Тумакова Ольга Олександрівна. Соціально-економічна природа домогосподарств та їхня роль у господарській системі перехідного типу

Короткий опис

Тумакова Ольга Олександрівна. Соціально-економічна природа домогосподарств та їхня роль у господарській системі перехідного типу : Дис... канд. наук: 08.01.01 2006

Тумакова О.О. Соціально-економічна природа домогосподарств та їхня роль у господарській системі перехідного типу. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2005.
Дисертаційну роботу присвячено з’ясуванню соціально-економічної природи домогосподарств у зв’язку з тенденціями розвитку господарської системи перехідного типу. Доведено необхідність формування адекватних параметрів домогосподарств для їхнього активного включення в економічний кругообіг. Розкрито функцію домогосподарств з відтворення інституційної структури суспільства.
Обґрунтовано залежність рівня добробуту населення від розвиненості інституційного устрою домогосподарств та їхньої взаємодії з іншими інституційними блоками господарської системи. Доведено, що в умовах ринкової трансформації недостатній рівень добробуту домогосподарств обмежує можливості системних інновацій. Розкрито макроекономічні наслідки монетизації домогосподарств на базі підвищення їхньої довіри до національної грошової одиниці.

У дисертації, що є завершеною науковою працею, наведено теоретичне узагальнення і вирішення актуального наукового завдання, що полягає у з’ясуванні соціально-економічної природи домогосподарств у зв’язку з тенденціями розвитку господарської системи в трансформаційний період.
Основні висновки і результати, отримані у процесі дослідження, зводяться до наступного.
1. Найбільш поширений у західній економічній науці підхід до домашніх господарств як споживчих одиниць і постачальників ресурсів недооцінює їхню роль і функції в сучасній ринковій економіці. Проведений аналіз дозволив визначити домогосподарство як соціально-економічний інститут, що реалізує поряд із системою відносин споживання і виробництва систему відтворювальних відносин, що включає відтворення соціального індивіда, робочої сили, людського капіталу, соціально-економічних інститутів.
2. Домогосподарства неоднорідні і можуть бути класифіковані за різними ознаками. Одним з класифікаційних критеріїв є повнота і розвиненість виконуваних ними функцій, згідно з чим можна виділити відтворювально ефективні домогосподарства, домогосподарства з обмеженою відтворювальною ефективністю та відтворювально неефективні домогосподарства.
3. Незважаючи на те, що ринкова трансформація відкрила різноманітні канали активного включення домогосподарств у систему ринкових відносин, несформованість їхніх адекватних якісних і кількісних параметрів не дозволила основній масі домогосподарств стати повноцінними суб'єктами економічного кругообігу. Істотні порушення еквівалентності обміну в кругообігу, масове "випадання" із нього домогосподарств внаслідок низького ресурсного потенціалу, незрілості інституційної системи призвели до деформації їхніх функцій на мікрорівні, обмеження їхньої відтворювальної ефективності, що, в свою чергу, стало однією з причин макроекономічних деформацій господарської системи. З одного боку, інтенсифікується та отримує новий зміст (спрямованість на виживання) внутрішня виробнича функція, що втратила актуальність у розвинених країнах, з іншого боку обмежуються, підриваються споживча, ощадна, зовнішня виробнича функції, функція відтворення робочої сили і людського капіталу, що перешкоджає дії класичних механізмів встановлення макроекономічної рівноваги.
4. В умовах ринкової трансформації актуалізується функція інституційного відтворення, яка передбачає здатність домогосподарств, з одного боку, забезпечувати передачу інституційної інформації завдяки механізму їхнього статусу, який переводить фундаментальні підвалини господарської системи у форму актуальних обмежень та критеріїв повсякденної поведінки домогосподарств і тим самим забезпечує стале відтворення інституційної структури суспільства, з іншого здійснювати суттєві інновації в інституційних формах соціуму, що робить домогосподарства діяльними хранителями, носіями і ретрансляторами інституційного стрижня господарської системи.
