ТОПЧІЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, СТИПЕНДІЇ, ПЕНСІЇ ЧИ ІНШИХ УСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ВИПЛАТ (СТ. 175 КК УКРАЇНИ)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

УДК 343.2:349. 232

ТОПЧІЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, СТИПЕНДІЇ, ПЕНСІЇ ЧИ ІНШИХ УСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ВИПЛАТ
(СТ. 175 КК УКРАЇНИ)

Спеціальність 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент,
Лихова Софія Яківна

КИЇВ 2009

Зміст
ВСТУП.. 4

РОЗДІЛ 1. НЕВИПЛАТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, СТИПЕНДІЇ, ПЕНСІЇ ЧИ ІНШИХ УСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ВИПЛАТ ЗЛОЧИН ПРОТИ ТРУДОВИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ОСОБИ.. 15
1.1. Кримінально-правова охорона трудових та соціальних прав особи (історико-правовий аспект). 15
1.2. Об’єкт злочину, юридичні склади якого передбачені в ст.175 КК України, та місце даної кримінально-правової норми в системі розділу V Особливої частини КК України. 21
1.3. Предмет та потерпілий як обов’язкові ознаки об’єкта злочину „Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат”. 53
Висновки до розділу 1. 81

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОБ’ЄКТИВНИХ ТА СУБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК ЮРИДИЧНИХ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНУ „НЕВИПЛАТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, СТИПЕНДІЇ, ПЕНСІЇ ЧИ ІНШИХ УСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ВИПЛАТ”. 84
2.1. Об’єктивні ознаки юридичних складів злочину, що полягає в невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. 84
2.2. Суб’єктивні ознаки злочину, що полягає в невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. 96
2.3. Особливості юридичного складу злочину, передбаченого ч.2ст.175 КК України. 128
Висновки до розділу 2. 144

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ВПЛИВУ СТОСОВНО ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИН „НЕВИПЛАТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, СТИПЕНДІЇ, ПЕНСІЇ ЧИ ІНШИХ УСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ВИПЛАТ”. 147
3.1. Звільнення від кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ч.3 ст. 175 КК України). 147
3.2. Окремі питання караності невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. 172
Висновки до розділу 3. 188
ВИСНОВКИ.. 189
ДОДАТКИ.. 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖЕРЕЛ.. 248

ВСТУП

Актуальність теми. Права людини є основним ціннісним орієнтиром як визначені і нормативно структуровані властивості й особливості буття особи, що виражають її свободу, вони є невід’ємними і необхідними способами й умовами життя людини у її взаємовідносинах із суспільством, державою, іншими індивідами. Ступінь зрілості і розвинутості суспільства залежить від обсягу цих прав, їх реалізації та гарантій. Права людини дають їй можливість не тільки брати участь в управлінні державою, а й дистанціюватися від нього, самовизначатися в сфері приватного життя, в обранні переконань, відносин до релігії та власності. Поглинення громадянського суспільства державою відбувається там, де права людини або відсутні, або носять декларативний характер. Становлення і розвиток прав людини дозволяють розкрити тип цивілізації, етапи її розвитку, тому що взаємовідносини держави і людини характеризують державу як правову чи неправову.
Послідовний курс України на Європейську та Євроатлантичну інтеграцію, сприйняття нею міжнародних норм та стандартів у галузі охорони прав і свобод людини, ратифікація Конвенції про захист прав людини та основних свобод та вступ до Ради Європи покладають на нашу країну додаткові зобов’язання у сфері гарантій конституційних прав і свобод, які вже виходять за межі суто внутрішньодержавних зразків нормотворчості і висувають високі вимоги щодо відповідності найкращим зразкам, виробленим у розвинених країнах світу.
Соціально-економічні права (поряд із культурними) відносяться до прав другого покоління і стосуються підтримання та нормативного закріплення соціально-економічних умов життя індивіда, визначають положення людини у сфері праці, побуту, зайнятості, соціальної захищеності з метою створення умов, при яких люди можуть бути вільними від страху втратити роботу та засоби до існування.
