УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ

Короткий опис

На правах рукопису

Коваленко Валентина Павлівна

УДК 37.014.6

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Бурега Валерій Васильович
доктор соціологічних наук, професор

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЮ ОСВІТОЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

13

1.1. Наукові засади управління освітою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

13

1.2. Специфіка державного управління післядипломною освітою. .. . . . .

34

1.3. Структурно-функціональний аналіз української системи післядипломної освіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

56

Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

71

РОЗДІЛ 2 АДАПТАЦІЙНА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЮ ОСВІТОЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

74

2.1. Розробка адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

74

2.2. Зміст адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

86

2.3. Обґрунтування інтегративного механізму державного управління післядипломною освітою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

117

Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

150

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ АДАПТАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЮ ОСВІТОЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

153

3.1 Організаційно-структурне удосконалення функціонування післядипломної освіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

153

3.2 Впровадження системи моніторингу як інформаційної основи соціально-адекватного управління післядипломною освітою . . . . .

163

3.3 Кадрове забезпечення державного управління у сфері післядипломної освіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

179

Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

194

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

200

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

216

ВСТУП

Актуальність теми. Найбільш суттєвою ознакою сучасного етапу розвитку українського суспільства є його перехід до якісно нового стану, а саме: від тоталітаризму до демократії. За таких умов підвищується значущість освіти як важливого фактору сталого соціально-економічного розвитку суспільства в цілому. Вирішення складних завдань економічної, суспільно-політичної, соціальної і культурної розбудови країни можливе лише за умови створення ефективно функціонуючої системи безперервної освіти, важливою складовою якої виступає післядипломна освіта.
Поточні зміни в суспільному житті України спричинили структурні зрушення в попиті на освітні послуги і продукти. Зменшення частки молодших вікових груп населення й збільшення частки середніх та старших вікових груп зумовили необхідність вирішення в першу чергу завдань, пов’язаних з освітою останніх, зокрема на післядипломному рівні. Абсолютна більшість випускників вищих навчальних закладів також може вважатися цільовою аудиторією післядипломної освіти. Значною є й роль даної системи у вирішенні проблеми навчання безробітних.
З урахуванням таких соціально-економічних реалій система післядипломної освіти стає найважливішою освітньою системою щодо вирішення завдань професійної підготовки величезної кількості фахівців для країни, адаптації до життя в нових умовах. З огляду на це можливо прогнозувати значну зміну масштабів післядипломного навчання з орієнтацією на прийняті в сучасному світі норми періодичності підготовки та відповідні освітні стандарти.
Визнання системи післядипломної освіти як модернізаційного фактора суспільства, кризові явища в її функціонуванні у зв’язку із значним дефіцитом матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів, зниження потенційної доступності освітніх послуг даного рівня, що спричинене поточною соціально-економічною ситуацією, вимагають нових управлінських рішень. Їх зміст має бути пов’язаний з підвищенням ефективності діяльності освітньої системи, забезпеченням державних гарантій на якісну освіту в цілому, обгрунтуванням інвестицій у розвиток освітньої галузі. Усе це потребує відповідного вдосконалення державного управління післядипломною освітою, зокрема розробки механізмів, що здатні забезпечувати адекватне реагування на зміни в зовнішньому середовищі системи й оптимальним чином спрямовувати її внутрішні ресурси.
Ускладнення післядипломної освіти як об’єкта управління в контексті модернізації освіти в Україні та входження до Болонського процесу, інтенсифікація відповідних інноваційних пошуків, поява значних можливостей для гуманізації, гуманітаризації, індивідуалізації навчання обумовлюють необхідність у новій якості управління.
З урахуванням вищевикладеного тема дисертаційного дослідження «Удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в Україні» уявляється актуальною.
Вітчизняна наука державного управління за доволі короткий термін свого існування напрацювала значний теоретико-методологічний, методичний та довідковий матеріал. Різні аспекти державного управління в межах суб’єкт-об’єктної парадигми досліджуються В.Авер’яновим, В.Бакуменком, В.Князєвим, В.Луговим, В.Маліновським, Н.Нижником, І.Роспутинком, В.Цвєтковим та ін.
