ВЕРБАЛЬНІ Й НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ЕМПАТИЗАЦІЇ ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ (на матеріалі англомовної прози XX століття)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису
УДК 81.111’373: 81.111’221

КОЗЯРЕВИЧ ЛІАНА ВАСИЛІВНА

ВЕРБАЛЬНІ Й НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ЕМПАТИЗАЦІЇ
ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ
(на матеріалі англомовної прози XX століття)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент І.І.Сєрякова

Київ 2006

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень..................................................................... 4
ВСТУП...................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ ЕМПАТІЇ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ........................................................................................ 12
1. 1. Трактування поняття емпатії у гуманітарних студіях........... 12
1. 2. Специфіка вивчення емпатії в лінгвістиці емоцій.................. 20
1. 3. Емпатія як об’єкт дослідження прагмалінгвістики............... 30
1.3.1. Емпатична кооперація у світлі комунікативних принципів................................................................................ 31
1.3.2. Ознаки утрудненого спілкування ................................ 37
1.3.3. Гармонізуюча роль емпатії в умовах утрудненого спілкування............................................................................. 40
Висновки до розділу 1............................................................................ 48
РОЗДІЛ 2. НОМІНАТИВНИЙ АСПЕКТ ВЕРБАЛЬНИХ ТА НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ЕМПАТИЗАЦІЇ АНГЛОМОВНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ............................................................... 50
2.1. Репрезентація емоційного компонента в мові........................ 51
2.2. Вербальні засоби на позначення емпатії в діалогічному дискурсі........................................................................................... 54
2.2.1. Лексичні особливості емпатійних висловлень............ 54
2.2.1.1. Cемантичне поле емпатії....................................... 63
2.2.1.2. Фразеологічні засоби на позначення емпатії........ 66
2.2.2. Синтаксична характеристика емпатійних висловлень. 69
2. 3. Невербальні засоби на позначення емпатії в діалогічному дискурсі........................................................................................... 74
2.4. Взаємодія вербальних й невербальних компонентів комунікації у реалізації емпатії...................................................... 86
Висновки до розділу 2............................................................................ 89
РОЗДІЛ 3. ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ЕМПАТІЙНИХ ВИСЛОВЛЕНЬ В АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ.............................................................................................. 91
3. 1. Функціонування емпатійних висловлень у діалогічному дискурсі........................................................................................... 92
3.2. Прагматична характеристика емпатійних висловлень......... 100
3.2.1. Основні прагматичні різновиди емпатійних висловлень.................................................................................... 102
3.2.2. Перлокутивний ефект емпатійних висловлень.......... 106
3.3. Класифікація діалогічних дискурсів з емпатійними висловленнями.............................................................................. 109
3.3.1. Дискурси з вербальною домінантою......................... 109
3.3.2. Дискурси з невербальною домінантою...................... 113
3.3.1. Дискурси з комбінованою домінантою...................... 115
Висновки до розділу 3.................................................................. 120
РОЗДІЛ 4. ДИСКУРСИВНА СПЕЦИФІКА СТРАТЕГІЙ ВИРАЖЕННЯ ЕМПАТІЇ В АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОЗІ........................................ 122
4.1. Емпатійні висловлення як засоби реалізації глобальної стратегії гармонізації..................................................................... 122
4. 2. Локальні дискурсивні стратегії вираження емпатії............. 124
4.2.1. Стратегія моральної підтримки.................................. 129
4.2.2. Стратегія солідаризації з адресатом........................... 131
4.2.3. Стратегія інтерпретації негативної ситуації............... 134
4.2.4. Стратегія збереження позитивного фокусу інформації...................................................................................... 137
4.2.5. Стратегія зміни фокусу інформації з негативного на позитивний............................................................................ 138
4.2.6. Стратегія самопрезентації мовця................................ 140
4. 3. Взаємодія локальних стратегій емпатизації дискурсу......... 144
Висновки до розділу 4.......................................................................... 152
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................... 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................... 158
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ........... 179
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.................. 180
ДОДАТКИ............................................................................................ 184
Додаток А. Лексичні засоби на позначення емпатії у семантичному полі............................................................................................................... 184
Додаток Б. Стратегії й тактики емпатизації дискурсу......................... 191

Перелік умовних скорочень

N (noun) іменник
Pron (pronoun) займенник
V (verb) дієслово
Adj (adjective) прикметник
Adv (adverb) прислівник
D (determiner) артикль

ВСТУП

Сучасний стан розвитку лінгвістики характеризується посиленим інтересом до механізмів відображення емоцій та почуттів у мові [162; 168; 175] і в мовленні [12; 44; 122; 130], до функціонування невербальних компонентів комунікації як знаків емоцій [87; 142; 191], маркерів емоційно-оцінного ставлення людей один до одного [54; 61; 213] та засобів урегулювання міжособистісних стосунків мовців у процесі комунікативної взаємодії [92; 203].
