УПРАВЛІННЯ ІНСТИТУЦІональниМ розвиткОМ Державної митної служби України

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ЛИПОВСЬКА Наталія Анатоліївна

УДК 35.075:339.543

УПРАВЛІННЯ ІНСТИТУЦІональниМ розвиткОМ
Державної митної служби України

25.00.03 державна служба

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

Науковий керівник:
РЕШЕТНІЧЕНКО Андрій Володиморович,
доктор філософських наук, професор

КИЇВ - 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.

4

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1
Теоретико-методологічні Засади функціонування інституту митної служби в системі державної служби україни

15

1.1. Науково-теоретичний аналіз митної служби як інституту державної служби України ..........

15

1.2. Інституціональні засади функціонування митної служби.........

34

1.3. Митна служба як інститут державної служби.............................

62

Висновки до розділу 1

93

РОЗДІЛ 2
концепція інституціонального розвитку
державної митної служби українИ..........................

98

2.1. Динаміка інституціонального розвитку Державної митної служби України ....................................................................................

98

2.2. Еволюція організаційної структури митної служби

119

2.3. Функціональне навантаження митної служби
і його диверсифікація в контексті її інституціональних проявів...

141

Висновки до розділу 2

169

Розділ 3
ПРОГРАМА ДІАГНОСТИКИ СОЦІАЛЬНОГО потенціалу митної сЛУЖБИ України............................

178

3.1. Методика оцінки соціальної якості
професійної групи митників .................

178

3.2. Соціальні аспекти системи методів оцінки кадрів
у діагностиці кадрового корпусу митної служби України .

207

Висновки до розділу 3

228

Розділ 4
ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МИТНОЇ СЛУЖБИ В ПЕРІОД ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН (за результатами емпіричного дослідження)......................

232

4.1. Інституціональні зміни в митній службі .........................

232

4.2. Соціокультурні характеристики роботи
митної служби в період інституціональних змін ....................

247

4.3. Особистісний вимір соціального потенціалу
митних органів ...............................................................

268

Висновки до розділу 4

299

Розділ 5
МОДЕЛЬ Управління інституціональним розвитком митної служби.................................................

303

5.1 Суб’єктно-об’єктна сфера управління інституціональним розвитком Державної митної служби України. ..

303

5.2. Модель управлінської структури митної служби

332

5.3. Управління модернізацією митної служби....................................

367

5.4. Методи оцінки професійно-особистісних якостей персоналу митних органів........................................................................................

395

5.5. Корупція в митних органах та шляхи її подолання
Висновки до розділу 5

415
433

Висновки

440

Список використаних джерел ...