Обсяг цих прав та ступінь їх реалізованості багато в чому залежить від стану економіки країни, і тому гарантії їх реалізації порівняно із громадянськими та політичними правами менш розвинені.
Норму, яка міститься в ст.175 ККУкраїни, слід розглядати як кримінально-правову гарантію захисту державою права на отримання заробітної плати та інших виплат, в тому числі стипендій та пенсій, які для більшості населення країни є єдиним джерелом існування, а також права на достойний рівень життя та соціальну захищеність на випадок втрати працездатності або можливості здійснювати трудову функцію, досягнення пенсійного віку.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю є конституційним правом, яке захищається законом (ст.48 Конституції України), а одним із пріоритетних напрямків політики України як соціальної держави є створення умов для реалізації права на соціальний захист, що включає права на соціальний захист, що включає права на забезпечення громадян на гідне існування не тільки у разі втрати повної або часткової працездатності, а й у разі втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості або інших випадках, передбачених законодавством,зокрема, права на отримання різного роду пенсій, стипендій та інших виплат.
Питання кримінально-правової охорони трудових та соціальних прав громадян були предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів, але комплексне монографічне дослідження, предметом якого є кримінально-правова охорона саме права людини на своєчасне і в повному обсязі отримання заробітної плати, стипендії, пенсії, інших установлених законодавством виплат, відсутнє. Серед робіт, які присвячені дослідженню конституційних прав людини в цілому, і соціально-економічних зокрема, слід відмітити роботи Ю.В.Бауліна, В.І.Борисова, А.М.Красікова, Н.Ф.Кузнєцової, О.А.Лукашевої, А.А.Музики, В.О.Навроцького, А.В.Наумова, Т.М.Нуркаєвої, М.І.Панова, В.Ф.Погорілка, П.М.Рабіновича, В.В.Сташиса, В.Я.Тація, В.П.Тихого, Ю.М.Тодики, М.І.Хавронюка, С.Д.Шапченка, М.Д.Шаргородського, Н.Г.Шукліної¸ С.С.Яценка та інших учених.
У 2006р. в Україні С.Я.Лиховою була захищена докторська дисертація з проблем кримінально-правової охорони громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина. У Російській Федерації в 2005р. Л.Г.Мачковським була захищена докторська дисертація про злочини проти конституційних прав і свобод людини і громадянина. В Азербайджанській Республіці захищена докторська дисертація з проблем кримінально-правової охорони конституційних прав і свобод людини і громадянина від злочинних посягань (Махир Байрам огли Ахмедов). Враховуючи те, що після набрання чинності КК 2001р. в Україні відсутні роботи, присвячені науковому аналізу саме безпідставної невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат, а судова практика свідчить про те, що така проблема існує (автором роботи було вивчено понад 300 кримінальних справ, вироки за якими були винесені по ст.175 ККУкраїни), крім того, вивчення судової практики виявило ряд недоліків у застосуванні цієї кримінально-правової норми, що і зумовило актуальність даної роботи. Необхідним у цілому плані є вивчення нормативного матеріалу зарубіжних країн та міжнародних норм та стандартів у галузі охорони трудових та соціальних прав особи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науковою роботою кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженої на 2005-2010 роки (протокол засідання кафедри №12 від 17березня 2005року).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз основного та кваліфікованих юридичних складів злочину „Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат”, передбачених у ч.1 та ч.2 ст.175 ККУкраїни, аналіз проблемних питань, пов’язаних із звільненням від кримінальної відповідальності за цей злочин (ч.3 ст.175 ККУкраїни), а також ефективності та доцільності покарань, які передбачені в санкціях ч.1 та ч.2 ст.175 ККУкраїни, і на основі цього дослідження вдосконалення редакції цієї статті та санкцій, передбачених за злочин, юридичні склади яких передбачені в ч.1 і ч.2 ст.175 ККУкраїни.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі основні завдання:
1) виявити тенденції розвитку вітчизняного законодавства про відповідальність за порушення трудових та соціальних прав людини і громадянина;
2) дослідити в аспекті загальнотеоретичних характеристик систему об’єктивних та суб’єктивних ознак юридичних складів злочинів, передбачених в ст.175 ККУкраїни;
3) визначити основні правила кваліфікації цих злочинів;
4) дослідити покарання, передбачені в санкціях ст.175 ККУкраїни;
5) на підставі системного аналізу норм про загальні види звільнення від кримінальної відповідальності розглянути спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності, передбачений в ч.3 ст.175 ККУкраїни;
6) на підставі аналізу норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за порушення трудових прав людини і громадянина (ст.ст.172, 173 ККУкраїни), виробити рекомендації щодо вдосконалення чинної редакції ст.175 ККУкраїни;
7) розглянути співвідношення норми, яка міститься в ст.175 ККУкраїни, та норми, яка міститься в ст.2121 ККУкраїни, та виробити рекомендації щодо вдосконалення чинної редакції ст.2121 ККУкраїни.