Емоційно-оцінне ставлення комунікантів один до одного у вигляді емоційного відгуку полягає у здатності людини розпізнати емоційний стан іншого [21, с. 15], у вмінні вислухати його, пройнятися його/її душевними переживаннями [38, с. 147] та виразити готовність надати підтримку [32, с. 61]. Таке позитивне ставлення людей один до одного називається емпатією. Дослідники в галузі психології спілкування відносять емпатію до рис особистості, що виявляється в її здатності поставити себе на місце співрозмовника й адекватно відреагувати на його переживання [22; 92; 240]. Останнім часом у гуманітарних студіях активно висловлюють думку про емпатію як складний феномен, що включає когнітивний (розумові операції), афективний (емоційні реакції) та конативний (поведінкові прояви) компоненти [103; 116]. Таке тлумачення емпатії підкреслює її динамічний характер, який послідовно проявляється у фазах емпатичного розуміння, емпатичної експресії та емпатичної комунікації [228, с. 12].
У сучасному мовознавстві розроблено теорію емпатичної комунікації як особливого виду мовленнєвої взаємодії [71], виявлено фразеосемантичні одиниці реалізації емпатії особистості [88], окреслено функції емпатії в утрудненому спілкуванні [92]. Емпатія потрапляє у фокус когнітивних досліджень художнього тексту і розглядається як один із засобів прояву емоційного резонансу читача [35]. У прагмалінгвістичних студіях вивченню підлягали окремі прояви емпатії [25, c. 14] підтримка [46], жаль [55; 98], утішання [167]. Проте дотепер не було здійснено комплексного дослідження прагматичного потенціалу вербальних й невербальних проявів емпатії як засобів впливу на емоційний стан та поведінку співрозмовника в англомовному дискурсі.
Актуальність обраної теми зумовлена спрямованістю сучасної лінгвістики на вивчення особливостей мовленнєвої поведінки мовців крізь призму емоційних станів, прагматичних намірів та комунікативних потреб мовців. Невирішеність питань, пов’язаних з дослідженням прагматичної значущості репертуару засобів вираження емпатії в англомовному дискурсі, зумовила необхідність здійснення аналізу співвідношення вербальних і невербальних компонентів комунікації з позицій емотіології і прагмалінгвістики.
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні номінативних, емотивних та прагматичних особливостей вербальних і невербальних засобів на позначення емпатії в англомовному діалогічному дискурсі.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що об’єктивація вербальних та невербальних проявів емпатії здійснюється в англомовному дискурсі за рахунок емпатійних висловлень, форма та зміст яких свідчать про рівень емоційної компетенції мовця. Використання таких висловлень у процесі комунікативної взаємодії сприяє емпатизації діалогічного дискурсу й реалізує дискурсивну стратегію гармонізації міжособистісних стосунків мовців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 1 січня 2003 року).
Досягнення мети дисертаційного дослідження передбачає розв’язання таких завдань:
висвітлити специфіку емпатії як складника емоційної компетенції мовця;
розкрити номінативну природу емпатійних висловлень у термінах емотіології;
визначити характер взаємодії семантичної організації лексичних одиниць сучасної англійської мови на позначення емпатії;
виокремити основні синтаксичні особливості англомовних емпатійних висловлень;
з’ясувати закономірності взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації у процесі емпатизації англомовного дискурсу;
виявити прагматичні особливості емпатійних висловлень в англомовному діалогічному дискурсі;
встановити місце емпатійних висловлень у системі мовленнєвих актів;
виявити особливості стратегій і тактик вираження емпатії в англомовному діалогічному дискурсі.
Об’єктом дослідження є вербальні й невербальні засоби на позначення емпатії в англомовному діалогічному дискурсі.
Предмет дослідження становлять номінативні й прагматичні особливості засобів емпатизації англомовного діалогічного дискурсу.
Матеріалом дослідження слугували художні твори британських та американських авторів XX століття, із яких методом суцільної вибірки було вилучено 1500 прикладів з емпатійними висловленнями.
