УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ПАКЕТАМИ АКЦІЙ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

САФРОНОВА Ольга Миколаївна

УДК 351.711

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ПАКЕТАМИ АКЦІЙ В УКРАЇНІ

25.00.02 - механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник -

ІВАШОВ Михайло Федорович,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник

КИЇВ - 2004

ЗМІСТ

стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................

4

ВСТУП........................................................................................................

5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ПАКЕТАМИ АКЦІЙ.................................................

13

1.1 Цілі, наслідки та принципи участі держави в капіталі акціонерних товариств.....................................................................................................

13

1.2 Управління державними пакетами акцій як засіб реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств.....................................

27

1.3 Особливості управління державними пакетами акцій у ринковій та перехідній економіках.................................................................................

43

Висновки до 1-го розділу............................................................................

55

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА СПЕЦИФІКА УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ПАКЕТАМИ АКЦІЙ В УКРАЇНІ..........................

57

2.1 Методи управління державними пакетами акцій................................

57

2.2 Результативність управління державними пакетами акцій................

75

2.3 Умови розвитку управління державними пакетами акцій..................

93

Висновки до 2-го розділу............................................................................

111

РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ПАКЕТАМИ АКЦІЙ В УКРАЇНІ...................................

113

3.1 Підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій виробничих корпорацій...................................................................................................

113

3.2 Реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління акціонерних товариств................

128

3.3 Раціоналізація розвитку холдингових компаній з участю держави...

144

Висновки до 3-го розділу...........................................................................

159

ВИСНОВКИ...............................................................................................

161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................

167

ДОДАТКИ..................................................................................................

