Удосконалення механізмів державного Регулювання інноваційних процесів в україні та регіонах

Короткий опис

Міністерство освіти і науки україни
Донецький державний університет управління

На правах рукопису

соловйов Олександр Миколайович

УДК 330.341.1

Удосконалення механізмів державного Регулювання інноваційних процесів в україні та регіонах

25.00.02 Механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
доктор наук з державного управління, професор
Лобас Віталій Михайлович

Донецьк - 2005

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічна сутність інновацій та інноваційних процесів як об’єктів державного регулювання

10

1.1. Сутність інновацій з точки зору державного регулювання

10

1.2. Сутність та місце інноваційного регіонального розвитку в контексті сучасних теорій

25

1.3. Проблеми вибору форм, методів та інструментів державного регулювання інноваційних процесів

57

Висновки до розділу 1

73

РОЗДІЛ 2. Аналіз закономірностей інноваційного розвитку регіонів України

76

2.1. Особливості розвитку науково-технічного потенціалу Донецького регіону в ринкових умовах в контексті розробки відповідних цільових програм

76

2.2. Концептуальна модель інноваційного регіонального розвитку та її аналіз

91

Висновки до розділу 2

129

РОЗДІЛ 3. Удосконалення механізмів державного Регулювання інноваційних процесів в україні та регіонах

134

3.1. Економіко-правові засади формування регіональної інноваційної політики в контексті досвіду Європейського Союзу та країн Центрально-Східної Європи

