Українська мова в епістолярних текстах кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Черкез Інна Богданівна

УДК 811.161.2’276.11’38

Українська мова в епістолярних текстах
кінця ХІХ початку ХХ ст.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ткач Людмила Олександрівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Чернівці 2008

Зміст

Зміст ...

2

Умовні позначення текстових та лексикографічних джерел......

5

Вступ .....

11

Розділ 1. Український епістолярій кінця ХІХ початку ХХст.
та аспекти його дослідження ......

19

1.1. Лінгвокультурні аспекти дослідження українського епістолярію
кінця ХІХ початку ХХ ст. ..................................

19

1.2. Проблеми українського правопису та літературного слововжитку
в листуванні українських культурних діячів кінця ХІХ початку
ХХст. ......................................................................................................

24

1.3. Епістолярій кінця ХІХ початку ХХ ст. як джерело дослідження
соціолекту української інтелігенції ......

38

1.4. Вплив соціокультурних і територіальних чинників на мовне
оформлення епістолярних текстів .....................

48

Висновки до розділу ......

60

Розділ 2. Епістолярні тексти як джерело відтворення фонетичних,
словотвірних та граматичних особливостей мовних одиниць,
характерних для інтелігентського соціолекту ................................

62

2.1. Фонетичні особливості мовних одиниць морфологічного рівня,
вживаних у мовленні української інтелігенції кінця ХІХ початку
ХХ ст. ......................................................................................................

62

2.1.1. Фонетичні особливості дієслівних форм ..........

62

2.1.2. Відтворення фонетичних особливостей відносних прикметників,
числівників, займенників ...

67

2.1.3. Вияви графічної неусталеності в написанні слів
іншомовного походження ..

72

2.2. Морфемно-словотвірні особливості мовних одиниць, зафіксованих
в епістолярних текстах кінця ХІХ початку ХХст. ..........

74

2.2.1. Словотвірні особливості іменників .......

75

2.2.2. Префіксальні дієслівні деривати в епістолярних текстах
кінця ХІХ початку ХХст. у зіставленні зі спільнокореневими
семантично тотожними та синонімічними словами
сучасної української літературної мови ...

77

2.2.3. Особливості вживання прикметників із суфіксами -альн(ий),
-(и)ч(ий), -ічн(ий), -н(ий) .............

82

2.3. Граматичні особливості мовних одиниць, ужитих в епістолярних
текстах кінця ХІХ початку ХХст. .....

83

2.3.1. Граматичні особливості іменника. Категорія роду
та словозміна ...........................................................................................

84

2.3.2. Граматичні особливості дієслівних форм .

92

2.3.3. Вживання редуплікованих форм вказівних займенників
тот, тота, тото, тоті, тамтой, тамта, сеся, сесі ....

101

2.3.4. Ступені порівняння прикметників і прислівників ...

102

2.4. Особливості будови одиниць синтаксичного рівня .....

105

2.4.1. Особливості словосполучень, побудованих на основі
граматичного зв’язку керування ....

105

2.4.2. Особливості предикативних одиниць .......

116

Висновки до розділу ...

121

Розділ 3. Лексико-стилістичні особливості
інтелігентського соціолекту .......................................................

123

3.1. Особливості вживання народнорозмовної лексики в епістолярії
української інтелігенції кінця ХІХ початку ХХст. .........

123

3.2. Лексика іншомовного походження в соціолекті
української інтелігенції кінця ХІХ початку ХХст. .........

145

3.2.1. Латинізми .........

146

3.2.2. Германізми .......

153

3.2.3 Особливості вживання церковнослов’янізмів .......

159

3.2.4. Русизми ....

169

3.2.5. Семантичні особливості слів іншомовного походження,
їх детермінологізація та синонімічні зв’язки ...

170

3.3. Особливості лексичного значення дієслів та віддієслівних
іменників спільного фонду української та польської мов .....

180

3.4. Іншомовні нетранслітеровані елементи
в інтелігентському соціолекті ............................................................

190

3.5. Оказіональне словотворення та слововживання
в епістолярних текстах української інтелігенції .....

200

Висновки до розділу .

203

Висновки....

