ВЛАСНІ НАЗВИ МІФОЛОГІЧНОГО Й БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ЇХ РОЛЬ У ПОЕТОНІМОГЕНЕЗІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Павлюк Наталія Веніамінівна

УДК 81’373=111=161.2=161.1

ВЛАСНІ НАЗВИ МІФОЛОГІЧНОГО Й БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ

ТА ЇХ РОЛЬ У ПОЕТОНІМОГЕНЕЗІ

Спеціальність 10.02.15 Загальне мовознавство

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття вченого ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Отін Є.С.,
д.філолог.наук, професор

Донецьк 2006

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.........................................
ВСТУП..............................................................................................
РОЗДІЛ 1. Оніми-міфологізми/біблеїзми як окремий розряд власних назв і їх семантико-стилістичні можливості в художніх текстах
1.1. Властивості онімів-міфологізмів/біблеїзмів у мові й художньому мовленні..............................................................................
1.2. Міфологічні ознаки пропріальних одиниць. Переносне значення і метафоричні ознаки онімів міфологічного і біблійного походження............................................................................................
1.3.Стилістичні функції поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів ..........
1.4. ПМ/ПБ і контекст. Вплив мінімального контексту на значе-ння ПМ/ПБ та роль контексту всього твору у визначенні семантики поетонімів даного типу ...........................................................................
1.5.Міфологізм у літературі ХХ століття і вживання поетонімів міфологічного й біблійного походження ..............................................
1.6. Особливості вживання поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів в ролі заголовка художнього твору.......................................................
ВИСНОВКИ до розділу 1..............................................................
РОЗДІЛ 2. Реализація семантико-стилістичних можливостей поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів у рамках формування і розвитку поетонімії художнього твору
2.1. Імена персонажів художнього твору міфологічного і біблійного походження (антропоетоніми-міфологізми/біблеїзми).....
2.1.1. Способи характеристики персонажів за допомогою антропоетонімів-міфологізмів/біблеїзмів..............................................
2.1.1.1. Прийом багатоіменного позначення персонажа як засіб його характеристики.................................................................................
2.1.1.2. Антропоетоніми-міфологізми/біблеїзми, вжиті для національної характеристики персонажа в творах російських і українських авторів.................................................................................
2.1.1.3. Спосіб іменування як засіб характеристики персонажа..................................................................................................
2.1.2. Антропоетоніми-міфологізми/біблеїзми у функції компонента ономастичної гри”............................................................
2.1.3. Функція локалізації (просторової й темпоральної) і засобу когезії...........................................................................................
2.1.4. Фактори, що впливають на експресивність антропоетонімів-міфологізмів/біблеїзмів у тексті художнього твору..........................................................................................................

2.2. Поетоніми-міфологізми/біблеїзми як засіб створення стилістичних прийомів.
2.2.1. Особливості вживання поетонімів-міфологізмів/ біблеїзмів у складі метафори, порівняння, метонімії, епітета...........
2.2.2. Роль контексту в реалізації метафоричного змісту поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів......................................................
2.2.3. Статус поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів, вжитих у складі стилістичних прийомів.................................................................
2.2.4. Об’єкти характеристики поетонімів-міфологізмів/ біблеїзмів...................................................................................................
2.2.5. Роль поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів в організації художнього тексту...................................................................................
ВИСНОВКИ до розділу 2......................................................................
ВИСНОВКИ............................................................................................
ЛІТЕРАТУРА..........................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................

ВСТУП

Вивчення функціонування власних імен у художній літературі торкається сфери поетичної (літературної, художньої, стилістичної) ономастики, якa становить собою науку на межі лінгвістики і літературознавства, що визначає її специфіку і викликає великий інтерес дослідників. У вивченні основних теоретичних і практичних питань ономастики, а також проблем поетонімії художнього твору велике значення мають праці таких дослідників, як П.О.Флоренський, О.В.Суперанська, Є.С.Отін, В.А.Ніконов, В.Н.Михайлов, Е.Б.Магазаник, Ю.О.Карпенко, В.М.Калінкін, К.В.Зайцева, Л.І.Андреєва, Л.О.Белей, Л.В.Біла, Г.П.Ковальов та ін.
Ученими були поставлені і розглянуті актуальні питання вивчення поетонімії художнього твору. Можна виділити такі проблеми, як: 1)специфіка семантики літературних онімів; 2) роль контексту у формуванні їх семантики; 3) функції поетонімів у зіставленні з функціями власних імен реального іменника; 4) конотативні властивості поетонімів та ін.
Актуальність даної роботи обумовлюється загальною спрямованістю багатьох сучасних ономастичних досліджень на виявлення закономірностей використання власних імен у художній літературі, специфіки семантики і функціонування поетонімів, їх взаємовплив у тексті, роль у створенні художніх образів і формуванні цілісності всього твору. Увагу вчених привертають поетоніми окремих творів, індивідуально-авторські особливості вибору іменування, а також національно-культурні фактори, що сприяють використанню тих або інших видів пропріальних одиниць у художній літературі. Так, наприклад, Л.О. Белей докладно проаналізував уживання літературно-художньої антропонімії в діахронії і синхронії, обравши матеріалом дослідження українську літературу ХVІІІ-ХХ ст. [21].
