Управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………..…………………………………………………………5
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ......................................................................................................12
1.1.Концептуально-понятійне визначення діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху................................................................................................................12
1.2.Дорожній рух як система соціального управління...................................................25
1.3.Принципи, функції та методи управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху................................................................................................................37
1.4. Нормативно-правове регулювання діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху................................................................................................................56
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ...................................................................................………………………......78
2.1.Особливості історичного розвитку системи забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні....................................................................................................................78
2.2.Системно-структурна характеристика загальнодержавної системи забезпечення безпеки дорожнього руху на рівні вищих і центральних органів влади...................................................................................................................................93
2.3.Системно-структурна характеристика загальнодержавної системи забезпечення безпеки дорожнього руху на регіональному рівні.......................................................110
2.4.Системно-функціональна характеристика державної системи управління забезпеченням безпеки дорожнього руху.....................................................................129
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ.......................…………………………………......149
3.1.Загальнодержавні системи забезпечення безпеки дорожнього руху в країнах розвинутої автомобілізації..............................................................................................149
3.2.Основні проблеми і шляхи удосконалення управлінської діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху.......................................................................166
ВИСНОВКИ.....................................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................................183
ДОДАТКИ........................................................................................................................209

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасне цивілізоване суспільство не може існувати без належного задоволення соціального інтересу в організації просторових пасажиро-вантажних потоків засобами автомобільного транспорту. Такі соціальні системи дорожнього руху існують у всіх країнах розвинутої автомобілізації, до яких прагне належати й Україна. Проте дорожній рух як соціальна система є первісно небезпечним, заздалегідь аварійним явищем, пов’язаним з автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки.
Аварійність як показник ефективності державного управління у сфері організації діяльності із забезпеченням безпеки дорожнього руху. Здійснюють цю діяльність поєднанні в єдину соціальну систему органи виконавчої влади всіх рівнів, правоохоронні органи та окремі галузі народного господарства (автомобілебудування, дорожнє господарство, комунальне господарство, державна освіта, охорона здоров’я, засоби масової інформації тощо). Наскільки ця діяльність ефективна можна судити із статистичних даних за останні десять років, коли в дорожньо-транспортних пригодах на території України щорічно гинуло близько 5 тис. осіб та отримувало поранення близько 40 тис. осіб. Статистика дає можливість деталізувати причини аварійності на дорогах проектуючи їх на напрямки діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема, через порушення Правил дорожнього руху трапляється близько 70% дорожньо-транспортних пригод, 12% пригод трапляється через незадовільний стан доріг, 5% — через технічний стан транспортних засобів, близько 3% через медичний фактор (непридатність стану здоров’я водіїв нормативно встановленим вимогам) і 3% дорожньо-транспортних пригод — через інші проблемні ситуації, що складаються на дорогах). Невисока ефективність функціонування державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху та пошук можливих шляхів її підвищення на рівні управління і зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.
Дослідження із загальних питань теорії управління, що певним чином можуть бути використані при вирішенні проблем управління діяльністю із забезпечення безпеки дорожнього руху, містяться у роботах вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.К. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, В.К. Колпакова, Р.А. Колюжного, А.Т. Комзюка, Є.Б. Кубка, Н.Р. Нижник, В.С. Основіна, О.І. Остапенко, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, М.М. Тищенка, В.М. Самсонова, В.В. Цвєткова. Окремі проблеми адміністративної відповідальності, що стосуються безпеки дорожнього руху розглядалися Р.І. Денисовим, Є.В. Додіним, В.І. Жульовим, В.Й. Розвадовським, В.К. Шкарупою. Проблемами профілактики Правил дорожнього руху займалися В.В. Новиков, М.І. Попов. Організаційно-правові підстави забезпечення безпеки дорожнього руху за радянських часів досліджувалися В.В. Лук’яновим. Крім того, багато вчених приділяло увагу адміністративній діяльності ДАІ: І.І. Веремеєнко, О.В. Домашенко, В.В. Доненко, С.М. Гусаров, В.В. Єгупенко, О.Ю. Салманова, Р.А. Сайфулін, О.С. Фролов. Проблемами правосвідомості учасників дорожнього руху займалися О.Л. Миленін, Л.М. Кононенко. У працях М.В. Афанасьєва, В.Ф. Бабкова, А.П. Васильєва, Ф.П. Гончаренка, Г.Н. Клінковштейна, Л.В. Коваля, В.І. Конопляненка, І.К. Шахріманьяна та інших було ґрунтовно розроблено технічно-правовий аспект забезпечення безпеки дорожнього руху.
Однак проблема загальнодержавного управління діяльністю забезпечення безпеки дорожнього руху як цілісною соціальною системою не досліджувалася, не розкривалась її структурність та функціональність. Це зумовило актуальність дослідження державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху, розкриття змісту процесу управління цією діяльністю, вивчення досвіду розвитку сфери забезпечення дорожнього руху в Україні та країнах розвинутої автомобілізації.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Напрямок роботи відповідає п.2 розпорядження Президента України від 21 вересня 2002р. №322 “Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху”, загальним вимогам Програми організаційних та практичних заходів по розвитку та впровадженню новітніх технологій та технічних засобів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період 2000-2005 рр.: схваленої на засіданні колегії МВС України від 16 грудня 1999 р., та плану наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2002-2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний адміністративно-правовий, теоретико-управлінський та історико-правовий аналіз загальнодержавного забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, висвітлення проблем побудови й функціонування вищевказаної системи та подальше визначення пропозицій щодо їх розв’язання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху розглянуті в правовому контексті основних політичних, економічних та соціально-правових тенденцій українського державотворення на сучасному етапі розвитку країни.