134

3.2. Удосконалення механізмів реалізації державної інноваційної політики

161

3.3. Концепція управління регіональною інноваційною діяльністю

181

Висновки до розділу 3

202

ВИСНОВКИ

205

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

209

ДОДАТКИ

228

Вступ

Актуальність теми. У сучасній теорії державного управління все частіше розглядаються різні проблеми розвитку інноваційних процесів, формуються теоретичні і методологічні засади державного регулювання інноваційних процесів. Серед українських вчених, які зробили вагомий внесок у цьому аспекті можна виділити таких, як В.Александрова, Ю.Бажал, Л.Безчасний, О.Білорус, А.Гальчинський, В.Геєць, Н.Гончарова, М.Данько, В.Дорофієнко, Г.Добров, А.Кінах, А.Коренний, В.Колосюк, О.Лапко, В.Лобас, І.Лукінов, О.Махмудов, Б.Малицький, Ю.Пахомов, А.Поручник, В.Пила, В.Семиноженко, В.Сіденко, В.Хаустов, а також зарубіжних вчених - Г.Бакоша, І.Балабанова, Д.Белла, Л.Водачка, А.Вольського, С.Глазьєва, А.Дагаєва, І.Дворжака, М.Делягіна, П.Дракера, П.Завліна, В.Іванова, М.Іванова, Н.Іванової, В.Іноземцева, С.Квятковського, Гж.Колодка, В.Мединського, М.Морітані, Ю.Морозова, Е.Менсфілда, Г.Попова, А.Пригожина, Е.Росселя, Б.Санто, Б.Твісса, Е.Уткіна, Р.Фатхутдинова, М.Хучека, А.Хемілтона, П.Шеко, Н.Шелюбської, Й.Шумпетера та ін.
Проте, поза увагою науковців залишаються проблеми, пов’язані з ефективним регулюванням інноваційної сфери, систематизацією методів і форм реалізації інноваційної політики в країнах з перехідною економікою з урахуванням специфічних особливостей їх розвитку.
Виведення інноваційної сфери з кола стратегічних пріоритетів розвитку вітчизняної економіки було серйозним прорахунком першого етапу реформування. Унікальність сучасної ситуації в інноваційній сфері економіки Україні характеризується, з одного боку, наявністю науково-технологічного потенціалу, кваліфікованих наукових кадрів, а з іншого слабкою орієнтованістю цього потенціалу на реалізацію конкретних інновацій в усіх секторах економіки.
Актуальною проблемою в сучасних умовах є підвищення ролі регіонів у забезпеченні економічного зростання. Сучасна теорія та практика розвинутих країн дотримуються поглядів, згідно з якими економічне зростання певною мірою обумовлюється позитивним впливом регіональної нерівномірності. На відміну від цього, країни, що пережили трансформаційну кризу, демонструють протилежні тенденції та результати нерівномірність регіонів як наслідок процесів трансформації є одним з визначальних факторів, що стримують темпи розвитку.
Як свідчить сучасний досвід розвинутих країн, в умовах зростання світової конкуренції та динамічності суспільства регіони відіграють провідну роль у мобілізації науково-дослідних зусиль, у стимулюванні інноваційної активності суб’єктів господарювання, в організації міжрегіональних кооперативних зв’язків різних типів тощо. Вони відіграють роль двигунів інноваційного розвитку національних економік.
Тому, на етапі відновлення позитивної динаміки економічного зростання Україна вкрай потребує врахування сучасних тенденцій розвитку інноваційної сфери. В цьому аспекті важливо, вивчаючи і використовуючи досвід країн із розвиненою ринковою економікою, розробляти власні науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інноваційних процесів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління, а також договором про наукове і творче співробітництво між кафедрою Менеджмент у невиробничій сфері” і відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2004 рр. Здобувач приймав участь у дослідженнях за темою № 99.06.01 Регіональні аспекти інноваційної й інвестиційної діяльності і їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону” (номер держреєстрації 0102U001295). В межах цієї теми автором дослідження було запропоновано концептуальну модель інноваційного регіонального розвитку.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення форм, методів та інструментів впливу держави на удосконалення механізмів регулювання інноваційних процесів в Україні і регіонах.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні задачі:
визначити теоретико-методологічну сутність інновацій та інноваційних процесів, як об’єктів державного регулювання, з метою удосконалення елементів методичного забезпечення державного регулювання інноваційної сфери;
систематизувати сучасні теорії інноваційного регіонального розвитку з метою встановлення закономірностей впливу нерівномірності регіонального розвитку на економічне зростання країн, які перебувають у стані трансформації, та закономірностей циклічного інноваційного розвитку регіонів;
визначити основні форми, методи та інструменти державного регулювання інноваційних процесів, відмінності їх застосування в розвинених країнах та країнах з перехідною економікою;
запропонувати концептуальну модель інноваційного регіонального розвитку, яка дозволяє встановити вплив факторів, що сформульовані в системах детермінант інноваційної активності та інструментів економічної, науково-технічної та освітньої політик на міжрегіональну нерівномірність у рівнях економічного розвитку та у рівнях добробуту;
на засадах критичного аналізу досвіду країн Європейського Союзу (ЄС) та Центрально-Східних Європейських (ЦСЄ) країн з точки зору основних рис Європейської моделі регіональної інноваційної політики, розробити рекомендації щодо удосконалення механізмів реалізації державної інноваційної політики, і запропонувати концепцію управління регіональною інноваційною діяльністю.
