Ткачова Наталія Олександрівна Аксіологічні засади педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису
ТКАЧОВА Наталія Олександрівна

УДК 37.017.92
АКСІОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНИХ
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант
доктор педагогічних наук, професор
ХАРЧЕНКО С. Я.

Луганськ
2006

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................... 4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження..... 22
1.1. Питання цінностей у філософських, соціологічних і
психологічних дослідженнях.......................................... 22
1.2. Цінності як педагогічна категорія............................................... 49
1.3. Методологічні підходи до проведення дослідження................ 81
Висновки до першого розділу.............................................................. 100
Розділ 2. Теоретичне обґрунтування цілісної системи
організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах........ 103
2. 1. Характеристика ціннісно-зорієнтованого педагогічного
процесу як цілісної системи .................................................................. 103
2.2. Стратегічна мета, тактичні цілі та провідні завдання
педагогічного процесу в контексті аксіологічного підходу................ 121
2.3. Конструювання змісту-цінності педагогічного процесу............. 136
2.4. Напрями організації педагогічного процесу на
аксіологічних засадах .............................................................................. 174
2.5. Виявлення результативності функціонування ціннісно-
зорієнтованого педагогічного процесу................................. 195
Висновки до другого розділу........ 214
Розділ 3. Модель змісту науково-методичного забезпечення
функціонування цілісного педагогічного процесу на
аксіологічних засадах.............. 218
3.1. Підготовка вчителів і учнів до ціннісно-зорієнтованої взаємодії
під час реалізації педагогічного процесу................................................ 221
3.2. Формування мотивації школярів щодо їх участі
в ціннісно-зорієнтованому педагогічному процесі................................ 254
3.3. Формування в учнів ціннісної свідомості та ціннісних
умінь ключових компетенцій.................................................................. 280
3.4. Організація рефлективної діяльності вчителів та учнів
під час здійснення ціннісно-зорієнтованого процесу............................ 318
Висновки до третього розділу.................................................................. 336
Розділ 4. Експериментальна робота з впровадження цілісної
системи ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу в
загальноосвітніх навчальних закладах та аналіз її результатів...... 340
4.1. Організація експериментальної роботи........................................... 340
4.2. Аналіз змін у мотиваційно-ціннісній та інтелектуальній
сферах життєдіяльності учнів............................ 349
4.3. Аналіз динаміки змін у емоційно-вольовій сфері
життєдіяльності школярів..................... 362
4.4. Аналіз динаміки сформованості ціннісних умінь
ключових компетенцій учнів..................................................... 368
4.5. Зміни у прагненні учнів до рефлективної діяльності....................... 375
4.6. Зміни у стані згуртованості учнівської групи................................... 382
4.7. Аналіз узагальнених результатів експериментальної роботи. 386
Висновки до четвертого розділу 391
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 393
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ... 399
ДОДАТКИ 458

ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження. Зміни, що відбуваються в сучасній Україні, сприяють подальшому розвитку суспільства на шляху до соціально-економічної стабілізації. Необхідними передумовами успішності цього процесу є забезпечення свідомого ставлення й відповідальності кожної особистості за результати перетворювальної діяльності, а також сформованості в неї соціально значущих аксіологічних орієнтирів, здатності до самовизначення й адекватного вибору дій у різних життєвих ситуаціях та ціннісного виміру власних вчинків.
На межі тисячоліть суспільство вступило на якісно новий етап еволюції, який характеризується загостренням цілої низки суперечностей глобального масштабу: між формуванням сучасного соціуму згідно з принципами синергетики і застарілою методологічною базою суспільствознавчих досліджень, між прискореними темпами розвитку науки і можливостями використання наукових технологій для досягнення антигуманних цілей, між динамічно зростаючим потоком інформації і обмеженістю психолого-фізіологічних можливостей людини його засвоїти, між зростанням рівня матеріального життя членів суспільства і поглибленням економічної кризи тощо. Як вважає значна кількість сучасних науковців, зазначені суперечності можна успішно розв’язувати у площині ціннісної проблематики, яка пронизує всі сфери людської життєдіяльності. У цьому випадку цінності зможуть виконувати роль деякого спрямівного вектора, який визначатиме загальний напрям реформування суспільства на гуманістичних началах. Адже гуманізація і демократизація сучасного соціуму, насамперед, передбачають його всебічне реконструювання на принципах людяності, свободи, справедливості, рівності, толерантності та ін., тому що головною цінністю проголошено саму особистість, її права на життя й вільну самореалізацію.