Значний внесок у розробку теорії державного управління зробили такі зарубіжні вчені, як Г.Атаманчук, В.Афанасьєв, Д.Белл, М.Вебер, В.Граждан, Д.Зеркін, М.Кастельс, Г.Моска, Т.Парсонс, В.Парето, Ю.Тихомиров, Е.Тофлер, В.Чіркін.
Соціально-адекватне управління на макро, мікро та особистісному рівні досліджено в працях В.Буреги, які повною мірою використані у даній роботі при формуванні теоретико-методологічних засад розробки проблеми удосконалення державного управління післядипломною освітою в Україні.
Теорія управління освітою розроблялася Б.Гершунським, Г.Дмитренком, Г.Єльниковою, В.Журавським, Ю.Конаржевським, В.Лазарєвим, В.Лутаєм, Н.Лукашевичем, М.Поташником, В.Пікельною, А.Підласим, О.Поповою, О.Скідіним, В.Солодковим, А.Фурманом, Є.Хриковим, Т.Шамовою, Є.Ямбургом та ін.
Організаційно-економічні аспекти управління суспільним розвитком та освітою як його складовою досліджувалися Г.Балихіним, Н.Багаутдіновою, В.Гамаюновим, В.Дорофієнком, Г.Кологрєєвим, В.Пілюшенком, С.Поважним, О.Поважним та ін.
Аспекти формування системи управління якістю освіти розглядалися Ю.Вишняковим, В.Кальней, В.Лобасом, Д.Матросом, С.Шишовим та ін.
Розвитку післядипломної освіти присвячені праці С.Вершловського, С.Крисюка, Л.Мітіної, А.Нікуліної, В.Олійника, Н.Протасової та ін.
Аналіз дослідницької проблематики функціонування післядипломної освіти дає можливість стверджувати, що найменш розробленою є проблема, пов’язана з управлінням на державному рівні.
Актуальність виконаної роботи обумовлюється необхідністю визначення наукових підходів до формування сучасної системи державного управління післядипломною освітою в країні, розробки на цих засадах його адаптаційної моделі, у якій зроблено акцент на функціонуванні управлінських механізмів, що адекватно відбивають специфіку освітньої системи та забезпечують гнучке реагування на зміни в суспільстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України з теми: «Філософські проблеми державного управління» (№ державної реєстрації 0104U003082). В межах зазначеної теми дисертантом проведено дослідження необхідності та можливості безперервної освіти і розроблено основні напрямки удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка пропозицій щодо удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в умовах трансформації суспільства та побудови демократичної держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких задач:
уточнення понятійно-категоріального апарату дослідження;
виявлення специфіки післядипломної освіти як об’єкта державного управління;
визначення особливостей державного управління післядипломною освітою в умовах суспільної трансформації на засадах ринкової економіки та соціально-політичної демократизації;
оцінки результативності чинної системи державного управління післядипломною освітою;
розробки теоретичних засад для створення адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою на основі методології соціальної адекватності менеджменту;
створення моделі системи державного управління післядипломною освітою та розгляду можливостей щодо її впровадження в управлінську практику;
адаптації системи критеріїв визначення ступеню соціальної адекватності управління з урахуванням специфіки державного управління післядипломною освітою.
Послідовне вирішення вказаних задач визначило зміст і логіку дисертаційної роботи.
Об’єкт дослідження процесс державного управління післядипломною освітою в Україні.
Предмет дослідження процес удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в умовах трансформації українського суспільства.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи слугували системно-діяльнісний підхід як загально-теоретична парадигма та концепція соціально-адекватного менеджменту як теорія середнього рівня.
У процесі наукового дослідження широко використовувалися такі методи:
аналізу і синтезу для розробки адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою;
контент-аналізу для вивчення масиву нормативно-правової документації;
моделювання для формалізації уявного образу соціальної системи, що досліджується як об’єкт державного управління.
Інформаційну базу для аналізу чинного механізму державного управління післядипломною освітою склали законодавчі та нормативно-правові документи, статистичні дані, експертні оцінки вітчизняних і зарубіжних фахівців, власні дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні можливостей та шляхів удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в Україні на засадах соціальної адекватності управління.
Наукова новизна розкривається в таких основних результатах дослідження:
вперше:
визначено зміст понять «державне управління післядипломною освітою» та «ефективність державного управління післядипломною освітою»;
розроблено адаптаційну модель управлінських впливів з боку держави на галузь післядипломної освіти;
виокремлено змістовну складову вдосконалення механізму державного управління післядипломною освітою;
одержали подальший розвиток:
поняття теорії управління освітою: «якість освіти», «державна політика в освіті», «управління інноваціями в освітній сфері», «лідер управління післядипломною освітою»;
погляди на результативність функціонування системи післядипломної освіти під кутом зору відповідності пріоритетам розвитку українського суспільства;
