ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1
МІСЦЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ У СИСТЕМІ ПОКАРАНЬ

1.1. Ефективність покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 13
1.2. Порівняльно-правова характеристика застосування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення волі на певний строк 32
РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
2.1. Обчислення строків покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 58
2.2. Форми виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 67
2.3. Субєкти виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 74
РОЗДІЛ 3
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
3.1. Значення дослідження правового статусу і його вплив на діяльність по виконанню покарання 89
3.2. Поняття правового статусу засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 95
3.3. Зміст правового статусу засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 111
РОЗДІЛ 4
КОНТРОЛЬ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
4.1. Загальні питання контролю за виконанням позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 129
4.2. Проблеми взаємодії державних органів при виконанні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 147
4.3. Залучення до контролю за виконанням позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю податкових органів 160
ВИСНОВКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173

ВСТУП
Актуальність теми. З проголошенням незалежності Україна стала на шлях демократичних реформ, у тому числі в сфері боротьби зі злочинністю. Однією із необхідних складових для побудови демократичної, правової держави є забезпечення прав людини, створення дійових механізмів захисту її законних інтересів, реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини – обов’язком держави. Особливого значення ці положення набувають в сфері кримінального судочинства, оскільки визначають основні засади формування політики держави у сфері виконання покарань, яка має бути орієнтована не лише на створення належних умов для боротьби зі злочинністю, а й на забезпечення прав засуджених.
Одним з проявів демократизації кримінально-виконавчого права є поступове скорочення застосування кримінального покарання у виді позбавлення волі, створення системи альтернативних видів покарання.
Аналіз спеціальної літератури та міжнародно-правових документів дає підстави констатувати, що міжнародна спільнота, вчені, юристи-практики прагнуть вирішити проблему пошуку покарань, альтернативних позбавленню волі, які б дозволили досягнути мети покарання з мінімальним обмеженням природних прав людини. Це прагнення пояснюється негативними наслідками виконання покарання у виді позбавлення волі та невиправдано великою кількістю осіб, до яких воно застосовується.
Так, у 1980 р. IV Конгрес ООН прийняв резолюцію №8 «Про альтернативи тюремному ув’язненню», в якій рекомендовано країнам – членам ООН розширити застосування альтернативних тюремному ув’язненню санкцій і проводити інтенсивний пошук нових альтернатив.
Однією з альтернатив позбавленню волі є позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Воно може бути призначене замість позбавлення волі як основне покарання і як додаткове до іншого, не пов’язаного з позбавленням волі, покарання. В певних випадках це дасть змогу досягти цілі покарання та уникнути негативних наслідків позбавлення волі.
Проблемам виконання покарань, у тому числі досліджуваного виду покарання, приділено багато уваги в наукових працях вчених у галузі кримінального, виправно-трудового та кримінально-виконавчого права: Ю. М. Антоняна, Л. В. Багрій-Шахматова, М. І. Бажанова, А. В. Брилліантова, І. М. Гальперіна, В. К. Дуюнова, С. І. Зельдова, А. І. Зубкова, В. П. Махоткіна, А. В. Міхліна, Л. П. Оніки, І. Д. Перлова, В. І. Селіверстова, О. В. Старкова, А. Х. Степанюка, М. О. Стручкова, В. М. Трубнікова, В. І. Тютюгіна, В. М. Утєвского, В. П. Філонова, А. І. Фролова, О. Г. Фролової, В. М. Харченка, О. Л. Цвєтіновича, М. Д. Шаргородського, І. В. Шмарова.
Разом з тим практичне застосування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю пов’язано з численними проблемами. Про їх наявність свідчить, перш за все, стійке скорочення застосування цього покарання. Проведені раніше наукові дослідження окреслили деякі з цих проблем та створили підґрунтя для подальшого вивчення процесу виконання-відбування покарання. Але глибокого, всебічного, комплексного аналізу цих питань, на основі узагальнення практики кримінально-виконавчої діяльності та опрацювання широкого спектру теоретичного матеріалу в нових соціально-економічних умовах не проводилось.
Монографії та дисертації, автори яких зверталися до питань виконання-відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, написані переважною більшістю за часів СРСР, що обумовлює потребу переосмислення певних положень цих робіт з урахуванням соціально-економічних та законодавчих змін, у тому числі прийняття нового Кримінального кодексу України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений планом науково-дослідної роботи Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України від 13.12.2000 р. протокол № 10 та спрямований на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000.
Мета і задачі дослідження. В рамках даного дисертаційного дослідження ставилося за мету проаналізувати відомості про практику застосування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, визначити перешкоди для ефективного виконання цього покарання та шляхи їх подолання; запропонувати засоби і шляхи розв’язання цієї актуальної проблеми кримінально-виконавчого права.
Зазначена мета обумовила необхідність вирішення таких задач:
1) узагальнити наявні теоретичні розробки в галузі кримінально-виконавчого права стосовно виконання досліджуваного покарання, співвіднести їх з новою соціально-економічною ситуацією в Україні;
2) виявити протиріччя, властиві процесу виконання-відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
3) визначити шляхи підвищення ефективності виконання цього покарання;
4) сформулювати пропозиції по внесенню змін до кримінально-виконавчого законодавства;
5) розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення діяльності органів виконання покарань;
6) підтвердити одержані висновки результатами аналізу практики діяльності органів виконання покарань.
