Василевич Світлана Василівна. Формування та розвиток національної господарсько-економічної культури в умовах ринкової трансформації економіки України

Короткий опис

Василевич Світлана Василівна. Формування та розвиток національної господарсько-економічної культури в умовах ринкової трансформації економіки України: дисертація канд. екон. наук: 08.01.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2003

Василевич С.В. Формування та розвиток національної господарсько-економічної культури в умовах ринкової трансформації економіки України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 Економічна теорія. Київський національний економічний університет, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню процесу формування та розвитку національної господарсько-економічної культури в умовах ринкової трансформації економіки України як неврахованого фактору українських реформ щодо економічного зростання та розвитку економіки України в соціально орієнтовану економіку.
Вироблено авторський підхід до розкриття сутності національної господарсько-економічної культури. Розглянуто передумови її відродження, розкриті її основні компоненти, сфери прояву, форми, функції та показано її місце в системі соціально-економічних та організаційно-економічних відносин.
Зроблено висновок, що господарсько-економічна культура є фактором економічного зростання, регулятором економіки.
Проаналізовані причини низького рівня розвитку господарсько-економічної культури населення України.
При цьому показано, яку роль відіграють сім’я, школа, наукові заклади у процесі формування і розвитку національної господарсько-економічної культури. Доведено необідність реформування системи економічної освіти в Україні, захисту сім’ї, освіти, науки відповідно до потреб та можливостей сучасного розвитку економічної системи і згідно із соціальними орієнтирами на майбутнє.
Підтверджено висновок про те, що всі високоефективні економіки виростають на власній національній культурі.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання щодо визначення сутності національної господарсько-економічної культури, її формування та розвитку в умовах ринкової трансформації економіки України. Основні результати теоретичного, методичного і науково-практичного спрямування:
1. Відродження національної господарсько-економічної культури як органічної складової цілісної культури нації дозволяє проникнути в анатомію господарських форм, їх еволюцію, збагнути господарську модель, до якої адаптовано населення країни, враховуючи її національні екогомологічні, психологічні та інші особливості. Універсалізм та самобутність є провідними рисами господарсько-економічної культури українців. Універсалізм феномен передусім сутнісного плану, його домінанта не маса, а якість. Це цілісність, зумовлена соціально-економічним і духовним буттям, втілена у форму свідомості, що поєднує освіту, науку, традиції, пам'ять, створюючи національну господарсько-економічну культуру. Творить її справжня людина”, як людина природна, тобто етична, духовна, внутрішньо вільна, сповнена добра, скромності, гідності, способом життя якої є праця і самовдосконалення.
2. Господарсько-економічна культура суб'єктивно-об'єктивне явище, сутність якого пронизана принципами гуманізму та свободи людини, що визначає її становище у суспільстві як найвищої цінності та кінцевої мети виробництва формування культурного господаря. Це і є фактор репродукування головної продуктивної сили суспільства робочої сили як сукупності духовних і фізичних здібностей людини.
3. Господарсько-економічна культура це складне динамічне утворення, що має соціально-економічну природу і знаходить вираження в економічних відносинах, спрямованих на створення, засвоєння, збереження і розповсюдженння матеріальних і духовних цінностей.
4. Господарсько-економічна культура актуалізується у різних галузях, тому є різні її форми: культура праці (промислова міська та сільськогосподарська культура, культура трудового колективу, культура професій, культура обслуговування тощо); культура управління та підприємництва, інформаційна культура, культура виробництва, культура обміну, культура розподілу, культура споживання. Ці форми це здатність людини, групи людей чи суспільства в цілому усвідомлювати свої розумні потреби і знаходити найбільш ефективні в економічному та моральному відношенні шляхи їх задоволення.
5. Формування та розвиток національної господарсько-економічної культури є неврахованим фактором українських реформ щодо економічного зростання та розвитку економіки України в соціально орієнтовану економіку. Позитивних результатів можна досягти за умови системного підходу, синтезуючи всі компоненти навколо спільного поняття "національна господарсько-економічна культура", яка повинна виконувати такі функції: трансляційну, селекційну, інноваційну, реалізуючу, регулюючу, виховну, прогностичну.
6. В Україні складається нова соціально-економічна і культурна ситуація, що породжує нову соціокультурну реальність, складовою якої є нова господарсько-економічна культура, чинниками формування якої є: радикальні технологічні, інституціональні та організаційно-управлінські зміни; створення сприятливого економіко-правового середовища, яке б реально забезпечувало, а не декларувало свободу господарського вибору, право власності, самоуправління тощо; перебудова системи економічної освіти і виховання, пошуку нових підходів до її реалізації; державна політика фінансового забезпечення освіти та науки; нагромадження народом соціально-культурного досвіду, який повинна формувати інтелігенція як індикатор інтелектуального і духовного здоров’я суспільства.
7. Формування та розвиток національної господарсько-економічної культури можливі лише при збагаченні гармонії родинно-громадсько-шкільного виховання. Цей процес у загальноосвітніх та професійних школах може бути прерогативою всіх навчальних дисциплін, якщо розробка їх змісту грунтується на принципі забезпечення належних взаємозв'язків між ними.
8. Багато засобів, що сприяють формуванню господарсько-економічної культури в умовах ринкової трансформації економіки в Україні, має економічна наука, яка повинна розвиватися у руслі національного відродження, оновлюючи свою сутність, основою якої є суб’єктивне мотивування економічної поведінки індивідів. Персоніфікація стала однією з абсолютно необхідних ланок методології аналізу суспільних відносин, яка була начисто видалена з політичної економії прикриттям класового підходу. Політична економія повернулася обличчям до людини-виробника і споживача, які і є творцями господарсько-економічної культури. Остання є органічною складовою цілісної культури нації, будь-який прояв відродження якої пожвавлює вивчення історії народного господарства й економічної думки.