Типологія та ХУДОЖНьо - стильові ОСОБЛИВОСТІ українського екслібрисА XVII – ПЕРШОЇ третини XX ст.

Короткий опис

Міністерство культури і туризму України
Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

На правах рукопису

Нестеренко
Петро Володимирович

УДК 76.01(477) (048)

Типологія та ХУДОЖНьо - стильові ОСОБЛИВОСТІ українського екслібрисА XVII ПЕРШОЇ третини XX ст.

17.00.01 теорія та історія культури

дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник -
доктор мистецтвознавства,
доктор богословських наук, професор
Степовик Дмитро Власович

Київ 2006

З М І С Т

ВСТУП

4

РОЗДІЛ І

10

Український екслібрис в контексті дослідження проблем національного мистецтва

1.1. Ступінь наукової розробленості об‘єкту дослідження у XX ст.

10

1.2. Методологічні засади дослідження екслібрисної спадщини України

20

РОЗДІЛ ІІ

29

Екслібрис як соціальне і культурне явище
2.1. Протоекслібрис ознака культури рукописної книги XVI XVII ст.

29

2.2. Суперекслібрис як засіб індивідуального оздоблення книги в XVI початку XX ст.

40

2.3. Екслібрис ХVІІ ХVІII ст. як дзеркало парадигми ”Європейські культурні цінності”

65

РОЗДІЛ ІІІ

87

Розвиток друкованого екслібриса, його трансформація

3.1. Трансформація екслібриса ХІХ ст. та особливості його розвитку

87

3.2. Екслібрис першої третини XX ст. - художнє явище в мистецтві України

113

3.3. Колекціонери і колекціонування екслібрисів

161

Висновки 174

СПИСОК використаних джерел 180
ДОДАТКИ 198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АНУМ - Асоціація незалежних українських митців;
АРМУ - Асоціація революційного мистецтва України;
ВКЛ - Велике Князівство Литовське;
ІРНБУВ - Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського НАН України;
НБУВ - Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського НАН України;
РДБ - Російська державна бібліотека (м. Москва);
УАМ - Українська Академія Мистецтв;
УНІК - Український науковий інститут книгознавства;
УРЕ - Українська радянська енциклопедія;
ЦДАМЛМ - Центральний державний архів - музей літератури і мистецтва. України;
ГДУМ - Гурток діячів українського мистецтва