У межах дисертаційного дослідження використовувалися такі методи: метод компонентного аналізу, метод дистрибутивного аналізу, метод прагмасемантичного аналізу, метод дискурсивного аналізу та кількісні методи. Метод компонентного аналізу використовувався для дослідження номінативних номінативного аспекту лексичних одиниць сучасної англійської мови, що вживаються для позначення емпатії. Метод дистрибутивного аналізу забезпечив виявлення структурних особливостей емпатійних висловлень. Метод прагмасемантичного аналізу слугував для з’ясування прагматичної спрямованості емпатійних висловлень. Метод дискурсивного аналізу застосовувався для виявлення стратегій і тактик вербального і невербального вираження емпатії. Кількісні методи залучалися для визначення частоти невербальних засобів на позначення емпатії в дискурсі.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше розглянуто емпатію як складник емоційної компетенції мовця, визначено прагматичні різновиди емпатійних висловлень, виокремлено лексичні одиниці сучасної англійської мови, які використовуються для позначення емпатії. У праці вперше встановлено закономірності функціонування невербальних засобів на позначення емпатії в англомовному діалогічному дискурсі. Новим також є визначення дискурсивного потенціалу емпатійних висловлень у реалізації стратегій і тактик гармонізації комунікативної взаємодії.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати дослідження розвивають положення емотіології про засоби реалізації емоційної компетенції мовця. Дослідження лексичних одиниць сучасної англійської мови, що використовуються для позначення емпатії, є внеском у теорію номінації. Вивчення невербальних засобів на позначення емпатії поглиблюють знання про функціональний потенціал невербальних компонентів комунікації. Визначення прагматичної значущості емпатійних висловлень у реалізації стратегій і тактик гармонізації є подальшою розробкою положень прагмалінгвістики.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання його результатів, теоретичних положень та висновків у курсах лексикології сучасної англійської мови (розділ Семантична структура слова”), теоретичної граматики (розділи Прагматика речення”, Аналіз дискурсу”), спецкурсах з прагмалінгвістики, лінгвістики емоцій, теорії невербальної комунікації, у наукових дослідженнях лінгвістичного та психолінгвістичного спрямування.
Основні положення, які виносяться на захист:
1. Емпатія як комплексний феномен включає емоційний, когнітивний, соціальний, комунікативний та прагматичний параметри, актуалізація яких у комунікації зумовлює її дискурсивну значущість. В умовах утрудненого спілкування емпатія, передаючи емоційний відгук комуніканта на переживання співрозмовника, сигналізує про рівень емоційної компетенції мовця та його прагматичні наміри.
2. Cемантичне поле лексичних засобів сучасної англійської мови, що використовуються для позначення емпатії, включає слова з понятійним змістом емпатія”, з емоційно-оцінним змістом, емоційно-експресивні слова з компонентом інтенсивність” дії емпатії.
3. Засоби на позначення вербальних та невербальних проявів емпатії формують групу емпатійних висловлень як реакцій на позитивний або негативний емоційний стан співрозмовника. Відповідно, емпатійні висловлення набувають таких прагматичних значень, як схвалення, захоплення; утішання, підтримка, допомога, підбадьорювання, обнадіювання тощо.
4. Емпатійні висловлення належать до класу емотивних мовленнєвих актів, які в англомовному діалогічному дискурсі виконують експресивну, регулятивну, кооперативну функції у забезпеченні емпатичного співробітництва.
5.Емпатизація дискурсу здійснюється взаємодією вербальних і невербальних засобів на позначення емпатії. Залежно від функціонального навантаження цих засобів дискурси поділяються на такі, що мають вербальну, невербальну та комбіновану домінанту.
6. Реалізація глобальної дискурсивної стратегії гармонізації емоційного стану співрозмовника, міжособистісних стосунків комунікантів у процесі мовленнєвої взаємодії відбувається за рахунок взаємодії локальних стратегій моральної підтримки, солідаризації з адресатом, інтерпретації негативної ситуації, збереження позитивного фокусу інформації, зміни фокусу інформації з негативного на позитивний, самопрезентації мовця.
Апробація роботи здійснювалася на науково-практичній конференції Мови і культури у сучасному світі” (Київ, квітень 2003 р.), XII міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, червень, 2003 р.), науково-практичній конференції Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі” (Київ, квітень, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції Когнітивні та дискурсивні структури германських мов у соціокультурному просторі комунікації” (Київ, квітень, 2005 р.), II Всеукраїнській науковій конференції Українська перекладознавча традиція: історія, методика, сучасні концепції” (Луцьк, квітень, 2005 р.), II міжнародній науково-практичній конференції Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики” (Горлівка, травень, 2005 р.), науково-практичній конференції Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київ, квітень, 2006 р).
Публікації. Основні положення і результати дослідження відображені у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, та у трьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку джерел лексикографічного матеріалу, списку джерел ілюстративного матеріалу, додатків.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та його актуальність, указано мету, гіпотезу й завдання роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі дисертації висвітлено основні теоретичні положення емотіології, на яких базується концептуальний апарат дослідження, розглянуто параметри емпатії з урахуванням їхньої ролі в оптимізації міжособистісних стосунків в умовах утрудненого спілкування та у формуванні гармонійної комунікативної взаємодії.
Другий розділ присвячено розгляду лексичних, фразеологічних і синтаксичних засобів на позначення емпатії у сучасній англійській мові. У цьому розділі здійснено аналіз номінацій невербальних засобів на позначення емпатії, з’ясовано взаємодію вербальних і невербальних компонентів комунікації на позначення емпатії, визначено закономірності вживання типових видів невербальних дій.