Об’єктом дослідження є застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Предметом дослідження є коло питань, окреслених у рамках зазначеного об’єкта дослідження, а саме:
1. Законодавче врегулювання процесу виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
2. Практика застосування досліджуваного покарання.
3. Компетенція органів, які повинні виконувати це покарання.
4. Особливості правого статусу засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
5. Правила обчислення строків виконання покарання.
6. Основні принципи контролю за виконанням покарання та їх реалізація в кримінально-виконавчій діяльності.
7. Правові норми, якими регулюється виконання покарання.
8. Досвід кримінально-виконавчої діяльності інших країн.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилось з використанням основних положень філософії, соціології, психології, загальної теорії права. Серед конкретно-наукових методів: діалектичний – при дослідженні загальних питань та структури кримінально-виконавчої діяльності; логічний – при з’ясуванні змісту понять “правовий статус”, “контроль”, “взаємодія” та ін.; історичний – при аналізі генезису кримінально-виконавчого законодавства в частині регламентації досліджуваного виду покарання; порівняльно-правовий – при характеристиці кримінального та кримінально-виконавчого законодавства інших країн; системно-структурний – при дослідженні процесу контролю за виконанням покарання та способів взаємодії кримінально-виконавчих інспекцій з іншими державними органами; статистичні – при розробці анкет для опитування працівників установ виконання покарань та аналізі підсумків анкетування.
Теоретичною основою дослідження є наукові роботи з філософії, загальної теорії права, кримінального, кримінально-виконавчого, конституційного та адміністративного права. Правовою базою дослідження стали Конституція України, кримінальне, кримінально-виконавче законодавство, що регулює процес виконання-відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, відомчі акти правоохоронних органів, законодавство іноземних країн станом на 10.03.2003 р.
Емпірична база дослідження. Теоретичні висновки підтверджені статистичними даними Державного департаменту України з питань виконання покарань та даними судової практики. Автором було проведено також соціологічне дослідження у формі анкетування:
1) працівників кримінально-виконавчих інспекцій Харківської, Полтавської, Миколаївської, Одеської, Чернігівської областей (200 осіб);
2) державних виконавців Відділів державної виконавчої служби Харківської та Чернігівської областей (195 осіб);
3) суддів Харківської області (100 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів. У рамках дисертаційного дослідження вперше в Україні з урахуванням нових соціально-економічних умов проведено комплексний аналіз правової природи покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та процесу виконання-відбування цього покарання.
На основі дослідження сформульовано ряд положень, які виносяться на захист:
1. Проведено порівняльний аналіз цілей досліджуваного покарання та результатів його виконання.
2. Визначено основні умови застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
3. Вперше критично проаналізовано закріплений у законодавстві порядок обчислення строків виконання покарання і запропоновано внесення відповідних змін до чинного законодавства, відповідно до яких строк виконання розглядуваного покарання призначеного додатково до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
4. Вперше виділено дві форми виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, проведено порівняльний аналіз цих форм виконання покарання.
5. Вперше на основі положень логіки та філософії визначено основні риси та правовий статус кримінально-виконавчої інспекції, як суб’єкта виконання досліджуваного покарання.
6. Наведено авторське визначення правового статусу засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
7. Запропоновано доповнити чинне законодавство новими видами прав, обов’язків та законних інтересів засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
8. Досліджено контрольну діяльність кримінально-виконавчих інспекцій, визначено її поняття, функції, принципи та зміст.
9. Вперше запропоновано залучити до процесу виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю податкові органи.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані висновки дають змогу розкрити процес виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виявити внутрішні протиріччя діяльності кримінально-виконавчих інспекцій та шляхи їх вирішення. Висновки і пропозиції дисертанта можуть бути використані при удосконаленні кримінально-виконавчого законодавства України; у практичній діяльності органів Державного департаменту України з питань виконання покарань; у навчальному процесі під час вивчення курсу кримінально-виконавчого права.
Особистий внесок здобувача. Дисертація, покладені в її основу ідеї та отримані висновки є результатами самостійної науково-дослідницької роботи автора. Ряд проблем досліджено вперше, деякі вже піднімалися в літературі, але, враховуючи зміни в суспільстві та законодавстві, набули нового значення та вимагають визначення шляхів вирішення.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були оприлюднені в доповідях на конференціях:
1) “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовної діяльності”, що відбулась у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого 20–21 січня 2001 р.;
2) “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України”, що відбулась у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого 30 червня 2001 р.;
3) “Питання застосування нового Кримінального кодексу України”, що відбулась у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого 25–26 жовтня 2001 р.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у шести наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою дослідження, його задачами та предметом і складається зі вступу, 4 розділів, що містять 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (177 найменувань). Загальний обсяг роботи 190 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, можна констатувати, що процес виконання-відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю містить в собі багато протиріч. Зміни в суспільстві породжують нові проблеми, які потрібно постійно аналізувати та вирішувати. Останнім часом ці зміни мали кардинальний характер, що суттєво вплинуло на діяльність органів виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Запропонувати засоби підвищення ефективності виконання цього покарання, окреслити шляхи вдосконалення функціонування кримінально-виконавчих інспекцій – основні цілі даної наукової праці, для досягнення яких ми проаналізували накопичені знання стосовно предмета дослідження та узагальнили практику діяльності органів виконання покарання. Це дало змогу визначити загальні, а потім перейти до конкретних детермінант, що перешкоджають ефективній кримінально-виконавчій діяльності: недостатність ресурсів, недосконалість законодавства, відсутність взаємодії з іншими учасниками кримінально-виконавчих правовідносин.