449

Додатки

490

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність дослідження зумовлена гостротою проблем, пов’язаних зі значними змінами характеру та специфікою зовнішньо­економічної діяльності, її інтенсифікацією та підвищенням соціально-еконо­мічного значення зовнішніх торговельних зв’язків для України і світового суспільства в цілому.
Демократичні перетворення, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, супроводжуються складними й суперечливими процесами, транс­формацією влади, економічних основ держави, соціальної структури, суспіль­ного устрою, що привело до зростання ролі державних інститутів у регулюванні суспільних відносин. В умовах становлення в Україні ринкової економіки з’явилося нове бачення ролі окремих економічних інститутів, таких як митна й податкова системи, банківські та страхові структури. Таким чином, процес інституціоналізації став практично ключовим у трансформації Українсь­кої дер­жави й суспільства. Тому підвищилася актуальність наукового аналізу динаміки конкретних державних інститутів у контексті реальних змін як українського суспільства, так і сучасного світу, пошуку оптимальних шляхів цих змін.
За визнаним у світі підходом, одним з інститутів державної служби є митна служба, яка забезпечує реалізацію митної справи. Суперечливий характер процесів формування інституту митної служби в Україні зумовлює необхідність, актуальність і важливість розробки науково-теоретичних засад, методологічного підґрунтя соціальної інституціоналізації митної служби, а також апарату досліджень, що забезпечує аналіз стану й прогнозування перспектив розвитку, науково обґрунтований вибір пріоритетних напрямів модернізації, практичну розробку цільових комплексних програм і стратегій управління здійснюваними змінами із залученням соціального потенціалу, що визначається самою сутністю митної служби та її оточенням.
З метою наукового осмислення теми дослідження використовувалися праці, присвячені розробці проблем державної служби як інституціонального утворення, методологічним аспектам державного управління. У роботах В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, В.Д. Бакуменка, М.М. Білинської, В.Ю. Бикова, Ю.П. Битя­ка, В.Г. Бодрова, І.А. Грицяка, С.Д. Дубенко, В.М. Князєва, В.С. Куйбіди, О.Ю. Лебединської, В.І. Лугового, В.Я. Малиновського, Т.В. Мотренка, І.Ф. Надольного, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенського, В.М. Олуйка, Я.Ф. Радиша, А.В. Решетніченка, В.М. Рижих, І.В. Розпутенка, С.М. Се­рьо­гіна, Г.П. Ситника, С.В. Сьоміна, А.М. Ткаченка, В.І. Токаревої, В.В. Токовенко, С.К. Хаджирадєвої, В.О. Шамрая, Л.Є. Шкляра, В.В. Юрчишина подано результати досліджень організації та самоорганізації державної служби, факторів її дестабілізації (корупція, кар’єризм, бюрократизм тощо), виявлено зв’язки державної служби й суспільства, методологічні засади державного управління, діяльнісний підхід до державної служби тощо [47 49, 59 62, 65 68, 84, 85, 136, 137, 143 147, 158 160, 196 198, 247, 248, 251, 275, 276, 280 285, 292 295, 299 304, 375, 379, 390 392, 394, 420, 422, 423, 434, 445, 459].
З моменту відновлення митної служби в Україні теоретичні і практичні аспекти її діяльності стали об’єктом активних досліджень вітчизняних учених. Питання постановки, ор­ганізації митної справи, реалізації митної політики, місця та ролі митної служби України в системі державних органів, її значення для вирішення соціально-економічних завдань стали предметом обговорення на науково-практичних конференціях, сторінках збірників наукових праць з проблем теорії та практики митної справи. Вагомий внесок у розробку теоретичних та методичних проблем розвитку Державної митної служби України зробили О.П. Гребельник, Є.В. Додін, Ф.Л. Жорін, С.В. Ківалов, В.Т. Комзюк, А.П. Павлов, П.П. Падун, П.В. Пашко, І.В. Письменний, К.К. Сандров­ський, В.В. Ченцов та ін. [135, 155 157, 173,174, 192, 193, 205, 314 316, 317, 318, 328, 331 337, 385].
З дослідженням проблем соціальних та державних інститутів у методологічному, філософському та історичному аспектах пов’язані праці М.Вебера, Т. Веблена, Е.Дюркгейма, Т.Парсонса, К.Поппера, Г.Спенсера [103, 104, 105, 164 166, 322 325, 345, 408 411].
Наукові концепції зарубіжних та українських вчених щодо управління розвитком соціально-економічних систем, методи дослідження процесів, що відбуваються в них, а також практичний досвід їх застосування і реалізації у процесі розробки програм та проектів є надійним теоретико-методологічним підгрунтям подальших розвідок. Результати досліджень у галузі митної справи створюють передумови для науково-теоретичного дослідження проблем і практичного вирішення завдань модернізації митної служби в Україні та її інституціонального розвитку. Разом з тим кількість і рівень досліджень у сфері митної служби в сучасній вітчизняній літературі не відповідають завданням, які поставлені перед цим органом виконавчої влади. Теоретико-методологічний аналіз сутності, особливостей та перспектив управління інституціональним розвитком Державної митної служби України (ДМСУ) як інституту державної служби не був до цього часу предметом спеціального системного розгалуженого наукового дослідження, що стало підставою для вибору теми дисертації, визначення її мети і завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукової роботи кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темами науково-дослідної роботи Застосування синергетичних підходів до оптимізації системи органів публічної влади” (державний реєстраційний номер 0106U006532) і Розробка методики проведення аналізу та оцінки інформації щодо надання управлінських послуг у регіонах органами державної влади та органами місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0104U006876), в яких дисертант брала участь як науковий співробітник, а також у межах наукової теми авторського колективу Державної митної служби України Державна митна служба України як соціальний інститут”; емпіричне дослідження проведено згідно з темою науково-дослідної роботи Академії митної служби України (АМСУ) Соціально-психологічний портрет працівників митних органів”, керівником яких є дисертант (номери державної реєстрації 0106U008035 та 0106U008036 від 27 червня 2006 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні особливостей функціонування митної служби як інституту державної служби України та розробці моделі управління інституціональним розвитком Державної митної служби України.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