Предмет дослідження становлять теоретичні та практичні питання управління безпекою дорожнього руху з метою визначення шляхів удосконалення зазначеної діяльності.
Виходячи із поставленої мети, в дисертації вирішуються такі основні завдання:
— сформулювати концептуально-понятійне визначення комплексного чинника “діяльність із забезпечення безпеки дорожнього руху”;
— визначити структурні та функціональні складові соціальної системи “дорожній рух”;
— дослідити принципи, функції та методи управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху;
— визначити та проаналізувати суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права у сфері організації просторового переміщення пасажиро-вантажних потоків;
— охарактеризувати процес еволюції вітчизняної системи забезпечення безпеки дорожнього руху та порівняти його з аналогічними системами у країнах розвинутої автомобілізації;
— розкрити структурну побудову системи забезпечення безпеки дорожнього руху на рівні органів вищої, центральної та місцевої виконавчої влади України;
— здійснити загальний функціональний аналіз діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху;
— визначити проблеми в управлінні загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху та запропонувати шляхи їх можливого розв’язування.
Методами дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження сутності діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-семантичного методу (підрозділи 1.1; 1.2). З використанням системно-структурного методу визначено принципи, функції й методи управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 1.3.). Логіко-історичний метод застосовувався для дослідження еволюції вітчизняної системи забезпечення безпеки дорожнього руху. Характеристика побудови та функціонування загальнодержавної системи забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділи 2.2; 2.3; 2.4) здійснювалась за допомогою структурно-функціонального та компаративного методу дослідження соціальних систем. Порівняльно-правовий метод використовувався в дослідженні державних систем забезпечення безпеки дорожнього руху в країнах розвинутої автомобілізації (підрозділ 3.1). Метод документального аналізу застосовувався для вироблення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення управлінської діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 3.2).
Науково-теоретичною базою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі теорії права, державного будівництва, теорії управління та адміністративного права. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, численні відомчі акти, які регулюють відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні данні про адміністративну практику Державтоінспекції України за останні десять років.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою, по суті, одно з перших монографічних досліджень, де в комплексі розглядаються проблеми управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху через розкриття структурної та функціональної побудови цієї системи. Останнім часом питанням діяльності в зазначеній сфері було присвячено декілька праць, проте вони торкалися лише адміністративно-правових підстав забезпечення безпеки дорожнього руху з боку міліцейських підрозділів, а саме Державтоінспекції, як представника системи державних органів, що забезпечують безпеку дорожнього руху на Україні. ) В результаті проведеного дослідження сформульовані нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
1. Вперше сформульоване та обґрунтоване визначення концептуального поняття “діяльність із забезпечення безпеки дорожнього руху”, уперше з’ясовується його сутність та характерні риси.
2. Дістало подальший розвиток визначення “дорожнього руху” як соціальної системи, котра потребує певного рівня управління.
3. Характеризуються принципи, функції та методи управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху.
4. Дістала подальшого розвитку характеристика нормативно-правового регулювання діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху.
5. Уперше проаналізовано вітчизняний досвід управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху та досвід країн розвинутої автомобілізації для можливості запропонування подальших шляхів розвитку цієї системи.
6. Уперше детально розглянуто державну систему безпеки дорожнього руху, що склалася в Україні через структурно-функціональну характеристику діяльності в даній сфери.
7. Пропонуються основні напрямки вдосконалення діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху, підвищення її ефективності.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
— у науково-дослідній сфері — положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки пропозиції щодо удосконалення діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху, отриманні результати поглиблюють наукові знання про структуру, функції, історичний розвиток та законодавче регулювання галузі забезпечення безпеки дорожнього руху як в нашій країні так і в країнах розвинутої автомобілізації.;
— у правотворчості — розробки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використанні як вихідні рекомендації щодо удосконалення спеціального законодавства, організації заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху як на державному так і на регіональному рівні
— у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність органів, що забезпечують безпеку дорожнього руху;
— у навчальному процесі — матеріали, що містяться в роботі, її положення і висновки можуть бути використані в процесі викладання курсу адміністративного права, інших дисциплін, а також під час здійснення підготовки працівників сфери забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апробація результатів дослідження. Одержані у процесі дослідження висновки оприлюднені на двох науково-практичних конференціях: 10-ій науково-практичній конференції “Наука і вища освіта” у Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”(Запоріжжя, травень 2002р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (Запоріжжя, квітень 2003р.). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано сім праць, п’ять з яких у фахових виданнях.
Структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки й концепції дослідження дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків (обсяг —182 с.), списку використаних джерел (336 найменувань), додатків (обсяг — 20 с.).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного міжнародного та національного законодавства і практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць різних галузей знань, автором зроблені висновки, сформульовані рекомендації, спрямовані на удосконалення діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху. Основні з них такі:
1. Діяльність із забезпечення безпеки дорожнього руху — це система дій із забезпечення безпечного переміщення людей та вантажів механічними транспортними засобами, а також людей без транспортних засобів дорогами, що регламентується спеціальними адміністративно-правовими нормами й забезпечується державними органами виконавчої влади. Цей процес відбувається в умовах реальної небезпеки виникнення обставин, що можуть зашкодити йому.
2. Дорожній рух — це соціальне явище і виступаючи як соціальна система, він потребує певного рівня соціального управління. Це дозволило сформулювати такі загальні визначення, яких не має в наявних нормативних документах:
по-перше, дорожній рух — це система елементів живої та неживої природи, що функціонує в умовах, які залежать від рівня сучасної техніки, стану навколишнього середовища і можливостей людини;
по-друге, дорожній рух — це процес, що регулює динамічні зв’язки у тріаді: людина, транспортний засіб, дорога;
по-третє, дорожній рух, як соціальна система, є первісно небезпечним, заздалегідь аварійним явищем, пов’язаним з автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки;
по-четверте, дорожній рух — це реально існуючий об’єкт соціального управління, оскільки він виникає лише там, де є суспільна діяльність людей. З появою дорожнього руху з’являються такі функції управлінського процесу, як планування, координація, узгодження, нагляд, примус, контроль, що реалізуються в межах суспільних відносин між учасниками дорожнього руху;
по-п’яте, дорожній рух — це об’єкт управління, який існує у двох аспектах: елементно-структурному — як сукупність людей, транспортних засобів, мережі доріг, оточуючого середовища; та функціональному — як безпосередня діяльність з переміщення та створення умов цього переміщення, так і поведінки учасників дорожнього руху й нормативної бази, котра все це врегульовує.
3. На основі аналізу принципів, функцій та методів управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху зроблено висновок, що в складі зазначених понять слід виділити організаційні принципи побудови даної системи і організаційні принципи її функціонування, організаційні функції та організаційні методи управління досліджуваною сферою. Реалізація таких організаційних засад управління надасть можливості чіткої та ефективної побудови та функціонування загальнодержавної системи забезпечення безпеки дорожнього руху.
4. Правове регулювання діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на сьогодні неузгоджене і, як наслідок, не дає бажаних позитивних результатів. Тому виникла нагальна потреба в кодифікації всіх нормативно-правових актів сфери забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме прийнятті Автодорожнього кодексу, який повинен забезпечити збалан-соване регулювання взаємовідносин всіх учасників транспортного процесу.
5. Визначені пріоритетні напрямки державної політики для окремих суб’єктів, що здійснюють діяльність із забезпечення безпеки дорожнього руху:
по-перше, для Міністерства транспорту України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства — безпосередньо безпека дорожнього руху на автомобільному транспорті, міському електричному транспорті;
по-друге, для Державної служби автомобільних доріг України — діяльність у сфері дорожнього будівництва та дорожнього господарювання;
по-третє, для Міністерства внутрішніх справ України — надвідомчий контроль та нагляд у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, вдосконалення організації дорожнього руху, здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності у справах про порушення Правил дорожнього руху та інших норм, що торкаються цієї сфери;
по-четверте, для Міністерства охорони здоров’я України — медичного обслуговування учасників дорожнього руху;
по-п’яте, для Міністерства освіти і науки України — це формування правосвідомості учасників дорожнього руху та пропаганда у галузі безпеки дорожнього руху;
по-шосте, для Міністерства оборони України — контроль та нагляд за виконанням у військах вимог законодавства України стосовно безпеки дорожнього руху, а також забезпечення безаварійної експлуатації та порядку використання транспортних засобів Збройних Сил України;
по-сьоме, для Державної митної служби України — це митний контроль за транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України.
6. Дослідження загальнодержавних систем управління забезпеченням безпеки дорожнього руху в країнах розвинутої автомобілізації (зокрема, Японії, США, Англії, Фінляндії, Німеччини та ін.), призвело до висновків щодо необхідності існування концептуальної загальнодержавної програми безпеки дорожнього руху та єдиного спеціального центрального виконавчого органу, що координує реалізацію цих програм на території країни, наприклад, Комітету з безпеки дорожнього руху.
7. Повноваження у визначенні загальних положень державної політики у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху, а також контролю за їх реалізацією повинні знаходитись у державних виконавчих і регіональних органах, а стосовно контролю і в органах місцевого самоврядування, для чого на територіях областей в апараті державних адміністрацій створити спеціальні Комітети, які будуть відповідальними за стан аварійності у регіоні, за розвиток матеріального і ресурсного забезпечення усієї діяльності з виконання вимог відповідного законодавства.
8. Ввести практику дольового фінансування робіт щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: місцеві фонди, громадські фонди, бюджетні фонди. Місцеві фонди (основа фінансування робіт) формуються через систему податкових відрахувань, різни види страхування, штрафів за порушення Правил дорожнього руху. Громадські фонди (додаткові кошти для підвищення якості робіт) формуються на підставі добровільних відрахувань зацікавлених організацій, громадських формувань та окремих фізичних осіб. Підставою системи економічного забезпечення всього комплексу робіт, пов’язаних з плануванням, реалізацією та контролем ефективності заходів забезпечення безпеки дорожнього руху у регіоні може бути Цільовий фонд безпечного руху, наприклад, “Дорожній” спеціалізований банк.