Об’єктом дослідження є конституційне право кожного на працю та соціальний захист.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.
Методи дослідження обрані з урахуванням його теми, мети та завдань. Методологічну основу складають положення та висновки загальної теорії пізнання.
Зокрема, діалектичний метод за допомогою основних категорій (одиничне, особливе й загальне) дозволив розглянути кожен із досліджуваних феноменів як явище, яке, з одного боку, має конкретні індивідуальні ознаки, а з іншого кожне окреме індивідуальне явище має в собі і деякі загальні ознаки, характерні для багатьох явищ. Методами вивчення одиничного, особливого і загального є індукція і дедукція. Суть індукції полягає в русі думки від окремого до загального, дедукція ж є рухом думки від знання загальних властивостей, характерних для багатьох явищ, до пізнання властивостей окремих явищ. Категорії діалектики універсальні логічні форми мислення, у яких відображаються загальні зв’язки, властивості і відносини, що мають місце в об’єктивній дійсності. У категоріях сконцентровано досвід і предметно-практичну діяльність багатьох поколінь людського суспільства. Без понять і категорій, у котрих знаходять своє відображення і матеріалізацію результати пізнання, саме пізнання було б неможливим. Особливостями категорій діалектики є: об’єктивність, всезагальність, зв'язок із практикою, історичність, рухливість.
Історичний метод дослідження дозволив показати розвиток питання про кримінальну відповідальність за порушення правовідносин, зміст яких складають трудові та соціальні права людини і громадянина, починаючи із дореволюційного законодавства та закінчуючи нормами КК 2001 року.
Крім таких традиційних методів, як історичний, соціологічний, статистичний, системно-структурний, у роботі використано герменевтичний, інтерпретаційний, онтологічний і феноменологічний методи.
Герменевтичний метод як мистецтво тлумачення це такий спосіб пізнання дійсності, який використовує для доведення тих чи інших положень герменевтичне коло тріаду, яка включає в себе текст, його розуміння і тлумачення. В основі цього кола суть тексту не в тексті, а в підтексті. Розуміння тексту не в тому, що написано, а в тому, як ми тлумачимо написане. Інтерпретаційний метод проявляється у двох методах верифікації і герменевтичному. Верифікація ставить у відповідність до старого знання, до істини, нове знання. Це метод перевірки нових знань на основі елементарних, загальновизнаних істин чи аксіом, які виникають як домовленості між видатними вченими. Застосування цього методу являє собою основу доктрини права. Суть онтологічного методу визнання буття як реального існування на противагу небуттю. Феноменологічний метод полягає у використанні таких властивостей свідомості як інтенціональність і інтелігібельність. Досліджуються правові явища, які сьогодні реально існують. Інтенціональність це здатність свідомості відображати не все в об’єкті, а те, що потрібне досліднику. Необхідність створити певну модель, концепцію дозволяє не зосереджувати увагу на деталях (наприклад, конкретному розмірі пенсії, стипендії, заробітної плати). Це важливо в об’єкті, але в даному дослідженні відіграє факультативну роль. Інтелігібельність це здатність свідомості працювати в конкретно-історичному полі, яке вона наперед визначає. Ми про минуло говоримо, як про реальність, яку ми вже окреслили своєю свідомістю і бачимо в минулому те, що нашою свідомістю відображене, а не все те, що реально існувало.
