ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ ТА МІЖНАРОДНИХ СУДОВИХ ОРГАНІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Одеська юридична академія»

На правах рукопису

УДК 343.13: 341.45

ПІДГОРОДИНСЬКА АНАСТАСІЯ ВІКТОРІВНА

ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ ТА МІЖНАРОДНИХ СУДОВИХ ОРГАНІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник ̶
доктор юридичних наук, професор,
завідувач кафедри кримінального процесу
АЛЕНІН Юрій Павлович

Одеса ̶ 2012

ЗМІСТ
Перелік умовних позначень 3
Вступ 4
Розділ 1. Теоретико-методологічна характеристика визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі 15
1.1. Історико-теоретичний аспект визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі 15
1.2. Визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі як предмет кримінально-процесуального регулювання 47
1.3. Сутність та правова природа визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі 70
Висновки до розділу 1 104
Розділ 2. Особливості визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі 107
2.1. Процесуальний порядок визнання та виконання рішень (вироків) іноземних судів та міжнародних судових органів (установ) у кримінальному процесі України 107
2.2. Визнання та виконання рішень іноземних судів при провадженні окремих процесуальних дій, перейнятті кримінального провадження та в екстрадиційному процесі. 131
2.3. Визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у зв’язку з передачею засуджених осіб та здійсненням нагляду за
ними 152
Висновки до розділу 2 180
Висновки 184
Список використаних джерел 189
Додатки 217

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ГПУ ̶ Генеральна прокуратура України
ЄОА – Європейський ордер на арешт
ЄС ̶ Європейський Союз
КК ̶ Кримінальний кодекс України
КПК ̶ Кримінальний процесуальний кодекс України
МІН’ЮСТ ̶ Міністерство юстиції
МВС ̶ Міністерство внутрішніх справ
МКС ̶ Міжнародний кримінальний суд
ООН ̶ Організація Обʼєднаних Націй
П. – пункт
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
Ст. – стаття
Ч. – частина
ФРН ̶ Федеративна Республіка Німеччина

ВСТУП

Актуальність теми. Зростання таких загрозливих форм злочинності у світовому масштабі, як корупція, тероризм, торгівля зброєю та наркотиками, торгівля людьми, які не мають кордонів, загрожують безпеці багатьох держав і, відповідно, подолання яких національними засобами є неможливим, вимагають координації зусиль та активної взаємодії між державами.
Оскільки Україна є учасницею багатьох міжнародно-правових договорів у сфері міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю та кримінального судочинства, це потребує глибокого осмислення їх основних положень, теоретичної та практичної оцінки і розробки ефективних механізмів реалізації на національному рівні. Адже ефективність виконання прийнятих зобов’язань залежить від налагодженого внутрішньодержавного механізму реалізації міжнародно-правових норм.
Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства відбувається за різними напрямками та у різноманітних формах, кожна з яких знаходить своє регулювання у міжнародних договорах і de lege ferenda регламентуватиметься національним кримінально-процесуальним законодавством. Таке співробітництво здійснюється для досягнення цілей судочинства і може відбуватися на різних стадіях кримінального провадження.
Для України на теперішній час набули чинності низка міжнародно-правових договорів у сфері кримінального судочинства, норми яких спрямовано на врегулювання як традиційних, так і нових форм міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Однією з процесуальних форм співробітництва у кримінальному судочинстві, яка довгий час не знаходила відображення у Кримінально-процесуальному кодексі України, є визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів. Цей факт викликав стурбованість, оскільки у практичній діяльності судам доводилося стикатися із цією категорією справ та вирішувати їх. У результаті по-різному вирішувалися питання щодо визначення підсудності, складу суду, визначення кола та процесуальних прав і обов’язків осіб, стосовно яких розглядалися питання про визнання та виконання іноземних судових рішень. Регулювання цього інституту відбувалося згідно з Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства 1999 р. і зводилося виключно до мети передачі засуджених осіб до країни їхнього громадянства, що суперечило діючому законодавству України та низці міжнародно-правових договорів України.
Як зазначає Міністр юстиції України О. Лавринович, Україна, яка є учасницею Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р., отримала понад чотири десятки запитів від європейських країн щодо переслідування осіб, яких було засуджено за кримінальні злочини та які перебували на території України. На теперішній час Мін’юстом розглядаються
запити про виконання в Україні вироків іноземних судових органів, більшість із яких надходить із Литви, Румунії, Болгарії та Молдови. Так, протягом 9 років чинності вказаної Конвенції Мін’юстом було отримано: у 2004 р. – 3 запити про виконання в Україні вироків іноземних судів, у 2005 та 2006 рр. – по 2 запити, у 2007 р. таких запитів було вже 7, у 2008 р. – 6, у 2011 р. – 11.
Необхідність теоретичної розробки основних положень інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, процесуального порядку та особливостей його реалізації обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, актуальність якої викликана потребами практичної діяльності та відсутністю розвиненої доктринальної концепції. Окремі питання взаємодії держав у сфері боротьби зі злочинністю, і, відповідно у кримінальному судочинстві, висвітлювалися у роботах відомих дореволюційних російських учених: М.Ф. Владимирського-Буданова, І.І. Івановського, Д.О. Нікольського, Ф.Ф. Мартенса, Н.С. Таганцева, І.Я. Фойницького, а за радянських часів – Н.Т. Блатової, П.Н. Бірюкова, О.І. Бастрикіна, С.В. Бородіна, Р.М. Валєєва, Л.Н. Галенської, І.І. Карпеця, В.М. Кудрявцева, Є.Г. Ляхова та ін. Після державних змін у демократичному напрямку міжнародне співробітництво набуло більш високого рівня та значення для укріплення прав та свобод людини і громадянина. У цей період перед вітчизняними та зарубіжними науковцями постала потреба та виникла можливість розкриття окремих аспектів міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, в тому числі пов’язана із функціонуванням міжнародних судових органів. Авторами таких праць є О.І. Виноградова, О.Г. Волеводз, В.М. Волженкіна, В.М. Дрьомін, Н.В. Дрьоміна-Волок, Н.А. Зелінська, О.В. Касинюк, М.І. Костенко, С.А. Лобанов, І.І. Лукашук, В.Т. Маляренко, І.С. Марусін, В.В. Мілінчук, М.І. Пашковський, В.П. Пилипенко, М.І. Смирнов, О.І. Рабцевич та ін.