9. З огляду на те, що законодавством чітко не визначені конкретні джерела надходження коштів до фонду розвитку дорожнього руху та забезпечення його безпеки, внаслідок чого такі фонди практично неможливо створити, необхідно внести до Уряду пропозиції з цього питання. Такими джерелами можуть бути: 90% транспортного податку, частина прибутку підприємств, організацій, юридичних осіб, які мають доходи від учасників дорожнього руху, кошти від штрафів за порушення Правил дорожнього руху, кошти, які сплачуються органам влади за розміщення на вулично-шляховій мережі рекламних об’єктів, об’єктів торговельно-побутового призначення, АЗС, об’єктів дорожнього сервісу тощо. Одночасно необхідно передбачити штрафні санкції за невиконання юридичними особами вимог Закону України ”Про дорожній рух”, кошти від яких також направити до „Дорожнього фонду”. Діяльність регіонального фонду може контролювати та координувати Комітет з безпеки дорожнього руху.

Список використаної літератури

Закони та інші нормативні акти
1.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст.141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР УРСР. — 1984. — Додаток до № 51. — Ст. 1122.
3. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25-26. — Ст. 131.
4. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1963. — № 30. — Ст. 463
5. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991.—№4. — Ст.20., 1995. — №15. — Ст.102.
6. Про дорожній рух: 3акон України від 28 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України — 1993. — N 31.— Ст.338, 1994. — № 46. — Ст. 414.
6. Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 4. — Ст.1.
7. Про власність: 3акон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України —1991. — N20.— Ст.249.
8. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України — 2000. — №36. — Ст.299.
9. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст.170.
10. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20-21. — Ст. 190.
11. Про концесії на будівництво і експлуатацію автомобільних доріг: Закон України від 14 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 1. — С. 22-25.
12. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
13. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30. — Ст. 379.
14. Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період: Закон України від 20 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 52. — Ст. 318.
15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно військової інспекції безпеки дорожнього руху: Закон України від 24 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 13. — Ст.116.
16. Про ратифікацію угоди “Про принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі транспортної політики”: Закон України від 9 жовтня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 48. — Ст.417.
17. Про транзит вантажів: Закон України від 20 жовтня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України.—1999.—№51.— Ст.446.
18. Про автомобільний транспорт: Закон України від 10 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 22.— Ст.105.
19. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №40. — Ст. 338.
20. Про джерела фінансування дорожнього господарства: Закон України від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №47. — Ст. 647.
21. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №22. — Ст.107.
22. Про військову службу правопорядку у Збройних силах України: Закон України від 3 червня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — №32. — Ст. 225.
23. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №10. — Ст.137.
24. Про приватизацію майна державних підприємств: Закон України від 8 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №24. — Ст.348.
25. Статут Української республіканської спілки автомобілістів: Затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 26 вересня 1990 р. №290 // ЗПУ УРСР. — 1990. — №68. — Ст.34.
26. Положення про Державну автомобільну інспекцію Головного управління робітничо-селянської міліції Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР: Затверджено постановою РНК СРСР від 03 липня 1936 р. №1182 // ЗЗ СРСР.— 1936.—№36.— Ст.318-б.
27. Об упразднении Министерства автомобильного транспорта и шоссейных дорог СССР: Утверждено Указом Президиума Верховного Совета СССР от 31 мая 1956 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1956. — № 12. — Ст. 246.
28. Про відновлення автогосподарств і промислових підприємств Наркомату Автотранспорту УРСР: Затверджено постановою РНК УРСР від 5 серпя 1946 р №975. // Державний Архів Львівської області. — Ф. Р-221, оп.2, спр.110, арк.30.
29. Про порядок введення в дію Закону України “Про статус автономної Республіки Крим”: Затверджено постановою Верховної Ради України від 17 березня 1995 р. № 96/95. // Відомості Верховної Ради України.. — 1995. — №11. — Ст.70.
30. О повышении безопасности движения в городах, других населенных пунктах и на автомобильных дорогах: Утверждено постановлением Совета Министров СССР от 29 ноября 1967 г. №1029 // Сборник Постановлений СССР.— 1967. — № 29. — Ст.207.
31. Примерное положение о комиссиях по безопасности дорожного движения в автономных республиках, краях, областях и городах Москве и Ленинграде: Утверждено постановлением Совета Министров РСФСР от 12 июня 1974 р. № 344 // Сборник Постановлений СССР. — 1974. —№ 15.— ст. 85.
32. О дополнительных мерах по обеспечению безопасности дорожного движения: Утверждено постановлением Совета Министров СССР от 20 июня 1972 р. №539 // Сборник Постановлений СССР. — 1972. — № 18. — Ст. 81.
