Тейшейра Жозе Велашку де Бесса. Хірургічне лікування захворювань великого сальника у дітей

Короткий опис

Тейшейра Жозе Велашку де Бесса. Хірургічне лікування захворювань великого сальника у дітей : Дис... канд. наук: 14.01.09 2007

Тейшейра Жозе Велашку де Бесса. Хірургічне лікування захворювань великого сальника у дітей. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.09 дитяча хірургія. Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук України, Донецьк, 2007.
Дисертація присвячена клініці, діагностиці та лікуванню хірургічних захворювань великого сальника у дітей. В основу дисертаційної роботи покладено результати обстеження і лікування 110 хворих у віці від 2 до 15 років з різною патологією великого сальника. Першу групу хворих склали пацієнти з первинним оментитом (18 хворих) та заворотом сальника (7 хворих), другу з вторинним оментитом (56 хворих), третю з кістами сальника (14 хворих), первинними солідними пухлинами (10 хворих), спленоїдами (5 хворих). Для діагностики захворювань сальника використовували: УЗД у „В”-режимі, доплерівське сканування, КТ.
В результаті дослідження встановлено провідні етіопатогенетичні механізми в розвитку первинного оментиту. Доведено, що інфікування великого сальника при первинному оментиті здійснюється лімфогематогенним шляхом.
Із 56 хворих з вторинним оментитом 24 (42,8%) вилікувані консервативно і 32 (57,2%) були прооперовані з добрим результатом. Серед 10 хворих з первинними солідними новоутвореннями у 7-ми пухлини мали доброякісний характер, у 3 злоякісний. Прооперовані діти з приводу кіст сальника, доброякісних пухлин і одна дитина з гангліонейробластомою здорові, дві дитини з злоякісними пухлинами (ліпосаркома 1, мезотеліома 1) померли упродовж перших 6 місяців від дисемінації і генералізації пухлинного процесу.
Серед 5 хворих з спленоїдами сальника в одному випадку додаткова селезінка розміром 6 см в діаметрі симулювала пухлину черевної порожнини. Дитину було успішно прооперована.

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення й нове рішення актуального завдання дитячої хірургії - поліпшення результатів діагностики і лікування захворювань великого сальника в дітей шляхом розробки і впровадження комплексу діагностичних критеріїв та етіопатогенетично обґрунтованого підходу до вибору оптимального методу лікування.

У результаті проведених досліджень установлено, що провідними етіопатогенетичнимии факторами в розвитку первинного оментиту в дітей є порушення імунологічної реактивності й неспецифічної протиінфекційної резистентності, сенсибілізація, а також персистування вегетуючої умовно-патогенної мікрофлори або наявність вогнища інфекції в момент захворювання. Інфікування великого сальника при первинному оментиті відбувається лімфо-гематогенним шляхом.
У клінічній практиці доцільно використовувати розроблену нами класифікацію вторинного оментиту, що являє дезінтеграцію патологічного процесу на локальну інфільтративну, дифузійну інфільтративну, абсцедуючу й ускладнену форми. Кожна з перерахованих форм вторинного оментиту характеризується загальноклінічними й морфологічними особливостями, які визначають диференційований підхід у виборі тактики лікування.
Ультразвукова ехографія (ехоскопія) у «В-режимі» і кольорове доплерівське сканування є найбільш інформативними неінвазивними методами діагностики захворювань великого сальника, які дозволяють вчасно встановити правильний діагноз в 98% випадків, а також об'єктивно контролювати динаміку перебігу патологічного процесу на етапах лікування як при запальних, так і при онкогенних ураженнях.
Лікування локальних інфільтративних і дифузійної інфільтративної форм вторинного оментиту доцільно починати з комплексної консервативної терапії, що включає інфузійну дезінтоксикаційну терапію, антибактеріальну терапію, імунотерапію, коректори ендогенного метаболізму, фізіотерапію, квантову терапію, еферентні методи детоксикації.
Показаннями до оперативного лікування вторинного оментиту є наявність абсцедуючої форми захворювання, механічної кишкової непрохідності, а також безуспішність консервативної терапії при лікуванні інфільтративних форм вторинного оментиту протягом 3-4 доби. Дітям з абсцедуючою і локальною інфільтративною формою оментиту показана резекція великого сальника в межах здорових тканин, при дифузійній інфільтративній формі - субтотальна або тотальна оменторезекція.
Основою профілактики виникнення вторинного оментиту є раціональна антибактеріальна терапія в дітей з деструктивними й ускладненими формами гострого апендициту. У випадку оменто-апендикулярної адгезії доцільно виконувати «віялоподібну резекцію» збудженої ділянки великого сальника за розробленою нами методикою. Запропонована лікувальна тактика дозволила зменшити кількість релапаротомій на 40% і знизити число розвитку вторинних оментитів з 4% до 0,5%.
Вивчення поширеності й структури первинних пухлинних уражень великого сальника в дітей не дозволяє одержати статистично достовірні результати у зв'язку з рідкістю й поліморфізмом цих новоутворень. Серед пухлинних уражень найбільш часто зустрічалися доброякісні солітарні кісти (48,3%), злоякісні солідні новоутворення склали 30%.