Тимченко-Бихун Інна Анатоліївна. Фортепіанні парафрази М.І. Глінки: стильові процеси в контексті міжнаціональних взаємодій

Короткий опис

Тимченко-Бихун Інна Анатоліївна. Фортепіанні парафрази М.І. Глінки: стильові процеси в контексті міжнаціональних взаємодій : Дис... канд. наук: 26.00.01 2008

Тимченко-Бихун І.А. Фортепіанні парафрази М.І. Глінки: стильові процеси в контексті міжнаціональних взаємодій. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 Теорія та історія культури. Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, Міністерство культури і туризму України, Київ, 2008.
В дисертації розглядаються міжкультурні взаємодії на прикладі жанру фортепіанного парафразу М. Глінки, що зазнав впливів декількох музичних культур: російської, італійської, німецької та ін. Жанр парафразу один із засобів міжкультурного діалогу стає в творчості М. Глінки сферою стильових експериментів і адаптації нової інтонаційності до російського музичного стилю. Спорідненість творчості М. Глінки загальноєвропейському романтичному фортепіанному мистецтву дозволяє розглянути стильові перетини, які виявляються на трьох рівнях:міжнаціональнихзв'язків, а такожгенетичних, контактнихітипологічних. Результатом такого вивчення є вихід на нові для російського музичного мистецтва образно-смислові сфери, що виступають в ролідинамічних компонентів національного стилюта знаходять своє музичне вираження в фортепіанній творчості Глінки:російська елегійна лірика,російська ноктюрнова лірика,російська скерцозність. Вони детально розглядаються в музично-аналітичному розділі на прикладі парафразів Глінки різних років, кожний з яких є своєрідною квінтесенцією відповідного етапу стильового пошуку композитора.

УВисновкахформулюються підсумки дослідження. Такі «вільні жанри», як парафрази, транскрипції, фантазії, капричіо та інші, в першій половині XIX століття становлять сферу міжнаціонального культурного обміну доби романтизму, а фортепіанна творчість М. Глінки виявляється одним з рівноцінних «голосів» у європейському культурному діалозі. Фортепіанні парафрази Глінки жанр, який, з одного боку, відкриває можливості експериментування, з іншого якнайповніше демонструє шлях його стильової еволюції протягом чверті століття, хронологічно збігаючись, у свою чергу, з найпродуктивнішими роками творчої біографії композитора.
Найважливіші для російського мистецтва образні сфери спочатку формуються і отримують адекватне музичне вираження саме в жанрі глінкінського фортепіанного парафразу, який водночас стає для Глінки засобом адаптації нової інтонаційності до російського стилю.
М.І. Глінка першим із російських композиторів почав новий інтенсивний етап міжнаціонального культурного діалогу в професійному музичному мистецтві романтичної епохи, ввів у російську музику нові смисло-образи, співзвучні загальноєвропейській культурі. При цьому в кожному новому культурному просторі він незмінно відчував себе європейцем, завжди залишаючись російським музикантом і російським композитором. Екстравертні людські якості М. Глінки його здатність до осягання «чужих мов», його природний космополітизм та відкритість до діалогу і розуміння, його цікавість до чужих країв, що була актуальною протягом всього життя і викликала пристрасть до подорожей, нарешті, його унікальне вміння по-новому зрозуміти своє той ґрунт, на якому виникає можливість міжкультурного спілкування. Фортепіанні, камерно-вокальні мініатюри та парафрази жанри, до яких Глінка звертався протягом усієї творчої біографії, відображають механізми і шляхи стильової еволюції, стаючи етапними у формуванні та функціонуванні його індивідуального стилю. Образні сфери глінкінської творчості, що складаються в музичній культурі переважно виходячи з сутності романтичних уявлень і, отже, ведуть свій початок з естетичного, духовного, повсякденного життя, динамічні компоненти стилю продовжують своє існування в творчості П. Чайковського, А. Рубінштейна, С. Рахманінова та інших російських митців.