Тимошенко Олег Віталійович. Ефективність психоемоційної і функціональної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця на санаторному етапі відновного лікування

Короткий опис

Тимошенко Олег Віталійович. Ефективність психоемоційної і функціональної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця на санаторному етапі відновного лікування. : Дис... канд. наук: 14.01.11 2002

Тимошенко О.В. Ефективність психоемоційної і функціональної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця на санаторному етапі відновного лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, Сімферополь, 2002.
Розроблено і вперше застосовано на курорті метод психоемоційної реабілітації (патент України № 25099 А) з використанням біоадаптивної регуляції у відновному лікуванні 85 хворих на стабільну стенокардію напруги I-III ФК, в порівнянні з контрольною групою (91 хворий), в якій проводили загальноприйняте санаторно-курортне лікування. Показано високу ефективність методу в зниженні психоемоційної напруги, нейротизму, фобій, проявів стрес-реакцій, зниження активності симпатоадреналової системи, оптимізації регуляції, підвищенні варіабельності ритму серця, функціональних резервів серцево-судинної системи, фізичної працездатності.

У дисертації на підставі комплексної оцінки порушень функції серцево-судинної системи і психофункціонального статусу науково обґрунтовано новий модифікований метод лікування хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі медичної реабілітації.

Істотним патогенетичним механізмом зниження функціональних і компенсаторних можливостей серцево-судинної системи (включаючи толерантність до фізичних і психоемоційних навантажень) у хворих на стабільну стенокардію напруги (в тому числі, у хворих з постінфарктним кардіосклерозом) є психофункціональна дизадаптація.
Встановлено, що використані у відділенні реабілітації постінфарктних хворих (санаторій Лівадія”, Ялта) методи медичної реабілітації хворих на стабільну стенокардію напруги без медикаментозної підтримки слабко впливають на варіабельність пульсографії (коефіцієнт варіабельності пульсу, мода, дисперсію ритму серця, параметри активності нервового і гуморального каналів симпатоадреналової регуляції) результати ортостатичних проб.
У хворих на стабільну стенокардію напруги розроблено метод біоадаптивної регуляції по каналах біологічно зворотного зв’язку, що дозволяє статистично вірогідно знизити активність нервового (25%) і гуморального (49%) каналів симпатоадреналової регуляції серця, зміщати вегетативну рівновагу в бік парасимпатотонії, брадикардії, підвищувати активність синусового вузла і підвищувати варіабельність ритму серця (на 27%), знизити реактивність симпатоадреналової системи на психоемоційне та ортостатичне навантаження.
Використання методу біоадаптивної регуляції в хворих на стабільну стенокардію напруги вірогідно підвищує толерантність до психоемоційних навантажень на тлі зниження проявів стресу (на 69%), внутрішньої і зовнішньої тривожності (на 62% і 66%), нейротизму (87%), кардіофобії (60%), іпохондрії (15%).
Доведено модулюючий вплив методу біоадаптивної регуляції на гемодинамічне навантаження серця, формування оптимального патерна дихання, на функціональні резерви серця. Це виражається в зниженні в стані спокою числа серцевих скорочень (13%), частоти дихання (70%), темпів витрати коронарного хроно- та інотропного резервів серця, а також реактивності рефлексогенних зон до гіперкапнії і гіпотонії при виконанні фізичного навантаження 75 Вт/хв.

6. Застосування методу біоадаптивної регуляції в хворих на стабільну стенокардію напруги в умовах санаторно-курортного лікування дозволяє знизити дози використаних лікарських засобів (нітратів і седативних препаратів).