система оцінювання рівнів соціальної адекватності управління з урахуванням специфіки державного управління післядипломною освітою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в побудові теоретично обґрунтованої адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою в Україні, визначенні шляхів її впровадження та чинників впливу на ефективність даного процесу.
Основні результати дослідження використані в діяльності управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації, Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти при розробці обласних комплексних програм «Удосконалення управлінської діяльності у Донецькій області», «Моніторинг якості освіти» та при розробці змісту програм підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти (довідка № 271/02 від 08 грудня 2005 р.), при розробці стратегії модернізації управління післядипломною освітою, впровадженні системи управління якістю у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 93 від 10 листопада 2005 р.), при оптимізації існуючої системи управління на рівні освітнього закладу в Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. В.М.Остроградського (довідка № 1034/1 від 01 грудня 2005 р.), при оптимізації існуючої системи управління в Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 178 від 01 грудня 2005 р.), при впровадженні в освітній процес курсів «Психологія управління освітою», «Управління якістю освіти» в Інституті післядипломної освіти Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського (довідка № 913/IV від 09 грудня 2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційного дослідження є підсумком самостійно проведених досліджень автора у сфері удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою. Результати проведених здобувачем досліджень знайшли своє відображення у наукових роботах, опублікованих без співавторів. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації проведених досліджень були представлені й обговорювалися на науково-практичних конференціях: VII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2004» (Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційний менеджмент у системі модернізації управління освітою» (Донецьк, 17-18 червня 2004 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 2004 р.); Першій науковій конференції «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (Донецьк, 5 березня 2005 р.).
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 199 сторінок, у тому числі 3 рисунки (2 сторінки), список використаних джерел із 179 найменувань (16 сторінок), один додаток (5 сторінок).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць (5 у фахових виданнях). З них: 2 статті у наукових журналах (одна у співавторстві), 4 у збірниках наукових праць, 3 у матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,5 д.а., у тому числі особисто автору належить 4,0 д.а.
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Коваленко В.П. Державне управління післядипломною освітою: проблема специфіки // Зб. наук. праць ДонДАУ. Т. 3. Сер. Державне управління. Вип. 14. - Донецьк, 2002. С. 237 - 247.
2. Коваленко В.П., Бурега В.В. Загальні засади науково-теоретичного забезпечення ефективності державного управління післядипломною освітою в Україні // Менеджер. 2004. № 1. С. 141 - 148.
Особистий внесок здобувача: застосовано ідеї концепції соціально-адекватного менеджменту до розробки проблематики державного управління післядипломною освітою.
3. Коваленко В.П. Теоретичні засади розробки механізму державного управління якістю післядипломної освіти // Зб. наук. праць Національної академії державного управління при Президентові України. Вип. 1. Киів, 2004. С. 232 - 245.
4. Коваленко В.П. Специфіка державного управління інноваційним розвитком // Менеджер. 2005. № 2. С. 165 - 175.
5. Коваленко В.П. Можливості управлінського впливу на мотиваційну сферу особистості в умовах післядипломної освіти в Україні // Зб. наук. праць ДонДУУ. Том 4. Сер. Державне управління. Вип. 48. Донецьк, 2005. С. 284 - 294.
Друковані праці в інших виданнях:
1. Коваленко В.П. Государственное управление последипломным образованием в Украине: проблема эффективности // Наука і освіта 2004: Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції (10-25 лютого 2004 року). Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С. 43 - 46.
2. Коваленко В.П. Специфіка державного управління інноваційним розвитком післядипломної освіти в Україні в умовах трансформації суспільства // Інноваційний менеджмент у системі модернізації управління освітою: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (17-18 червня 2004 р.). Донецьк: ДонДУУ, 2004. С. 79 - 81.
3. Коваленко В.П. Теоретичні аспекти вдосконалення державного управління якістю післядипломної освіти в Україні // Динаміка наукових досліджень: Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції (21-30 червня 2004 року). Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С. 12 - 14.
4. Коваленко В.П. Социально-адекватное управление инновационным развитием последипломного образования в Украине // Зб. наук. праць ДонДУУ. Том. VI. Сер. Спеціальні та галузеві соціології. Вип. 2 (47). Донецьк: ДонДУУ, 2005. С. 143 - 149.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі розроблено адаптаційну модель державного управління післядипломною освітою, яка містить інтегративний механізм, адекватний внутрішній природі системи і умовам суспільної трансформації в Україні.