Серед небагатьох авторів, якими було досліджено визнання та виконання в Україні вироків іноземних судів, у тому числі й у межах інституту передачі засуджених осіб, можна назвати А.Г. Маланюка та Я.І. Тростянську. Крім того, у Російській Федерації О.В. Панюшкіною було захищено кандидатську дисертацію на тему «Взаємне визнання та виконання вироків державами Євросоюзу в європейському та національному праві», однак ці питання авторкою розглядалися у межах наукової спеціальності 12.00.10.
Слід відзначити і вклад у розвиток досліджуваного питання іноземних учених, зокрема І. Бантекса, Ш.М. Бассіуні, Г. Вермеулена, М. Каяфа-Гбанди, М. Маккарела, О.В. Мюллера та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія» «Удосконалення сучасного кримінально-процесуального законодавства та забезпечення його ефективності в умовах правової реформи» на 2011 ̶ 2015 рр., як складової
плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011 – 2015 роки (державний
реєстраційний номер 0110U000671), а також у межах прикладного дослідження «Комплексне дослідження доказової діяльності суду (судді) у кримінальному процесі України» (державний реєстраційний номер 0112U000689).
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є розробка системної концепції інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів і формування на цій основі пропозицій з удосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
дослідити ґенезу визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів;
охарактеризувати джерела правової регламентації визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів;
виокремити та систематизувати принципи визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів;
визначити та охарактеризувати особливості правової природи інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів;
здійснити класифікацію визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів;
розкрити сутність процедури визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів відповідно до Кримінального процесуального кодексу України 2012 р.;
окреслити функції інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів;
визначити етапи визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів під час кримінального провадження;
систематизувати існуючу вітчизняну практику реалізації інституту визнання та виконання рішень іноземних судів під час кримінального провадження;
сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових основ інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні правовідносини, що виникають у зв’язку з визнанням та виконанням рішень іноземних судів та міжнародних судових органів.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі.
Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його об’єкту, предмету, мети і завдань. За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, з’ясовано сутність та особливості правової природи інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, його суб’єктів, види, функції, етапи реалізації (п. п. 1.2, 1.3). Використання історико-правового методу дозволило здійснити дослідження ґенези становлення інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів (п. 1.1). Метод системно-структурного аналізу дав можливість дослідити зв’язок та співвідношення міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю з міжнародним співробітництвом у сфері кримінального процесу та визнанням і виконанням рішень іноземних судів та міжнародних судових органів (п. 1.1). Використання статистичного методу забезпечило обґрунтування теоретичних положень роботи даними судової практики (п. 2.3). Порівняльно-правовий метод застосовувався у процесі порівняння норм вітчизняного кримінально-процесуального, цивільно-процесуального та міжнародного права з відповідними нормами іноземних держав (п. п. 1.2, 1.3). Застосування логіко-юридичного методу надало можливість, спираючись на аналіз кримінально-процесуального законодавства України та проектів нового КПК, виявити недоліки або вказати на прогалини у досліджуваній сфері та сформулювати пропозиції щодо його удосконалення (п. п. 2.1, 2.3, додатки). Застосовування системно-функціонального методу дозволило диференціювати компетенцію органів, діяльність яких пов’язана з міжнародним співробітництвом та безпосередньо з визнанням та виконанням рішень іноземних судів та міжнародних судових органів (п. п. 1.3, 2.2, 2.3).
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є роботи вітчизняних та зарубіжних учених із теорії права, міжнародного, європейського, кримінально-процесуального та кримінального права.
Нормативну основу дослідження становлять норми Конституції і законодавства України та зарубіжних країн, зокрема Російської Федерації, Молдови, Білорусі, Вірменії, Азербайджану, Грузії, Туркменістану, положення міжнародно-правових актів, практика Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, Верховного Суду України.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: результати аналізу 19 рішень судів України, узагальнення Верховного Суду України щодо практики розгляду справ, пов’язаних із визнанням та виконанням рішень іноземних судів у провадженні щодо передачі засуджених осіб, у тому числі й тих, що розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (до 2011 р.), 50 судових рішень щодо застосування екстрадиційного та тимчасового арештів, а також матеріали слідчо-прокурорської практики.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, який розглядається як комплексний міжгалузевий інститут міжнародного та кримінально-процесуального права, що реалізується як самостійне провадження , так і у межах окремих форм міжнародного співробітництва.
У роботі сформульовано і обґрунтовано ряд нових положень та висновків, які істотно розширюють зміст інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі та понятійний апарат кримінально-процесуальної теорії.