ВСТУП
Актуальність дослідження. Українська книга як складова національної культури здавна мала власницькі записи, а згодом - знаки, які позначалися латинським словом еx libris”. Символічна образність українського екслібриса виражається через самобутність художньої мови національного мистецтва та уособлює риси, відмінні від інших художніх систем жанру. Втім суто українські надбання в галузі книжкового знаку тривалий час були вилучені з національного набутку і штучно інтегровані” в культурний простір Росії, Литви, Польщі. Із розбудовою української держави стало можливим об‘єктивне і всебічне дослідження екслібриса. Розом з тим, потребує відтворення цілісна картина розвитку українського екслібриса, детермінованого динамікою становлення мистецтва малої графіки.
Перші наукові праці з питань розвитку національного екслібриса з‘являються на початку XX ст. у Львові (Ф.Яворський, Б.Януш). Становленню екслібриса на півдні України присвячене окреме видання С.Сильванського Провінційні книжкові знаки”, яке вийшло з друку в Херсоні у 1927 році. Найдавніші українські екслібриси досліджували П.Клименко (1929) і В. Січинський (1930) на сторінках часопису Бібліологічні вісті”. Підсумувала досягнення українських художників-екслібрисистів початку XX ст. колективна збірка Екслібріс”, видана у Львові у 1932 році Асоціацією незалежних українських мистців, яка стала важливою подією в національному екслібрисному житті. У 1937 році у Львові був укладений каталог друкованого українського екслібриса XVIII ст. І.Крип‘якевичем.
Наприкінці XX - початку XXI ст. з‘явилися дослідження екслібрисів, що зберігаються у зібраннях бібіліотек Одеси (О.Барковська, С.Лущик, Г.Терещенко), Львова (Е.Столова), Тульчина (Л.Стрельнікова). У грунтовних працях О.Федорука і Д.Степовика - дослідників творчості М.Бутовича і Я.Гніздовського, окремі розділи присвячені екслібрису. У Києві екслібрис досліджували й пропагували А.В‘юник, Я.Бердичевський, П.Нестеренко, С.Булатова, О.Лагутенко, М.Грузов, А.Кончаковський.
Констатуючи інтерес науковців до вивчення вітчизняного екслібриса, все ж треба зазначити, що кількість наукових праць йому присвячених є незначною. Предметом досліджень ставав екслібрис окремих міст та регіонів, бібліотечних зібрань або книжкові знаки окремих бібліофілів чи художників. Проте, як правило, акцентуючи увагу на власниках екслібрисів, дослідники обминали питання типології, художньо-стильових особливостей екслібриса, специфіки його художнього вирішення, місця й ролі в системі українського мистецтва. Малодослідженим залишається екслібрис XVII - XIX ст. та його розвиток у першій третині XX ст., позначений розбудовою українського національного стилю.
Отже постає необхідність комплексного дослідження екслібриса, вивчення його як художнього явища в мистецтві графіки. Все це обумовило вибір теми дослідження Типологія та художньо-стильові особливості українського екслібриса XVII - першої третини XX ст.”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана як складова частина програми досліджень проблем національного мистецтва Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв Культура і мистецтво в сучасному державотворчому процесі” і пов‘язана з розробкою державної комплексної наукової теми Міністерства культури і туризму України Культура. Просвітництво. Дозвілля”.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, визначенні й узагальненні тенденцій розвитку українського екслібриса як соціального і культурного явища.
Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:
- шляхом аналізу історичних джерел, мистецтвознавчої, бібліофільської літератури, охарактеризувати стан вивчення українського екслібриса та визначити методологічні засади дослідження;
- проаналізувати етапи становлення українського екслібриса в контексті європейського мистецтва книжкового знаку;
- виявити мистецькі якості протоекслібриса як ознаку розвитку культури рукописної книги;
- простежити динаміку трансформації суперекслібриса в період XVI початку XX ст.;
- виокремити художньо-стильові тенденції друкованого екслібриса початку XVII XIX ст.;
- прослідкувати особливості української школи екслібриса у першій третині XX ст. та охарактеризувати її специфічні риси;
- дослідити роль колекціонерів у розвитку мистецтва екслібриса.
Об‘єкт дослідження екслібриси України як феномен національного мистецтва української книги.
Предмет дослідження типологія та художньо-стильові особливості українського екслібриса XVII першої третини XX ст.
У ході дисертаційного дослідження використано загальнонаукові методи дослідження, а саме: історичний у реконструкції культурної ситуації XVII першої третини XX ст. на етнічній території України в контексті мистецтва книги;
