдження тенденції до послаблення твердого приступу, що пов’язане як із внутрішніми, так і зовнішніми факторами варіативності. Максимальні прояви твердого приступу наявні в наголошеній позиції, мінімальні характеризують ненаголошені голосні. Відсутність твердого приступу в ненаголошених початкових голосних сприяє появі різноманітних асимілятивних процесів на стиках слів.
Твердий приступ голосних у мовленні жителів півдня Німеччини не має такого яскраво вираженого характеру, як у вимові дикторів представників двох інших регіонів, що, очевидно, можна пояснити загальною ненапруженою артикуляцією звуків, яка є характерною для мовлення жителів півдня.
2.10 Фонологічно короткі голосні [a], []], [e] в позиції перед вокалізованим приголосним [{] або елідованим [(l)] можуть подовжуватися.
2.11. Фонологічно довгі й короткі голосні німецької мови зазнають істотних змін за кількісними та якісними характеристиками в результаті вокалізації фонеми /r/, що в майбутньому сприятиме появі нового класу довгих відкритих ненапружених голосних типу []:], [:], [w:], [œ:], [¢:], а також дифтонгів спадного характеру і трифтонгів, які вже наявні у фонетичній системі німецької мови.
Специфіка вимовляння голосних перед вокалізованим [X] або елідованим [(X)] виявляється також у появі гіпердовготи голосного [a::], реалізації відкритого [e] на місці закритого [е] в артиклі der” і появі лабіалізованого відтінку короткого делабіалізованого голосного переднього ряду [w°].
3. У системі приголосних фонем спостерігається таке:
3.1. Якщо реалізація голосних фонем у мовленні жителів північного регіону характеризується максимальним збереженням диференційних ознак, то у реалізації приголосних втрачаються деякі дистинктивні ознаки.
Аналіз особливостей модифікацій приголосних дав змогу встановити їхні суттєві зміни і за способом, і за місцем утворення.
3.2. Спірантизація дзвінких зімкнених, вокалізація сонорних, послаблення або втрата аспірації глухих зімкнених пов’язані з низкою факторів, а саме:
комбінаторно-позиційними умовами реалізації;
впливом загальної тенденції до послаблення напруженості вимовляння звуків;
територіальними чинниками.
3.3. Дзвінкі зімкнені реалізуються як щілинні навіть у інтервокальній позиції, яка є сильною для приголосних.
Максимальний прояв ознаки щілинність” характерний для мовлення жителів північного регіону. Меншою мірою він спостерігається у вимові представників центральної частини Німеччини і фактично відсутній у мовленні жителів півдня.
3.4. Фонетичною особливістю глухих зімкнених приголосних є придих. Проте під впливом позиційно-комбінаторних умов і загальної тенденції до послаблення напруження вимови звуків усе частіше спостерігаються слабко аспіровані реалізації або навіть відсутність придиху приголосних [p], [t], [k].
Стосовно територіальної варіативності глухих зімкнених встановлено часткову або повну втрату аспірації, послаблення напруженої вимови звуків, що сприяє реалізації ленізованих форм зімкнених приголосних. Такі модифікації глухих зімкнених є характерними для мовлення представників півдня Німеччини на відміну від мовлення жителів північного регіону, де зберігається максимальна аспірація. Особливо це стосується приголосного [tV], який відрізняється найбільшою частотою появи аспірації, а найменшої [pV]. Разом з тим мовлення жителів півдня відрізняє максимальна аспірація приголосного [kV].
У вимові дикторів, що представляють центральний регіон, спостерігається тенденція до послаблення придиху глухих зімкнених.
3.5. Вокалізація сонорних [l] і [r] впливає на зміну кількісних та якісних характеристик попередніх голосних і зустрічається в мовленні представників усіх трьох регіонів Німеччини, причому найбільше її поширення спостерігається у вимові жителів півночі.
Виявлені фонетичні інновації дозволяють поглянути на взаємодію ареалів німецької мови крізь призму нових лінгвогеографічних даних. Динаміка змін об’єктивно відбиває напрямки основних мовних потоків, демонструючи змішування північних і південних вимовних рис у центральній средньонімецькій зоні.
Встановлено, що кожна з інновацій з’являється у певному місці і має свої межі поширення. Ніхто не може заздалегідь передбачити зони поширення того чи іншого явища, їх можна лише констатувати, що доводить поява компенсаторної тривалості у коротких голосних внаслідок вокалізації або випадіння приголосного [r].
Іншими словами, реалізації фонем у мовленні неоднакові на всій території Німеччини, вони змінюються залежно від місцевості. Разом з тим можна констатувати, що на сучасному синхронному зрізі виявляється тенденція до певної перебудови структури вокальної системи німецької мови і до формування нового класу фонем довгих ненапружених відкритих голосних, а також дифтонгів спадного характеру та трифтонгів, фонетична реалізація яких вже наявна на сучасному синхронному зрізі.
Встановлена тенденція є якісною передумовою для більш загальних тенденцій розвитку німецької мови, з одного боку, у той же час зміна структури мови матиме вплив на формування нових процесів й активний прояв старих у перебудові всієї системи фонем сучасної німецької мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Англо-російсько-український тлумачний словник з комп’ютерної графіки та аналізу зображень / Під ред. П.Цінтергофа, уклад. Р.М.Паляничка. Львів: Червона калина, 1998. 551 с.