Незважаючи на те, що літературні власні назви усе частіше стають об’єктом досліджень і поступово відбувається формування теорії поетичної ономастики (праця В.М. Калінкіна Поетика оніма”), але й дотепер бракує спеціальних досліджень, присвячених такому шару пропріальної лексики, як міфонімія і біблійна онімія, особливо її вживанню в художніх творах. Актуальним є й використання фактичного матеріалу, дібраного з найсучасніших творів англомовних авторів, багато з яких (особливо поетичних) ще не перекладено ні українською, ні російською мовами.
Предметом дослідження було обрано власні назви міфологічного і біблійного походження як особливий розряд поетонімів.
Об’єктом дослідження є роль власних назв міфологічного і біблійного походження у поетонімогенезі.
Джерелом фактичного матеріалу є оригінальні тексти американських, британських, українських і російських авторів ХХ століття, в яких поетоніми-міфологізми/біблеїзми становлять значну частину ономастикону і відіграють важливу роль у формуванні образів і цілісності всього твору, що дозволило простежити, які стилістичні функції можуть виконуватися даним типом пропріальних одиниць.
У результаті було досліджено 877 поетонімів міфологічного і біблійного походження у прозаїчних і поетичних англо-, україно- і російськомовних творах. Загальний корпус аналізованого матеріалу склав 12558 вживань власних імен даного типу.
Мета даного дослідження виявити семантико-стилістичні властивості і функції поетонімів міфологічного і біблійного походження, їх роль у формуванні й розвитку поетонімії художнього твору.
Для досягнення даної мети необхідно вирішити ряд конкретних завдань:
1. З’ясувати особливості семантики ПМ/ПБ у порівнянні з поетонімами іншого походження, що використовуються в художньому творі, й онімами міфологічного і біблійного походження, наявних у мовній системі.
2. Описати міфологічні й метафоричні ознаки власних імен розглянутого типу в зв’язку з їх експресивними властивостями, виявленими в художньому тексті у процесі створення образності.
3. Виділити і проаналізувати основні стилістичні функції, які виконують поетоніми-міфологізми/біблеїзми у художньому творі, коли виступають засобом іменування персонажів.
4. Визначити особливості функціонування поетонімів-міфологізмів/ біблеїзмів у складі стилістичних прийомів, їх роль у створенні художніх образів.
Наукова новизна. Поетоніми-міфологізми/біблеїзми становлять певний шар пропріальної лексики, який посідає значне місце в ономастиконі всіх народів і належить до скарбниці світової культури. У даному дисертаційному дослідженні вперше одержані результати щодо особливостей функціонування поетонімів міфологічного і біблійного походження як окремого шару пропріальної лексики. Набуло подальшого розвитку вивчення поетонімів у багатьох аспектах: їх фонологічні, морфологічні, синтаксичні, семантичні властивості. У роботі з’ясовано роль поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів у формуванні образності і поетонімії художнього твору.
Теоретичне значення даної роботи полягає в тому, що отримані результати дослідження сприяють глибшому аналізу специфіки семантики і стилістичного функціонування поетонімів міфологічного і біблійного походження, а тим самим доповнюють існуючі дослідження в цій галузі, які торкаються інших типів поетонімів. Дана робота дозволяє узагальнити висновки щодо характеру використання досліджуваного шару лексики в розглянутих мовах і дає можливість збагатити наявні дані з цих питань, зібрані на матеріалі окремих художніх творів, праць певних авторів, а також на матеріалі якоїсь однієї мови.
Здобуті результати можуть бути використані в курсі стилістики англійської, української і російської мов, історії літератури, спецкурсі з поетичної ономастики, а також під час складання словників міфологічної і біблійної лексики, написання коментарів до літературних творів, оригінальних і перекладених. Усе вищезазначене доводить практичну цінність даної роботи. «Виходячи з того, що ономастична лексика є феноменом і художнього мовлення, і мови, на якій написаний твір, методи дослідження повинні вирізнятися комплексністю, але з перевагою лінгвістичних складових у кожному з них» [83, с.65]. Таким чином, для аналізу поетонімії міфологічного і біблійного походження використовувались методи стилістичного і контекстуального аналізу, структурний, порівняльний і типологічний методи, прийоми фонетичного й етимологічного аналізу.
Методологічним підґрунтям дослідження є висунуті в працях представників сучасної ономастики (Є.С. Отіна, В.М. Калінкіна, Л.О. Белея, Г.Ф. Ковальова та ін.) теоретичні положення про конотативне збагачення семантики власних назв у складі художніх творів, їх текстоутворювальні функції, внутрішньотекстуальні та інтертекстуальні відношення.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на науковій конференції професорсько-викладацького складу ДонНУ (м. Донецьк, 2000р.) і на міжвузівській конференції молодих вчених Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (м. Донецьк, 2003р.), а також на семінарах аспірантів і здобувачів ДонНУ (м. Донецьк, 1999р., 2001р.), на міжнародній ономастичній конференції «Традиційне й нове у вивченні власних назв» (м. Донецьк, 2005р.). Результати дослідження відбито в 7 публікаціях:
1. Роль заглавного имени собственного в художественном произведении // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. Донецьк, 1999. №1. С.177181.