Використання статистичного методу дозволило проаналізувати конкретні кримінальні справи (300 справ) та узагальнити практику застосування ст.175 ККУкраїни, що лягло в основу конкретних пропозицій та висновків щодо вдосконалення даної кримінально-правової норми. Формально-логічний метод дозволив виявити загальну тенденцію щодо охорони трудових та соціальних правовідносин та зробити висновок щодо її відповідності сучасним міжнародним норма

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в комплексному науковому аналізі основного та кваліфікованих юридичних складів злочину „Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат”, передбачених у ч.1 та ч.2 ст.175 ККУкраїни, аналізі проблемних питань, пов’язаних із звільненням від кримінальної відповідальності за цей злочин (ч.3 ст.175 ККУкраїни), а також ефективності та доцільності покарань, які передбачені в санкціях ч.1 та ч.2 ст.175 ККУкраїни, і на основі цього дослідження вдосконалення редакції цієї статті та санкцій, передбачених за злочин, юридичні склади яких передбачені в ч.1 і ч.2 ст.175 ККУкраїни.
Для досягнення мети дисертації та вирішення поставлених в ній завдань використано комплекс загально-наукових та спеціально-наукових методів, застосування яких дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права, відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значення для юридичної освіти та подальшого вдосконалення законодавства. Достовірність отриманих результатів обґрунтовується постановкою проблем, різнобічними, традиційними, для науки кримінального права підходами до їх вирішення, використанням чинних нормативних актів, які регулюють питання кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат, широтою використання наукових джерел, використанням емпіричного матеріалу, використанням традиційних методів наукового пошуку.
Відтак, проведений кримінально-правовий аналіз юридичного складу злочину „Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат”, спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення діяння, яке містить ознаки вказаного юридичного складу злочину, а також покарання за цей злочин дозволив дійти таких висновків, які мають наукове та практичне значення:
1. Злочини, юридичні склади якого передбачені в диспозиції ст.175 ККУкраїни посягає на декілька безпосередніх об’єктів: трудові правовідносини, соціальні правовідносини та правовідносини, зміст яких складає право окремої групи правомочних суб’єктів на отримання стипендії. Останню групу правовідносин слід вважати різновидом адміністративних правовідносин. Неоднорідність змісту безпосередніх об’єктів цього злочину дає підставу для висновку щодо об’єднання в одній статті юридичних складів злочинів, що посягають на різні безпосередні об’єкти, що в свою чергу, є нехарактерним для доктринального підходу побудови кримінально-правових норм в КК України.
2. Слід із тексту диспозиції ст.175 ККУкраїни вилучити термінологічний зворот „установлених законом” в зв’язку із неоднорідністю нормативно-правових актів, що регулюють порядок виплат, які складають предмет злочинів, юридичні склади яких передбачені в диспозиції цієї статті. Якщо виходити із дослівного розуміння термінів, які законодавець вживає в цій статті для позначення предмета злочину, то слід виключити із переліку ті виплати, порядок виплати яких встановлено, зокрема, не законами, а указами Президента України, а це, в свою чергу, не відповідає соціальному призначенню даної кримінально-правової норми.
Слід вилучити із тексту диспозиції ст.175 ККУкраїни термін „громадянам”, замінивши його терміном „особам”, враховуючи право інших осіб, які не є громадянами України на отримання при певних умовах цих виплат. Особливістю правосуб’єктності фізичних осіб у праві соціального захисту є те, що вона може бути відокремлена від правоздатності і право на соціальний захист може бути реалізоване іншими особами.