У третьому розділі розглянуто типи діалогічних дискурсів, в яких функціонують емпатійні висловлення, досліджено ряд прагматичних значень емпатійних висловлень, наведено класифікацію діалогічних дискурсів за принципом вербальної/невербальної домінанти, вказано місце емпатійних висловлень у системі мовленнєвих актів.
У четвертому розділі розглянуто глобальну та локальні стратегії емпатизації англомовного діалогічного дискурсу, виявлено основні тактики, визначено взаємодію локальних стратегій з урахуванням певних факторів, таких як ситуативний, гендерний й етнокультурний.
У загальних висновках сформульовано підсумки проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших пошуків з даної проблематики.
Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку, із них 157 сторінок тексту. Дисертація містить 6 рисунків. Список використаних джерел нараховує 253 найменування вітчизняних і зарубіжних авторів.
Додатки містять 6 таблиць, які узагальнюють основні результати проведеного дослідження.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сучасна антропоцентрична наука поповнюється здобутками нових напрямків лінгвістики, серед яких чільне місце посідають емотіологія та прагмалінгвістика, у фокусі яких перебуває мовленнєва діяльність, яка пов’язана з проявом емоційно-оцінного ставлення комунікантів один до одного. Емоційне ставлення, що базується на розумінні характеру переживань іншої людини й виявляється у готовності діяти відповідно до психологічного стану та життєвих обставин, становить сутність емпатії як невід’ємної складової емоційної компетенції особистості та характеризує поведінку людини у соціумі.
Емпатія як комплексний феномен, що полягає в емоційній чуйності, проникненні в почуттєвий світ, здатності ідентифікувати емоційний стан іншої людини на основі свого емоційного та соціального досвіду, може бути таких видів: інтуїтивний, раціональний, емоційнй, когнітивний. Емпатія характеризуються емоційним, когнітивним, соціальним, комунікативним та прагматичним параметрами.
У сучасній антропоцентричній науці найбільш прийнятним вважають інтегрований підхід щодо вивчення емпатії. Згідно даного підходу, емпатія охоплює фізіологічні, кінестетичні, афективні, мотиваційні компоненти, які у комунікації реалізуються у фазах емпатичного розуміння, емпатичної експресії та емпатичної комунікації.
Успішна мовленнєва взаємодія зумовлена не тільки комунікативною компетенцією мовців, але й емоційною. Емпатія є одним із показників наявності у комуніканта емоційної компетенції. Як складник емоційної компетенції мовця, емпатія полягає у вмінні людини усвідомити свої емоції та виразити їх, у вмінні побачити зв’язок між своїми емоціями та чужими, у вмінні розуміти емоції інших, у прояві повазі до емоційної поведінки інших, у знаннях способів та прийомів вираження емоційного ставлення вербальними та невербальними засобами комунікації.
Прагматичний потенціал емпатії як цілеспрямованої мовленнєвої дії, яка, як правило, постає при безпосередньому спілкуванні та спрямована на підтримку або зміну емоційно-почуттєвої сфери адресата, що свідчить про волюнтативну функцію, охоплює цілий комплекс прийомів, способів мовного / немовного матеріалу, об’єднує суб’єктно-адресатні відношення з наміром відтворити таку специфіку комунікації, як ефект емоційного, успішного, дієвого, толерантного, гармонійного спілкування.
У сучасній англійській мові існує достатньо широкий арсенал засобів для позначення емпатії. До таких засобів належать лексичні (слова з понятійним змістом емпатія”, з емоційно-оцінним змістом, емоційно-експресивні слова з компонентом інтенсивність” дії емпатії), фразеологічні, синтаксичні. Лексичні одиниці представлені у семантичному полі у вигляді складної, багатопланової єдності семантично об’єднаних, взаємодіючих та взаємозалежних мовних одиниць, які належать до різних частин мови. Ця організована сукупність елементів пов’язана між собою за ядерно-периферійним принципом, тобто з-поміж засобів на позначення емпатії у семантичному полі виділяються центральна, медіальна та періферійна ділянки. Центральними одиницями є іменники, прикметники, дієслова, прислівники з емоційно-понятійним змістом емпатія”, дієслова, що виражають позитивні почуття й емоції. Ближче до центру знаходяться позитивно-оцінні, емоційно-підсилювальні прикметники та прикметники, які описують емоції й почуття. До періферії належать прислівники, частки, вигуки, модальні слова.
Емпатизація у комунікативній взаємодії здійснюється не тільки за допомогою вербальних дій, але й невербальних. До репертуару невербальних дій входять найбільш частотні фонаційні, мімічні, візуальні, такесичні засоби. Найменш типовими є кінесичні, проксемічні, які розглядаються з прагматичної точки зору, тобто з урахуванням їхньої ролі в реалізації емпатії. Прагматична функція невербальних засобів полягає у здійсненні цілеспрямованого емоційно-психологічного впливу на адресата з метою його активізації та з подальшим врегулюванням комунікативного процесу.
