ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННІСТЬ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ

Короткий опис

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………….………… 4

ВСТУП …………………………………………………………………….. 6

Розділ 1. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННІСТЬ
ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Теоретико-правові дослідження транснаціональної злочинності
як соціального феномена …..………………………………………... 19
1.2. Загальна характеристика злочинів, що складають
ядро транснаціональної злочинності .………………………………. 63
1.3. Виникнення і розвиток транснаціональної злочинності
за часів незалежності України …….………………………………… 81
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………. 101

Розділ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ
2.1. Загальні кримінологічні показники транснаціональних злочинів
у сфері економіки ……………………………………………………. 109
2.2. Детермінація транснаціональних злочинів у сфері економіки ……….. 146
2.3. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють
транснаціональні злочини у сфері економіки ……………………... 155
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………. 162

Розділ 3. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
У СФЕРІ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
3.1. Загальні кримінологічні показники транснаціональних злочинів
у сфері торгівлі людьми …………………….……………………….. 167
3.2. Детермінація транснаціональних злочинів
у сфері торгівлі людьми ……………………………………………... 190
3.3. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють
транснаціональні злочини у сфері торгівлі людьми …………...….. 210
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………. 218

Розділ 4. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ
НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ
4.1. Загальні кримінологічні показники транснаціональних злочинів
у сфері незаконного обігу наркотичних засобів …………………… 222
4.2. Детермінація транснаціональних злочинів у сфері
незаконного обігу наркотичних засобів ……………….…………… 231
4.3. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють
транснаціональні злочини у сфері
незаконного обігу наркотичних засобів .…………………………… 244
Висновки до розділу 4 ……………………………………………………. 256

Розділ 5. ПРАВОВІ ЗАСАДИ І СУБ’ЄКТИ ПРОТИДІЇ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ
5.1. Правові засади протидії транснаціональній злочинності ..………... 260
5.2. Суб’єкти протидії транснаціональній злочинності ………………… 269
5.3. Організаційне забезпечення протидії
транснаціональній злочинності .…………………………………….. 291
Висновки до розділу 5 ……………………………………………………. 300

Розділ 6. ЗАПОБІГАННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
6.1. Органи внутрішніх справ як суб’єкти запобігання
транснаціональній злочинності …………………………………….. 304
6.2. Правові засади запобігання органами внутрішніх справ транснаціональній злочинності …………………………………..… 338
6.3. Удосконалення діяльності органів внутрішніх справ
у запобіганні транснаціональній злочинності
з урахуванням досвіду зарубіжних країн………………………….. 359
Висновки до розділу 6 ……………………………………………………. 377