2. Опыт классификации мифологических имен собственных по референтам // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. Донецьк, 2000. №1. С.8894
3. Функции мифологических имен собственных в художественном произведении (на материале произведений американских авторов ХХ века) // Праці наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи за період 1999-2000рр.: Зб.наук.праць. Донецьк: ДонНУ, 2000. С.6365.
4. Структурні типи міфонімів та лексичні поля їх основ // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб.наук.праць. Донецьк: ДонНУ, 2001. Вип.4. С.8291.
5. Онимия мифологического и библейского происхождения в функции обобщения и сравнения (в английском и украинском языках) // Матеріали міжвузівської конференції молодих вчених Актуальні дослідження іноземних мов і літератур”. Донецьк: ДонНУ, 2003. С.238240.
6. Онимия мифологического и библейского происхождения как источник именования персонажей // Восточноукраинский лингвистический сборник. Донецк: ДонНУ, 2003. Вип.8. С.243256.
7. Пилат М.Булгакова и Ной Дж.Барнса. Сопоставительный анализ функционирования проприальных единиц // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. Донецьк, 2000. №1. С.2732.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Оніми міфологічного й біблійного походження входять до системи будь-якої мови і становлять окремий складний розряд власних назв. На відміну від онімів, які позначають реально існуючі об’єкти, вони мають більш широкий зміст, що можна пояснити багатою екстралінгвальною інформацією, яку вони містять, а також використанням їх як у мовленні мовних колективів, так і у художньому мовленні, тобто оказіональним індивідуально-авторським вживанням. Це важливо для виражальних можливостей пропріальних одиниць, оскільки кожний випадок використання їх в художній літературі та інших видах мистецтва вносить додаткові конототивні компоненти у їх значення.
Онімія міфологічного і біблійного походження це відкрита система, яка постійно розвивається і змінюється, взаємодіючи з системою загальних назв. Можна спостерігати процеси онімізації і апелятивації імен. Оскільки під час переходу імені з одного статусу в іншій відбувається зміна референта з перенесенням певних ознак, то можна стверджувати, що в основі онімізації та апелятивації власних назв з широкими культурно-історичними конотаціями лежить процес метафоризації.
Поетоніми-міфологізми-біблеїзми у художньому тексті частково або повністю втрачають зв’зок із своїм первісним референтом, набувають нових конотацій і виконують нові функції. Від інших поетонімів іх відрізняє багате екстралінгвальне наповнення, яке робить їх використання одним з найлаконічніших засобів характеристики і оцінки образу.
У даному дисертаційному дослідженні проаналізовано вплив пропріальних одиниць міфологічного і біблійного походження на формування й розвиток поетонімії художнього твору, тобто їх ролі у поетонімогенезі. Дослідження показало, що властивості міфологічних і біблійних власних назв у художній літературі відрізняються від їх особливостей у мові. Поетонімія міфологічного і біблійного походження може розглядатися тільки як частина комплексної системи, яку складають усі власні назви художнього твору. Поняття поетонімогенезу можна розглядати як щодо одного власного імені, так і у відношенні всієї поетонімної системи твору. Оскільки дисертація присвячена аналізу функціонування пропріальних одиниць міфологічного і біблійного походження взагалі у літературі, у роботі було розглянуто поетонімогенез як формування і розвиток поетонімії твору в безпосередньому зв’язку з поетонімогенезом окремих власних назв міфологічного і біблійного походження.
Реализація семантико-стилістичного потенціалу імені в художньому тексті пов’язана безпосередньо із тими функціями, що вони виконують у творі. Вивчення стилістичних функцій поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів показало, що стилістичну роль відіграє не тільки семантика цих власних імен, але й фонографічні й морфологічні особливості їх вживання в тексті літературного твору, адже всі аспекти онімної одиниці можуть бути використані з виражальною метою. Вивчення поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів як особливого виду поетонімів дозволяє глибоко розглянути особливості їх функціонування в художньому творі, способи актуалізації їх енциклопедичного змісту, а також їх роль у формуванні експресивності висловлення. Але основною проблемою залишається зв’язок ПМ/ПБ з образами, які вони позначають, їх роль у створенні цілого художнього твору. Міфоніми і біблеїзми, використані в художній літературі для позначення персонажів твору, викликають особливий інтерес з точки зору дослідження образності. Об’єктом дослідження таких пропріальних одиниць є, з одного боку, міфологічні і біблійні образи, а з іншого боку індивідуально-авторські літературні образи, що, взаємодіючи один з одним, утворюють складні комплекси асоціацій, доповнюють зміст і взаємно збагачуються.
