ВНУТРІШНІЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТИ ЛЕГІТИМАЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ В 1917 – 1922 РР.

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

На правах рукопису

ДМИТРАСЕВИЧ Назар Орестович

УДК 342.5+341(477) ”1917/1922”

ВНУТРІШНІЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТИ
ЛЕГІТИМАЦІЇ
РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ В 1917 – 1922 РР.

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права,
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Дорошко Микола Савович,
доктор історичних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ, ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 12
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження 12
1.2. Історіографія та джерельна база роботи 27
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ, НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ТА ІДЕОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЕГІТИМАЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 47
2.1. Передумови утвердження радянської влади в Україні 47
2.2. Створення правових основ функціонування радянської системи влади в Україні 63
2.3. Формування представницьких і виконавчих органів влади в УСРР 76
2.4. Організація та функції судових і правоохоронних органів, структур державного контролю 102
2.5. Марксистська ідеологія та масовий терор як засоби легітимації радянського режиму в Україні 118
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ 3. УТВЕРДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ УСРР 133
3.1. Організаційно-правові засади діяльності народного комісаріату закордонних справ УСРР 133
3.2. Міжнародна діяльність уряду УСРР 145
3.3. Боротьба Раднаркому УСРР за збереження прерогатив республіки у сфері зовнішньої політики 165
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 189
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВНК (ВЧК) Всеросійська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією і саботажем
ВРНГ Вища рада народного господарства
Всеукрревком Всеукраїнський революційний комітет
Вукоопспілка Всеукраїнська кооперативна спілка
ВУНК (ВУЧК) Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією та службовими злочинами
ВУЦВК Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
ВЦВК Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет
Держплан УСРР Державний план УСРР
ДПУ (ГПУ) Державне політичне управління
ЛКСМУ, КСМ, КСМУ, КСРМУ Ленінська комуністична спілка молоді України
Наркомпрод Народний комісаріат продовольства
Наркомюст Народний комісаріат юстиції
НКВС (НКВД) Народний комісаріат внутрішніх справ
НКЗС Народний комісаріат закордонних справ
НКЗТ Народний комісаріат зовнішньої торгівлі
НК РСІ Народний комісаріат робітничо-селянської інспекції
Облікрозподіл Обліково-розподільчий відділ ЦК КП(б)У
ОДПУ (ОГПУ) Об’єднане державне політичне управління
Південбюро ВЦРПС Південне бюро Всеросійської центральної ради професійних спілок
Раднарком, РНК Рада Народних Комісарів
РКП(б)
Російська комуністична партія (більшовиків)
РСДРП(б) Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)
РСФРР Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
УКП Українська комуністична партія
УКП(б) Українська комуністична партія (боротьбистів)
УНР Українська Народна Республіка
УПЛСР(б) Українська партія лівих соціалістів-революціонерів (борьбистів)
УПСР Українська партія соціалістів-революціонерів
УРНГ Українська рада народного господарства
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
УЦР Українська Центральна Рада
ЦВК рад України Центральний Виконавчий Комітет рад України
ЦКК Центральна контрольна комісія
ЦК КП(б)У Центральний комітет комуністичної партії (більшовиків) України