аналітичний у вивченні мистецтвознавчої та культурологічної літератури для висвітлення ступеня дослідження даної проблеми; системний за допомогою якого вдалось простежити стильову еволюцію протоекслібрисів, суперекслібрисів та друкованих екслібрисів; порівняльний висхідним методологічним принципом роботи якого стала ідея закономірностей культурного процесу; наукової реконструкції у вивченні джерельних матеріалів; іконографічний у виявленні знакової сталості геральдичних екслібрисів; мистецтвознавчий для дослідження композиційно-стильових особливостей різних типологічних груп.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що дисертантом вперше:
- комплексно досліджено український екслібрис XVII першої третини XX століття як складової національного культуротворчого процесу;
- здійснено періодизацію українського екслібриса та концептуалізовано засади його розвитку;
- визначено типологічні ознаки українського екслібриса та введено їх до наукового обігу;
- простежено динаміку стильової еволюції типологічних груп українського екслібриса XVII XX ст. та виявлено їхні художні особливості;
- на підставі вивчення архівних, музейних, бібліотечних та приватних зібрань українського екслібриса до наукового обігу введено зразки українського протоекслібриса, суперекслібриса і друкованого екслібриса;
- розроблено критерії приналежності екслібрисів до у країнського набутку та встановлено першість національних книжкових знаків;
- визначено роль та місце українського екслібриса в європейській культурі книжкового знаку;
- введено у науковий обіг нові імена художників і дослідників українського книжкового знаку.
Джерельну базу роботи становлять наукові каталоги провідних бібліотек України, краєзнавча література та зібрання екслібрисів в архівах, музеях та приватних зібраннях. Дисертантом опрацьовано фонди Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського НАН України та бібліотек Києва, Ніжина, Луцька, Одеси, Львова, Миколаєва, Харкова, Дніпропетровська, Російської Федерації (Москва, Санкт-Петербург), а також книгозбірень Національного художнього музею України, Музею мистецтв ім. Б. і В. Ханенків, Київського музею російського мистецтва, Музею книги і друкарства України, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтв України (Київ), Чернігівського історичного музею ім.В.В.Тарновського, Камянець-Подільського історичного музею, Дніпропетровського історичного музею ім. академіка Д.Яворницького, Львівського музею етнографії та художнього промислу НАН України та інших.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки й матеріали дисертації можуть бути використані в узагальнюючих працях з історії розвитку екслібриса у світовій культурі і культурі України. Вони використані автором при розробці Робочої програми для студентів ДАКККіМ Експертиза предметів і атрибутів: геральдика, фалеристика, вексилологія, екслібрисистика”, а також можуть бути корисними при підготовці курсів чи спецкурсів лекцій для архівістів, бібліотекарів . Це дослідження може бути корисним в музейній роботі при атрибуції пам‘яток, дослідженні видатних історичних особистостей, експозиційної та виставкової діяльністі, складанні каталогів тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження оприлюднені у виступах та повідомленнях на Всеукраїнських наукових конференціях: Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура” (Київ, 2001 р.), Образотворче мистецтво ХХ століття” (Київ, 2001 р.), Образотворча спадщина Тараса Шевченка: здобутки і перспективи осягнення” (Київ, 2002 р.), Україна: людина, суспільство, природа” (Київ, 2003 р.), Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті формування сталого суспільства” (Київ, 2005 р.); Міжнародних наукових конференціях: 1000 - річчя літописання і книжкової справи в Україні” (Київ, 1998 р.), Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура” (Київ, 2000 р.); Симпозіумі Культура, мистецтво України ХХ століття” (Київ, 1998 р.).
Матеріали досліджень були також апробовані на вісімнадцяти Всеукраїнських і міжнародних виставках екслібриса, зокрема у Німеччині, Данії, Великобри­танії; упорядковано каталоги та підготовлено вступні статті до них. У рамках проекту Візуальні та історичні культури Східної центральної Європи в процесі державної та суспільної модернізації” у березні 2003 року в місті Лейпциг (ФРН) дисертантом була організована та проведена виставка Історія та культура України в дзеркалі мистецтва екслібриса” до якої підготовлено й видано каталог з авторською статею.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у десяти одноосібних наукових публікаціях, п‘ять з яких - у виданнях, затверджених рішенням ВАК України як фахові з мистецтвознавства.

Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (270 найменувань), та додатку з 198 ілюстраціями та пояснювальними текстами до них. Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінку, основний її зміст викладено на 178 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Екслібрис, як невід‘ємна частина книги, її окраса, пройшов довгий шлях розвитку. Видозмінюючись і удосконалюючись, він завжди був зв‘язуючою ниткою між книгою і її власником. Книжковий знак, камерний за характером, несе відбиток змін в культурі різ­них епох, крізь які він пройшов, їх смаки, світобачення, ідеї. Водночас ексліб­рис розкриває характер власника, розповідає про його життя і діяльність. Книжкові знаки незамінні при пошуку бібліотеки, визначенні її складу. Осо­бливо цікавий екслібрис як графічний вид мистецтва. Його форма й зміст зазнавали змін разом з вдосконаленням графічних можливостей мистецтва і технології друкування книг, виділяючись поступово в особливий жанр гра­фіки зі своїми специфічними законами і прийомами художнього втілення, становлячись невід‘ємною частиною загальної культури книги.
В екслібрисі втілювалася алегорично заповітна думка, ідея влас­ника, рисунок іноді був свого роду ребусом, в якому зашифро­вувалося прізвище, в ньому зображувалася історична подія, учасником якої був власник, зазначався маєток тощо.
Найдавніші книжкові знаки були мальовані й мали в основі зображення гербу власника. Роль протоекслібриса, тобто попередника тиражних, друко­ваних бібліотечних знаків, в системі графічного оздоблення книги аналогіч­на ролі ктиторського портрету в давніх рукописах. Право власності на книгу в перехідний період від рукописної до друкованої книги стверджував герб, який посів його місце. Замість постаті знатної особи, про неї почала свідчити її родова емблема. Виявлені в процесі дослідження протоекслібриси, дозво­ляють прослідкувати їх еволюцію в системі книжкового оформлення та в композиції графічного аркуша.
Перший український прото­екслібрис початку ХVІ ст., виконаний на окремому аркуші, є своєрідною візитною карткою рукописного Київського Псалтиря. В його ос­нові складений герб, увінчаний короною. На весь аркуш намальовано і один з двох протоекслібрисів уманського полковника М.С.Ханенка (117 аркуш Ірмологіону 1660 р. з Російської Дер­жавної Бібліотеки). Перший аркуш цього ж рукопису поєднує зображення дещо видозміненого гербу Ханенка з традиційними віршами на його честь. За цією ж схемою подано герб панів Бригаллєрів з девізом над ним (1645 р.) на Граматиці слов‘янській та герб київського полковника К.Мокієвського на рукописному Євангелії 1699 р. Об‘єднує всі три видання їх подарункове при­значення: панам Бригаллєрам, Ірдинському монастиреві на Черкащині і Бо­рисо-Глібській церкві у Вишгороді на Київщині. Протоекслібриси, які при­крашають ці унікальні видання, і нині продовжують нагадувати нащадкам про щедрість донаторів. Протоекслібрис І.Боярського зі Служебника і Требника архієрейського” (1632 р.) зображено на титульному аркуші багатобарвної композиції у вигляді монументального порталу з барочним розірваним фронтоном. Герб Сас” органічно вписано у композицію і хоч він і не домінує в ній, це аж ніяк не применшує його значимість і вагомість.
Супутниками друкованої книги стають екслібриси і суперекслібриси. Останні набувають поширення в Україні з середини ХVІ ст. Витиснені на обкладинках родові герби були окрасою книжок і водночас застерігали від посягань на приватну власність князів Сапєг, Костянтина - Василя Острозького, цехового майстра Станіслава Самборського, Вишневецьких, графів Міхала Єжи Мнишека, Олександра Ходкевича, родини Тарновських та інших магнатів. Шанувало й колекціонувало книгу духовенство. Суперекслібриси єпископів Г.Хваличевського, І.-А.Прухницького, митрополита П.Могили свідчать одночасно про високий культурний рівень і справжню любов до джерела знань. Граф О.К.Розумовський, що мав одну з найбільших в Російській імперії бібліотек, користувався вензелевим суперекслібрисом під графською короною.
У ХІХ ст. суперекслібрисами користувалися С.Литвинович, Т.Шевченко, родини Лазаревських, Тарновських, М.Маклаков, Д.Яворницький, графи Г.Г.Маразлі і М.М.Толстой, дружина останнього Катерина Михайлівна, їхній син Костянтин, Ф.Г.Феохариді, О.М.Значко-Яворська, М.О.Макаренко, барон Ф.Р.Штейнгель та багато інших діячів української культури. Ними позначають свої зібрання не тільки окремі бібліофіли, а й громадські бібліотеки, особливо учбових закладів. Їх безліч у найбільшій книжковій скарбниці України НБУВ в Києві та в бібліотеках міст нашої країни.