Мовленнєвою одиницею на позначення емпатії є емпатійне висловлення, що оформлюється засобами, які характеризуються різним рівнем експресії та інтенсивності, що сприяє емпатизації дискурсу. Залежно від характеру ситуації, емпатійні висловлення класифікуються на інституціональні (емоційно стримані або емоційно немарковані) та неінституціональні (емоційно нестримані чи емоційно марковані). За способом продукування емпатійні висловлення можуть бути прямими та непрямими. У прямих емпатійних висловленнях пропозиційний зміст експлікується за допомогою лексики з семою емпатія”. У непрямих емпатійних висловленнях емпатія реалізується за рахунок оцінки, комплімента, похвали тощо.
Емоційний стан адресата детермінує інформаційний зміст наповнення емпатійних висловлень. У відповідь на позитивні емоції, почуття адресата, які виникають в результаті радісних подій, мовець продукує емпатійне висловлення, яке набуває таких значень: втішання, схвалення, захоплення. Реагуючи на негативні емоційні переживання адресата, мовцем застосовуються емпатійні висловлення, які виражають підбадьорювання, обнадіювання, утішання, допомогу, турботу, жалість, жаль. Межі між цими значеннями нечіткі, рухомі, мовні засоби, які їх формують, спільні й інтерпретуються залежно від контексту. В межах одного емпатійного висловлення можлива наявність декількох прагматичних значень.
Вираження емпатії створює позитивний перлокутивний ефект, який виявляється у прийнятті емпатії. Проте можливі випадки її неприйняття, коли іллокутивна мета емпатійного висловлення позитивно вплинути на співрозмовника, досягається не завжди, що спричиняє негативний перлокутивний ефект.
Одним з питань, яке доповнює й поглиблює вивчення емпатії та емоційного аспекту комунікації, є визначення місця емпатійних висловлень у системі мовленнєвих актів. Емпатійне висловлення розуміємо як емотивний мовленнєвий акт з іллокутивною силою емпатії, якому притаманні експресивна, регулятивна, кооперативна функції у дискурсі.
Залежно від співвідношення вербальних та невербальних засобів емпатизації, діалогічні дискурси поділяються на дискурси з вербальною, невербальною та комбінованою домінантою, які формують прагматичне ядро дискурсу.
Прагматична природа емпатії уможливлює розгляд емпатійних висловлень як засобів реалізації дискурсивних стратегій глобальної та локальної. Глобальна стратегія спрямована на гармонізацію емоційного стану адресата, міжособистісних стосунків партнерів по спілкуванню, комунікативного процесу. До локальних стратегій емпатизації відносяться стратегії моральної підтримки, інтерпретації негативної ситуації, зміни фокусу інформації з негативного на позитивний, збереження позитивного фокусу інформації, солідаризації з адресатом, самопрезентації мовця. У дискурсі простежується динамічна взаємодія локальних стратегій, які в комплексі сприяють здійсненню емпатизації. Вибір стратегій й тактик емпатизації регулюється факторами ситуативного, гендерного, культорологічного характеру. Емпатія становить ефективний інструмент маніпуляції партнером по спілкуванню. Відповідно, стратегії вираження емпатії можуть мати маніпулятивний та неманіпулятивний характер залежно від цілей адресанта.
Таким чином, отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем вивчення позначення емоцій у мові та мовленні. Перспективним вбачається подальше дослідження емпатії у ракурсі її етнокультурної, гендерної специфіки прояву в англомовному соціумі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акишина А.А. Жесты и мимика в русской речи. М.: Русский язык, 1991. 144 с.
2. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса. М.: Высшая школа, 1984. 211 с.
3. Алексієвець О.М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлювань сучасної англійської мови (експериментально-фонетичне дослідження): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Тернопіль, 1999. 268 с.
4. Алексєєва І.О. Семантика та прагматика англійських часток: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / КНУ ім. Т. Шевченка. К., 2001. 20 с.
5. Амяга Н.В. Самораскрытие и самопредъявление личности в обществе // Личность. Общение. Групповые процессы. М.: Знание, 1991. С. 37-74.
6. Андрианов М.С. Анализ процесса невербальной коммуникации как паралингвистики // Психологический журнал. 1995. № 3. С. 36-37.
7. Анохин П.К. Эмоции // Психология эмоций. Тексты. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1993. С. 181-187.
8. Апресян В.Ю. Эмоции: современные американские исследования // Семиотика и информатика. Вып. 34. М.: Политиздат, 1994. С. 82-97.
9. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 136-137.
10. Арутюнова Н.Д. Жанры общения // Человеческий фактор в языке. Коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. С. 52-56.
11. Арутюнова Н.Д. Речеповеденческие акты и истинность // Человеческий фактор в языке. Коммуникация. Модальность. Дейксис. М.: Наука, 1992. С. 6-39.
12. Баженова И.С. Обозначение эмоций в художественном тексте (прагматический аспект): Дис. докт. филол. наук: 10. 02. 19. Москва, 2003. 421 с.