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процес новітнього державотворення України ставить перед вітчизняним суспільствознавством цілу низку актуальних завдань, які потребують належного наукового аналізу. Серед неоднозначних і дискусійних проблем історії держави і права України ХХ століття, які вимагають переосмислення з нових позицій, є питання легітимації радянської влади в Україні, що постала у боротьбі з українськими національними урядами в добу Національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Як відомо, Україна була завойована за допомогою понад мільйонної Червоної армії, але утримувати її тільки силою було неможливо. Щоб зняти присмак окупаційності радянської влади Російська комуністична партія (більшовиків) та її українська філія – КП(б)У - мали переконати український народ у тому, що радянська влада – це його власна влада. Задля цього більшовики визнали проголошену 6 січня 1919 р. УСРР формально незалежною державою з власними владними структурами та «самостійною» зовнішньою політикою. Усе це, вкупі з проголошенням політики українізації у 1923 р., повинно було забезпечити легітимність радянської влади в Україні.
Необхідність глибокого вивчення даної проблеми диктується тим, що протягом десятиліть радянської влади в наукових дослідженнях тенденційно висвітлювались події та явища, які відбувалися в Україні тієї доби. Автори оминали проблему легітимації радянського режиму в Україні, участі місцевого населення у цьому процесі, однобоко висвітлювали роль зовнішніх чинників. Тому особливо актуальною є потреба глибокого переосмислення процесу легітимації радянської влади в Україні на основі нових фактів і документів.
В сучасний період означена проблематика становить предмет зацікавленості представників різних суспільних наук: правознавців, істориків, політологів, філософів. Зокрема, потрібно відзначити праці таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Б. Андрусишин, Є. Бистрицький, В. Василенко, Ю. Габермас, П. Захарченко, Р. фон Ієрінг, М. Козюбра, В. Кульчицький, О. Мережко, Н. Пархоменко, В. Румянцев, І. Усенко, О. Фрицький, В. Чіркін, Є. Юрійчук та інші. Між тим, проблема легітимації радянської влади в Україні 1917-1922 рр., ще залишається малодослідженою. На особливу увагу потребує аналіз політичних і правових аспектів даної проблеми, оскільки оцінка їх практично відсутня.
Хронологічні межі дисертації охоплюють 1917-1922 рр. Їхня нижня межа співпадає з першою спробою утвердження радянської влади в Україні у грудні 1917 р. Обмеження верхньої хронологічної межі 1922 р. зумовлене проголошенням СРСР 30 грудня 1922 р. і входженням до його складу УСРР. Проте специфіка обраної проблеми змушувала автора подекуди виходити за ці рамки, щоб показати як ті чи інші внутрішньо- та зовнішньополітичні рішення вплинули на державно-правовий статус УСРР.
Досліджуваний період посідає особливе місце в історії держави і права України, позаяк саме тоді були закладені підвалини правової системи, що сприяла утвердженню тоталітарного політичного режиму. Тому наукове опрацювання проблеми легітимації радянської влади вкрай важливе для визначення правових підстав функціонування радянської державності в Україні, розуміння проблем сучасного державотворення і з’ясування міжнародних перспектив України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження було проведене відповідно до планових тем Київського університету права НАН України («Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» - номер державної реєстрації 01050001907 та «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» - номер державної реєстрації 0108U010270). Тема дисертації затверджена Вченою Радою Київського університету права НАН України 28 жовтня 2009 року (протокол № 3 від 28.10.2009 р.).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Виходячи зі стану теоретичного опрацювання проблеми, спираючись на результати наукових розробок вітчизняних і зарубіжних учених та застосовуючи сучасний теоретико-методологічний інструментарій і критичний підхід до опублікованих документів і матеріалів архівів, автор ставить за мету здійснити комплексний аналіз сутності та змісту процесу внутрішньої та міжнародної легітимації радянської влади в Україні у 1917–1922 рр., науково та теоретично осмислити його об’єктивні реалії, визначити внутрішні та зовнішні засоби легітимації радянської влади в УСРР.
Для досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні визначені наступні науково-дослідницькі завдання:
- визначити юридичну природу та специфіку поняття «легітимація влади» і на цій підставі окреслити основні теоретико-методологічні підходи в дослідженні процесу легітимації радянської влади в Україні у 1917-1922 рр.;
- проаналізувати і узагальнити дослідження за проблематикою дисертації, критично переосмислити їх з позицій сучасного розвитку історико-правової науки та встановити повноту джерельного забезпечення;
- з’ясувати передумови, сутність, зміст та особливості становлення радянської влади в Україні;
- визначити основні засади та особливості формування системи радянського права;
- з’ясувати правовий статус, структуру, функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади, структур державного контролю, виявити специфіку їх формування та функціонування;
- розкрити важелі й механізми партійного впливу на формування та діяльність представницьких, виконавчих, судових та правоохоронних органів влади республіки і визначити їх роль у становленні тоталітарного режиму в Україні;
- проаналізувати зовнішньополітичну діяльність влади, спрямовану на забезпечення міжнародного визнання УСРР;
- виокремити особливості процесу легітимації радянської влади в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є процес легітимації радянської влади в Україні у 1917-1922 рр.
Предметом дослідження є засоби забезпечення внутрішньої та міжнародної легітимності радянської влади в Україні у зазначений період.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів використовується широкий комплекс методів дослідження, а також принципи історизму, системності, всебічності. Методологічною основою дисертації виступає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати процес внутрішньої та міжнародної легітимації радянської влади в Україні у його розвитку, взаємодії та взаємозв’язку з іншими явищами. Основним методом у цій системі виступає діалектичний метод пізнання державно-правових процесів і явищ. Із спеціальних методів наукового дослідження застосовано: порівняльний – для співставлення розуміння явища легітимації влади вітчизняними та зарубіжними правознавцями, політологами, філософами, соціологами; формально-логічний та формально-догматичний - під час аналізу наукових джерел, радянського законодавства, нормативно-правових актів та практичної діяльності органів влади та управління УСРР; системно-структурний та функціональний – для визначення характеру радянської влади як системи, висвітлення форм її прояву та аналізу функцій; соціологічний – при визначенні умов і чинників, що впливають на здійснення радянської влади. Для дослідження витоків і сутності радянської влади та права в Україні в дисертації використані також історико-правовий, формально-юридичний та історичний методи пізнання.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дана праця є першим в українській правовій науці самостійним, спеціалізованим, цілісним дослідженням процесу легітимації радянської влади в Україні в розрізі юриспруденції.
В результаті аналізу предмету дослідження були сформульовані положення, які відображають наукову новизну:
Вперше:
- запропоновано авторський підхід до вивчення проблеми легітимації радянської влади в Україні через комплексне дослідження її внутрішніх та зовнішніх чинників;
- обґрунтовано висновок, що внутрішня легітимність радянської влади була досягнута завдяки поєднанню правлячим режимом традиційних і специфічних засобів легітимації влади;
- доведено, що процес легітимації радянської влади в Україні мав усі формальні й неформальні атрибути, відтак легітимність радянського уряду стала реальністю як усередині УСРР, так і за її межами;
- залучено до наукового аналізу широке коло джерел, в тому числі архівні матеріали, значна частина яких раніше не була об’єктом наукового дослідження.
удосконалено:
- положення, сформульоване одним з основоположників юридичного позитивізму Р. фон Ієрінгом, згідно з яким будь-яка державна влада, навіть та, що застосовує у своїй діяльності насильство, є легітимною, оскільки сама державна влада встановлює, що є правовим і не правовим;
- підходи до вивчення суті процесів легітимації і самолегітимації влади на основі використання сучасного теоретико-методологічного інструментарію дослідження.
набуло подальшого розвитку:
- юридичне визначення легітимації влади як процесу набуття або підтвердження владної уповноваженості державою, її апаратом та посадовими особами через їх схвалення народом відповідно до встановлених ним юридичних процедур;
- положення, що передумовою внутрішньої легітимації радянської влади в Україні стала перемога більшовиків у війні з українськими національними урядами;
- твердження, що більшовицька політико-адміністративна система, що упродовж 1917-1920 рр. склалася на теренах радянської Росії, та її носії - компартійно-радянська кадрова номенклатура, були перенесені московським більшовицьким центром в Україну;
- положення, що визначальною особливістю формування радянської правової системи в Україні було те, що складалася вона на основі системи права радянської Росії;
- твердження, що зовнішньополітична активність уряду УСРР у 1920 - 1922 рр., сприяла перетворенню Української радянської держави на реально функціонуючий суб’єкт міжнародного права;
- положення, що утворення СРСР і входження до його складу УСРР з формально-юридичної точки зору не припинили її міжнародної правосуб’єктності, позаяк УСРР у Союзній державі формально зберегла свій суверенітет, отримавши конституційно затверджене право на вихід з СРСР, що посприяло отриманню Україною статусу повноправного суб’єкта міжнародного права після проголошення державної незалежності у 1991 р.
Практичне та теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що його зміст, теоретичні положення і висновки можуть бути використані науковцями для подальшої розробки теорії легітимації влади, з’ясування сутності та змісту процесу легітимації радянської влади в Україні, для аналізу та пояснення глибинних витоків та причин наявних дотепер проблем ефективного функціонування органів державної влади та управління незалежної України з точки зору забезпечення її національних інтересів. Матеріали дисертації можуть бути використані у подальших наукових розробках з історії держави та права, в підготовці підручників, навчальних посібників та іншої навчально-методичної літератури, в навчальному процесі.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною та оригінальною роботою. Основні положення, висновки та рекомендації належать автору. Ідеї і розробки, що належать співавторам у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації доповідалися та обговорювалися засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і кафедри теорії та історії держави і права Київського університету права НАН України.