3. Невиплата заробітної плати є різновидом грубого порушення законодавства про працю, тому відповідальність за це суспільно небезпечне діяння має бути передбачена в ст.172 ККУкраїни. Диспозицію ч.1 ст.172 ККУкраїни слід викласти в такій редакції: „Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, безпідставна невиплата заробітної плати більш ніж за один місяць, а також інше грубе порушення законодавства про працю”
4. Сформульовано ознаки предмета злочину, юридичні склади якого передбачені в диспозиції ст.175 ККУкраїни: 1)матеріальна ознака за окремими винятками, це грошові кошти; 2)формальна ознака нормативність встановлення порядку, розміру, характеру виплат (загальнообов’язковий чи індивідуальний), їх однорідність та регулярність; 3)зв'язок виплат із конкретними юридичними фактами як передумова їх розуміння тільки в контексті правовідносин; 4)аліментарність цих виплат.
5. Суб’єктами злочину, юридичні склади якого передбачені в диспозиції ст.175 ККУкраїни слід вважати керівників підприємства, установ, організацій всіх форм власності, які є суб’єктами трудових правовідносин, громадян підприємців та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників на умовах трудового договору, керівників управлінь Пенсійного фонду України, які керують виплатою пенсій за солідарною системою, а співвиконавцями злочину керівників місцевих фондів соціального страхування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, бухгалтерів (головних бухгалтерів) підприємств, установ, організацій.
Слід вилучити із кола суб’єктів злочину, юридичні склади якого передбачені в диспозиції ст.175 ККУкраїни працівників поштових відділень, керівників та працівників банків, які безпосередньо здійснюють виплату чи доставку і виплату вказаних виплат, керівників Накопичувального фонду України в системі пенсійного забезпечення, адміністраторів недержавних пенсійних фондів, керівників страхових організацій та банківських установ, які здійснюють недержавні пенсійні виплати в системі недержавного пенсійного забезпечення і при наявності підстав притягати вказаних осіб до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності.
6. Диспозицію ч.1 ст.175 ККУкраїни викласти в такій редакції: „Безпідставна невиплата стипендії, пенсії чи іншої установленої законодавством України соціальної виплати більше ніж за один місяць”.
Виключити із назви ст.175 ККУкраїни термінологічний зворот „заробітної плати”.
7. Виключити із тексту ст.175 ККУкраїни частину2 і, в зв’язку із цим, сформулювати такі підходи до кваліфікації діянь, що полягають у нецільовому використанні коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших виплат, які утворюють предмет злочину, юридичні склади якого передбачені в диспозиції ст.175 ККУкраїни:
а) діяння керівників і головних бухгалтерів підприємств, установ, організацій, які фінансуються з бюджету, слід кваліфікувати як порушення законодавства про бюджетну систему України (ст.210 ККУкраїни), ухилення від сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ст.2121 ККУкраїни), якщо має місце наслідок, передбачений у частинах перших вказаних статей. При відсутності такого наслідку дії винних осіб слід кваліфікувати за ч.1 ст.175 ККУкраїни;
б) діяння керівників і головних бухгалтерів (бухгалтерів) підприємств, установ, організацій, які не фінансуються із бюджету слід кваліфікувати за ст.191 ККУкраїни, а за відсутності корисливого мотиву і наявності поважних причин розглядати як дії, вчинені в стані крайньої необхідності;
в) при наявності достатніх підстав не виключається додаткова кваліфікація за статтями 364 та 336 ККУкраїни.
8. Викласти ч.1 ст.2121 ККУкраїни в такій редакції, змінивши назву цієї статті. Стаття 2121 „Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне страхування”.
9. Умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України та інших державних соціальних фондів коштів у значних розмірах, та внести відповідні зміни до ч.2 та ч.3 ст.2121 ККУкраїни.