До найбільш суттєвих із них слід віднести такі:
уперше:
визначено місце інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у системі міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу, як міжгалузевого, який належить як до міжнародного, так і до кримінально-процесуального права;
запропоновано авторське визначення інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів як системи правових норм, що регулюють відносини у сфері міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, діяльність уповноважених на те суб’єктів, яка полягає у проведенні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень, з метою поширення юридичної сили рішення іноземного суду або міжнародного судового органу (або іншого компетентного органу, у разі визначення його повноважним національним законодавством) на територію запитуваної держави та застосування всіх можливих законних засобів для їх реалізації відповідно до законодавства запитуваної держави та прийнятих міжнародно-правових зобов’язань;
визначено, що характерними рисами інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів є, по-перше, його «наскрізний» характер, який проявляється під час реалізації інших форм міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні, і, по-друге, можливість існування в якості самостійного провадження;
обґрунтовано положення про те, що визнання та виконання іноземних процесуальних рішень слід розглядати і у широкому розумінні, як частину (елемент) інших форм міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (екстрадиційного процесу, надання правової допомоги, перейняття кримінального провадження, міжнародного розшуку, арешту та конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, передачі засуджених осіб до країни їхнього громадянства або здійснення нагляду за засудженими особами);
обґрунтовано доцільність використання у КПК України однієї процедури, пов’язаної з визнанням та виконанням рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, у межах якої вирішуватиметься, поряд із допустимістю визнання та виконання рішень іноземних судів або міжнародних судових органів, питання про приведення такого рішення у відповідність до законодавства України;
обґрунтовано доцільність розгляду питань, пов’язаних із визнанням та виконанням рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, судом першої інстанції у такому складі: суддею одноособово, або, якщо є відповідне клопотання особи, щодо якої вирішується питання, або її захисника чи законного представника ̶ колегіально, у складі трьох суддів, з метою попередження судових помилок та посилення захисту прав осіб, які беруть участь у вказаному провадженні;
визначено функції інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, до яких віднесено: регулятивну, охоронну та забезпечувальну;
виокремлено етапи визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, серед яких у процесі визнання: початковий, дослідний та підсумковий етапи; виконання – початковий, етап безпосереднього виконання та підсумковий етапи.
удосконалено:
понятійний апарат інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів шляхом визначення понять «визнання» та «виконання» відповідних рішень;
наукові положення щодо диференціації видів визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів за наступними підставами: наявністю спеціальної юридичної процедури; формою міжнародного співробітництва, частиною здійснення якої є визнання та виконання рішення іноземного суду; обсягом визнання та виконання; характером та значенням для кримінального провадження процесуального рішення, яке підлягає визнанню та виконанню; наявністю вимог законодавства та міжнародно-правових зобов’язань;
положення щодо підсудності справ, пов’язаних із визнанням та виконанням рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, судам першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться останнє відоме місце проживання або перебування засудженої особи, або місце розташування центрального органу України;
набуло подальшого розвитку:
обґрунтування теоретичної і практичної можливості застосування норм
міжнародного права в українському кримінально-процесуальному законодавстві;
положення про те, що держава виконання рішення іноземного суду або міжнародного судового органу визнає рішення останнього з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінює міру покарання, призначену в державі винесення рішення за такий самий злочин, або продовжує виконання рішення, дотримуючись характеру і тривалості призначеного судом держави винесення вироку покарання;
висновок про те, що всі заходи, які пов’язані із виконанням рішення іноземного суду або міжнародного судового органу, здійснюються відповідно до вимог законодавства держави виконання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані у дисертації теоретичні положення, пропозиції та висновки розширюють уявлення про міжнародне співробітництво, його форми та безпосередньо про інститут визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, та є певним внеском у розвитку науки кримінального процесу.
Сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідній роботі – для подальшого розвитку теорії міжнародного кримінального процесу (Акт про впровадження у навчальну та наукову діяльність Національного університету «Одеська юридична академія» від 08.05.2012 р.);
нормотворчій діяльності – для удосконалення правової регламентації провадження із визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів;
правозастосовній діяльності – для забезпечення єдності у застосуванні законодавства при визнанні та виконанні рішень іноземних судів та міжнародних судових органів (Акт про впровадження у практичну діяльність Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2012 р.);
навчальному процесі – при викладанні дисципліни «Кримінальний процес», спеціальних курсів «Проблеми вдосконалення кримінально-процесуального законодавства», «Міжнародне співробітництво у кримінальному судочинстві», а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій (Акт про впровадження у навчальну та наукову діяльність Національного університету «Одеська юридична академія» від 08.05.2012 р.).
Апробація результатів дослідження. Висновки та положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія». Основні результати наукового дослідження оприлюднено на: II Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 30 ̶ 31 березня 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 18 ̶ 19 квітня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 5 ̶ 6 червня 2009 р.); I Всеукраїнських наукових читаннях з кримінальної юстиції пам’яті проф. В.П. Колмакова (м. Одеса, 16 ̶ 17 квітня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 21 ̶ 22 травня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 21 ̶ 22травня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (м. Одеса, 20 ̶ 21 квітня 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 14 наукових працях, у тому числі 7 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено МОНмолодьспорту України.
Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження і складається зі вступу, 2 розділів, що включають 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки, із них основного тексту – 189 сторінок, списку використаних джерел ̶ 27 сторінок, містить 264 найменування, додатків ̶ 9 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дослідженні представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці системної концепції інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів і формулювання на цій основі пропозицій з удосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства. До найбільш вагомих наукових результатів роботи належать такі:
1. Ґенеза інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів відбувалася у загальному руслі розвитку міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю та кримінального судочинства, разом з іншими його формами, вбираючи загальні ознаки останніх та набуваючи самостійних, відмінних від інших, характеристик. Зважаючи на те, що першою формою міжнародного співробітництва у кримінально-процесуальній сфері вважається інститут екстрадиції, первинні прояви досліджуваного інституту були методом ефективної взаємодії у процедурі екстрадиції, а в подальшому – у тій самій ролі ̶ в інших процедурах, пов’язаних із співробітництвом держав.