Результати дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, зокрема на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (29 жовтня - 01 листопада 2009 року, м. Алушта, АРК); Всеукраїнській науково-практичній конференції «ІІІ Наукові читання присвячені пам’яті В.М. Корецького» (18 лютого 2010 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (25 березня 2010 р., м. Київ); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (21 жовтня 2010 р., м. Київ).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у 6 наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (506 найменувань українською, російською, англійською й німецькою мовами). Загальний обсяг дисертації становить 241 сторінку, з них основного тексту 188 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації розв’язано наукове завдання щодо з’ясування внутрішніх та міжнародних засобів легітимації радянської влади в Україні у 1917-1922 рр. Виходячи з мети та основних завдань дисертації, автор сформулював наступні наукові положення та висновки:
1. З погляду юридичної науки легітимація влади є процесом набуття або підтвердження владної уповноваженості державою, її апаратом та посадовими особами через їх схвалення народом відповідно до встановлених ним юридичних процедур. Власне тому легітимацію державної влади неможливо нав’язати іззовні, вона опирається переважно на внутрішні спонукальні мотиви і стимули, в основі яких - віра людей в те, що їх блага залежать від збереження і підтримання даного порядку, переконання в тому, що цей порядок виражає їх інтереси. Тому легітимація прямо пов’язана з інтересами людей, які частіше всього оцінюються ними усвідомлено. Водночас, аналіз процесу легітимації радянської влади в Україні та наслідків її діяльності підтвердив положення одного із засновників юридичного позитивізму Р. фон Ієрінга, згідно з яким будь-яка державна влада, навіть та, що застосовує у своїй діяльності насильство, є легітимною, оскільки сама державна влада встановлює, що є правовим і не правовим. Визначаючи статус радянської влади в Україні, вважаємо, що легітимною вона може вважатися лише умовно, позаяк не була виявленням волі більшості населення тогочасної України, а легітимізувалася внаслідок застосування властивих для класичних тоталітарних режимів першої половини ХХ ст. засобів, таких як державна ідеологія і масовий терор. Такого висновку автор дійшов завдяки використанню загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження, а також принципів історизму, об’єктивності, багатофакторності, системності, всебічності. Основним методом у цій системі виступає діалектичний метод пізнання державно-правових процесів і явищ.
2. З’ясування стану, повноти й достовірності вивчення історії становлення й функціонування радянської влади в Україні 1917-1922 рр. та процесу набуття нею легітимного статусу всередині країни й за її межами дає підстави стверджувати, що попри досить грунтовне вивчення вітчизняними і зарубіжними вченими проблеми становлення радянської влади в Україні (Б. Бабій, І. Білас, С. Кульчицький, В. Румянцев, І. Усенко, Є. Юрійчук та ін.) та набуття нею міжнародної правосуб’єктності (В. Василенко, В. Корецький, І. Лукашук, О. Мережко та ін.), комплексне дослідження процесу її внутрішньої і міжнародної легітимації не проводилось, а відтак представляє значний науковий інтерес, позаяк аналіз цієї теми дає змогу відповісти на низку питань історії радянської доби, серед яких одним з найактуальніших залишається визначення природи радянської державності та права.
3. Дослідження передумов, сутності, змісту та особливостей становлення радянської влади в Україні переконали нас в тому, що вирішальним чинником утвердження радянської влади в Україні став зовнішній (збройне втручання радянської Росії), а основними факторами міжнародного впливу стали: військовий (анексія та перерозподіл українських земель) і політико-демографічний (відсторонення українців від вирішення власних проблем, штучне винищення українського населення). Аналіз теоретичних поглядів з національного питання ідеологів і творців Радянської держави і співставлення їх з практикою національно-державного будівництва на терені України переконливо засвідчило їх кричущу невідповідність задекларованим цілям внаслідок прагнення більшовицької верхівки радянської Росії стати фундатором нової, комуністичної імперії. Водночас, тривала боротьба російського більшовизму за оволодіння Україною змусила кремлівське керівництво визнати, з тактичних міркувань, незалежність УСРР.
Радянська державність вимагала юридичного закріплення, легітимації, що мало бути забезпечено її конституційним оформленням. Перша Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, як і її прообраз – Конституція РСФРР, ґрунтувалась на марксистсько-ленінському вченні про соціалістичну революцію та диктатуру пролетаріату. Тому цей основний закон був скоріше політичним, аніж правовим документом. Його домінуючою рисою була декларативність, характерна і для наступних радянських конституцій. Республіка Рад визначалася як державна форма диктатури пролетаріату. Сформовані відповідно до Конституції 1919 р. державні інститути дублювали відповідні структури союзного рівня, демократичні принципи організації і функціонування механізму влади та політичної системи в цілому носили декларативний характер і не знаходили будь-якої практичної реалізації. Це призвело до повного нівелювання елементів демократії в державно-правовій сфері, формування однопартійної системи правління, зрощення партійного та державного апарату і встановлення тоталітарного режиму.
4. Утвердження радянської влади в Україні супроводжувалось організацією нової правової системи, яка відповідала правовим уявленням більшовицьких лідерів. Замість скасованих нормативних актів правотворчої діяльності українських національних урядів розповсюджувалися законодавчі акти радянської Росії. Формування радянського права в Україні було невід’ємно пов’язано з поширенням радянської влади і будівництвом державного апарату.
Знехтувано було й національними інтересами України. Їх знеособлення стало особливо інтенсивним в добу перебування України у складі СРСР. Вони цілковито підпорядковуються загальносоюзним, великодержавним інтересам. Крім того, радянська державність в Україні жодним чином не була пов’язана з віковими традиціями національного державотворення, вона їм суперечила і, будучи інонаціональною за своєю природою, зумовила, особливо в 30-х рр. минулого століття, небачені раніше соціальні потрясіння і людські жертви.
5. Аналіз функцій радянської держави показує, що вона мала складну внутрішню структуру, яка включає різноманітні державно-правові інститути, організації та установи, наділені владними і управлінськими повноваженнями і які утворюють в сукупності державний механізм. Важливу роль у структурі радянської держави відігравали судові та правоохоронні (каральні) органи і органи державного контролю, що виступили провідниками політики правлячої партії, спрямованої на утвердження тоталітарного режиму. Для зовнішнього вжитку українська радянська державність являла собою конституційний режим безпосередньої демократії. Суверенним носієм влади проголошувалися пролетарські маси. Представники робітників, селян і червоноармійців утворювали ради, які за нормами конституції користувалися повнотою влади на всіх рівнях – від місцевого до загальнодержавного. Насправді ж за фасадом влади рад приховувалась диктатура більшовицької партії.
6. Дослідження специфіки формування структур радянської влади в Україні допомогло дійти висновку, що більшовицька політико-адміністративна система, яка упродовж 1917-1920 рр. склалася на теренах радянської Росії, у готовому вигляді була експортована московським компартійним центром в Україну. Основними її рисами стали: утворення однопартійної системи і диктат більшовицької партії; зрощування апарату РКП(б) з державними органами; одержавлення масових організацій; наказні методи функціонування державного механізму і керівництва економікою; надцентралізація управління. Експортовано з радянської Росії в Україну і носіїв більшовицької диктатури – компартійно-радянську кадрову номенклатуру. Опанувавши Україну, радянська Росія дещо послабила контроль за кадровими призначеннями в УСРР, що дає підстави стверджувати про існування певної самостійності керівництва республіки в ухваленні кадрових рішень у 1921-1922 рр. Однак в цілому досвід функціонування влади УСРР у цей період засвідчує: вона не була вільною у прийнятті життєво важливих, стратегічних державних рішень, а у тактиці лишалася вільною лише доти, доки московський центр не вбачав у її діяльності якоїсь небезпеки для себе.
7. Стосовно набуття УСРР міжнародної правосуб’єктності, то відповідно до правових норм та доктрин початку XX століття, які стосуються питання міжнародного визнання новопосталих державних утворень, радянська Україна у 1920-1922 рр. виступала як суб’єкт міжнародного права. Підставою для такого твердження є ключове положення конститутивної теорії, згідно якої умовою, при якій вважається, що новий суб’єкт міжнародного права дійсно виник і став дієздатним, є визнання його іншими державами. Акт визнання обумовлює залучення нової країни до міждержавних зносин.
Відповідно, визнана десятьма країнами світу УСРР постала як суб’єкт міжнародного права. Її міжнародна правосуб’єктність реалізовувалася через укладання міждержавних угод, участь у міжнародних конференціях, а також через встановлення двосторонніх дипломатичних та консульських відносин. Підвалини, закладені міжнародною діяльністю Раднаркому УСРР у 1920-1922 роках, сприяли розвитку міжнародно-правового статусу сучасної України, яка з проголошенням незалежності у 1991 р. стала повноправним суб’єктом міжнародного права.
8. Попри вибудувану на російський зразок систему радянської влади, процес її легітимації в Україні відзначався своїми особливостями. З огляду на те, що утвердження радянської влади в Україні відбулося лише з третьої спроби, більшовицькі вожді, що вимушено пішли на формування «незалежної» української держави в радянській оболонці, будь-що намагалися зміцнити легітимність радянської влади. І хоча фактично радянську владу в Україні легітимізувала перемога у війні з українськими національними урядами, більшовицький режим змушений був вдаватися не лише до силових акцій та репресій, але й вимушено йти на окремі тактичні поступки українському національному рухові. Так, для сприяння легітимації режиму, а відтак, посилення лояльності населення, було розгорнуто прискорене формування радянської соціальної ідентичності – вузькокласового революційного патріотизму, що, втім, зустрів прихований або й відвертий опір тих соціальних верств суспільства, що не належали до пролетаріату. Задля придушення відкритого спротиву українців, що отримав зневажливу назву «бандитизму», «отаманщини», радянська влада застосувала військові з’єднання Червоної армії і частини особливого призначення (ЧОН), прихований опір селянства більшовицький режим здолав за допомогою «кістлявої руки» голоду 1921-1923 рр. Водночас для створення видимості легітимності радянської влади в Україні і нівелювання окупаційної природи більшовицького режиму правляча партія у 1923 р. проголосила політику «українізації».
Таким чином, оцінюючи процес легітимації радянської влади в Україні з точки зору правової науки, констатуємо, що він мав усі формальні й неформальні атрибути, відтак легітимність радянського уряду стала реальністю як всередині УСРР, так і за її межами. Процес внутрішньої легітимації більшовицької влади, попри її примусовий характер, відбувався значно повільніше, аніж процедура міжнародного визнання радянського режиму, позаяк світове співтовариство змушене було визнати здатність більшовицького режиму утримати і зміцнити свою владу на противагу українським національним урядам доби Національно-демократичної революції 1917-1921 рр.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