10. Виключити зі ст.175 ККУкраїни частину 3, яка передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності, та при наявності підстав (виплати пенсії, стипендії, заробітної плати, інших установлених законом виплат, а також внесків до Пенсійного фонду України) застосовувати загальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

11. Вилучити із санкцій частин 1 і 2 ст.175 ККУкраїни покарання, пов’язані із позбавленням та обмеженням волі, як недоцільні, тобто такі, що в даному випадку не досягають мети покарання, сформульованої в ст.50 ККУкраїни. При цьому застосовувати позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю як основне і як додаткове покарання. Строки та розміри покарань залишити без змін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение / Н. Г. Александров. — М. : Юриздат, 1948. — 336 с.
2. Алексеев С. С. Общетеоретические проблемы системы советского права / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит., 1961. — 187 с.
3. Аликперов Х. Д. Преступность и компромисс / Х. Д. Аликеров. — Баку : Элма, 1992. — 196 с.
4. Андрушко П. П. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України) : кримін.-правова характеристика / П. П. Андрушко, Стрижевська А. А. // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 1. — С. 32—36.
5. Андрушко П. П. Злочини в сфері господарської діяльності за чинним Кримінальним кодексом та проектом КК: проблеми систематизації та декриміналізації / П. П. Андрушко // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1998. — № 12. — С. 13—18.
6. Антипов В. І. Щодо основних принципів визначення видів та розмірів покарань за Кримінальним кодексом України / В. І. Антипов // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 25—26 жовт. 2002 р.) / редкол.: В. В. Сташис (голов. ред.) [та ін.]. — Х., 2002. — С. 83—86.
7. Антонов А. Г. Деятельное раскаяние / А. Г. Антонов. — Кемерово : Кузбассвузиздат, 2002. — 164 с.
8. Астемиров З. А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания / З. А. Астемиров. — Махачкала : [б. и.], 1987. — 214 с.
9. Бабий М. О. Уголовное право Республики Беларусь. Общая часть : [конспект лекций] / М. О. Бабий. — Минск : Тесей, 2000. — 288 с.
10. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : [монографія] / Ю. В. Баулін. — К. : Атіка, 2004. — 296с.
11. Белогриць-Котляревський Л. С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная части / ординар. проф. Ун-та Св. Владимира Л. С Белогриць-Котляревського. — К.; Петербург; Х. : Юж.-рус. книгоизд-во Ф. А. Іогансона, 1903. — [4], IV, 618, II с.
12. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг : аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 "Кримін. право та кримінологія; кримін.-викон. право" / Берзін Павло Сергійович; Акад. адвокатури України. — К., 2004. — 22 с.
13. Богатирьов І. Г. Загальна характеристика кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі / І. Г. Богатирьов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. — 2004. — № 9. — С. 229—234.
14. Бойцов А. И. Теоретические вопросы уголовной ответственности и освобождение от нее : автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 "Уголов. право и криминология; исправит.-труд. право" / Бойцов Александр Ильич; Ленингр. гос. ун-т. — Ленинград, 1982. — 24 c.
15. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту в Україні : [навч. посіб.] / Н. Б. Болотіна. — К. : Знання, 2005. — 615 с.
16. Болотіна Н. Б. Трудове право України : [підручник] / Н. Б. Болотіна. — 2-ге вид., стер. — К. : Вікар, 2004. — 725 с.
17. Борьба с преступностью в Украинской ССР : сб. док. : в 2 т. / авт. очерка и сост. П. П. Михайленко. — К. : Высш. шк., 1966. — Т. 1 : 1917—1925 гг. — 812 с.
18. Брайнин Л. М. Уголовная ответственность и ее основания в советском праве / Л. М. Брайнин. — М. : Юрид. лит., 1963. — 275с.
19. Брич Л. П. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. / Л. П. Брич, В. О. Навроцький. — К. : Атика, 2000. — 288 с.
20. Бурлай Е. В. Норма права и правоотношения в социалистическом обществе / Е. В. Бурлай. — К. : Наук. думка, 1987. — 92 с.
21. Ведерникова О. Н. Современные уголовно-правовые системы: типы, модели, характеристика / О. Н. Ведерникова // Государство и право. — 2004. — № 1. — С. 68—76.
22. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. — К. : Юрид. думка, 2007. — 992 с.