ВИСНОВКИ …………………………………………………………….. 381

ДОДАТКИ ………………………………..……………………………… 389

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………… 458

ВСТУП

Актуальність теми. Найважливішими умовами розбудови України як правової держави є завершення реформування системи кримінальної юстиції, приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів, що відбуваються в перехідний період до ринкових відносин, який характеризується тривалою економічною кризою, безпрецедентною тінізацією економіки, що спричиняє криміналізацію суспільних відносин. Особливу небезпеку для розбудови молодої держави і формування громадянського суспільства становлять суттєві зміни в структурі злочинності, яка набуває ознак транснаціональної. За даними МВС, на території України у 1997-2009 рр. виявлено 318 організованих груп та злочинних організацій з міжнародними і транснаціональними зв’язками.
На рубежі XX-XXI ст. державні діячі, представники правоохоронних органів, наукових кіл і правозахисних організацій стали відносити транснаціональну злочинність до найбільших загроз безпеці окремих держав та міжнародному співтовариству. Уражені транснаціональною злочинністю країни повинні об’єднувати зусилля для протидії цьому небезпечному явищу, оскільки вона здійснює системний негативний вплив на економічне, соціальне, політичне й духовне життя суспільства. Більше того, ні державні кордони, ні національні й міжнародні форми соціально-правового контролю практично не створюють перешкод для розвитку та поширенню цього виду злочинності. Злочинні організації саме транснаціонального спрямування на сьогодні домінують у кримінальному середовищі. Вони здійснюють свою злочинну діяльність на території багатьох держав і, отримуючи кримінальні доходи, контролюють величезні фінансові кошти, які можна порівняти з розмірами валового національного продукту деяких розвинутих країн.
Транснаціональна злочинність не є проблемою тільки країн «третього світу» або країн з перехідною економікою, де в силу слабкого розвитку легального сектору економіки і політичних інститутів держава значною мірою виявляється залежною від діючих на її території кримінальних угруповань, представники яких найчастіше обіймають ключові посади в органах публічної влади. Велику загрозу ця злочинність становить для країн, які традиційно належать до розвинутих, адже саме вона все частіше стає відчутним фактором регулювання суспільних відносин у важливих сферах життєдіяльності суспільства – визначає характер і спрямованість економічних процесів, формує політичну еліту, через корупційні й лобістські механізми створює необхідну їй правову базу, негативно впливає на формування суспільної свідомості, створює й активно впроваджує вироблені свої моральні цінності й підвалини.
Механізм функціонування цих злочинних угруповань передбачає надійні схеми їх захисту від соціального контролю. Він немислимий без ефективних засобів приховування ними своєї злочинної діяльності від правоохоронних органів. Будучи одночасно умовою та одним із напрямків кримінальної діяльності злочинних структур, легалізація кримінальних прибутків набула безпрецедентних масштабів, що не тільки підриває стабільність фінансово-економічних систем багатьох країн, а й створює загрозу безпеці світової економіки.
Зазначені обставини вимагають як від окремих держав, так і від світового співтовариства розробки адекватної існуючим загрозам погодженої стратегії запобігання транснаціональній злочинності. Певні кроки в цьому напрямку вже здійснено, а саме прийнято конвенції Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності (1990 р.) та про кримінальну відповідальність за корупцію (1999 р.), Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 р.) та інші міжнародні документи. Проте вони не надають підстав вважати проблему протидії організованій злочинності вирішеною.
Залишається нерозв’язаними чимало теоретичних і практичних проблем щодо розуміння транснаціональної злочинності, визначення кримінологічної характеристики та розробки заходів запобігання їй, що обумовлює необхідність здійснення поглиблених кримінологічних досліджень.
Останніми роками у вітчизняній кримінологічній науці зростає інтерес до вивчення загальнотеоретичних проблем боротьби з транснаціональною злочинністю, досліджуються окремі її прояви в Україні, розглядаються деякі складові механізму функціонування злочинних угруповань, узагальнюється міжнародний досвід співробітництва у боротьбі з цим видом злочинності. Однак, як відзначає більшість вчених і практиків, розробленість цієї проблеми на сьогодні є недостатньою, що характеризується відсутністю предметного уявлення про поняття, сутність та ознаки транснаціональної злочинності, а відтак – нерозробленістю стратегії і тактики запобігання їй. Проблема протидії транснаціональній злочинності ускладнюється тим, що вона існує на теренах України впродовж незначного часу, залишаючись переважно латентною. Саме через відсутність фундаментальних теоретичних досліджень, присвячених кримінологічному аналізу транснаціональної злочинності, правоохоронним органам бракує повного бачення науково-обґрунтованих шляхів, дієвих організаційних та правових методів для вжиття ефективних заходів протидії їй у контексті загальної боротьби зі злочинністю.
Практика боротьби з транснаціональною злочинністю свідчить, що її діяльності, спрямованій на отримання надприбутків, протистоять правоохоронні органи, обмежені не тільки матеріальними ресурсами, але й не озброєні сучасними розробками кримінологічної науки щодо запобігання цій злочинності. З урахуванням процесів, що спостерігаються останнім часом у динаміці транснаціональної злочинності, набувають актуальності такі питання, як: соціологічна інтерпретація та вимір цього виду злочинності; функціонування існуючих різновидів транснаціональної злочинності і прогнозування її нових форм; визначення системи кримінологічних чинників і процесів її легалізації; створення досконалої правової бази та вжиття заходів щодо вчасного відстеження ситуації у цій сфері; діяльність ОВС щодо протидії транснаціональній злочинності та можливості міжнародного співробітництва у напрямку запобігання їй.
Необхідність наукового осмислення поставлених питань, актуальних для сучасної теорії і практики боротьби з транснаціональною злочинністю, визначила вибір теми даного дисертаційного дослідження та його основні напрямки. Для ефективного запобігання цьому негативному явищу необхідно глибоко пізнати його сутність, виявити детермінанти виникнення та поширення транснаціональної злочинності на національних теренах, виробити відповідні заходи її нейтралізації.
Аналіз ступеня розробленості теми свідчить, що вона базується на дослідженнях організованої злочинності, в яких до середини 1980-х рр. переважали іноземні дослідження таких фахівців, як Г. Альбрехт, П. Арлачі, Я. ван Дейк, Р. Кларк, М. Клінард, Д. Крессі, А. Ліндсміт, Т. Мерон, Дж. Мерфі, У. Реклесс, В. Рейсмен, Г. Талезе, В. Тереза, Х. Хесс, Е. Штельтінг та ін. За радянської доби суспільство на теренах України не мало уявлення щодо поширення організованої злочинності. Лише наприкінці 1980-х рр. замовчування факту існування організованої злочинності в СРСР стало неможливим, а отже, розпочався процес усвідомлення гостроти кримінальної ситуації, породженої цим небезпечним явищем.
Найбільш помітний внесок в обґрунтування і теоретичну розробку проблеми організованої злочинності зробили такі відомі російські вчені, як Г.А. Аванесов, А.І. Алексєєв, Ю.М. Антонян, М.М. Бабаєв, Н.І. Вєтров, Л.Д. Гаухман, Я.І. Гілінський, І.В. Годунов, В.М. Гриб, А.І. Долгова, О.І. Гуров, І.І. Карпець, Ю.Г. Козлов, В.В. Лунєєв, С.В. Максимов, В.Д. Малков, Г.М. Міньковський, Є.А. Мохов, В.А. Номоконов, В.С. Овчинський, В.В. Панкратов, В.Д. Пахомов, В.А. Плєшаков, Е.Ф. Побегайло, А.Л. Репецька, О.Б. Сахаров та ін.
Проблемам наукової розробки організованої, а в деяких аспектах транснаціональної злочинності, приділили увагу такі вітчизняні науковці, як К.В. Антонов, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Ф.Г. Бурчак, В.В. Василевич, В.В. Голіна, В.С. Гуславський, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, В.П. Ємельянов, В.С. Зеленецький, О.Г. Кальман, Р.А. Калюжний, Н.С. Карпов, Я.Ю. Кондратьєв, О.М. Костенко, М.В. Корнієнко, О.М. Литвак, В.Г. Лихолоб, О.А. Мартиненко, М.І. Мельник, О.В. Негодченко, Г.П. Пожидаєв, Е.В. Расюк, О.Я. Свєтлов, Є.Д. Скулиш, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, І.В. Пшеничний, В.М. Трубников, В.Ф. Ущаповський, Ю.Е. Черкасов, В.І. Шакун, Б.Д. Яровий та інші вчені.