2. Джерелами правової регламентації інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів є: багатосторонні та двосторонні міжнародні договори України, ратифіковані у відповідному порядку Верховною Радою України, та національне законодавство держав, які здійснюють співробітництво у кримінально-процесуальній сфері.
3. Під визнанням рішень іноземних судів та міжнародних судових органів необхідно розуміти поширення юридичної сили рішення іноземного суду або міжнародного судового органу (установи) на територію запитуваної держави у порядку, передбаченому законодавством останньої. Під виконанням рішення іноземного суду або міжнародної судового органу (установи) слід розуміти застосування усіх можливих законних засобів для реалізації положень міжнародних договорів, запитів про виконання таких рішень у запитуваній державі у порядку, передбаченому національним законодавством останньої.
4. До системи підстав для класифікації визнання та виконання рішень іноземних судів на види віднесено, зокрема: наявність спеціальної юридичної процедури (фактичне та юридичне); форму міжнародного співробітництва, способом здійснення якого є визнання та виконання рішення іноземного суду; обсяг визнання та виконання рішення (часткове та повне); процесуальне рішення, яке підлягає визнанню та виконанню (проміжне або остаточне рішення); наявність вимог законодавства та міжнародно-правових зобов’язань (пряме та непряме).
5. Необхідність визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів під час міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві може виникати на різних стадіях кримінального процесу та у межах певних форм міжнародного співробітництва, бути принципом, способом реалізації співробітництва, формою співробітництва та самостійним правовим інститутом.
Як принцип визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів означає, що встановлений рішенням іноземного суду або міжнародного судового органу (проміжним або остаточним) захід має визнаватися (за наявності юридичної процедури або без неї) та виконуватися на території запитуваної держави відповідно до міжнародного договору та національного законодавства останньої (на цьому принципі базуються механізми Європейського ордера на арешт та Європейського ордера на отримання доказів).
Будучи способом реалізації форм міжнародного співробітництва у кримінальному процесі (при наданні міжнародної правової допомоги, при перейнятті кримінального провадження, при передачі засуджених осіб, в екстрадиційному процесі) визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів уможливлює досягнення цілей, що покладаються на визначену форму.
Визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, як процесуальна форма міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу, є зовнішнім виразом, способом існування такого співробітництва як явища, і складає, поряд з іншими процесуальними формами, його предмет.
Інститут визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів являє собою систему правових норм, що регулюють відносини у сфері міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, діяльність уповноважених на те суб’єктів, яка полягає у проведенні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень, з метою поширення юридичної сили рішення іноземного суду або міжнародного судового органу (або іншого компетентного органу, у разі визначення його повноважним національним законодавством) на територію запитуваної держави та застосування всіх можливих законних засобів для їх реалізації відповідно до законодавства запитуваної держави та прийнятих міжнародно-правових зобов’язань.
6. Визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів (інших іноземних процесуальних рішень) слід розглядати і у широкому розумінні, як частину (елемент) інших форм міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (проведення окремих процесуальних дій, екстрадиційного провадження, перейняття кримінального провадження, передачі засуджених осіб або здійснення нагляду за ними тощо). Залежно від того, частиною якого провадження у процесі співробітництва є інститут визнання та виконання рішень іноземних судових рішень та міжнародних судових органів, відрізняються види, суб’єкти та процедури визнання та виконання.
7. Для України характерною є змішана (адміністративно-судова) модель вирішення питання про визнання та виконання рішення іноземного суду або міжнародного судового органу, оскільки в питаннях прийнятності розгляду відповідного запиту іноземного або міжнародного компетентного органу першочергові функції виконує центральний орган України – Міністерство юстиції України (в інших провадженнях, наприклад, екстрадиції, перейнятті кримінального провадження, надання/отримання міжнародної правової допомоги – це Генеральна прокуратура України), який досліджує запит на предмет відповідності умовам договору та несуперечності національному законодавству України і в межах установленого строку виносить рішення. Безпосередні функції, спрямовані на вирішення питання про допустимість виконання та приведення рішення іноземного суду або міжнародного судового органу у відповідність до законодавства України, вирішує суд.
8. Доцільним є використання у КПК України однієї процедури, пов’язаної з визнанням та виконанням рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, у межах якої вирішуватиметься поряд із допустимістю визнання та виконання таких рішень питання про приведення у відповідність до законодавства України. При цьому розгляд зазначених питань повинен здійснюватися судом першої інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться останнє відоме місце проживання особи, або місцезнаходження її майна, або, в разі їх відсутності, місце розташування Міністерства юстиції України у такому складі: одноособово суддею; колегіально (у складі трьох суддів), якщо є відповідне клопотання особи, щодо якої вирішується питання, пов’язані з визнанням та виконанням рішення іноземного суду або міжнародного судового органу або її захисника, чи законного представника, з метою попередження судових помилок та посилення захисту прав осіб, які беруть участь у вказаному провадженні.