23. Вербенський М. Г. Покарання, не пов’язані з позбавленням волі: загальна характеристика і проблеми застосування / М. Г. Вербенський // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Харків, 25—26 жовт. 2002 р.) / редкол.: В. В. Сташис (голов. ред.) [та ін.]. — Х., 2002. — С. 86—89.
24. Воловик В. Про галузеву належність правовідносин, пов’язаних із застосуванням праці мілітаризованих державних службовців / В. Воловик // Право України. — 1999. — № 2. — С. 96—98.
25. Воронова Л. К. Финансовое право : [учеб. пособие для студентов юрид. вузов и фак.] / Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко. — Х. : Пегас, 2003. — 360с.
26. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні : проблеми теорії, застосування і розвитку кримін. законодавства / С. Б. Гавриш; Верховна Рада України, Ін-т законодавства. — К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2002. — 633, [1] с. — (На терезах вічності).
27. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды : проблемы теории и развития законодательства / С. Б. Гавриш — Х. : Основы, 1994. — 639 с.
28. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения / И. М. Гальперин. — М. : Юрид. лит., 1983. — 208с.
29. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками та профоб’єднаннями України на 2004—2005 роки від 19 квітня 2004 р // Урядовий кур’єр. — 2004. — 7 лип.; Урядовий кур’єр. — 2004. — 19 трав.
30. Гинцбург Л. Я. Социалистическое трудовое правоотношение / Л. Я. Гинцбург. — М. : Наука, 1977. — 348 с.
31. Голик Ю. В. Позитивные стимулы в уголовном праве (понятие, содержание, перспективы) : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.08 "Уголов. право и криминология; уголов.— исполнит. право" / Голик Юрий Владимирович; Моск. гос. ун-т. — М. : 1994. — 402 с.
32. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве / Л. В. Головко. — СПб. : Юрид. Центр Пресс, 2002. — 524 с.
33. Головко Л. В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования: соотношение понятий / Л. В. Головко // Государство и право. — 2000. — № 6. — С. 41—51.
34. Господарський кодекс України вiд 16 січня 2003р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18—20. — Ст. 144.
35. Готін О. М. Кримінальна відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії та практики) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 "Кримін. право та кримінологія; кримін.-викон. право" / Готін Олександр Миколайович; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2003. — 21 с.
36. Гревцова Р. Ю. Кримінальна відповідальність за податкові злочини в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 "Кримін. право та кримінологія; кримін.-викон. право" / Гревцова Радмила Юріївна; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2003. — 18 с.
37. Гура Р. М. Застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю / Р. М. Гура // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Харків, 25—26 жовт. 2002 р.) / редкол.: В. В. Сташис (голов. ред.) [та ін.]. — Х., 2002. — С. 96—98.
38. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н. О. Гуторова / МВС України, Нац. ун-т внутр. справ. — Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2001. — 382, [1] с.
39. Давид Р. Основные правовые системы современности / Рене Давид, Камилла Жоффре-Спинози; [пер. с фр. В. А. Туманова]. — М. : Междунар. отношения, 1999. — 398, [1] с.
40. Елеонский В. А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности органов внутренних дел : учеб. пособие / В. А. Елеонский. — Хабаровск : ХВШ МВД СССР, 1984. — 108 с.
41. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования : уголов.-правовое исслед. / В. П. Емельянов. — Спб. : Юрид. центр Пресс, 2002. — 289 с. — (Теория и практика уголовного права и уголовного процесса / Ассоц. Юрид. центр, Нац. ун-т внутр. дел МВД Украины).
42. Есаков Г. А. Mens rea в уголовном праве Соединенных Шатов Америки : ист.-правовое исслед. / Г. А. Есаков. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. — 551 с. — (Теория и практика уголовного права и уголовного процесса / Ассоц. юрид. центр).
43. Есаков Г. А. Англо-американское уголовное право : эволюция и соврем. состояние общей части / Г. А. Есаков. — М. : Проспект, 2007. — 796 с.