206

Список використаної літератури ..

211

Вступ
Вивчення епістолярних текстів в українській філології розпочалося порівняно недавно, хоч іще від середини ХІХ століття епістолярна спадщина стала об’єктом дослідження істориків та літературознавців, метою яких була публікація листів видатних громадських і культурних діячів як цінних свідчень про національно-культурне життя українців кінця ХІХ початку ХХст. Першим таку спробу здійснив І.Франко в журналі „Житє і слово” за 1885р., де опублікував листи П.Грабовського. Наступним великим епістолярним виданням була „Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом”, підготовлена М.Павликом і видрукувана у 8-ми томах у 1901р. та впродовж 19101911рр. у Чернівцях*.
У ХХст. кількість опублікованих листів видатних представників інтелі­генції поповнилася завдяки відкриттю доступу до історичних архівів та архівів рукописної спадщини тих діячів української культури, чиї імена раніше були вилучені з культурно-історичного процесу через політико-ідеологічні чинники. Від середині 1980-их років чимало таких матеріалів уперше вводилося в культурно-науковий обіг, стаючи основою статей і монографій літературознавців, істориків, мовознавців. В останні десятиліття ХХст. зацікавлення істориків та дослідників мови до епістолярію видатних діячів української культури особливо пожвавилося. Це виявилося в опублікуванні численного обсягу листів як приватного, так і офіційного характеру, що представляють різні періоди історії української мови**.
Проте значна частина листування української інтелігенції періоду кінця ХІХ початку ХХ ст., у тому числі й представників мовознавчого фаху, залишається неопублікованою. Чимало таких листів зберігається в архіві професора В.Сімовича у відділі рідкісної і цінної книги наукової бібліотеки Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. Серед адресантів В.Сімовича відомі мовознавці та культурні діячі А.Артимович, Д.Антонович, В.Ганцов, Є.Грицак, І.Зілинський, Б.Кобилянський, О.Курило, М.Наконечний, І.Панькевич, С.Смаль-Стоцький та ін. Їхні листи розкривають невідомі й маловідомі факти з історії українського наукового та освітнього життя в Галичині, Закарпатті та еміграції, промовистими деталями дозволяють глибше пізнати ті завдання, які мали перед собою ці учені, а також ті морально-психологічні умови, у яких їм доводилося працювати.
Епістолярій є об’єктом дослідження різних гуманітарних наук історії, лінгвістики, культурології та ін. Мовознавчі дослідження епістолярних текстів зосереджено на розгляді приватного листування ХVІІІ ст. (В.Передрієнко), мовностилістичних особливостях листування письменників, культурних діячів, науковців (С.Богдан, О.Братаніч та ін.), впливі епістолярію українських письменників кінця ХІХ початку ХХ ст. на процес нормалізації української літературної мови (М.Пилинський, К.Ленець, Л.Лушпинська), визначенні лінгвостилістичних характеристик епістолярного стилю, вивченні його історії, дискусіях щодо статусу епістолярію (К.Ленець), ролі письменницької листовної спадщини у розв’язанні проблем літературної мови та мовознавства (В.Статєєва), вивченні мовленнєвого етикету (С.Богдан, К.Ленець, О.Мельничук, Н.Журавльова), розгляді фразеологічних, етикетних та дискурсивних одиниць (С.Ганжа, Е.Вєтрова, Н.Павлик) тощо. Листування є цінним джерелом для висвітлення соціальних аспектів функціонування української мови періоду становлення її літературних норм в умовах полілінгвізму кінця ХІХ початку ХХ ст. в українському культурному середовищі (О.Палінська та ін.), а також може виступати матеріалом для виокремлення як типологічних, так й індивідуальних рис ідіостилю того чи іншого культурного діяча зазначеного періоду, що в комплексі дасть змогу визначити характерні мовні особливості інтелігентського соціолекту.
Наше зацікавлення епістолярними текстами перебуває в руслі соціолінгвістичних досліджень, що значно активізувалися впродовж останніх десятиліть. З соціолінгвістичного погляду мова освічених верств це літературна мова, „і вона сильно різниться від мови простонародної чи говіркової” [155, с.65], а тому є особливо цікавим об’єктом дослідження.
Актуальність дисертації зумовлена дедалі нагальнішою потребою вдосконалення норм сучасної української літературної мови на підставі тих тенденцій її розвитку, що були характерні для періоду кінцяХІХ початкуХХст. часу найбільш активної нормотворчої діяльності української інтелігенції, в якій поєдналися наукові зусилля вихідців з усіх українських земель. Важливу аргументаційну базу для перегляду та обґрунтування тих чи інших правописних, стилістичних, граматичних норм можуть надати саме епістолярні тексти цього періоду, оскільки вони відображають тогочасне розмовне мовлення представників української інтелігентної верстви.
Актуальність дисертаційного дослідження підсилена ще й тим, що в сучасному українському мовознавстві бракує комплексних соціолінгвістич­них праць, присвячених мовленню української інтелігенції кінцяХІХ початкуХХст. Використання епістолярних текстів цієї соціальної верстви дозволяє виявити ті специфічні мовні риси, які витворилися у співпраці східноукраїнської та західноукраїнської інтелі