Об'єктом дослідження є інноваційні процеси в Україні та її регіонах.
Предметом дослідження є механізми державного регулювання інноваційних процесів в Україні та регіонах та їх удосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичні методи пізнання та системний підхід до аналізу економічних процесів та зв’язків. Дослідження базується на використанні методів та інструментів теорії інновацій при визначенні теоретико-методологічної сутності інновацій, інноваційної діяльності, інноваційних процесів та інноваційної політики; державного регулювання при обґрунтуванні основних форм, методів та інструментів реалізації інноваційної політики, а також статистичного, порівняльного та структурного аналізів при визначенні основних тенденцій розвитку інноваційних процесів на глобальному, регіональному та національному рівнях тощо. Вплив нерівномірності у рівнях регіонального розвитку на економічне зростання країн перехідного періоду доведено за допомогою методів гіпотез, аналізу, абстрагування, спостереження та порівняння. Систематизацію сучасних теорій інноваційного розвитку регіональних економічних систем виконано із застосуванням системного підходу та методів абстрагування, аналізу та синтезу.
Виявлення закономірності циклічного інноваційного розвитку регіонів здійснено на основі використання методів гіпотез, єдності історичного та логічного, сходження від абстрактного до конкретного, порівняння. Теоретичне обґрунтування структури моделі інноваційного розвитку виконано із застосуванням методів гіпотез, аналізу та синтезу, формалізації, моделювання.
Використано дані офіційної статистики України, ЄС, міжнародних організацій, відповідні нормативно-правові акти України, експертні оцінки відомих фахівців у сфері інноваційної діяльності тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці нових механізмів державного регулювання інноваційних процесів в Україні та регіонах, форми, методи та інструменти яких діють на засадах детермінант регіональної інноваційної активності, стимулюючі внутрішні чинники цього процесу. В процесі розв’язання сформульованого завдання в дисертації встановлено такі наукові результати:
уперше:
розроблено концептуальну модель інноваційного регіонального розвитку, яка дозволяє встановити вплив факторів, що виявленні в системах детермінант інноваційної активності та інструментів економічної, науково-технічної та освітньої політик, на міжрегіональну нерівномірність у рівнях економічного розвитку та у рівнях добробуту;
удосконалено:
сутність поняття механізм регулювання інноваційними процесами”, що дозволяє визначити його основні елементи: інновації як об’єкт управління; методи і засоби державного управління інноваційними процесами, його організаційне, правове, інституційне, фінансове, маркетингове та інформаційно-аналітичне забезпечення;
основні форми, методи та інструменти державного регулювання інноваційних процесів, відмінності їх застосування в розвинених країнах та країнах з перехідною економікою. Розвиваючи положення щодо групування форм і методів державного регулювання за основними ознаками, можна визначити й групування за рівнями впливу держави на інноваційну діяльність, а саме на глобальному, міждержавному, національному, регіональному, галузевому і особистому. Такий підхід дозволить систематизувати і ув’язати у єдиний комплекс методи і форми державного регулювання внутрішньо- і зовнішньоекономічного характеру щодо стимулювання інноваційної діяльності;
механізми реалізації державної інноваційної політики в частині організаційно-функціональної, інформаційної та кадрової складових;
дістало подальшого розвитку:
основні риси європейської моделі регіональної інноваційної політики, де цільовою спрямованістю політики виступає вирішення проблем регіональної соціально-економічної нерівномірності розвитку через створення сприятливого інноваційного клімату в регіонах, залучення їх у науковий та інноваційний простір;
сучасні теорії інноваційного регіонального розвитку, які дозволили встановити закономірності впливу нерівномірності регіонального розвитку на економічне зростання країн, які перебувають у стані трансформації, та закономірності циклічного інноваційного розвитку регіонів;
концепція управління регіональною інноваційною діяльністю в частині обґрунтування напрямків та заходів регіональної інноваційної політики на середньострокову перспективу через використання встановлених закономірностей інноваційного розвитку регіонів.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість роботи полягає у тому, що основні положення роботи були використані при розробці механізмів реалізації програми науково-технічного розвитку Донецької області Донбасс-2020” на рівні великого міста (Виконавчий комітет Макіївської міської ради № 6/06-4 від 10.06.2004).
Практичне значення одержаних результатів полягає також у наданні конкретних пропозицій щодо пріоритетів регіональної інноваційної політики, реалізація яких можлива як на рівні окремого регіону, так і на національному рівні (Головне управління економіки Донецької облдержадміністрації довідка № 136/6 від 11.06.2004). Результати проведеної роботи можуть також бути використані для подальших теоретичних досліджень інноваційного регіонального розвитку.