Результати досліджень зазначених авторів заклали наукову основу для розуміння феномена транснаціональної злочинності. Разом з тим, остання швидко набуває глобальних масштабів, тому для обрання ефективних методів боротьби з нею необхідні глибокі та різнопланові дослідження. Невирішені проблеми запобігання транснаціональній злочинності обумовлюють необхідність розробки, на основі наявних наукових напрацювань, оптимальних шляхів руйнування її підґрунтя і тим самим скорочення масштабів та ступеня суспільної небезпеки.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на: Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007–2009 рр. (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767); Концепції реформування кримінальної юстиції України (затв. Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311); Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., схваленій Координаційним бюро з проблем кримінології Академії правових наук України (березень 2002 р.); наказу МВС України "Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр." від 5.07.2004 р. № 755; плану наукових досліджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010 рр.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Юридичної академії МВС України (нині – Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ) 31 січня 2005 р. (протокол № 5), розглянута та схвалена Академією правових наук України (Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права за 2005 рік, с. 91).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є створення на засадах теоретичних положень кримінологічного аналізу суспільних процесів та відносин цілісної теорії сутності та змісту транснаціональної злочинності, її кримінологічної характеристики та детермінант, а також розробка на цьому підґрунті заходів запобігання цьому виду злочинності в Україні.
Досягненню цієї мети підпорядковується вирішення таких завдань:
– визначити поняття транснаціональної злочинності та інших, пов’язаних з нею, кримінологічних категорій;
– уточнити зміст, ознаки та структуру сучасної транснаціональної злочинності;
– з'ясувати сутність теоретико-правових досліджень транснаціональної злочинності як соціального феномена;
– надати кримінологічну характеристику злочинів, що складають ядро транснаціональної злочинності;
– проаналізувати етапи виникнення та розвиток транснаціональної злочинності за часів незалежності України;
– вивчити загальні кримінологічні показники економічних злочинів, торгівлі людьми, незаконного обігу наркотичних засобів та інших суспільно небезпечних діянь, що складають транснаціональну злочинність;
– встановити детермінанти транснаціональної злочинності;
– з'ясувати кримінологічну характеристику осіб, діяльність яких пов’язана з транснаціональною злочинністю;
– визначити систему суб’єктів та правові засади запобігання транснаціональній злочинності;
– розкрити кримінально-правові та кримінологічні засади міжнародного співробітництва ОВС як суб’єктів протидії транснаціональній злочинності;
– виробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавчої і нормативно-правової бази з досліджуваних питань та вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у запобіганні транснаціональній злочинності з урахуванням досвіду країн Європи.
Об’єктом дослідження є суспільні відносин, що обумовили виникнення та існування транснаціональної злочинності в Україні.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади кримінологічного пізнання транснаціональної злочинності та протидії їй в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження постають сучасні положення теорії наукового пізнання соціальних і правових явищ. В дослідженні застосовувались загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема, діалектичний метод забезпечив комплексний підхід при дослідженні усіх ключових проблем теми (розділи 1 – 6); системно-структурний метод дозволив дослідити транснаціональну злочинність та її запобігання як цілісну проблему в рамках всієї роботи; за допомогою історико-правового методу вивчено етапи виникнення транснаціональної злочинності в країні (підрозділи 1.1- 1.3, 2.1, 3.1, 4.1); порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі вітчизняного кримінологічного досвіду та відповідних здобутків інших країн (підрозділи 1.1–1.3); формально-логічний метод надав змогу дослідити поняття, зміст і структуру транснаціональної злочинності (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1, 4.1); формально-догматичний метод – здійснити аналіз національного, іноземного та міжнародного законодавства щодо протидії транснаціональній злочинності (підрозділи 1.1, 5.1, 5.2, 5.3); статистичний метод став у нагоді при з'ясуванні загальних кримінологічних показників транснаціональних злочинів (2.1, 3.1, 4.1); соціологічні методи: опитування, анкетування, експертні оцінки використовувалися протягом всього дослідження (підрозділи 1.1 – 1.3, 2.1 – 2.3, 3.1 – 3.3, 4.1 – 4.3), контент-аналіз документів (підрозділи 5.1–5.3, 6.1, 6.2).
Емпіричну основу дисертаційного дослідження становить вивчення й використання різноманітних джерел: наукові публікації (монографії, підручники, коментарі); автореферати дисертацій; слідча, судова і прокурорська практика, статистична звітність та аналітичні матеріали (1991-2010 рр.) Державної судової адміністрації України, Верховного Суду України, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, ГУБОЗ МВС України, департаментів і служб МВС України, а також підрозділів ГУ-УМВС України в областях, які здійснюють боротьбу з транснаціональною злочинністю; узагальнення результатів анкетування 1175 працівників органів внутрішніх справ, що охоплюють усі регіони України.
Автором використано особистий 35-річний досвід роботи в територіальних підрозділах, а також управлінської діяльності на керівних посадах в МВС України, в процесі якої дисертант спостерігав, вивчав, аналізував та впроваджував у практику власні ідеї боротьби зі злочинністю, зокрема транснаціональною.
Комплексність дослідження зумовила використання кримінального та іншого законодавства України, колишнього СРСР, зарубіжних країн, а також актів міжнародного кримінального права.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законах України, нормативно-правових актах Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, національному та міжнародному праві, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, що постають правовою базою протидії транснаціональній злочинності, взаємодії органів державної влади, правоохоронних органів, міжнародних інституцій у сфері протидії злочинності.
Інформаційну базу дослідження становлять також політична, правова публіцистика, довідкові видання і статистичні матеріали. У процесі підготовки дисертації поряд з роботами з кримінології використовувалась філософська, соціологічна, кримінально-правова, кримінально-процесуальна, криміналістична та інша література за темою дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у застосуванні авторського підходу до дослідження та вирішення теоретичних та прикладних проблем розробки засад протидії транснаціональній злочинності в Україні і визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній кримінологічній науці комплексним дослідженням цієї проблематики на рівні монографічної роботи. На підставі проведеного дослідження сформульовано нове вирішення наукової проблеми щодо протидії транснаціональній організованій злочинності в Україні, запропоноване особисто здобувачем. Науковою новизною відзначаються такі положення:
вперше:
– досліджено витоки та генезис кримінологічних поглядів щодо підґрунтя виникнення й розвитку транснаціональної злочинності як соціально-правового феномена у світовому та вітчизняному вимірах, зокрема за часів незалежності України;
– на основі наукових досліджень, аналітичних матеріалів правоохоронних органів, а також експертних оцінок встановлено, що з урахуванням геополітичних, міжнародних, історичних, національних та інших особливостей українського суспільства, сегмент національної злочинності у світовій транснаціональній злочинності збільшується;
– на основі аналізу законодавства, кримінологічної теорії і правозастосовної практики протидії транснаціональній злочинності, вивчення наукової бази розроблено авторське поняття транснаціональної злочинності;
– розроблено теоретичне поняття транснаціонального злочину, його ознаки, а також роль і значення для кримінально-правової та кримінологічної доктрини, залежно від наявності відповідних кримінально-правових заборон у національному законодавстві України, а також у законодавстві не менш як ще однієї країни, під юрисдикцію якої підпадає такий злочин;
– створено сучасну теоретичну модель класифікації транснаціональних злочинів залежно від криміналізації відповідних суспільно небезпечних діянь у національному кримінальному законодавстві та міжнародних кримінально-правових актах;
– розроблено кримінологічну характеристику транснаціональних злочинів з урахуванням світових та вітчизняних тенденцій розвитку цього кримінально-правового феномена;
– запропоновано кримінологічну характеристику видів злочинів, що складають ядро транснаціональної злочинності (злочини у сфері економіки, торгівля людьми, незаконний обіг наркотичних засобів тощо) з огляду на їх кількісно-якісні та інші показники на території України;
– встановлено та проаналізовано домінуючі детермінанти злочинів, що обумовлюють транснаціональну злочинність;