188

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АМКУ

Антимонопольний Комітет України

АТ

Акціонерне товариство

ВАТ

Відкрите акціонерне товариство

ДКЦП та ФР

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

ДАК

Державна акціонерна компанія

ДАХК

Державна акціонерна холдингова компанія

ДПА

Державні пакети акцій

ЗАТ

Закрите акціонерне товариство

НАК

Національна акціонерна компанія

НДДКР

Науково-дослідні та досвідно-конструкторські роботи

ПФТС

Позабіржова фондова торгівельна система

САГК

Спеціалізовані аукціони за грошові кошти

ТНК

Транснаціональна корпорація

ФДМУ

Фонд державного майна України

ФПГ

Фінансово-промислова група

ВСТУП
Актуальність теми. Формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні потребує дієвих механізмів забезпечення державного впливу на розвиток корпоративних відносин, особливо щодо управління пакетами акцій, які належать державі в статутному фонді господарських товариств.
У нашій країні донедавна управлінський вплив держави стосовно цих активів в основному спрямовувався на прискорення їх приватизаційного продажу, що зумовлювалося потребами у створенні критичної маси недержавних підприємств та підґрунтя для розвитку ринкових відносин. Налагодженню ж системи використання державних пакетів акцій без зміни їх форми власності не приділялося належної уваги з боку ні фахівців-теоретиків, ні працівників органів виконавчої влади. Тому нині наша держава нині є чи не найбільшим акціонером у виробничому секторі економіки, але отримує недостатні бюджетні доходи у формі дивідендів від використання відповідних активів. При цьому більшість акціонерних товариств України з часткою держави у статутному фонді є збитковими, що значно гальмує процеси їх інноваційного оновлення та реструктуризації, ускладнює інтеграцію вітчизняної господарської системи в глобальний економічний простір.
Надання нового імпульсу розвитку ринкових перетворень в Україні зумовлює необхідність подолання спрощених уявлень щодо управління державними пакетами акцій як виключно процесу їх приватизаційного продажу. Обов’язковим напрямом посилення управлінського впливу держави на корпоративний сектор стає створення збалансованої системи використання державних часток у статутному фонді господарських товариств без зміни їх форми власності. Вжиття заходів у цьому напрямі має узгоджуватися та синхронізуватися із проведенням якісно нової приватизаційної політики уряду. Адже в сучасних умовах об‘єктами приватизації стають і підприємства, що відіграють стратегічну роль в економіці країни або належать до природних монополій.
Аналіз стану наукових розробок у вітчизняних та зарубіжних джерелах з цієї проблематики свідчить, що на сьогодні створено необхідне підґрунтя забезпечення виваженого державного управлінського впливу на розвиток корпоративних відносин. Важливими джерелами аналізу особливостей державно-управлінського впливу на всі сфери життєдіяльності в Україні є праці вітчизняних фахівців В.Б.Авер'янова [65], В.Д.Бакуменка [10], В.М.Князєва [10;198;204], В.І.Лугового [198;204], Н.Р.Нижник [49], В.В.Цвєткова [44] та інших. Вагомий внесок у розробку вихідних засад і механізмів державного регулювання перехідною економікою зробили українські фахівці В.Г.Бодров [114], В.М.Геєць [102], С.Д.Дзюбик [11], М.Ф.Івашов [116], Б.Є.Кваснюк [96], І.В.Розпутенко [78] та інші.
Становленню корпоративних відносин й державної політики їх регулювання в Україні присвячені наукові праці В.І.Голікова [72;108], Є.М.Григоренка [112], С.А.Давимуки [94], В.А.Євтушевського [50], О.Р.Кибенко [5], А.С.Поважного [20], О.Ю.Рудченка [104;129], О.Д.Рябченка [90], І.В.Спасибо-Фатеєвої [42], М.В.Чечетова [33;51;124] та інших.
Дослідження ролі держави в корпоративних відносинах здійснено зарубіжними вченими: Ю.Б.Вінславом [128], М.А.Дерябіною [121], М.В.Клиновою [18], В.І.Кошкіним [39;55], С.І.Меньшиковим [36], Б.З.Мільнером [6], Ю.М.Осиповим [12], О.Д.Радигіним [106;127], Є.В.Торкановським [19;22;43], Ф.І.Шамхаловим [14] (Росія); Дж.Е.Стігліцем [25;113] (США); С.Бруксом [17] (Канада); К.Потелем [122] (Бельгія); Ж.-Ж.Роза [34], Б.Сорде [69] (Франція); Х.Міленбушем [25] (Німеччина); Я.Корнаї [27] (Угорщина); Г.Колодко [111] (Польща) та іншими.
Формуванню актуальних напрямів реалізації державного управлінського впливу на корпоративний сектор економіки присвячені розробки Інституту економічного розвитку Світового банку [24;73;83;87;91], Центру співпраці з європейськими країнами перехідної економіки Організації економічної співпраці та розвитку [84], Європейського Центру підприємств з державною участю [9], Національного інституту корпоративної реформи (Російська Федерація) [89] та інших провідних наукових шкіл та центрів.
Проте досі ще відсутні комплексні дослідження, необхідні для побудови цілісної системи управління державними пакетами акцій з урахуванням сучасного стану та особливостей завдань участі нашої держави в капіталі вітчизняних господарських товариств. Це є особливо важливим для виявлення та узагальнення тенденцій, стійких зв‘язків, нових факторів щодо вдосконалення корпоративних відносин в Україні та їх адекватного відображення в Державній програмі приватизації на 2004-2006 рр.
Сучасний стан науково-теоретичного аналізу досліджуваної теми потребує подальшої виваженої систематизації теоретико-методологічних і прикладних підходів до процесу управління державними пакетами акцій для формування на цій основі нових значущих результатів у межах предметної діяльності за галуззю науки «державне управління». Актуальність проблеми зумовила вибір теми дисертаційної роботи, мету та завдання дослідження.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати досліджень автора, отримані в процесі виконання планових завдань за темою «Методологічні та інституціональні засади державного регулювання економіки» (номер держреєстрації ДР ОК 0101U003342) комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» (номер держреєстрації ДР ОК 0200U0041030).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретико-методологічних та прикладних положень щодо підвищення результативності управління державними пакетами акцій в Україні.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- здійснити системний аналіз наукової літератури, законодавчих і нормативних джерел з теми дисертації та виявити перспективні напрями досліджень, актуальні для галузі науки «державне управління»;