9. Функціями інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі є регулятивна, охоронна та забезпечувальна. Регулятивна функція спрямована на регулювання суспільних відносини, пов´язаних із визнанням та виконанням іноземних процесуальних (в тому числі і судових рішень) як всередині конкретного основного провадження, так і в якості самостійного провадження; охоронна – це функція, яка, по-перше, глобально спрямована на охорону людства від найбільш загрозливих форм злочинності та реалізується шляхом визнання та виконання судових та інших процесуальних рішень, винесених іноземними та міжнародними компетентними органами, і може бути пов´язана з використанням різного роду запобіжних заходів або з невідворотністю кримінальної відповідальності стосовно осіб, які скоїли злочин; і по-друге, на охорону прав і свобод осіб, щодо яких визнається та виконується відповідне рішення; забезпечувальна – це функція, спрямована на забезпечення реалізації міжнародних зобовʼязань, прийнятих відповідно до міжнародних договорів, у тому числі й у частині визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів, кінцевою метою яких є ефективне міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
10. Процес визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів умовно поділяється на декілька етапів. Так, визнання складається з таких етапів: 1) початкового етапу, на якому відбувається прийняття запиту від іноземної держави про співробітництво; 2) дослідного етапу, на якому відбувається перевірка на предмет відповідності запиту встановленій міжнародно-правовим договором формі та відсутності обставин, що перешкоджають виконанню міжнародного запиту як із точки зору міжнародно-правового договору, так і з позицій національного законодавства; 3) підсумкового етапу , на якому, у разі позитивної відповіді на запитання, що поставлені на початковому етапі, здійснюється визнання рішення іноземного компетентного органу (як можливості поширення його юридичної сили на територію України), з використанням спеціальної юридичної процедури або без неї. Виконання іноземного рішення складається з таких етапів: 1) початкового, який починається з моменту визначення органу юстиції, компетентного виконати запит і, відповідно, рішення; 2) безпосереднього виконання доручення (рішення), на якому відбувається вчинення дій, щодо яких винесено відповідне рішення іноземного судового органу; 3) підсумкового, на якому відбувається направлення відповіді щодо виконання міжнародного запиту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулаев М.И. Теория государства и права : учебник : 2-е изд., доп. – М. : Финансовый контроль. – 2004. ̶ 410 с.
2. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Свердловск. – 1973. ̶ Т. 2. – 401 с.
3. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Х. : Одиссей, 2003. ̶ 752 с.
4. Бастрыкин О.И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. ̶ 136 с.
5. Bassiuni C. International Exrtradition and World Publik Order. – N.Y. : Oceana publication inc. – 1974. ̶ 268 c.
6. Белов А. Исполнение иностранных судебных решений по гражданским и торговым делам // Право и экономика – 2002. ̶ № 3. – С. 57 ̶ 64.
7. Бобров Р.Л. Современное международное право (объективные предпосылки и социальное назначение). – Л., 1962. ̶ 114 с.
8. Большой энциклопедический словарь. ̶ 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1998. – 1456 с.
9. Boister N. «Transnational Criminal Law?» // European Journal of International Law. – 2003. – Vol. 14. ̶ № 5. – Р. 956, 963.
10. Blakesley C.L. Terrorism,Drugs,International Law and Protection of Human liberty. – new york. – 1992. – 350 p.
11. Виноградова О.І. Аналіз положень проекту КПК України, які регулюють питання міжнародного співробітництва у кримінальному процесі // Вісник ВСУ. ̶ № 11. – 2007. ̶ С. 19 ̶ 24.
12. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римському статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський статут) Спр. № 1035/2001 від 11 липня 2001 р. // Вісник Конституційного суду України – 2001. ̶ № 4 – С. 35 ̶ 45.
13. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_118
14. Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями чи міжнародними організаціями від 21.03.1986 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_а04
15. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо міжнародних договорів від 23.08.1978 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_185
16. Владимірский – Будановъ. Обзор исторіи русскаго права. – Кіев. – 1888. ̶ 699 с.
17. Власова Н.А. Досудебное призводство в уголовном процессе : пособие. – М. ̶ 2000. ̶ 144 с.
18. Council Framework Decision 2006/783/JHA of 6 October 2006 on the application of the principle of mutual recognition to confiscation orders, official Journal L 328. ̶ 24.11.2006, Р. 59 ̶ 78.
19. Войников В.В. Правовое сотрудничество по уголовным делам в рамках ЕС // Вестник Балтийского федерального университета им. И. Канта. – 2011. – Вып. 9. – С. 100 ̶ 110.
20. Волеводз А.Г. Международное сотрудничество в сфере уголовного процесса: курс лекций [Електронный ресурс] // Режим доступа: http: //www.mgimo.ru/kurs/document15567.html
21. Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и конфискация полученных преступным путем денежных средств и имущества (правовые основы и методика). – М. : ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2000. – 477 с.
22. Волеводз А.Г. Правовое регулирование нових направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса. – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2002. – 528 с.
23. Волеводз А.Г. Правовые основы новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса : дис. … доктора юрид. наук : спец.: 12.00.09 / Волеводз А.Г. – М., 2002. – 462 с.
24. Волженкина В.М. Международное сотрудничество в сфере международной юстиции / В.М. Волженкина ̶ СПб. ̶ 1998. ̶ 44 с.
25. Волженкина В.М. Международное сотрудничество в сфере уголовной юстиции. Принципы, регулирующие международное сотрудничество в борьбе с преступностью / В.М. Волженкина // Закон. Интернет-журнал Ассоциации юристов Приморья [Електронный ресурс] // Режим доступа: http: // www.vl.ru/analit/all_exec.phppub=210
26. Галенская Л.Н. Международная борьба с преступностью / Л.Н. Галенская. – М. : Междунар. отнош. – 1972. – 167 с.
27. Галенская Л.Н. Правовые проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью / Л.Н. Галенская. – Ленинград, 1978. – 86 с.