I. Оцінивши ефективність досліджуваного покарання, порівнявши цілі покарання з результатами його виконання, можна зробити деякі висновки:
1. Застосовувати позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можна лише в разі впевненості в ефективності виконання досліджуваного покарання.
2. Щоб оцінити ефективність покарання, необхідно порівняти його цілі та результат виконання. Основними цілями покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є кара та спеціальна превенція.
3. На результат виконання покарання негативно впливають недосконалість встановленого порядку його виконання, порушення з боку засуджених, посадових осіб підприємств, установ та організацій, працівників кримінально-виконавчих інспекцій.
4. За допомогою застосування досліджуваного покарання лише в певних випадках можна досягти цілі покарання. При цьому потрібно враховувати особу винного, тому що засуджений може ухилятися від відбування покарання, що обумовлено неефективністю його виконання.
II. Для того щоб дати науково обґрунтовані рекомендації по підвищенню ефективності позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, необхідно детально розглянути весь процес кримінально-виконавчої діяльності, особливостями якої стосовно розглядуваного покарання в першу чергу є:
1) особливий порядок обчислення строків покарання;
2) наявність двох форм його виконання;
3) специфічність суб’єкта виконання покарання.
Проаналізувавши порядок обчислення строків покарання, ми дійшли висновку, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначене додатково до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, не повинно поширюватися на строк відбування основного покарання і має виконуватися з моменту відбуття основного покарання. В зв’язку з цим ч. 3 ст. 55 КК України вважаємо за доцільне викласти в такій редакції: “При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк – воно обчислюється з моменту відбуття основного покарання”.
Вперше у вітчизняній науці визначено дві форми виконання досліджуваного покарання. Їх розуміння має важливе значення для кримінально-виконавчого права. Між цими формами реалізації властивих покаранню правообмежень існують суттєві відмінності, неусвідомлення яких веде до спрощеного бачення діяльності органів виконання покарання.
Для аналізу об’єкта дослідження важливими є питання, пов’язані з визначенням суб’єкта виконання покарання. На сьогодні в Україні обов’язок контролювати виконання покарання покладено на кримінально-виконавчі інспекції. Але декілька років цю діяльністю здійснювала також Державна виконавча служба. Аналіз можливостей обох суб’єктів, дозволяє зробити висновок про недоцільність залучення державної виконавчої служби до діяльності по виконанню позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Тому ч. 3 ст. 3 Закону “Про виконавче провадження” правомірно виключена.
III. Досліджуючи процес виконання-відбування покарання, не можна обминути проблеми правового статусу засуджених. Вивчення відповідної літератури свідчить про наявність різних поглядів на сутність та зміст правового статусу людини взагалі і правового статусу засуджених зокрема. Автор роботи висловлює свою думку стосовно окремих питань досліджуваної категорії. На наш погляд, правовий статус засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною слід розглядати у вузькому та широкому значенні.
У вузькому значенні – це встановлена законодавцем та конкретизована вироком суду сукупність прав, обов’язків та законних інтересів, що характеризують соціальну роль особи, яка відбуває кримінальне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
У широкому значенні – це встановлена законодавцем та конкретизована вироком суду сукупність прав, обов’язків та законних інтересів, а також гарантій їх реалізації, що характеризують соціальну роль особи, яка відбуває досліджуване покарання.
IV. Аналізуючи зміст вказаного правового статусу, ми дійшли висновку, що чинне законодавство з питань виконання покарання не достатньо чітко його фіксує. Закріпивши лише негативний обов’язок засуджених не обіймати заборонені посади та не займатися забороненою діяльністю, законодавець не приділив уваги їх правам та законним інтересам. Вважаємо за доцільне доповнити зміст правового статусу:
1) позитивним обов’язком періодично відвідувати кримінально-виконавчі інспекції, інформуючи про свою діяльність;
2) законним інтересом у вигляді права на умовно-дострокове звільнення від даного покарання, призначеного як основне;
3) законним інтересом у вигляді обов’язку адміністрації підприємства, установи та організації, звільняючи засудженого, розглянути питання про можливість його переведення на незаборонену посаду, мотивуючи своє рішення.
V. Дослідивши зміст контрольної діяльності кримінально-виконавчих інспекцій, ми дійшли певних висновків:
1) специфіка контролю за виконанням позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю дозволяє виділити особливі функції, принципи та стадії його здійснення;
2) серед стадій контролю потрібно виділити стадію одержання інформації про діяльність засудженого, механізм здійснення якої потребує суттєвих перетворень;
3) головними принципами контрольної діяльності є принцип реальності, систематичності та взаємодії з іншими контролюючими органами.