5. Ринкові перетворення не призвели до очікуваних змін у роботі інститутів, оскільки вони не були підкріплені відповідними змінами в моделях соціально-економічної діяльності домогосподарств. Дуальна інституціоналізація, проблема перетворення декларованих цінностей на реальні зразки поведінки (норми) і, як наслідок, роздвійність” ціннісно-нормативної структури гальмують формування моделей раціональної ринкової поведінки, які б забезпечили підвищення рівня добробуту домогосподарств. Тому в перехідній економіці на етапі інтенсивного збагачення інституційної системи чинниками росту рівня добробуту домогосподарств є не тільки рівень виробництва ВВП на душу населення і характер його розподілу, але й поступова інституціоналізація господарської системи. Важливу роль тут відіграє реальний рівень розвитку інституційних механізмів домогосподарства та їхньої взаємодії з іншими інституційними блоками господарської системи за допомогою ринкових (ринкові трансакції, грошово-кредитні потоки, фіскальні механізми) і неринкових (соціальне партнерство, інституційна консолідація й узгодження, соціальні інновації) форм і важелів.
6. Орієнтація значної частини домогосподарств на стратегії виживання (внутрісімейне виробництво продуктів та послуг, інтенсифікація використання соціальних мереж, соціально-економічна залежність від держави) визначається їхнім низьким ринковим потенціалом, несфокусованістю інституційного середовища на максимальну реалізацію людського капіталу, порушенням механізмів соціальної мобільності, які передбачають тісний зв’язок освітньо-кваліфікаційного рівня з матеріальною і статусною винагородою. Ці стратегії є деструктивними і для домогосподарств, оскільки дозволяють їм вижити і адаптуватися лише ціною погіршення якості життя, і для господарської системи в цілому, тому що економіці з низьким рівнем добробуту домогосподарств доступні лише найпростіші, фрагментарні, найменш витратні соціально-економічні перетворення, тобто відбувається гальмування структурних, технологічних, інституційних змін. Передумовою поновлення системних інновацій є досягнення певного граничного значення рівня добробуту домогосподарств, що відкриває для макроекономічної системи більш широке коло соціально-економічних альтернатив і дозволяє формувати умови вибору національної стратегії розвитку.
7. Важливим фактором монетарної рівноваги є довіра домогосподарств до національної грошової одиниці. В Україні збільшення рівня монетизації домогосподарств на базі підвищення їхньої довіри до гривні приводить до низки позитивних процесів: зміна структури грошової маси (зменшення частки М0); реструктуризація споживчого попиту шляхом його переорієнтування з продовольчих товарів на непродовольчі, що активізує механізм акселератора; збільшення заощаджень у формі депозитів у комерційних банках, що посилює дію грошового мультиплікатора.
8. Країнам з перехідною економікою необхідно виявити та використовувати внутрішні передумови і фактори економічного зростання, дія яких у зрілих ринкових економіках вже обмежена, але які ще мають значний потенціал в рамках ринкової системи, що формується. У зв’язку з цим потужним резервом для розширення внутрішнього споживчого попиту і, відповідно, економічного зростання є гармонізація розподілу доходів домогосподарств, що дозволить сформувати акордний попит, тобто обумовить більш широку палітру споживчих кошиків та ринкових імпульсів щодо пропозиції товарів і послуг.
9. Домогосподарства являють собою ту інваріанту господарської системи, що відповідає за безперервність відтворювальних процесів на сімейному та індивідуальному рівні, забезпечуючи пропозицію праці, попит на товари і послуги, а також попит і пропозицію на ринку фінансових активів. Загальна інституційна незбалансованість перехідної системи закономірно обмежує здатність домогосподарств до довгострокової економічної поведінки, породжує стрибки переваг і очікувань, що порушують макроекономічні пропорції. Незавершеність процеса формування статусу домогосподарств породжує ефект випереджаючих споживчих очікувань, який знаходить прояв у споживчому і кредитному бумі, що деформує споживчу поведінку та порушує макроекономічну і монетарну рівновагу.