13. Баронин А.С. Этническая психология. К.: Тандем, 2000. 263с.
14. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 236с.
15. Безуглая Л.Р. Перлокуция как речевой акт говорящего // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2002. №567. С. 154-163.
16. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Изд-во Киевск. гос. ун-та, 1997. 299 с.
17. Бен А. Психология. Т.2. М.: Изд-во Н. Прокоповича, 1906. 104с.
18. Бырдина Г.В. Динамическая структура русской диалогической речи. Тверь: Издательство ГЕРС, 1992. 54 с.
19. Быценко Т.А. Историческая динамика экспрессивов негативной эмоциональности в английском дискурсе XVI XX вв: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. Харьков, 2004. 210 с.
20. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. Л.: ЛГУ, 1990. 128 с.
21. Бодалев. А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1982. 200 с.
22. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М.: Филинь, 1996. 30 с.
23. Бондарко А.В. Основы построения функциональной грамматики // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. 1981. № 3. С. 483-495.
24. Борботько В.Г. Общая теория дискурса // Принципы формирования и смыслопорождения. Краснодар. Изд-во Краснодарск. гос. ун-та. 1998. 12 с.
25. Бохарт А.К. Эмпатия в клиент-ориентированной психотерапии: сопоставление с психоанализом и Я-психологией // Иностранная психология. 1993. № 1. 16 c.
26. Брандт Г.А. Природа женщины. Екатеринбург: Гуманитарный университет, 2000. 180 с.
27. Бузаров В.В. Круговорот диалогической речи, или Взаимодействие грамматики говорящего и грамматики слушающего. Ставрополь: Изд-во Ставропольск. пед. ин-та, 2001. 168 с.
28. Бурсак Т.Д. Информативная значимость прилагательных в тексте (на материале английского языка): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1981. 210 с.
29. Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 310 с.
30. Ваулина О.В. О некоторых языковых особенностях выражения эмоций в речи // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації: Міжвуз. зб.наук. пр. Х.: Константа, 1996. 33 с.
31. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. О своеобразии отражения мимики и жестов вербальными средствами (на материале русского языка) // Вопр. языкознания. 1981. №1. С. 36-47.
32. Виговська Л.П. Емпатійність як механізм реалізації суб’єкт-суб’єктної педагогічної парадигми // Психологія: Зб. наук. пр. Вип. 4(7) К.: НПУ, 1999. С. 61-66.
33. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 30 с.
34. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 2002. 42 с.
35. Воробйова О.П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Харків: Константа, 2004. № 635. С. 18-22.
36. Воронін Д.І. Лексикографічна репрезентація невербального компонента мовленнєвого спілкування // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. К.: КНУ, 2001. С. 68-71.
37. Воронина О.А. Формирование гендерного подхода в социальных науках // Гендерный калейдоскоп. Курс лекций. М.: Academia, 2001. С. 8-33.
38. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1975. № 2. С. 147-158.
39. Гаврилова Т.П. Что значит слушать эмпатически? // Магистр: Независимый психолого-педагогический журнал. 1992. № 5. С. 36-40.
40. Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сборник статей по языку. М.: Наука, 1997. 14 с.
41. Гак В.Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста // Вестник МГУ. 1993. №3. С. 87-95.
42. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови): Монографія. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. 256 с.
43. Герасимова Е.Г. Усеченные высказывания в английской устной разговорной речи и художественном тексте: Автореф. канд. дис. филол. наук: 10. 02. 04 / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1986. 23 с.
44. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на мат. современной англоязычной прозы): Дис. канд. филол. наук:10.02.04 / Киевск. гос. лингв. ун-т. К., 2000. 223 с.
45. Голубкова Н.Н. Лингвостилистические особенности категории эмотивности в психологической прозе: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Санкт-Петербургс. ун-т. СПб., 2003. 21 с.
46. Голубничая О.И. Семантико-функциональные особенности высказываний, направленных на поддержку адресата (на материале английского языка): Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Киевск. гос. лингв. ун-т. К., 1994. 171 с.
47. Горелов И.М. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Высшая школа, 1980. 104 с.
48. Городникова М.Д. Эмотивные явления в речевой коммуникации. М.: МГПИИЯ им. М. Тореза, 1986. 70 с.
49. Григорьева А.Д. Об основном словарном фонде и словарном составе русского языка. М.: Учпедгиз, 1953. 68 с.
50. Дарвин Ч. О выражении эмоций у человека и животных. СПб.: Питер, 2001. 384 с.
51. Демьянков В.З. Загадки диалога и культура понимания // Текст в коммуникации. М.: Мысль, 1991. 21 с.
52. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 140 с.
53. Ейгер Г.В., Тарасова Е.В. Интенсификаторы высказывания // Вестник Международного Славянского ун-та. Серия Филология. 2001. №4. С.3-6.
54. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи. Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия. Ярославль: Изд-во Ярославск. пед. ун-та, 1990. С. 42-44.