Основні теоретичні результати та висновки дослідження використовуються при викладанні курсів "Основи регіонального управління", "Проблеми менеджменту в науково-технічній діяльності" у Донецькому державному університеті управління (довідка № 148 від 14.06.2004р.) та Інноваційний менеджмент” у Донбаській національній академії будівництва та архітектури (довідка № 12/6-04 від 14.06.2004).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею автора. Сформульовані у дисертації положення, висновки і рекомендації відповідають її змісту та випливають з основних результатів. Усі результати, одержані здобувачем, знайшли відображення в опублікованих роботах. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, в дисертації використані тільки ті положення, що є результатом особистої роботи здобувача.
Особистий внесок автора полягає також у розробці у співавторстві концептуальної моделі інноваційного регіонального розвитку.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися і були схвалені на Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції Менеджмент-освіта в Україні: стан розвитку та шляхи удосконалення” (м. Слов’янськ, 26-29 квітня 2004 року) та на Другій міжнародній науково-практичній конференції Молодь та держава” (м. Святогірськ, 25-26 жовтня 2003 року).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 8 наукових працях, серед яких 6 - у збірниках наукових праць і 2 - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,0 д.а., автору особисто належить 3,2 д.а.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Узагальнення одержаних результатів дисертаційного дослідження по-новому вирішує науково-практичне завдання щодо удосконалення механізмів державного регулювання інноваційних процесів в Україні та регіонах. Все це дозволило сформулювати ряд значних для розвитку теорії і практики державного управління наукових висновків та пропозицій.
1. Найважливішим елементом методичного забезпечення державного регулювання інноваційної сфери є визначення механізму регулювання як системи управління відносинами суб'єктів інноваційної діяльності щодо розробки та впровадження новацій. Елементами цього механізму є інновації як об'єкт управління, методи і способи державного управління інноваційними процесами, його організаційне, правове, інституціональне, фінансове, маркетингове та інформаційно-аналітичне забезпечення.
2. Систематизовано сучасні теорії інноваційного регіонального розвитку, зокрема, інноваційних регіональних кластерів (М. Портер, Дж. Хелд), регіонального розвитку з ендогенним технологічним прогресом (П. Ромер, Ф. Агійон, П. Хоувіт), інноваційних мереж (Г. Хакенсон, Р. Кемегні, Д. Бекаттіні), регіональних інноваційних систем (Д. Хоувеллс, Ф. Кук, Н. Тріфт). їх предметом виступають ендогенні інноваційні процеси, висхідним є мікроекономічний рівень дослідження.
Визначено, що змісту сучасних інноваційних процесів великою мірою відповідає теорія регіональних інноваційних систем, яка може бути ефективним теоретичним інструментом для формування, аналізу регіональної інноваційної політики. При дослідженні закономірностей інноваційного регіонального розвитку України доцільно використовувати методологічні засади теорії регіональних інноваційних систем: інтерактивну інноваційну модель, поєднання мікро-, мезо- та макропідходів, економіко-статистичний та історико-генетичний методи, метод моделювання.
3. Важливим є визначення основних форм, методів та інструментів державного регулювання інноваційною діяльністю, відмінності їх застосування у розвинених країнах та країнах з перехідною економікою. Безпосередній (прямий) вплив держави на інноваційні процеси у національній економіці знаходить прояв у ініціюванні (організації) інноваційної діяльності шляхом визначення стратегічних цілей, пріоритетів, розробленні концептуальних засад інноваційної політики, державних програм, їх фінансовому забезпеченні тощо та у встановленні норм і правил взаємовідносин між суб'єктами цієї діяльності - державними інституціями та інноваційно-активними суб'єктами підприємницької діяльності, шляхом формування відповідної нормативно-правової бази. Опосередкований (непрямий) вплив держави на інноваційні процеси визначається сприятливістю економічного середовища до активізації інноваційної діяльності, рівнем розвитку відповідної інфраструктури і забезпечується реалізацією заходів і методів стимулюючого характеру.
Розвиваючи положення щодо групування форм і методів державного регулювання за основними ознаками, можна визначити й групування за рівнями впливу держави на інноваційну діяльність, а саме - на глобальному, міждержавному, національному, регіональному, галузевому і особистому. Такий підхід дозволить систематизувати і ув'язати у єдиний комплекс методи і форми державного регулювання внутрішньо- і зовнішньо економічного характеру щодо стимулювання інноваційної діяльності.
5. Виявлено закономірність циклічного інноваційного розвитку регіонів у ході дослідження на основі аналізу економічної практики ІХ-ХХ століть. Незважаючи на різні періоди дій мезоінновацій, схема прояву залишається майже однаковою: зародження мезоінновації дає поштовх зміні регіональних внутрішніх системних відносин, що приводить до підйому економіки та зростання добробуту населення.
Визначений глобальний сценарій розташування мезоінновацій на векторі часу виглядає наступним чином: комунікаційна (з ХІІ-ХІІІ століття), науково-технічна (з кінця XVIII століття), організаційно-управлінська (з 80-х років XX століття). Це дає підстави вважати, що організаційно-управлінські інновації та умови, що сприяють їх впровадженню, відіграють особливу роль у сучасному розвитку.