- розкрити цілі, наслідки, принципи участі держави в капіталі акціонерних товариств у ринковій системі господарювання;
- уточнити зміст поняття «управління державними пакетами акцій» та виявити напрями доцільних практичних дій з підвищення ступеня досягнення цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств;
- визначити особливості управління державними пакетами акцій у перехідній економіці;
- охарактеризувати запроваджені в Україні методи управління державними пакетами акцій та оцінити їх результативність;
- виявити необхідні умови подальшого розвитку управління державними пакетами акцій в Україні;
- розробити науково-практичні рекомендації з удосконалення управління державними пакетами акцій за найбільш перспективними напрямами цієї діяльності в Україні.
Об‘єкт дослідження - пакети акцій, які належать державі у статутному фонді акціонерних товариств України.
Предмет дослідження - теоретико-методологічні та прикладні засади управління державними пакетами акцій в умовах переходу господарської системи України до соціально орієнтованої ринкової економіки.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що результативність управління державними пакетами акцій в сучасних умовах України безпосередньо залежить від удосконалення їх приватизаційного продажу, реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління акціонерних товариств, впровадження доцільних стратегій розвитку холдингових компаній за участю держави .
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в дисертації мети використано такі методи. Методи індукції, порівняння, аналогії й наукового абстрагування застосовувалися для визначення предмета, окремих складових процесу управління державними пакетами акцій та їх співвідношення, вивчення механізмів реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств; класифікації, логіко-статистичного, порівняльного аналізу й синтезу - для з’ясування особливостей та результативності запроваджених в Україні методів управління державними пакетами акцій. Прогностичні методи (моделювання, узагальнення незалежних характеристик) використовувалися для виявлення перспективних напрямів та розробки рекомендацій з удосконалення відповідної державно-управлінської діяльності. Достовірність здобутих результатів забезпечувалась завдяки використанню методів наукової ідентифікації, зіставно-порівняльного аналізу наукових джерел тощо.
Інформаційною базою дисертації є законодавчі й нормативно-правові документи, дані Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Рахункової палати України, наукові праці та Iнтернет-ресурси щодо відображення ролі держави в корпоративних відносинах у розробках провідних фахівців і наукових центрів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається внеском автора у вирішення актуальної науково-практичної проблеми в галузі державного управління - дослідження специфіки і напрямів удосконалення управління державними пакетами акцій в Україні. У процесі вирішення зазначеної проблеми в дисертації
вперше:
- обґрунтовано концептуально-методологічні засади управління державними пакетами акцій щодо ступеня реалізації цілей участі держави в капіталі вітчизняних акціонерних товариств; визначено сукупність засобів синхронізації і узгодження процесів приватизаційного продажу акцій виробничих корпорацій та використання відповідних активів без змін їх форми власності;
- доведено необхідність пропорційного розвитку управління державними пакетами акцій через узгодження та вдосконалення загальних, спеціальних та забезпечувальних функцій уповноважених органів виконавчої влади та їх представників в органах управління компаній і створення доцільних інституціональних та процедурних умов цієї діяльності;
удосконалено:
- науково-методичні підходи з оцінювання результативності управління державними пакетами акцій з позицій цільового розгляду, а саме: внесено уточнення та доповнення в сукупність кількісних показників (виокремлено підходи з оцінювання ступеня досягнення комерційних (фінансових) цілей та завдань участі держави в капіталі акціонерних компаній у системі загальнодержавних соціально-економічних цілей), запропоновано метод якісного аналізу стосовно реалізації загальних принципів аналізованої діяльності;
- опис засобів реалізації корпоративно-дивідендної діяльності держави завдяки доцільному урізноманітненню способів розрахунків господарських товариств за дивідендами з Державним бюджетом (через використанням механізмів цільового кредитування, додаткових емісій акцій, випуску корпоративних облігацій тощо) та розвитку системи адміністрування цих розрахунків для забезпечення прозорості відповідних схем й усунення порушень акціонерного законодавства;
дістали подальшого розвитку:
- характеристика умов забезпечення системної логіки вжиття заходів щодо підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій виробничих компаній, що передбачає чітке розмежування процедур продажу об‘єктів масової та індивідуальної приватизації, запровадження адекватних засобів їх втілення;
- уточнення напрямів реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління акціонерних товариств через: запровадження інституту представників держави на професійній основі; регламентацію і забезпечення контролю за діяльністю уповноважених осіб та відповідальних представників уповноважених органів виконавчої влади; налагодження цілісної системи навчання, сертифікації, атестації відповідної групи державних службовців;
- стратегії діяльності холдингових компаній за участю держави; пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства; методичне забезпечення становлення управлінських відносин всередині холдингів; удосконалення змісту, форм і методів державного регулювання діяльності цих господарських організацій.
Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення й наукові результати дисертації впроваджено в Національній академії державного управління при Президентові України в процесі розробки і викладання модулів «Державне регулювання макроекономічних процесів», «Формування приватного сектора економіки в Україні» (довідка № 307 від 12.11.2004 р.).
Науково-практичні висновки, пропозиції, рекомендації дослідження враховані та використані:
- при вдосконаленні змісту, тематики навчальних заходів, підготовці безпаперових інформаційних довідників Центрами перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Київської обласної державної адміністрації (довідка № 20 від 19.02.2004 р.) та Київської міської державної адміністрації (довідка № 53 від 12.03.2004 р.);
- у процесі розробки та реалізації державної політики у сфері реформування відносин власності та управління державним сектором економіки Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка № 23-23/2159 від 14.07.2004 р.);
- під час підготовки проектів підпрограм ринкової трансформації та приватизації промислових комплексів України в межах розробки Державної програми приватизації на 2004-2006 рр. та Державної програми розвитку промисловості на 2003-20011 рр. Міністерством промислової політики України (довідка № 12/2-3-388 від 22.11.2004 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження узагальнені та оприлюднені в авторських доповідях на науково-практичних конференціях: «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (Київ, 2002); «Актуальні проблеми корпоративного управління в Україні» (Львів, 2002); «Теорія і практика формування та розвитку корпоративного сектора економіки» (Київ, 2003); «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції» (Київ, 2003).
Дисертація обговорювалася на методологічних семінарах і засіданнях кафедри економічної теорії та історії економіки НАДУ при Президентові України.
Публікації. Основні положення, висновки, рекомендації дослідження викладені в десяти наукових працях, шість з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, чотири - у збірниках наукових праць, виданих за результатами науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 196 сторінок (у тому числі 166 сторінок основного тексту, 7 таблиць, 6 рисунків; додатки на 9 сторінках, з них 3 рисунки). Список використаних джерел містить 204 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і обґрунтовано нове вирішення науково-практичної проблеми, що полягає в дослідженні специфіки управління державними пакетами акцій в Україні, уточненні перспективних напрямів удосконалення і розробці практичних рекомендацій з підвищення результативності відповідної державно-управлінської діяльності.
Відповідно до цілей і завдань дослідження отримані такі результати теоретичного та науково-практичного характеру.
1. Дослідження наукової літератури, законодавчої і нормативної бази засвідчило, що управління державними пакетами акцій є специфічним напрямом діяльності держави, зумовленим потребами реалізації комплексу соціально-економічних та фінансових цілей держави стосовно участі в капіталі акціонерних товариств. Систематизація фундаментальних і прикладних проблем управління державними пакетами акцій у сучасних вітчизняних джерелах, особливо в межах досліджень за галуззю науки «державне управління», перебуває на початковій стадії. Це актуалізує наукові розробки з виявлення та узагальнення реальних тенденцій, стійких зв‘язків, закономірностей реалізації державою статусу акціонера виробничих компаній. Провідним напрямом подальших досліджень автор вважає формування доцільної системи державного регулювання корпоративних відносин (у тому числі через вдосконалення механізмів управління державними пакетами акцій господарських товариств) за єдиним методологічним підходом, що базується на системному аналізі в його сучасній й перспективній модифікації.
2. Методологічним орієнтиром аналізу цілей та наслідків участі держави в капіталі акціонерних товариств у ринковій економіці є посилення здатності органів державної влади впливати на характер та зміст господарської діяльності цих компаній у всіх системовизначальних галузях та виробництвах. Принципами цієї участі можна вважати те, що вона: 1) є інструментом виконання ключових соціально-економічних завдань національного розвитку; 2) обмежується чітко визначеними соціально-економічними цілями, але її обсяг має бути достатнім для реалізації таких цілей; 3) відповідає загальним стандартам та нормам корпоративного управління.
3. У змісті поняття «управління державними пакетами акцій» уточнено особливості форм реалізації цієї діяльності, функцій (загальних, спеціальних, забезпечувальних), принципів, критеріїв її результативності. Автором пропонується в подальшому розглядати зміст аналізованого поняття з урахуванням наведених характеристик, а вдосконалювати аналізований процес із системним визначенням адресного застосування загальних та спеціальних функцій з боку уповноважених органів державної влади та їх представників в управлінських структурах компаній.
4. Специфіка соціально-економічного розвитку країн з перехідною економікою зумовлює необхідність своєчасної синхронізації приватизаційного продажу акцій виробничих компаній та використання відповідних активів без зміни їх форми власності. Це є ключовим напрямом аналізу та вдосконалення досліджуваної діяльності в цих країнах, і зокрема в Україні.
Подальше впорядкування і розвиток управління державними пакетами акцій в нашій країні передбачає обов‘язкове визначення довгострокових цілей участі держави в капіталі вітчизняних компаній. Втілення зазначених цілей має базуватися на новітніх наукових знаннях та забезпечувати можливості поєднання державно-управлінських і бізнес-корпоративних технологій. Автор доводить, що саме такий підхід дає змогу виявити можливі альтернативи використання пакетів акцій, що належать державі, і розпорядження ними та реалізувати найвигідніший з них.
Виявлено протиріччя між якістю опису соціально-економічних цілей управління державними пакетами акцій та відповідного опису фінансових (комерційних) цілей діяльності акціонерних товариств. Це протиріччя полягає в недостатньому врахуванні вихідних базових принципів участі держави в капіталі відповідних компаній.
5. Установлено, що запроваджені методи управління аналізованими активами в Україні становлять необхідну, але не достатню сукупність і розраховані лише на обмежений строк використання. Внаслідок цього акценти переносяться на короткострокові цілі, пов‘язані передусім із забезпеченням приватизаційного продажу аналізованих активів. Формуванню ж стратегічних цілей участі держави в капіталі господарських товариств з боку органів державної влади до цього часу не приділяється належної уваги, що спричинено невідпрацьованістю системи науково-практичних підходів до досліджень у цій сфері.