55. Зализняк А.А. О семантике сожаления // Прагматика и проблемы интенсиональности. М.: Асток-Пресс, 1988. С. 198-213.
56. Залюбовская У.В. Преодоление коммуникативных барьеров в условиях совместной деятельности: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05 / Московск. гос. ун-т. М., 1984. 19 с.
57. Зернецкий П.В. Смислова модель маніпуляційного впливу в політичному дискурсі // Наукові записки. Т. 22. Ч.1. Гуманітарні науки. Нац. ун-т Києво-Могилянська академія” Вид. Дім. КМ,” 2003. С. 58-60.
58. Зірка В.В. Мовна парадигма маніпулятивної гри в рекламі: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02. 02 / Нац. ут-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2005. 29с.
59. Иванова Е.Н. Эффективное общение и конфликты. СПб.: Рига, 1997. 52 с.
60. Иванова К.А. Язык жестов в процессе общения // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Вип. 13. Харків, 2001. № 527. С. 64-67.
61. Изард К. Психология эмоций. СПб.: Питер, 2000. 77 с.
62. Инубуси Й. Феномен молчания как компонент коммуникативного поведения. М.: АКД, 2003. 24 с.
63. Ионова С.В. Эмотивность текста как лингвистическая проблема: Автореф. дис. канд. филол. наук. Волгоград, 1998. 17 с.
64. Каверина О.Н. Типы семантических отношений в лексико-семантическом поле. Балашов, 2002. 47 с.
65. Калита А.А. Система фонетичних засобів актуалізації смислу висловлювання (експериментально-фонетичне дослідження англійського емоційного мовлення): Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. лінгвіст. ун-т. К., 2003. 32 с.
66. Карасик В.И. О категориях дискурса // Языковая личность: социолингвистический и эмотивный аспекты: Сб. науч. тр. Волгоград: Перемена, 1998. С. 185-197.
67. Карасик В.И. О типах дискурса // Языковая личность: институциональный дискурс. Волгоград: Перемена, 2000. С. 5-20.
68. Кибрик А.А. Когнитивные исследования по дискурсу // Вопросы языкознания. 1994. №5. С. 40-49.
69. Кибрик А.А., Плунгян В.А. Функционализм // Современная американская лингвистика: фундаментальные направления / Под. ред. А. А. Кибрика, И.М. Кобозевой. М.: Эдиториал УРСС, 2002. 480 с.
70. Кирилина А.В. Гендер: Лингвистические аспекты. М.: Институт социологии РАН, 1999. 180 с.
71. Ковалевська Т.Ю. Моделювання емпатії в сучасній українській мові: Автореф. дис. докт. філол. наук: 10.02. 01 / Одеськ. нац. ун-т. ім. І. І. Мечникова. Одеса, 2002. 36 с.
72. Ковалевская Е.Г. Семантическая структура слова и стилистические функции слов //Языковые значения / Ленинградск. гос. пед. ин-т. Л., 1976. С. 6372.
73. Козяревич Л.В. Взаємодія вербальних та невербальних засобів вираження емпатії // Матеріали науково-практичної конференції Проблеми мови і особистості у контексті міжкультурної комунікації’’. Луганськ, 2005. С. 36-41.
74. Козяревич Л.В. Дискурсивні стратегії і тактики емпатизації // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Вип. 13. Київ, 2005. С. 170-173.
75. Козяревич Л.В. Емпатійні висловлення в системі мовленнєвих актів // Нова філологія. Вип. 2 (22). Запоріжжя, 2005. С. 192-196.
76. Козяревич Л.В. Емпатія як один з факторів успішного перебігу комунікації // Наука і сучасність. Т. XXXVI. Київ, 2003. С. 187-194.
77. Козяревич Л.В. Лексико-семантичне поле емпатії у сучасній англійській мові // Матеріали II Всеукраїнської студентської наукової конференції. Луцьк, 2005. С. 73-74.
78. Козяревич Л.В. Прагматична сутність емпатизації англомовного діалогічного дискурсу // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Вип. 6. Київ, 2005. С. 121-126.
79. Козяревич Л.В. Прагматична функція номінацій невербальних засобів позначення емпатії в сучасній англійській мові // Матеріали II міжнародної науково-практичної конференції Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики’’. Горлівка, 2005. С. 78-81.
80. Колегаєва І.М., Попік І.П. Вербалізовані кінеми як явище мовної та мовленнєвої презентації паравербальної поведінки // Треті Каразинські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції. Харків: ХНУ, 2003. С. 88-90.
81. Колокольцева Т.Н. О диалоге, диалогичности и типах диалогических дискурсов // Вестник Волгоградского ун-та. Серия 2. Филология. Вып. 4. Волгоград, 1999. С. 117-123.
82. Колшанский В.Г. Паралингвистика. М.: Наука, 1974. 81 с.
