Владимирова Марина Павлівна. Патогенез токсичної нефропатії, індукованої гентаміцином, і принципи її корекції в експерименті

Короткий опис

Владимирова Марина Павлівна. Патогенез токсичної нефропатії, індукованої гентаміцином, і принципи її корекції в експерименті : дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Одеський держ. медичний ун-т. — О., 2007. — 189арк. — Бібліогр.: арк. 163-189.

Владимирова М.П. Патогенез токсичної нефропатії, індукованої гентаміцином, і принципи її корекції в експерименті. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія. Одеський державний медичний університет МОЗ України. Одеса, 2007.
Дисертація присвячена з‘ясуванню патофізіологічних механізмів порушеннь функціонального стану та особливостей морфологічних змін тканин нирок у білих щурів при внутрішньочеревинному однократному (в дозах 10 та 20 мг/100 г маси тіла) та курсовому (впродовж 7 діб в дозі 10 мг/100 г маси тіла один раз на добу) введенні гентаміцину та обгрунтуванню використання бурштинової кислоти і предукталу з нефропротекторною метою при гентаміциновій нефропатії. Експерименти проведені на 150 білих щурах за умов індукованого водного діурезу. Вивчено порушення основних ниркових процесів (фільтрації, реабсорбції) та функцій (екскреторної, осморегулюючої). Показано, що гентаміцин виявляє нефротоксичну дію вже через 2 год після одноразового його введення в дозах 10 і 20 мг/100 г маси тіла. Нефротоксичний ефект гентаміцину зберігається впродовж доби і посилюється при курсовому введенні препарату протягом 7 діб. Через 12 год після одноразового введення гентаміцину спостерігалось покращання ниркових функцій, що пов‘язано з включенням функціонального ниркового резерву. Виявлено значне порушення канальцевої реабсорбції, особливо у проксимальному відділі нефрону, та клубочкової фільтрації, що підтверджується даними морфологічного дослідження ниркової тканини. Сумісне використання предукталу та бурштинової кислоти при гентаміциновій нефропатії виявило позитивний ефект на екскреторну та осморегулюючу функцію нирок.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення наукової проблеми щодо патогенезу гентаміцинової нефропатії, досліджено загальні закономірності цих порушень і особливості морфологічного стану тканин нирок та обгрунтовано патогненетичне використання з нефропротекторною метою СН та предукталу.
1. Встановлено, що одноразове введення щурам гентаміцину в дозі 10 мг/100г маси тіла призводить до низки порушень екскреторної та осморегулюючої функцій нирок, що проявляється зниженням КФ, діурезу, екскреції креатиніну та ОАР, розвитком протеїнурії, порушенням осмотичного розведення сечі.
2. Нефротоксична дія гентаміцину в дозі 10 мг/100 г маси тіла у білих щурів зберігається протягом 24-х год після одноразового його введення, реалізується як на клубочковому, так і на канальцевому рівнях та має морфофункціональні ознаки олігоануричної стадії ГНН. Через 12 год після введення препарату спостерігається покращання морфофункціонального стану клубочків, проксимальних та дистальних звивистих канальців.
3. Зі збільшенням дози гентаміцину з 10 до 20 мг/100 г маси тіла збільшується протеїнурія, тобто нефротоксичний ефект препарата вважати дозозалежним. Виходячи з даних гістологічного дослідження тканини нирок, вважаємо, що це обумовлено пошкодженням проксимальних канальців та морфологічними ознаками пошкодження клубочків.
4. Порушення функції проксимального відділу нефрону під впливом гентаміцину є наслідком його пошкоджуючої дії на канальцеві клітини. Зниження швидкості КФ за цих умов відбувається за механізмом канальцево-клубочкового балансу та за рахунок прямої пошкоджуючої дії препарату на клубочки нирок, що підтверджується даними їх гістологічного дослідження.
5. Наслідком нефротоксичної дії гентаміцину є порушення екскреторної та осморегулюючої функцій нирок. Останнє обумовлено зменшенням осмотичного розведення сечі і, у цілому, виведенням води із організму щурів. Патогенез цього явища може бути обумовлений дією гентаміцину на епітелій дистальних відділів нефрону та їх пошкодженням зі збільшенням проникності до води, що має гістологічне підтвердження. Як наслідок,
16
знижується здатність нирок до максимального осмотичного розведення сечі, а в організмі затримується частина введеної води.
6. Введення гентаміцину в дозі 10 мг/100 г маси тіла 1 раз на добу протягом семи днів викликає порушення функції проксимальних канальців та поглиблює морфофункціональні зміни у нефронах і поступове наростання ознак ГНН.
7. Введення білим щурам СН в дозі 25 мг/100 г маси тіла один раз на добу одночасно з гентаміцином протягом 7 діб призводить до покращення екскреторної та осморегулюючої функцій нирок, що проявляється підвищенням показників діурезу, зниженням протеїнурії, нормалізацією КФ, реабсорбції ОАР, покращанням здатності нирок до осмотичного розведення сечі. Предуктал при сумісному введенні з гентаміцином на протязі 7 діб у вигляді 5% розчину в дозі 0,5 мг/100 г маси тіла один раз на добу веде до покращання ниркових функцій.
8. Сумісна дія СН та предукталу в умовах пошкодження клітин нирок при гентаміциновій нефропатії має позитивний вплив на динаміку ниркових функцій за рахунок зменшення пошкодження проксимальних канальців, що виявляється у зниженні протеїнурії, нормалізації КФ із зменшенням азотемії. СН та предуктал значно покращують осморегулюючу функцію нирок, і, особливо, стан реабсорбції у проксимальних канальцях, що проявляється у підвищенні показників реабсорбції ОАР і води.