ТВОРЧІСТЬ ДИРИГЕНТА В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАТИВНОГО ПІДХОДУ Диссертация

Короткий опис:
НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

МАКАРЕНКО ГЕРМАН ГЕОРГІЙОВИЧ

УДК 7.071:78.01:159.93

ТВОРЧІСТЬ ДИРИГЕНТА В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАТИВНОГО ПІДХОДУ

Спеціальність 17.00.01 історія та теорія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора мистецтвознавства

Науковий консультант
доктор філософських наук, професор
Левчук Лариса Тимофіївна

Київ, 2006

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................... 4
РОЗДІЛ1 ТЕОРЕТИЧНИЙ ДИСКУРС ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ................................................ 15
1.1.Естетико-мистецтвознавчі засади дослідження художньої творчості: досвід ХХстоліття............................................ 15
1.2.Евристичний потенціал теоретичних здобутків української естетики кінця ХХ початку ХХІстоліть......................... 28
1.3.Проблеми диригентської творчості в естетико-психологічному аспекті...................................................... 39
РОЗДІЛ2 ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЇ ДИРИГЕНТА У КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ ОРКЕСТРУ 56
2.1.Оркестр як головний чинник виникнення нового типу музичного виконавця.......................................................... 56
2.2.Динаміка історичного розвитку оркестру та відповідні способи його керування...................................................... 75
2.3.Сучасний етап розвитку диригентської професії.............. 111
РОЗДІЛ3 ПРОФЕСІЯ ДИРИГЕНТА ЯК ОБ’ЄКТ МИСТЕЦТВОЗНАВЧОГО АНАЛІЗУ............................. 124
3.1.Початкові спроби осмислення диригентського мистецтва........................................................................... 124
3.2.Теоретичний дискурс практичної сфери другої половини ХІХХХстоліть................................................................ 140
3.3.Теоретичні здобутки української школи диригування..... 165
РОЗДІЛ4 СПЕЦИФІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗАГАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ У ПРОЦЕСІ ДИРИГУВАННЯ.................. 189
4.1.Типологія творчого процесу: композитор музичний твір диригент............................................................................. 189
4.2.Диригентська творчість: загальні особливості та специфіка створення художнього образу.......................................... 218
4.3.Структурні компоненти творчої роботи диригента у процесі реалізації художньо-стильових особливостей твору...... 244
4.3.1.Універсальність ритму.................................................... 244
4.3.2.Пластичність................................................................... 261
4.3.3.Комунікативність............................................................ 272
РОЗДІЛ5 ЕСТЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТВОРЧОСТІ ДИРИГЕНТА............................................... 286
5.1.Мистецтво диригування: естетична цінність гармонії....... 286
5.2.Вольовий аспект: механізм втілення гармонії у творчості диригента........................................................................... 299
5.3.Катарсис: морально-естетичний підтекст процесу диригентської творчості................................................... 313
ВИСНОВКИ......................................................................... 326
ПРИМІТКИ......................................................................... 329
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ............................................................................... 367
ДОДАТКИ............................................................................ 384
Алфавітний покажчик імен........................................................ 384

ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження. Оновлення всіх аспектів життєдіяльності в Україні, реформування політичних, економічних та суспільно-культурних сфер життя не могли не позначитися на розвитку сучасних гуманітарних знань. Намагання активізувати культуротворчі процеси в Україні, виробити стратегію відродження і розвитку національної культури продиктовано нагальною необхідністю розв’язання комплексу завдань щодо збереження, поширення, засвоєння духовних надбань нації та активне створення нових естетико-художніх цінностей як обов’язкового підґрунтя у становленні гармонійної особистості. У такому контексті особливої ваги набуває проблема художньої творчості в її цілісному значенні, яке досягається інтеграцією теоретико-практичних можливостей таких гуманітарних наук як мистецтвознавство, філософія, естетика, культурологія та психологія. Саме інтегративність забезпечує той синтез знань, який дозволяє, з одного боку, відтворити загальне уявлення про художню творчість, а з другого виокремити специфіку її прояву в конкретній мистецькій професії. У межах даного дисертаційного дослідження це професія диригента.