– з'ясовано кримінологічну характеристику осіб, діяльність яких пов’язана з транснаціональною злочинністю;
– обґрунтовано необхідність виділення в Особливій частині кримінології окремого розділу з кримінологічної характеристики транснаціональної злочинності та запобігання їй;
– досліджено еволюцію правових та організаційних питань, пов’язаних зі структурними, функціональними, технологічними та іншими реформуваннями органів внутрішніх справ щодо підвищення ефективності протидії транснаціональній злочинності;
– вироблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення національної законодавчої і нормативно-правової бази, рекомендації щодо змін та доповнень до міжнародно-правових актів, спрямованих на протидію транснаціональній злочинності;
– розроблено пропозиції щодо вдосконалення правової бази діяльності органів внутрішніх справ у запобіганні транснаціональній злочинності з урахуванням досвіду міжнародних поліцейських установ країн Європи та Америки;
– запропоновано та обґрунтовано доцільність розробки вдосконаленої моделі протидії транснаціональній організованій злочинності, що ґрунтується на сучасних передових інформаційних технологіях боротьби з організованою злочинністю.
удосконалено:
– на основі аналізу законодавства та кримінологічної теорії підходи щодо визначення ключових категорій стосовно злочинності, зокрема організованої і транснаціональної;
– систему та структуру елементів, що визначають конфігурацію, сукупність чинників та їх взаємодію як системи суб’єктів запобігання транснаціональній злочинності.
дістало подальший розвиток:
– вчення про систему суб’єктів та правові засади запобігання транснаціональній злочинності, їх класифікацію, структуру, субординацію, статус та компетенцію, зокрема особливу увагу приділено відповідним службам і підрозділам органів внутрішніх справ;
– підходи щодо з'ясування кримінально-правових та кримінологічних засад міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ як суб’єктів державного управління у протидії транснаціональній злочинності;
– теоретичні погляди відносно періодизації ґенези організованої і транснаціональної злочинності на території України;
– загальні теоретичні підходи щодо дослідження теоретико-правової проблеми розвитку транснаціональної злочинності в кримінологічній науці;
– визначення підходів щодо запровадження системи заходів запобігання транснаціональній злочинності в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації становлять основу для подальшої розробки методологічних, правових та організаційних засад протидії транснаціональній злочинності в Україні (акт впровадження в науково-дослідну діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 19.01.2010 р.);
– правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, використані при підготовці низки законопроектів та законодавчих актів з питань протидії транснаціональній злочинності (акт впровадження в законотворчу діяльність Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 02.03.2010 р.);
– правозастосовній діяльності автор використовував результати дослідження для підвищення ефективності запобігання транснаціональній злочинності службами та підрозділами органів внутрішніх справ, перебуваючи на керівних посадах у Міністерстві внутрішніх справ України (акт впровадження в практичну діяльність ГУБОЗ МВС України від 10.02.2010 р. та інші);
– навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються при викладанні кримінології, кримінального права, відповідних спецкурсів з цих дисциплін та при підготовці підручників, посібників, курсів лекцій та іншого науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу в системі галузевої освіти МВС України та вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку юристів (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 11.02.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень кримінологічної науки. В працях, опублікованих у співавторстві, власні теоретичні розробки дисертанта становлять половину їх змісту. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях та міжкафедральних семінарах кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, а також на міжнародних науково-практичних конференціях: "Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності" (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), "Новий кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення" (м. Харків, 2001 р.), "Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), "Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), "Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах (м. Дніпропетровськ, 2007 р.)", "Міжнародне співробітництво правоохоронних органів у попередженні та боротьбі з транснаціональною злочинністю" (м. Кишинів, 2009 р.) "Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю" (м. Київ, 2010 р.), "Актуальні питання запобігання і протидії торгівлі людьми" (м. Київ, 2010 р.)
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 2-х монографіях, 3-х навчальних посібниках, 27-и наукових статтях, опублікованих у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук, та 9-и тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливої наукової проблеми, сутність якої полягає у формуванні цілісної теорії, що визначає теоретико-методологічні засади кримінологічного пізнання транснаціональної злочинності, її характеристики, детермінанти та систему заходів щодо запобігання їй. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, положень та рекомендацій, спрямованих на протидію цьому суспільно небезпечному явищу.
1. Проведене дослідження транснаціональної злочинності та її кримінологічної характеристики переконує, що з кожним роком у світі зростає небезпека, яку несуть у собі організовані злочинні угруповання, що діють у міжнародному масштабі. При цьому велику загрозу транснаціональна злочинність становить для країн, які традиційно належать до розвинутих, адже саме вона все частіше стає системним фактором регулювання суспільних відносин у найбільш важливих сферах життєдіяльності суспільства: визначає характер і спрямованість економічних процесів, формує політичну еліту, через корупційні і лобістські механізми створює необхідну їй правову базу, негативно впливає на формування суспільної свідомості, створює й активно впроваджує свої антисуспільні моральні цінності та підвалини.
2. Транснаціональна злочинність є осередком взаємозв'язків з міжнародною економічною і політичною злочинністю, тіньовою економікою, корупцією, тероризмом та екстремізмом як найбільш небезпечними явищами в цивілізованому суспільстві. Крім того, вона насамперед сприяє криміналізації економічних відносин, що обумовлює нагнітання соціальної напруженості, продукує деструктивні процеси у легальній господарській діяльності, девальвує привабливість законного бізнесу.
3. Аналіз витоків транснаціональної злочинності показує, що в сучасних умовах вона є найвищою формою організованої та професійної злочинної діяльності, яка на відміну від загальнокримінальної злочинності завжди спрямована виключно на отримання колосальних фінансових надприбутків, що в першу чергу використовуються для її подальшого зростання, зміцнення та постійного просування у найбільш важливі сегменти суспільного виробництва.
4. Основу транснаціональної злочинності становлять злочинні організації та угруповання, що спираються на розвинуті мережі своїх філій у різних країнах та регіонах світу. Крім того, частина суб'єктів транснаціональної злочинності являє собою симбіоз злочинних організацій і держави, де остання через свої органи використовує злочинні кошти, способи й види діяльності для досягнення неправових цілей або повністю залежить від таких організацій, які, у свою чергу, використовують державну політику для прикриття сутності своєї діяльності.
5. Транснаціональна злочинна діяльність, яку здійснюють її суб'єкти, крім загальної ознаки “перетинання кордонів” характеризується безперервним функціонуванням, глобальними масштабами зв'язків, а також структурною подібністю у своїй діяльності з легальним бізнесом, проте з більш високим ступенем захисту від соціального контролю та правоохоронних структур, з використанням корупції й насильства як основних методів досягнення злочинних цілей.
6. Виходячи з наведеної характеристики транснаціональної злочинності, виділено особливості цього специфічного виду злочинності. Насамперед, будь-яка діяльність, здійснювана транснаціональними злочинними угрупованнями, завжди має бути прибутковою. Саме високий прибуток і постійне збільшення доходів є для транснаціональних злочинних організацій домінуючою метою, а інші цілі й мотивації, зокрема політичні, мають другорядний характер. Враховуючи, що аналогічні цілі має будь-яка організована злочинна структура, дослідницьку увагу акцентовано на специфічних рисах транснаціональної злочинності. Її відрізняє те, що прибутки, які вона одержує, систематично здійснюючи свою діяльність на території іншої держави або кількох