33. О мерах по предупреждению дорожно-транспортных происшествий и снижению тяжести их последствий: Утверджено постановлением Совета Министров СССР от 2 февраля 1976 р. № 81 // Сборник Постановлений СССР. — 1976. — № 2. — Ст. 34
34. О создании Республиканской комиссии по обеспечению безопасности дорожного движения: Утверждено постановлением Совета Министров УССР от 05 октября 1985 р. №366 // Зборник Постановлений Правительства УССР. — 1985. — №10. — Ст. 80-81.
35. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. // Голос України. — 1992. — 8 жовтня.
36. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Урядовий кур’єр. — 1998. — 25 липня.
37. Положення Про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — №42. — 3 листопада.
38. Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: Розпорядження Президента України від 21 вересня 2002 р. // Електронна система “Нормативні акти України”. Підсистема: upr. — Nr0322_02 .
39. Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ президента України від 18 лютого 2002 р. // Електронна система “Нормативні акти України”. Підсистема: upr. — Nu0143_02.
40. Положення про Міністерство транспорту України: Указ Президента від 11 травня 2000 р. №678 // Офіційний вісник України. — 2000. — №20. — 2 липня.
41. Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України: Указ Президента від 8 листопада 2001 р. №1056 // Офіційний вісник України. — 2001. — №45. — 23 листопада.
42. Положення про Міністерство охорони здоров’я України: Указ Президента від 24 липня 2000 р. №845 // Офіційний вісник України. — 2000. — №30. — 11 серпня.
43. Положення про Міністерство освіти та науки України: Указ Президента від 7 червня 2000 р. №773 // Офіційний вісник України. — 2002. — №18. — 17 травня.
44. Положення про Державну митну службу України: Указ Президента від 24 серпня 2000 р. №1022 // Офіційний вісник України. — 2000. — №35. — 15 вересня.
45. Про реорганізацію державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики: Указ Президента від 16 березня 2002 р. №259 //
46. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента від 11 грудня 2002 р. №1573 // Електронна система “Нормативні акти України”. Підсистема: N u1573_99.
47. Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчій характер: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 // ЗПУ України. — 1993. — № 1-2. — Ст.28.
48. Типовий концесійний договір на будівництво і експлуатацію автомобільних доріг: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2000 р. // Електронна система “Нормативні акти України”. Підсистема: N kp001519.
49. Типовий статут громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону, описів, зразків бланка посвідчень: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. // Електронна система “Нормативні акти України”. Підсистема: N kp001872.
50. Перелік платних послуг, що надаються підрозділами ДАІ МВС: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 556 // Електронна система “Нормативні акти України”. Підсистема: N kp010556
51. Положення про Державний департамент автомобільного транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р. №586 // Офіційний вісник України. — 2000. — №14. — 21 квітня.
52. Положення про автотранспортні управління Міністерства транспорту України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 1998 р. №1913 // Офіційний вісник України. — 1998. — №49. — 24 грудня.
53. Правила проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів. мототранспорту та причепів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 141 // ЗПУ України.— 1993. — № 7. — Ст.145.
54. Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. №340 // ЗПУ України.— 1993. — №10.— Ст.211.
55. Про утворення відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України”: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №221 // ЗПУ України. — 2002. — №17. — 14 липня.
56. Перелік статистичних показників і порядок обліку і звітності з питань безпеки дорожнього руху: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1053 // ЗПУ України. — 1994. — Ст.103.
57. Правила дорожнього руху: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2001 р. №1306 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 41. — С.35-103.
58. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №1457 // Урядовий кур’єр . — 2002. — №86, від 09.10.02.
59. Порядок збору та використання коштів для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 р. № 431 // ЗП КМ України. — 1994.— № 10. — Ст.254.
60. Положення про Державну комісію з безпеки дорожнього руху: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 р. // ЗП КМ України. — І995. — № 3. — Ст.78.
61. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. № 341 // Урядовий кур’єр. — 1997. — № 10-11.
62. Програма забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. №456 // ЗЗ України. — 1998. — № 8. — Ст.311.
63. Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об’єднань, установ і організацій: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 227. // ЗПУ України. — 1994. — № 8. — Ст. 195.
64. Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок та моделей, причепів та мотоколясок: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 // ЗПУ України. — 1999. — № 6. — Ст.226.
65. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні: наказ Міністерства транспорту України від 20 лютого 1998 р. №363.
66. Положення про спеціалізовані служби організації дорожнього руху: наказ Міністерства транспорту України, МВС України, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 31 грудня 1993 р. №859/550/86.
67. Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України: наказ Міністра оборони України від 1 грудня 1999 р. №330.
68. Про заходи по удосконаленню діяльності дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України: наказ МВС України від 3 лютого 1992р. №45.
69. Про затвердження Положення про реєстраційно-екзаменаційні підрозділи Державтоінспекції України: наказ МВС України від 12 березня 1992 р. №133.
70. Про затвердження Інструкції про порядок прийняття екзаменів, оформлення, видачі (обміну) посвідчення водія, обліку та зберігання документів: наказ МВС України від 21 червня 1993 р. №394.
71. Порядок навчання медичних працівників методам проведення перед рейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів: наказ МОЗ України від 11 грудня 1997 р. № 592.
72. Про затвердження Інструкції по організації провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху: наказ МВС України від 25 лютого 1994р. № 91.