Загальною мірою професія диригента обумовлена специфікою та самобутністю диригентської творчості, потребує визначення її ролі у процесі зміни етапів історичного розвитку оркестру, виявлення факторів, що забезпечують творчий процес диригування, і, зрештою, буттєвість високого академічного мистецтва у часи розмивання його кордонів і трансформації статусу.
Диригентська професія є однією з «наймолодших» спеціальностей у музичному мистецтві. Тому як вид музичного виконавства вона найменш вивчена й обґрунтована, а власне творчість розглядалася у наукових музикознавчих дослідженнях або у зв’язку з розвитком музичного мистецтва, поєднаного з еволюцією музичного театру, або через аналіз творчих досягнень визнаних майстрів-диригентів. Оскільки диригентська професія має майже двохсотлітню історію розвитку, вкрай важливо представити картину її становлення із урахуванням нетипових, недостатньо висвітлених у спеціальній музикознавчій літературі ракурсів. При цьому професія диригента розглядається саме як специфічний вид художньої творчості.
Водночас, тенденція побудови «пластичного мосту» між мистецтвознавством (музикознавством) та естетикою, яка простежується в дослідженнях останніх років, зумовлена потребою цілісного охоплення специфіки трансформації загальних особливостей художньої творчості в кожну мистецьку професію, зокрема, у процесі диригування. Музикознавчий підхід у поєднанні з філософсько-естетичним, культурологічним суттєво змінює погляд на окремі види художньої діяльності, бо стає зрозумілим, наскільки складним є кожний «мистецький організм», що має свої власні компоненти та закономірності становлення і функціонування.
Незважаючи на те, що створення «теоретичних дискурсів» із проблем музичного виконавства сьогодні сприймається як уже сформована традиція, воно все ще залишається почасти осторонь сучасної музикознавчої рефлексії про мистецтво диригента. Причиною цього є спрощене трактування музики в раз і назавжди усталеному «піднесеному» ключі та закріплення за нею сфери душі, духу. Настанова на «розгляд музики абсолютним чином» (Шеллінг) детермінує ту тенденцію у музикознавстві, яка, за висловом Ф.Ніцше, «зариває музику у пісок небесних істин» і в такий спосіб легалізує свого роду музичну «ідеологію», що апелює не до феномену музичного становлення, який звучить і сприймається, а переважно до музики «в ідеї».
У музиці комунікативній художній формі людського буття затребуване і маніфестоване повноцінне просторово-часове людське існування, а у здійсненні процесу творчості виявляється «злиття душі і життя» виконуючого і сприймаючого. Відтак історія і теорія диригентської творчості, вибудована музикознавством та естетичною логікою художнього розвитку, природно, має бути доповнена аналітикою, передусім естетико-психологічних засад диригентського виконавства й інтерпретації. В умовах, коли принаймні європейська спільнота прагне до інтеграції в духовній сфері, вивчення сутнісного змісту такої значущої для музичної культури професії, як диригент оперного театру й оркестру, видається доцільним.
Творчість диригента постає складним багатовимірним явищем, важливим наслідком тривалого історичного розвитку. Своєї черги, мистецтво диригування тісно пов’язане з історичним розвитком оркестру. Це цілком зрозуміло хоча б тому, що сам факт появи постаті Маестро, так само, як і весь подальший шлях становлення професії диригента, виявляється можливим завдяки наявності оркестру. Отже, широкий спектр проблем, пов’язаних з оркестром, обумовили зацікавленість численними науковими працями, які стали джерелознавчим підґрунтям роботи.
У вивченні історичного розвитку оркестру з урахуванням певних форм диригування ним а кожна з них є неоціненним внеском у сучасний спосіб керування музичним колективом дисертант спирався на дослідження відомих музикознавців, зокрема, І.Барсової [13, 14], С.Бородавкіна[24], С.Газаряна[46], Е.Денисова[69], О.Жаркова[86], Ю.Іщенка[107], С.Коробецької[131, 132], С.Левіна[145], М.Нюрнберга[199], Д.Рогаль-Левицького[236, 237], Б.Яворського[316, 317, 318, 319] таін.