країн, сягають колосальних розмірів, а злочинні організації одержують їх у результаті здійснення широкомасштабної злочинної діяльності, яка іноді охоплює цілі континенти.
7. Враховуючи, що аналогічні цілі має будь-яка організована злочинна структура, транснаціональну злочинність відрізняє те, що прибутки, які вона одержує, систематично здійснюючи свою діяльність на території іншої держави або кількох країн, сягають колосальних розмірів, а злочинні організації одержують їх у результаті здійснення широкомасштабної злочинної діяльності, яка іноді охоплює цілі континенти.
8. У зв'язку із широким спектром і масштабом високоприбуткової діяльності транснаціональні злочинні організації здійснюють контроль над величезними фінансовими коштами, що іноді перевершують розміри валового національного продукту деяких країн, а отже, нерідко державні структури виявляються значною мірою залежними від діючих на їхній території транснаціональних злочинних організацій.
9. Глобальність масштабів операцій транснаціональної злочинності є однією з найбільш яскравих відмінних рис цього виду злочинності від її традиційних організованих форм. Ця ознака визначає і специфіку міжнародних транснаціональних зв'язків, за допомогою яких злочинна діяльність транснаціональних організацій є протиправним бізнесом світового масштабу.
10. Дослідження вказує на відсутність єдиної моделі транснаціональної злочинної організації. Такі угруповання розрізняються за формою і розмірами, кваліфікацією і спеціалізацією. Вони діють у різних регіонах і на ринках різних товарів та використовують найрізноманітнішу тактику й механізми, оминаючи правові обмеження та приховуючись від правоохоронних органів. Діапазон транснаціональних злочинних організацій надзвичайно широкий: від організацій з жорсткою структурою до більш гнучких і динамічних мережеподібних структур. З погляду здійснення ділових операцій, їх структурний діапазон також надзвичайно широкий: від корпорацій до місцевих спеціалізованих фірм.
11. Транснаціональні злочинні організації розрізняють також і за сферою їх діяльності, крім того, вони мають у своєму арсеналі повний набір засобів протизаконної діяльності. Хоча транснаціональні злочинні організації вважаються за своєю суттю "незалежними" структурами, вони укладають неформальні союзи з іншими злочинними організаціями, терористичними