встановити рівень дослідженості проблеми управління інституціо­нальним розвитком Державної митної служби України;
виявити етапи, форми та функціональні особливості інституціонального розвитку митної служби протягом 1991 2006 рр.;
сформулювати визначення понять «управління інституціональним розвитком Державної митної служби України», «інституціоналізація», «соціаль­ний потенціал митної служби»;
верифікувати методику дослідження, сформувати програму та про­вести діагностику соціального потенціалу Державної митної служби України, на базі чого встановити:
· компоненти управління процесом інституціонального розвитку митної служби;
· композицію управлінської системи митної служби та шляхи її оптимізації;
· особливості управлінської та організаційної культури митної служби;
· перспективи модернізації митної служби з урахуванням її кад­рового потенціалу;
· соціокультурні особливості інституціональних змін у митній службі;
розробити модель управління інституціональним розвитком Державної митної служби України, на базі якої виділити етапи, ознаки, чинники, рівні та перспективи функціонування митної служби як інституту державної служби.
Об’єкт дослідження Державна митна служба як інститут державної служ­би України.
Предмет дослідження управління інституціональним розвитком митної служби України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективність управління інституціональним розвитком Державної митної служби України на сучасному етапі залежить від науково-теоретичного обґрунтування та визначення соціального потенціалу модернізації митної служби відповідно до вимог Всесвітньої митної організації (ВМО) і Світової організації торгівлі (СОТ) та інтеграції України у світове співтовариство.
Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є сучасні теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем державного управління та державної служби; загальнонаукові принципи пізнання суспільних явищ; системний, міждисциплінарний, інституціональний, організа­ційно-синергетичний, соціокультурний, структурно-функціональний, конкрет­но-історичний підходи. Стан та розвиток митної служби в державному управ­лін­ні України розглядаються крізь призму взаємозв’язку теорії й практики, змісту та форми, загального, особливого й окремого.
Методи системного й структурно-функціонального аналізу дали змогу дослідити структурно-морфологічний устрій митної служби, проаналізувати еволюцію організаційної структури митних органів України та її функціональне навантаження. Організаційно-синергетична парадигма стала підґрунтям побу­дови моделей організаційної та управлінської структури, комунікативного простору митної служби.
Із застосуванням інституціонального підходу розглянуто особливості інституціонального розвитку митної служби та її інтерпретацію як інституту державної служби. Соціокультурна методологія стала базою для емпіричних досліджень, зокрема аналізу управлінської та організаційної культури митної служби, її кадрового потенціалу тощо.
За допомогою соціологічного, психологічного та статистичного методів досліджено стан соціального потенціалу митних органів, визначено професій­ний розвиток митників як фактор модернізації митної служби України, фор­маль­но-догматичного методу з’ясовано сутність управління модерніза­цією митної служби України. На основі методу моделювання побудовано моделі інституціоналізації, модернізації та управління інституціональним розвитком мит­ної служби, професіограми тощо.
Ураховуючи комплексний характер методології дослідження, в процесі її реалізації було передбачено застосування низки різних методів, які можуть бути умовно поділені на такі основні групи: порівняльні (порівняльно-історичний, ретроспективний, діалектичний, конкретний аналіз, періодизація, хронологізація та ін.); емпіричні (спостереження, опитування, експертне оціню­вання, статистичний аналіз, контент-аналіз, експеримент, моделювання, методи психологічної діагностики тощо); інтегративні, які поєднують окремі методи двох попередніх груп і дають можливість досліджувати комплексно, у взаємозв’язку і взаємодоповненні найбільш важливі елементи об’єкта дослі­дження. У процесі розробки методик та інструментальних засобів досліджень були застосовані методи системного аналізу й соціально-психологічної діагностики. У роботі використовуються результати емпіричних досліджень, проведених автором протягом 1997-2006 рр. У межах досліджень, які є емпіричною основою дисертації, автором було опитано понад 600 експертів керівників та провідних фахівців та 4000 працівників митних органів з усіх регіонів України.
Як домінуючі принципи, що забезпечують досягнення цілей дисертаційного дослідження, необхідно виділити такі: наступності, інновації, цілісності, верифікації. Інформаційною та емпіричною базою дослідження були Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти України, монографії з досліджуваної проблеми, публікації в наукових періодичних виданнях, довідкова література, статистичні матеріали ДМСУ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні важливої для державного управління проблеми управління інституціональним розвитком митної служби як інституту державної служби.
У дисертації
вперше:
розроблено модель управління інституціональним розвитком Держав­ної митної служби України як інституту державної служби, подано авторське визначення понять «управління інституціональним розвитком Державної митної служби України», «інституціоналізація», «соціальний потенціал митної служби»;
здійснено аналіз особливостей інституціонального розвитку митної служби протягом 1991-2006 рр. на основі її інтерпретації як інституту державної служби, що дасть змогу уніфікувати підходи до оптимізації нормативно-правового забезпечення спеціального ста­ту­су митної служби, обґрунтувати можливості імплементації зарубіжного досвіду та диверсифікувати позитивні напрацювання як ДМСУ, так і державної служби загалом з метою їх взаємовдосконалення;
