Васильченко Оксана Петрівна. Джерела конституційного права України ( системно-функціональний аналіз)

Короткий опис

Васильченко Оксана Петрівна. Джерела конституційного права України ( системно-функціональний аналіз). : Дис... канд. наук: 12.00.02 2008

Васильченко О.П. Джерела конституційного права України ( системно-функціональний аналіз). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 конституційне право. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2007.
Дисертація присвячена вивченню окремих проблем системи джерел конституційного права України, огляду і аналізу фундаментальних положень та дискусійних питань даної теми.
Автором докладно висвітлюється питання виникнення і розвитку джерел конституційного права України, наводиться власне бачення дефініції «джерело конституційного права». В роботі докладно висвітлюються особливості як системи джерел конституційного права України в цілому, так і окремих її складових. Розглядаються перспективи подальшого розвитку системи джерел конституційного права України. На основі аналізу зарубіжної конституційної практики пропонується авторська концепція проекту закону «Про нормативно-правові акти України».

1. У дисертації на основі докладного висвітлення питання виникнення й розвитку джерел (форм) права в історії Української держави пропонується авторська періодизація історії розвитку джерел вітчизняного права, в якій відрізняються п’ять періодів: а) період панування східнослов’янських джерел самобутнього права (ІХ ХVІІ ст.ст.); б) період впливу переважно західноєвропейського законодавства дореволюційної Росії (ХVІІІ початок ХХ ст.); в) період національно-визвольних змагань і спроба створення національної системи джерел українського права (1917 1920 рр.); г) період Радянської доби та існування джерел радянського права (1922 кінець 80-х років ХХ ст.); д) період сучасної України та існування вітчизняних джерел конституційного права (90-і роки ХХ ст. і до сьогодення).
2. У дисертаційному дослідженні подається авторське бачення дефініції понять «джерело права», «джерело конституційного права». Терміном «джерело права» позначається одночасно змістовні (матеріальні) та формальні зовнішні форми вираження юридичних правил. Підзмістовними (сутнісними) джереламирозуміються різноманітні принципи: моральні, релігійні, філософські, політичні, соціальні, ідеологічні. Підформальними джерелами праварозуміються способи формування юридичних норм (прийоми й акти), за допомогою яких ці норми викликаються до життя, стають складовою частиною позитивного права й набувають статус норм закону.
Стосовно ж поняття «джерело конституційного права», то під ним розуміється спосіб існування найбільш суттєвих і загальних правил поведінки (зовнішня форма їх виразу), які володіють власними ознаками і регулюють постійні відносини конституційного характеру.
3. За результатами системно-функціонального аналізу встановлено, що множинність та видова різноманітність джерел конституційного права України, зумовлюється широким колом суспільних відносин, які складають предмет цієї галузі права, і відповідним комплексом завдань щодо забезпечення їх ефективного правового регулювання. Гетерогенність (неоднорідність) джерел права вимагає існування між ними відносин компліментарності (взаємодоповнювання). Поряд з іншими ці фактори дозволяють об’єднати усі джерела в одну систему систему джерел вітчизняного конституційного права. Ця система включає в себе: нормативно-правові акти державних органів і органів місцевого самоврядування, договори (міжнародні та внутрішньодержавні), загальновизнані принципи міжнародного права, рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, державно-правові звичаї та правові доктрини.
4. Доведено, що місце конкретного нормативно-правового акту в системі джерел конституційного права пов’язано з дією принципу верховенства права та визначається, як правило, компетенцією та становищем правотворчого органу у механізмі здійснення державної влади. Водночас з цього випливає, що акти одного й того ж правотворчого органу можуть мати неоднакову юридичну силу (для прикладу різну юридичну силу мають акти, які приймаються Верховною Радою України, як-то: закони, постанови, декларації, резолюції тощо.).
5. На основі аналізу існуючих поглядів у конституційній доктрині та відповідного правового матеріалу, обґрунтовано пріоритетну роль Конституції України як основного джерела вітчизняного конституційного права, показано її особливу роль як основи національної правової системи, конституційності та законності.
6. На основі дослідження проблеми типології законів і парламентських актів пропонується класифікувати закони України за критерієм юридичної сили на конституційні, органічні та звичайні.
7. У дисертації виявлені особливості окремих видів нормативних актів, зокрема, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, актів органів місцевого самоврядування та деяких інших органів державної влади (Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). В основі цього лежать такі фактори, як місце органу в механізмі державної влади та його компетенція. При їх характеристиці підкреслюється, що акти нижчестоящих органів не повинні суперечити Конституції, законам та актам, які приймаються вищестоящими органами.
8. Обґрунтовано належність міжнародних договорів до системи джерел конституційного права. В основі цього згода України на участь в цих договорах, конституційне положення про визнання норм міжнародного права складовою частиною правової системи України.
9. Доведено необхідність існування нетрадиційних джерел конституційного права України (рішень Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини, правової доктрини та звичаю) як основи подальшого розвитку сучасної системи джерел конституційного права України.
10. На основі аналізу зарубіжної конституційної практики пропонується авторська концепція проекту Закону України «Про нормативно-правові акти України».