VI. Щодо конкретних рекомендацій по підвищенню ефективності контролю за виконанням покарання можна виділити пропозицію про залучення до контролю податкових органів, які можуть виступити як джерело інформації про всі місця роботи засудженого. Для цього між Державним департаментом України та Державною податковою адміністрацією України слід укласти міжвідомчу угоду про співпрацю.
На наш погляд, законодавче закріплення та запровадження в практику виконання покарань одержаних у цьому дослідженні результатів сприятиме підвищенню ефективності позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та дозволить реалізувати всі переваги цього покарання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Махоткин В. П. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью как вид наказания по советскому уголовному праву: Дисс…канд. юрид. наук. – М., 1971.
2. Тютюгин В. И. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью как вид наказания по советскому уголовному праву: Дисс… канд. юрид. наук. – Харьков, 1974. – 207 с.
3. Лужбин А. В. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью и его исполнение: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Свердловск, 1988. – 19 с.
4. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
5. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М.: Юридическая литература, 1983. – 216 с.
6. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы методологии права). – М.: Аванта+, 2000. – 560 с.
7. Степанюк А. Сущность исполнения наказания. – Харьков: Фолио, 1999. – 256 с.
8. Шаргородский М. Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. – 160 с.
9. Рагимов И. М. Философия наказания и проблемы его назначения. – Баку: Дипломат, 1998. – 126 с.
10. Ревин В. П. Оценка эффективности деятельности органов внутренних дел по применению уголовного законодательства //Актуальные проблемы применения уголовного законодательства в деятельности органов внутренних дел /Труды академии МВД СССР. – М.: Академия МВД СССР, 1987. – С. 41 – 48.
11. Полубинская С. В. Цель уголовного наказания.-М.: Наука, 1990. – 142 с.
12. Прохоров В. С. Преступление и ответственность. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984. – 136 с.
13. Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике. – Курск: РОСИ, 2000. – 504 с.
14. Лужбин А. В. Содержание наказания в виде лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью /Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения преступлений: Межвузовский сб. науч. трудов. – Омск: Изд-во Омской ВШМ МВД СССР, 1986. – С. 144 – 149.
15. Зельдов С. И. Правовые последствия освобождения от отбывания наказания. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 112 с.
16. Санталов А. И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1982. – 96 с.
17. Таганцев Н. С. Русское уголовное право: В 2 т. – Тула: Автограф, 2001. – Т. 2. – 688 с.
18. Старков О. В. Криминологические проблемы исполнения уголовного наказания: Дисс …д-ра юрид. наук. – М, 1998. – 429 с.
19. Курс уголовного права. Общая часть. Учение о наказании: Учеб. пособие: В 2 т. /Под. ред. Кузнецовой Н. Ф. и Тяжкова И. М. – М.: Зеркало, 1999. – Т. 2. – 400 с.
20. Степанюк А. Ф. Порядок и условия исполнения наказаний, не связанных с мерами исправительно-трудового воздействия. – К.: УМК ВО, 1990. – 58 с.
21. Кирюшкин В. Социальный механизм функционирования уголовного наказания //Известия вузов. Правоведение. – 2001. - № 1. – С. 144 – 157.
22. Уголовное наказание /Под. ред. Шемшученко Ю. С. – Киев – Донецк: Редакция газеты «Вечерняя Макеевка», 1997. – 312 с.
23. Мельникова Ю., Алиев Н. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью //Советская юстиция. – 1980. - № 11. – С. 6 – 7.
24. Уголовно-исполнительное законодательство Украины: Сб. нормативных актов. Сост. Трубников В. М. – Харьков: Рубикон, 1998. – 432 с.
25. Шмаров И. В., Кузнецов Ф. Т., Подымов П. Е. Эффективность деятельности исправительно-трудовых учреждений. – М.: Юридическая литература, 1968. – 184 с.
26. Трахов А. И. Срочные наказания в законодательной и судебной практике: Дисс…канд. юрид. наук. – Краснодар, 1998. – 194 с.
27. Сакаев А. И. Система наказаний по уголовному праву России: Дисс…канд. юрид. наук. – Казань, 1999. – 297 с.
28. Вісник Верховного Суду. – 1998. – № 1(7).
29. Вісник Верховного Суду. – 2002. – № 4(32).
30. Кузнеченко Н. В. Осужденные к лишению права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью (по материалам специальной переписи 1989 г.): Пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1991. – 34 с.
31. Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі //Право України. – 2000. - № 6. – С. 27 – 31.
32. В пошуках альтернатив тюремному покаранню: Матеріали міжнародного симпозіуму 15 – 16 січня 1997 року /Відповідальний редактор О. Беца. – К.: Київський ін.-т внутрішніх справ, 1997. – 138 с.
33. Семінар “Міри покарання, альтернативні ув’язненню” // Юридичний вісник України. – 1999. - № 51. – С. 5.
34. Букалов А. Судебная статистика: в Украине все по-прежнему //Аспект: Информационный бюллетень. – Донецк: Східний видавничий дім, 2000. - № 1. – С.7 – 9.