виявлено багаторівневий характер митної служби, розкрито інституціональну обумовленість та перспективи її структурно-функціональної еволюції;
верифіковано методику, запропоновано програму діагностики со­ціаль­ного потенціалу митної служби та представлено результати моніторингу соціального потенціалу ДМСУ, на базі чого встановлено: компоненти управління процесами інститу­ціонального розвитку та модернізації митної служби; особливості управлінської та організаційної культури митної служби;
розглянуто митну службу як соціокультурний інститут з методо­ло­гічних позицій трансформаційної моделі взаємозв’язку суспільства та осо­бистості і запропоновано: технологію критеріального підходу до кадрового потен­ціалу митних органів; методику оцінювання працівників митних органів за допомогою професіограм, яка має узагальнений, уніфікований вигляд і визна­чає підґрунтя для формування модифікованих систем показників; програ­му діагностики соціальної якості професійної групи працівників митних органів;
удосконалено:
обґрунтування доцільності використання інституціонального підходу в процесі аналізу модернізації митних органів з метою підвищення ефективності цього процесу;
концептуальну інтерпретацію організаційної та управлінської культури державної служби;
методи використання соціокультурного підходу до аналізу інституціональних змін;
шляхи формування сервісної культури та ідеології митної служби;
підходи до побудови психограм, акмеограм та професіограм праців­ників митних органів та методологію застосування експертної оцінки;
дістали подальшого розвитку:
структурно-функціональний аналіз митної служби та дослідження її інституціональних форм;
схеми організаційної структури державного регулювання митної справи, що відтворюють взаємозв’язки різних ланок цілісної управлінської системи та передбачають функціонування та модернізацію митної служби як стабільного і впливового центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом;
інтерпретація організаційної структури державної служби;
обґрунтування особливостей професійного розвитку кадрового корпусу митної служби;
методики проведення тренінгів у системі професійного навчання державних службовців на прикладі керівників митних органів.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути застосовані Державною митною службою України під час розробки програми модернізації, удосконалення кадрового складу державної служби, в тому числі митної служби України. На основі проведених досліджень керів­ництву ДМСУ запропоновано: концепцію соціально-психологічного забезпе­­чення роботи з кадрами в митних органах; методику оцінювання якісного складу митних органів; методику діагностики професійних та психо­логічних якостей керівників митних органів; методику добору кандидатів до вступу в митні органи України; методику оцінювання ділових та психологічних якостей кадрового резерву; методику соціологічного моніторингу оцінки працівників митних органів насе­ленням України та створення соціального паспорту ДМСУ.
Матеріали дослідження впроваджені в навчальний процес у вигляді спецкурсів, прочитаних автором для слухачів факультету післядипломної освіти АМСУ, в практичну діяльність відділів по роботі з особовим складом митних установ, зокрема методика оцінювання якісного складу митних органів; методика діагностики професійних та психологічних якостей керівників митних органів; методика оцінювання ділових та психологічних якостей кадрового резерву; методика соціологічного моніторингу самопочуття працівників митних органів (довідки про впровадження № 11/1058, 11/1059 від 5 червня 2006 р., 45-07/4068, 02/46 від 7 червня 2006 р., 05/01-20/3173 від 20 червня 2006 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та висновки роботи висвітлювалися:
на міжнародних науково-методичних конференціях «Актуальні проб­леми підготовки фахівців для митної служби на сучасному етапі» (Дніпро­петровськ, 1998), «Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи» (Дніпропетровськ, 2000), «Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення» (Дніпропетровськ, 2003), «Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи» (Дніпро­петровськ, 2005);
на Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми демократизації посткомуністичного суспільства» (Дніпропетровськ, 1998);
на міжнародних науково-практичних конференціях: «Роль молоді у формуванні та оновленні еліти в державному управлінні» (Дніпропетровськ, 2003), «Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні пробле­ми державного управління» (Київ, 2004), «Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства» (Дніпропетровськ, 2005), «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (Харків, 2005), «Сучасні проблеми науки та освіти» (Харків, 2006).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені в двох авторських монографіях, 36 наукових статтях, 24 з яких є фаховими, 9 опублі­ковано як тези семінарів, науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації становить 548 сторінок, у тому числі основний текст 448 сторінок. Робота містить 48 ри­сунків, 51 таблицю, список використаних джерел що складається з 475 найме­нувань, розміщених на 41 сторінці, додатки розміщені на 59 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено вирішення актуальної наукової проблеми щодо обґрунтування теоретико-методологічних засад управління інституціо­нальним розвитком Державної митної служби України та розроблено науково-прикладні підходи, моделі, технології, що забезпечують можливість їх практичного використання. Одержані в процесі дослідження результати під­твер­джують гіпотезу, на якій воно ґрунтується, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити такі основні висновки.