Список літератури

Висновки
1.Епістолярні тексти названого періоду є унікальним історичним джерелом, що відображає мовлення тієї соціальної верстви, чия діяльність була пов’язана з українським мовно-культурним відродженням, та дозволяють окреслити риси соціально-мовленнєвого портрету української інтелігенції кінцяХІХ початку ХХст. Документальна цінність епістолярію зумовлена тим, що саме в листах зафіксовано такі мовні факти, без яких неможливо об’єктивно висвітлити процес становлення фонетичних, лексичних, граматичних норм в період активного формування української літературної мови як загальнонаціональної. Листування дає змогу простежити наслідки впливу різних соціальних чинників на вироблення і закріплення мовних навичок представників української інтелігенції, а також виявити соціально детерміновані мовні символи-маркери, що їх можна кваліфікувати як диференційні ознаки інтелігентського соціолекту. Дослідження виявило необхідність вироблення єдиних, обов’язкових для всіх упорядників видань епістолярної спадщини кінця ХІХ початку ХХст. чітко визначених лінгвотекстологічних засад відтворення мови і графічних особливостей авторського тексту.
2.Аналіз мовознавчих праць, спеціально присвячених мові листування, виявляє їх загалом невелику кількість та порівняно вузьку джерельну базу, що спирається на вибіркове залучення текстів із тієї величезної епістолярної спадщини кінця ХІХ початку ХХ ст., що становить мовний документ не меншої, а часом і більшої ваги, ніж твори художньої літератури, на яких досі зосереджувалася переважна увага українського мовознавства.
3.У листуванні української інтелігенції кінця ХІХ початку ХХст. відображено процес становлення норм української літературної мови, який переходив через стадію варіантності граматичних та фонетичних форм слів, що випливала з діалектного розшарування української мови, особливостей розвитку її літературного зразка на західноукраїнських і східноукраїнських землях та інтерферентних чинників.
4.Відмінними від сучасної норми виступають переважно такі риси мовних одиниць, які зафіксовано в листах західноукраїнської інтелігенції. Причина цього явища полягає як у граматичній та лексичній специфіці говорів південно-західного наріччя (зокрема в збереженні ними архаїчних форм), так і у варіантності форм літературної мови, що була зумовлена особливостями її регіонального розвитку на західноукраїнських та східноукраїнських землях. У міжвоєнний період, коли українські землі знову опинилися в межах різних держав, варіантність інтелігентського соціолекту законсервувалася. Майже цілковита відповідність сучасним нормам слововжитку задемонстрована в листах представників східноукраїнської інтелігенції. Такі факти дають підстави стверджувати, що процес уніфікації норм української літературної мови мав однобічний характер і в переважній більшості випадків відбувався без урахування граматичних особливостей західноукраїнських мовних одиниць, за багатьма з яких була давня традиція в літературній мові.
5.Відсутність послідовного вживання діалектних форм і поступовий відхід від них в епістолярних текстах засвідчує, що вже наприкінці ХІХст. представники української інтелігенції мали чітко усвідомлене ставлення до нормування граматичних форм літературної мови. Поступова відмова від використання діалектних форм різного рівня була тією ознакою, що вирізняла мовлення української інтелігенції від мовлення інших верств українського суспільства селянства, міщанства, робітників та ін.
6.Основою формування соціолекту української інтелігенції виступала народнорозмовна лексика як спільне тло мовної свідомості кожного індивіда, генетично пов’язане із родинним мовлення і мовою дитинства та виховання.