Зрозуміло, що тема дослідження вимагала висвітлення широкого кола музикознавчих проблем, які безпосередньо чи опосередковано пов’язані зі специфікою музичної творчості, аналізом та оцінкою досягнень конкретних митців, діяльність яких співвіднесена з певним історичним періодом. У такому контексті дисертаційного дослідження використовувалися роботи Б.Асаф’єва[10], Н.Герасимової-Персидської[50], Н.Горюхіної[58], О.Зінькевич[90, 91, 92], І.Котляревського[134, 135], О.Котляревської[133], А.Лащенка[144], Л.Мазеля[161, 162

Список літератури:
ВИСНОВКИ
У результаті дослідження можна зробити такі висновки:
- Здійснений аналіз дозволив систематизувати досвід вивчення природи художньої творчості від рубежу ХІХ ХХстоліть і показати обмеженість теоретичних наслідків у практиці розгляду зазначеної проблеми засобами однієї гуманітарної науки. У контексті цього висновку дисертант підтримав тенденцію українських учених, які протягом кількох десятиліть нашаровують аргументи щодо доцільності міждисциплінарного підходу до широкого кола питань художньої творчості: визначення понять, виявлення специфіки відповідно до виду мистецтва, логіка творчого процесу, роль митця, види творчості таін. Порівняльний аналіз понять міждисциплінарний, міжнауковий, перехідний, пограничний обумовив утвердження поняття «інтегративний» як найбільш ємного та відповідного меті дисертаційного дослідження.
- Розглянутий матеріал щодо концепції художньої творчості трансформований в аналіз диригентської творчості як специфічного виду творчої діяльності. Показано, що творча робота диригента, яка пов’язана із інтерпретацією композиторського задуму з необхідністю співпраці з творчими колективами виконавців та досягнення якісного паритету між диригентом і виконавцями, є настільки складним феноменом, що вивчення його природи вимагає застосування методів гуманітарних наук, зокрема, мистецтвознавства, естетики, психології, культурології, етики та інших.
- На основі визначення оркестру головним чинником виникнення диригентської професії запропоновано періодизацію історії розвитку симфонічного оркестру: 1)зародження та формування перших оркестрів (кінець XVI середина XVIIст.); 2)бароковий оркестр (середина XVII середина XVIIІст.); 3)класичний оркестр (середина XVIІI перша третина ХІХст.); 4)романтичний оркестр (перша третина ХІХ 20‑тіроки ХХст.); 5)сучасний симфонічний оркестр (20‑тіроки ХХст. й до сьогодні). Кожний із періодів відповідає певним етапам формування та становлення професії диригента в її сучасному розумінні. Більшість порушених у дисертації теоретичних проблем трансформовані через творчість конкретних диригентів та з урахуванням їх теоретичної, мемуарної та епістолярної спадщини. Особливий наголос зроблено на традиціях української диригентської школи.
- На ґрунті виокремлення диригентської творчості як предмету дисертаційного дослідження визначено етапи творчості диригента: перший етап створення власної внутрішньої моделі виконуваного твору (самостійна робота); другий етап реалізація власної внутрішньої моделі (репетиційний період із творчим колективом); третій етап втілення власної внутрішньої моделі (процес сумісного публічного виконання).
- Аналіз диригентської творчості здійснено на підґрунті естетико-мистецтвознавчого розкриття специфіки художнього образу, створюваного диригентом, який крім загальноестетичних засад образу в мистецтві доповнюється такими якостями як масштабність, синтетичність, абстрагованість, смислова конкретизація таін. У дисертації стверджується, що творча робота диригента у процесі реалізації художньо-стильових особливостей твору спирається на ритм, пластичність, комунікативність, які, як структурні компоненти творчої роботи диригента, набувають у виконавському мистецтві особливого значення.