Завдяки тому, що поетоніми міфологічного і біблійного походження це використані у тексті художнього твору відміфонімні утворення, зафіксовані у мові, їх зміст включає усі конотації, які набула власна назва під час її функціонування як мовної одиниці. Коли автор художнього твору використовує ПМ/ПБ у тексті, контекст всього твору впливає на актуалізацію тих чи інших компонентів значенні власного імені, але всі інші компоненти теж тримаються у свідомості читача, що робить образ, позначений таким іменем, більш об’ємним і повним.
Треба пам’ятати, що міфологічні й біблійні власні назви, використані в художньому творі, частково або цілком втрачають свою міфологічність і сакральність. Процес деміфологізації та десакралізації безумовний, тому що автор, використовуючи імена та образи з міфології та Біблії, переосмислює їх та підпорядковує задуму всього твору. Дані імена та назви втрачають свій безпосередній зв’язок з референтами, який є неодмінною умовою міфологічності імені. Сакральність, яку мають усі біблійні імена, не може зберігатися в художньому творі, бо в онімів вже інші референти, які набувають нових несакральних рис під впливом роботи авторської думки.
Семантика таких пропріальних одиниць у мові й мовленні представлена змістом однієї з її можливих форм це може бути безпосередньо сам міфонім/біблеїзм або утворені від них антропоніми, конотоніми й апелятиви. У літературно-художньому творі може актуалізуватися кожний з компонентів семантики такого оніма, які більшою чи меншою мірою утримуються в усіх відміфонімних утвореннях. Таким чином, семантика розглянутого типу пропріальних одиниць представляє собою складний багатошаровий комплекс, яких складається з усіх компонентів значення міфоніма чи біблійного оніма (реалізованих і нереалізованих у тексті), плюс додаткові конотації, набуті іменем у процесі розгортання художньої тканини твору. Новий образ, створений автором, - це референт АПМ/АПБ, і зміст цієї власної назви включає усі його ознаки.
Для виявлення змісту певного поетоніма, необхідно знати контекст, в якому він з’являється у творі, як мінімальний і фразовий контекст, так і контекст всього твору. Поетонім-міфологізм/біблеїзм, вжитий у тексті у сполученні з певною лексичною одиницею, одночасно впливає на актуалізацію того або іншого компонента значення даної одиниці та під її впливом, відповідно, проявляє певні конотеми, а в сукупності дві лексичні одиниці виявляють синергатичну семантику, що має значення як для розкриття образів, так і для формування художньої цілісності художнього твору. Крім того, кожне вживання антропоетонімів-міфологізмів/біблеїзмів у певному мікроконтексті залежить від наступного і попереднього і, відповідно, зі спільним для них контекстом усього ХТ. Поетонім міфологічного і біблійного походження, вжитий у складі стилістичного прийому, який навіть одноразово зустрічається у творі, не існує самостійно, а пов’язаний безпосередньо з іншими іменуваннями його референта, і з усім твором.
Вивчення стилістичних функцій поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів показало, що стилістичну роль грає не тільки семантика цих власних імен, але й фонографічні й морфологічні особливості їх вживання в тексті літературного твору, адже всі аспекти онімної одиниці можуть бути використані з виражальною метою. Вивчення поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів як особливого виду поетонімів дозволяє глибоко розглянути особливості їх функціонування в художньому творі, способи актуалізації енциклопедичного змісту, а також їх роль у формуванні експресивності висловлення. Основною проблемою залишається зв’язок ПМ/ПБ з образами, які вони позначають, їх роль у створенні цілісності художнього твору. Міфоніми і біблеїзми, використані в художній літературі для позначення персонажів твору, викликають особливий інтерес з точки зору дослідження образності. Об’єктом дослідження таких пропріальних одиниць є, з одного боку, міфологічні і біблійні образи, а з іншого боку індивідуально-авторські літературні образи, що, взаємодіючи один з одним, утворюють складні комплекси асоціацій, доповнюють зміст і взаємно збагачуються.
Аналіз показав, що для АПМ/АПБ (тобто тих власних назв, які використані для позначення персонажів твору) основними функціями є функція художньої характеристики персонажа і функція компонента ономастичної гри”. Характеризуючи героя за допомогою власних імен міфологічного і біблійного походження, автори використовують різні прийоми і засоби (прийом багато іменного позначення персонажа, вживання демінутивних форм імені тощо). Ономастична гра” з використанням АПМ/АПБ будується різними авторами на різних рівнях фонетичному, лексичному, синтаксичному, фактичному і концептуальному.
У роботі виявлено фактори, які впливають на рівень експресивності поетонімів, відзначається, що найбільшого стилістичного ефекту за допомогою взаємодії імені й контексту можна досягти, якщо природа референта поетоніма і міфоніма-джерела не збігається. Новий контекст, починаючи з мінімального і закінчуючи текстом усього твору, додає до змісту загальновідомого імені, яким є міфологічне або біблійне ім’я, додаткові компоненти, нові, раніше не відомі, конотеми. І в той же час у кожному новому контексті автор припускає вияв тих або інших компонентів змісту такого власного імені, які уже вважаються закріпленими за даним ім’ям.
