Усиченко Катерина Миколаївна. Стан інтерфероногенезу та клітинного імунітету у хворих на хронічний гепатит С та його корекція

Короткий опис

Усиченко Катерина Миколаївна. Стан інтерфероногенезу та клітинного імунітету у хворих на хронічний гепатит С та його корекція : дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2006

Усиченко К.М.Стан інтерфероногенезу та клітинного імунітету у хворих на хронічний гепатит С та його корекція. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена вивченню ефективності індуктора ендогенного інтерферону «Аміксин» в комплексній терапії хворих на ХГС. Проведено вивчення вмісту основних субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові, фагоцитарної активності нейтрофільних лейкоцитів, цитотоксичної активності NK клітин, рецепторної чутливості Т-лімфоцитів та рівня сироваткового a-ІФН та g-ІФН; зіставлення результатів імунологічного дослідження та клінічної ефективності терапії аміксином у хворих на ХГС із слабкою та помірною активністю патологічного процесу. Аналіз деяких процесів міжклітинної взаємодії, взаємозв’язку рівня зв’язування аміксину рецепторами Т-лімфоцитів, імунологічних показників та інтерферонового статусу в залежності від кількості курсів лікування. Встановлено підвищення рівня зв’язування аміксину рецепторами Т-лімфоцитів при збільшенні кількості його курсів, виявлений зворотній кореляційний зв’язок між показниками цитотоксичної активності NK клітин та зв’язуванням аміксину рецепторами Т-лімфоцитів. Показаний позитивний вплив аміксину на дисбаланс імунної системи: статистично достовірне підвищення вмісту CD3+, CD4+, CD16+ лімфоцитів, підвищення імунорегуляторного індексу. Ефективність аміксину в терапії хворих на ХГС підвищується при тривалому курсі лікування (6-9 курсів).

У хворих на ХГС встановлені значні порушення в ланках клітинного та гуморального імунітету та в системі ІФН.

У хворих зі слабким та помірним ступенем активності патологічного процесу виявлено зниження субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові CD3+, CD4+, CD16+, імунорегуляторного індексу, цитотоксичної активності NK-клітин, фагоцитарної активності нейтрофілів. При цьому відмічено підвищення експресії антигенів CD8+ та CD19+, що свідчить про недостатність Т-клітинної ланки імунітету та активації гуморального імунітету. Ступінь дисбалансу більш виразний у хворих на ХГС з помірним ступенем активності патологічного процесу. Інтерфероновий статус хворих на ХГС характеризувався низьким вмістом (в межах норми) сироваткового ІФН та виразним зниженням здібності лейкоцитів крові до продукції a- та g-ІФН.

Використання аміксину в комплексній терапії хворих на ХГС сприяло позитивній динаміці клініко-біохімічних показників та вірусологічної відповіді. У хворих на ХГС, які отримали 3 курси аміксину, повна відповідь була досягнута у 80,6% хворих зі слабкою активністю процесу та у 40,6% хворих з помірною активністю процесу. У хворих на ХГС, які отримали тільки базисну терапію, біохімічна відповідь через 6 місяців від початку лікування спостерігалась у 56,7% хворих зі слабкою активністю та у 32,5% хворих з помірною активністю процесу.
Терапія аміксином хворих на ХГС сприяла зменшенню дисбалансу імунної системи у порівнянні з групою хворих, які отримували тільки базисну терапію. При цьому активується клітинна ланка імунітету: підвищення CD3+, CD4+, CD16+ лімфоцитів, імунорегуляторний індекс, фагоцитарна активність нейтрофілів та цитотоксична активність NK-клітин. ІФН статус характеризувався підвищенням вмісту сироваткового ІФН та здібності лейкоцитів крові до продукції a- та g-ІФН. Відмічалось переважання g - фракції над a-фракцією. Підвищення g-ІФН характеризує високу активність Тх1-ефекторної системи імунітету.
Імуномодулюючий ефект аміксину у хворих на ХГС підвищується при збільшенні кількості курсів лікування. Після закінчення 9 курсів лікування аміксином спостерігається нормалізація показників імунного та ІФН статусу.
Рецепторна чутливість Т-лімфоцитів підвищується при збільшенні кількості курсів лікування аміксином. У хворих на ХГС рівень зв’язування аміксину рецепторами Т-лімфоцитів знаходиться в прямій залежності від кількості курсів лікування. Цитотоксична активність NK-клітин в зворотній кореляційній залежності від рецепторної чутливості Т-лімфоцитів до аміксину та нормалізується після закінчення 9 курсів лікування аміксином.
Встановлена залежність ряду важливіших імунологічних показників від рівня зв’язування аміксину рецепторами Т-лімфоцитів. Аналіз отриманих даних показав, що 6 імунологічних показників (рівень експресії CD3+, CD16+, CD19+, імунорегуляторний індекс, фагоцитарний показник та рівень IgM) мають достовірну різницю в 3х групах дослідження в залежності від рівня зв’язування аміксину (Р<0,05). Існування вірогідного прямого кореляційного зв’язку між титром a-ІФН та кількістю NK клітин, між титром g-ІФН та субпопуляцією CD4+; між кількістю курсів аміксину та рівнем зв’язування аміксину рецепторами Т-лімфоцитів та зворотного кореляційного зв’язку між титром a - ІФН та наявністю HCV RNA, між кількістю NK клітин та наявністю HCV RNA; між рівнем зв’язування аміксину рецепторами Т-лімфоцитів та цитотоксичною активністю NK клітин свідчить про нормалізуючий вплив аміксину на процеси міжклітинної взаємодії та опосередковану противірусну дію препарату.
Клінічна ефективність терапії аміксином та імуномодулюючий ефект препарату підвищується при збільшенні кількості курсів лікування (6-9 курсів): повна відповідь була досягнута у 76,7% пацієнтів, рецидиви відмічались у 6,7% хворих, стійка відповідь на лікування встановлена у 83,3% хворих, які отримали 9 курсів лікування аміксином.