- Теоретико-методологічне значення інтегративного підходу яскраво простежується при аргументації факторів творчості диригента, які об’єднують естетико-психологічні (гармонія) та морально-естетичні (воля, катарсис) аспекти. Показано, як органічно поєднується гармонія, воля, катарсис у практичній діяльності диригента. Професія диригента, виокремлена в дисертації як специфічний вид художньої творчості, безперечно, є явищем самобутнім та самодостатнім, але, водночас, може виявити чимало таких рис та ознак, які впливають на подальше з’ясування феномену творчості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ

1. АбертГ. История древнегреческой музыки. Музыкальная культура древнего Рима // Музыкальная культура древнего мира / Под ред. Р.И.Грубера. Ленинград: Музгиз, 1937. С110132.
2. АгафонниковН.Н. Симфоническая партитура. Вопросы практической оркестровки. Ленинград: Музыка, 1967. 151с.
3. АгафонниковН.Н. Черты оркестрового стиля А.Глазунова // Оркестровые стили в русской музыке: Сб.статей. Ленинград: Музыка, 1987. С.3948.
4. АлексієнкоО.О. Інтерсуб’єктивність: естетико-психологічний аналіз: Дис. канд. філософських наук. Київ, 2000. 166с.
5. АнсермеЭ. Беседы о музыке / Пер с фр. В.Александровой, Е.Бронфин. Ленинград: Музыка, 1985. 104с.
6. АнтоненкоВ.Г. Роль передового світогляду в творчості письменника. Київ, 1959.
7. Аристотель. Метафизика: о душе // Сочинения: В4т. Т.1. Москва: Мысль, 1975. 550с.
8. Аристотель об искусстве поэзии // История эстетики / Памятники мировой эстетической мысли: В 5т Т.1. Москва: Искусство, 19621970.
9. АрнаудовМ. Психология литературного творчества. Москва: Прогресс, 1970. 652с.
10. АсафьевБ. Музыкальная форма как процесс: В2кн. Кн.2. Интонация. Москва: Музгиз, 1947.
11. БабушкаЛ.Д.Краса як абсолютна цінність: історико-естетичний аналіз. Автореф. дис. канд. філософських наук. Київ, 2003. 15с.
12. БанщиковГ. Оркестр в «Поэме Экстаза» А.Скябина // Оркестровые стили в русской музыке: Сб.статей. Ленинград: Музыка, 1987. С.7381.
13. БарсовaИ.А. Книга об оркестре. Москва: Музыка, 1978. 207с.
14. БарсоваИ.А. Симфонический оркестр и его инструменты. Москва: Сов.композитор, 1962. 103с.
15. БахтадзеМ.Г. К вопросу возникновения и развития оперного дирижирования: Дисс. канд. искусствоведения. Тбилиси, 1955. 233с.
16. БеликоваВ.В. Музыкальное исполнительство как вид художественно-творческой деятельности: Автореф. дисс. канд. искусствоведения. Киев, 1991. 16с.
17. БенчО.Г. Павло Муравський: Феномен одного життя. Київ: Дніпро, 2002. 664с.
18. БенчО.Г. Український хоровий спів: Актуалізація звичаєвої традиції: Навч. посібник. Київ: Ред. журн. «Укр. Світ», 2002. 440с.
19. БердяевН.А. Философия свободы. Смысл творчества. Москва, 1989.
20. БерлиозГ.Большой трактат о современной инструментовке и оркестровке: В2т. Т.1. Москва: Музыка, 1972. 307с.
21. БлагодатовГ.И. История симфонического оркестра. Ленинград: Музыка, 1969. 312с.
22. БлокМ. Апология истории или ремесло историка. Москва, 1986.
23. БодинаЕ.А. Творческая природа музыкального исполнительства: Автореф. дисс. канд. искусствоведения. Киев, 1975.
24. БородавкінС.О. Принципи оркестрового мислення Й.С.Баха. Дис. канд. мистецтвознавства. Одеса, 1998.
25. БровкоМ.М. Мистецтво як естетичний феномен. Київ: Віпол, 1999. 239с.
