Труш Віра Володимирівна. Енергетика м'язового скорочення у білих щурів при різних моделях експериментального гіпертиреозу

Короткий опис

Труш Віра Володимирівна. Енергетика м'язового скорочення у білих щурів при різних моделях експериментального гіпертиреозу : Дис... канд. мед. наук: 14.03.03 / Донецький національний ун-т. — Донецьк, 2006. — 195арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 167-195.

Труш В.В. Енергетика м'язового скорочення у білих щурів при різних моделях експериментального гіпертиреозу. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 нормальна фізіологія. Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк 2006.
Дисертація присвячена вивченню силових характеристик і параметрів працездатності скелетного м'яза білих щурів при різних моделях експериментального гіпертиреозу.
Показано, що помірний гіпертиреоз і тиреотоксикоз супроводжуються зменшенням величин оптимального для переднього великогомілкового м'яза навантаження і максимальної роботи, яке носить більш виражений характер у тиреотоксикозних тварин. Зниження силових характеристик м'яза у тварин з підвищеним тиреоїдним статусом, а також з поглибленням гіпертиреозу спостерігалося тільки в діапазоні середніх і великих навантажень. Причому при використанні оптимального навантаження зниження м'язової роботи в процесі розвитку гіпертиреозу було пропорційним зменшенню маси м'яза, в діапазоні великих навантажень перевищувало його.
Помірний гіпертиреоз не відбився на середньому рівні загальної стомлюваності м'яза, тоді як прогресування гіпертиреоїдного стану супроводжувалося збільшенням цього параметра за умов роботи м'яза з великими навантаженнями. Тиреотоксикоз призводив до істотного підвищення м'язової стомлюваності. Період стійкої працездатності м'яза у тварин з підвищеним тиреоїдним статусом при всіх навантаженнях виявився істотно скороченим, причому в набагато більшій мірі у тиреотоксикозних щурів. Гіпертиреоїдні стани супроводжувалися підвищенням ступеня функціональної гетерогенності м'яза, об'єктивним проявом якої служило збільшення частоти немонотонного характеру розвитку стомлення, тривалості "впрацьовування" і приросту амплітуди м'язових скорочень у процесі "впрацьовування", відзначене у дослідних щурів при використанні малих навантажень.

У дисертаційній роботі на основі експериментальних досліджень і теоретичних узагальнень розкрито деякі особливості зміни силових характеристик і параметрів працездатності скелетного м'яза при різних моделях експериментального гіпертиреозу.
1. Помірний гіпертиреоз і тиреотоксикоз призвели до зменшення величини оптимального для переднього великогомілкового м'яза білих щурів зовнішнього навантаження і максимальної роботи (на 29±5,2% для гіпертиреоїдних та 64±4,0% для тиреотоксикозних щурів), яке носило більш виражений характер у тиреотоксикозних тварин.
2. У діапазоні малих навантажень величина роботи скелетного м'яза гіпертиреоїдних і тиреотоксикозних щурів не відрізнялася від еутиреоїдного рівня, незважаючи на зниження м'язової маси (на 10±2,0% при помірному гіпертиреозі та 22±2,4% при тиреотоксикозі), тоді як при середніх і великих навантаженнях спостерігалося зниження роботи м'яза (при помірному гіпертиреозі на 18,5±5,96% (при навантаженні в 100 г) - 62±6,0% (при навантаженні в 400 г), а у щурів з тиреотоксикозом на 37±7,1% (при навантаженні в 60 г) - 98±0,56% (при навантаженні в 400 г)).
3. Поглиблення експериментального гіпертиреозу не відбивалося на величині роботи м'яза в діапазоні малих навантажень, тоді як у режимі оптимальних і великих навантажень супроводжувалося її зниженням (зі швидкістю від -26,4±6,62 %/С (при навантаженні в 120 г) до -54,5±5,62 %/С (при навантаженні в 240 г)).
4. Помірний гіпертиреоз і гіпертиреоз різного ступеня важкості не відбилися на середньому рівні загальної стомлюваності м'яза; тиреотоксикоз, навпаки, супроводжувався істотним підвищенням цього параметра відносно контрольної та гіпертиреоїдної груп (на 57±7,8% при навантаженні в 40 г та 64,9±2,7% при навантаженні в 240 г). Разом з тим, кількість скорочень м'яза з максимально можливою амплітудою, що характеризує період максимальної стійкої його працездатності, і у гіпертиреоїдних, і у тиреотоксикозних тварин в усьому діапазоні навантажень виявилася нижчою за еутиреоїдний рівень, причому найбільш виражене скорочення періоду максимальної стійкої працездатності м'яза мало місце у щурів з тиреотоксикозом.
5. Помірний гіпертиреоз і тиреотоксикоз супроводжувалися підвищенням ступеня функціональної гетерогенності м'яза, об'єктивним проявом якої служило збільшення частоти немонотонного характеру розвитку м'язового стомлення, тривалості "впрацьовування" м'яза і приросту амплітуди м'язових скорочень у процесі "впрацьовування", відзначене тільки в режимі малих навантажень.
6. Поглиблення експериментального гіпертиреозу неоднозначно позначалося на загальній стомлюваності м'яза за умов його роботи з різними навантаженнями. В діапазоні малих навантажень спостерігалося збільшення тривалості розвитку стомлення м'яза з підвищенням ректальної температури, багато в чому обумовлене немонотонним характером його розвитку. Збільшення стомлюваності м'яза в динаміці поглиблення гіпертиреозу мало місце тільки при використанні великих навантажень (зі швидкістю -25,6±4,78 %/С при навантаженні в 160 г та -26,6±9,11 %/С при навантаженні в 240 г).
7. Одноразове введення L-тироксину у надфізіологічній дозі (1000 мкг/кг) характеризувалося позитивним впливом на силові характеристики і ступінь синхронізації збудження в м'язі, який виявлявся тільки за умов його роботи з малими навантаженнями.
8. Отримані дані щодо неоднозначної зміни силових характеристик і стомлюваності скелетного м'яза за умов його роботи з різними зовнішніми навантаженнями при різних модельних формах гіперфункції щитовидної залози впроваджені в навчальні курси кафедри нормальної фізіології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького, кафедри фізіології людини і тварин Донецького національного університету, а також у науково-дослідну роботу лабораторії фундаментальних досліджень Інституту невідкладної та відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України.