28. Гловюк І.В. Судова діяльність у досудових стадіях кримінального процесу: теорія і практика : монографія / І.В. Гловюк. – О. : Фенікс. – 231 с.
29. Глотова С.В. Сотрудничество государств с Международным уголовным судом / С.В. Глотова // Правоведение. ̶ 2009 – № 1. – С. 48 ̶ 66.
30. Гореликова А.Г. Преюдиция в уголовном процессе Российской Федерации : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Преюдиция в уголовном процессе Российской Федерации» / А.Г. Гореликова. – М., 2010. – 29 с.
31. Греков Б.Д. Киевская Русь / Б.Д. Греков. – М. – 1953. – 568 с.
32. Грибов В.В. Правоохранительные органы России: понятие, виды, место в государственном механизме / В.В. Грибов, Э.П. Григолис // Вестник Санкт- Петербургского университета МВД России. – 1999. ̶ № 3 – С. 123 ̶ 136.
33. Григорьев В.Н. Правовые и организационные основы принятия решений в уголовном процессе (досудебные стадии) : монографія / В.Н. Григорьев, Г.А. Кузьмин. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право. – 2003. ̶ 135 с.
34. Действующее международное право: в 3 т. / сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. – Т. 3. – М., 1997. – 832 с.
35. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Обʼєднаних Націй від 24.10.1970 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_569
36. Договір між СРСР та Алжирською Народною Демократичною республікою про взаємне надання правової допомоги від 23.02.1982 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/912_002
37. Договір між СРСР та Народною Республікою Албанія про надання правової допомоги у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 30.17.1958 р. // Україна в міжнародних відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) : зб. документів (українською і російською). – К. : Юрінком, 1996. – 1184 с.
38. Договір між Україною та Азербайджанською Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання від 24.03.1997 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/031_002
39. Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 10.10.2004 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/818_019
40. Договір між Україною та Вірменією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання від 01.03.2001 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/051_019
41. Договір між Україною та Грузією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання від 24.11.1992 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/268_006
42. Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 15.02.1995 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/223_659
43. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про передачу засуджених осіб від 11.05.04 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 364_023
44. Договір між Україною та КНДР про передачу засуджених до позбавлення осіб для подальшого відбування покарання від 12.11.2004 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 408_013
45. Договір між Україною та КНДР про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 13.10.2003 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/408_012
46. Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників від 04.11.2003 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/591_008
47. Договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах від 24.05.1993 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/616-174
48. Договір між Україною та Республікою Узбекистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання від 19.02.1998 р. // Міжнародні договори України про правові відносини та правову допомогу: двосторонні та багатосторонні міжнародні договори: офіційне видання / М-во юстиції України; редкол.: Л.М. Горбунова та ін. – К. : Видав. Дім «Ін Юре», 2007. – 912 с.
49. Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 22.07.1993 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/840_019
50. Договір між Україною та Туркменістаном про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання від 23.03.2005 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/795_052
51. Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 16.01.2002 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/076_005
52. Договір про співробітництво між Мінʼюстом України та Мінʼюстом Киргизької Республіки від 16.10.1997 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: //www.minyust.gov.ua/0/23180
53. Договор между СССР и Венгерской Народной Республикой об оказании правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам от 15.07.1958 г. // Україна в міжнародних відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) : зб. документів (українською і російською). – К. : Юрінком, 1996. – 1184 с.
54. Договор между СССР и Греческой Республикой о правовой помощи по гражданским и уголовным делам от 21.05.1981 г. // Україна в міжнародних відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) : зб. документів (українською і російською). – К. : Юрінком, 1996. – 1184 с.
55. Договор между СССР и Народной Демократической Республикой Йемен о правовой помощи по гражданским и уголовным делам от 06.12.1985 г. // Україна в міжнародних відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) : зб. документів (українською і російською). – К. : Юрінком, 1996. – 1184 с.
56. Договор между СССР и Социалистической Республикой Вьетнам об оказании правовой помощи по гражанским, семейным и уголовным делам от 10.12.1981 г. // Україна в міжнародних відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) : зб. документів (українською і російською). – К. : Юрінком, 1996. – 1184 с.
57. Договор между СССР и Тунисской Республикой о правовой помощи по гражданским и уголовным делам от 26.06.1984 г. // Україна в міжнародних відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) : зб. документів (українською і російською). – К. : Юрінком, 1996. – 1184 с.
58. Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах від 17.04.1959 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_036
59. Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15.10.1975 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_034
60. Додатковий протокол до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства від 15.03.1978 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_107
61. Додатковий протокол до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 18.121997 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_335
62. Додатковий протокол до Конвенції про правову допомогу та правовівідносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 28.03.1997 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_018
63. Доклад Венецианской комиссии по конституционным вопросам, возникшим в связи с ратификацией Римского Статута Международного уголовного суда. – Венеция, 15 ̶ 16 дек. http: // www.icrc.org/rus/resources/documents/misc/venice-commission-271004.htm#header
64. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 17.03.1978 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_035
65. Дрьоміна Н.В. Юрисдикція міжнародних кримінальних судів і трибуналів : монографія / Н.В Дрьоміна. – О. : Фенікс. – 233 с.
66. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы / А.Я. Дубинский– Киев, 1984. ̶ 182 с.
67. Eyssautier M. Lettresrogatoires en France etdans les etatssardes / Eyssautier M. ̶ Paris 1860. ̶ Р. 6 et 22.
68. Ежегодный доклад МУС от 3 августа 2006 г. // А/61/217 ̶ С. 2.
69. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина. Репринтное воспроизведение издания 1906 г. Всеобщая декларация прав человека. Конвенция о защите прав человека и основных свобод; составитель Ю.Н. Оборотов / Г. Еллинек – О. : Юрид. л-ра, 2006 г. – 136 с.
70. Ерохин В. Передача осужденных иностранцев на родину для дальнейшего отбывания наказания // Российская юстиция. ̶ № 8. – 1999. – С. 3 ̶ 36.
71. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_331
72. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.05.1959 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_036
73. Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_033
74. Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25.01.1996 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_135
75. Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_341
76. Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками від 30.11.1964 р. [Електронний ресурс // Режим доступу до акта: http: //zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_007
77. Європейська конвенція про передачу провадження в кримінальних справах від 15.05.1972 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_008
78. Європейська конвенція щодо іноземного законодавства від 07.06.1968 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_112
79. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_012
80. Звирбуль В.К. Выдача уголовных преступников / В.К. Звирбуль,
В.П. Шупилов– М. – 1974. – 187 с.
81. Зелинская Н.А. Международные преступления и международная преступность : монография / Н.А Зелинская. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – 586 с.
82. Зимин В.П. Международное сотрудничество правоохранительных органов : лекція / Зимин В.П. – М., 1990. ̶ 52 с.
83. Ивановский И.И. Взаимное содействие государств в производстве следствия по уголовным делам. – О. : Тип. «Одесский вестник». – 1889. – 149 с.
84. Исполнение приговора. Решений чрезвычайного заседания Контрольного Совета Герминии по ходатайству осужденных о помиловании [Електронний ресурс] // Режим доступу: http: // //historic.ru/books/item/fools/z000000021/st050shtml
85. Island of Palmas Case, RIAA II 829. ̶ Р. 838
86. Jean-Pierre Bemba Gombo arrested for crimes allegedly committed in the Central African Republic. The Hague, 24 May 2008. ICC-CPI- 20080524-PR315-ENG.
87. Кареклас С. Кримінальне право ЄС: навч. посіб. [перекл. з англ.] / С. Кареклас, М.І. Пашковський – К. : ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка, 2004. – 162 с.
88. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання у державі, громадянином якої вони є від 19.05.1978 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_831
89. Конвенція Організації Обʼєднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11 2000 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_789
90. Конвенція ООН про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 08.11.1990 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_029
91. Конвенція про заборону катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10.12.1984 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_085
92. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show 995_004
93. Конвенція про передачу засуджених до позбавлення волі осіб для подальшого відбування покарання (укладена між державами-членами СНД) від 06.03.1998 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/997_195
94. Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.04.1983 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_025
95. Конвенція про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування від 28.03.1997 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_028
96. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/997_009
97. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 07.10.2002 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_619
98. Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму від 16.05.2005 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_948
99. Конституція України Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
100. Костенко Н.И. Международный уголовный суд / Н.И. Костенко–М., 2002. – 272 с.
101. Костенко Н.И. Международное уголовное право: современные теоритические проблемы / Костенко Н.И. – М., 2004. ̶ 448 с.
102. Костовская Н.В. Процессуальная сущность решений суда первой инстанции // Вестник ОГУ. ̶ № 3 (109). ̶ 2010. – С. 71 ̶ 77
103. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
104. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 4651а_17
105. Кримінально-процесуальне право : підручник / за заг. ред. Ю.П. Аленіна– Х. : ТОВ «Одіссей», 2009. ̶ 816 с.
106. Кримінально-процесуальний кодекс Киргизької Республіки від 30.06.1999 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // www.legislationline.org/ru/documents/action/popul/id/14306/previen
107. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Вірменія від 01.07.1998 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: //www.ugolovniykodeks.ru/category/ugolovno-processualny_kodeks_armenii/
108. Кримінально-процесуальний кодекс Азербайджанської Республіки від 14.07.2000 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: //www.ugolovniykodeks.ru/category/ugolovno-processualny_kodeks_azerbaidgana/
109. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 30.07.1999 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // www.ugolovniykodeks.ru/category/ugolovno-processualny_kodeks_respubliki-belarus/
110. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Казахстан від 13.12.1997 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // www.ugolovniykodeks.ru/category/ugolovno-processualny_kodeks_respubliki-kazahstan/
111. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Молдова від 14.03.2003 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // www.ugolovniykodeks.ru/category/ugolovno-processualny_kodeks_respubliki-moldova/
112. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Туркменістан від 18.03.2009 р. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // www.ugolovniykodeks.ru/category/ugolovno-processualny_kodeks_respubliki-turkmenistana/
113. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001_05
114. Курко М.Н. Процесуальні особливості розслідування злочинів, вчинених іноземними громадянами на території України та громадянами України на території інших держав / М.Н. Курко, В.П. Чернеча– К., 1995. ̶ 127 с.
115. Курс международного права. ̶ Т. 2. Основные принципи международного права. – М. : Наука, 1989. ̶ 567 с.
116. Ледях И.А. Нюрнбергский приговор и практика процессов над нацистскими преступниками в ФРГ / И.А Ледях // Советское государство и право. ̶ 1971. ̶ № 3 – С. 133 ̶ 137.
117. Ley provisional de enjuiciamiento criminal (22.12.1872) concordada u cocendadaporL.F.V.y J.G.M. abogados.Madrid,1873,art.66; Ley provisional de enjuiciamiento criminal de 14 de setiembre de 1882.Seg.ed.Madrid,1885,art.193,194.
118. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении / пер. и ред. В.Э. Грабаря / Ф. Лист – Юрьев (Дерпт). – 1909. – 581 с.