7.Досліджувані тексти засвідчують остаточний відхід від традицій „мовної котляревщини”, особливо поширеної в епістолярній практиці української інтелігенції середини ХІХ ст. Наприкінці ХІХ ст. її нечисленні прояви спостерігаємо в листах представників східноукраїнської інтелігенції (КесаряБілиловського, ТрохимаЗіньківського), та вже на початку ХХ ст. епістолярна „котляревщина” цілковито зникає і поступається новій епістолярній формі, характерними рисами якої були економність мовних засобів та мінімальний ступінь емоційності, співзвучні з формами нового урбаністичного суспільства.
8.Аналіз лексико-семантичних та стилістичних характеристик слів, що їх можна кваліфікувати як специфічні для інтелігентського соціолекту, засвідчує тематичну різноманітність інтелігентського мовлення. Ознак соціолектизмів набували різні за походженням слова, проте основою формування соціолекту української інтелігенції виступала народнорозмовна лексика. Залучення діалектної та розмовної лексики для зображення реалій суспільно-політичного, громадського, культурного, професійного життя супроводжува­лося переосмисленням, модифікацією семантико-стилістичних характеристик слів у відповідності до тих комунікативних настанов і потреб, які виникали в щоденній мовній практиці та діяльності української інтелігенції.
9.Контактування представників інтелігенції з носіями інших мов, а також знання інших мов та ознайомлення з іншомовними текстами сприяло запозиченню та семантичному калькуванню іншомовних лексем для збагачен­ня функціональних можливостей української мови в адміністративній, еконо­мічній, юридичній, освітній, науковій та інших сферах. Серед семантичних кальок найчастіше трапляються значення дієслів префіксальної будови, кальковані з номінативно-вивідних значень польськомовних та німецькомов­них відповідників. Такі соціолектизми становили специфічну рису інтелігентського мовлення на рівні номінативно-вивідних значень і при цьому зберігали свою співвіднесеність із народнорозмовним мовленням на рівні прямого номінативного значення. Характерною ознакою інтелігентського соціолекту були іншомовні вкраплення з німецької, польської, французької, російської мов, які відображали високу читацьку обізнаність української інтелігенції.
10.Диференційну ознаку інтелігентського соціолекту становили слова латинського походження, які використовувалися у традиційній для цих слів термінологічній функції і відображали професійне розшарування представни­ків освіченої верстви. Відчутна кількісна перевага цих елементів у мовленні західноукраїнської інтелігенції на початку ХХст. набуває тенденції до вирівнювання через попит на суспільно-політичну термінологію, який виник у східноукраїнському мовному середовищі цього періоду. Аналіз семантико-стилістичних характеристик латинізмів засвідчив поступове розширення їхнього стильового потенціалу й започаткування процесів детермінологізації.
11.Соціальну маркованість виявляють і церковнослов’янські лексичні та фразеологічні елементи, стилістичні властивості яких використовувалися для змалювання реалій політичного, громадського, культурного життя тогочасного суспільства, професійної діяльності української інтелігенції та для вираження індивідуальності мовця автора листа.
12.Мова епістолярію засвідчує синонімічність (а то й дублетність) лексичних засобів, уживаних, з одного боку, в мовленні східноукраїнської інтелігенції, а з іншого в мовленні західноукраїнської інтелігенції, проте процес взаємного впливу двох варіантів літературної мови, що відбувався насамперед на рівні спілкування між інтелігентами, сприяв формуванню спільного фонду соціолектизмів і поступовому вирівнюванню літературної норми.
13.Характерною ознакою інтелігентського соціолекту, який вирізняє цей зразок мови з-поміж інших соціально детермінованих мовних утворень, були іншомовні вкраплення з німецької, польської, французької, російської мов, які, з одного боку, відображали високу читацьку обізнаність української інтелігенції, а з іншого боку збагачували фразеологічний фонд української мови.