73. Про затвердження зразка талона до посвідчення водія та внесення доповнень до інструкції про порядок приймання екзаменів. оформлення. видачі (обміну) посвідчення водія. обмін та збереження документів. які стосуються екзаменаційної роботи: наказ МВС України від 2 квітня 1994 р. № 166.
74. Про затвердження Інструкції про порядок обліку транспортних засобів.(оформлення і видача реєстраційних документів. номерних знаків на них та проведення перевірки реєстраційно-екзаменаційних підрозділах МВС України: наказ МВС України від 2 листопада 1994 р. № 599.
75. Положення про медичний огляд кандидатів у водії транспортних засобів: наказ Міністерства охорони здоров’я України та МВС України від 18 липня 2000 р. №124/345.
76. Про утворення Українського медичного центру безпеки дорожнього руху: наказ Міністерства охорони здоров’я України від 28 жовтня 1998 р. №313.
77. Положення про порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів: Затверджено наказом Міністерства освіти та науки України від 2 березня 1994 р. №22.
78. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти: Затверджені наказом Міністерства освіти та науки України від 20 листопада 2001 р. №969.
79. Типові навчальні плани і програми підготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів: Затверджені наказом Міністерства освіти та науки України від 18 рудня 1996 р. № 720.
80. Правила митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України: Затверджені наказом Державної митної служби України від 25 червня 1999 р. №393.
81. Про зміни в організаційній структурі Державної служби автомобільних доріг України: Затверджені наказом Державної служби автомобільних доріг України від 15 березня 2002 р.№113.
82. Порядок узгодження розміщення реклами на транспортних засобах та встановлення рекламних носіїв відповідно до вимог законодавства та нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: наказ МВС України від 1 серпня 2002 р.
83. Положення про громадську прес-службу при Головному управлінні Державтоінспекції МВС України: наказ МВС України від 24 липня 2002 р. №605.
84. Угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Волгоград, 24.03.93. — К., 2000.
85. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Прийнято Радою Європи 4 листопада 1950 р.// Права людини: Збірник документів / Укл. Семенов В.С., Ярмиш О.Н. — Харків, 1997. — С.58-76.

Книги, монографії, автореферати, .статті, підручники.

86. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность. — М., 1985. — 98 с.
87. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления (структурно-функциональный аспект). — К., 1985. — 146 с.
88. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. — К., 1979. — 150 с.
89. Ааерьянов В.Б., Селиванов В.Н. Совершенствование апарата государственного управления (конституционный аспект). — К., 1982. — 426 с.
90. Автомобільні дороги і дорожнє будівництво // Міжвідомчий науково-технічний збірник. — К., 2001. — № 62. — 356 с.
91. Автомобильные перевозки и организация дорожного движения. — М., 1981. — 620 с.
92. Административное право Украины: Общая часть.: Учебное пособие / Под ред. Битяк Ю.П., Зуй В.В. — Харків, 1999. — 224 с.
93. Административное право (Общая часть): Учебное пособие/ Под ред. В.П. Сальникова — СПб., 2000. — 520 с.
94. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая. Учебник / Под ред. А.П. Коренева. — М., 2000. — 304 с.
95. Алексеев Б.Л. Безопасность движения автомобильного транспорта.—М., 1977.
96. Алексеев С.С. Общая теория права. — Т.1. — М., 1981. — 359с.
97. Алексеев С.С. Теория права. — Харьков, 1994. — 224 с.
98. Алексеев С.С. Право: азбука — теория — философия: Опит комплексного иссследования. — М., 1999. — 712 с.
99.Алехин А.Н. Административная ответственность за правонарушения на транспорте. — М., 1968.
100. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. — К., 1994. — 165 с.
101. Ануфрієв М.І., Венедиктов В.С. Соціально-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України. — Дніпропетровськ, 2000. — 164 с.
102. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы). — М., 2000. — 302с.
103. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. — М., 1997. — 400с.
104. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социалистическом познании // Вопросы философии. — 1973. — №6. — С.101.
105. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. — М., 1977. — 382с.
106. Афанасьев В.Г. Общество, системность, познание, управление. — М., 1981. — 432с.
107. Афанасьев В.Г. Логика и методология системних исследований. — К., 1977. — 235с.
108. Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ. — К., 1994. — 160 с.
109. Бабков В.Ф. Дорожньїе условия и безопасность движения.— М., 1982. — 288с.
110. Бабосов Е.М. Социология управления: Учебное пособие. — Минск, 2000. — 340 с.
111. Бачило М.Л. Организация советского государственного управления . — М., 1984. — 268с.
112. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. — Харків, 1998. — 480 с.
113. Бандурка О.М., Арістова І.В. Принцип формування інформаційного середовища органів внутрішніх справ України // Міліція України — 1999. — №3.— С.13.
114. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ: теорія, досвід, шляхи удосконалення. — Харків, 1996. — 398 с.
115. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. — Харків, 2000. — 520с.
116. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. — Харьков, 1998. — 352 с.
117. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. — Харьков, 1991. — 360с.
118. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. — М., 1997. — 368 с.
119. Безопасность дорожного движения. Сборник реферативньїх переводов. — М., 1974-1984 г.г.
120. Безсмертный А.К. Административно-правовые меры воздействия за нарушение общественного порядка: Автореф. дис…. к.ю.н. — Харьков, 1990. — 16с.