Основні теоретичні та науково-практичні висновки та узагальнення, що отримані в ході проведеного дослідження, зводяться до такого:
1. Питання підготовки кадрів для нової економіки, їх фахового зростання та адаптації до умов, що постійно змінюються, стають актуальними у контексті подальшого суспільно-економічного розвитку України. Це зумовлює посилену увагу до державного управління післядипломною освітою, діюча система якого не в повній мірі відповідає реаліям сьогодення та змінам, що прогнозуються. Тому виникає потреба адекватного управлінського забезпечення функціонування післядипломної освіти на рівні держави.
2. Однією з найважливіших проблем, пов’язаних із створенням ефективної системи державного управління післядипломною освітою є проблема його методологічної визначеності, наукової обґрунтованості, на основі чого стає можливою розробка відповідних заходів із удосконалення, зокрема, адаптаційних моделей управління. Проведений з цього проводу теоретичний аналіз засвідчує, що на даний час найбільш продуктивною для вирішення зазначеної проблеми є концепція соціально-адекватного управління, послідовна реалізація основних положень якої щодо цілеспрямованого надання державному управлінню післядипломною освітою ознак соціальної адекватності виступає основою його об’єктивації та об’єктивізації.
3. Новий формат глобальних зрушень, докорінна перебудова соціального середовища, економічні трансформації зумовлюють необхідність запровадження ефективної державної політики у сфері післядипломної освіти, спрямованої на використання пріоритетних чинників постіндустріального прогресу, активізацію інноваційного розвитку освітньої системи, що ґрунтується на адекватному відтворенні суспільних потреб у даному виді освіти, зокрема, у межах оновлених вимог відповідних галузей, реальному врахуванні суспільної місії системи, визнанні її у якості модернізаційного фактору суспільства, акумулюванні, мобілізації та спрямовуванні ресурсів системи на досягнення цілей, що відповідають суспільним пріоритетам.
4. Динаміка ринку праці, обумовлена сучасними трансформаційними процесами у соціально-економічній сфері, вплинула на специфіку вимог, що пред’являються до висококваліфікованих спеціалістів в Україні. Це спричинило значні зміни у структурі соціального замовлення системі післядипломної освіти, зокрема, стосовно адаптації освітнього процесу, змісту навчання до потреб бізнесу, що зумовлює необхідність посилення конкурентоспроможності освітньої системи щодо надання послуг бізнес-освіти й, відповідно, потребує адекватного управлінського забезпечення.
5. Проведений структурно-функціональний аналіз системи післядипломної освіти та моделювання державного управління у вказаній сфері дали можливість:
визначити та схарактеризувати особливості дії управлінського механізму на різних рівнях щодо створення умов для ефективного функціонування післядипломної освіти;
виявити основні фактори впливу на функціонування освітньої системи;
обґрунтувати пріоритетну спрямованість управління та конкретизувати її зміст на кожному рівні.
6. Пропонована адаптаційна модель державного управління післядипломною освітою відображає його цілісну систему, основними компонентами якої виступають об’єкт, суб’єкт, мета, що забезпечує цілеспрямованість управління; умови функціонування системи (зовнішні і внутрішні). Механізм управління пов’язує усі ці компоненти, узгоджує їх взаємодію на основі адекватного відображення станів зовнішнього і внутрішнього середовищ системи та забезпечує цілевідповідне накопичення, переорієнтацію ресурсів та їх доцільне використання.
7. Сучасний інтегративний механізм державного управління післядипломною освітою, розроблений на теоретико-методологічних засадах концепції соціально-адекватного управління, дозволяє:
поєднати потенціал управлінських механізмів різної природи, отримати відповідний синергетичний ефект, нову якість управління;
задіяти фактори саморозвитку системи;
сприяти врівноваженню тенденцій централізації і децентралізації управління;
мінімізувати суперечності, що виникають у системі в наслідок суб’єкт-об’єктної взаємодії;
демократизувати управління на основі посилення зв’язків освітньої системи з громадськістю, реалізації потенціалу соціального партнерства;
створити передумови для інтеграції в європейський освітній простір, наближення якості освітніх послуг післядипломного рівня до стандартів, прийнятих у розвинутих країнах.
8. Впровадження адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою детермінується низкою чинників, основними з яких виступають формування філософії та місії освітньої системи, відповідних типів її організаційної структури, соціального замовлення на адресу системи, а також ефективного лідерства і стилю управління, готовності керівників вдосконалювати власну компетентність, зокрема, у напрямку реалізації соціально-адекватного управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (Опыт системного исследования). Изд. 2-е, доп. М.: Политиздат, 1973. 390 с.
2. Нововведения в муниципальном управлении образованием: Пособие для руководителей и сотрудников муниципальных органов управления образованием / Под ред. Н.Д.Малахова. М.: Новая школа, 1997. 96 с.