1. Аналіз наукових праць за тематикою дисертаційного дослідження показує, що проблема теоретико-методологічного аналізу сутності та особливостей управління інституціональним розвитком Державної митної служби України як інституту державної служби не була до цього часу пред­метом спеціального системного наукового дослідження, хоча окремі її аспекти, зокрема правові засади митної політики, реформування митних органів, їх територіальної організації висвітлювалися в науковій літературі. Це дає підстави вважати, що наукова розробка проблеми управління інституціональним розвитком Державної митної служби України в контексті її функціонування як інституту державної служби є недостатньою. Саме тому ця проблема вибрана предметом дисертаційного дослідження, оскільки тільки її комплексний аналіз дає змогу визначити перспективи модернізації митної служби та особливості управління цим процесом, що є однією з вимог євроінтеграційного руху України.
2. У результаті розробки моделі управління інституціональним розвитком Державної митної служби України обґрунтовано статус митної служби як інституту державної служби з позиції діяльнісного, організаційно-правового та структурно-функціонального аспектів з урахуванням досвіду функціонування митних служб зарубіжних країн як інститутів державної служби. Водночас установлено, що Державній митній службі потрібно надати автономію щодо вирішення всіх оперативних питань службової діяльності. Показана необхідність надання митній службі статусу правоохоронних органів, що сприятиме реалізації принципу виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи. На сьогодні цей принцип практично не використовується, оскільки вирішення митних питань здійснюють усі без винятку правоохоронні органи, що призводить до «конфлікту інтересів». Обґрунтована роль митної служби в гарантуванні національної безпеки держави.
3. Визначено етапи, тенденції і особливості інституціонального розвитку (інституціоналізації, під якою розуміється процес формування, розвитку та функціонування цього інституту) Державної митної служби України упродовж 1991-2006 рр. При цьому враховано діалектику об’єктивного і суб’єктивного, загального й особливого, що виявляється в управлінні інституціональним розвитком, та встановлено особливості еволюції організаційної структури митної служби. Показано, що управління інституціональним розвитком митної служби полягає в регулюванні взаємодії сукупності елементів та підсистем інституту митної служби з метою забезпечення переходу інституту з одного етапу на інший, підтримці чи зміні інституціонального стану митної служби в загальній інституціональній конфігурації державної служби, державного управління, держави і суспільства.
У процесі цього наукового дослідження, по-перше, виявлено домінуючі позитивні тенденції розвитку митної служби та визначено перспективи її подальшої інституціоналізації; по-друге, проаналізовано негативні тенденції та інституціональні ризики з метою їх блокування та подолання в майбутньому; по-третє, розроблено й теоретично обґрунтовано модель ефективного управлін­ня інституціональним розвитком митної служби.
4. Доведено, що митна служба комплексний багаторівневий інститут, у якому можна виділити сукупність таких рівнів: особистісний, нормативний, структурний, технічний. У структурі митної служби виявлено низку показників, серед яких першочергове значення мають: розмір структурних елементів; адміністративний поділ; спеціалізація; співвідношення централізації і децентралізації; стандартизація; конфігурація (департаменталізація, створення структур горизонтальних і вертикальних, формальних і неформальних, механістичних і органічних, проектних і матричних). Визначено, що митна служба як державний інститут упорядковує економічні, політичні, правові, енергетичні, інформаційні та інші відносини і комунікації у сфері зовнішньо­економічних відносин усередині країни і зі світовим торговельним співтова­риством, забезпечуючи стійкість і передбачуваність взаємодій між торговель­ними партнерами.
5. Доведено, що у сфері своєї діяльності митна служба адаптує інституціональні стандарти, що сформувалися в суспільстві і державі, які визначають економічні, правові, політичні, моральні та інші аспекти життєдіяльності суспільства. Виділено сукупність особливих характерних ознак митної служби як державного інституту. Показано, що ДМСУ як державний інститут виконує фундаментальну цільову функцію захисту національних та зовнішньоекономічних інтересів країни. Її місце і роль в українському суспільстві зумовлюються тим, що вона функціонує як активно-адаптивний дискримінатор, або як цілком визначена система технологічних та інтелектуальних «фільтрів», яка здійснює селекцію товарних і транспортних потоків, що переміщуються через кордон України, та запобігає право­порушенням у митній сфері. Досліджені особливості функціонування митної служби як правового, економічного, соціального та соціокультурного інституту.
Проаналізовано суспільну роль митної служби через виконання фіскальних, захисних, регулятивних, контрольних та інших функцій, доведено необхідність актуалізації не фіскальної, а регулятивної функції, підвищення ролі соціальних чинників у діяльності митних органів, розвитку сервісної функції. З урахуванням вимог ВМО та СОТ запропоновано механізм створення сервісної ідеології митної служби України як компонента її організаційної структури. Це дасть змогу Державній митній службі України перейти від другої категорії митних служб (згідно з існуючою класифікацією ВМО), до якої належать так звані «митниці для уряду», де першочерговим завданням є виконання фіскальної функції, до третьої категорії, до якої належать «митниці для учасників зовнішньоекономічної діяльності», коли митна служба здатна максимально забезпечити як інтереси підприємців, так і економічну безпеку країни.
6. Показано, що індикатором інституціонального розвитку митної служби може бути її соціальний потенціал, який не тільки містить сукупність ресурсів, резервів, можливостей, а й враховує багатовимірні спроможності соціальної системи реалізувати свої можливості, а також запропонована програма його діагностики. Як основні компоненти соціального потенціалу виділено кадровий потенціал (який розкривається через оцінку соціальної якості професійної групи працівників митних органів), матеріально-технічний та фінансовий потенціал, організаційну та управлінську культуру, організаційну та управлінську структуру, нормативно-правовий потенціал, комунікативний потенціал (тип і конкретні механізми комунікацій у системі митних органів). Запропоновано та апробовано алгоритм діагностики соціального потенціалу митної служби: вимірювання соціальної якості професійної групи, особистісного рівня організаційної культури та соціального потенціалу, експертна оцінка управлінської культури, професіографічна діагностика кадрового потенціалу.