І. ДЖЕРЕЛА
1. Архівні документи і матеріали
Центральний державний архів
Вищих органів влади і управління України (м. Київ)

Ф. 1. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (Харків,Київ)
1. Ф. 1. - Оп. 1. – Спр. 3. Постанови ЦВКу Рад України та Народного секретаріату Української РСР про призначення народних секретарів, делегування повноважних представників до складу мирної делегації РРФСР для участі в мирних переговорах з Німеччиною в Бресті та інших питань роботи Уряду. 26 грудня 1917 р. – 18 березня 1918 р. – 39 арк.
2. Ф. 1. - Оп. 1 - Спр. 9. Протоколи засідань ВУЦВКу Рад №№ 1-13 (копії) та матеріали до них. 14 березня - 6 серпня 1919 р. – 49 арк.
3. Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 10. Стенограми засідань ВУЦВКу Рад. 14 березня – 14 червня 1919 р. – 273 арк.
4. Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 36. Стенографічний звіт першої сесії ВУЦВКу 4-го скликання 23 травня 1920 р. (оригінал) і матеріали до нього. 23 травня 1920 р. – 28 арк.

Ф. 2. Рада Народних Комісарів Української РСР. (Харків, Київ)
5. Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 18. Протоколи засідань Раднаркому УСРР та матеріали до них. Копії. 3 – 17 березня 1919 р. – 236 арк.
6. Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 49. Резолюція ЦВК РСФРР по доповіді ВРНГ про її діяльність і листування з Укрраднаргоспом про перевірку його роботи комісіями ВРНГ РСФРР. – 31 арк.
7. Ф. 2. - Оп. 1. - Спр. 54. Алфавітний реєстр декретів і постанов Малої Ради Народних Комісарів УСРР. Листопад – грудень 1921 р. – 32 арк.
8. Ф. 2. - Оп. 2. - Спр. 15. Протоколи засідань Раднаркому УСРР №№ 1-46 (копії) та матеріали до них. 4 січня - 18 жовтня 1921 р. – 138 арк.
9. Ф. 2. – Оп. 2. – Спр. 468. Листування з наркоматами УСРР і командуючими збройними силами на Україні про підготовку до VІІ з’їзду Рад. Штати Управління справами Раднаркому УСРР, Наркоматів України, Головполітпросвіти та інш. 1 вересня – 22 грудня 1922 р. – 207 арк.