35. Степанюк А. Х., Батиргареєва В. С. Проблема теорії і практики виконання покарань //Питання боротьби зі злочинністю. – 1998. - № 2. – С. 62 – 74.
36. Кристи Н. Борьба с преступностью как индустрия: Вперед, к Гулагу западного образца /Пер. с англ. А. Петрова, В. Пророковой. – М.: РОО «Центр содействия реформе уголовного правосудия», 2001. – 224 с.
37. Зубков А. Социальное исследование жесткой карательной политики в России //Аспект: Информационный бюллетень. – Донецк: Східний видавничий дім, 2000. - № 1. – С. 28 – 35.
38. Махоткин В. П. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью //Наказания, не связанные с лишением свободы /Под. ред. Гальперина И. М. – М.: Юридическая литетатура, 1972. – 150 с.
39. Тютюгин В. И. Лишение права занимать определенные должности как вид наказания по советскому уголовному праву. – Харьков: Вища школа, 1982. – 145 с.
40. Бажанов М. И. К вопросу о преемственности в уголовном праве //Проблемы законности. – 1995. - № 30. – С. 114 – 121.
41. Цветинович М. Л. Дополнительные наказания: функции, система, виды. – Куйбышев: Изд-во Саратовского ун-та. Куйбышевский филиал, 1989. – 190 с.
42. Достоевский Ф. М. Собр. соч.: В 15 т. – Л.: Наука, 1988. – Т. 3. – 573 с.
43. Петрашев В. Н. Гуманизация системы наказания в советском уголовном праве. – Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1989. – 120 с.
44. Йохансон Л. Невидима пута //Курєр Юнеско. – 1998. – Серпень. – С. 11- 12.
45. Зубков А. Реформирование системы исполнения наказаний – потребность времени //Журнал российского права. – М.: Норма, 2000. - № 5/6. – С. 3 – 12.
46. Беца О. Позбавлення волі: негативні соціальні та психологічні наслідки //В пошуках альтернатив тюремному покаранню: Матеріали міжнародного симпозіуму 15 – 16 січня 1997 року /Відповідальний ред. Беца. О. – К.: Київський ін-т внутрішніх справ, 1997. – С. 24 – 29.
47. Коновалова С. Л. Система наказаний в российском уголовном праве: Дисс… канд. юрид. наук. – Ростов-на-Дону. – 1999. – 241 с.
48. Ширяев В. Ф. О необходимости законодательного расширения видов и пределов наказаний, не связанных с лишением свободы //Нормотворческая и правоприменительная техника в уголовном и уголовно-исполнительном праве: Сб. науч. ст. – Ярославль: Изд-во Ярославльского ун-та, 2000. – С. 41 – 49.
49. Костицький В. Судово-правова реформа в Україні та її законодавче забезпечення //В пошуках альтернатив тюремному покаранню: Матеріали міжнародного симпозіуму 15 – 16 січня 1997 року /Відповідальний ред. Беца. О. – К.: Київський ін-т внутрішніх справ, 1997. – С. 11 – 17.
50. Коган В. Наказание: проблемы гуманизации //Советская юстиция. – 1987. - № 19. – С. 25 – 27.
51. Кузнеченко Н. В. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью как вид наказания: Учеб. пособие. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1991. – 69 с.
52. Фефелов П. А. Общественная опасность преступного деяния и совершенствование системы наказаний //Советское государство и право. – 1987. - № 12. – С. 93 – 98.
53. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. – 464 с.
54. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. /Укладачі Яременко Я., Сліпушко О. – Т. 1. – К.: АКОНІТ, 2000. – 910 с.
55. Бородин В. Пути оптимизации выбора санкций при разработке проектов уголовных кодексов республик //Советское государство и право. – 1991. - № 8. – С. 73 – 89.
56. Дьяченко Р. А. Условно-досрочное освобождение и замена неотбытой части наказания более мягким видом наказания: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Краснодар, 1999. – 23 с.
57. Кругликов Л. Л. Правовые средства обеспечения справедливости наказания в процессе его индивидуализации: Автореф. дисс… д-ра юрид. наук. – М. – 1985. – 31 с.
58. Фойницкий И. Я. Учение о наказании в связи в тюрьмоведением. – М.: Добросвет-2000, 2000. – 464 с.
59. Никифоров Б. С. Основные вопросы развития советского уголовного права в связи с кодификацией уголовного законодательства //Труды научной сессии, посвященной 40-летию Великой Октябрьской социалистической революции. – М.: Всесоюзный ин-т юрид. наук, 1958. – 191 с.
60. Суровегина Н. А. Преступление и наказание как проблема христианской этики //Государство и право. – 1995. – № 8. – С. 51 – 55.
61. Бажанов М. И. Уголовное право Украины: Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 166 с.
62. Степанюк А. Х. Значущість принципу невідворотності виконання покарання для екзекутивної діяльності //Вісник Академії правових наук України. – 1999. - № 3. – С.157 – 166.
63. Милюков С. Ф. Российская система наказаний: Серия «Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе». – СПб.: Издательство Санкт-Петербургского юрид. ин–та, 1998. – 48 с.