Функціонування і структурно-семантичні особливості стилістичних прийомів, таких як метафора, порівняння, метонімія тощо, які мають у своєму складі ПМ/ПБ мають ознаки, які наближають їх до відповідних прийомів, складених із загальних назв, і відрізняють їх.
ПМ/ПБ використовуються для характеристики людей, а саме їх зовнішніх, внутрішніх якостей і обставин їх життя. Вони можуть характеризувати просторові об’єкти, релігійні напрямки й абстрактні поняття. Таке розмаїття об’єктів характеристики поетонімів-міфологізмів/біблеїзмів дає підставу вважати, що ці пропріальні одиниці можуть використовуватися для позначення або характеристики будь-якого об’єкта дійсності, живого і неживого, конкретного і абстрактного. Можна зробити висновок, що їх вживання як образного засобу в художньому творі має суб’єктивний характер, залежить суто від авторського задуму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аверинцев С.С. Мифы // Литературный энциклопедический словарь / Под общ. ред.: Кожевников В.М., Николаев В.А. М., 1987 С.222224.
2. Ажнюк Б. Нерозв’язані питання англо-української транслітерації // Другий міжнародний конгрес україністів: Доп. і повідомл. Л., 1993. С.202206.
3. Азнаурова Э.С. Стилистический аспект номинации словом как единицей речи// Языковая номинация. Виды наименований / А.А. Уфимцева, Э.С.Азнаурова, В.Н. Телия и др.; АН СССР. Ин-т языкознания М., 1977. С. 86 128.
4. Айрапетов Э. А. О «говорящих именах» в человеческой комедии О.деБальзака // Вопросы лексикологии, лексикографии и стилистики романо-германских языков: Сб. науч. тр. - Самарканд, 1975. - С. 20 -31.
5. Альтман М.С. О собственных именах в произведениях Н.В. Гоголя. // Finitis duodecim lustris. - Таллинн, 1982. - С. 106 - 109.
6. Анастасьев Н. Обретение истории: Предисл. к роману Т.Моррисон «Песнь Соломона». М.: Прогресс, 1977. С.618.
7. Андреева Л.И. Лингвистическая природа и семантические функции «значащих имен» (антономасия): Автореф. дис. канд.филол.наук. М.,1965. 17с.
8. Андреева Л.И. О выразительности функций антропонимов пьес А.Н. Островского «Гроза» и «Бесприданница» // Современные проблемы русского языка и методики преподавания в вузе и школе. Саратов, 1972 С.453457.
9. Андреева Л.И. Специфика имени собственного и возможности ее использования в художественном тексте: ( На материале системы образов имен в творчестве А.Н. Островского)/ Саратов. гос. ун-т. Саратов,1995. 19с.
10. Андрієнко Л.О. Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко: Автореф. дис. ... канд.філол.наук/ Ін-т мовознавства ім.. О.О. Потебни. К., 1997. 24с.
11. Апресян Ю.Д. Отечественная теоретическая семантика в конце ХХ столетия // Изв. Рос. АН. Сер. лит. и яз. / Гл.ред. В.Н.Ярцева М., 1999. Т.58, №4. С.3953.
12. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. М.: Просвещение, 1990. 300с.
13. Антропонимика / АН СССР. Ин-т языкознания; Под ред. В.А. Никонова. - М.: Наука, 1970. - 360с.
14. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С.532
15. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. энцикл., 1969. 358с.
16. Байцар І. Генеза та семантико-стилістична характеристика фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом біблійного походження // Вісник Львівського університету. Серія ін.мови. 2001. Вип..9. С.168177
17. Банникова И.А. Имя собственное как фактор организации художественного текста // Текстообразующие потенции текстообразующих языковых единиц и категорий. - Барнаул, 1990. - С.19 - 26.
18. Бакастова Т.В. Имена собственные в художественном тексте // Русская ономастика: Сб. науч. тр. Одесса, 1984. 187с.
19. Бєліцька Є.М. Конотонімізація онімів як лексико-семантичний процес: Дис. канд. філол. наук (10.02.15). Горлівка, 2000. 23 с.
20. Белая Л.В. Лексико-семантические особенности антропонимии М.А. Булгакова (На материале романа « Мастер и Маргарита») // Филол.науки. 1990. №5. С. 13 - 18.
21. Белей Л.О. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії кінця XVIIIXX ст. Ужгород, 1995. 120с.
22. Белей Л.О. Українська літературно-художня антропонімія кінця XVIII XX ст.: Автореф. дис. ... д-ра.філол.наук / Ужгород. нац. ун-т. Ужгород, 1997. 48с.
23. Бессонова О.Л. Сопоставительная характеристика структурно-семантических типов оценочных антропонимов в английском языке/ Донец. ун-т. Донецк, 1995. 10с. Деп в ИНИОН. РАН. 11.04.95, №100Р 95.
24. Бетехтина Е.Н. Фразеологические библеизмы с ономастическим компонентом в русском языке: Автореф. дис. ... канд филол. наук. СПб., 1995. 16с.