Ф. 4. Народний комісаріат із закордонних справ УСРР
10. Ф.4. – Оп. 1. – Спр. 13. Декреты, циркуляры и распоряжения Совета Народных Комиссаров УССР. (Копии). 29 апреля 1920 г. – 15 июня 1922 г. – 362 арк.
11. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 14. Информации члена Русско – Украинской мирной делегации т. Квиринга о ходе переговоров по заключению мирного договора с Польшей на Рижской мирной конференции; его же доклад о форме и местах дипломатического представительства УССР. 22 ноября 1920 г. – 9 ноября 1921 г. – 40 арк.
12. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 23. Протоколы заседаний коллегии НКИД УССР. 8 ноября – 30 декабря 1921 г. – 8 арк.
13. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 26. – Положение о Народном Комиссариате Иностранных Дел УССР и его представительствах. Штаты НКИД УССР и переписка о личном составе. 13 августа 1921 г. – 4 января 1922 г. – 175 арк.
14. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 31. Проект ответа на польскую ноту о нарушении УССР статей мирного договора; предварительное Русско – Итальянское соглашение и обзор немецкой печати. (Перепечатки). 13 декабря 1921 г. – 18 января 1922 г. – 65 арк.
15. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 41. Входящие телеграммы НКИД УССР. 18 января – 5 сентября 1921 г. – 96 арк.
16. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 45. Постановления и протоколы заседаний Большого Совета Народных Комиссаров УССР. (Копии). Т. І. 1 экз. 3 января – 21 июля 1922 г. – 259 арк.
17. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 57. Материалы о передаче Союзу ССР права ведения внешней политики УССР. Февраль 1922 г. – 31 августа 1923 г. – 53 арк.
18. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 75. Переписка с Представительством УССР в Польше о высылке информационных материалов, финансовым и хозяйственным вопросам. Справка и материалы к справке о государственном устройстве, народном хозяйстве и внешнеполитических и торговых связях УССР для опубликования в Готском Альманахе на 1923 г. 21 августа – 21 октября 1922 г. – 156 арк.
19. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 83. Вербальные ноты и переписка с Литовским представительством на Украине о времени обмена ратифицированными грамотами и хозяйственным вопросам. 23 октября – 8 декабря 1922 г. – 47 арк.
20. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 86. Материалы о переговорах с Турцией по заключению договора о дружбе. Текст договора с Турцией. 6 января – 24 июля 1922 г. – 47 арк.
21. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 87. Переписка с председателем «Украинского Национального Комитета» в Париже Моркотуном С. о деятельности Комитета и его позициях по отношению к Украинскому Советскому Правительству. 3 мая 1922 г. – 25 мая 1923 г. – 182 арк.
22. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 88. Постановленя и протоколы заседаний Большого Совета Народных Комиссаров УССР. (Копии). – Т. І. 12 января – 25 мая 1923 г. – 312 арк.
23. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 546. Телеграммы Совнаркому о взаимоотношениях с Грузией. 23 марта 1921 г. – 6 арк.
24. Ф. 4. - Оп. 1. – Спр. 550. Информационные сводки о Германии. Сообщения группы коммунистов Украины о их деятельности в Германии. Декабрь 1921 г. - октябрь 1922 г. - 26 арк.
25. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 554. Переписка с В. Воровским об установлении сношений с Италией. Информация об отношении Италии к Советской России. 22 сентября 1921 г. – 22 января 1922 г. – 11 арк.
26. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 560. Доклады Полномочного Представителя УССР в Чехословакии о проведенной работе. 18 июля 1921 г. – 13 января 1922 г. – 111 арк.
27. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 563. Отчеты, информации, сводки о деятельности украинской и русской эмиграции за границей. 12 июня 1921 г. – декабрь 1922 г. – 28 арк.
28. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 572. Выписки из протоколов Политбюро ЦК КП(б)У и переписка с ЦК КП(б)У по личному составу НКИД УССР и другим вопросам. 8 апреля – 27 декабря 1922 г. – 212 арк.
29. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 586. Материалы об аресте в Харькове Грузинского консула Церателли. 14 января 1922 г. – 20 арк.
30. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 590. Материалы о заключении договора с Литвой. 4 января – 14 июня 1922 г. – 12 арк.
31. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 591. Информационные сводки, доклады, отчеты и письма представителя УССР в Польше о положении последней и отношении ее к УССР; об установлении почтово-телеграфных сношений с Италией; об обмене представителями с Германией; проект ноты румынскому правительству по поводу насилий, чинимых над населением оккупированной Бессарабии. 16 февраля 1922 г. – 30 января 1923 г. – 243 арк.
32. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 604. Выписки из протоколов ЦК КП(б)У и переписка с ним по личному составу. 3 января – 28 декабря 1923 г. – 304 арк.
33. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 622. Переписка с Полномочным Представительством Австрийской Республики об обмене представителями. 14 февраля 1922 г. – 18 января 1923 г. – 32 арк.
34. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 628. Справки, переписка и другие материалы о взаимоотношениях УССР с Австрией, Арменией, Болгарией, Германией, Грецией, Грузией, Китаем, Латвией, Литвой, Турцией и Эстонией. 25 февраля 1920 г. – 11 апреля 1921 гг. – 250 арк.
35. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 640. Переписка и разговоры по прямому проводу с представителем НКИД УССР в Москве о прибытии Чехословацкой торговой делегации, о кандидатурах для направления для работы за границу и другим текущим вопросам. 31 мая – 13 августа 1921 г. – 88 арк.
36. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 643. Договор между УССР и Грузинской Демократической Республикой; переписка об отправке на родину граждан Грузинской Республики. 26 марта – 5 августа 1921 г. – 25 арк.
37. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 648. Переписка с Австрийской миссией по делам военнопленных; временное соглашение между РСФСР, УССР и Австрией об обмене представительствами. (Перепечатка). 25 мая 1921 г. – 2 января 1922 г. – 49 арк.
38. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 657. Договор и переписка о заключении договора между Итальянским Королевским Правительством и Правительством Русских Советов для обмена военных и гражданских пленных. 24 сентября – 20 декабря 1921 г. - 14 арк.
39. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 660. Протоколы Конференции по заключению мирного договора с Латвийской Республикой и переписка о реэвакуации латвийских граждан на родину. 1 апреля – 11 ноября 1921 г. – 93 арк.
40. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 661. Договоры между Украинской ССР и Литвой. (Перепечатка). – 14 февраля – 3 августа 1921 г. - 44 арк.
41. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 662. Мирный договор между Украиной и Литвой; соглашение и переписка с НКИД РСФСР о возвращении литовских подданных на родину. 18 мая – 14 декабря 1921 г. – 92 арк.
42. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 680. Материалы о взаимоотношениях с Турцией и переписка с турецким послом о возвращении на родину турецких граждан; проект договора о дружбе между Украиной и Турцией и конвенции о репатриации военнопленных. 8 апреля – 22 декабря 1921 г. – 99 арк.
43. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 681. Материалы к заключению в Ангоре договора о дружбе между УССР и Турцией. 13 октября 1921 г. – 3 февраля 1922 г. – 239 арк.
44. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 687. Протоколы конференции по заключению договора с Эстонией и переписка с НКИД РСФСР по этому вопросу. 10 июня – 7 декабря 1921 г. – 28 арк.
45. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 700. Обзорные статьи о внешней политике УССР и внутреннем положении Франции; список международных договоров, заключенных правительством УССР на 1 мая 1923 г.; соглашение и договора между Германией и РСФСР и между Францией и РСФСР, и Украиной о репатриации военнопленных. (Перепечатки). 19 апреля – 5 августа 1923 г. – 28 арк.
46. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 736. Положение об отделах НКИД УССР, Полномочного представительства УССР в Чехословакии и Уполномоченных НКИД УССР в Киеве и Одессе. 28 апреля 1921 г. – 11 февраля 1922 г. – 43 арк.
47. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 769. Постановления Наркоматов и различных совещаний и комиссий, относящиеся к компетенции экономического – правового отдела. (Перепечатки). 2 января 1922 г. – 6 января 1923 г. – 235 арк.
48. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 773. Выписки из протоколов заседаний Совета Народных Комиссаров УССР, постановления, положения, циркуляры и инструкции для руководства в работе НКИД УССР. Перечень международных договоров и соглашений, заключенных правительством УССР с иностранными государствами на 1 октября 1922 г. Положения о НКИД УССР и его представительствах. 14 января – 4 декабря 1922 г. – 107 арк.
49. Ф. 4. – Оп. 1. – Спр. 1260. Смета Полномочного Представительства УССР в Австрии и переписка по ведению бухгалтерских книг и отчетности. 1 января 1922 г. – 31 июля 1923 г. – 85 арк.

