Ткаченко Віталій Григорович. Ефективність поєднаного застосування циклоферону та магнітолазерної терапії при хронічному гепатиті С

Короткий опис

Ткаченко Віталій Григорович. Ефективність поєднаного застосування циклоферону та магнітолазерної терапії при хронічному гепатиті С: дисертація канд. мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2003

Ткаченко В.Г.Ефективність поєднаного застосування циклоферону та магнітолазерної терапії при хронічному гепатиті С. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.
На підставі клінічного, біохімічного, біофізичного та молекулярно-біологічного обстеження хворих на маніфестну форму ХГС встановлено ефективність поєднаного застосування циклоферону ЦФ та МЛТ.
Вивчено ферментний спектр сироватки крові хворих на ХГС, активність різних за локалізацією та функціями ферментів при застосованих способах лікування. Виявлено порушення функціонально-структурного стану клітинних мембран за біохімічними та біофізичними даними, які слугували критерієм оцінки ефективності лікування. Показана можливість застосування методу динамічної радіонуклідної гепатохолесцинтиграфії для виявлення порушень функцій печінки; результати цього методу відповідають даним ультразвукового дослідження та доповнюють їх. Для оцінки ефективності лікування хворих на маніфестну форму ХГС визначено найбільш інформативні показники.
Ефективність поєднаного застосування ЦФ та МЛТ встановлено також за даними катамнестичного спостереження хворих.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення вирішення наукової задачі вивчення особливостей змін ферментного спектру сироватки крові та функціонально-структурного стану клітинних мембран у хворих на ХГС; встановлено можливість корекції виявлених клініко-біохімічних порушень при використанні у комплексному лікуванні хворих ЦФ та МЛТ.

При обстеженні 153 хворих на HCV-інфекцію, які були госпіталізовані до обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова в 1998-2002 рр., у 135 (88,2%) діагностовано хронічний перебіг хвороби. Гострий ГС з високою вірогідністю встановлено у восьми пацієнтів (5,2%); ЦП, асоційований з HCV-інфекцією виявлено у десяти обстежених (6,6%). Перебіг ХГС характеризувався такими основними клінічними проявами, як гепатомегалія (98,5%), спленомегалія (23,7%), загальна слабкість (74,8%), зниження апетиту (45,9%), біль або тяжкість в правому підребер’ї (відповідно 21,5% і 34,1%), артралгія (14,1%), жовтяниця шкіри (43,0%) і очей (44,4%).
Дослідження ферментного спектру в сироватці крові хворих на маніфестну форму ХГС виявило підвищення рівня активності АлАТ у 74,3% хворих, АсАТ у 68,0%, ГГТП 59,3%, ЛФ 54,3%, КФК 24,5%, ЛДГ 74,8%, ЛАП 60,0% та СорДГ у 68,6% хворих. Виявлені зміни свідчать про участь вивчених ферментів з різними біохімічними функціями та внутрішньоклітинною локалізацією в патогенезі ХГС.
У 54,7% обстежених за даними УЗД спостерігалися ехографічні ознаки ХГ. Результати динамічної радіонуклідної гепатохолесцинтиграфії відповідали даним УЗД та доповнювали їх, дозволили кількісно оцінити порушення функції печінки і жовчного міхура та виявити помірне зниження поглинально-видільної функції полігональних гепатоцитів. У половини хворих з відсутністю ехографічних ознак ХГ при застосуванні динамічної радіонуклідної гепатохолесцинтиграфії виявлені різноманітні функціональні порушення печінки та жовчного міхура.
У хворих на ХГС виявлено зміни показників, що характеризують функціонально-структурний стан клітинних мембран: підвищення вмісту МДА в 1,5; ДК в 2,9; Н2О2-ХЛ в 1,9; активності каталази в 2,2 рази та зниження активності СОД в 1,9 рази; рівня ПГЕ на 11%, ЕЯБЕ в 2,4 рази. Виявлення корелятивних зв’язків між рівнем ПГЕ, ЕЯБЕ і клініко-біохімічними показниками дозволяє використовувати перші для оцінки стану хворих та визначення ефективності лікування.
При застосуванні в комплексному лікуванні хворих на маніфестну форму ХГС МЛТ у поєднанні з ЦФ спостерігалася позитивна динаміка клініко-біохімічних показників та регресія порушень функціонально-структурного стану клітинних мембран. Поєднане застосування ЦФ та МЛТ у хворих на ХГС було ефективнішим за лікування одними патогенетичними засобами або ЦФ, що проявлялося зменшенням тривалості та частоти основних клінічних симптомів ХГС, більш значним зниженням активності ферментів сироватки крові та зменшенням дисбалансу ПАС. Позитивного ефекту від застосування МЛТ і ЦФ було досягнуто за рахунок протизапальної, антиоксидантної, мембрано- і енергостабілізуючої дії на відповідні патогенетичні ланки ХГС.
Катамнестичне спостереження протягом року після стаціонарного лікування свідчить про збереження у хворих на ХГС окремих клінічних проявів захворювання. Стабільна біохімічна ремісія, відсутність рецидиву за даними визначення активності АлАТ, негативний результат індикації РНК-HCV методом ПЛР частіше спостерігалися при поєднаному застосуванні ЦФ і МЛТ.