25. Библейская энциклопедия: В 2-х кн. М.: Изд-во СПМСИ, 1990. 902с. Репринт. воспр. изд-ва 1891.
26. Библия: Книги священного писания Ветхого и Нового Завета. Канонические. М.: Российское Библейское Общество, 1994. 1221с.
27. Біблія: Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Б.м.: Вид-во Українського Біблійного Товариства, 1993. 1253с.
28. Біла Л.В. Структурно-семантичні та функціональні особливості антропонімів у сатиричній прозі М.П. Булгакова: Автореф. дис. ...канд.філол.наук. Київ, 1997. 20с.
29. Бирилло Ж. Общеизвестные онимы и национально-культурные ассоциации, вызываемые ими // Язык, общество, культура. Вильнюс, 1997. С.6568.
30. Блэк М. Метафора // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С.153172.
31. Бойко Н.І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові // Мовознавство. 2002. №2/3. С.1021.
32. Болотов В.И. Актуализация антропонимов в речи: Автореф. дис. ...канд.филол.наук. М., 1971. 19с.
33. Болтова М.В. Мотив Змеи и образ Клеопатры в «Евгении Онегине» (восьмая глава) // Гуманитарные науки в Сибири. - Новосибирск, 1995. - №4. - С.23 - 29.
34. Большакова Л.П. О передаче ИС в контексте художественных произведений: На материале русского и французского языков// Науч. тр. / Куйбышев. пед. ин-т. Куйбышев, 1978. С. 315.
35. Бондалетов В.Д. Русская ономастика М.: Просвещение, 1969. 196с.
36. Бондаренко О.В. Имя «Анастасия» в романе Ф.М. Достоевского «Идиот»: ( Проблема воскресения как синтез мифопоэтического, христианского и личностного начал в романе) // Достоевский и современность. Кемерово, 1996. С.7377.
37. Боровська Н. Завершення карнавалу Перверзії” Юрія Андруховича // Вітчизна. 1997. №56. С.145152.
38. Брагина А.А. К сопоставительному изучению языковой образности // Методы сопоставительного изучения языков/ Под ред. В.Н. Ярцевой. М.,1988. С.4347.
39. Братусь М.Ф. Структура, семантика і стилістичні функції епітета в художній прозі Івана Багряного: Автореф. дис. ... канд.філол.наук. Київ, 2002. 16с.
40. Буштян Л.М. Ономастическая коннотация на материале русской советской поэзии: Дис.... канд. филол. наук. Одесса ОГУ, 1983. 218с.
41. Васильева Н.В. О функциях собственных имен в художественных текстах // Вопросы филологии. 2005. №3. С. 712.
42. Вежбицкая А. Сравнение градация метафора // Теория метафоры. М., 1990. С.133­152.
43. Вейман Р. История литературы и мифология: Очерки по методологии и истории литературы. М.: Прогресс, 1975. 344с.
44. Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь. Репринт 5-го изд-я 1899г. М.: Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 1991. 1370с.
45. Вербицька О.А. Метафора і контекст. // Вісник Харківського університету / Отв. ред. Безхутрий Ю.М. Харків, 2002. С.180186.
46. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во акад.наук СССР, 1963. 255с.
47. Виноградов В.В. Язык художественной прозы. М.: Наука, 1980. 360с.
48. Войнова Л.А. Функционально-семантические особенности мифологических собственных имен и показ их в историческом словаре 18в. // Проблемы исторической лексикографии. Л., 1947. С.121129.
49. Воробйова О.П. Когнітивна поетика в потебнянській ретроспективі // Мовознавство, 2005. №6. С.1825.
50. Воронова О.Е. Мифопоэтизм в художественной системе Фета // Филол. науки. - 1995. - №3. - С.23 - 32.
51. Гаджиева В. Д. От Фирдоуси к Низами: поэтические метаморфозы имен собственных/ РАН, Ин-т востоковедения, М . 51с.
52. Гак В.Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С.7392.
53. Гак В.Г. О сопоставительной стилистике // Методы сопоставительного изучения языков / Под ред. В.Н. Ярцевой. М., 1988. С.4853.
54. Гак В.Г. Особенности библейских фразеологизмов в русском языке (в сопоставлении с французскими библеизмами) // Вопр. языкознания М., 1997. №5. С.5565.
55. Гафуров А.Г. Лев и Кипарис: О восточных именах. М.: Наука, 1971. 240с.
56. Голев Н.Д. Мотивационные типы отономастических образований в художественной литературе и публицистике // Номинация в ономастике / Под ред. Рут М.Э. Свердловск, 1991. С.5160.
57. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. 218с.
58. Горожанкина Л.В. Акциональность художественного текста в ономастическом аспекте // Ономастические аспекты семантики. Волгоград, 1993. - С.150 - 157.
59. Грейвс Р. Мифы Древней Греции. М.: Прогресс, 1992. 624с.
60. Гриненко Г.В. Магия и логика истинных имен.// Логический анализ языка: Истина и истинность в культуре и языке. - М., 1995. - С.64 - 69.
61. Григорьева А.Д., Иванова Н.Н. Язык поэзии XIX-XX вв. Фет. Современная лирика. М.: Наука, 1985. 232с.