Оскільки в нинішніх умовах значно зростає відповідальність людини за наслідки свого перетворювального впливу на існуючу реальність, перед нею постає актуальне завдання відбору правильних світоглядних пріоритетів, орієнтирів, які сприятимуть подоланню негативних наслідків технотронної революції, поверненню людської істоти зі становища „додатка до техніки”, в який вона все більше перетворюється за останні десятиріччя, в позицію активного суб’єкта історії. У свою чергу, це вимагає, щоб сучасна особистість була здатною на самостійне самовизначення й усвідомлення персональної відповідальності за наслідки своїх дій. А це можливо тільки у разі сформованості в неї соціально значущих ціннісних орієнтирів.
Не менш важливим є ціннісний аспект і для царини науки. Ураховуючи інтенсивний розвиток деяких її напрямів, напрацювання яких мають значну небезпеку для життя окремих особистостей і взагалі людства, багато відомих учених, громадських діячів пропонують встановити жорсткий міжнародний контроль з боку спільноти за використанням їх на практиці. Вони вважають, що це змогло б стати своєрідною запорукою для недопущення нанесення шкоди людям з боку тих талановитих учених, особистісні переконання яких не узгоджуються з нормами гуманістичної моралі. А головними критеріями під час здійснення такого контролю мають бути обрані гуманістичні загальнолюдські цінності.
Постійне збільшення ролі людського фактора в історії сучасної цивілізації, що знайшло вияв у ставленні до особистості як головної цінності, обумовлює постійне підвищення значущості педагогічної науки в загальній системі наукових знань, а інтенсивний розвиток педагогічної аксіології підтверджує, що докорінне оновлення системи освіти на гуманістичних ціннісних засадах є актуальною потребою сьогодення.
Як відомо, ціннісні пріоритети індивідуума формуються під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють шкільні заклади освіти, які є одними з основних осередків соціалізації молоді. Саме вони мають реальні можливості для того, щоб залучити молодь до загальнолюдських та національних цінностей, прогресивних ідеалів і сформувати молодих людей як свідомих та активних членів сучасного суспільства. Розв’язання цього складного завдання науковці й освітяни-практики насамперед вбачають у реформуванні системи шкільної освіти крізь призму впровадження аксіологічного підходу. Такий підхід передбачає перенесення акцентів з викладання учням конкретної системи знань, чому приверталася першочергова увага вчителів у традиційній організації шкільного педагогічного процесу, на озброєння молодих людей певними ціннісними домінантами, що мають забезпечити соціальну значущу спрямованість їхньої життєвої активності.
Основні ідеї і вимоги до організації й здійснення шкільного педагогічного процесу на аксіологічних засадах знайшли своє відображення в Національній доктрині розвитку освіти, Законі України „Про загальну середню освіту”, Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття) та інших державних документах, у яких наголошено на необхідності забезпечення ефективного функціонування шкільних закладів у нових соціокультурних умовах, формування особистості учня на засадах загальнолюдських, загальноєвропейських і національних цінностей.
Значний внесок у розвиток ціннісної проблематики зробили К. Алексейчук, С. Анісімов, Є. Ануфрієв, Р. Апресян, А. Арнольдов, С. Артановський, Е. Баллер, Л. Буєва, Є. Бистрицький, В. Грехнев, А. Гусейнов, Е. Гусинський, А. Здравомислов, Ф. Знавецький, М. Каган, В. Ларцев, В. Малахов, Е. Маркарян, В. Москаленко, М. Рокич, В. Сержантов, Е. Соколов, У. Томас, В. Тугарінов, Ю. Турчанінова, З. Файнбург, І. Фролов та інші. На різних історичних етапах розвитку людства окремі аспекти ціннісної проблематики були в центрі уваги таких відомих педагогів, як Я. А. Коменський, Й. Г. Песталоцці, А. Макаренко, В. Сухомлинський. Дослідженням цінностей як педагогічної проблеми займалися представники філософсько-психологічної гуманістичної концепції, біля витоків якої стояли А. Г. Маслоу і К. Р. Роджерс.
Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах належить до актуальних проблем сучасної педагогіки. Різні аспекти вказаної проблеми розкрито у працях багатьох науковців. Так, думки щодо педагогічного процесу як цілісного поєднання навчання та виховання висловлено такими педагогами, як М. Бунаков, В. Вахтерев, С.Золотухіна, О. Іонова, П. Каптерев, В. Каширін, Б. Коротяєв, В.Кукушин, В. Кушнір, П. Лесгафт, С. Миропольський, П. Підкасистий, О.Попова, В. Сластьонін, М. Сметанський, В. Стоюнін та інші. Специфіку педагогічного процесу як цілісної системи з’ясовано в наукових працях Ю. Бабанського, П. Блонського, Т. Ільїної, Г. Костюка, В.Краєвського, Н. Мойсеюк, О. Музиченка, Ф. Корольова, А. Куракіна, В.Лозової, Л.Новикової, І.Підласого, Ю. Сокольникова, С. Щацького, В.Ягупова та інших.
Теоретико-методологічні основи ціннісної проблематики в царині освіти розкрито в наукових наробках І. Беха, Т. Бутківської, Л. Ваховського, О.Вишневського, В. Галузинського, В. Гінецинського, М. Євтуха, П.Ігнатенка, І. Зязюна, В. Кременя, М. Никандрова, С. Ніколаєнка, В.Огнев’юка, З. Равкіна, О.Савченко, О. Сухомлинської, В. Ткаченка. Питання щодо ціннісного наповнення змісту педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх закладах висвітлено в наукових працях С. Гончаренка, Ю.Мальованого, В. Зінченка, Л.Єрганжієвої, Є. Ямбурга та інших.
Місце цінностей у системі громадянської освіти і національного виховання досліджують І. Бондаренко, М. Боришевський, П. Давидов, Ю. Завгородній, І. Зязюн, Л. Крицька, В. Курило, С. Савченко, І. Тараненко, Б. Чижевський, Г. Філіпчук тощо. Цінності здорового способу життя й шляхи їх трансляції молоді вивчають Г. Тарасенко, В. Оржеховська, О. Гречишкіна.
Цінності родинного виховання висвітлюють у своїх працях В. Постовий, О. Докуніна, М.Стельмахович. Аксіологічні основи процесу вдосконалення професійної діяльності вчителів аналізуються у працях Н. Асташової, І.Бужиної, М. Васильєвої, Н. Волкової, В. Гриньової, І. Ісаєва, О. Мороза, О.Морозової, В. Семиченко, Р. Скульського, В. Сластьоніна, В.Стрельнікова, А. Сущенка, Г. Чижакової, С. Харченка та інших науковців.
Отже, сьогодні проблемі цінностей у царині освіти приділяється значна увага як з боку вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Проте серед педагогічних праць з питань цінностей відсутні такі, в яких було б науково обґрунтовано систему цілісного педагогічного процесу на аксіологічних засадах, визначалися б умови її успішної реалізації.
Ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань учених і практичним досвідом роботи загальноосвітніх навчальних закладів дало змогу виявити низку суперечностей, зокрема таких: 1) між потребою у формуванні всебічно розвинених особистостей на засадах загальнолюдських і національних цінностей та відсутністю розробленої педагогічної системи у шкільних навчальних закладах з питань формування індивідуальностей, в яких персональні життєві пріоритети узгоджувалися б з означеними цінностями; 2) між цілісним характером шкільного педагогічного процесу та дискретним його відображенням у змісті виховання й навчання; 3) між потребою суспільства в переорієнтації педагогічного процесу на демократичні цінності та відсутністю необхідного для цього науково-методичного забезпечення.