Результативність запроваджених в Україні методів управління державними пакетами акцій, що оцінена дисертантом з позицій досягнення цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств, є недостатньою. Це зумовлено передусім фрагментарним, некомплексним характером реалізації загальних, спеціальних і забезпечувальних функцій аналізованої діяльності, не досить чітким описом їх розподілу між уповноваженими органами державної виконавчої влади. Такий стан справ визначається наскрізними характеристиками діючих методів - їх тимчасовістю та обмеженістю використання в часі.
6. Подальший розвиток управління державними пакетами акцій в Україні потребує чітко визначеного поєднання інституціональних та процедурних умов.
Інституціональними умовами виступають: диференціація різних груп державних пакетів акцій при організації додаткових емісій аналізованих цінних паперів, здійсненні процедур банкрутства та фінансової санації відповідних підприємств, проведенні корпоративно-дивідендної політики держави; оптимізація розміру, складу цих активів відповідно до визначених цілей і завдань участі держави в капіталі акціонерних товариств; формування та реалізація єдиної програми державного корпоративного управління.
Процедурними умовами виступають: створення нормативно-правових засад індикативного (рекомендованого) планування діяльності підприємств державного сектора економіки; розробка стандартів контролю за рівнем ефективності роботи таких підприємств; запровадження дієвих механізмів аналізу їх господарських зв‘язків щодо запобігання завданню збитків державі; уточнення та належне організаційно-правове оформлення повноважень, сфер регулювання і відповідальності між Фондом державного майна України та уповноваженими органами виконавчої влади; посилення ролі механізмів фондового ринку в організації руху аналізованих цінних паперів; упорядкування системи інформаційного, організаційно-кадрового, нормативно-правового забезпечення відповідної державно-управлінської діяльності.
7. На основі результатів дослідження запропоновано такі практичні рекомендації щодо вдосконалення управління державними пакетами акцій за найбільш перспективними напрямами цієї діяльності в Україні:
- для підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій виробничих компаній доцільно вжити комплекс заходів щодо прискорення продажу залишків акцій - об'єктів масової приватизації та забезпечення індивідуального підходу з максимальним урахуванням особливостей компаній групи Г.
З метою прискорення продажу залишків акцій підприємств - об'єктів масової приватизації необхідно: розширити сферу торгів через фондові біржі, запровадити нові схеми проведення аукціонів - зі зниженням ціни без обмежень, а також без оголошення ціни, спростити процедури погодження рішень органами державної влади стосовно організації таких продажів.
Забезпечення індивідуального підходу до приватизації підприємств групи Г на сучасному етапі потребує: змін пріоритетів передприватизаційної підготовки відповідних компаній з одержання більш високої продажної ціни на збереження надійності і цілісності виробничих комплексів, підвищення ефективності їх господарської діяльності в майбутньому; посилення відповідальності залучених на конкурсних засадах радників з організації конкурсів (торгів); застосування нової схеми організації таких продажів - торгів з обмеженою кількістю учасників; опрацювання механізмів продажу акцій за результатами довірчого управління, гарантованого розміщення (андеррайтингу); досягнення прозорості конкурсних продажів; запровадження інституту спеціальних представників Фонду державного майна України, які мають супроводжувати і контролювати процес приватизації відповідних підприємств на всіх етапах; удосконалення системи моніторингу приватизації з боку держави.
Дисертант наголошує на тому, що саме системне запровадження наведених вище заходів має бути докладно відображено в Державній програмі приватизації на 2004 - 2006 рр.;
- реформування інституціональних засад державного представництва в органах управління господарських товариств передбачає запровадження інституту державних представників на професійній основі - довірчих управляючих державними активами. Ця ідея, на думку дисертанта, має втілюватися поступово, принаймні в кілька етапів.
На першому етапі доцільно сформувати нормативно-правову базу діяльності професійних представників держави, створити банк кадрової інформації про осіб, що можуть претендувати на такі посади.
На другому етапі важливо започаткувати декілька «пілотних» проектів з організації державного представництва на професійній основі, відпрацювати механізми правової діяльності відповідних осіб.
Реформування засад державного представництва в органах управління акціонерних компаній потребує суттєвого вдосконалення діяльності уповноважених осіб (приватних комерційних структур) та відповідальних представників (штатних працівників Фонду державного майна України та уповноважених органів виконавчої влади). Це передбачає: розробку та запровадження загальних правил реалізації прав держави як акціонера відповідних компаній, встановлення критеріїв оцінки роботи таких представників, визначення джерел фінансування відповідної діяльності. Доцільним є запровадження системи обов‘язкової сертифікації і періодичної атестації відповідних груп фахівців;
- для подальшого розвитку державних холдингових компаній конче необхідно завершити розробку Законів України «Про впорядкування правового режиму передачі держпакетів акцій акціонерних товариств державним акціонерним і холдинговим компаніям», «Про управління об‘єктами державної власності», «Про холдингові компанії», «Про корпоратизацію державних підприємств» та прийняти їх. Автор робить акцент на тому, що успішність доопрацювання цих законів багато в чому залежить від ступеня відображення в них таких питань: деталізації опису організаційно-правових засад та меж впливу держави на господарську діяльність цих компаній; розвитку системи їх фінансової підтримки з боку держави; стимулювання органів державної виконавчої влади до ефективної участі в організаційному проектуванні аналізованих господарських організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Економічна енциклопедія: у трьох томах / Ред. кол.: ... С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія». - Т. 1. - 2000. - 864 с.; - Т.2. - 2001. - 848 с.; - Т.3. - 2002. - 952 с.