угрупованнями, а часом навіть з урядами.
12. Сучасною тенденцією є створення транснаціональними корпораціями, транснаціональними злочинними організаціями неформальних стратегічних союзів. Останні дозволяють їм співпрацювати, а не конкурувати зі злочинним організаціями, що закріпилися на місцях, розширювати їхні можливості обминати закон, спільно ризикувати, створювати сприятливу ситуацію для використання існуючих каналів розподілу і дозволяти злочинним організаціям мати різні норми прибутків, що склалися на різних ринках.
13. Транснаціональна злочинність як один із різновидів злочинності характеризується в кримінології такими ознаками: сукупністю вчинених за визначений період злочинів та осіб, які їх вчинили; високим ступенем організованості; сімейною (етнічною) основою, що дозволяє вирішувати проблеми резерву; дисципліною в організації; наявністю зв'язків зі злочинними організаціями в інших країнах; прагненням досягнення й захисту корпоративних інтересів; швидкою адаптацією до посилення впливу на них правоохоронних органів; заподіянням шкоди двом або більше державам чи інтересам юридичних або фізичних осіб двох чи більше держав; здійсненням діяльності, відповідальність за яку передбачена в актах міжнародного права або нормами національного кримінального законодавства, прийнятими відповідно до таких міжнародно-правових актів.
14. Виходячи з цього, транснаціональну злочинність можна визначити як систему функціонування злочинних організацій і угруповань, що мають розгалужену мережу філій в інших країнах, які використовують міжнародні зв'язки для постійного здійснення глобальних незаконних операцій, пов'язаних з переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об'єктів, людей, інших матеріальних і нематеріальних ресурсів через державні кордони з метою використання сприятливої ринкової кон'юнктури в одній або кількох іноземних державах для одержання істотної економічної вигоди, а також для ефективного ухилення від соціального контролю за допомогою корупції, насильства й використання протиріч і прогалин у кримінальному законодавстві та системі правосуддя різних країн.
15. Ураховуючи геополітичні, міжнародні, історичні, національні та інші особливості українського суспільства, слід констатувати, що сегмент "української" транснаціональної злочинності у світовій поки що є незначним, а отже, саме така ситуація обумовлює необхідність вироблення в Україні такої державної політики, яка б передбачала створення надійних різнорівневих перепон та використання всього потужного арсеналу засобів для нейтралізації поширення цього вкрай небезпечного явища.
16. Дослідження вказує на такі види транснаціональної злочинності, що найбільш характерні для сучасної України: 1) злочинність, пов’язана зі сферою економічної, господарської діяльності; 2) злочинність, пов’язана з торгівлею людьми; 3)злочинність, пов’язана з незаконним обігом наркотичних засобів.
Водночас вона має свої особливості, зокрема, досить успішне проникнення в органи державної влади; об'єднання зусиль з метою не тільки ефективного протистояння кримінальному переслідуванню, а й витіснення лідерів світового криміналітету з їхніх традиційних ринків у Європі та США; орієнтованість на тривалий вивіз за межі країни коштів та іншого майна, придбаних злочинним шляхом; активне використання вбивств на замовлення, вимагання, рейдерства як засобів перерозподілу сфер впливу, насамперед галузей і регіонів одержання доходів від злочинної діяльності; орієнтованість на забезпечення функцій транспортних коридорів для наркотиків, що переміщаються територією України з азіатського й кавказького регіонів у держави Західної Європи; висока питома вага злочинних об'єднань, що мають корумповані зв'язки, тобто співучасників із числа посадових і службових осіб органів державної влади (у тому числі правоохоронних) та місцевого самоврядування.
17. Узагальнення сучасної практики дозволяє вважати, що основними ознаками транснаціональних злочинних об'єднань в Україні є: регулярні угоди з придбання в країнах проживання членів транснаціональних злочинних об'єднань товарів і доставка їх у країни, де проживають інші члени транснаціональних злочинних об'єднань і де ці товари користуються підвищеним попитом; наявність змішаних за складом організованих формувань, що займаються контрабандою та спеціалізуються виключно на нелегальному вивозі великих партій товарів; діюча в окремих сферах (але з єдиним керівництвом) мережа збуту товарів; наявність мережі обміну коштів, отриманих від нелегального збуту, на конвертовану валюту; встановлення каналів вивозу за кордон цінностей, отриманих злочинним шляхом.
18. Детермінанти транснаціональної злочинності в Україні розподіляються на економічні, соціальні та моральні чинники. Основною причиною виникнення транснаціональної злочинності в Україні є руйнування базисних економічних відносин, що негативним чином діє на всі інші життєво важливі сфери, є живильним середовищем не тільки для економічних правопорушень, а й для всієї злочинності. Основними умовами, що забезпечують існування транснаціональної злочинності в Україні, є: обмеженість економічних ресурсів для належного облаштування державних кордонів України; втрата золотого паритету всіх без винятку національних валют; формування так званої віртуальної економіки; відсутність необхідних законів щодо боротьби з транснаціональною злочинністю та надійної правоохоронної системи, жорсткого валютного, фінансового, банківського, податкового та іншого економічного контролю, чітко налагоджених митної і міграційної служб; безпрецедентна продажність посадових осіб та інших державних чиновників, у тому числі й у системі кримінальної юстиції; жебрацьке становище значної частини населення; велика кількість відкинутих державою людей, у тому числі й першокласних фахівців, які хочуть вижити будь-яким шляхом; монополізація світової економіки; всеохоплююча криза адміністративного управління; руйнування національних менталітету та культури, підрив моральних підвалин суспільства; наявність в Україні незаконної міграції.
19. Розширення масштабів транснаціональної злочинності, а також найбільш небезпечних видів злочинів, таких як тероризм, торгівля людьми, незаконний обіг наркотиків і зброї, нелегальна міграція, що зачіпають інтереси багатьох держав, вимагає від світового співтовариства здійснення спільного пошуку найбільш дієвих засобів вирішення цієї проблеми. Постійно розширюваний перелік злочинних діянь, що становлять міжнародну небезпеку, підштовхує держави до координації зусиль та погоджених дій.
20. Практика свідчить про пріоритетне значення в боротьбі із транснаціональною злочинністю надійно забезпечених матеріальними ресурсами, соціально захищених правоохоронних органів, озброєних фундаментальними та прикладними науковими методиками боротьби з цим видом злочинності, що враховують вивчення, узагальнення й поширення національного й міжнародного досвіду; організаційно-методичне забезпечення спеціалізованих служб правоохоронних органів відповідними розробками з оперативно-розшукової та слідчої роботи. Обмін досвідом вимагає систематичної підготовки й поширення серед держав-партнерів експрес-інформації, аналітичних оглядів, науково-методичних матеріалів про способи вчинення злочинів, організацію злочинної діяльності, форми й методи протидії транснаціональним проявам злочинності.
21. Потребує вирішення питання узгодженості законодавчих та відомчих нормативно-правових актів, що регулюють діяльність служб і підрозділів ОВС у частині їхніх повноважень щодо запобігання транснаціональній злочинності. Існує потреба у створенні на державному рівні Координаційної ради з питань боротьби з транснаціональною організованою злочинністю.
22. Сьогодні є очевидною необхідність прийняття комплексу невідкладних ефективних заходів загальнодержавного характеру, спрямованих на протидію незаконному обігу наркотиків, коректування єдиної державної політики у цій сфері з урахуванням складних обставин і реалій часу. Більшість країн світу не змогли ефективно протидіяти проникненню транснаціональної злочинності до органів влади, і на цей час подібне відбувається і в Україні. За індексом корумпованості Україна в 2009 р. посіла 146 місце із 180 країн, тіньова економіка поставила країну на межу небезпеки. Усе це вимагає формування національної стратегії протидії торгівлі людьми, термінового запровадження національної антинаркотичної політики.
23. Транснаціональна злочинність в Україні наразі не має власної специфічної назви. Будучи одним з найнебезпечніших, вона є малодослідженим явищем у вітчизняній кримінологічній науці. Водночас характеристика тенденцій транснаціональної злочинності дозволяє прогнозувати: якщо не вжити науково обґрунтованих заходів, то в цьому столітті на території України та країн близького зарубіжжя може з'явитися потужне злочинне угруповання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Ю.В. Кримінологія : курс лекцій / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков–– К.: МАУП, 2002. –– 296 с.
2. Александров Ю. В. Поняття детермінантів злочинності та їх класифікація / Александров Ю. В. // Кримінологія : підручник / за ред. О. М. Джужи.  К.: Юрінком Інтер, 2002. –– С. 59––70.
3. Алексеев А. И. Причины преступлений и их устранение органами внутренних дел : лекция / А. И. Алексеев, А. Б. Сахаров. –– М. : МВШМ МВД СССР, 1982. –– 48 с.
4. Алексєєва А. В. Соціальний аналіз основних чинників торгівлі людьми : реальна ситуація та шляхи запобігання / А. В. Алексєєва, Ю. М. Галустян, К. Б. Левченко, В. П. Новицька та ін. –– К. : Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2003. –– 92 с.
5. Альбрехт С. Мошенничество. Луч света на темные стороны бизнеса / С. Альбрехт, Дж. Венц, Т. Уильямс ; [пер. с англ.]. –– СПб. : Питер, 1995. –– 397 с.