7. Установлено, що процесом, адекватним сучасному стану інституціо­нального розвитку митної служби, є модернізація. Проаналізовані особливості управління процесом модернізації митної служби.
З’ясовано, що модернізація як концепція відображає таку стратегію розвитку митної служби, реалізація якої забезпечить стійке функціонування останньої в умовах суттєвих змін її оточення. Кінцева мета модернізації перетворення митної служби України на державний інститут, діяльність якого базується на безумовному визнанні його авторитету та компетентності світовим торговельним співтовариством, а також на широкій соціальній підтримці всередині країни та за кордоном з боку учасників зовнішньоекономічної діяльності, промислових та фінансових структур, міжнародних союзів та організацій, передусім ВМО та СОТ.
8. Показано, що структура й логіка модернізації митної служби зумовлюють необхідність її інституціоналізації, яка виконує регулятивну, реляційну та інтеграційну функції, забезпечуючи системну цілісність усього комплексу перетворень та її стійке функціонування на якісно новому рівні.
На думку автора, модернізація митної служби має охоплювати кожний з рівнів її функціонування: нормативний оптимізація нормативної бази в сфері митної справи, структурний реформування організаційної структури, технічний модернізація засобів митного контролю, митної інфрастуктури та митних технологій в цілому, особистісний вдосконалення кадрових процедур, управлінської та організаційної культури тощо.
Доведено, що метою модернізації митної служби є вирішення подвійного завдання створення умов інтенсифікації зовнішньоекономічних зв’язків та ефективного захисту економічних інтересів України. У зв’язку з цим запропоновано реорганізувати організаційну структуру митних органів за таким принципом: фіскальні митні органи, митні органи пунктів пропуску (технологічні), оперативні (правоохоронні) митні органи та спеціалізовані митні установи. Така структура виключає вплив митного органу, що здійснює випуск товарів у вільний обіг, на митний орган, який пропускає такі товари на митну територію України, що дасть можливість здійснювати подвійний контроль за якістю митного контролю.
Запропоновано моніторинг процесу модернізації, який має спрямо­вуватися на виявлення відхилень від реалізації програм і корекцію в процесі їх розробки та реалізації. Він має поєднуватися з оцінкою ефективності певних типів рішень, відстеження процесів щодо їх реалізації і автоматично оцінювати такі сфери: інновації в митній службі; соціальний потенціал митної служби; професійно-особистісні якості працівників митних органів; ефективність модернізації митної служби.
9. На підставі результатів соціологічного моніторингу керівників митних органів проаналізовано особливості управління інституціональним розвитком митної служби, розглянуто канали управлінської взаємодії, побудовано композицію управлінської системи та шляхи її оптимізації. Доведено, що управління інституціональним розвитком митної служби ґрунтується на системі норм і правил (організаційний порядок), цільових управлінських впливах (внутрішніх і зовнішніх), а також на самоорганізації. Відповідно до цього застосовуються інституціональне управління (через традиції, звичаї, норми, статуси, процедури), управління цілями митної служби (підтримка бажаних тенденцій, визначення стратегічних і тактичних цілей, ситуаційний підхід до їх реалізації), кадрове управління (застосування кадрових технологій у процесі проходження служби в митних органах конкурс, атестація, кваліфікаційний іспит, оцінка тощо). Визначено організаційну роль управлінської культури в процесі інституціоналізації митної служби України.
10. Виявлені такі критерії ефективного функціонування митної служби: структура управління митної служби, до якої запропоновано ввести нові елементи матричні горизонтальні елементи управління, які забезпечують активізацію соціального потенціалу для вирішення завдань інституціоналізації митної служби; модернізація, в основу якої покладена реалізація системного цілепокладання пріоритетних напрямів її розвитку; зв’язки-комунікації, які створюють нові комунікаційні моделі, що забезпечують зв’язки в матричних структурах по горизонталі і з існуючими вертикальними ланками управління. Оцінка впливу соціально значущих чинників на успішність вирішення завдань модернізації підтвердила необхідність істотного розширення простору соціальної орієнтації управління цим процесом, більш ефективного використання в ньому соціально-організаційних та соціально-психологічних чинників.
Показано, що одним з першочергових завдань митної служби є протидія корупції в митних органах. Стратегія антикорупційних заходів має охоплювати кожен їз вищезгаданих рівнів функціонування митної служби: посилення правових підстав для покарання корупційних дій (нормативний рівень), реформування організаційної структури, яке має знизити корупційну напруженість (структурний), спрощення та прозорість митних процедур (технічний), вдосконалення кадрових процедур, запобігання виконанню корупційних дій шляхом здійснення впливу на об’єкт і засоби правопорушення (особистісний рівень).
11. Із застосуванням соціокультурного підходу до аналізу соціального потенціалу митної служби розроблені оригінальні методики: оцінювання якісного складу митних органів; діагностики професійних та психологічних якостей керівників митних органів; добору кандидатів на вступ до митних органів України; оцінювання ділових та психологічних якостей кадрового резерву; оцінювання соціальної якості професійної групи; соціологічного моніторингу оцінки працівників митних органів населенням України та створення соціального паспорту ДМСУ, які запропоновані керівництву ДМСУ для оптимізації кадрової політики і впроваджені в процесі управління персоналом митних органів.