2. Белл Р. Социолингвистика. М.: Международные отношения, 1980. 318 с.

3. Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика: Учебник для вузов. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 439 с.

4. Бернштейн С.И. Словарь фонетических терминов. М.: Восточная лит-ра, 1996. 174 с.

5. Білодід І.К. Між двома великими датами // Мовознавство. К., 1977. №5. С. 17-23.

6. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1963. Т. 2. 391 с.

7. Бондаренко Е.С. Вплив територіальних чинників на реалізацію акустичних характеристик німецьких голосних і приголосних // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. К.: Вид. центр КНЛУ, 2004. Вип. 12. С. 9-16.

8. Бондаренко Е.С. Дидактичні аспекти німецької орфоепії та особливості її функціонування // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. Вип. 11. С. 125-130.

9. Бондаренко Э.С. Особенности влияния географического фактора на орфоэпию (на материале немецкого языка) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. Вип. 4. С. 54-61.

10. Бондаренко Э.С. Произносительная норма и региональная вариативность (на материале немецкого языка) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. Вип. 5. С. 82-88.

11. Бондаренко Е.С. Регіональна варіативність консонантизму сучасної німецької мови // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. Вип. 6. C. 63-70.

12. Бондаренко Э.С. Система гласных фонем немецкого языка и географический фактор // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Ізмаїл, 2002. Вип. 13. C. 97-103.

13. Бондаренко Э.С. Учет влияния внешних факторов на орфоэпию в процессе преподавания немецкого языка как иностранного // Матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції Мовна комунікація та методика викладання іноземних мов”. Одеса: Українська академія державного управління при президентові України, 2001. C. 42-47.

14. Бондарко Л.В. Фонология речевой деятельности. С.Пб.: Изд-во С.Пб. гос. ун-та, 2000. 162 с.

15. Борисова С.А. Пространство как текстообразующая категория // Вестник Московского университета: Лингвистика и межкультурная коммуникация. Серия 19. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 2004. №1. С. 196-204.

16. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М.: Наука, 1967. 376 с.

17. Бухаров В.М. Варианты норм произношения в современном немецком языке. Нижний Новгород: Изд-во ННГУ, 1995. 138 с.

18. Вакуленко М.О. Аналіз та синтез звукових спектрів людського мовлення // Пульсар. К.: Четверта хвиля, 1999. №6-7. С. 20-23.

19. Варжавитина Е.А. Реализация вибрантов в условиях интерференции (экспериментально-фонетическое исследование на материале немецкой речи русских учащихся): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / С.Пб. гос. ун-т. С.Пб., 2003. 18 с.

20. Вербицкая Л.А. Давайте говорить правильно: Учеб. пособие. 3-е изд. М.: Высш. шк., 2003. 239 с.