26. БронфинЕ.Эрнест Ансерме и его мысли о музыке и дирижёрском искусстве // АнсермеЭ. Беседы о музыке. Ленинград: Музыка, 1985.
27. БюхерК. Работа и ритм / Пер. с нем. С.Заяицкого. Москва: Новая Москва, 1923.
28. ВагнерР. О дирижировании // Дирижёрское исполнительство. Практика. История. Эстетика. Москва, 1975.
29. ВагнерР. Отчёт об исполнении Девятой симфонии Бетховена в Дрездене в 1846году // Дирижёрское искусство / Под ред. Л.М.Гинзбурга. Москва: Музыка, 1975.
30. ВальтерБ. Тема с вариациями. Воспоминания и размышления / Исполнительское искусство зарубежных стран. Вып.4. Москва, 1969.
31. ВасиленкоС.Н. Инструментовка для симфонического оркестра: В 2т. Москва: Музгиз, 1952.
32. ВасиленкоС.Н. Искусство дирижирования // Дирижёрское искусство / Под ред. Л.М.Гинзбурга. Москва: Музыка, 1975.
33. ВасиленкоС.Н. Страницы воспоминаний Москва, Ленинград: Госмузиздат, 1948.
34. ВейнгартнерФ. Дирижёр / Пер. Н.Кравец // Дирижёрское искусство / Под ред. Л.М.Гинзбурга. Москва: Музыка, 1975.
35. ВейнгартнерФ. Исполнение классических симфоний. Советы дирижёрам / Пер. З.Ф.Савеловой. Т.1. Москва, 1965.
36. ВейнгартнерФ. О дирижировании / Пер. с нем. Н.Кравец // Дирижёрское искусство / Под ред. Л.М.Гинзбурга. Москва: Музыка, 1975.
37. ВеприкА.М. Очерки по вопросам оркестровых стилей Москва: Сов.композитор, 1978.
38. ВеприкА.М. Трактовка инструментов оркестра. Москва: Госмузиздат, 1961.
39. ВидуссоДж. Поздравляю Болонью, без тени ревности // Владимир Федосеев: Сб. статей / Сост. Н.Алексеева. Москва: Музыка, 1989.
40. ВиноградовВ.В. История русских лингвистических учений. Москва, 1978.
41. Владимир Федосеев: Сб. статей / Сост. Н.Алексеева. Москва: Музыка, 1989.
42. ВолковаЕ.С. Ритм как объект эстетического анализа // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Ленинград: Наука, 1974.
43. ВолошинМ.А. Лики творчества / Отв. ред. Б.Ф.Егоров и В.А.Мануйлов. Ленинград: Наука, 1988.
44. ВудГ. О дирижировании / Пер. с англ., предисл. и примеч. Н.П.Аносова. Москва: МУЗГИЗ, 1958.
45. ВыготскийЛ.С. Психология искусства. Москва: Искусство, 1965.
46. ГазарянС.С. В мире музыкальных инструментов. Москва: Просвещение, 1985.
47. ГаукА.В. Мемуары. Избранные статьи. Воспоминания современников. Москва, 1975.
48. ГегельГ.-В.-Ф. Естетика. Т.1. Москва, 1960.
49. ГинзбургЛ.М. Вопросы теории и практики дирижирования // ГинзбургЛ.М. Избранное / Общ. ред. В.П.Варунца, предисл. К.Караева. Москва: Сов. композитор, 1981.
50. Герасимова-ПерсидскаяН.А. Русская музыка XVIIвека встреча двух эпох. Москва: Музыка, 1994.
51. ГликманА.С. О ритме в живописи // Проблемы ритма, художественного времени и пространства в литературе и искусстве. Ленинград: Сов. писатель, 1970.
52. ГлинкаМ.И. Письма. Т.1. Санкт-Петербург, 1907.
53. ГлинскийМ. Очерки по истории дирижёрского искусства // Музыкальный современник. 1916. №3.
54. ГнєдашВ. Друга симфонія Б.М.Лятошинського (питання інтерпретації) // Питання диригентської майстерності / Упорядник М.Канерштейн. Київ: Муз. Україна, 1980.