У результаті діагностики соціального потенціалу митної служби визначено соціокультурний аспект інституціональних змін, який розкрито через динаміку таких факторів, як зміна системи соціальних очікувань; зміна неформальних зв’язків і відносин, що здатні певною мірою компенсувати природну невизначеність офіційної інституціональної структури в період змін; зміна системи ціннісних орієнтацій і духовного життя людей, мотивації поведінки, способів самоідентифікації і світогляду. Доведено, що інституціо­нальні реформи і зміни неминуче спричиняють трансформацію соціокуль­турних факторів динаміку певної субкультури, зміну варіантів поведінки, моделей взаємодії між людьми, їх статусів і форм звичайної життєдіяльності. Обґрунтовано, що агенти будь-яких інституціональних змін піддаються масованим інноваціям, модернізаціям, реформуванням, унаслідок чого інституціональні системи набувають характерних рис надскладного соціаль­ного феномена, що й розглянуто на прикладі митної служби.
12. На підставі отриманих результатів дослідження можна сформулювати рекомендації щодо їх практичного використання:
розробити спеціальну Президентську програму модернізації Державної митної служби. Ця програма не може залежати тільки від поточних практичних завдань, тим більше, якщо їм властивий кон’юнктурний характер. Програма та її основа Концепція модернізації мають бути науково обґрунтованими і враховувати реальний стан митної служби й потреби управління, фінансові можливості держави. Програма модернізації має стати багаторівневою і охоплювати всі рівні функціонування митної служби: особистісний, норма­тивний, організаційний, інфраструктурний для вираження специфіки потреб і можливостей модернізації митної служби на цих рівнях;
здійснити належне правове забезпечення вирішення проблем, пов’я­заних з наданням статусу правоохоронних митним органам, можливостей займатися оперативно-розшуковою діяльністю та ін.;
прискорити прийняття Верховною Радою України Закону України «Про митну службу України» та низки правових актів, пов’язаних зі створенням опти­мальних умов для служби в митних органах, включаючи її ресурсне забезпечення;
залучити механізм соціологічного дослідження для вивчення стану і перспектив модернізації митної служби;
актуалізувати не фіскальну, а сервісну функцію митної служби та запровадити технологію формування митного сервісу (розвиток об’єктів інфраструктури на комерційній основі складів для митних вантажів, магазинів безмитної торгівлі, стоянок для автотранспорту тощо);
створити систему інформаційно-консультаційного обслуговування: надання послуг з декларування зовнішньоторговельних вантажів; забезпечення максимальної доступності інформації про митні правила; спрощення процедури оскарження дій митних органів;
змінити назву найвищого митного органу на таку: «Державна митна адміністрація України»;
враховувати наявність у претендента на посаду вищого функціо­нального рівня додаткової професійної чи після­дипломної освіти в Академії митної служби України під час конкурсного відбору чи в умовах контракту;
визначити соціальні гарантії працівників митних органів;
запровадити концепцію соціально-психологічного забезпечення роботи з кадрами в митних органах, що передбачає: законодавче забезпечення можливості застосування психологічної діагностики під час добору кадрів; упровадження концепції комплексної оцінки колективів митних органів; створення Психологічної служби ДМСУ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. Д.: Дніпрокнига, 1996. 48 с.
2. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. К.: Атіка, 2002. 160 с.
3. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. // Основні нормативні акти митної служби України. Дн-ськ: АМСУ, 1998 140 с.
4. Про боротьбу з корупцією: Закон України // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 46. С. 320.
5. Про внесення змін до Закону України «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України»: Закон України від 12 лип. 2001 р. № 2659 // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 50. С. 1034 1036.
6. Про державний захист робітників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23 груд. 1993 р. № 3781 // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 11. С. 50.
7. Про державну службу: Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3723 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 1. С. 9 28.
8. Про Єдиний митний тариф: Закон України // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 19. С. 259; 1993. № 12. С. 107.
9. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квіт. 1991 р. № 959 // Укр. митниця: Довідник. К.: Лібра, 1993. С. 16 27.
10. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04 лип. 2002 р. № 40 // Відом. Верховної Ради України. 2002. № 36. С. 266.
11. Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках: Закон України від 7 лют. 2002 р. № 3022 // Відом. Верховної Ради України. 2002. № 24. С. 625 634.
12. Про митну справу в Україні: Закон України // Відом. Верховної Ради України. 1991. № 44. С. 575; 1994. № 20. С. 116.
13. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України 30 черв. 1993 р. // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 35. С. 358.
14. Про основи національної безпеки України: Закон України від 14 черв. 2003 р. № 964 // Офіц. вісн. України. 2003. № 29. С. 1433.
15. Про Раду національної безпеки і оборони: Закон України // Голос України. 1998. 3 квітня.
16. Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям»: Постанова Верховної Ради України від 04 лют. 2005 р. № 2426 // Офіц. вісн. України. 2005. № 6. С. 348.
17. Концепція адаптації державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу: Указ Президента України від 5 березня 2004 р. № 278/2004 // Урядовий кур’єр: Орієнтир. 2004. 10 березня. № 45. С. 5.
18. Питання Державної митної служби України: Указ Президента України від 24 серп. 2000 р. № 1022 // Офіц. вісн. України. 2000. № 35. С. 1477.
19. Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів: Указ Президента України від 11 лют. 2000 р. № 207 // Офіц. вісн. України. 2000. № 7. С. 262.
20. Про внесення змін до пункту 10 Положення про Державну митну службу України: Указ Президента України від 19 груд. 2001 р. № 1232 // Офіц. вісн. України. 2001. № 51. С. 74.