121. Бобко В.Ф. Дороги Финляндии // Автомобильные дороги. —1980. — С.28-31.
122. Бертуш С.И., Кузьмин К.И. К вопросу о совершенствовании ведомственного нормативного регулирования в сфере обеспеченпя безопасности дорожного движения // Вопросы обеспечения безопасности дорожного движения: Труды ВНИИ БД МВД СССР. — М., 1991. — С.19-20.
123. Боровский Б.Е. Безопасность движения автомобильного транспорт: Анализ дорожньїх проишесгвий. —Ленинград, 1984. — 304 с.
124. Васильев А., Мілашевич Л. Правове управління транспортною системою України: окремі питання // Право України. — №1. — 2000. — С.114.
125. Васильев Н.М., Иванов В.Н. Организация движения наземного нерельсового транспорта. — М., 1971. — 198 с.
126. Васильев А.П., Сиденко В.М. Эксплуатация автомобильных дорог и организация дорожного движения. — М., 1990. — 304 с.
127. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В.Т. Бусел — К., 2001. — С.43.
128. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. В 2. Ч.— М., 1982.
129. Веремеенко И.И., Россинский Б.В. Вопросы совершенствования задач и функций ГАИ на современном этапе // Организационно-правовые основы деятельности ГАИ на современном этапе: Труды ВНИИ МВД СССР. — М., 1989.— С.3-5.
130. Вишняков В.Г. Структура и штаты органов государственного управления — М., 1991. — 210 с.
131. Волошин Г.Я. Анализ дорожно-транспортных происшествий. — М.,1987.
132. Все про ДАІ / Климчук В.В., Петрик М.Д. — Вінниця, 1997. — 153 с.
133. Гаврнлов А.А. Безопасность дорожного движения. — М., 1973.
134. Гайманов Р.Я. Безопасность движения автотранспорта. —М., 1968.
135. Гізімчук С.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Автореф. дис...к.ю.н. — Харків, 1999. — 17 с.
136. Герасимчук В.О. Створення інформаційно-аналітичної системи управління дорожнім господарством України // Автошляховик України — 1999. —№ 2.
137. Гладун З. Поняття і зміст державного управління: адміністративно-правовий аналіз. — Львів, 1996. — 21 с.
138. Гончаренко Ф.П. Керування безпекою дорожнього руху засобами дорожньої служби. — К., 1999. — 280 с.
139. Герасимчук В.О. Сучасний стан автодорожнього комплексу України і основні напрямки його подальшого розвитку. — К., 1998. — С.25-29.
140. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). — Ірпінь, 1998. — 108 с.
141. Горох В.В. Административная ответственность за нарушение правил безопасности дорожного движения: Автореф. дис... к.ю.н. — Одесса, 1975. — 18 с.
142. Горшенев В.И. Контроль как правовая форма деятельности. — М.,1987. — 176 с.
143. Грошевий В.В., Дерех А.З. Удосконалення державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки // Безпека дорожнього руху — 1999.—№ 3.
144. Гусаров С.М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: Автореф. дис.…. к.ю.н. — Харьков, 2002. — 19с.
146. Гуславський В.С. Кримінальна відповідальність за порушення правил експлуатації транспорту: Автореферат дис… к.ю.н. — К., 1997. — 18 с.
147. Дагаєв Ю.О. Наука на службі Державтоінспекції // Безпека дорожнього руху — 1998. —№ 1.
147. Денисов Р.И. Административный надзор в сфере дорожного движения. — М., 1981. — 141 с.
148. Денисов Р.И. Органы административного надзора в системе государственного управления // Проблемы теории и правоохранительной практики в сфере обеспечения безопасности дорожного движения. — М., 1983. — С.42-63.
150. Денисов Р.И., Попов М.И. Государственная система обеспечения безопасности дорожного движения. — М., 1984. — 65 с.
151. Демократизация аппарата управления. — К., 1990. — 304 с.
152. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. — К., 1997. — 448 с.
153. Державне управління: теорія і практика / За ред. Авер’янова В.Б. — К., 1998. — 432 с.
154. Дерех З.Д. Загальні аспекти Державної програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів // Безпека дорожнього руху. — 1998. — № 1. — С. 12-14.
155. Десять років на варті правопорядку: безпека на дорогах // Міліція України. — 2002. —№2. — С.18.
156. Додин Е.В. Методика изучения причин административных правонарушений // Сов. государство и право. — 1983. — №4.
157. Додин Е.В. Квалификация административных нарушений, совершенных на транспорте и связи. — К., 1991.
158. Доненко В.П. Систематизація законодавства України про дорожній рух: її перспективи // Право України. — 2001. — № 3. — С.42-44.
159. Домашенко О.В. Организационно-правовые основы обеспечения безопасности дорожного движения в Украине: Автореф. дис... к.ю.н. — К., 1993. — 22с.
160. Дорожньо-транспортні пригоди в Україні /Оперативна інформація за 12 місяців 1998 — 2003 р. — К.: УДАІ МВС України.
161. Дорогих Н.М. Меры административного принуждения применяемые органами внутренних дел в борьбе с пьянством и алкоголизмом. — К., 1988.