55. ГниловБ.Г. Фортепианное джазовое исполнительство как вид музыкального творчества (19401950‑егоды): Автореф. дисс. канд. искусствоведения. Москва, 1992.
56. ГоловановН.С. Литературное наследие. Переписка. Воспоминания современников / Сост. Е.Грошева и В.Руденко. Москва: Музыка, 1982. 274с.
57. ГорпенкоВ.Г. Архітектоніка фільму. Т.1. Київ, 2000.
58. ГорюхинаН.А. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы. Киев: Муз.Україна, 1985. 112с.
59. ГребенюкН.Є. Вокально-виконавська творчість: Автореф. дис. доктора мистецтвознавства. Київ, 2000.
60. ГребенюкН.Є. Формування вокально-виконавських навичок та роль міжособистісного спілкування у класі сольного співу: Дис. канд. мистецтвознавства. Харків, 1994.
61. ГрибановаН.Є. Ритм і гра як об’єкти естетичного аналізу // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Альманах. Київ, 2000.
62. ГрибановаН.Є. Смислова структура діалектичного змісту музичного ритму в системі розуму // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Київ: КДЛУ, 2001.
63. ГруберР.И.История музыкальной культуры: В 2т. Т.1. Ч.1. Москва, Ленинград: Гос. муз. издат., 1941.
64. ГуменюкТ.К.Жак Деррида и постмодернистское мышление. Київ: Нора-принт, 1999.
65. ГурковВ. Оркестровые принципы и ладовое мышление И.Стравинского (на примере «Весны священной») // Оркестровые стили в русской музыке: Сб.статей. Ленинград: Музыка, 1987.
66. ДавидоваГ.А. Творчество и диалектика. Москва, 1976. 163с.
67. ДарвинЧ. Полное собрание сочинений. Т.5. Москва: АНСССР, 1953.
68. ДедусенкоЖ.В. Виконавська піаністична школа як рід культурної традиції. Автореф. дис. кандидата мистецтвознавства. Київ, 2002.
69. ДенисовЭ.В. Ударные инструменты в современном оркестре. Москва: Сов.композитор, 1982.
70. ДзюбаІ.М. Художній процес: 2030‑тіроки // Історія української літератури ХХстоліття. Кн.1. Київ, 1993.
71. Дирижёрское исполнительство: Сб. статей. Москва: Музыка, 1975.
72. ДунканА. Танец будущего. Моя жизнь. Киев: Муза, 1994.
73. ЭдкиндЕ.Г. Ритм поэтического произведения как фактор содержания // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Ленинград: Наука, 1974.
74. ЭйзенштейнС.М. Четвертое измерение в кино // Избранные произведения в 6-ти томах. Т.2. Москва: Искусство, 1964.
75. ЭнгельмеерП.К. Эврология или всеобщая теория творчества // Вопросы теории и психологии творчества. Т.7. Харьков: Мирный труд, 1916.
76. Евгений Светланов. Дирижёр. Композитор. Пианист / Сост.П.В.Лукъянченко. Москва, 1987.
77. ЄременкоК. Мистецтво балетного диригента // Питання диригентської майстерності / Упор. М.Канерштейн. Київ: Муз. Україна, 1980.
78. ЕрёменкоК.А. О перспективах развития симфонического оркестра. Киев: Муз. Україна, 1974.
79. ЕремиашО. Практические советы по дирижированию / Пер. с чеш. Москва, 1964.
80. ЕржемскийГ.Л. Закономерности и парадоксы дирижирования. Санкт-Петербург: Форт, 1993.
81. ЕржемскийГ.Л. Психология дирижирования. Москва: Музыка, 1988.
82. ЕрмаковИ.Д. Этюды по психологии творчества А.С.Пушкина (Опыт органического понимания «Домика в Коломне», «Пророка» и маленьких трагедий). Москва; Петроград, 1923.
83. ЕрмаковИ.Д. Очерки по анализу творчества Н.В.Гоголя. Москва; Петроград, 1923.
84. ЕрмашГ. Творческая природа искусства. Москва: Искусство, 1977. 270с.