21. Про Державну митну службу України: Указ Президента України від 29.11.1996 р. № 1145 // Голос України. 1996. № 48.
22. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 01 серп. 2002 р. № 683 // Уряд. кур’єр. 2002. 2 серп. С. 4.
23. Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України: Указ Президента України від 24 жовт. 2003 р. № 1209 // Урядовий кур’єр. 2003. № 202. С. 4.
24. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1573 // Урядовий кур’єр. 1999. № 237. С. 4.
25. Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998 2005 рр: Указ Президента України від 24 квіт. 1998 р. № 367 // Вісн. держ. служби України. 1998. № 2. С. 5 28.
26. Про Концепцію державної регіональної політики: Указ Президента України від 25 трав. 2001 р. № 341 // Офіц. вісн. України. 2001. № 22. С. 983.
27. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу: Указ Президента України від 5 січ. 2005 р. № 1 // Офіц. вісн. України. 2005. № 2. С. 55.
28. Про підвищення ефективності системи державної служби: Указ Президента України від 11 лют. 2000 р. № 208 // Офіц. вісн. України. 2000. № 7. С. 263.
29. Про Положення про Головне управління державної служби України: Указ Президента України від 2 жовтня 1999 р. № 1272/99 // Вісн. держ. служби України. 1999. № 4. С. 5 10.
30. Про положення про Державну митну службу України: Указ Президента України від 08.02.1997 р. № 126 // Голос України. 1997. № 7.
31. Про серйозні недоліки в роботі Державної митної служби: Указ Президента України від 24 жовт. 2003 р. № 1208 // Урядовий кур’єр. 2003. № 202. С. 4.
32. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1572 // Офіц. вісн. України. 1999. № 50. С. 2434.
33. Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 29 трав. 2001 р. № 345 // Урядовий кур’єр. 2001. 31 трав. С. 4.
34. Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 вересня 1995 р. № 747 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 2. С. 45 48.
35. Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. № 2288 // www.rada.gov.ua.
36. Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватися митними органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 груд. 2002 р. № 1952 // Офіц. вісн. України. 2002. № 52. С. 82.
37. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169 // Вісн. держ. служби. 2002 р. № 1. С. 62 66.
38. Про затвердження Положення про спеціальні звання працівників і курсантів навчальних закладів митної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 черв. 2003 р. № 900 // Офіц. вісн. України. 2003. № 25. С. 1190.
39. Про затвердження Порядку проведення атестації посадових осіб митної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 груд. 2002 р. № 1984 // Офіц. вісн. України. 2002. № 52. С. 2401.
40. Про затвердження Програми розвитку державної служби України на 2005-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 08 черв. 2004 р. № 746 // Офіц. вісн. України. 2004. № 23. С. 15 54.
41. Про Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 199 //www rada ua.
42. Про порядок проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1922 // www.rada.ua.
43. Про умови грошового забезпечення посадових осіб та оплати праці працівників митної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квіт. 2004 р. № 497 // Офіц. вісн. України. 2004. № 16. С. 11 14.
44. Про урядові комітети: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 лют. 2000 р. № 339 // Офіц. вісн. України. 2000. № 7. С. 81 85.
45. Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань боротьби з контрабандою: Постанова Кабінету Міністрів України від 02 берез. 2005 р. № 173 // Офіц. вісн. України. 2005. № 9. С. 474.
46. Абельс Хайнц. Интеракция, идентификация, презентация: Введ. в интерпретатив. социологию /Пер. с нем. под общ. ред. Н. А. Головина и В. В. Козловского. СПб.:Алетейя,1999. 261 с.
47. Авер’янов В. Забезпечення верховенства права у функціонуванні державної служби України // Вісн. держ. служби України. 2000. № 4. С. 71 75.
48. Авер’янов В. Концепція адміністративної реформи як науково-практичне обгрунтування комплексного удосконалення державного управління в Україні // Вісн. держ. служби України. 1996. № 3. С. 64 69.
49. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. 2003. № 9. С. 24 30.
50. Адамець І. Адміністративна реформа як комплексна соціальноуправлінська проблема // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч. 1. С. 65 68.
51. Адміністративна реформа в Україні: Збірник документів і матеріалів. К.: УАДУ, 2001. Т. 1: Загальні засади адміністративної реформи. Частина 2: Організаційно-правові засади здійснення адміністративної реформи в Україні. Книга 2. С. 192 196.
52. Адміністративна реформа в цифрах, фактах і пропозиціях Рахункової палати України // Економічні реформи сьогодні. 2000. № 29. С. 50 54.
53. Андреев Ю. П., Коржевская Н. М., Костина Н. Б. Социальные институты: содержание, функции, структура. М.: Педагогика, 1989. 184 с.
54. Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем. Серия: Учебники и учебные пособия. Ростов н/Д: Феникс, 1998. 512 с.
55. Артемьева Т. В., Микешина М. И. Европейская идентичность и российская ментальность // Вопр. философии. 2002. № 2. С. 182 189.
56. Арчер М. Реализм и морфогенез // Теория общества: Сборник: Пер. с нем., англ. М.: «КАНОН-пресс-Ц»; «Кучково поле», 1999. 416 с.
57. Аршинов В., Свирский Я. Философия самоорганизации. Новые горизонты // Общественные науки и современность. 1993. № 3. С. 70 76.
58. Астапов К. Формирование единого экономического пространства стран СНГ // МЭ и МО. 2005. № 1. С. 95 99.
59. Атаманчук Г. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісн. УАДУ. 2001. № 3. С. 9 12.
60. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособ. М.: ОАО «НПО Экономика», 2000. 301 с.
61. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления. М.: Юрид. лит., 1990. 351 с.
62. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления. Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 398 c.
63. Атестація на державній службі // Юрид. вісн. України. 2003. № 9. 16 трав. С.5.
64. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 232 с.
65. Бакуменко В. Аналітичне забезпече