Науково-практичні потреби в розв’язанні виявлених суперечностей дозволяють сформулювати проблему обраного дослідження, котра полягає в необхідності теоретичного обґрунтування й науково-методичної розробки цілісної системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах, а також у визначенні моделі змісту її науково-методичного забезпечення. Актуальність, теоретичне і практичне значення проблеми, відсутність науково-методичного забезпечення її розв’язання й зумовили вибір теми дослідження „Аксіологічні засади педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах”.
Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної теми науково-дослідної роботи Луганського націо­нального педа­гогічного університету імені Тараса Шевченка „Психолого-педагогічні умови становлення суб’єктності: теоретичні та прикладні аспекти” (реєстраційний номер 0103U003609). Тему затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 5 від 23 грудня 2004 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 25 січня 2005 року).
Мета дослідження теоретичне обґрунтування й науково-методична розробка системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах.
Об’єкт дослідження педагогічний процес у загальноосвітніх навчальних закладах.
Предмет дослідження система організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах.
Провідною для концепції нашого дослідження є ідея цінностей як результату визначення якостей і властивостей предметів, явищ і процесів, що задовольняють потреби й прагнення людей, сприяють самореалізації їх у всіх сферах життєдіяльності, а система педагогічного процесу у шкільних закладах як засобу опанування цих цінностей молоддю. Аксіологічний підхід дає можливість зробити об’єктивний аналіз провідних тенденцій розвитку сучасного суспільства й у світлі цього переосмислити першочергові для сьогоднішньої школи педагогічні завдання, визначити головні для неї ціннісні пріоритети. Ціннісні пріоритети в царині педагогіки, з одного боку, мають узгоджуватися з домінуючими на сучасному етапі розвитку суспільства соціальними цінностями гуманістичної спрямованості, а з іншого, відповідати специфіці навчально-виховної діяльності, забезпечувати її спрямованість на реалізацію зазначених цінностей.
На рівні окремої особистості аксіологічний підхід спрямовує педагогічний процес на пошук і втілення на практиці оптимальних шляхів трансляції їй актуальних соціальних цінностей. Упровадження цього підходу у школі дозволяє озброїти молодих людей знаннями, ціннісними вміннями ключових компетенцій життєдіяльності в умовах динамічних соціальних змін, сформувати в них персональні системи цінностей, які найбільшою мірою відповідатимуть їхнім індивідуальним потребам, життєвим цілям, інтересам, стимулюючи набуття ними досвіду соціально корисної діяльності й поведінки, а також створюючи сприятливі умови для саморозвитку й самоактуалізації кожної особи. Отже, можна сказати, що аксіологічний підхід сприяє формуванню в кожної особистості соціально значущих потреб, їх узгодженню з інтересами всього суспільства.
Визначена концептуальна ідея зумовлює необхідність організації в загальноосвітньому навчальному закладі ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу, який розглядається в дослідженні як результат цілісного поєднання процесів навчання і виховання учнівської молоді на аксіологічних засадах. Тому під час його реалізації потрібно враховувати специфічні закономірності кожного з цих процесів. Слід також підкреслити, що забезпечення аксіологічного підходу в межах загальноосвітнього навчального закладу неможливе без розробки і впровадження педагогічного процесу як певної системи, що включає такі структурні компоненти: цілі й завдання, зміст, методи і форми, механізми реалізації, виявлені результати та в разі необхідності їх корекцію.
Загальна гіпотеза дослідження основується на припущенні, що впровадження розробленої й теоретично обґрунтованої цілісної системи організації педагогічного процесу у шкільних навчальних закладах на аксіологічних засадах може сприяти вдосконаленню ціннісної свідомості (ціннісних знань, ідеалів, цілей, мотивів, спонукань та ін.), розвитку емоційно-чуттєвої сфери учнів (формуванню в них любові й поваги до людей, милосердя, доброти, справедливості, толерантності, почуття власної гідності тощо), гуманізації їхніх взаємовідносин з людьми та світом взагалі, оволодінню вміннями-цінностями ключових компетенцій життєдіяльності в динамічному суспільстві (соціально-методологічних, полікультурних, комунікативних, інформаційних, самоосвітніх умінь-цінностей і вмінь-цінностей у сфері здоров’я та здорового способу життя).