64. Гальперин И. М., Ратинов А. Р. Социальная справедливость и наказание //Советское государство и право. – 1986. - № 10. – С. 71 – 79.
65. Петрашев В. Н., Коновалова С. И. Перечень видов наказания: проблемы построения и перспективы развития в российском уголовном законодательстве //Северокавказский юридический вестник. – Ростов-на-Дону. – 1999. - № 2 . – С. 46 – 63.
66. Лесниевски – Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности: Дисс…д-ра юрид. наук. – М., 1999. – 493 с.
67. Келина С. Г. Некоторые направления совершенствования уголовного законодательства //Советское государство и право. – 1987. - № 5. – С. 65 – 71.
68. Мельникова Ю. Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1989. – 120 с.
69. Азарян Е. Р. Проблемы совершенствования и применения уголовных наказаний: Автореф… канд. юрид. наук. – Тбилиси. – 1999. – 35 с.
70. Устинова Т. Д. Уголовная ответственность за незаконное предпринимательство. – М.: Интел-Синтез, 2001. – 120 с.
71. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. – К.: КМ Academia, 2000 – 262 с.
72. Флоря К. Н. Назначение наказания с учетом причин совершенного преступления. – Кишинев: Штинца, 1980. – 135 с.
73. Гальперин И. М. Дифференциация уголовной ответственности и эффективность наказания //Советское государство и право. – 1983. - № 3. – С. 69 – 76.
74. Андрушенко П. Окремі питання вдосконалення законодавства про покарання, не повязані із позбавленням волі //Європейські громадські санкції та заходи: Матеріали семінарських слухань, 11 – 12 квітня 2000 року. – К.: Логос, 2000. – С. 73 – 78.
75. Фролова О. До загальнотеоретичних засад інституту системи покарань //Право України. – 1995. - № 9 – 10. – С. 36 – 40.
76. Дуюнов В. К. Дополнительные наказания: проблемы повышения эффективности //Советское государство и право. – 1985. - № 10. – С. 125 – 129.
77. Сафаров Н. А. Исполнение наказания в виде лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной профессией или деятельностью по законодательству зарубежных социалистических стран (НРБ, ВНР, ПНР) //Тезисы докладов на теоретической конференции аспирантов Института государства и права АН СССР и юридического факультета МГУ. – М.: Изд-во АН СССР, 1987. – С. 11 – 13.
78. Бажанов М. І., Сташис В. В., Тацій В. Я. Кримінальне право України: Загальна частина. – Харків: Право, 1997. – 367 с.
79. Рассказчикова О. А. Прокурорский надзор за соблюдением законов при исполнении наказаний, не связанных с лишением свободы: Дисс… канд. юрид. наук. – М., 1995. – 150 с.
80. Ткачевский Ю. М. Соотношение уголовного и уголовно-исполнительного законодательства// Вестник Московского ун-та. – 1998. – №2. – С. 12 – 24.
81. Козаченко И. Я., Николаева З. А. Коллизии уголовного и уголовно – исполнительного законодательства //Государство и право. – 1993. - № 2. – С. 85 – 88.
82. Трубников В. М., Филонов В. П., Фролов А. И. Уголовно-исполнительное право Украины: Учебник. – Донецк: ДИВД МВД Украины, 1999. – 640 с.
83. Гура Р. Н. Проблема исчисления сроков исполнения наказания в виде лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. – 2001. – Вип. 47. – С. 165 – 169.
84. Становский М. Н. Назначение наказания. – СПб.: Юридический центр Пресс, 1999. – 480 с.
85. Семаков Г. С., Гель А. П. Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 196 с.
86. Комментарий к Уголовно-исполнительному кодексу Российской Федерации /Под. ред. Зубкова А. И. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1997. – 408 с.
87. Мандрикін В. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень – важливий напрям прокурорської діяльності //Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 67 – 70.
88. Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 24. – Ст. 207.
89. Комментарии к федеральным законам о внесении изменений и дополнений в Уголовный, Уголовно-процессуальный, Уголовно-исполнительный кодексы и другие законодательные акты Российской Федерации. – М.: Права человека, 2001. – 92 с.
90. Наказание и исправление преступников /Под. ред. Антоняна Ю. М. – М.:НИИ МВД РФ, 1992. – 392 с.
91. Спиркин А. Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики, 2000. – 816 c.
92. Петров С. М. Государственное управление уголовно-исполнительной системой и пути ее реформирования: Дисс…д-ра юрид. наук. – М., 1996. – 338 с.
93. Курочка Е. В. Проблемы наказания в уголовном праве России. – Саратов, 2000. – 158 с.
94. Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
95. Ли В. Ч. Обеспечение законности и правопорядка при исполнении уголовных наказаний //Правоохранительная деятельность в России и США: сравнительно-правовой анализ: Материалы заседания «круглого стола», 7 – 8 августа 1999 г. – Владимир: Изд-во Владимирского юрид. ин-та МВД России, 1999. – С. 23 – 26.
96. Серых В. М. Логические основания общей теории права. – М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2000. – 527 с.
97. Плохова В. П. Пути повышения эффективности наказания в виде лишении права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью, применяемого по ст. 92 УК РСФСР //Соц. законность. – 1970. – № 10. – С. 46 – 48.