14.Соціолектизмами інтелігентської верстви можна вважати: 1)слова, які тематично охоплюють суспільно-політичну, офіційно-ділову, професійну сфери й позначають поняття, специфічні для діяльності представників цієї соціальної верстви; 2) слова, що позначають поняття повсякденного життя представників освічених верств; 3) іншомовні вкраплення, які характеризують культурно-освітній рівень й уживаються переважно зі стилістичною настано­вою; 4) церковнослов’янізми та вислови біблійного походження, стилістичний потенціал яких використовується для оцінки подій суспільного та громадсько­го життя кінця ХІХ початку ХХ ст., а також для характеристики людини-індивіда; 5) оказіоналізми.
15.Аналіз представленості соціолектизмів як на рівні окремого слова, так і на рівні окремого значення в „Словнику української мови” виявив, що в багатьох випадках такі слова або взагалі відсутні в його реєстрі, або відсутнє якесь окреме значення. До того ж, у стилістичному маркуванні не завжди враховано ті об’єктивні семантико-стилістичні характеристики слова, які визначали його вживання в мовленні української інтелігенції кінця ХІХ початку ХХст. та текстах інших стилів.
16. Лексичні та інші текстові одиниці, зафіксовані в листуванні української інтелігенції кінця ХІХ початку ХХ ст., відображають живий розвиток української літературної мови у його варіантності та багатогранно­сті, зв’язках із культурно-писемною традицією та територіальними діалектами. Усі ці явища заслуговують на цілісне представлення у спеціаль­них лексикографічних працях, а також на відповідні маркування стилістично­го, історичного, соціолінгвістичного та територіального характеру в загальномовному „Словнику української мови” нової редакції та спеціальних словниках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Акуленко В.В. Німецький вплив на розвиток української мови: проблеми методології // Мовознавство. 1997. №1. С.12-23.
2. Антоненко С. Эпистолярный текст как отражение культуры определённой эпохи // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкаф. зб. наук. пр. Український держ. педагогічний ун-т ім.М.П.Драгоманова / М.М.Пилинський (ред.). К., 1997. С.139-145.
3. Аркушин Г. Арго лаборів // Slavia orientalis. 2002. Т.41, №3. С.447-471.
4. Аркушин Г. Старицька мова (Арго сліпців-жебраків Західного Полісся) // Slavia orientalis. 1996. Т.14, №2. С.229-277.
5. Аркушин Г.Л. Варіанти імені, жартівливі прізвиська, псевдоніми та криптоніми Лесі Українки // Дивослово. 1995. №2. С.15-16.
6. Баб’як П. „Розсвітити новіші десятиліття українського руху...” (Про українського письменника М.Павлика і його листи) // Слово і час. 1993. №9. С.3-10.
7. Бабишкін О. Творчість Ольги Кобилянської // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах: Зб.ст. / Упорядк. та прим. Ф.П.Погребенника та ін. К.: Держлітвидав УРСР, 1963. C.212-245.
8. Бевзенко С. Діалектні відмінності у структурі українського речення // Українське мовознавство: Респ. міжвід. наук. зб. / М-во вищої та серед. спец. освіти УРСР, КДУ ім.Т.Г.Шевченка / Відп. ред. І.К.Кучеренко.. Вип.6. К.: Вища школа; Вид-во при Київ. ун-ті, 1978. С.28-39.
9. Бевзенко С. Про діалектні відмінності української мови на синтаксичному рівні // Мовознавство. 1976. №4. С.46-49.
10. БевзенкоС. До характеристики відмінностей у словотворі української діалектної мови // Мовознавство. 1975. №3. С.68-73.
11. Бідер Г. Українська мова в Габсбурзькій монархії (17721918 рр.) // Мовознавство. 1997. №1. С.24-29.
12. Білодід І.К. Контакти української мови з іншими слов’янськими і уніфікація її усної літературної форми / Інститут мовознавства ім.О.О.Поте­бні АН УРСР. Доповіді радян. делегації на VІ Міжнар. З’їзді славістів. Прага, серпень 1968р. К.: Наук. думка, 1968. 35с.; Бібліогр. в підрядк. приміт. (31 назва).
13. Богдан С. „До когось любого, і дорогого...” (Семантико-синтаксичний феномен листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської) // Дивослово. 1994. №2. С.15-19.