2.

Загородний А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник: 4-те видан., випр. та доповн. К.: Тов-во «Знання», КОО; Львів: Вид-во Львів.банк. ін-ту НБУ, 2001. 566 с.

3.

Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право: Навч. посіб. для вищих навч. закл. - К.: Атіка, 2000. 544 с.

4.

Бернар И., Колли Ж.-К. Толковый экономический и финансовый словарь: французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология: В 2-х тт. / Пер. с фр. М.: Международные отношения, 1997. - Т.1 - 784 с.; - Т.2 - 760 с.

5.

Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины: Учеб. пособ. - Х.: Фирма «Эспада», 2001. 287 с.

6.

Мильнер Б.З. Теория организаций: Курс лекций. - М: ИНФРА-М, 1998. - 336 с.

7.

Кныш М.И., Пучков В.В., Тютиков Ю.П. Стратегическое управление корпорациями: 2-е изд., перераб и дополнен. - СПб: КультИнформПресс, 2002. - 240 с.

8.

OECD Principles of Corporate Governance. - http://www.oecd.org/daf/ corporate/principles/html

9.

The development of enterprises of public participation and of general economic interest in Europe since 1996: CEEP Statistical review, 2000. - http://www.сеер.01.statrev/html

10.

Державне управління: Словн.-довідн. / Уклад.: В.Д.Бакуменко, Д.О.Безносенко, І.М.Варзар, В.М.Князєв, С.О.Кравченко, Л.Г.Штика; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменко. К: Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.

11.

Дзюбик С.Д. Сучасна економічна теорія і проблеми її застосування: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 168 с.

12.

Осипов Ю.М. Теория хозяйства: В 3-х тт. - Т.1: Общие основания. - М.: Изд-во МГУ, 1998. - 468 с.

13.

Албегова И.М., Емцов Р.Т., Холопов А.В. Государственная экономическая политика: опыт перехода к рынку / Под общ. Ред. Сидоровича А.В. - М.: Изд-во «Дело и Сервис», 1998. - 320 с.

14.

Шамхалов Ф.И. Государство и экономика: (власть и бизнес) / Отд. Экономики РАН: Научн. - ред. совет изд-ва «Экономика». - М.: ОАО «Экономика», 1999. 414 с.

15.

Савченко В., Шулус А. Феномен государственного предпринимательства // РЭЖ. - 1997. - №1. - С. 63-69.

16.

Тарануха Ю. Предпринимательство в переходной экономике // Экономист. - 2000. - №10. - С. 42-48.

17.

Brooks St. Who’s in charge? The Mixed Ownership Corporation in Canada. - Halifax, Nova Scotia, The Canadian Institute for Research on Public Policy, 1987. - 143 p.

18.

Клинова М.В. Государственное предпринимательство в странах Европейского сообщества: экономическая роль и тенденции развития / Отв. ред. Виноградов В.А. М.: Наука, 1988. - 184 с.

19.

Торкановский Е. Особенности управления акционерными обществами с государственным капиталом // Хозяйство и право. - 1997. - №8. - С. 31-40.

20.

Поважный А.С. Трансформационные процессы корпоративного управления. - Донецк: Ин-т экономики промышленности, 2001. - 290 с.

21.

Ахмедуев А. Механизм хозяйствования государственных и муниципальных предприятий // Экономист. - 1996. - №10. - С. 24-36.

22.

Торкановский Е. Государственное предпринимательство: организационно-правовые формы // Вопр. экономики. - 1995. - №12. - С. 76-83.

23.

Волостнов Н. Методологические основы анализа эффективности государственных предприятий // Экономист. 2002. - №5. С. 55-58.

24.

Galal A., Shirley M. Bureaucrats in business: the economics and politics of government ownership: World Bank policy research report. Washington, DC: World Bank, 1995. 346 p.

25.

Миленбуш Х. Государство и предприятия // Пробл. теор. и практики управ. 1996. - №1. - С. 63-65.

26.

Стігліц Дж. Е. Економіка державного сектора / Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський. К.: Основи, 1998. - 854 с.

27.

Корнаи Я. Юридические обязательства, проблемы их соблюдения и мягкие бюджетные ограничения // Вопр. экономики. 1998. - №9. - С. 33-45.

28.