6. Дослідження основних тенденцій розвитку інноваційного сектора в 2000-2003 роках, на прикладі Донецького регіону, свідчить, що має місце пожвавлення інноваційної діяльності підприємств, фінансування наукових та науково-технічних робіт, патентування, використання у виробництві об'єктів промислової власності на фоні зростання регіональної нерівномірності в інноваційній активності, фінансовому, кадровому забезпеченні. У зв'язку з цим, обґрунтовано концептуальну модель інноваційного регіонального розвитку. Вона дозволяє встановити вплив таких факторів інноваційної активності, як сила адміністративного та фіскального дерегулювання, ступінь торгівельної інтегрованості регіону, сприятливість середовища для формування нових підприємств, ступінь захищеності прав власності, дотримання умов контрактів, сприятливість інвестиційного клімату, характер забезпеченості регіону людським капіталом, наявність джерел фінансування НДДКР та винахідництва, стан розвитку елементів п'ятого технологічного укладу, на міжрегіональну нерівномірність у рівнях економічного розвитку та у рівнях добробуту.
7. Проведений критичний аналіз досвіду країн ЦСЄ та ЄС дозволив розкрити основні риси європейської моделі регіональної інноваційної політики: головною метою політики є зростання єдності, цілісності країни (європейської спільноти) через створення сприятливого інноваційного клімату в регіонах, залучення їх у науковий та інноваційний простір, ефективне використання їх потенціалу; держава та наднаціональні органи грають активну роль у вирішенні проблем інноваційного розвитку регіонів; у складі політики переважають інструменти координації дій; активно використовуються програмні та інституційні форми політики; цілі, напрямки, заходи політичних дій прив'язані до певного рівня регіональної ієрархії. Модель передбачає перехід від підтримки фізичної інфраструктури НДДКР та інновацій до стимулювання кооперації та процесу колективного навчання” між локальними агентами, тобто від концепції технологічного поштовху” до ринкової тяги”. Це частково пояснює переважання в організаційно-управлінських заходах країн Центрально-Східної Європи таких, як формування технологічних парків та асоціацій регіонального розвитку.
8. На основі результатів інтерпретації матеріалів аналізу моделей розроблено заходи щодо удосконаленню механізмів реалізації державної інноваційної політики в частині організаційно-функціональної, інформаційної і кадрової складових та обґрунтована концепція регіональної інноваційної діяльності і стану економіки України і її регіонів в перехідній період до ринкових умов, яка включає організаційно-управлінські, соціально-політичні і соціально-культурні цілі, організаційно-управлінські, фінансово-економічні, етичні і контрольні принципи, а також завдання по організації управлінської діяльності і формуванню нової системи цінностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки”: Закон України від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001. -№48. - С. 253.
Про інноваційну діяльність”: Закон України від 4 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради. - 2002. -№36. - С. 266.
Про нау­ково-технічну інформацію”: Закон України від 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. - 1993. -№133 - С. 345.
Про наукову і науково-технічну експертизу”: Закон України від 10 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради. - 1995. -№9. - С. 56.
Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”: Закон України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. -№13. - С. 93.
Про спеціальний режим інвестиційної і інноваційної діяльності технологічних парків”: Закон України від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. - 1999. -№40. - С. 363.
Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / Під ред. Б. Малицького. К.: УкрІНТЕІ, 2001. 204 с.
Александрова В., Бажал Ю. Економічні проблеми державного прогнозування науково-технічного розвитку // Економіка України 1999. №10. С. 29-37.
Александрова В.П. Економічні аспекти державного програмування інновацій // Вісник Інституту економічного прогнозування. 2002(1). С. 18-39.
Александрова В.П. Формування державних науково-технічних програм та стимулювання їх реалізації // Проблеми науки. 1998. № 9. С.8-10.
Андрощук Г. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання // Інтелектуальна власність. 2000. № 12. С. 23-30.
Архиреев С. Институциональные преобразования (трансформационная экономика) // Бизнес-информ. 1998. № 11. С. 20-23.
Бажал Ю. Економічна теорія технологічних змін. К.: Заповіт, 1996. 248с.
Бажал Ю.М. Економіка інноваційних процесів // Вісник Інституту економічного прогнозування. 2002(1). С. 3-17.
Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін. / Навч. посібник. К.: Заповіт, 1996. 238 с.
Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. Спб.: Питер, 2001. 304 с.
Балацкий Е. Информационный фактор в управлении государственным сектором // Проблемы теории и практики управления. 1999. № 4. С. 36-41.
Бездудный Ф.Ф., Смирнов Г.А., Нечаева О.Д. Сущность понятия инновация” и его классификация // Инновации. 1998. №2-3. С.13-21.
Безчасний Л., Мельник В., Білоцерківець О., Шовкун І., Онишко С. Інноваційна складова економічного розвитку. Київ, 2000. 262 с.
Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. / Пер. с англ. М.: Academia, 1999. 787 с.
Белл Д. Третья технологическая революция и ее возможные социально-экономические последствия. М.: Academia, 1990. 336 с.
Бень Т., Семенова Т. Методологічні основи оцінки нових технологій // Економіка України. 2000. №6. С. 47-51.
Білорус О., Скаленко О., Ярова Н. Інформаційні та організаційні основи стратегії реалізації на світовому ринку науково-технологічних розробок та інших інтелектуальних продуктів // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. КНЕУ Вип.1(8)/ Голов. ред. О.П.Степанов. К.: КНЕУ, 2002. С. 143-152.
Блейк Роберт Р., Моутон Дж.С. Научные методы управления. К.: Наукова думка, 1990. 250 с.
Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. 1999. № 5. С. 12
Бондаренко А.Ф. Инновационный бизнес. Сумы: Слобожанщина, 1998. 168 с.
Бородюк В., Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей // Экономика Украины. 1996. № 11. С. 4-16.
Бродель Ф. Время мира. М.: Прогресс, 1992. Т. 3. 647 с.
Бронников М. К вопросу о цене информации // Проблемы теории и практики управления, 1999. № 1. С. 79-84.
Варгатюк А.П. Трансфер технологій в Україні на основі ліцензійних угод // Матеріали міжнародного симпозіуму Наука і технології в умовах реформування економіки: проблеми комерціалізації, підприємництва і інноваційного менеджменту. Київ, 1997. С.85-87.
Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. 2002. № 6. С. 52-58.
Гальчинський А. Україна: поступ у майбутнє. К.: Основи, 1999. 220 с.
Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. К.: Основи, 1997. 66 с.
Гальчинський А., Геєць. В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. К.: Знання, 1997. 66 с.
Гапоненко Н. Инновации и инновационная политика на этапе перехода к новому технологическому порядку // Вопросы экономики. 1997. №9. С.84-97.
Геєць В. Про підсумки наукової діяльності установ Відділення економіки НАН України у 1999 р. та їх завдання щодо розвитку фундаментальних економічних досліджень // Економіка України. № 7. 2000. С. 4-11.
Геєць В. Структура економіки і структурна політика її стабілізації // Економіка України. 1995. №4. С. 15-29.
Геєць В. Ще раз про складові економічного піднесення в Україні // Економіка України. 1998. №11. С.17-29.
Герасимчук В. Забезпечення інноваційно-технологічних зрушень в розвитку економіки і зайнятості. К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2001. 33 с.
Глазьев С. Теория долгосрочного технико-экономического развития. М.: ВлаДар, 1993. 310 с.
Глазьев С.Ю. Управление развитием фактор устойчивого экономического роста // Проблемы теории и практики управления. - 1999. - № 4. С. 26-31.
Глобалізація і безпека розвитку: Монографія /О.Г.Білорус, Д.Г.Лук’яненко та ін.; Керівник авт. колективу і наук. ред. О.Г.Білорус. К.: КНЕУ, 2001. 733 с.
Гончарова Н.П. Инновационный тип развития как фактор сбалансированности экономики. / Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. КНЕУ Вип.1(8) / Голов. ред. О.П.Степанов. К.: КНЕУ, 2002. С. 125-132.
Государство в меняющемся мире (Всемирный банк. Отчет о мировом развитии 1997. Краткое содержание) // Вопросы экономики. 1997. № 7. С.4-35.
Грейсон Д., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХ века. М.: Экономика, 1991. 284 с.
Гриньов Б., Денісюк В., Соловйов В. Деякі аспекти державного регулювання передачі (трансферту) технологій в Україні // Наука та наукознавство. 1998. № 2. С. 3-12.
Дагаев А. Рычаги инновационного роста // Проблемы теории и практики управления. 2000. № 5. С.70-77.
Дагаев А.А. Фактор НТП в современной рыночной экономике. М.: Наука, 1994. 198 с.
Данько М. Проблеми прогнозування інноваційно-технологічного розвитку економіки // Економіка України. 2000. №5. С. 35-40.
Данько М.С. Визначення науково-технологічних пріоритетів як складова політики економічного зростання // Вісник Інституту економічного прогнозування. 2002(1). С. 40-57.
Дворжак И., Кочишова Я., Прохазка П. Венчурный капитал в странах Центральной и Восточной Европы // Проблемы теории и практики управления. 1999. № 6. С. 59-66.
Денисов Б.Ф. Инновационный процесс в условиях рыночной экономики. Спб.: СПБУ экономики и финансов, 1993. 319 с.
Держава та економічне зростання (концепція державного регулювання відтворювальних процесів в економіці України) / за редакцією д-ра екон. наук. Кваснюка Б.Є. К.: Ін-т економ. прогнозув., 2001. 88 с.
Дорофиенко В.В. Управление научно-техническим потенциалом региона (организационно-информационные аспекты). К.: УкрИНТЭИ, 1995. 216 с.
Деякі питання розвитку інноваційної інфраструктури в Україні та напрями діяльності Української державної інноваційної компанії у 2003 році: постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 р. № 655. // Збірник урядових нормативних актів України, №21 від 06.06.2003р.
Дзiсь Г. Роль регiонiв у становленнi нацiональноi економiки України // Економiка України. 1999. № 10. С. 19-28.
Долішній М., Козоріз М. Моделі державного регулювання в ринковій економіці // Економіка України. 1999. №6. С. 13-22.
Долішній М., Мошенець С. Ринкові механізми регіонального управління // Регіональна економіка. 2001. № 1. С. 7-17.
Дорогунцов С., Олійник Я., Степаненко А. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. К.: СТАФЕД-2, 2001. 143 с.
Дракер П.Ф. Инновации и предпринимательство М.: Экономика, 1992. 192 с.
Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М,Гейця. К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. 1008 с.
Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / за ред. д-ра екон. наук. Ю.М.Бажала. К.: Ін-т екон.прогнозув., 2002. 320 с.
Емельянов С. Партнерство американского государства, местных властей и частного сектора в реализации научно-технических достижений // Проблемы теории и практики управления. 2002. №3. С. 92-96.
Європейський вибір. Послання Президента України до Верховної Ради України. Концептуальні засади стратегії та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. К.: 2002. - 74с.
Заварухин В. Управление научно-технологическим развитием в США // Проблемы теории и практики управления. 2000. № 5. С. 78-82.
Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. СПБ.: Бизнес-Пресса, 1998. 215 с.
Завлин П.Н., Ипатов А.А., Кулагин А.С. Инновационная деятельность в условиях рынка Спб.: Наука, 1994. 192 с.
Зимин Э., Замоторина Е. Программа Еврика” как форма европейской научно-технической интеграции // Проблемы теории и практики управления. 2001. № 6. С. 48-53.
Ильяшенко С. Инновационное развитие рыночных возможностей: проблемы управления. Сумы: Мрия, 1999. 222 с.
Инновации и передача технологий в технологической стратегии промыш­ленности. М.: Аналитический центр по научной и промышленной политике, 1996. 268 с.
Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизмы) / Под ред. И.Е.Рудаковой. М.: МГУ, 1991. 144 с.
Інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. Київ: Держкомстат України, 1998. 111 с.
Інноваційна складова економічного розвитку: Монографія / НАН України, Ін-т економіки. Відп. Ред. Л.Д.Безчасний. Київ, 2000. 261 с.
Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. К.: Знання України, 2002. 336 с.
Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2002. 77 с.
Інноваційні фактори економічного зростання / Ю. Бажал, В. Александрова, М. Данько та ін.; Відп. ред. Ю. Бажал. Київ: Інститут економічного прогнозування НАН України, 1999. 52 с.
Калитич Г. Функціонально-інформаційний синтез наукового, технічного та інноваційного розвитку // Економіка України. 1999. №10. С. 37-45.
Кастаньера М. Политэкономия переходного периода // Экономический рост и институциональное развитие. Уроки российских реформ. Отчет о Третьей ежегодной конференции РПЭИ (Москва, 11 декабря 1999 г.). М.: РПЭИ, 2000. С. 7-8.
Квятковский С. Интеллектуальное предпринимательство и стабильное экономическое развитие в постсоциалистических странах Европы // Проблемы теории и практики управления. 2002. № 3. С. 21-27.
Кирсанов В., Саверин Д. Инновационный менеджмент в формировании научно-технической политики // Российский экономический журнал. 1995. №1. С.47-54.
Концепція державної регіональної політики: Затв. Указом Президента України від 25 травня 2001 р., № 341/2001.
Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Затвердж. Постановою ВРУ від 13 липня 1999 р. № 916-XIV // Наука та наукознавство. 1999. № 3. С. 29-36.
Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України від 13 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. - 1999. -№37. - С. 336.
Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності: затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 321-р // Офіційний Вісник України, №24 від 27.06.2002р.
Коропецький І.-С. Економічні праці: Збірник вибраних статей. К.: Смолоскип, 1998. 416 с.
Коссов В. Проблемы повышения инвестиционной активности в экономике России // Проблемы теории и практики управления. 2000. №5. С. 52-57.
Краткий статистический ежегодник Казахстана: Статистический сборник / Под ред. А. Самаскова. Алматы, 2001. 176 с.
Кураков Л.П., Краснов А.Г., Назаров А.В. Экономика: инновационные подходы: Учебное пособие. М.: Гелиос, 1998. 600 с.
Курс инновационного менеджмента: 1997 / под ред. А.Коренного К.: НИИ Статистика, 1997. 336 с.
Кучма Л.Д. Послання Президента до Верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. Київ, 2003. 478 с.
Лавровский Б. Измерение региональной ассиметрии на примере России // Вопросы экономики. 1999. № 4. С. 42-52.
Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання К.: ІЕП НАНУ, 1999. 254 с.
Лапко О. Світовий досвід державної підтримки пріоритетної інноваційної діяльності на прикладі енергозбереження // Вісник Інституту економічного прогнозування. 2002(1). С. 58-64.
Лукінов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України // Економіка України. 2001. № 6. С. 4-9.
Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України. 1999. № 5. С. 8-12.
Макаров Э.П. Информатизация инновационной деятельности. / В сб. Управление инновациями. Становление и развитие малой технологической фирмы. М.: АНХ, 1999. С. 223-224.
Механізми переходу економіки України на інноваційну модель розвитку / О. Амоша, С. Кацура, Т. Щетілова та ін. Донецьк, 2002. 108 с.
Мова Н., Хаустов В. Інноваційна діяльність в Україні та напрями її розвитку // Економіка України, 2001. № 6. С. 29-34.
Мовсесян А. Информационные аспекты транснационализации // Мировая экономика и международные отношения. 1998. № 2. С. 121-129.
Молодцова Р.Г. Инвестиции и инновации в концепции экономического роста М.: Изд-во Рос. ЭА, 1997. 245 с.
Моритани М. Современная технология и экономическое развитие Японии. М.: Экономика, 1986. 264 с.
Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент: Учеб. Пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. 446 с.