14. Богдан С. „Мій хтосічку, мій з папороті цвіте...” (Епістолярний образ Ольги Кобилянської: психолінгвістичний етюд) // Культура слова: Міжвід. зб. / Інститут української мови НАН України. Вип.45. К.: Наук. думка, 1994. С.54-60.
15. Богдан С. „Ще би я Вас об одній речі красненько попросила” (Етикетні формули прохання в епістолярії Лесі Українки) // Культура слова: Міжвід. зб. / Інститут української мови НАН України. Вип.46-47. К., 1996. С.150-153.
16. Богдан С. Епістолярій Лесі Українки і мовленнєвий етикет україн­ського народу // Українська мова і література в школі. 1993. №2. С.33-37.
17. Богдан С. Лист як особливий вид комунікативної діяльності // Проблемні питання синтаксису: Зб.ст. / Інститут української мови НАН України, Чернівецький державний ун-т. Чернівці, 1997. C.157-163.
18. Богдан С. Листування як визначальний елемент мовленнєвої діяльності Лесі Українки // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. Т.2. Луцьк, 2005. С.291-315.
19. Богдан С. Стереотипи мовної поведінки в українській епістолярії // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Мовознавство: Зб. наук. ст. Чернівці: Рута, 2003. С.80-84.
20. Богдан С. Стереотипи мовної поведінки Юрія Федьковича в епістолярних текстах // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Вип.274-275: Слов’янська філологія. Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури. Чернівці: Рута, 2005. С.455-462.
21. Богдан С. Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 34. Ч.ІІ. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2004. С.225-230.
22. Бойчук М.К. Про періодизацію історії української літературної мови // Питання історичного розвитку української мови: Тези доп. міжвузівської наук. конф. 15-20 грудня 1959 р. Харків, 1959. С.81-84.
23. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика: Учебное пособие для пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1987. 160с.; Библиогр.: с.156-158.
24. Братаніч О.В. Лінгвостилістика епістолярію Г.П.Кочура (на матеріалі листування 60-80 рр. ХХст.): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський національний ун-т ім.Т.Г.Шевченка. К., 2004. 20 с.
25. Бублейник Л.В. Композиційно-комунікативні особливості епістолярію Лесі Українки // Філологічні студії. 2001. №1. С.48-55.
26. Бублейник Л.В. Іншомовні вкраплення в епістолярній спадщині Лесі Українки // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. (До 130-річчя від дня народження Лесі Українки). Т.1. / Волинський державний університет. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2003. С.353-362.
27. Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5 т. / АН УРСР; Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні / І.К.Білодід (голова редкол.). Т.2. Українська мова. К.: Наукова думка, 1977. 632 с.+4 арк.фотогр.; Бібліогр. посилання в підрядк. прим.
28. Булега Н., Тарновецька Л., Шепетюк І. Маловідомі сторінки історії українського мовознавства 30-40рр. ХХст. у Західній Україні та еміграції (за епістолярним архівом проф.В.Сімовича) // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Зб. наук. пр. Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. Львів, 21-23 жовтня 1998 р. Львів: Світ, 1999. Ч.1. С.42-49.
29. Булега Н., Ткач Л. Дієслівне слововживання епістолярію Ольги Кобилянської у контексті сучасних лексико-стилістичних норм української літературної мови // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Вип. 87: Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2000. С.154-169.
30. Вакалюк Я. Ю. Стилістичні функції діалектизмів у прозових творах Юрія Федьковича // Юрій Федькович. Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 150-річчю з дня народження видатного письменника-демократа і громадського діяча Юрія Федьковича. Чернівці, 16-20 жовтня 1984 р. Тези доповідей. Чернівці, 1984. С.236.