Загальна гіпотеза конкретизована в часткових:
· ефективність організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах забезпечується реалізацією його системоутворювальних компонентів: мотиваційно-цільового, процесуально-діяльнісного й аналітико-рефлективного;
· упровадження аксіологічного підходу в педагогічну взаємодію між учителями та школярами сприяє повноцінній самореалізації кожного її учасника як унікальної особистості.
Відповідно до проблеми, об’єкта, мети, концепції, гіпотези визначено основні завдання дослідження:
1) проаналізувати філософські, психологічні, соціологічні, педагогічні праці з питань цінностей, організації педагогічного процесу;
2) обґрунтувати концепцію забезпечення аксіологічного підходу в педагогічному процесі школи;

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми визначення аксіологічних засад для шкільної освіти, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні й науково-методичній розробці системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах.
2.Аналіз наукової літератури, державних доку­ментів щодо визначення шляхів реформування шкільної системи освіти виявив, що вона потребує докорінних змін на рівні методологічного, наукового і методичного забезпечення. На етапі розбудови інформаційного суспільства, інтеграції України до європейської й світової спільноти перед школою постає актуальна проблема формування особистості, котра здатна до особистісної самореалізації в умовах швидких соціальних змін, прийняття самостійного рішення в ситуації наявності альтернативно можливих ва­ріан­тів поведінки чи дій, яка відзначається високим рівнем моральної культури та сформованою системою соціально значущих ціннісних орієнтацій. Відповідно до цих вимог одним із перспективних шляхів оновлення діяльності загальноосвітнього навчального закладу є реформування педагогічного процесу на аксіологічних (ціннісних) засадах.
3.У ході дослідження виділено такі основні підходи до визначення цінностей: семіотико-етимологічний; культурно-історич­ний; системний; теологічний; суб’єктно-індивідуалістський та особистісно-діяльнісний. Науково обґрунтовано, що теоретичними засадами виконаного дослідження є системно-структурний, культурно-історичний і особистісно-діяльнісний підходи.
4. Провідною концепцією дослідження було визнання актуальності впровадження аксіологічного підходу у практику загальноосвітніх шкіл, що дозволяє забезпечити успішне формування в учнів гуманістичних особистісних цінностей. На основі аналізу праць науково-методологічного характеру зроблено висновок про те, що методологічну основу дослідження, крім аксіологічного підходу, станов­лять також системний, синергетичний, культурологічний, осо­бистісно-діяльнісний, компетентнісний та акмеологічний підходи до вивчення педагогічних явищ і процесів. Доведено, що тільки поєднання всіх означених підходів забезпечує результативну трансляцію молодим людям соціально значущих цінностей, формування в них усталених систем персональних цінностей і соціально значущих умінь-цінностей ключових компетенцій.
У дисертації обґрунтовано, що в понятті „цінність відображається позитивне (негативне) значення об’єктів навколишнього світу чи ідей для суспільства, групи людей або окремої особистості. Цінності виникають під час практичної діяльності людей, коли вони не тільки пізнають властивості природних і соціальних явищ, але й намагаються дати їм оцінку з точки зору встановлення їхньої користі (шкідливості) для свого життя. У масштабі життєдіяльності окремої особистості цінності, виступаючи результатом суб’єктивної оцінки, тісно пов’язані з її чуттєво-емоційною та мотиваційно-поведінковою сферами. З одного боку, вони є основою для формування індивідуальних життєвих пріоритетів, а з ін­шого виконують функцію регулятора соціальної взаємодії особи з ін­шими людьми. Визначено, що дефініція „цінність тісно пов’язана за значенням з такими поняттями: „смисл („сенс), „ідеал, „соціальні потреби, „соціальні норми, „установка, „ціннісні орієнтації та ін.
5.У дослідженні доведено, що ціннісно-зорієнтований педагогічний процес є цілісною динамічною системою, яка включає такі структурні компоненти: стратегічну мету-цінність, тактичні (часткові) цілі-цінності й завдання-цінності, зміст-цінність, ціннісно-зорієнтовану взаємодію вчите­лів та учнів, а також результати-цінності.