6. Аналитический обзор практики использования передовых форм и методов оперативно-служебной деятельности ОМОН ГУВД Краснодарского края, Московской, Челябинской областей, г.г. Москвы и Санкт-Петербурга, подготовленный в ВНИИ МВД России. –– 10 с.
7. Аналітичний огляд про передовий досвід правоохоронних органів окремих зарубіжних країн у протидії нелегальній міграціїї. Робочий апарат Національного центрального бюро Інтерполу. МВС України. – Київ, 2004. – 23 с.
8. Аналітичний огляд щодо передового досвіду правоохоронних органів зарубіжних країн у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих незаконно. Національне центральне бюро Інтерполу. МВС України. – Київ, 2004. – 9 с.
9. Аналітичний огляд щодо тенденцій розвитку нелегальної міграції в Україні та країнах Східної Європи та Центральної Азії. Національне центральне бюро Інтерполу. МВС України. – Київ, 2004. – 43 с.
10. Андреєва К. Проблему легалізації "брудних" коштів обговорювали у Верховній Раді / К. Андреєва // Юридичний журнал. –– 2007. –– № 7. –– С. 12– 13.
11. Антонян Ю.М. Преступник как предмет криминологического изучения /Ю.М. Антонян // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1984. – Вып. 34. – С. 41 – 45.
12. Ахтирська Н. М. Торгівля людьми в Україні : про що свідчить судова практика / Ахтирська Н. М. –– К., 2006. –– 83 с.
13. Ахтырская Н.Н. Корреляционные связи элементов криминалистической характеристики торговли людьми : проблемы установления и использования в следственной практике / Н. Н. Ахтырская // Злочини проти особистої волі людини : збір. матеріалів міжнар. наук.-практ. семінару (Харків, 19-20 вересня 200) / [редкол. : В.В. Сташис (голов. ред.) та ін.]. –– Х. : “Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2002. –– С. 220––226.
14. Багрій-Шахматов Л. В. Організована злочинність і корупція в їхньому співвідношенні і взаємозв’язку концептуалізації / Л. В. Багрій-Шахматов, К. М. Буріч // Міжвідомчий науковий збірник / гол. ред. А. І. Комарова. –– Том 29. –– К., 2003––2004. –– 324 с.
15. Бандурка А. М. Оперативно-розыскная деятельность : правовой анализ / А. М. Бандурка, А. В. Горбачев. –– К. : РИО МВД Украины, 1994. –– 160 с.
16. Бандурка А. М. Преступность в Украине : причины и противодействие : монография / А. М. Бандурка, Л. М. Давиденко–– Х. : Гос. спец. изд-во “Основа”, 2003. –– 368 с.
17. Бандурка С. А. Наркомафия : уголовно-правовые средства борьбы : учеб. пособие / С. А. Бандурка, С. В. Слинько. –– Х. : Арсис, 2001. –– 320 с.
18. Биленчук П. Д. Транснациональная преступность : состояние и трансформация : [учеб. пособие] / П. Д. Биленчук, С. Е. Еркенов, А. В. Кофанов ; под ред. акад. П. Д. Биленчука. –– К. : Атика, 1999. –– 272 с.
19. Бирюков Ю. С. Отмывание денег / Бирюков Ю. С. –– М. : ОЛМА Медиа Групп, 2009. –– 318 с.
20. Біла книга 2008. Служба безпеки України. –– К. : Інститут оперативної діяльності та державної безпеки, 2008. –– 80 с.
21. Білоус В. Т. Координація боротьби з економічною злочинністю : монографія / Білоус В. Т. –– Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2002. –– 449 с.
22. Бова А. А. Корупція в країнах з перехідною економікою (За матеріалами Transparency International) / А. А. Бова // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. –– 2004. –– № 6. –– С. 25.
23. Боголюбова Т. А. Наркотизм и наркобизнес : стратегия борьбы / Т. А. Боголюбова // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. –– 1991. –– № 130. –– С. 47––50.
24. Бойко В. Оргзлочинність : варіанти вирішення проблеми / В. Бойко // Вісник прокуратури. –– 2001. –– № 6 (12). –– С. 81––82.
25. Болотский Б. С. Проблемы противодействия легализации (отмыванию) доходов от нелегальной экономической деятельности / Б. С. Болотский // Теневая экономика : экономические, социальные и правовые аспекты : [мат-лы научной конференции (Москва, 9 июля 1996 г.)]. –– М., 1996. –– С. 40––54.
26. Бондарєва М. «Відмивання» грошей : міжнародні кримінально-правові аспекти проблеми / М. Бондарєва // Право України. –– 1999. –– № 1. –– С. 95––99.
27. Бородин С. В. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью / Бородин С. В., Ляхов Е. Г. –– М. : Международные отношения, 1983. –– 200 с.
28. Буткевич В. Г. Соотношение внутригосударственного и международного права / Буткевич В. Г. –– К. : «Вища школа», 1981. –– 311 с.
29. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. –– 1994. –– № 2. –– С. 5.
30. Варчук Т. В. Криминология : [учебное пособие] / Варчук Т. В. –– М. : ИНФРА-М, 2002. –– 298 с.
31. Василевич В.В. Конвенційний механізм протидії транснаціональному незаконному обігу наркотиків / В. Василевич, Е. Расюк // Підприємництво, господарство і право. –– 2004. –– № 11. –– С. 148––152.
32. Василевич В.В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів / В.В. Василевич // Право України, 1997. – № 12. – С. 82.
33. Василина М. М. Контрабанда : сутність, виявлення та розслідування : монографія / Василина М. М. –– К. : Вид-во НА СБ України, 2001. –– 116 с.
34. Васильева Т. Наркобизнес и наркомания в ХХ веке / Т. Васильева, З. Коробкина, В. Попов. –– Владимир : Владимирский государственный педагогический университет, 2000. –– 345 с.
35. Вербенський М. Г. Актуальні проблеми наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з транснаціональною злочинністю / М. Г. Вербенський // Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю : тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 берез. 2010 р.). –– К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. –– С. 3––9.
36. Вербенський М. Г. Ґенеза транснаціональної організованої злочинності в Україні / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2010. –– № 1. –– С. 3––8.
37. Вербенський М. Г. Детермінація транснаціонального наркобізнесу: національні та світові тенденції / М. Г. Вербенський // Вісник Запорізького юридичного інституту : наук. зб. –– 2006. –– № 3. –– С. 146––157.
38. Вербенський М. Г. Діяльність правоохоронних органів Німеччини та Австрії щодо протидії транснаціональному фальшивомонетництву / М. Г. Вербенський, В. С. Мацишин // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Зб. наук. праць. –– 2006. –– № 2. –– С. 13––19.
39. Вербенський М. Г. Кримінологічна характеристика міжнародних злочинних угруповань, які займаються транснаціональним наркобізнесом в Україні / М. Г. Вербенський, Е. В. Расюк // Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 12 жовт. 2007 р.). –– Дніпропетровськ, 2007. –– C. 162––180.
40. Вербенський М. Г. Кримінологічна характеристика окремих видів транснаціональної злочинності / М. Г. Вербенський // Південноукраїнський правничий часопис : наук. журнал. –– 2009. –– № 4. –– С. 6––9.
41. Вербенський М. Г. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють транснаціональні злочини у сфері економіки / М. Г. Вербенський // Вісник Академії митної служби України. Серія «Право». –– 2010. –– № 1. –– С. 57––62.
42. Вербенський М. Г. Кримінологічна характеристика та сучасні тенденції протидії торгівлі людьми в Україні / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Зб. наук. праць. –– 2006. –– №. 4. –– С. 162––170.
43. Вербенський М. Г. Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу / М. Г. Вербенський, Е. В. Расюк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2007. –– Спец. вип. № 1 «Актуальні питання протидії злочинності». –– C. 62––82.
44. Вербенський М. Г. Кримінологічна характеристика транснаціональної організованої злочинності у сфері торгівлі людьми / М. Г. Вербенський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка : наук.-теор. журнал. –– 2010. –– № 1. –– С. 16––23.
45. Вербенський М. Г. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю / М. Г. Вербенський // Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 17 березня 2006 р.). –– Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. –– 348 с. –– C. 3––7.
46. Вербенський М. Г. Міжнародно-правова основа запобігання транснаціональній злочинності / М. Г. Вербенський // Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки : матеріали Наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 23-24 жовт. 2009 р.). –– Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2010. –– С. 15––17.
47. Вербенський М. Г. Ознаки сучасних транснаціональних злочинних організацій та транснаціонального наркобізнесу /М. Г. Вербенський, Е. В. Расюк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збірник наукових праць. –– 2007. –– № 3. –– 368 с. –– C. 12––23.
48. Вербенський М. Г. Органи внутрішніх справ як суб’єкти запобігання транснаціональній злочинності / М. Г. Вербенський // Південноукраїнський правничий часопис : наук. журнал. –– 2009. –– № 3. –– С. 3––6.
49. Вербенський М. Г. Організаційно-практичні засади протидії економічній злочинності / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України : зб. наук. праць. –– 2001. –– № 1. –– С. 20––24.
50. Вербенський М. Г. Організація діяльності органів внутрішніх справ України щодо протидії торгівлі людьми / М. Г. Вербенський // Актуальні питання запобігання та протидії торгівлі людьми : тези Наук.-практ. конф. (м. Київ, 30 квіт. 2010 р.). –– К. : Акад. управління МВС, 2010. ––С. 74––76.
51. Вербенський М. Г. Позитивний досвід підвищення кваліфікації та професійної підготовки вищого керівного складу поліції окремих країн Європейського Союзу / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збірник наукових праць. –– 2007. –– № 1. –– 360 с. –– C. 156––164.
52. Вербенський М. Г. Покарання, не пов’язані з позбавленням волі : загальна характеристика і проблеми застосування / М. Г. Вербенський // Новий Кримінальний кодекс України : питання застосування і вивчення : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 25-26 жовт. 2001 р.); редкол. Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. –– К. ; Х.: Юрінком Інтер, 2002. –– С. 86––89.