3. Булыгин Ю.Е. Организация социального управления (основные понятия и категории): Словарь-справочник. / Под общей ред. И.Г.Безуглова. М.: Контур, 1999. 254 с.
4. Шамова Т.И. Управление образовательными системами: Учебное пособие / Т.И.Шамова, Т.М.Давыденко, Г.Н.Шибанова; Под ред. Т.И.Шамовой. М.: Академия, 2002. 384 с.
5. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Краткий психологический словарь: Личность, образование, самообразование, профессия. Мн.: Хэлтон, 1998. 399 с.
6. Йолон П. Тенденції розвитку сучасної методологічної науки // Філософська і соціологічна думка. 1995. № 7-8. С. 239.
7. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. М., Политиздат, 1975. 408 с.
8. Поташник М.М., Моисеев А.М. Управление современной школой (В вопросах и ответах): Пособие для руководителей образовательных учреждений и органов образования. М.: Новая школа, 1997. 352 с.
9. Поташник М.М. Управление развитием образовательного процесса // Педагогика. 1995. №2. С. 20-26.
10. Лазарев В.С. Управление образованием на пороге новой эпохи // Педагогика. 1995. №5. С. 12-18.
11. Управление развитием школы: Пособие для руководителей образовательных учреждений / Под ред. М.М.Поташник, В.С.Лазарева. М.: Новая школа, 1995. 464 с.
12. Рузавин Г.И. Методология научного исследования: Учебное пособие. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. 317 с.
13. Пілюшенко В.Л. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення. К.: Лібра, 2004. 342 с.
14. Шамова Т.И., Давыденко Т.М. Управление образовательным процессом в адаптивной школе. М.: Центр «Педагогический поиск», 2001. 384 с.
15. Єльникова Г.В. Основи адаптивного управління (тексти лекцій). Х.: Основа, 2004. 128 с.
16. Пикельная В.С. Теоретические основы управления (школоведческий аспект): Метод. пособие. М.: Высшая школа, 1990. 175 с.
17. Локтионов М.В. Системный подход в менеджменте. М.: Генезис, 2000. 288 с.
18. Саєнко Ю.Н. Стан суспільства та динаміка його змін // Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXI століття: Науково-методичний зб. У 2-х ч.: Ч. 1. К, 1998. С. 4-25.
19. Макарова И.Д. Психология: Краткий курс лекций. М.: Юрайт, 2004. 234 с.
20. Гершунский Б.С. Образовательно-педагогическая прогностика. Теория, методология, практика: Учебное пособие / Б.С.Гершунский. М.: Флинта: Наука, 2003. 768 с.
21. Панасюк В.П. Школа и качество: выбор будущего. СПб.: КАРО, 2003. З84 с.
22. Морозов А.В. Чернилевский Д.В. Креативная педагогика и психология: Учебное пособие. М.: Академический проект, 2004. 2-е изд., испр. и доп. 560 с.
23. Ясвит В.А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию. М.: Смысл, 2001. 365 с.
24. Стоянов П. Социально-педагогическая система в Народной Республике Болгарии / Пер. с болг. М.: Педагогика, 1988. 224 с.
25. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций) М.: Совершенство, 1998. 608 с.
26. Фурман А.В. Психокультура української ментальності: Наукове видання. Тернопіль: Економічна думка, 2002. 132 с.
27. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент: Монография. К.: Институт социологии НАН Украины, 2000. 379 с.
28. Ольшанский Д. Политический PR. СПб.: 2003. 544 с.: ил.
29. Губерная Г.К. Власть и управление / Г.К.Губерная, В.Г.Ильюшенко // Менеджер. 2003. № 2. С. 7-12.
30. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. Изд. 2-е, доп. М.: Омега-Л, 2004. 584 с.
31. Лугвин С. Переход к новой модели государственного управления в постиндустриальном обществе // Проблемы теории и практики управления. 2004. №4. . 34-39.
32. Малиновский В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. Вид. 2-ге. доп. та перероб. К.: Атіка, 2003. 576 с.
33. Глазунова Н.И. Система государственного управления: Учебник. М.: ЮНИТИ ДАНА, 2002. 551 с.
34. Государственное управление: основы теории организации. Учебник. В 2 т. Т. 1. / Под ред. В.А.Козбаненко. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Статут, 2002. 366 с.
35. Волощук А.М. Концептуальні підходи до визначення змісту поняття державного управління // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 17. К, 2002. 548 с.
36. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
37. Коваленко В.П., Бурега В.В. Загальні засади науково-теоретичного забезпечення ефективності державного управління післядипломною освітою в Україні // Менеджер. 2004. № 1. С. 141-148. 38. Цвєтков В.В. Ефективність державного управління найактуальніша теоретична і практична проблема сьогодення // Правова держава: Щорічник наук. праць інститута держави і права ім. В.Корецького НАН України. Вип. 13. К.: 2002. С. 72-79.
39. Поважный С.Ф. О некоторых аспектах управления развитием высшего образования Донецкой области // Менеджер. 2004. № 3. С. 8-11.
40. Пищулин Н.П. Социальное управление: теория и практика: Учебное пособие: В 2 т., Т. 1. / Н.П.Пищулин, С.П.Пищулин, А.А.Бетуганов. М.: Академика, 2003. 549 с. ил.
41. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент. Цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу: Навчальний посібник. К.: ІЗМН, 1996. 140 с.
42. Программно-целевое управление развитием образования: опыт, проблемы, перспективы: Пособие для руководителей образовательных учреждений и территориальных образовательных систем / Под ред. А.М.Моисеева. М.: Педагогическое общество России, 1999. 191 с.