62. Грицюк Л.Ф. Образно-семантичний підхід до класифікації заголовків // Мовознавство, 1992. №2. 5154.
63. Денисова С.П. Типологія категорій лексичної семантики: Дис. ...докт.філол.наук: 10.02.15.; 10.02.02. К., 1996. 500с.
64. Ермолович Д.И. Англо-русский словарь персоналий. М.: Изд-во «Рус.яз.», 2000. 351с.
65. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур: заимствования и передача имен собств. с точки зрения лингвистики и теории перевода: С прил. правил практ. транскрипции имен с 23 иностр. яз. М.: Р.Валента, 2001. 200с.
66. Єрмоленко С.Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. 1998. №23. С.2536.
67. Єрмоленко С.Я. Лінгвостилістика: основні поняття, напрями й методи дослідження // Мовознавство, 2005. №34. С.112125.
68. Живоглядов А.А. Особые случаи перевода смысловых ИС (на материале перевода поэмы Н.В.Гоголя «Мертвые души» на английский язык. // Теория и практика перевода. - Киев, 1982. - Вып.7. - С.60 - 72.
69. Живоглядов А.А. Семантико-стилистический потенциал английской ономастики: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. - М., 1987. - 16с.
70. Живоглядов А.А. Словообразование в английской стилистической антропонимике. // Исследования по словообразованию в английском и других языках. - М.,1984. - С.9 - 13.
71. Желєзняк І.М. Про деякі лінгвістичні ознаки власних назв // Мовознавство. 2001. №1. С.1318.
72. Задорожний Б. Принципи визначення правил транскрипції іншомовних слів засобами української графіки // Другий міжнародний конгрес україністів: Доп. і повідомл. Л., 1993. С.207210.
73. Зайченкова М.С. Экспериментально-ономастическое исследование словообразовательного контекста: Автореф.дис.... канд.филол.наук. Свердловск, 1988. 18с.
74. Зайцева К.В. Английская стилистическая ономастика: Тексты лекций / Одес. гос. ун-т. - Одесса, 1973. - 67с.
75. Зайцева К.Б. Английская антропонимия и ее стилистическое использование: Автореф.дис. ... канд.филол.наук. Одесса, 1979. 20с.
76. Зинин С.И. Введение в русскую антропонимику: ( Пособие для студентов-заочников) / Ташк. гос. ун-т. Ташкент, 1972. 277с.
77. Ибрагимова Х.С. К поэтической ономастике в романе Б. Келлермана «Туннель».// Вопросы лексикологии, лексикографии и стилистики романо-германских языков. - Самарканд, 1975. С.9296.
78. Иванов В.В., Топоров В.Н. Инвариант и трансформации в мифологических и фольклорных текстах // Типологические исследования по фольклору: Сб.ст. памяти В.Я. Проппа. М., 1975. С.44-76.
79. Иванова Н.И. Об активизации семантической перспективы онимов // Восточноукраинский лингвистический сборник / Ред. кол.: гл. ред. Отин Е.С.; Донец.нац.ун-т. Донецк, 2002. Вып. 8.- С.113120.
80. Калинкин В.М. Психолингвистические аспекты семантики собственных имен художественных произведений (коннотации поэтонимов) // Семантика в преподавании русского языка как иностранного. Харьков, 1989. Вып.3, ч.1: Общие вопросы. Лексикология. Семантика частей речи и других номинативных классов. С.154156.
81. Калинкин В.М. Функции и взаимодействие поэтонимов и перифраз в романе А.С. Пушкина «Евгений Онегин» // Литературное произведение: слово и бытие: К 60-летию М.М. Гиршмана. Донецк, 1997. С.307324.
82. Калинкин В.М. К вопросу о метаязыке поэтики онима (Статья первая: специальная терминология) // Вісник Донецького університету. Сер. Б: Гуманітар. науки. Донецьк, 1998. Вип.1. С.131138.
83. Калинкин В.М. Ономастическая перифраза как проблема собственных имен (на материале творчества А.С. Пушкина) // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. науч. тр. Донецк, 1998. Вып. четвертый. С.107129.
84. Калінкін В.М. Проблема лексикографування функцій пропріальних одиниць художніх текстів словнику поетики онімів // Семантика і прагматика граматичних структур: Зб. наук. пр. Донецьк, 1998. С.93107.
85. Калинкин В.М. Теория и практика лексикографии поэтонимов (на материале творчества А.С. Пушкина). Донецк: Юго-Восток, 1999. 247с.
86. Калинкин В.М. Выразительные возможности окказионального словообразования поэтонимов // Ономастика і апелятиви. Д., 1999. С.129134.
87. Калинкин В.М. Поэтика онима. Донецк: Юго-Восток, 1999. 408с.
88. Калинкин В.М. Этюды о поэтике онимов в творчестве О. Мандельштама. IV. AETERNA URBS и Третий Рим // Филологические исследования: Сб. науч. работ/ Донецкий национальный университет. Вып. 5. Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2002. С.7897.
