Уварова Тетяна Іванівна. Функціонування монологу в українсь-кій культурі ХХ століття (в театрі та на естраді)

Короткий опис

Уварова Тетяна Іванівна. Функціонування монологу в українсь-кій культурі ХХ століття (в театрі та на естраді) : Дис... канд. наук: 26.00.01 - 2008.

Уварова Т.І. Функціонування монологу в українській культурі ХХ століття (в театрі та на естраді). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 теорія та історія культури. Харківська державна академія культури. Харків, 2008.
Робота присвячена проблемі функціонування монологу в українській культурі ХХ століття. З цією метою розглянуто еволюцію культурологічної думки про монолог, поставлена проблема функціонування монологу в культурі, виявлена різнорідність монологічного мовлення, обґрунтована необхідність виведення узагальнених критеріїв монологу.
Дане узагальнене визначення монологу, розглянуто співвідношення понять монолог”, текст”, дискурс”, висловлювання”, пряма мова” з метою їх відокремлення. Здійснений порівняльний аналіз особливостей монологу в театрі та на естраді. На основі функціональних ознак виділені різні типи театральних монологів та здійснена класифікація естрадних монологів. Виявлені сучасні тенденції втілення театральних та естрадних монологів. Створена узагальнена система критеріїв монологу: обов’язкових та інваріантних, за якими можна аналізувати будь-який монолог.

1. Внаслідок обумовлення розвитку виконавських мистецтв історичними, соціальними, політичними факторами, в різні періоди застосування монологу було нерівномірним.
2. Дане визначення монологу: монолог - це специфічний вид мовленнєвої діяльності, що характеризується змістовною цілісністю, експресивною забарвленістю, зверненістю до певного об’єкта, спрямованою на вирішення конкретного надзавдання в мистецькій та суспільній сфері. Окреслене співвідношення з суміжними поняттями: текст утворення, яке має певний сенс та задум і характеризується комунікативною значимістю; дискурс процес, пов’язаний з реальним мовотворенням; висловлювання одиниця мовленнєвого спілкування; пряме мовлення це спосіб передачі мовлення.
3. Монолог як культурне явище класифікується за різними якостями: за сферою функціонування (політичний, судовий, академічний, релігійний, соціально-побутовий, дикторський, мистецький, розмовно-побутовий, кінематографічний, дискурсний); за суб’єктом (озвучений, неозвучений); за проявом у виконавському мистецтві (театральний, естрадний); а також за стилем (авторський, режисерський, виконавський).
4. Функціональними особливостями театрального монологу є дієвість, контекстність, фабульна інформативність, виразність, комунікативність, модальність.
5. Класифікація театральних монологів: за драматургічною функцією оповідні, ліричні чи проблемні, за драматичною формою вираження внутрішні чи звернені, а за мовленнєвою формою прозові чи поетичні.
6. Виділені сучасні тенденції функціонування монологу в театральному мистецтві: перевага віддається видовищному, а не слуховому ряду; можлива заміна монологу іншими засобами театральної виразності (пластикою, мімікою, танком, пантомімою); можлива вільна інтерпретація авторських монологів.
7. Здійснено аналіз функціонування монологу на естраді. Специфічними рисами естрадного монологу зовнішнього прояву є такі: естрадність, відкритість виконавства, масовість та мобільність, близькість до аудиторії, розважальність, багатожанровість, особливість перевтілення (трансформація, маска), імпровізаційність, алогізм звичайного, концентрованість виразних засобів.
8. Естрадні монологи класифікуються за формою (словесні та ігрові) та за сутністю (літературні та розмовні). Види літературних монологів: художнє читання (побутове оповідання, естрадний монолог, інсценування класики, літературний монтаж, поетичні читання, авторський концерт, літературний концерт) та розповідь (усна, портретні новели, побутова розповідь). Виділені види розмовних монологів: фейлетон (кінофейлетон, монолог, розмова з публікою, з предметом); монолог (сатиричний та гумористичний); мініатюра (скетч, інтермедія); пародія (гумористична, сатирична, дружній шарж); куплет (сольний); конферанс (сольний).
9. В сучасному естрадному мистецтві відбувається зміна популярності одних видів естрадного монологу іншими, спостерігається недостатня увага до літературної естради. Виділено зменшення інтересу до публіцистичних естрадних монологічних форм, що пов’язано зі зростанням розважальності сучасної естради. Спільною тенденцією функціонування театрального та естрадного монологу є зростаюча популярність моновистав як сплаву театрального та естрадного мистецтва.
10. Виявлені обов’язкові критерії монологу поза залежністю від сфери використання: цілісність (смислова і композиційна єдність монологу), зв’язність (підпорядкованість структурних елементів, їх обов’язковий зв'язок один з одним), завершеність (змістовна завершеність, певна тривалість), персоніфікованість (наявність особи аби декількох осіб, які виголошують монолог), впливовість (оцінка впливу, здійсненого на реципієнта), зверненість (зверненість до певного суб’єкта).
11. Узагальнені інваріантні критерії, специфічні для певної сфери застосування монологу. Для академічного монологу характерним є науковий стиль мовлення, особливості модальності; для політичного врахування аудиторії, модальність; для судового специфічність лексики, модальність (крім суддівських та звинувальних монологів); для релігійного належність до певної конфесії, модальність (монолог сповідника, того, хто сповідується, священика на проповіді); для побутового ритуальність, розмовність, імпровізаційність, модальність; для дикторського інформативність; для кінематографічного кадровість (закадровість); для дискурсного належність (автору безпосередньо і опосередковано (через персонаж), модальність; для театрального та естрадного модальність (авторська, виконавська), жанрова належність, спосіб втілення, засоби втілення.