43. Міністерство освіти і науки України / Вища освіта / Загальні відомості про післядипломну освіту / http://www.mon.gov.ua/education /higher /topic/pdosv/zgv/
44. Моска Г. Элементы политической науки // Социологические исследования. 1995. № 4. С. 138-139.
45. Вебер М. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. 612с.
46. Парето В. О применении социологических теорий // Социологические исследования. 1995. № 10. С. 137-145.
47. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
48. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісник УАДУ. 2000. № 2. С. 341-358.
49. Луговий В., Князєв В. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісник УАДУ. 1997. № 3-4. С. 10.
50. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. К.: НАНУ, 1995. 207 с.
51. Парсонс Т. Система современных обществ / Пер. с англ. Л.А.Седова, А.Д.Ковалева; Под ред. М.С.Ковалевой. М.: Аспект Пресс, 1998. 270 с.
52. Коваленко В.П. Державне управління післядипломною освітою: проблема специфіки // Державне регулювання економіки та соціального розвитку територій та підприємств. Т. III. Вип. 14. Серія Державне управління. Донецьк, ДонГАУ, 2002. С. 237-247.
53. Попова О.В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні в XX ст. / Харк. держ. пед. ун-т. ім. Г.С.Сковороди. Харків: ОВС, 2001. 256 с.
54 . Кологреев Г.В. Непрерывное образование трудящихся в Латвийской ССР: анализ, проблемы, перспектива Рига: МИП КРРиС при СМ Латвийской ССР, 1989. 44 с.
55. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика: Учебник. СПб.: Питер, 2000. 304 с.
56. Образовательно-педагогическая прогностика. Теория, методология, практика: Учебное пособие / Б.С.Гершунский М.: Флинта: Наука, 2003. 768 с.
57. Парсонс Т. О социальных системах / Под ред. В.Ф.Чесноковой, С.А.Белановской. М.: Академический проект, 2002. 832 с.
58. Лукашевич Н.П., Солодков В.Т. ‹9› Социология образования: Конспект лекций / Под ред. Н.П.Лукашевича. К.: МАУП, 1997. 224 с.
59. Введение в практическую и социальную психологию. Учебное пособие / Под ред. Ю.М.Жукова, Л.А.Петровской, О.В.Соловьевой. 2-е испр. изд. М.: Смысл, 1996. 373 с.
60. Зеер Э.ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов. 2-е изд., доп. М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. 336 с.
61. Семиченко В.А. Психологічні аспекти професійної підготовки і післядипломної освіти педагогічних кадрів // Післядипломна освіта в Україні. 2001. № 1. С. 54-57.
62. Образование взрослых: опыт и проблемы / Под ред. С.Г.Вершловского. СПб.: ИВЭСЭП, Знание, 2002. 167 с.
63. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. М.: Политиздат, 1977. 382 с.
64. Ямбург Е.А. Контуры культурно-исторической педагогики // Педагогика. № 1. 2001. С. 3-10.
65. Жак Делор Образование для XX века. Образование: необходимая утопия // Педагогика. 1998. № 5. С. 3-16.
66. Серджіовані Т. Керування освітою і шкільне врядування / Серджіовані Т., М.Барлінгейм, Ф.Куиз, П.Тарстон; Пер. з англ. О.Щур. Львів: Літопис, 2002. 440 с.
67. Веселова Н.Г. Социальное управление и элементы его культуры / Под. ред В.А.Трайнева. М.: ИТК «Дашков и К»; 2002. 340 с.
68. Современный словарь по педагогике / Сост. Е.С.Рапацевич. Мн.: Современное слово, 2001. 928 с.
69. Парсонс Т. О структуре социального действия. М.: Академический Проект, 2000. 880 с.
70. Парыгин Б.Д. Социальная психология: Учебное пособие. СПб.: СПГУП, 2003. 616 с.
71. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К.: Преса України, 1997. 80 с.
72. Протасова Н.Г. Теоретичні основи післядипломної освіти педагогів // Післядипломна освіта та управління навчальними закладами в умовах трансформації суспільства: Матеріали звіт. наук. конф., 1-2 квітня 1999. С. 10-17.
73. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тенденції розвитку. К.: 1998. 176 с.
74. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагогів як відкрита система // Післядипломна освіта в Україні. 2001. № 1. С. 10-13.
75. Балыхин Г.А. Управление развитием образования: организационно-экономический аспект. М.: Экономика, 2003. 428 с.
76. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Проблеми, концепції, методи: Навч. пос.. Суми: Університетська книга, 2003. 278 с.
77. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, А.К.Кінах, В.П.Семиноженко. К.: Знання України, 2002. 326с.
78. Підласий А. Оптимізація навчально-виховного процесу: педагогічні інновації // Освіта і управління. 2001. Т. 3. С. 59-68.
79. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 416 с.
80. Поважный А.С. Характеристики государственного управления внедрением инноваций в образование // Менеджер. 2004. № 2. С.12-18.
81. Герасимов Г.И., Илюхина Л.В. Инновации в образовании: сущность и социальные механизмы. Ростов-на-Дону: Логос, 1999. 136 с.
82. Ярчук В.А. Психологические основания образовательной инноватики // Инновации в образовании. 2003. № 2. С. 35-43.
83. Родзин С.И., Вишняков Ю.М. Модель управления качеством образовательных программ: Монография. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2002. 53с.
84. Управление инновациями: В 3-х кн. Кн. 1. Основы организации инновационных процессов: Учеб. пособие / А.А.Харин, И.Л.Коленский; Под редакцией Ю.В.Шленова. М.: Высшая школа, 2003. 252 с.