119. Linton Susannah New approaches to international justice in Cambodia and East Timor // International Revier of the Red Cross. 2002.March.Vol.84. 845.P.94; Mayer Cantu Jerome Lebanon´s Experiment with a Hybrid Tribunal // URL: http: // www.globalpolicy.org./intjustice/general/2006/0318 hybrid.html (2007. March)
120. Международно-правовые аспекты уголовного судопроизводства по делам о военных преступлениях / С.А. Лобанов // Государство и право. – 1998. ̶ № 5 – С. 83.
121. Ломидзе А.Б. Прокурорский надзор за законностью и обоснованностью принимаемых следователем процессуальных решений / А. Ломидзе. – М., 2000. ̶ 135 с.
122. Lowenfeld A.F. US. Law Enforcement Abroad: The Constitution and International Law, AJIL 83 (1980), 880.
123. Лукашук И.И. Международное право в судах государств / И.И. Лукашук– СПб. ̶ 1993. – 302 с.
124. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть : учеб. для студ. юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук – М. : WoltersKluwerRussia, 2008. – 517 с.
125. Лукашук И.И. Суд в системе государственных органов, реализующих международное право // Государство и право – 1992. ̶ № 11 – С. 112 ̶ 119.
126. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Международный гражданский процесс / Лунц Л.А., Марышева Н.И. – М. : Юрид. лит. – 1976. – 236 с.
127. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве / П.А. Лупинская– М. : Юрид. лит. – 1976. ̶ 168 с.
128. Маланчук Пітер. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом (7-е вид., перероб) / Пітер Маланчук – Х. : Консум, 2000. ̶ 592 с.
129. Маланюк А. Правовий механізм визнання та виконання в Україні вироків у кримінальних справах, постановлених судами іноземних держав / Маланюк А. // Матеріали X регіон. наук.-практ. конференції – Л., 2004 – С. 446 ̶ 448.
130. Маланюк А.Г. Провадження у кримінальних справах, пов’язане з міжнародними відносинами, за законодавством України : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Маланюк Андрій Григорович. ̶ Львів, 2004. – 237 с.
131. Маланюк А.Г. Провадження у кримінальних справах, пов’язане з міжнародними відносинами, за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 – «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А.Г. Маланюк – К., 2004. – 21 с.
132. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов / Ф.Ф. Мартенс – СПб., 1883. – Т. 2. – 438 с.
133. Martens G.F. Supplement, II, Art.VIII / G.F. Martens ̶ Р. 64.
134. Марусин И.С. Специальный суд по Сьерра-Леоне – новый орган международной уголовной юстиции / И. С. Марусин // Правоведение – 2003. ̶ № 2 – С. 155.
135. Международное право : учебник. 2-е изд., доп. и перераб.; отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М. : Междунар. отнош. – 1998. – 624 с.
136. Меморандум про порозуміння щодо зміцнення співробітництва у сфері боротьби з транснаціональною злочинністю та відмиванням доходів від злочинної діяльності між Генеральною прокуратурою України та генеральною прокуратурою Португальської республіки від 16.06.2010 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon3.rada.gov.ua/laws/show/620_021
137. Милинчук В.В. Институт взаимной правовой помощи по уголовным делам: действующая практика и перспективы развития / В.В. Милинчук – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2001. – 352 с.
138. Михайленко А.Р. Составление процессуальных актов по уголовным делам / А.Р. Михайленко – Киев, 1989. ̶ 199 с.
139. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043
140. Муравин А.Б. Уголовный процесс : учеб. пособ. ; 3-е изд., доп. и перераб. / А.Б. Муравин – Х., 2008. ̶ 240 с.
141. Навроцький А. Основні засади визнання та виконання іноземних судових рішень у ФНР / А. Навроцький // Юридичний журнал. ̶ № 1. – 2007. – С. 31 ̶ 33.
142. Назаренко Р.І. Характеристика кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Р.І. Назаренко. – К., 2001. – 19 с.
143. Натура А.И. Международное сотрудничество в сфере уголовного судопроизводства: организационно-правовые основы, процессуальный порядок и формы взаимодействия : учеб.-практ. пособ. / А.И. Натура, А.Х.-А. Пихов. – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2007. – 136 с.
144. Никольский Д. О выдаче преступниковъ по началам международнаго права. ̶ СПб. : Типография М.М. Стасюлевича. – 1884. ̶ 539 с.
145. Обідіна І.Ф. Питання виконання рішень судів України у цивільних справах (у тому числі аліментів) та вироків у частині цивільного позову на територіях іноземних держав, з якими існують міжнародні угоди про правову допомогу та правові відносини // [Електронний ресурс] // Режим доступу до акта: http: // www.minjust.gov.ua/0/57
146. Общая теория государства и права : учебник / под ред. В.В. Лазарева: 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ. – 1999. – 520 с.
147. Панов В.П. Международное уголовное право: учеб. пособ. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 320 с.
148. Панюшкина О.В. Взаимное признание и исполнение приговоров государствами Евросоюза в европейском и национальном праве : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.0010 «Международное право; европейское право» / О.В. Панюшкина. – М., 2010. ̶ 26 с.
149. Пашковський М.І. Особливості доказування у кримінальних справах, пов’язаних з наданням міжнародної правової допомоги : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Пашковський М.І. – О., 2002. – 224 с.
150. Пашковський. М.І. Концепція міжнародного співробітництва з кримінально-процесуальних питань / М.І. Пашковський // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. ̶ Вип. 27. – О. : Юрид. л-ра. – 2006. – С. 15 ̶ 19.
151. Підгородинська А.В. Визнання та виконання рішень змішаних (гібридних) судів як органів міжнародної кримінальної юстиції / А.В. Підгороди