98. Исполнение приговора суда инспекцией исправительных работ: Учеб. пособие /Под ред. С. И. Комарицкого. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – С. 61 – 69.
99. Юридическая практика. – 2000. – № 1. – С. 2, 3.
100. Теория государства и права: Курс лекций/ Под. ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
101. Князєв В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні// Право України. – 1998. – №12. – С. 29 – 31.
102. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
103. Малько А. В. Субъективное право и законный интерес// Известия вузов. Правоведение. – 2001. - №3. – С. 30 – 48.
104. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, 2000 – 704 с.
105. Хаманева Н. Ю. Административно-правовой статус гражданина Российской Федерации. – М.: Ин-т государства и права РАН, 2000. – 109 с.
106. Ярошенко О. М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: Дис… канд. юрид. наук. – Харків, 1999. – 199 с.
107. Бакунина Л. В. Правовой статус и обеспечение личных и социально-экономических прав осужденных к лишению свободы: Дис… канд. юрид. наук. – Казань, 2000. – 229 с.
108. Т. Ф. Минязева. Политика государства в сфере обеспечения правового положения осужденных// Известия вузов. Правоведение. – 2000. - № 1. – С. 127 – 136.
109. Бажанов О. И., Волков А. Я. Правовое положение осужденных: Учеб. пособие. – Минск: Минская высшая школа МВД СССР, 1983. – 72 с.
110. В. И. Селиверстов. Теоретические проблемы правового положения лиц, отбывающих наказание. – М.: Академия МВД РФ, 1992. – 149 с.
111. Теория государства и права: Учебник для вузов/ Под ред. М. М. Рассолова, Б. С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2000. – 640 с.
112. Рябинин А. А. Основы исправительно-трудового (уголовно-исполнительного) права Российской Федерации: Вопросы дифференциации и индивидуализации наказания. – М.: Юристъ, 1995. – 208 с.
113. Ковельников Е. М., Марченко М. Н., Стешенко А. А. Конституционное право Содружества Независимых Государств: Учебник для вузов. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 464 с.
114. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. – К.: КМ Academia, 2000 – 262 с.
115. Туманов Г. В., Петров С. М. Конституция Российской Федерации и реформирование уголовно-исполнительной системы// Совершенствование законодательства и практики учреждений, исполняющих наказания, на основе Конституции Российской Федерации: Тезисы докладов и сообщений. – М.: ВНИИ МВД России, 1995. – С. 3 – 7.
116. Бережнов А. Г. Права личности: Некоторые вопросы теории. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 140 с.
117. Матузов Н. И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 293 с.
118. Златопольский Д. Л. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов. – М.: Зеркало, 1999. – 320 с.
119. Тернер Дж. Структура социологической теории/ Пер. с англ. Осипова Г. В. – М.: Прогресс, 1985. – 471с.
120. Бриллиантов А. В. Дифференциация наказания: уголовно-правовые и уголовно-исполнительные проблемы: Дисс… д-ра юрид. наук – М, 1998. – 439 с.
121. Общая теория права и государства: Учебник/ Под. ред. В. В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
122. Кушніренко О. Г., Слінько Т. М. Права і свободи людини та громадянина: Навч. посібник. – Харків: Факт, 2001. – 440 с.
123. Шамба Т. М. Советская демократия и правопорядок. – М.: Мысль, 1985. – 160 с.
124. Курс кримінально-виконавчого права України: загальна та Особлива частини: Навч. посібник /За заг. ред. Джужи О. М. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.
125. Уголовно-исполнительное право России: Учебник /Под ред. Зубкова А. И. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 614 с.
126. Уголовно-исполнительное право России: Учебник /Под ред. Селиверстова В. И. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 576 с.
127. Кучинский В. А. Личность, свобода, право. – М.: Юридическая литература, 1972. – 207 с.
128. Бутусова Н. В. Государственно-правовые отношения между советским государством и личностью. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1986. – 171 с.
129. Тищенко Н. М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории, пути совершенствования. – Харьков: Право, 1998. – 268 с.
130. Ведомости Верховного Совета УССР. – 1971. - № 1. – Ст. 6.
131. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 1999. – 573 с.
132. Майоров В. В. Соотношение закона и подзаконного акта в исправительно-трудовом праве: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – К., 2000. – 18 с.
133. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упорядник Качуренко Ю. К. – К.: Наукова думка, 1992. – 200 с.
134. Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
135. Рабінович П. Основні права людини: поняття, класифікація, тенденції //Укр. часопис прав людини. – 1995. - № 1. – С. 14 – 22.
136. Магазинов Л. Н. Общая теория права на основе советского законодательства //Известия вузов. Правоведение. – 1999. - № 1. – С. 128 – 138.
137. Строгович М. С. Избранные труды: В 3 т. – М.: Наука, 1990. – Т. 1. – 302 с.
138. Панкевич І. М. Здійснення прав людини: проблеми обмеження (загальнотеоретичні аспекти): Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Львів, 2000. – 19 с.
139. Маркіна Т. Г. Право громадян на зайнятість та форми його реалізації в умовах становлення ринкової економіки. Дис… канд. юрид. наук. – Харків, 1999. – 177 с.