Рассадина А. Государственный сектор в развитых странах (опыт Франции и Великобритании) // Экономист. 2002. - №6. С. 9-22.

29.

Балацкий Е. Государственный сектор в системе макроэкономического регулирования // Пробл. теор. и практики управ. 2001. - №1. - С. 60-65.

30.

Білик М.І. Управління фінансами державних підприємств. К.: Тов-во «Знання», КОО, 1999. - 312 с.

31.

Галиця І. Державне підприємництво та управління державними підприємствами в перехідній економіці // Вісн. УАДУ. - 1996. - №3. - С. 78-87.

32.

Зеленський С.В. Корпоративно-управлінська функція держави: мета і передумови удосконалення // Фінанси України. - 2000. - №9. - С. 25-31.

33.

Чечетов М., Жадан І. Державне регулювання та державне підприємництво: міфи і реальність // Економіка України. - 2001. - №12. - С. 10-18.

34.

Роза Ж.-Ж. Национализация, приватизация и распределение прав финансовой собственности // Вестн. МГУ. Сер. 6 «Экономика». - 1994. - №2. - С. 42-53.

35.

Студенцов В.Б. Государственное предпринимательство: теория и практика // Общество и экономика. 1997. - №3/4. - С. 26-52.

36.

Меньшиков С. Новая экономика: Основы экономических знаний. - М.: Международные отношения, 1999 - 394 с.

37.

Ставровський Є. Про формування державного сектора економіки // Економіка України. - 1999. - №7. - С. 12-19.

38.

Iskander M.R., Chamlou N. Corporate Governance: A framework for Implementation - Washington. - D.C.: The International Bank for Reconstruction and Development ( World Bank Group), 2000. 210 p.

39.

Кошкин В. К реализации государственных интересов в смешанных акционерных обществах // РЭЖ. - 1996. - №4. - С. 10-18.

40.

Демб А., Нойбауер Ф.-Ф. Корпоративне управління: віч-на-віч з парадоксами / Пер. з англ. - К.: Основи, 1997. 303 с.

41.

Корпоративное управление: владельцы, директора и наемные работники акционерного общества / Под ред. М.Хесселя: Пер. с англ. - М.: Джон Уайли энд Санз, 1996. 240 с.

42.

Спасибо-Фатеева И.В. Акционерные общества: корпоративные правоотношения. - Харьков: Право, 1998. - 256 с.

43.

Торкановский Е. Акционеры и управление фирмой // Вопр. экономики. - 1997. - №9. - С. 36-44.

44.

Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. Авторів; Наук. керів. Цвєтков В.В. - К.: Оріяни, 1998. - 364 с.

45.

Задорожный Г.В. Собственность и экономическая власть. - Х: Основы, 1996. - 144 с.

46.

Акбашев Б. Управление, собственность и государственное регулирование экономики // РЭЖ. - 1993. - №4. - С. 56-61.

47.

Москаленко В.П., Шипунова О.В. Финансово-экономический механизм промышленного предприятия. Сумы: Довкілля, 2003. - 176 с.

48.

Денисов А.Ю., Жданов С.А. Экономическое управление предприятием и корпорацией. - М.: Изд-во «Дело и сервис», 2002. 416 с.

49.

Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 160 с.

50.

Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. - К.: Знання - Прес, 2002. - 317 с.

51.

Чечетов М., Жадан І. Удосконалення управління державними корпоративними правами - стратегічний напрям ринкових перетворень в Україні // Економіка України. - 2001. - №2. - С. 4-12.

52.

Порошенко П.О. Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. Одеса, 2002. - 17 с.

53.

Гришан Ю.П., Мендрул О.Г. Концептуальні засади управління державними корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. - 2001. - №4. - С. 45-47.

54.

Мальгинов Г. Государство как акционер в условиях российской переходной экономики // Пробл. прогнозирования. 2001. - №3. - С. 59-77.

55.

Управление государственной собственностью / Учебн. под ред. Кошкина В.И., Шупыро В.М. - М.:ИНФРА-М, 1997. - 496 с.

56.

Тараш Л.И. Экономический аспект управления государственной акционерной собственностью // Актуал. пробл. економіки. - 2003. - №11. - С. 21-34.

57.

Соколи І.І. Система організації і управління частками державного майна в промисловості: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.07.01 / НАН України, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень. - Одеса, 1999. 18 с.

58.

Рибалкін В., Мамичева Л. Механізм і форми реалізації акціонерної власності // Економіка України. - 1999. - №4. - С. 67-74.

59.

Державне регулювання економіки: Підруч. для вищих навч. закл.; Друге вид., випр. і допов. / І.Р. Михасюк, А.Ф.Мельник, М.І.Крупка, В.М.Залога. - К.: Атіка, Ельга - Н, 2000. - 592 с.

60.