162. Дюжаев А.В. Административно-правовые меры борьбы с нарушением правил дорожного движения. — М., 1986.
163. Єгупенко В.В. Заходи запобігання та припинення адміністративних порушень на транспорті органами Державної автомобільної інспекції МВС України: Автореф. дис. …. к.ю.н. — Харків, 2002. — 20 с.
165. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. — К., 1994. — 165 с.
166. Жулев В.И., Митнин В.П. Административная ответственность за нарушение правил дорожного движения. — М., 1979. — 112 с.
167. Жулев В.И. Водитель и безопасность дорожного движения. — М., 1984. — 160 с.
168. Жулев В.И. Состояние и перспективы научных исследований проблемы административной деликтологии в сфере обеспечения безопасности дорожного движения / Сб. науч. тр. Актуальные проблемы административной деликтологии. — М., 1984. — С.35.
169. Жулев В.И. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий: Практическое пособие. — М., 1989. — 224 с.
170. Жулев В.И., Гирько С.И. Ответственность участников дорожного движения. — М., 1987. — 160 с.
171. Загальна теорія держави та права / За ред. В.В. Копєйчикова. — К., 1997. — 320с.
172. Законодавство України про дорожній рух: Збірник нормативних актів / Відп. ред. Демський Е.Ф. — К., 2000. — 416 с.
173. Законодавство в сфері автомобільного транспорту змінено: що за цим? // Автовісник. — 2001. — № 9-10. — С.2-3.
174. Заец А.П. Система советского законодательства (проблемы согласованности). — К., 1987. — 97 с.
175. Зивс С.Л. Источники права. — М., 1981. — 240 с.
176. Зыбина С.Ф., Сальникова В.П. Использование зарубежного опыта в деятельности органов внутренних дел: Материалы межвузовской научно-практической конференции 27-28 мая 1993 г., Ч. 1. — Санкт-Петербург, 1995.
177. Иванов В.Н. Проблемы развития общей теории управления дорожным движением // Материалы научно-технической конференции стран-членов СЭВ по проблемам безопасности дорожного движения. — Алма-Ата, 1977. —С.714.
178. Зуйков Г.Г., Масленников Э.П. Систематизація методов социального управления // Проблемы совершенствования административных методов управления ОВД: Сборник научных трудов. — К., 1984. — С.10-11.
179. Ігнатенко О.С., Журавель В.В. Розвиток транспортного законодавства // Автошляховик України.— 1999. — № 1. — С.11-12.
180. Игнатов Л.Н. Безопасность дорожного движения — категория экономическая // Автомобильный транспорт. — 1988. — № 10.
181. Игнатов Л.Н. Задачи развития правового и информационного обеспечения безопасности дорожного движения // Безопасность перевозок пассажиров и грузов: Материалы семинара. — М., 1988. —С.34-39.
182. Игнатов Л.Н. Организационные основы деятельности органов внутренних дел по обеспечению безопасности дорожного движения: Учебное пособие. — М., 1991. — 65 с.
183. Илларионов В.А. Методы оценки оперативной надежности водителя // Автомобильный транспорт. — 1977.— № 5. — С.41.
184. Илларионов В.А. Правила дорожного движения и основы безопасности управления автомобилем. — М., 1989. — 415 с.
185. Извозчиков Е.М. Внимание: автомобиль. — Куйбышев, 1981. — 136 с.
186. Карпінська Л.В. Стандартизація і безпека дорожнього руху // Безпека дорожнього руху. — 1998. — № 1. — С.18-19.
187. Кізма С.С., Прокопенко Ю.М. Основні принципи вибору та розробки заходів для підвищення безпеки дорожнього руху // Безпека дорожнього руху. — 1999. — № 2. — С. 7-12.
188. Кичинина Е.В. Ответственность за нарушение безопасности движения городского транспорта. — М., 1966.
189. Клебельсберг Д. Транспортная психология: Перевод с немецкого / Под ред. Мазуркевича В.Б. — М., 1989. — 367 с.
190. Клинковштейн Г.И. Организация дорожного движения: Учебник для вузов. — М., 1982. — 240 с.
191. Клинковштейн Г.И., Луковицкий М.А. Организация работы службы безопасности движения на автомобильном транспорте. — М., 1988. — 88 с.
192. Клинковштейн Г.И. Организация дорожного движения. — М., 1992. — 207 с.
193. Клинковштейн Г.И. Организация дорожного движения. — М., 1997. — 229 с.
194. Колодій А.М. Принципи права України. — К., 1998. — 208 с.
195. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. — М., 1976. — 186с.
196. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. — К., 1999. — 736с.
197. Коноплянко В.И. Организация и безопасность дорожного движения: Учебник для вузов. — М., 1991. — 183 с.
198. Комзюк А.Т. Деякі проблемні питання пректу Кодексу України про адміністративні проступки // Вісник Університету внутрішніх справ — Вип. 10. — Харків, 2000. — С.178-183.
199. Комментарии к Правилам дорожного движения / Дерех З.Д., Заворницкий Ю.Е. — Симферополь, 1999. — 320 с.
200. Козлов Ю.М., Смуров Ю.В. Некоторые вопросы организации надзора за движением // Актуальные проблемы обеспечения безопасности дорожного движения. — М., 1988. —