140. Общая теория права: Учебник для юридических вузов /Под. ред. Пиголкина А. С. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1995. – 384 с.
141. Комаренко А. Захист трудових прав громадян у світлі Конституції України //Право України. – 1997. - № 12. – С. 15 – 17.
142. Громов Н. А., Николайченко В. В. Статус осужденного, оправданного при расследовании вновь открывшихся обстоятельств //Государство и право. – 1998. - № 2. – С. 85 – 91.
143. Морозова Л. А. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву («круглый стол» журнала «Государство и право») //Государство и право. – 1998. - № 7. – С. 20 – 42.
144. Морозова Л. А. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву. («Круглый стол» журнала «Государство и право»). – 1998. - № 8. – С. 39 – 70.
145. Иногамова-Хелай Л. В. Конкуренция норм уголовного права.– М.: Щит-М, 1999. – 288 с.
146. Перлов И. Д. Исполнение приговора. – М.: Юридическая литература, 1963. – 227 с.
147. Михлин А. Освобождение от отбывания наказания //Сов. юстиция. – 1987. - № 14. – С. 25 – 26.
148. Бабий Н. А. Уголовное право Республики Беларусь: Общая часть. Конспект лекций. – Минск: Тесей, 2000. – 288 с.
149. Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти //Право України. – 2000. - № 11. – С. 30 – 33.
150. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні //Право України. – 2000. - № 3. – С. 28 – 30.
151. Воеводин Л. Д. Теоретические вопросы правового положения личности в советском общенародном государстве //Сов. гос. и право. – 1963. - № 2. – С. 12 – 16.
152. Пересунько В. Класифікація юридичних гарантій трудових прав громадян //Право України. – 2000. - № 2. – С. 93 – 95.
153. Селиверстов В. И. Международный контроль как средство охраны правового статуса лиц, отбывающих наказания //Правовые и организационные основы функционирования органов, исполняющих наказания: Труды Академии/ Под. ред. Наташева А. Е. – М.: Академия МВД России, 1995. – С. 3 – 20.
154. Федоров В. В. Лишение права специального природопользования как вид юридической ответственности по экологическому праву: Дисс…канд. юрид. наук. – Саратов, 1998. – 184 с.
155. Крахмальник Л. Г., Яковлев А. М. Исполнение наказаний, не соединенных с исправительно-трудовым воздействием //Проблемы совершенствования советского законодательства: Труды ВНИИСЗ – М.: ВНИИСЗ, 1977. – Вып. 8. – С. 115 – 125.
156. Махоткин В. Проблемы исполнения дополнительного наказания //Соц. законность. – 1970. - № 10. – С. 46 – 47.
157. Тагиев М. Н. Уголовно-правовые средства обеспечения уголовных наказаний, не связанных с лишением свободы: – Дисс…канд юрид. наук. – М., 1988. – 193 с.
158. Державне управління: теорія і практика /За ред. Аверянова В. Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
159. Панченко П. Н. Взаимодействие аппаратов уголовного розыска, иных правоохранительных органов и общественности в борьбе с преступностью. – Омск: Изд-во Омской высшей школы милиции МВД СССР, 1983. – 82 с.
160. Климко М. И. Контроль в системе советского государственного управления: Автореф… дисс. канд. юрид. наук: 12.00.02. – М.:Академия общественных наук при ЦК КПСС, 1985. – 20 с.
161. Горшенев В. М., Шахов И. Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юридическая литература, 1987. – 176 с.
162. Степанюк А. Х. Роль принципів у формуванні кримінально-виконавчого права// Вісник Академії правових наук. – 2000. - № 1 (20). – С. 171 – 181.
163. Шорина Е. В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. – М.: Наука, 1981. – 300 с.
164. Гаращук В. М. Принципи контролю та їх сутність //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – № 46. – С. 114 – 118.
165. Степанюк А. Ф. Принцип законности в деятельности органов и учреждений исполнения наказаний //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. - № 40. – С. 172 – 179.
166. Лученко Д. В. Гарантии осуществления контрольной деятельности в Украине //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - № 46. С. 118 – 122.
167. Аверянов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
168. Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационная структура. – К.: Наукова думка, 1990. – 148 с.
169. Кувакін С. В. Організаційні форми управління органами внутрішніх справ: загальнотеоретичний аспект: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 /Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2000. – 17 с.
170. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. /Укладачі Яременко Я., Сліпушко О. – К.: АКОНІТ, 2000. – Т. 3. – 927 с.
171. Брызгалов В. Н., Коломиец В. Т. Научное управление исправительно-трудовыми учреждениями. – К.: Киевская высшая школа МВД ССР, 1971. – 132 с.
172. Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології). – К.: Київський державний торговельно-економічний ун-т, 1998. – 370 с.
173. Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 6. – Ст. 31.
174. Полюхович В. І. Державна податкова служба в Україні: організація і діяльність //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. - №3. – С. 5 – 110.
175. Теньков С. О. Коментар до Закону України «Про державну податкову службу в Україні” //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. - № 3. – С. 111 – 319.
176. Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 11. – Ст.50.
177. Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 2 – Ст. 10.