85. ЄрмоленкоА.М. Комунікативна практична філософія. Київ, 1999. 488с.
86. ЖарковА.Н. Художественный перевод в музыке: проблемы и решения: Дисс. канд. искусствоведения. Киев, 1994.
87. ЖулинськийМ.Г. Із забуття в безсмертя. Київ, 1990.
88. ЗавадинськийД. Вибір тактових схем // Питання диригентської майстерності / Упорядник М.Канерштейн. Київ: Муз. Україна. 1980.
89. ЗаксК. Музыкальная культура Египта // Музыкальная культура древнего мира / Под ред. Р.Грубера. Ленинград: Музгиз, 1937.
90. ЗінькевичЕ.С. Логика художественного процесса как историко-методологическая проблема // Музично-історичні концепції у минулому і сучасності: Матеріали міжнародної наукової конференції. / Редактори-упорядники О.Зінькевич, В.Сивохіп. Львів, 1997.
91. ЗинькевичЕ.С. Украинская симфония на современном этапе в свете диалектики традиции и новаторства (70-е начало 80‑х годов): Дисс. доктора искусствоведения. Киев, 1986.
92. ЗінькевичО.С. Від «історії-розповіді» до «історії-проблеми» // Музично-історичні концепції у минулому і сучасності: Матеріали / Редактори-упорядники О.Зінькевич, В.Сивохіп. Львів, 1997.
93. ИвановК.К. Волшебство музыки. Москва, 1983.
94. Иванов-РадкевичА.Б. О воспитании дирижёра. Москва: Музыка, 1973.
95. ИваньоИ.В. Очерк развития эстетической мысли Украины. Москва, 1981.
96. ИльинИ.А. Эстетика гармонии и числа // История искусства и эстетика: Избранные статьи / Предисл., сост. и общ. ред. М.Лифшица. Москва: Искусство, 1983.
97. ИльинИ.А. Истоки театра у древних греков // История искусства и эстетика: Избранные статьи / Предисл., сост. и общ. ред. М.Лифшица. Москва: Искусство, 1983.
98. ИльинИ.А. История искусства и эстетика: Избранные статьи / Предисл., сост. и общ. ред. М.Лифшица. Москва: Искусство, 1983.
99. ИльинИ.А. О трагическом очищении у древних // История искусства и эстетика: Избранные статьи / Предисл., сост. и общ. ред. М.Лифшица. Москва: Искусство, 1983.
100. ИнгарденР. Исследования по эстетике. Москва, 1962.
101. Искусство Артуро Тосканини. Воспоминания. Биографические материалы / Сост. Л.Тарасов. Ленинград, 1974.
102. Искусство дирижирования / Ред. Л.Гинзбурга. Москва: Музыка, 1975.
103. Искусство и творческая активность масс. Киев, 1985.
104. История украинской музыки: Учебное пособие / Сост. и ред. А.Я.Шреер-Ткаченко. Москва: Музыка, 1981.
105. Історія української радянської музики. Київ, 1990.
106. Історія філософії України: Хрестоматія. Київ, 1998.
107. ИщенкоЮ.Я. Тембровая драматургия в симфониях Б.Н.Лятошинского: Автореф. дисс. канд. искусствоведения. Киев, 1977.
108. КаганМ.С. Морфология искусства. Ленинград: Искусство, 1972.
109. КаганМ.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). Москва, 1974.
110. КазачковС.А. Дирижёрский аппарат и его постановка. Москва: МУЗГИЗ, 1967.
111. КазачковС.А. От урока к концерту. Казань: Казанский университет, 1990.
112. КанЭ. Элементы дирижирования. Ленинград: Музыка, 1980.
113. КанарскийА.С. Природа и критерии творческой деятельности // Морально-эстетические проблемы творчества. Киев, 1997.
114. КанерштейнМ.М. Вопросы дирижирования. Москва: Музыка, 1972. 253с.
115. КанерштейнМ. Про методику навчання диригентів // Питання диригентської майстерності / Упорядник М.Канерштейн. Київ: Муз. Україна. 1980.