Можна однозначно стверджувати, що революційні події 1917 року й громадянська війна стали вирішальним фактором, на шляху ліквідації усталених норм мистецтва оформлення книжкової обкладинки, а разом з ним такої ознаки культури книги - як суперекслібрис. Він набув у другій половині ХІХ ст. початку ХХ ст. надзвичайного поширення, переважно на корінцях книжок.
На початку ХVІІ ст. повздовжна гравюра на дереві поступається місцем глибокому друку на металі. Книгодрукування визначило нову форму книж­кового знаку. Він перетворився в друкований або гравірований ярлик, що наклеювався на форзац книги. Друкований екслібрис, своєрідний символ, що відображає смаки, стиль, техніку й дух часу відповідної епохи мистецтва, з‘являється на теренах України з ХVІІ ст. У процесі всебічного дослідження усіх різновидів бібліотечного знаку, нами встановлено першість екслібрисів все ще маловідомого в Україні графіка Яна Зярнка. Його екслібриси відносять до свого культурного набутку поляки і литовці, проте це не завадить вважати його й українським екслібрисистом.
Екслібриси у ХVІІ-ХVІІІ ст. здебільшого виконують у техніці глибокого друку, друкують у типографіях. Їхніми творцями є українські графіки Ян Зярнко та Іван Филипович, а також іноземні Т.Марсталлер, Ян Миліус, Ян Вейс, Гаврило Скородумов, Франтішк Бальцевич та інші. Екслібриси вирізняються високим технічним рівнем, чітким рисунком і вивіреною композицією. Герби зображуються в барокових картушах, в оточенні пишного орнаменту, що відповідав смакам часу (бароко, рококо), на тлі військової арматури. За стилем екслібриса мож­на визначити епоху, до якої він належить. В історії мистецтва народів Європи певні періоди характеризуються універсальними мистецькими сти­лями, які є спільними для всіх культурних народів. Пристосовуючи форми універсального екслібрисного стилю до свого характеру, географічних особ­ливостей, український гербовий книжковий знак віками культурно жив і розвивався в руслі євро­пейського. Набувають поширення різцева гравюра (мідьорит) та офорт. Технічно витонченіші й складніші ніж гравюра на дереві, вони давали можливість досягти високого художнього ефекту у передачі простору, світлотіньових тональностей.
Екслібрисами користуються князівські родини Сапєг, Яблоновських, Радзивілів, які породичалися, Ф.Туманський, граф О.А.Безбородько, М.Ю.Мнишек, Штайн, О.Любо-мирський та інші. У наступному ХІХ ст. гербові зображення втратили свою реальність і безпосередність, перевтілившись у відволікаючий символ приналежності власника до певного прошарку суспільства чи роду. Вони не відбивали в своєму формально - умовному каноні певної індивідуалізації чи вказівки на професію, коло приватних інтересів і схильностей власника. Слідуючи усталеним канонам використання геральдичних засобів, з метою деякої індивідуалізації, гербові зображення все ж варіюються в плані їхнього художнього-виконавського трактування, наприклад, щитотримачі гербів: Кушелєви-Безбородьки, Кочубеї, Левашови, Милорадович, Розумовський, Лазарєв, Теньгоборський, Капніст, або доповнюються приватними атрибутами знаками відваги і військової арматури: Грейг, Штайн. З‘являються перші екслібриси для громадських бібліотек, музеїв, учбових закладів України: Севастопольської офіцерської бібліотеки, музею Дзєдушицьких у Львові, Чорноморського штурманського училища, Одеського товариства історії і старожитностей, Петровського полтавського кадетського корпусу та інших.
На межі ХІХ - поч. ХХ ст. набуває поширення меморіальний екслібрис. Частіше це звичайні шрифтові ярлики, які засвідчували факт передачі зібрання книг до громадської бібліотеки, водночас запобігаючи розпорошення бібліотеки і розчинення її в міському зібранні. Це колекції книг М.Костомарова, Ф.Цицуріна, Д.Бібікова, Я. і М.Наргілевичів, М.М.Толстого та інших.
Якщо у ХVІІІ першій половині ХІХ ст. бібліотеки і екслібриси були привілеєм здебільшого дворянства, то з другої половини ХІХ ст. вони з‘являються у різночинної інтелігенції, діячів науки і культури, а також у представників купецького стану. Всі члени цих прошарків суспільства не мали родових символічних зображень, які були у дворянства, тому герби поступаються місцем здебільшого скромним шрифтовим ярликам.