З’ясовано, що стратегічною метою-цінністю для педагогічного про­цесу сучасного шкільного закладу є забезпечення самореалізації кожного учня на підґрунті опанування ним визначеної системи цінностей. У свою чергу, ця мета конкретизується через створення ієрархічної системи часткових цілей-цінностей і завдань-цінностей.
У дисертації також доведено, що ефективному конструюванню цін­нісного змісту педагогічного процесу у шкільному закладі сприяє дотримання таких вимог: 1) основу ціннісно-зорієнтованого змісту мають становити визначені групи цінностей; 2) проектування ціннісного змісту педагогічного процесу вимагає забезпечення системності в межах усіх його підсистем: кожної конкретної навчальної дисципліни, циклів навчальних предметів, а також у масштабі всього педагогічного процесу; 3) під час конструювання ціннісного змісту з конкретної навчальної дисцип­ліни важливо враховувати, по-перше, те, до якого циклу навчальних предметів вона належить, а по-друге, якими специфічними особливостями характери­зується її навчальний матеріал; 4) розкриваючи на навчальних заняттях сутність конкретних цінностей, необхідно сприяти не тільки усвідом­ленню її кожною молодою особистістю, але й переведенню цих цінностей на рівень персональних переконань.
6.Установлено, що в організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах важливо передбачити цілісний педагогічний вплив на формування ціннісної зорієнтованості особистості кожного учня, а саме на формування його ціннісної свідомості, розвиток емоційно-чуттєвої і вольової сфери, моральних якостей згідно з визначеними гуманістичними цінностями, а також формування вмінь-цінностей ключових компетенцій.
7.У дисертації представлено науково обґрунтовану модель змісту науково-методичного забезпечення функціонування цілісної системи педагогічного процесу на аксіологічних засадах, яка містить такі чотири модулі: 1) підготовчий, 2) мотиваційний; 3) когнітивно-операційний; 4) аналі­тико-рефлективний. Метою реалізації підготовчого модуля було забезпе­чення ефективної підготовки вчителів та учнів до ціннісно-зорієнтованої взаємодії під час здійснення педагогічного процесу. Відповідно до сформульованої мети цей модуль містив два компоненти: підготовку вчителів і підготовку учнів. Реалізація мотиваційного модуля розробленої науково-методичної моделі забезпечувала відповідну моти­вацію учнів щодо їхньої участі в ціннісно-зорієнтованому педаго­гічному процесі, опанування ними визначених цінностей, відпрацювання на цій основі власних ціннісних пріоритетів. Когнітивно-процесуальний модуль представленої науково-методичної моделі було спрямовано на забез­печення успішної трансляції учням визначеного змісту ціннісно-зорієнто­ваного педагогічного процесу, ефективне форму­вання в них знань, ціннісних умінь ключових компетенцій, визначених морально-вольових якостей особистості, формування в усіх учасників педагогічної взаємодії ціннісного ставлення до процесу освіти в цілому, потреби й здатності до постійного особистісного саморозвитку на основі визначених цінностей. Цей модуль, у свою чергу, включав такі компоненти: гностичний і діяльнісний. Упровадження аналітико-рефлективного модуля забезпечу­вало рефлективний аналіз педагогами та учнями досягнутих проміжних результатів під час здійснення ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу і на основі цього внесення своєчасних змін у хід його протікання.
8. Для перевірки гіпотези дослідження було організовано педагогічний експеримент, в ході якого для вивчення ефективності розробленої системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах використовувалися такі критерії й показники: 1) когнітивний (знання, переконання ціннісного плану; сформованість навчальної мотивації; здатність і прагнення до самоосвіти ціннісного плану); 2) емоційно-вольовий (моральні, естетичні й інші види соціально значущих почуттів учнів; сформованість морально-вольових якостей особистості; 3) компетентнісний (вміння-цінності ключових компетенцій; навички, звички учнів ціннісного характеру, форми поведінки, які узгоджуються з визначеними групами цінностей); 4) рефлективний (прагнення учнів до рефлективної діяльності; самооцінка стану особистісних ціннісних пріоритетів; локус контролю; ціннісно-зорієнтована єдність учнівської групи).