116. КантИ. Критика эстетической способности суждения // КантИ. Сочинения: В6т. Т.5. Москва: Мысль, 1966.
117. КантИ. Критика способности суждения. Москва: Искусство, 1994.
118. КарнакА.Н. О гармонии числового универсума в «Ионизации» Эдгара Вареза // Музичне мистецтво: традиції, досягнення, перспективи: Збірка статей. Донецьк: ДДК, АТВТ Донецький торговий дім «Донбас», 1998. С.4044.
119. КарсА. История оркестровки / Пер. с англ. Е.Ленивцев, В.Ферман. Москва: Музыка, 1989.
120. КатричО.Т. Індивідуальний стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти). Автореф. дис. кандидата мистецтвознавства. Київ, 2000.
121. КванцИ. Опыт наставления по игре на поперечной флейте / Пер. И.Шрайбера, Н.Кравец // Дирижёрское искусство / Под. ред. Л.М.Гинзбурга. Москва: Музыка, 1975.
122. КемпинскиА. Психология неврозов. Варшава, 1975.
123. КияновськаЛ. Син століття Микола Колесса в українській культурі ХХстоліття. Львів, 2003.
124. КолессаМ. Диференційовані жести у диригуванні (Методична розробка) // Питання диригентської майстерності / Упорядник М.Канерштейн. Київ: Муз. Україна, 1980.
125. КолессаМ.Ф. Основи техніки диригування. Київ: Музична Україна, 1973. 197с.
126. КомбарьеЖ. Музыка в античном театре // Музыкальная культура древнего мира / Под ред.Р.Грубера. Ленинград: Музгиз, 1937.
127. КондрашинК.П. Мир дирижёра. Ленинград: Музыка, 1975. 191с.
128. КондрашинК.П. О дирижёрском искусстве. Ленинград, Москва: Сов. композитор, 1970.
129. КорнієнкоН.М. Пошуковий театр: 19801990роки // Український театр ХХстоліття / Ред. колегія: Н.Корнієнко таін. Київ: ЛДЛ, 2003.
130. КорнієнкоН.М. Ціннісні орієнтації і картини світу в сучасній українській художній культурі: 8090‑тіроки // Українська художня культура. Київ, 1996.
131. КоробецькаС.Ю. Композиторський оркестровий стиль як об’єкт системного дослідження // Наукові записки Тернопільського ДПУ та НМАУ / Серія: Мистецтвознавство. №1 (10). Тернопіль, Київ, 2003.
132. КоробецькаС.Ю. Оркестр як фактор стильоутворення // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник. Вип.31. Київ: НМАУ, 2002.
133. КотляревськаО.І. Варіативний потенціал музичного твору: культурологічний аспект інтерпретування. Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. Київ, 1996. 19с.
134. КотляревськийІ.А. Вступ до класифікації музично-теоретичних систем. Київ: Муз. Україна, 1974.
135. КотляревскийИ.А. К вопросу о понятийности музыкального мышления // Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования: Сб.статей. / Сост. Л.И.Дыс. Киев: Муз. Україна, 1989.
136. КофманР.І. Виховання диригента: психологічні особливості. Київ: Муз. Україна, 1986. 38с.
137. КрыловаЛ.Л. Е.Светланов. Москва, 1986.
138. КудінВ.О. Естетика. Київ, 1967.
139. КуртЭ. Романтическая гармония и её кризис в «Тристане» Вагнера» / Пер. с нем. Г.Балтер. Общ. ред., вступ. статья и коммент. М.Этингера. Москва: Музыка, 1975. 551с.
140. КуценкоВ.Д. Новое в дирижировании // ШеметовП.Ф. Школа концертно-дирижёрского искусства. Харьков: Лівий берег, 2004.
141. КучерюкД.Ю. Естетика як метатеорія мистецтва // Естетика: Підручник / За ред. Л.Т.Левчук. Київ, 2000.
142. КучерюкД.Ю. Художньо-образна система мистецтва // Естетика: Підручник / За ред. Л.Т.Левчук. Київ, 2000.