89. Кам’янець В. Процеси транспозиції ономастичної лексики в апелятивну у сучасній німецькій мові // Вісник Львівського університету. Серія ін.мови. 2002. №10. С.118127.
90. Каримова И.А. Роль суггестивных высказываний в формировании картины мира художественного текста // Текст как отображение картины мира. Сб.науч.тр. / Ред.кол.: Леонтьева И.Г. (отв.ред.) и др. М., 1989. С.109116.
91. Карпенко Ю.А. Имя собственное в художественной литературе // Филол. науки. 1986. №4. С.3440.
92. Карпенко Ю.А. Функции собственных имен в произведении Ю.К. Олеши «Ни дня без строчки» // Язык и стиль произведений И.Э. Бабеля, Ю.К. Олеши, И.А. Ильфа и Е.П. Петрова: Сб.науч.тр. К., 1991. С.8395.
93. Кассирер Э. // Теория метафоры. М: Прогресс, 1990. С.3343.
94. Касьяненко Н.Е. Окказиональные онимы и отонимные окказионализмы в аспекте коммуникации // Актуальные вопросы теории языка и ономастической номинации / Сост. Отин Е.С. Донецк, 1993. С.131142.
95. Каучешвили Н. О художественных функциях личных и собственных имен // Рус.яз. за рубежом. 1974. №1. С.8789.
96. Кирилова С.Т. О стилистическом назначении имен собственных в романах И.Ильфа и Е. Петрова « Двенадцать стульев» и «Золотой теленок» // Вопросы современного состояния и исторического развития систем русского и болгарского языков. - Шумен, 1994. - С.152 - 160.
97. Кихней Л.Г. Эсхатологический миф в позднем творчестве О. Мандельштама // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 2005. - №6. С.108122.
98. Князев Б.А. Роль и место личных имен в изучении английского языка // Некоторые вопросы английской филологии. - Челябинск, 1972. - Вып.3. - С.114 - 125.
99. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 350 с.
100. Ковалевская Е.Г. Имена античной мифологии и художественные образы античной литературы в текстах русских переводных драм петровской эпохи // Герценовские чтения. Филол. науки. Л., 1972. Вып. XXV. С.35.
101. Коваль М. Джон Барт як інтерпретатор постмодернізму // Слово і час. 2000. №6. С.1316.
102. Комарова Р.А. О роли личных имен персонажей в «Песне о Нибелунгах».// Вопросы романо-германского языкознания. - Саратов, 1977. - С.122 - 130.
103. Корунець І. Принципи і способи передачі українських власних і географічних власних і географічних назв англійською мовою // Другий міжнародний конгрес україністів: Доп. і повідомл. Л., 1993. С.210214.
104. Кравченко Э.А. Поэтика онимов в романе В. Набокова Приглашение на казнь”. Дис.канд.филол.н. Донецк, 2006. 201 с.
105. Кунин А.В. Англо-русский фразеологический словарь. М.: Гос.изд-во иностр. и нац. словарей, 1956. 1455с.
106. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1988. 192с.
107. Лизлова С.М. Гра в постмодерністському творі: на матеріалі творчості Ю. Андруховича: Дис. ...канд. філол. наук./ Донец.нац.ун-т. Донецк, 2004. 189 с.
108. Лизлова С.М. Гра в постмодерністському творі: на матеріалі творчості Ю. Андруховича: Автореф.дис. ...канд.філол.наук: 10.01.06/ Донец.нац.ун-т. Донецк, 2004. 19с.
109. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. энцикл.,1990. 660с.
110. Лихачев Д.С. Литература реальность литература: Статьи. Л.: Сов. писатель, 1984. 272с.
111. Личные имена в настоящем, прошлом и будущем: Проблемы антропонимики / Отв. ред. В.А. Никонов. - М.: Наука, 1970. - 343с.
112. Лосев А.Ф. План книги об именах божиих // Начала. - 1995. - №1 - 4. - С. 245 - 246.
113. Лукин В.А. Имя собственное ключ к истолкованию текста. (На материале повести Н.В. Гоголя « Записки сумасшедшего».) // Рус. яз. в шк. 1996. №1. С.63 69.
114. Лотман Ю.И., Мину З.Г. Литература и мифология // Труды по знаковым системам / Тартус. гос. ун-т Тарту, 1981. Вып.XIII: Семиотика культуры. С.35-55.
115. Лукаш Г.П. Ономастикон прозових творів Володимира Вінниченка: Автореф.дис. ... канд.філол.н.: 10.02.01. Донецк, 1997. 18с.
116. Лукаш Г.П. Принципи номінації персонажів у прозі В. Вінниченка // Українська мова. Теорія і практика: темат.зб.наук.праць. К.: ІСДО. 1993. С.9298.
117. Лукінова Т.Б. Етимологічні коментарії до назв міфічних істот у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» // Мовознавство 1992. №3. С.1523.
118. Магазаник Э.Б. Ономапоэтика, или «Говорящие имена» в литературе. Ташкент: Фан, 1978. 146с.
119. Малютина Т.А. Христианские реминисценции в повести В