Государственное управление социалистической общенародной собственностью (административно-правовой аспект проблемы) / Под ред. Козлова Ю.М. - М.: Изд-во МГУ, 1983. - 271 с.

61.

Собственность в ХХ столетии: Научн. монограф. / Под общ. ред. Виноградова В.А. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2001. 960 с.

62.

Талапина Э.В. Управление государственной собственностью. - СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. 455 с.

63.

Мотылев А., Вырковский А. Эффективное управление государственной собственностью // Журнал для акционеров. - 2003. - №2. - С. 44-46.

64.

Государственное управление: основы теории и организации / Учебн. под ред. В.А.Козбаненко. - М.: Статут, 2000. - 912 с.

65.

Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер‘янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.

66.

Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций - М.: Юридическая литература, 1997. - 400 с.

67.

Масютин С.А. Механизмы корпоративного управления: Научн. моногр. - М.: ЗАО «Финстатинформ», 2002. - 240 с.

68.

Костикова Э., Черкашина М., Швецков В. «Золотая акция» - специальное право // Рынок ценных бумаг. - 1998. - №5(116). - С. 29-31.

69.

Сорде Б. Розвиток взаємовідносин між державою та підприємствами у Франції // Економка України. - 1995. - №3. - С. 67-71.

70.

Виссарионов А. Плановый контракт по управлению государственным предприятием: проблемы формирования // Пробл. теор. и практики управл. - 1995. - №1. - С. 81-85.

71.

Мельник Л.Е., Душин Б.В., Карпенко А.Н., Мельник Л.Л. Собственность в рыночной системе хозяйства: Моногр. Днепропетровск: Січ, 1999. - 160 с.

72.

Голиков В.И., Николян А.В., Голикова Т.В. Предприятие в системе государственного управления и регулирования. - К.: НАН Украины, Ин-т прогнозирования, 1998. 383 с.

73.

Corporate Governance of Public Enterprises in Transitional Economies / Еd. by D.Panner. Washington, D.C: World Bank, 1996 (World Bank technical paper, №323). - 147 p.

74.

Виссарионов А., Федорова И. Государственный сектор: границы, контроль, управление // Экономист. - 2003. - №6. - С. 3-12.

75.

Бердникова Т.Б. Акционерное общество на рынке ценных бумаг. - М.: Финстатинформ, 1997. 141 с.

76.

Ставровський Є.В. Фінансові аспекти управління державними (комунальними) підприємствами // Фінанси України. - 1998. - №6. - С. 50-58.

77.

Савченко А. Экономические основы управления государственной собственностью // Пробл. теор. и практики управ. - 2000. - №6. - С.28-32.

78.

Ефективність державного управління / Бажал Ю.М., Кілієвич О.І., Мертенс О.В., Пятницький В.Т., Романюк О.П., Юрчишин В.В.; За заг. ред. І.В.Розпутенка. - К.: Вид-во «К.І.С.», 2002. - 420 с.

79.

Брейли А., Мейерс С. Принципы корпоративных финансов / Пер. с англ. - М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1997. - 1120 с.

80.

Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Стоимость компаний: оценка и управление: Пер. с англ. - М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1999. - 576 с.

81.

Tanzi V. The role of the State and Quality of the Public Sector: International Monetary Fund (IMF Working Paper, March 2000, WP/00/36). - 27 p.

82.

Канов О. Моделі розвитку державної власності: історичний досвід ХХ століття // Економіка України. - 2004. - №4. - С. 72-79.

83.

Вюйлстек Ч. Методы и практика приватизации: Всемирный банк. Рабочий обзор №89. Техника приватизации государственных предприятий. Часть 1.: Пер. с англ. - М.: АО Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. - 192 с.

84.

Методы приватизации крупных предприятий: Центр ОЭСР по сотрудничеству с европейскими странами переходной экономики: Пер. с англ. - М.: Изд-во «Прогресс-Академия», 1994. - 191 с.

85.

Plionis D., McWilliams A. Privatization: Investing in State-Owned Enterprises Around the World. - Ernst&Young, 1994. - 192 p.

86.

Приватизация: опыт Германии и стран с реформируемой экономикой Центральной и Восточной Европы / Бюро приватизационных программ Немецкого общества по техническому сотрудничеству (Под ред. Б.Таннера, В.Келера). - Эшборн, ФРГ, 1999. - 218 с.

87.

Kumar A. The State Holding Company: Issues and Options: Washington, D.C.: World Bank, 1992 (World Bank Discussion Papers, №187) 55 p.

88.

Кузнецов П., Муравьев А. Государственные холдинги как механизм управления предприятиями государственного сектора // Вопр. экономики. - 2000. - №9. - С. 34-47.

89.

Государство и собственность: новый смысл доверительного управления: Материалы Национального ин-та корпоративной реформы // Рынок ценных бумаг. - 2001. - №14(197)