В еволюції українського мистецтва на початку ХХ ст. характерне звернення до національного начала. Цьому сприяла історична ситуація, що панувала у Центральній Європі. У передчутті великих потрясінь особливого значення набувала ідентифікація власних національних особливостей. Поширенню мистецтва екслібриса сприяють колекціонери, які співпрацюють з художниками. Друкуються в альбомах їхні зібрання, організовуються виставки і конкурси на кращий екслібрис для громадських бібліотек. Книжкові знаки першого десятиліття доносять до нас імена українських художників: Г.Виноградов, І.Голлак, В.Гришманюк, А.Іванов, М.Макаренко, Л.Пастернак, М.Самокиш, М.Сосенко, С.Яремич. Особливо плідними були 20-30-ті роки, які, незважаючи на соціальні потрясіння, все ж сприяли бурхливому розвитку українського екслібриса. Яскравий слід у цій галузі залишили понад 30 художників-графіків, які створили від одного-двох до кількох десятків екслібрисів. Більшість з них видатні художники книги, які сприяли формуванню естетичних засад і ідейно-художніх ідеалів, вписали яскраву сторінку в тогочасне мистецьке життя. Ось лише кілька блискучих імен, які створили розмаїття стилів, манер в українському екслібрисі: М.Сосенко, О.Кульчицька, М.Андрієнко-Нечитайло, Г.Нарбут, В.Кричевський, М.Жук, П.Ковжун, М.Осінчук, О.Сахновська, Л.Хижинський, О.Усачов, М.Бутович, Я. Музика, С.Гординський, Н.Хасевич та інші.
Наприкінці 20-на початку 30-х років українська еліта: художники, книгознавці, бібліофіли зазнають жорстоких переслідувань і репресій. Було припинено випуск Бібліологічних вістей”, де публікувалися й дослідження про мистецтво екслібриса. Лише з кінця 50-х років, за відомих умов, мистецтво екслібриса відроджується і набуває ознак масового культурного явища.
Проведене нами об‘єктивно-критичне дослідження екслібрисів з переглядом ідеологічних та естетичних штампів, шкали оцінок минулого сприятиме введенню їх в науковий обіг. З цією метою було створено альбом з двома сотнями екслібрисів ХVІ 30-х років ХХ ст., який відтворює загальну картину історії їх розвитку. Визначено критерії приналежності екслібрисів до українського ареалу з зазначенням осередків місцезнаходження приватних і громадських бібліотек минулого. Досліджено історичне підґрунтя й розвиток типології екслібриса, тектонічну еволюцію форм. Одночасно з введенням у науковий обіг досі невідомих творів, проведено їхню атрибуцію, розглянуто художні особливості. Вперше екслібрис постає як цілісне мистецьке явище, яке введено у загальний художній контекст.
В екслібрисах першої третини XX ст. шляхом синтезу мистецтва і виробництва, мистецтва і літератури, образотворчого мистецтва (ілюстрації) і не образотворчого (архітектура, конструкція книги) були вирішені важливі пластичні проблеми часу, відбито пошуки національного стилю. В 1920-30 рр. чітко визначилися основні центри розвитку екслібриса, які базувалися в УРСР довкола художніх шкіл Києва, Харкова, Одеси, а у західноукраїнському регіоні у Львові. Вони утворили стратегію розвитку мистецтва екслібриса на все століття.
Об‘єктивно-критичне дослідження генезису, історії, типології й художніх особливостей українського екслібриса зазначеного періоду стало можливим лише в часи Незалежності. Вперше екслібрис постає як цілісне мистецьке явище, яке введено у загальний художній контекст. Розмаїття художніх прийомів і технічних засобів, звернення майстрів до національного мистецтва з широким застосуванням фольклору, багатої тематичної палітри з використанням історичного матеріалу, висока художня вартість і своєрідність українських екслібрисів тотожні мистецькому надбанню країн Європи. Матеріали та результати дослідження дозволяють вписати ще одну сторінку у багатогранне мистецтво книги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абросимова С.В. Книги гражданской печати XVIII века. Каталог музей­ной коллекции. Днепропетровск: Облполиграфиздат, 1989. 45 с.
2. Абросимова С.В. Старопечатные кириллические издания в Днепропет­ровском историческом музее 1574-1800гг. Каталог. Днепропетровск: Облпо­лиграфиздат, 1988. 42 с.
3. Абросимова С.В. Яворницький та його доба у листах сучасників // Хроніка 2000. 1993. №3-4 (5-6). С. 128-157.
4. Абросимова С.В., Перкова А.І., Піцик О.В., Чередник Н.Г. Епістолярна спад­щина академіка Д.І.Яворницького. Вип.1. Листи вчених до Д.І.Яворницького. Дніпропетровськ: Гамалія, 1997. 885 с.
5. Александрович В., Мицько І. Архієрейський Служебник і Требник Івана Боярського // Пам'ятки України. 1993. - № 1/6. С. 74-84.
6. Алтабаева Е., Коваленко В. Потомству в пример (Севастополь от основа­ния до начала ХХ века). Учеб. пособие. Симферополь: Таврида, 1999. 287с.
7. Амеліна Л. Шедеври малої графіки // Всесвіт. 1994. № 9. С. 156-159.
8. Анушкин А. Библиотека В.М.Жемчужникова // Альманах библиофила. Вып. 2. М.: Книга, 1975. С. 92-105.
9. Анушкин А. Тайны старопечатной книги. Поиски, находки, загадки. Симферополь: Таврия, 1972. 127 с.
10. Артюхова А. Виставка Exlibris‘ів в УНІК‘у // Бібліологічні вісті. 1930. №3 (24). С. 136-139.