Ф. 8. Наркомат юстиції УСРР
50. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 68. Протоколы заседаний коллегии Наркомюста УССР и материалы к ним. 14 февраля – 21 октября 1920 г. – 237 арк.
51. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 76. Документы об организации и совершенствовании структуры государственного аппарата УССР (конституция, декреты, постановления, циркуляры, протоколы). 2 февраля – 31 октября 1920 г. – 93 арк.
52. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 92. Протоколы заседаний коллегии Наркомюста УССР и материалы к ним. Май – декабрь 1920 г. – 139 арк.
53. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 139. Документы о создании и деятельности допров в УССР (декрет, приказ, циркуляры, протоколы, докладные записки, сведения, переписка). 17 января – 18 февраля 1921 г. – 128 арк.
54. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 150. Проект постановления ВУЦИКа и СНК УССР о борьбе с незаконным использованием транспорта. 20 февраля 1923 г. – 3 арк.
55. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 204. Документы о совершенствовании системы судоустройства в УССР и рассмотрении уголовных дел (циркуляры, положення, протоколы, сведения, заявления, переписка). 8 июня – 4 ноября 1920 г. – 54 арк.
56. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 252. Документы о совершенствовании системы судоустройства в УССР (приказы, циркуляры, инструкции). 3 июня 1919 г. – 29 сентября 1922 г. – 47 арк.
57. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 291. Документы о деятельности ВУЦИКа по подготовке к V Всеукраинскому съезду Советов, выработке проектов законодательных документов и руководству работой наркоматов республики (циркуляры, протоколы, выписки из протоколов, сведения, штаты, списки, переписка). 31 декабря 1920 г. – 9 декабря 1921 г. – 176 арк.
58. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 549. Документы о совершенствовании судопроизводста в УССР (постановление, проекты циркуляров, циркуляры, переписка). 19 декабря 1919 г. – 25 ноября 1921 г. – 115 арк.
59. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 551. Протоколы заседаний коллегии Наркомюста УССР. 22 июня – 21 декабря 1921 г. – 20 арк.
60. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 569. Документы об организации и деятельности Верховного трибунала УССР (постановление, инструкция, проект положення, виписки из протоколов, обращения, переписка). 20 июля – 31 декабря 1921 г. – 35 арк.
61. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 824. Протоколы заседаний коллегии Наркомюста УССР и материалы к ним. 20 февраля – 29 декабря 1922 г. – 303 арк.
62. Ф. 8. - Оп. 1. - Спр. 838. Документы о создании Комиссии по ратификации договора с Литвой, ее деятельности и о проведении предвыборной кампании в Советы (протокол, виписка из протокола, повестка, переписка). 2 февраля – 21 декабря 1922 г. – 38 арк.

Ф. 423. Управління Уповноваженого Народного комісаріату зовнішньої торгівлі при РНК УСРР
63. Ф. 423. – Оп. 3. – Спр. 12. Документи про роботу І Всеукраїнського з’їзду працівників зовнішньої торгівлі (протоколи, резолюції, плани, звіт). 18 – 19 листопада 1921 р. – 35 арк.
64. Ф. 423. – Оп. 3. – Спр. 13. Документи про організацію і діяльність Уповнаркомзовнішторгу та його відділів (постанови, положення, інструкції, плани). 27 липня 1921 р. – 7 лютого 1923 р. – 100 арк.
65. Ф. 423. – Оп. 3. – Спр. 16. Документи про діяльність торгпредства УСРР в Польщі (звіт, доповідні записки, листування). 8 грудня 1921 р. – 20 грудня 1922 р. – 213 арк.
66. Ф. 423. – Оп. 3. – Спр. 74. Документи про торговельно-економічні відносини України з Персією, Італією, Австрією, Латвією (протоколи, доповідні записки, договори, списки, листування). 31 січня – 9 грудня 1922 р. – 281 арк.
67. Ф. 423. – Оп. 3. – Спр. 81. Статистичний звіт про розвиток зовнішньої торгівлі в РСФРР за період з 1 січня 1921 р. по 1 листопада 1922 р. – 31 арк.
68. Ф. 423. – Оп. 3. – Спр. 83. Звіт по основній діяльності Уповнаркомзовнішторгу за квітень – серпень 1922 р. – 118 арк.

Ф. 2360. Всеукраїнський революційний комітет (Всеукрревком)
69. Ф. 2360. - Оп. 1. - Спр. 3. Протоколи і виписки з протоколів засідань Всеукраїнського революційного комітету (Всеукрревкому). Копії. 22 грудня 1919 – 19 лютого 1920 р. – 204 арк.
70. Ф. 2360. - Оп. 1. - Спр. 5. Постанови Всеукрревкому. Копії. 11 грудня 1919 – 16 лютого 1920 р. – 93 арк.
71. Ф. 2360. - Оп. 1. - Спр. 10. Матеріали про організацію землевпорядкування на Україні (закон Всеукрревкому про землю, постанови, обіжники, протоколи, доповіді). 11 січня – 7 лютого 1920 р. – 74 арк.
72. Ф. 2360. - Оп. 1. - Спр. 18. Згода між представниками ЦК КП(б)У та ЦК партії боротьбистів про умови співробітництва у Всеукрревкомі, заяви членів Всеукрревкому Г.І. Петровського, Д.З. Мануїльського про контрреволюційну діяльність боротьбистів. Статті членів Всеукрревкому про завдання органів Радянської влади на Україні. – 16 арк.