83. Комина Н.А. Прагматическая структура констативного блока реплик в диалоге // Языковое общение и его единицы: Межвуз. сб. науч. тр. Барнаул.: Изд-во Барнаульск. гос. ин-та, 1983. С. 60-65.
84. Косицына И.Б. Лексико-семантическое поле положительные эмоции в английском языке (текстоцентрический подход): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Московск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова М., 2004. 17 с.
85. Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах: Монография. Волгоград: Перемена, 2001. 495с.
86. Красных В.В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций. М.: ИТДК Гнозис”, 2003. 280с.
87. Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык. М.: Новое литературное обозрение, 2002. 529 с.
88. Кузьменко Е.Л. Функционально-семантическое поле эмпатии личности: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Московск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. М., 2002. 132 с.
89. Куницына В.Н. Трудности межличностного общения: Дис. докт. психол. наук: 19.00.05 / С.-Петербургск. гос. ун-т. СПб., 1991. 358 с.
90. Курносова Н.А. Знаковый статус междометий и проблемы их лексикографической разработки (на материале современного английского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевск гос. пед. ин-т ин. яз-к. К., 1992. 163 с.
91. Кусько К.Я. Проблеми лінгвістики тексту: детермінація понять. Мовні засоби когезії // Іноземномовний текст за фахом: Лінгводидактичні аспекти. Львів: Світ, 1998. С. 5-14.
92. Лабунская В.А., Менеджерицкая Ю.А., Бреус Е.Д. Психология затрудненного общения. М.: Асademia, 2001. 285 с.
93. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: Смысл, 1999. 35 с.
94. Липпс Т. Руководство по психологии. СПб.: Питер, 1907. 304 с.
95. Літвінчук І.М. Прагматика емотивного тексту: Автореф. дис канд.філол. наук: 10. 02. 04 / КГУ ім. Т.Шевченка. К., 2000. 11 с.
96. Лысенко М.В. Место стратегий извинения в гармонизации межличностных отношений: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 02 / С.- Петербургск. гос. ун-т. СПБ., 1999. 214 с.
97. Лойша М.М. Стратегии аргументации в американском научно-гуманитарном дискурсе: Автореф. дис. канд. канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Минск. гос. лингв. ун-т. Минск, 2005. 18 с.
98. Ломова Т.М., Юмашева В.В. Экспрессивный речевой акт сожаления //Актуальные проблемы прагмалингвистики: Тез. докл. науч. конф. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1996. 56 с.
99. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури: Монографія. К.: ВІПОЛ, 2000. 304 с.
100. ЛЭС Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. М.: Сов. Энциклопедия, 1990. 592с.
101. Макаров М.Л. Отражение межличностных отношений во взаимодействии коммуникативных стратегий в диалогическом дискурсе. Ижевск: Изд-во Ижевск. гос. пед ин-та, 1991. С. 66-73.
102. Макарова Н.П. Прагматические характеристики унисонных диалоговых единств // Диалог о диалоге: Межвуз. сб. Саранск: Изд-во Саранск. гос. пед. ин-та, 1991. 14 с.
103. Мак.Дауголл.У. Основные проблемы социальной психологии. М.: Космос, 1916. 281 c.
104. Малинович Ю.М. Экспрессия и смысл предложения: Проблемы эмоционально-экспрессивного синтаксиса. Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1989. С. 16-81.
105. Мартынова Е.М. Типология явлений коммуникативного дискомфорта в ситуациях диалога: Атореф. дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Орелск. пед. ун-т. Орел, 2000. 11с.
106. Мартынюк А.П. Коммуникативнные стратегии полов в конфликтной ситуации // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Х.: Константа. 2000. № 471. С. 159-167
107. Маслова В.А. Параметры экспрессивности текста // Человеческий фактор в языке. Языковые механизмы экспрессивности. М.: Наука. 1991. С. 179-205.
108. Мелибурда Е. Психологические возможности улучшения общения. М.: Прогресс, 1986. 255 с.
109. Мельник А.А. Язык жестов. М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003. 448 с.
110. Менджерицкая Ю.А. Особенности эмпатии субъектов затрудненного и незатрудненного общения в ситуациях затрудненного взаимодействия: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19. 00. 07 / Ростовск. гос. пед. ин-т Ростов н/ Д, 1998. 18 с.
111. Мецлер А.А. Прагматика коммуникативных единиц. Кишинев: Штиинца, 1990. 104 с.
112. Морозова І.І. Комунікативні стратегії ввічливості у стереотипній мовленнєвій поведінці вікторіанської жінки: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10. 02. 04 / Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2004. 20 с.
113. Мягкова Е.Ю. Эмоциональная нагрузка слова: опыт психолингвистического исследования. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1990. 109 с.
114. Носенко Э.Л. Эмоциональное состояние и речь. К.: Вища школа, 1981. 196 с.
115. Обаревич Е.В. Когнитивный аспект английских предложений-высказыва