11. Бабурина Н.И., Киселева С.В. Коллекция экслибрисов А.А.Сидорова в Государственной библиотеке СССР имени В.И. Ленина // Книга и графика. М.: Наука, 1972. С. 303-308.
12. Баршинова О. Всеукраїнська художня виставка 10 років Жовтня” в оцін­ці української критики 1920-х років // Українська Академія мистецтв. Дос­лід. та наук.-метод. пр. Вип. 6. К., 1999. С. 179-185.
13. Безменова К.В. Как складывалась коллекция советской гравюры ГМИИ имени А.С.Пушкина // Музей. №4. Художественные собрания СССР. М.: Советский художник, 1983. С. 225-233.
14. Белецкий П. Георгий Иванович Нарбут. Л.: Искусство, 1985. 238 с.
15. Белічко Ю. Художник. Мистецтво. Час. Збірник вибраних мистецтвознав­чих статей. - К.: Мистецтво, 1982. 134 с.
16. Бердичевський Я. Мистецтво екслібриса // Наш друг книга. К.: Реклама, 1977. С. 60 75.
17. Бердичевский Я. Пушкиниана / Из собрания Я.И.Бердичевского / Каталог выставки, посвященной 1500-летию основания Киева. К., 1982. 55 с.
18. Бердичевский Я. Книжные знаки современников А.С.Пушкина. Книж­ные знаки книжных магазинов и «Библиотек для чтения» пушкинской эпохи. Каталог выставки. К., 1987. 64 с.
19. Білодід І.К., Кудрицький Є.М, Грамматика словєнская зложена й написа­на трудом и прилєжаніє(м) Іоанна Ужевича словіанина. К.: Наук. думка, 1970. 111 с.
20. Білокінь С. Многоцвіття Павла Ковжуна // Вітчизна. 1988. №6. С. 178-186.
21. Білокінь С.І. Георгій Нарбут 25.II. 1886 20 VI.1920. Вип. 1. (Бібліографічний покажчик). Суми, 1988. 40 с.
22. Білокінь С. Ювілей митця // Народний митець. Праці наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня народ­ження славетного українського графіка Георгія Нарбута (1886-1920). Суми, 1986. С. 3-4.
23. Бобринские // УСЭ. К., 1978. Т. 1. ­­­­ С. 496.
24. Бовуа Д. Битва за землю в Україні 1863-1914. Поляки в соціо-етнічних конфліктах. К.: Критика, 1998. 334 с.
25. Болебрух А.Г., Ковальова І.Ф., Стороженко І.С. Дніпропетровськ: віхи історії. Дніпропетровськ: Грані, 2001. 255 с.
26. Бондаренко П., Фельдман Ф. Библиотека Воронцовых в Одесском университете // Альманах библиофила. Вып. 10. М.: Книга, 1981. С. 98-109.
27. Бородаев Ю.С. Японский экслибрис. Приглашение на 352 заседание Ленинградского клуба экслибрисистов и любителей графики (СЭ ЛО ДОК) 26.02.1988. Л.,1988.
28. Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа. Життя й пориви великого гетьмана. К.: Рад. письм., 1991. 314 с.
29. Брама Заборовского // Киев. Энцикл. справ. Под ред. А.В.Кудрицкого. Изд. 3 (допол). - К.: Гл. ред. Укр. сов. энц., 1986. С. 76.
30. Булатова С. Екслібриси в книжковому зібранні Яблоновсько­го // Бібліотечний вісник 1997. №1. С. 20-29.
31. Быстров В. Первый херсонский собиратель и исследователь экслибрисов. С.А.Сильванский // Михайло Андрієнко і європейське мистецтво ХХ ст. К.: Абрис, 1996. С. 85-88.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови: близько 170000 сл. та словосполучень / В.Т.Бусел (уклад. та голов. ред.). К.: Перун, 2001. 1440 с.
33. Верещагин В.А. Русский книжный знак. С-Петербургъ, 1902. 94 с.
34. Вернадський В.І. Українське питання і російська громадсь­кість // Вітчизна 1988. -№6. С. 172-177.
35. Вздорнов Г.И. Киевская Псалтирь 1397 года: из Гос. публ. б-ки им. М.Е.Салтыкова-Щедрина в Ленинграде. ОЛДП F 6. М.: Искусство, 1978. 229с.
Прил. Вздорнов Г.И. Исследование о Киевской Псалтири. 172 с.
36. Владимиров Л.И. Всеобщая история книги. М.: Книга, 1988. 310 с.
37. Владич Л.В. Украинское искусство первого послеоктябрьского десятиле­тия в оценке русской художественной критики того времени // Советское искусствознание´83. Вып. 1(18). М.: Советский художник, 1984. С. 302-323.
38. Войцехівська І. Знавець слов’янських мов // Історичний календар‛97. - Ви­п. 3. К., 1996. С. 183-184.
39. Войцехівська І. Об’єднані Україною // Історичний календар‛97. Вип. 3. К., 1996. С. 284-285.
40. Волошин Л. Українська Академія Мистецтв у Львові // Образотворче мис­тецтво. 2001. №1. С. 80-83.
41. Волчко-Кульчицький І. Історія села Кульчиць і роду Драго-Сасів. Дрого­бич: Від-родження, 1995. 386 с.
42. В´юник А. Екслібриси українських художників. Альбом. К.: Мистецтво, 1977. 246с.
43. В´юник А. Стефанія Гебус-Баранецька. К.: Мистецтво, 1968. 52 с.
44. В´юник А.Українська графіка XІ-початку XX ст. Альбом. К.: Мистецтво, 1994. 326с.
45. В‘юник А. Український екслібрис. Тем. план вид-ва «Мис­тецтво» на 1969 рік. К., 1968. С. 18-19.
46. В´юник А. Український екслібрис. К.: Мистецтво, 1964. 46 с.
47. В’юник А. Український радянський книжковий знак. 1918-1964. Каталог виставки. К.: Мистецтво, 1965. 41 с.
48. В´юник А. Український радянський книжковий знак. EXLIBRIS. Ката­лог виставки (1918-1964). К.: Мистецтво, 1965. 41 с.
49. Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. Біла Церква: Тех. документ, 2001. 310 с.
50. Германия. Искусство книги // Книговедение. Энциклопедический словарь. М.: Сов. энц., 1982. С. 135.
51. Гительмахер М.Б., Лущик С.З. ІІ выставка книжного знака, посвященная 175-летию со дня основания г. Одессы. Каталог. Одесса, 1969. 15 с.
52. Гнатів Я. Русалка Дністровая в екслібрисі. Каталог виставки. Львів, 1987. 15 с.
53. Голлербах Е. Книжкові знаки Г.Нарбута // Бібліологічні вісті. 1926. №3. С. 42-45.
54. Голлербах Э.Ф. Книжные знаки Л.С.Хижинского // Советский коллекцио­нер. 1931. №2. С. 45-48.
55. Голлербах Э.Ф. Книжные знаки петроградских художников // Памятка выставки оригинальных рисунков петроградских книжных знаков (экслиб­рис): сент.1923. Пг., 1923.
56. Голубев С. Украінскіе гербы и Автографы. Описание и истолкование дво­рянских гер­бовь южнорусскихь фамилий в произведенияхь духовныхь писателей XVII века. // Труды Киевской Духовной Академии № 10, стр. 295-382 за 1872 год. (II часть). 382с.
57. Голубець М. Мистецтво // Історія української культури. / За загал. ре­д. І.Крип´якевича. К.: Либідь, 1994. 647 с.
58. Гончарук В.М. Вітчизняні стародруки у зібранні Державного музею книги і друкарства УРСР. Каталог. К.: Час, 1991. 55 с.
59. Гончарук В. Меморіальна бібліотека Івана Гончара. Каталог виставки. К., 1998. 35 с.
60. Гординський С. Спогади про Асоціяцію незалежних українських мист­ців // Образо-творче мистецтво. 1991. №5. С. 3-7.
61. Граб В. Екслібрис Миколи Макаренка і бібліофіли // Книжник. 1993. №1. С. 21-22.
62. Григорий Григорьевич Маразли. Меценат и коллекционер. Сб. ста­тей. Одесса: ОКФЛ, 1995. 283 с.
63. Грузов М., Кончаловський А. Книжкові знаки киян. К.: Кий, 2000. 367 с.
64. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Десята тисяча. Репр. відтвор. вид. 1913 р. К., 1990. 524 с.
65. Грушевський М. Історія України - Руси: В 11 т. 12 кн. К.: Наук. думка, 1995 Т.6: Житіє економічне, культурне, національне ХІV-ХVІІ віків. 680 с.
66. Даревич Д. Сто екслібрисів Мирона Левицького. Торонто: Наук. тов-во ім. Шевченка, 1997. Число XXXIV. 158 с.
67. Джакарьян Т.К. К истории медицинских книжных знаков в России // Невский библиофил. Альманах. Санкт-Петербург: Сударыня, 1998. Вып. ІІІ. С. 160-167.
68. Дзедушицкий // УСЭ. К., 1980. Т. 3. С. 344.
69. Дзира Я.І. Автопортрет нації // Київ. 1997. - № 11/12. С. 133-151.
70. Дзира Я.І. Михайло Ханенко: Гетьмани України. Історичні портрети. Зб-к. К., 1991.
71. Дружинин П.А. Русский геральдический суперэкслибрис. М., 2000. 225 с.
72. Дрягина В.И. Сокровищница мировой культуры // Крымский архив. 2000. №6. С. 240-241.
73. Екслібріс. Збірник асоціації незалежних українських мистців. Перший випуск. Львів: Ізмарагд, 1932. 48 с.
74. Єремєєв І.С. Герби гетьманів України. К.: УЦ ІММ-ПРЕС, 1998. 55 с.
75. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVI-XVIII ст. К.: Наук. думка, 1983. 177 с.
76. Жуковський А. Петро Могила й питання єдности церков.К.: Мистецтво, 1997.302 с.
77. Забочень М., Поліщук О., Яцюк В. На спомин рідного краю. Україна у старій листівці. Альбом-каталог. К.: Криниця, 2000. 505 с.
78. Запаско Я.П. Мистецтво української рукописної книги // Конспект лек­цій спецкурсу для студ. IV курсу спец. 0518 "Історія монумен­тального та декоративного мис­тецтва". Львів: ЛДІПДМ, 1993.
79. Запаско Я.П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. К.: Акад. наук Укр. РСР, 1960. 181 с.
80. Запаско Я.П. Пам´ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга. Львів: Світ, 1995. 140 с.
81. Зданевич Б.І. Каталог інкунабул. К.: Наук. думка, 1974. 248 с.
82. Иваск У.Г. О библиотечных знаках, так называемых экслибрисах, по пово­ду 200-летия их применения в России, 1702-1902. М., 1902. 24 с.
83. Иваск У.Г. Описание русских книжных знаков (Ex-libris). М.: Изд. М.Я.Параделова, 1905. 356 с.
84. Иваск У.Г. Описание русских книжных знаков (Ex-libris). Вып. ІІ. М.: изд. автора, 1910. 410 с.
85. Иваск У.Г. Описание русских книжных знаков (Ex-libris). М.: изд. магази­на Библиофил” (И.П.Сотникова), 1918. 56 с.
86. Ивенский С. Книжный знак. История, теория, практика художественного развития. М.,1980. 269 с.
87. Ивенский С.Г. Мастера русского экслибриса. Л.: Худ. РСФСР, 1973. 331 с.
88. Исаевич Я.Д. Приемники первопечатника. М.: Книга, 1981. 190 с.
89. Исаевич Я.Д. Собеский // УСЭ. К., 1984. Т.10. С. 172.
90. История Киева. В 3-х томах, 4-х книгах. Киев позднего феодализма и капи­тализма. К., 1984. Т.2. 462 с.
91. Івакін Г. Київський Псалтир 1397 року не належить Москві // Пам'ятки України. 1993. №1/6. С. 85-91.