Ф.3809. Петлюра Симон Васильович (1879 – 1926) – політичний, державний і військовий діяч, член УЦР, Голова Директорії УНР, Головний отаман військ УНР
73. Ф. 3809. - Оп. 2. - Спр. 9. Листи І. Мазепи про відсутність регулярної армії, можливі шляхи її посилення, ухвалення Кабінетом Народних Міністрів закону про тимчасове управління в УНР, врегулювання українсько-російських відносин, представників соціал-демократів в Уряді та подальший план роботи. Короткий звіт А. Марголіна про взаємовідносини України з країнами Антанти тощо. 27 липня 1919 р. – 14 лютого 1920 р. – 27 арк.

Центральний державний архів громадських
об’єднань України (м. Київ)
Ф. 1. Центральний комітет Комуністичної партії України
74. Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 28. Стенограмма ІV конференции КП(б)У. 17 - 23 марта 1920 г. – 446 арк.
75. Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 42. Стенограмма V конференции КП(б)У 17-22 ноября 1920 г. (часть І). – 244 арк.
76. Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 57. Протоколы заседаний ЦК КП(б)У. 9 января - 26 октября 1920 г. – 48 арк.
77. Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 89. Протокол № 3 пленума ЦК КП(б)У 23 марта 1922 г. – 2 арк.
78. Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 97. Стенограмма VІІ конференции КП(б)У 4-10 апреля 1923 г. (часть І). – 243 арк.
79. Ф. 1. - Оп. 1. – Спр. 98. Стенограмма VІІ конференции КП(б)У 4-10 апреля 1923 г. (часть ІІ). – 241 арк.
80. Ф. 1. - Оп. 6. - Спр. 5. Протоколы № 1-8 заседаний Временного бюро и оргкомиссии Временного бюро ЦК КП(б)У и материалы к ним. 25 марта – 8 апреля 1920 г. – 37 арк.
81. Ф. 1. - Оп. 6. - Спр. 8. Протоколы № 1-17, 19-64, 1-10 заседаний политбюро ЦК КП(б)У. 15 апреля – 18 декабря 1920 г. – 115 арк.
82. Ф. 1. - Оп. 6. - Спр. 18. Материалы к протоколам №№ 12-28 заседаний Политбюро ЦК КП(б)У. 4 января – 24 марта 1921 г. – 255 арк.
83. Ф. 1. - Оп. 6. - Спр. 39. Материалы к протоколам №№ 87-97, 99-100, 102 заседаний политбюро ЦК КП(б)У. 17 октября – 13 декабря 1922 г. – 213 арк.
84. Ф. 1. - Оп. 7. - Спр. 5. Протоколы №№ 1, 1-88, 1-7 заседаний Оргбюро ЦК КП(б)У. 8 марта – 17 декабря 1920 г. – 125 арк.
85. Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 57. Протоколы заседаний Одесского губкома КП(б)У и его президиума, Балтского и Одесского горкомов партии, заседаний организационного отдела Одесского горкома партии и секретарей районных партийных комитетов города. Доклады губкома, выписка из доклада секретаря подпольного Одесского обкома (областкома), телеграммы с мест о состоянии партийной работы в губернии, политическом и экономическом положении на местах, борьбе с григорьевщиной. Сводки в ЦК КП(б)У о губернской партийной конференции. 10 апреля – 30 июля 1919 г. – 34 арк.
86. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 130. Телеграммы за подписью В.И.Ленина о создании Временного ЦК КП(б)У и его бюро. Телеграмма ЦК КП(б)У на имя В.И.Ленина о политико-экономическом положении Украины, приветствия в его адрес от собрания домашних служащих г. Харькова. Циркулярные письма ЦК РКП(б) и переписка с ним о мобилизации коммунистов и комсомольцев на борьбу с белополяками и Врангелем, постановке партийной работы в деревне, среди женщин, выходе 1-го номера газеты «Коммунист», создании Крымревкома, организации коллегий комиссариатов, перемещениях и командировках руководящих партийных работников, проведении агитационно-массовой работы среди военнопленных чехов, поляков, итальянцев и по другим вопросам. 6 января – 23 декабря 1920 г. – 287 арк.
87. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 192. Протоколы заседаний Высшего партийного суда, Центральной партийной комиссии и следственной комиссии при ЦК КП(б)У по рассмотрению персональных дел коммунистов. Письмо Президиума ЦИК Советов Украины в ЦК КП(б)У по делу Э.И. Квиринга; заявления, протоколы допроса и другие документы по рассмотрению следственных дел. Переписка Чрезвычайной Комиссии с ЦК КП(б)У о функциях ЧК. – 152 арк.
88. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 263. Циркулярные письма, воззвания Полтавского губкома КП(б)У о работе губернской партийной организации, борьбе с бандитизмом, проведении субботников и воскресников, вопросам партийного и советского строительства, ликвидации партии боротьбистов. Письма советских органов Полтавщины в ЦК КП(б)У и местные партийные органы. 3 января – 12 декабря 1920 г. – 73 арк.
89. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 330. Отчеты о работе учетно-распределительного отдела. Статистические данные о количественном и национальном составе партийных организаций по губерниям. Сводки о распределении коммунистов, о выполнении разверстки по мобилизации на продработу, на польский и врангелевский фронты. Списки коммунистов, которые прошли через учетно-распределительный отдел. Списки делегатов, мобилизованных V Всеукраинской конференцией для работы в Донбассе. 1 января – 31 декабря 1920 г. – 187 арк.
90. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 418. Положение о конструкции и задачах отделов ЦК КП(б)У, губкомов, уездных комитетов, ячеек КП(б)У, об ответственных инструкторах-организаторах при ЦК КП(б)У, о задачах партийных организаций в связи в введением единой системы отчетности. Схема систематизации информационного материала, который поступает в ЦК КП(б)У. 1921 г. – 189 арк.
91. Ф. 1. – Оп. 20. - Спр. 591. Информационные сводки, доклады, статьи и письма представителя посольства УССР в Польше. 16 февраля 1922 г. – 30 января 1923 г. – 93 арк.
92. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 682. Циркулярные письма, инструкции ЦК РКП(б), ЦК КП(б)У и учетно-распределительного отдела о проведении переписи, откомандировании и перемещениях партийных работников, об учете исключенных и выбывших из партии, направлении коммунистов в вузы и по другим вопросам. Список циркуляров учетно-распределительного отдела за 1921 год. 4 января – 27 декабря 1921 г. – 214 арк.
93. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 711. Переписка с наркоматами Украины и другими центральными учреждениями о направлении коммунистов на работу. 16 декабря 1920 – 24 марта 1921 г. – 221 арк.
94. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 731. Списки коммунистов – ответственных работников центральных учреждений УССР, членов большого Совнаркома Украины; продовольственных работников, прибывших в распоряжение Наркомпрода УССР. - 124 арк.
95. Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 1035. Отчет НКИД УССР в ЦК КП(б)У о его деятельности. 2 января – 23 декабря 1922 г. – 216 арк.
96. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 1373. Циркуляры, инструкции, положения ЦК КП(б)У о порядке поступления на работу в ЦК партии, освобождения со службы, об отпусках и учете личного состава и по другим вопросам. Протоколы заседаний учетно-распределительного отдела ЦК КП(б)У. Отчеты подотдела ЦК о его работе. Списки сотрудников Всеукраинского и губернского масштабов. 1 декабря 1921 г. – 6 ноября 1922 г. – 149 арк.
97. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 1425. Обращение ЦК КП(б)У, переписка с Высшей партийной школой при ЦК КП(б)У о распределении курсантов. Разверстка ЦК КП(б)У о наборе студентов в Коммунистический университет им. Артема. 16 января – 7 декабря 1922 г. – 52 арк.
98. Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 1639. Протоколы заседаний комиссии ЦК РКП(б), расширенной комиссии ЦИК СССР по выработке предложений о СССР и Конституции Союза Советских Социалистических республик. Проект (копия) «Основного закона Конституции Союза Советских Социалистических Республик». 5 июня – 19 ноября 1923 г. 130 арк.
99. Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 1659. Справочник ЦК КП(б)У для членов и кандидатов в члены ЦК, ЦКК КП(б)У и народных комиссаров Украины. 1923 г. – 249 арк.
100. Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 1673. Переписка с уполномоченным Народного комиссариата внешней торговли СССР при СНК УССР о состоянии хлебоэкспорта, абразовании Англо-Украинского банка, обследовании заграничных представительств РСФСР, разрешении въезда в РСФСР иностранцам, едущим по торговым и экономическим делам, другим вопросам. Резолюции Коммунистической фракции І-го Украинского совещания таможенных работников о деятельности Украинского таможенного округа. 12 января – 28 декабря 1923 г. – 201 арк.
101. Ф. 1. – Оп. 20. - Спр. 1735. Протокол заседания коллегии Народного комиссариата иностранных дел УССР. Переписка с Народным комиссариатом иностранных дел, полномочными представителями УССР за границей об утверждении полномочных представителей Украины за границей, деятельности украинской эмиграции, внутренней политике Франции и др. вопросам. Письмо Украинской секции Коммунистической партии Чехословакии в ЦК КП(б)У о даче рекомендаций для поступления в партию товарищам, прибывшим на украину из-за границы. Отчеты о заседании буржуазно-националистической Национальной рады за границей. 6 января – 21 декабря 1923 г. – 73 арк.
102. Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 2240. Информационные сводки Постоянного представительства УССР при правительстве СССР в ЦК КП(б)У о его деятельности в период с 20 декабря 1925 г. по 1 апреля 1926 г. – 185 арк.