21. Вербицкая Л.А. Общелингвистические аспекты формирования произносительной нормы // 100 лет экспериментальной фонетике в России. С.Пб.: Филол. ф-т С.Пб. гос. ун-та, 2001. С. 40-43.

22. Вербицкая Л.А. Русская орфоэпия (к проблеме експериментально-фонетического исследования особенностей современной произносительной нормы). Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1976. 124 с.

23. Гавриш Е.А. Ингерентная и просодическая длительность согласных немецкого языка (экспериментально-фонетическое исследование): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / КГПИИЯ. К., 1989. 16 с.

24. Гамперц Д.Д. Типы языковых обществ // Новое в лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1975. Вып. 7. С. 182-198.

25. Гейльман Н.И., Стериополо Е.И. Коммуникативная ситуация и вариативность фонетических характеристик // Экспериментально-фонетический анализ речи: проблемы и методы. Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1989. Вып. 2. С. 76-87.

26. Гордина М.В. Фонетика французского языка. С.Пб.: Изд-во С.Пб. гос. ун-та, 1997. 304 с.

27. Гусева С.И. Коммуникативная перспектива высказывания и реализация сегментных единиц (экспериментально-фонетическое исследование на материале немецкого языка): Дис. д-ра филол. наук: 10.02.19. С.Пб., 2001. 403 с.

28. Гусева С.И. Консонантизм // Фонетика спонтанной речи / Под ред. Н.Д.Светозаровой. Л.: Изд-во Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1988. С. 79-90.

29. Демьяненко М.Я., Лазаренко К.А., Мельник С.В. Основы общей методики обучения иностранным языкам. К.: Вища шк., 1984. 255 с.

30. Деркач М.Ф., Гумецкий Р.Я. Динамические спектры речевых сигналов. Львов: Изд-во при Львов. ун-те, 1983. 168 с.

31. Домашнев А.И. Интерпретация художественного текста. М.: Просвещение, 1989. 208 с.

32. Дукельский Н.И. Принципы сегментации речевого потока. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1962. 138 с.

33. Ельмслев Л. Язык и речь // История языкознания XIX XX веков в очерках и извлечениях. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1960. Ч. 2. 331 с.

34. Жирмунский В.М. История немецкого языка. М.: Высш. шк., 1965. 408 с.

35. Жирмунский В.М. Введение в сравнительно-историческое изучение германских языков. Л.: Наука, 1964. с. 532.

36. Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание. Л.: Наука, 1976. 694 с.

37. Зиндер Л.Р. Общая фонетика. М.: Высш. шк., 1979. 228 с.

38. Зиндер Л.Р. Теоретический курс фонетики современного немецкого языка. С.Пб.: Издательский центр Академия”, 2003. 160 с.

39. Зиндер Л.Р., Строева Т.В. Историческая фонетика немецкого языка. М.-Л.: Просвещение, 1965. 191 с.

40. Златоустова Л.В., Потапова Р.К., Потапов В.В. Общая и прикладная фонетика: Учеб. пособие. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1997. 416 с.

41. Иванова И.П., Чахоян Л.П., Беляева Т.М. История английского языка: Учебник. Хрестоматия. Словарь. С.Пб.: Изд-во Лань”, 1999. 512 с.

42. Ицкович В.А. Норма и ее кодификация // Актуальные проблемы культуры речи. М.: Наука, 1970. С. 9-40.

43. Каспранский Р.Р. Об источниках и условиях изменения звукового состава языка // Учебные записки ГГПИИЯ. Горький: Изд-во ГГПИИЯ, 1981. Вып. 40. С. 32-49.

44. Кацнельсон С.Д. Метод системной реконструкции и внутренняя хронология историко-лингвистических фактов // Общее и типологическое языкознание. Л: Наука, 1986. 298 с.

45. Климов Н.Д. К вопросу о действии принципа экономии в речевой деятельности // Семинар по психолингвистике. 30 мая 1 июня 1966: Тезисы докладов и сообщений. М., 1966. С. 10-11.