31. Венєвцева Л.В. Граматичні особливості мови творів О.Кобилян­ської (безприйменникові конструкції) // Творчість Ольги Кобилянської у контексті української та світової літератури (до 125-річчя з дня народження письменниці) / Тези доповідей і повідомлень Респ. наук. конф. Чернівці, 24-26 листопада 1988. Ч. ІІ. Мовознавство. Чернівці, 1988. С.56-57.
32. Вєтрова Е.С. Семантика і функціонально-комунікативний аспект етикетних одиниць в епістолярній спадщині українських письменників ХІХст.: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Донецький національний ун-т. Донецьк, 2004. 20 с.
33. Винокур Г. Речевой портрет современного человека // Человек в системе наук / Отв. ред. акад. И.Фролов. М.: Наука, 1989. С.361-370.
34. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1980. 288 с.; Бібліогр.: с. 274-284.
35. „...Віддати зумієм себе Україні”: Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком / Українська Вільна Академія Наук у США; НАН України; Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка / С.С.Кіраль (упоряд.). К.; Нью-Йорк, 2004. 518 с.
36. Вінценз А.До проблеми українсько-польських мовних контактів // Мовознавство. 1991. №5. С.37-41.
37. Ганжа С.А., Сірий М.П. Функціональні особливості іншомовної лексики в українських епістолярних текстах // Семантика і граматика у мовленнєвій комунікації: Зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 1991. С.22-28.
38. Гнатюк В. Лірники: Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т.п. про лірників повіту Бучацького // Етнографічний збірник. Т.ІІ. Львів, 1896. С.1-73.
39. Голоскевич Г. Правописний словник. К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2006. 464с.
40. Горбач Олекса. Арґо в Україні / Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України. Львів, 2006. 686с. (Серія „Діалектологічна скриня”). Бібліогр.: с. 633-640.
41. Горюк Г. Психолінгвістичний образ автора в епістолярії Юрія Федьковича // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Вип. 93: Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2000. С.184-191.
42. Граматика руської мови / Уложили С.Смаль-Стоцький, Ф.Ґартнер. Третє перероблене виданнє. Відень, 1914. 202 с.
43. ГрінченкоБ. Кілька слів про нашу літературну мову // Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови. Частина ІІ / Упорядкував П.Д.Тимошенко. К.: Рад. школа, 1961. С.134-148.
44. Гузар О. До питання про унормування українського правопису (на матеріалах досліджень В.Гнатюка) // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. Науковий щорічник / За заг. ред. доц.Стефанії Панцьо / Тернопільський державний педагогічний університет ім.В.Гнатюка. Тернопіль: Збруч, 1999. С.66-69.
45. Гузар О. Правописна концепція НТШ і питання уніфікації єдиного українського правопису на зламі ХІХ-ХХ століть // Український правопис та реалії сьогодення / Матеріали засідань Мовознавчої комісії та Комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові 1994-1995 рр. Львів, 1996. С.13.
46. Гузар О. Правописна система Галичини 80-хрр. ХІХст. // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ в Україні / НТШ в Україні, Історико-філософська секція; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України, Львів. від. Львів, 1999. Вип. 2 (1995-1997). С.144-150.
47. Гузар О. Правописна система Галичини другої половини ХІХ початку ХХ століття / Автореф.дис. ...канд. філол. наук. / Львів. держ. ун-т ім.І. Франка. Львів, 1994. 24 с.
48. Гулак-Артемовський П. Поетичні твори. Гребінка Є. Поетичні твори. Повісті та оповідання. К.: Наукова думка, 1984. 608 с.
49. Гумецька Л. З історичної лексикології української мови // Мовознавство. 1981. №1. С.38-45.
50. Гумецька Л.Л. Способи адаптації запозиченої лексики в староукраїнській мові // Мовознавство. 1976. №4. С.71-73.