9. Аналіз результатів проведеного педагогічного експерименту свідчить: а) в експериментальних групах , в яких реалізація педагогічного процесу на аксіологічних засадах відбувалася через ціннісне наповнення всіх його системних складників, спостерігалася така динаміка змін: кількість школярів з низьким рівнем сформованості персональних цінностей зменшилася на 38 %, з ви­соким рівнем збільшилася на 18 %; б)в експериментальних групах , в яких, крім вищеописаної роботи, забезпечувалася реалізація такої додаткової умови: цілеспря­мованої підготовки вчителів до організації педагогічного процесу на ціннісних засадах, були отримані такі дані: кількість школярів з низьким рівнем сформованості персональних цінностей зменшилася на 40 %, з високим рівнем збільшилася на 22%; в) в експериментальних групах учнів , в яких, крім дотримання вимог до здійснення педагогічного процесу на аксіологічних засадах, реалізувалася інша додаткова умова: цілеспрямована підготовка учнів до участі в ціннісно-зорієнтованому педагогічному процесі, була отримана така динаміка результатів: кількість школярів з низьким рівнем сформо­ваності персональних цінностей зменшилася на 41%, з високим рівнем збільшилася на 21 %; г) в експериментальних групах , в яких, крім дотримання вимог до організації педагогічного процесу на ціннісних засадах, водночас реалізовувалися дві вищеназвані додаткові умови, динаміка змін мала такий вигляд: кількість школярів з низьким рівнем сформо­ваності персональних цінностей зменшилася на 41%, з високим рівнем збільшилася на 23 %; д) у контрольних групах (К) різниця між даними констатувального та контрольного зрізів виражалася такими числами: кількість школярів з ни­зьким рівнем сформованості персональних цінностей зменшилася на 16%, з високим рівнем збільшилася на 6 %.

Аналіз отриманих даних доводить, що за всіма визначеними кри­теріями та показниками спостерігалася більш інтенсивна позитивна дина­міка в експериментальних групах порівняно з контроль­ними. Причому найкращі результати було одержано в експериментальних групах, в яких, крім дотримання вимог до організації педагогічного процесу на ціннісних засадах, водночас реалізувалися дві вищеназвані додаткові умови: 1)ціле­спрямована підготовка вчителів до організації педагогічного процесу на ціннісних засадах; 2) цілеспрямована підготовка учнів до участі в ціннісно-зорієнтованому педагогічному процесі. Отже, на основі отриманих резуль­татів зроблено загальний висновок про те, що реалізація запропо­нованої нами моделі змісту науково-методичного забезпечення функціо­нування педагогічного процесу на аксіологічних засадах дійсно сприяє покращенню його результатів, зокрема у стані сформованості осо­бистісних цінностей учнів.
10. Розроблені на базі представленої теоретико-методичної концепції навчально-методичні посібники, навчально-методичний комплекс, про­грама спецкурсу й рекомендації для вчителів є суттєвою підмогою в організації ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу в загально­освітньому навчальному закладі.
Проведене дослідження не вирішує всіх питань, пов’язаних з проблемою організації педагогічного процесу у шкільному закладі на аксіологічних засадах. Серед перспективних напрямів її подальшого роз­витку заслуговують на увагу такі: організація ефективного управління ціннісно-зорієнтованим процесом у масштабі навчального закладу, здійснення спеціальної підготовки студентів ВНЗ як майбутніх учителів до організації педагогічного процесу у школі на аксіологічних засадах, висвітлення системного зв’язку ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу з позааудиторною виховною роботою у шкільному закладі та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверченко Л. К. Управление общением: Теория и практикумы для социального работника: Учебное пособие. М.: ИНФРА-М, Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. 216 с.
2. Агафонов А. Ю. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены психологической теории смысла. Самара: Бахрах-М, 2000. 335с.
3. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники / Пер. с англ. И. Борисовой; Науч. ред. В. А. Лекторский. М.: ММФ, 1998 . 344 с.
4. Агацци Э. Ответственность подлинное основание для управления свободной наукой // Вопросы философии. 1991. № 1. С. 39.
5. Акчурин И. А. Единство естественнонаучного знания. М., 1974. С. 156.