46. Кодзасов С.В. Фонетический эллипсис в русской разговорной речи // Теоретические и прикладные исследования в области структурной и прикладной лингвистики. М., 1973. С. 109-133.

47. Кодзасов С.В., Кривнова О.Ф. Общая фонетика: Учебник. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 592 с.

48. Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В. Функциональные типы русской речи. М.: Высш. шк., 1982. 223 с.

49. Колесник Н.Г. Теория социолингвистики, языковая политика и языковая ситуация // Социальная лингвистика в Российской Федерации (1992-1998). М., 1998. С. 35-46.

50. Косериу Э. Синхрония, диахрония и история (проблема языкового изменения). М.: Эдиториал УРСС, 2001. 2-е изд. 204 с.

51. Крысин Л.П. К социальным различиям в использовании языковых вариантов // Вопросы языкознания. М., 1973. № 3. С. 37-50.

52. Крысин Л.П. Социолингвистические аспекты изучения современного русского языка. М.: Наука, 1989. 186 с.

53. Лабов У. Исследование языка в его социальном контексте // Новое в лингвистике. М.: Наука, 1975. Вып. 7. С. 96-182.

54. Левицкий В.В. Основы сравнительной фонетики германских языков. Черновцы: Рута, 2003. 125 с.

55. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н.Ярцевой. 2-е изд., доп. М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. 709 с.

56. Лысенко Э.И. Модификация гласных современного немецкого языка (экспериментально-фонетическое исследование): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевск. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. К., 1971. 17 с.

57. Мартине А. Принцип экономии в фонетических изменениях. (Проблемы диахронической фонологии): Пер. с фр. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. 261 с.

58. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. 436 с.

59. Методы экспериментально-фонетического исследования звучащей речи: Учебное пособие по теоретической фонетике иностранных языков /Дворжецкая М.П., Стериополо Е.И., Валигура О.Р. и др. К.: КГПИИЯ, 1991. 76 с.

60. Мечковская Н.Б. Общее языкознание: Структурная и социальная типология языков. М.: Флинта, 2001. 312 с.

61. Мечковская Н.Б., Норман Б.Ю., Супрун А.Е. Общее языкознание / Под общей ред. А.Супруна. Минск: Вышейшая шк., 1983. 456 с.

62. Надеина Т.М. Фразовая просодия как фактор речевого воздействия: Монография. М.: Моск. гос. ун-т сервиса, 2004. 145 с.

63. Николаева Т.М. От звука к тексту. М.: Языки русской культуры, 2000. 679 с.

64. Николаева Т.М. Семантика акцентного выделения. М.: Наука, 1982. 104 с.

65. Никольский Л.Б. Языковая политика как форма сознательного воздействия общества на языковое развитие // Язык и общество. М.: Наука, 1978. С. 111-124.

66. Никонова О.П. Фонетика немецкого языка. М.: Наука, 1958. 136 с.

67. Носенко И.А. Начало статистики для лингвистов. М.: Высш. шк., 1981. 157 с.

68. Панов М.В. Современный русский язык. Фонетика. М.: Высш. шк., 1979. 241 с.

69. Перебийніс В.І. Статистичні методи для лінгвістів: Навчальний посібник. Вінниця: Нова книга, 2001. 168 с.

70. Перебийніс В.І. Частотні словники та їх використання. К.: Наукова думка, 1985. 204 с.

71. Петренко А.Д. Социофонетическая вариативность современного немецкого языка в Германии: Монография. К.: Рідна мова, 1998. 253 с.

72. Поливанов Е.Д. Труды по восточному и общему языкознанию. М.: Наука, 1991. 623 с.

73. Раевский М.В. Фонетика немецкого языка. М.: Наука, 1997. 206 с.

74. Румшиский Л.З. Математическая обработка результатов эксперимента. М.: Наука, 1971. 192 с.

75. Семенюк Н.Н. Проблема формирования норм немецкого литературного языка XVIII столетия. М.: Наука, 1967. С. 63-72.

76. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. 2-е вид. К.: АТ ОКО”, 1996. 416 с.

77. Смирницкая С.В. Ареальная специфика рейнско-мозельского региона (романо-германская контактная зона). Л.: Наука, 1988. 190 с.

78. Смирницкая С.В. Труды по германистике и истории языкознания. С.Пб.: Наука, 2002. 320 с.

79. Солнцев В.М. Вариативность // Большой энциклопедический словарь. Языкознание. 2-е изд. М., 1998. С. 80-81.

80. Солнцев В.М. Вариативность как общее свойство языковой системы // Вопросы языкознания. 1984. № 2. С. 31-42.

81. Соссюр Ф. Заметки по общей лингвистике: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1990. 280 с.

82. Стериополо Е.И. Сегментная организация современной спонтанной речи // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. Вип. 4. С. 76-81.

83. Стериополо Е.И. Система гласных и ее реализация в речи: Дис. ...д-ра филол. наук: 10.02.19 / С.Пб. гос. ун-т. С.Пб., 1995. 422 с.

84. Стериополо Е.И. Система языка, орфоэпия, орфофония // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. Вип. 1. С. 21-41.

85. Стериополо Е.И. Фонетико-фонологическая эволюция системы гласных немецкого языка // Проблемы и методы экспериментально-фонетических исследований. С.Пб.: Изд-во С.Пб. гос. ун-та, 2002. С. 87-93.

86. Стеріополо О.І. Система фонем сучасної німецької мови і її реалізація в мовленні // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці, 2003. С. 207-218.

87. Стеріополо О.І. Теоретичні засади фонетики німецької мови: Підручник. Вінниця: Нова книга, 2004. 320 с.

88. Строева Т.В. Немецкая диалектология. Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1985. 89 с.

89. Ступак И.В. Тембральные характеристики гласных перед [r] в подготовленной речи // Нова філологія. Запоріжжя: Запорізький держ. ун-т. 2002. № 4 (15). С. 107-117.

90. Теория литературного языка в работах ученых ЧССР // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1988. Вып. 20. 320 с.

91. Торсуев Г.П. Константность и вариативность в фонетической системе. М.: Наука, 1977. 123 с.

92. Трубецкой Н.С. Основы фонологии: Пер. с нем. М.: Аспект пресс, 2000. 352 с.

93. Трубецкой Н.С. Фонология и лингвистическая география // Избранные труды по филологии: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1987. с. 31-36.

94. Фант Г. Акустическая теория речеобразования. М.: Наука, 1964. 284 с.

95. Фланаган Дж. Анализ, синтез и восприятие речи. М.: Связь, 1968. 394 с.

96. Фонология речевой деятельности / Отв. ред. Л.В.Бондарко. С.Пб.: Изд-во С.Пб. гос. ун-та, 2000. 158 с.

97. Швейцер А.Д. Опыт контрастивного социолингвистического анализа языка массовой коммуникации // Проблемы языковой жизни Российской Федерации и зарубежных стран. М., 1994. С. 126-129.

98. Швейцер А.Д. Социальная дифференциация английского языка в США. М.: Наука, 1983. 215 с.

99. Цукерман И.И. Вариантность как диахронический лимит системы // Палестинский сборник. М., 1969. Вып. 19(82). С. 36-48.

100. Щерба Л.В. Фонетика французского языка. М.: Высш. шк., 1963. 309 с.

101. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. Л.: Наука, 1974. 427 с.

102. Ярцева В.Н. Проблемы языкового варьирования: исторический аспект // Языки мира. Проблемы языковой вариативности. М.: Наука, 1990. С. 4-26.

103. Язык система. Язык текст. Язык способность. Сб. ст. М.: Ин-т рус. яз. РАН, 1995. 286 с.

104. Becker T. Das Vokalsystem der deutschen Standardsprache. Frankfurt am Main: Peter Lang, 2000. 285 S.

105. Blanco-Roiz A. Die Vokaldauer im Deutschen als linguistisches, orthographisches und dіdaktisches Problem unter besonderer Berücksichtigung des Erlernens von De