85. Феликс Янсен Эпоха инноваций / Пер. с англ. М.: ИНФРА-М, 2002. 308 с.
86. Коваленко В.П. Специфіка державного управління інноваційним розвитком // Менеджер. Донецьк, 2005. № 2. С. 165-175.
87. Управление качеством: Учебник / С.Д.Ильенкова, Н.Д.Ильенкова, B.C.Мхитарян и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. М.: ЮНИТИ, 2001. - 199 с.
88. Крянев Ю.В., Кузнецов М.А. Философия качества / Под ред.. Б.В.Бойцова. М.: Вузовская книга, 2004. 304 с.: ил.
89. Коваленко В.П. Теоретичні засади розробки механізму державного управління якістю післядипломної освіти / Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Вип. 1. С. 232-245.
90. Бурега В.В. ‹3› Ментальная проекция социального управления // Сборник научных трудов ДонГАУ: Социально-гуманитарные проблемы менеджмента: Серия Государственное управление. Т. IV. Вып. 19. Донецк; 2003. С. 85-95.
91. С.Джордж , А.Ваймерскирх Всеобщее управление качеством: стратегии и технологии, применяемые сегодня в самых успешных компаниях. СПб., Виктория плюс, 2002. 256 с.
92. Микитин В.А. Управление качеством на базе стандартов ИСО 9000:2000. СПб.: Питер, 2002. 272 с.: ил.
93. Мишин В.М. Управление качеством: Учебное пособие. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 303 с.
94. Міністерство освіти і науки України / Нормативно-правові акти / Рішення колегії МОН/ http://www.mon.gov.ua/laws/ministry/kollegy/13 /0001.
95. Статистичний бюллетень за 2001 рік. К.: Державний комітет статистики України, 2002. 215 с.
96. Статистичний збірник «Регіони України» / О.Г.Осауленко. К.: Держкомстат, 2004. 511 с.
97. Праця в Україні у 2000 році: Статистичний збірник. Державний комітет статистики України. К., 2001. С. 112-117.
98. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів за видами економічної діяльності у 2002 році // Статистичний щорічник України за 2002 рік. Державний комітет статистики України, / За ред. 67.О.Г.Осауленка. К., 2003. С. 439-440.
99. Статистичний щорічник України за 2003 рік / Державний комітет статистики України / За ред. О.Г.Осауленко. К., 2004. С. 409-410.
100. Статистичний щорічник України за 2004 рік / Державний комітет статистики України; За ред. О.Г.Осауленко, К.: 2004. С. 410-411.
101. Пирогова О.В. Моделирование в образовании // Инновации в образовании. 2004. № 5. С. 36-40.
102. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-координатор Г.В.Осипов. М.: ИНФРА, М-Норса, 1998. 488 с.
103. Абдеев Р.Ф. Механизм управления, его генезис и системоорганизующая роль // Философские науки. 1990. № 4. С. 105-113
104. Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI століття / Авт. кол.: В.Литвин (кер.), В.Андрущенко, А.Гурій та ін. Кн. 2: Освіта і наука: творчий потенціал державо- і культуротворення. 2004. 672 с.
105. Кларин М.В. Метафоры и ценностые ориентации педагогического сознания // Педагогика. № 1. 1998. С. 34-39.
106. Политехнический словарь / Гл. ред. А.Ю.Ишлинский. 2-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1980. 656 с.
107. Богданов А.А. Тектология: (Всеобщая организационная наука). В 2-х кн.: Кн.1 / Редкол. Л.И.Абалкин (отв. ред.) и др.; Отд-ние экономики АН СССР.:Ин-т экономики АН СССР. М.: Экономика, 1989. 304 с.
108. Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. М.: Наука, 1978. 336 с.
109. Фиглин Л. Модель управления качеством социальной ответственности организаций // Проблемы теории и практики управления. 2003. № 2. С. 86-91.
110. Белбелян С.С. Стандарт SA 8000. Сертификация на соответствие социально-этическим нормам // Сертификация. 1998. № 3. С. 29-30.
111. Граждан В.Д. Теория управления: Учебное пособие. М.: Гардарики, 2004. 416 с.
112. Олійник В.В., Нікуліна А.С. Проблеми реформування і розвитку післядипломної освіти // Післядипломна освіта в Україні. 2001. № 1. С. 6-9.
113. Романенко Ю. Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування // Соціальна психологія. 2004. № 6. С. 106-123.
114. Бурега В.В. Социально-адекватное управление: концептуализация модели: Монография. Донецк: Норд Компьютер, 2005. 171 с.
115. Цвєтков В.В. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти: Монографія. / В.В.Цвєтков, І.О.Кресіна, А.А.Коваленко. К.: Видавничий Дім Ін Юре, 2003. 496 с.
116. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Пер. с англ.; 2-е изд. испр. и доп. М.: Academia, 2004. 788 c.
117. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. с англ.; под ред. О.И.Шкаратана. М.: ГУ ВЩЭ, 2000. 608 с.
118. Тоффлер А. Футурошок. СПб.: Лань. 1997. 464 с.
119. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С.Власюка. К.: НІСД, 2002. 864 с.
120. Лобас В.М. Удосконалення механізмів фінансування гуманітарної сфери // Менеджер. 2003. № 3. С. 93-101.
121. Ніколаєнко С.М. Вища освіта джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. К.: Освіта України, 2005. 319 с.
122. Турбота про вчителя надія на майбутнє: Інформаційно-аналітичні матеріали до всеукраїнського форуму. (м. Полтава, 24 травня 2005 р.). Полтава, 2005. С. 142.
123. Танатова Д.К. Антропологический подход в социологии: Монография. М.: Дашков и К, 2004. 264 с.
124. Тульчинский Г.Л. Менеджмент в сфере культуры. СПб.: Лань, 2001. 384 с.
125. Огнєв’юк В.О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку. К.: Знання України, 2003. 450 с.