51. Ґрещук В.В. Лінгвістичний аспект листування // Василь Стефаник художник слова. Зб. наук. пр. / Прикарпатський ун-т ім.В.Стефаника. Івано-Франківськ: Плай, 1996. С.165-176.
52. Данилюк Н. До проблеми єдиної української літературної мови і її варіантів // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів, 22-28 серпня 1993р. Мовознавство: Доповіді і повідомлення / АН України; Міжнародна асоціація україністів. Львів, 1993. С.12-16.
53. Десницкая А.В. Наддиалектные формы устной речи и их роль в истории языка / АН СССР, Науч. совет по теории советского языкозн. Л.: Наука, 1970. 100 с.
54. Дешериев Ю.Д. О природе социального фактора // Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка / Отв.ред. Ю.Д.Дешериев, Л.П.Крысин; АН СССР, Ин-т языкознания М.: Наука, 1988. С.7-23.
55. Дешериев Ю.Д. Социальная лингвистика: К основам общей теории / АН СССР, Ин-т языкознания. М.: Наука, 1977. 383с.
56. Дзендзелівський Й. Українське і слов’янське мовознавство: Зб. праць / Наукове товариство імені Шевченка. Львів, 1996. 519с. (Українознавча бібліотека НТШ. Число 6).
57. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі / Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні АН УРСР. К.: Наукова думка, 1969. 212 с. Бібліогр.: с. 275-279.
58. Дзюбишина-Мельник Н.Я. Південно-західні впливи у текстах письменників підросійської України кін. ХІХ поч. ХХ ст. // Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки. Т.60. К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2006. С.3-14.
59. Долозова О. Н. О семантике прецедентного имени [Електронний ресурс]: Русский язык: исторические судьбы и современность. II Международный конгресс русистов-исследователей. Москва, МГУ им.М.Ломоносова. Филологический факультет. 18-21 марта 2004 г. Режимдоступу: http://www.philol.msu.ru/~rlc2004/files/sec/97.doc.
60. Донцов Д.І. Рік 1918, Київ: Документально-художнє видання / К.Ю.Галушко (упоряд., авт. передмова та коментар). К. : Темпора, 2002. 208с.: фот.
61. Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького Дніпропет­ровський історичний музей ім. Д.І.Яворницького / Вип. 1: Листи вчених до Д.І.Яворницького / Упоряд.: С.В.Абросимова, А.І.Перкова, О.В.Піцик, Н.Г.Чередник; Вступ.ст. С.В.Абросимової, А.І.Перкової; Перед. слово Б.Т.Карапиша. Дніпропетровськ: Гамалія, 1997. 887 с.
62. Ермоленко С.Я. Литературно-письменная и народно-разговорная традиции в развитии современного украинского литературного языка // Формирование славянских литературных языков: Теоретические проблемы. М., 1983. С.36-59.
63. Єрмоленко С.Я. „... Твоя поетеса була Українкою!” (Читаючи листи Лесі Українки) // Культура слова: міжвід. зб. Вип.48-49. К., 1996. С.3-10.
64. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2004. 224 с.
65. Єфремов С.О. Щоденники. 1923-1929/ О.С.Путро (упоряд.). К.: Газета „Рада”, 1997. 848 с. (Бібліотека газети „Рада”; Мемуари).
66. Жанри і стилі в історії української літературної мови / В.В.Німчук, В.М.Русанівський, І.П.Чепіга та ін. / Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні АН УРСР. К.: Наук. думка, 1989. 288 с.; Бібліогр. в кінці розділів.
67. Жилко Ф.Т. Про діалектну основу виникнення і розвитку сучасної української і літературної мови // Питання історичного розвитку української мови: Тези доп. міжвузівської наук. конф. Харків, 15-20 грудня 1959 р. Харків, 1959. С.85-86.
68. Жилко Ф.Т. Українська літературна мова кінця ХІХ і початку ХХст. / Лекція для студентів-заочників мовно-літературних факультетів педагогічних і учительських інститутів. К.: Рад. школа, 1948. 24 с.
69. Жирмунский В.М. Проблемы социальной дифференциации языков // Язык и общество. М.: Наука, 1968. С.22-38.
70. Жирмунский В.М. Марксизм и социальная лингвистика // Вопросы социальной лингвистики: Сб. ст. / АН СССР Ленинград. Отделение ин-та язікознания. Л.: Наука, 1969. С.5-36.
71. Жовтобрюх М. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ початок ХХ ст.) / Інститут мовознавства ім.О.