6. Александров В. Б. Общечеловеческие ценности: диалог культур // Культура и ценности / Сборник научных трудов. Тверь: Тверский гусуд. университет, 1992. С. 17-26.
7. Алексейчук К. В. Динамика культуры и общечеловеческие ценности // Социальная философия в конце ХХ века / Сборник научных статей под ред. К. Х. Момджяна. М.: Из-во МГУ, 1991. С. 143-145.
8. Амонашвили Ш. А. Как живете, дети? М.: Просвещение, 1986. 174 с.
9. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Мн: Университетское, 1990. 560 с.
10. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества: Книга для учителя. К.: „Освіта”, 1991. 111 с.
11. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. СПБ.: Питер, 2001. 288 с.
12. Андреев А. Л. Компетентностная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа // Педагогика. 2005. № 4. С. 19-27.
13. Анисимов С. Ф. Духовные ценности: производство и потребление. М.: Мысль. 252 с.
14. Анисимов С. Ф. Ценности реальные и мнимые. М.: Мысль, 1970. 297 с.
15. Антология педагогической мысли России второй половины ХІХ начала ХХ в. / Сост. П. А. Лебедев. М.: Педагогика, 1990. 608 с.
16. Антология педагогической мысли Украинской ССР. М.: Педагогика, 1988. С. 398.
17. Арнольдов А. И. Введение в культурологию. М.: Народная Академия культуры и общечеловеческих ценностей, 1993. 352 с.
18. Архангельський Л. М. К вопросу о ценностной ориентации личности // Духовное развитие личности. Свердловск, 1967. С. 11.
19. Архангельський С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы. М.: Высшая школа, 1980. 368 с.
20. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976. С. 122-145.
21. Асеев В. Г. Проблема мотивации и личность // Теоретические проблемы психологии личности. М.: Наука, 1974. С. 122-145.
22. Асмолов А. Г. Деятельность и установка. М., 1979. С. 40.
23. Асташова Н. А. Концептуальные основы педагогической аксиологии // Педагогика. 2002. № 8. С. 8-13.
24. Асташова Н. А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: издательство НПО „МОДЭК”, 2000. 272 с.
25. Афанасьев В. Г. Проблема целостности в философии и биологии. М.: Изд-во „Мысль”, 1964. 416 с.
26. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом. М., 1977.
27. Бакиров В. С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора. Х.: Изд-во при ХГУ „Вища школа”. 152 с.
28. Балл Г. А. Теория учебных задач. М.: Педагогика, 1990. 183 с.
29. Бассин Ф. В. К развитию проблемы значения и смысла // Вопросы психологии. 1973. № 6. С. 22.
30. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. С. 346.
31. Бездухов В. П., Бездухов А. В. Антиномичность адаптивной и гуманистической функций педагогической деятельности // Педагогика. 2002. № 9. С. 66-71.
32. Безпалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 192 с.
33. Бек У. Что такое глобализация / Пер. с нем. А. Григорьева и В. Седельникова; Общ. ред. и послесл. А. Филиппова. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 304 с.
34. Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 176 с.
35. Бердяев Н. А. Самопознание (Опыт философской автобиографии). М.: „Книга”, 1991. 446 с.
36. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. / Общ. ред. М. С. Мацковского; Послесловие Л. Г. Ионина и М. С. Мацковского. Спб.: Ленинздат, 1992. 400 c.
37. Бершадский М. Е., Гузеев В. В. Дидактические и психологические основания образовательной технологии. М.: Центр „Педагогический поиск”, 2003. 256 с.
38. Бех В., Руденко Ю. Соборність українського козацтва у вимірі сучасної педагогіки // Освіта. 2005. № 33. 10-17 серпня. С. 2.
39. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. К.: Либідь, 2003. 280 с.
40. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. видання. К.: Либідь, 2003. 344 с.
41. Бех І. Д. Ціннісно орієнтовані методологічні конструкти у сучасному виховному процесі // Педагогічні шляхи реалізації загальноєвропейських цінностей у системі освіти України: Зб. наук. праць / За заг. ред. Г. Є. Гребенюка. Харків: Стиль Іздат, 2005. С. 21-26.
42.