Ф. 43. Центральний комітет Української партії
соціалістів-революціонерів, Української комуністичної партії (боротьбистів) і місцеві організації
103. Ф. 43. – Оп. 1. - Спр. 23. Соглашение о межпартийном сотрудничестве КП(б)У и УКП (боротьбистов) во Всеукрревкоме 17 декабря 1919 г. – 1 арк.
104. Ф. 43. - Оп. 1. - Спр. 38. – Выписка из постановления Секретариата ЦК с протестом против приказа о ликвидации украинского флота. Проект «Положения о реввоенсовете УССР», докладная записка к проекту и письмо члена Реввоенсовета Украинского фронта Савицкого в совет обороны УССР об образовании Реввоенсовета УССР. Докладная записка Савицкого об учреждении штаба по руководству всеми партизанскими отрядами, действующими в тылу Деникина. Письмо начальника 6-ой стрелковой советской дивизии командиру 1-ой бригады Тютюннику о его приезде в Киев для доклада командующему В.А. Антонову о состоянии дивизии. Проект инструкции о создании военных организаций УКП (боротьбистов) и положение о представителях казачества в Украинской Красной Армии Правобережья. 18 апреля 1919 г. – 16 октября 1919 г. - 12 арк.
105. Ф. 43. - Оп. 1. - Спр. 39. Предисловие и Проект декларации, внесенной фракцией боротьбистов на заседании Всеукраинского Центрального Комитета Советов депутатов трудящихся 14 июня 1919 г. По вопросу объединения советских республик. 14 июня 1919 г. – 4 арк.

Ф. 57. Колекція документів з історії Комуністичної партії України
106. Ф. 57. - Оп. 2. - Спр. 461. Фотокопия статьи В. Блакитного «Компартия Украины и пути ее укрепления (Конспективный начерк, опубликованный в газете «Коммунист» 17 ноября 1920 г.)». – 2 арк.

Російський державний архів соціально-політичної історії
(м. Москва, Російська Федерація)
Ф. 82. Молотов Вячеслав Михайлович
107. Ф. 82. – Оп. 2. – Спр. 154. Деятельность В.М. Молотова в качестве секретаря ЦК РКП(б), ВКП(б) и члена Политбюро ЦК. Материалы по осуществлению руководства местными партийными и государственными органами. 22 февраля 1921 г. – 12 ноября 1945 г. – 217 арк.

2. Офіційні документи
108. Временное Положение о Народных Судах и Революционных Трибуналах Украинской Социалистической Советской Республики от 20 февраля 1919 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1919. - № 11. – Ст. 141.
109. Декрет Всеросійського ЦВК про об’єднання Радянських Республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусії для боротьби із збройною інтервенцією. 1 червня 1919 р. // Українська РСР на міжнародній арені. Збірник документів (1917 - 1923 рр.) / Відп. ред. В.М. Корецький; Упор. К.С. Забігайло, М.К. Михайловський, І.С. Хміль. – К.: Видавництво «Наукова думка», 1966. – С. 107-108.
110. Декреты Советской власти [Ред. комис. Г.Д. Обичкин и др.]. – М.: Госполитиздат, 1957. – Т. 1: 25 октября 1917 – 16 марта 1918. – 626 с.
111. Декреты Советской власти [Ред. коллегия: Г.Д. Обичкин и др.]. – М.: Политиздат, 1971. – Т. 5: 1 апреля – 31 июля 1919. – 701 с.
112. «Керівні начала з кримінального права РСФРР», введені в дію в УСРР у серпні 1920 р. // Збірник Узаконень та Розпоряджень Робітниче-Селянського Уряду України. – 1920. - № 22. – Ст. 438.
113. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. - К: Фі