53. Вербенський М. Г. Поняття та риси транснаціонального наркобізнесу / М. Г. Вербенський, Е. В. Расюк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2007. –– № 2. –– C. 154––165.
54. Вербенський М. Г. Поняття та сучасні тенденції транснаціональної злочинності / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2006. –– № 3. –– C. 201––208.
55. Вербенський М. Г. Правове регулювання взаємодії МВС України та правоохоронних органів зарубіжних країн у сфері протидії злочинності : практичний посібник / В. С. Березняк, М. Г. Вербенський. –– Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2009. –– 84 с.
56. Вербенський М. Г. Правові засади діяльності органів внутрішніх справ із запобігання транснаціональній злочинності / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2009. –– № 4. –– С. 386––392.
57. Вербенський М. Г. Про стан транснаціональної організованої злочинності в країнах близького зарубіжжя / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2009. –– № 3. –– С. 3––8.
58. Вербенський М. Г. Протидія транснаціональній злочинності спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ / М. Г. Вербенський // Право і суспільство : наук. журн. –– 2006. –– № 1. –– С. 83––89.
59. Вербенський М. Г. Процес глобалізації міжнародних економічних відносин і проблеми запобігання транснаціональній злочинності у сфері економіки / М. Г. Вербенський // Наука і правоохорона : наук. журнал. –– 2009. –– № 4. –– С. 10––17.
60. Вербенський М. Г. Розвиток законодавства України по запобіганню транснаціональному наркобізнесу / М. Г. Вербенський, Е. В. Расюк // Право і суспільство : наук. журн. –– 2006. –– № 3. –– C. 114––120.
61. Вербенський М. Г. Суб'єкти транснаціональної організованої злочинності та їх характеристика / М. Г. Вербенський // Право і суспільство : наук. журнал. –– 2009. –– № 6. –– С. 77-83.
62. Вербенський М. Г. Сучасні проблеми наукового дослідження транснаціональної організованої злочинності / М. Г. Вербенський // Актуальні проблеми правоохоронної діяльності : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 26––27 верес. 2008 р.). –– Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2009. –– С. 46-49.
63. Вербенський М. Г. Сучасні тенденції протидії транснаціональній злочинності спеціалізованими підрозділами органів внутрішніх справ України / Вербенський М. Г. // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2006. –– Спеціальний випуск №1 «Актуальні питання розкриття та розслідування злочинів». –– C. 3-12.
64. Вербенський М. Г. Тенденції незаконного обігу наркотичних засобів в Україні та вплив на них транснаціонального наркобізнесу / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2006. –– Спец. вип. № 2 «Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах». –– С. 13-19.
65. Вербенський М. Г. Тенденції незаконного обігу наркотичних засобів в Україні та вплив на них транснаціонального наркобізнесу / М. Г. Вербенський // Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 3-4 листоп. 2006 р.). –– Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ. –– 2007. –– C. 3-16.
66. Вербенський М. Г. Тенденції транснаціональної організованої злочинності в Україні / М. Г. Вербенський // Право і суспільство : наук. журнал. –– 2010. –– № 2. –– С. 101-106.
67. Вербенський М. Г. Транснаціональна злочинність: монографія / Вербенський М. Г. –– Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2009. –– 356 с.
68. Вербенський М. Г. Транснаціональна організована злочинність: поняття й ознаки / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. –– 2009. –– № 4. –– С. 5-16.
69. Вербенський М. Г. Якісна підготовка кадрів федерального бюро розслідувань – запорука успішної протидії організованій і транснаціональній злочинності у США / Вербенський М. Г. // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Зб. наук. праць. –– 2008. –– № 1. –– С. 3-14.
70. Вербенський М.Г. Законодавство України щодо запобігання транснаціональному наркобізнесу: становлення та сучасна систематизація / М. Г. Вербенський, Е. В. Расюк // Право і суспільство : наук. журн. –– 2007. –– № 2. –– C. 42––48.
71. Вербенський М.Г. Кримінологічна характеристика злочинів, що складають ядро транснаціональної організованої злочинності / М. Г. Вербенський // Право і суспільство : наук. журнал. –– 2010. –– № 1. –– С. 133––141.
72. Виконавчий протокол між Міністерством внутрішніх справ України та Головним комендантом поліції Республіки Польща про виконання Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про співробітництво в сфері боротьби з організованою злочинністю від 1.03.2007 р. / МВС України [Електронний ресурс]. –– Режим доступу : http : //www.rada.gov.ua.
73. Виступ Президента України на засіданні круглого столу «З любов'ю і турботою про дітей» (9 червня 2005 р.) [Електронний ресурс]. –– Режим доступу : http/www.ргеside№t.dov/ua).
74. Воронин Ю. А. Транснациональная организованная преступность / Воронин Ю. А. –– Екатеринбург, 1974.
75. Габиани А. А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР) / Габиани А. А. –– Тбилиси : Сабчота Сакартвело, 1977. –– 46 с.
76. Гаевский И. США – тайная война против инакомыслящих / И. Гаевский, С. Смелов. –– М., 1978. –– 620 с.
77. Глинкин А. Н. Глобализация наркобизнеса : угрозы для России и других стран с переходной экономикой / А. Н. Глинкин, А. А. Лавут, В. И. Булавин и др. –– М., 1999. – 312 с.
78. Глинкин А. Н. Транснациональный наркобизнес : новая глобальная угроза / Глинкин А. Н. –– М. : РОССПЭН, 2002. –– 264 с.
79. Глобалізація і безпека розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін. –– К., 2001. –– 733 с.
80. Глобальная программа борьбы с отмыванием денег ООН. –– Нью-Йорк : ООН, 2001. –– III, 31 с.
81. Головкін Б. Громадська думка щодо торгівлі людьми : кримінологічний погляд на проблему / Б. Головкін, В. Батиргарєєва // Право України. –– 2003. –– № 7. –– С. 25––28.
82. Горяинов К. К. Транснациональная преступность : проблемы и пути их решения : монография / К. К. Горяинов, А. П. Исиченко, Л. В. Кондратюк – М. : ВНИИ МВД России, 1997.– 260 с.
83. Гриненко И. Наркобизнес и национальная безопасность / Гриненко И. – К. : Сфера, 2004. – 282 с.
84. Гришаев П. И. Международная преступность и ее причины : лекция / Гришаев П. И.. –– М. : ВЗЮН, 1987. –– 44 с.
85. Гумін О. М. Напрями вдосконалення кримінального законодавства щодо протидії торгівлі людьми / О. М. Гумін // Митна справа. –– 2004. –– № 2. –– С. 54––55.
86. Гуров А. И. Организованная преступность –– не миф, а реальность / Гуров А. И. –– М., 1990.
87. Гуров А. И. Профессиональная преступность : прошлое и современность / Гуров А. И. –– М. : Юрид. лит., 1990. –– 304 с.
88. Гуров А. Лев прыгнул / А. Гуров, Ю. Щекочихин // Литературная газета. –– 1988. –– 20 июля.
89. Гутарова Н. О. Проблеми кримінальної відповідальності за торгівлю жінками, вчинену організованими групами / Н. О. Гутарова // Вісник університету внутрішніх справ : Боротьба з торгівлею жінками : проблеми вдосконалення законодавства та завдання ОВС України. –– Х., 1999. –– С. 45––49.
90. Давыденко Л. М. Противодействие преступности : теория, практика, проблемы : монография / Л. М. Давыденко, А. А. Бандурка. –– Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. –– 302 с.
91. Дашковська О. Р. Жінка як суб’єкт права в аспекті гендерної рівності / Дашковська О. Р. –– Х. : Право, 2005. –– 224 с.
92. Дашковська О. Р. Національні державно-правові механізми захисту прав жінки : світовий досвіт і шляхи вдосконалення / О. Р. Дашковська // Вісник Академії правових наук України. –– 2004. –– № 2(37). –– С. 198––205.
93. Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7.03.2007 р. № 410 / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. –– Режим доступу : http : //www.rada.gov.ua.
94. Джужа О. М. Кримінологія як наука // Кримінологія : підручник / за ред. О. М. Джужи. –– К. : Юрінком Інтер, 2002. –– С. 5––15.
95. Дитячі інтернатні заклади у 2002 році : статистичний бюлетень / Державний комітет статистики України. –– К., 2003.
96. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми : навч. посібник / за ред. акад. О. М. Бандурки. –– Х. : Вид-во НУВС, 2001. –– 244 с.
97. Довідка про заходи з розшуку злочинців, безвісно зниклих осіб та встановлення осіб невпізнаних трупів, вжиті Робочим апаратом Укрбюро Інтерполу за 2004-2008 роки та 7 місяців 2009 року. Робочий апарат Укрбюро Інтерполу. – серпень 2009 р. – 4 с.
98. Довідковий документ до Всесвітньої конференції на рівні міністрів внутрішніх справ «Про організовану традиційну злочинність» (Неаполь, листопад 1994 р.)
99. Договір про співробітництво між Урядом України і Урядом Республіки Хорватія у боротьбі з тероризмом, контрабандою, зловживанням наркотиками, організованою та іншою злочинністю від 26.10.1993 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. –– Режим доступу : http : //www.rada.gov.ua.
100. Додатковий протокол про імплементацію Статті 1 Угоди про співробітництво між Урядом України та Урядом Турецької Республіки в боротьбі зі злочинністю від 15.04.1994 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. –– Режим доступу : http : //www.rada.gov.ua.
101. Документи. ООН А/CO№F.187/РМ.1
102. Долженков О. Тіньовий аспект політичного процесу в Україні : феномен адміністративно-економічних кланів / О. Долженков // Людина і політика. –– 2000. –– № 2. –– С. 2––6.
103. Долженков О. Ф. Теоретичні проблеми становлення політики протидії створенню інфраструктури злочинного світу засобами оперативно-розшукової діяльності ОВС : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія» / О. Ф. Долженков. –– К. : НАВСУ, 2002. –– 31 с.
104. Доповідь Генерального Секретаря ООН «Дія організованої злочинності на суспільство в цілому» на другій сесії Комісії із запобігання злочинності