126. Інформаційне забезпечення державного та регіонального соціального управління: Монографія / О.Г.Осауленко, О.Ф.Новікова, Н.С.Власенко, І.В.Калачова.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті; Держкомстат України. К., Донецьк, 2004. 656 с.
127. Рева Г.В., Український соціум: загрози екстремальних ситуацій : Монографія / В.К.Врублевський, В.П.Ксьонзенко, І.В.Мариніч; За ред. В.К.Врублевського. К.: Інформаційно-видавничий центр «Інтелект», 2003. 432 с.
128. Мишин В.М. Исследование систем управления: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 527 с.
129. Олійник В.В. Наукові основи управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти: Монографія. К.: Міленіум, 2003. 594 с.
130. Хриков Є.М. Особливості внутрішньо шкільного управління в сучасних умовах // Освіта і управління. 1999. Т. 3. № 1. С. 59-66
131. Менеджмент, маркетинг и экономика образования: Учебное пособие / Под. ред. А.П.Егоршина. Н.Новгород: НИМБ, 2001. 624 с.
132. Омаров А.М. ‹6› Социальное управление: Некоторые вопросы теории и практики. М.: Мысль, 1980. 269 с.
133. Скідін О.Л. Основи використання соціальних технологій в управлінні вищими закладами освіти: Навчальний посібник. Запоріжжя: ЗДУ, 2003. 277с.
134. Кириченко А.В. Современные психологические технологии влияния на личность в профессиональных целях / Науч. ред. А.А.Деркач. М.: Тесей, 2003. 224 с.
135. Тимошенко И.И., Соснин А.С. Мотивация личности и человеческих ресурсов. К.: Из-во Европейского университета, 2002. 576 с.
136. Данило Ж. Маркович О трудовой морали в трансформирующихся обществах // Проблемы теории и практики управления. 2004. № 2. С. 78-82.
137. Дмитренко Г. Управлінські можливості морального оздоровлення українського суспільства // Вища школа. 2003. № 6. С. 24-32.
138. Управление по результатам / Пер. с финск. Общ. ред. и предисл. Я.А.Лейсмана. М.: Прогресс, 1993. 320 с.
139. Теория управления: социально-технологический подход: Энцикл. словарь / Под. ред. В.Н.Иванова, В.И.Патрушева; Акад. наук социал. технологий и местного самоуправления. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Муниципальный мир, 2004. 672 с.
140. Розвиток суспільства: Монографія / Є.Афонін, Ю.Бажал, В.Бакуленко та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка, Б.Лессера. К. К.І.Є., 2004. 340с.
141. Машбиц Е.И. ‹8› Психологические особенности управления учебной деятельностью. К.: Вища школа, 1987. 233 с.
142. Циба В.Т. Основи теорії кваліметрії: Навчальний посібник. К.: 1997. 160 с.
143. Бізнес-освіта як бізнес: Якість послуг і соціальна відповідальність: Матеріали V щорічної міжнародної конференції «Розбудова менеджмент-освіти в Україні». (м. Харків, 13-15 листопада 2003 р.). К.: Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, 2003. 328 с.
144. Романовський О.О. Теорія і практика зарубіжного досвіду в підприємницькій освіті України: Монографія. К.: Деміур, 2002. 400 с.
145. Пачковский Ю.Ф. Психологія підприємництва: Навчальний посібник. Львів: Академія, 2001. 276 с.
146. Державна національна програма «Освіта» Україна XXI століття. К.: Райдуга, 1994. 61 с.
147. Болтівець С. Український Андрагогічний Словник // Освіта і Управління. 2001. Т. 3. 129-138.
148. Лобас В.М. Планування у гуманітарній сфері регіону / В.М.Лобас, В.В.Дорофиєнко, А.М.Устименко. Донецьк: Вік, 2002. 180 с.
149. Арзякова О.Н. Механизм управления внебюджетной деятельностью ВУЗа как делового предприятия // Университетское управление: практика и анализ. 2000. № 3. С. 50-53.
150. Багаутдинова Н.Г. Иновационный потенциал высшей школы: анализ и оценка. М.: Экономика, 2002. 172 с.
151. Кайгородова Н.З. Обеспечение сохранности здоровья участников учебно-воспитательного процесса / Управление развитием образования. Барнаул: Изд-во БГПУ, 1999. 211 с.
152. Управление ростом: идеи и технологии: Сб. статей / Сост. А.Дынин, С.Литовченко. М.: Альпина Паблишер, 2002. 280 с.
153. Управление качеством образования: Практикоориентированная монография и методическое пособие / Под ред. М.М.Поташника. М.: Педагогическое общество России, 2000. 448 с.
154. Управление качеством образования: Практикоориентированная монография и методическое пособие / Под ред. М.М.Поташнина. М.: Педагогическое общество России, 2000. 448 с.
155. Мазур И.И. Управление качеством: Учебное пособие / И.И.Мазур, В.Д.Шапиро; Под ред. И.И.Мазура. М.: Высш. школа., 2003. 334 с.
156. Галус О.М. Мотиваційна діяльність особистості в контексті її соціальної адаптпції // Гуманітарні науки. 2002. № 2. С. 82-89.
157. Чирков В.И. Самодетерминация и внутренняя мотивация поведения человека // Вопросы психологии. 1996. № 3. С. 116.
158. Шалаев И.К. Программно-целевая психология управления: Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. Барнаул: БГПУ, 1998. 185 с.
159. Коваленко В.П. Можливості управлінського впливу на мотиваційну сферу особистості в умовах післядипломної освіти в Україні // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України. Т. VI. Вип. 48. Серія Державне управління. Донецьк: Норд-Прес. 2005. С. 284-294).
160. Семикіна М. Філософія мотивації праці в умовах формування конкурентних відносин // Україна: аспекти праці. 2004. № 2. С. 31-37.
161. Симхович В. Философия фирмы. // Проблемы теории и практики управления. 2004. №4. С. 100-106.
162. Бурр В. Концепция устойчивого конкурентного преиму