Морозов Ю.П. Управление технологическими инновациями в условиях рыночных отношений Н.Новгород: ННГУ, 1995. 335 с.
Народное благосостояние: тенденции и перспективы / Под. ред. М.Римашевской, Л. Ониковой. М.: Наука, 1991. 486 с.
Наука та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник // Держкомстат. К.: Техніка, 1999. 278 с.
Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. К.: 2003. 340 с.
Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник // Держкомстат. К.: Техніка, 2003. 334 с.
Науково-технічний потенціал України: стан, проблеми, перспективи розвитку / За науковою редакцією д-ра екон. наук Б.А. Малицького. - К.: Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, 2000.- 63 с.
Научно-технический прогресс и инвестиционная политика: Зарубежный опыт. М.: ИНИОН, 1995. 132 с.
Національні заощадження та економічне зростання. Інститут економічного прогнозування; за редакцією д.е.н. Б.Є.Кваснюва. К.: МП Леся”, 2000. 304 с.
Никитин С.М. Роль государства в стимулировании НТП // Общество и экономика. 1993. №3. С.90-102.
Новая карта мира по Джеффри Саксу // Зеркало недели. 2000. № 300. 15 июля.
Новая технология и организационные структуры / Под ред. Й.Пиннинтса и А.Бьюнтандама. М.: Экономика, 1990. 269 с.
Новицкий Н. Инновационный путь развития экономики // Экономист. 2000. №6. С. 34-40.
Новицкий Н. Ориентиры инвестиционной и инновационной деятельности // Экономист. 1999. №3. С. 27-34.
Новосельский В. Перспективы развития экономики в условиях глобализации и НТП // Экономист. 2000. №10. С. 3-9.
Носова О. Иностранные инвестиции в транзитивной экономике Украины: Монография. Харьков: Основа, 2001. 232 с.
Одарич О. Інноваційні структури (технопарки і техноцентри). Нормативно-правова база // Науково-технічна інформація. 2000. № 4. С. 15-18.
Олдінг-Смі Дж., Рооден Р. Зростання в Україні уроки інших країн із перехідною економікою // Україна на роздоріжжі: Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ / За ред. А. Зіндерберга і Л. Хоффманна. К.: Фенікс, 1999. 478 с.
Основы инновационного менеджмента: Теория и практика / Под ред. П.Н.Завлина и др. М.: ОАО НПО Изд-во Экономика”, 2000 475 с.
Панасюк Б. Деякі підходи до прогнозування науково-технологічної та інноваційної сфер // Економіка України. 1999. №3. С. 10-20.
Пахомов Ю.Н. Взгляд на трансформации в Украине с позиций глобализации / Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. КНЕУ Вип.1(8)/ Голов. ред. О.П.Степанов. К.: КНЕУ, 2002. С. 8-19.
Перспективи інноваційного розвитку України. Аналітична доповідь. Круглий стіл Безпека економічних трасформацій”. К.: 2002. 56 с.
Попов В. Сильные институты важнее скорости реформ // Вопросы економики. 1998. № 8. С. 56-70.
Пороховский А. Новая экономика” активизирует роль общества и государства в общенациональном развитии // Проблемы теории и практики управления. 2002. № 4. С. 46-51.
Портер М. Конкуренция / Пер. с англ. М.: Издательский дом „Вильямс”, 2000. 495 с.
Поручник А., Антонюк Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: Монографія. К.: КНЕУ, 2000. 172 с.
Послання Президента України до Верховної Ради України Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році”. К. Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2003. 478 с.
Пріоритети та інструменти інноваційного розвитку України : Матеріали круглого столу”. К.: Альтер-пресс, 2003. 48 с.
Пріоритети технологічного розвитку України. Тематична доповідь. Послання Президента України до Верховної Ради України Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році”. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році”.К. Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2003. 478 с.
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого та регіонального рівня: Наказ від 9 липня 2003 р. № 442/279/180/298/449 Міністерства Фінансів України, Національної академії наук України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства промислової політики України, Міністерства освіти і науки України
Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні: Указ Президента України від 27 квітня 2001 р. № 285 // Урядовий кур"єр, №79 від 05.05.2001р.
Про інформацію Кабінету Міністрів України Про діяльність Кабінету Міністрів України щодо розробки державної стратегії відродження і підтримки вітчизняного виробництва та розвитку високих наукоємних конкурентоспроможних технологій: електронної галузі, виробництва транспортних засобів (літако-, автомобілебудування тощо), машино- і приладобудування, засобів систем інформації і керування зв’язку (комп’ютерні технології, телекомунікації), автономних систем та радіосистем навігації (наземних і космічних), енергозберігаючих технологій на основі функціональної та силової електроніки тощо як найважливішої умови зростання добробуту населення та досягнення Україною статусу розвинутої країни": постанова Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року № 389-IV // Голос України, №6 від 14.01.2003р.
Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 01.12.1998 р., № 284-XIV // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 2-3. Ст. 20.
Путь в ХХІ век: стратегические проблемы и перспективы российской экономики /Рук. авт. колл. Д. Львов. М.: ОАО Издательство „Экономика”, 1999. 793 с.
Раус В. Питтсбург вправе считать себя самым многообещающим экспериментом постиндустриальной эры // Америка. 1992. № 425. С. 76-77.