Воронова Олена Вікторівна. Сучасна єврорегіоналізація: інтеграційний аспект

Короткий опис

Воронова Олена Вікторівна. Сучасна єврорегіоналізація: інтеграційний аспект: дисертація канд. екон. наук: 08.05.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2003

Воронова Олена Вікторівна Сучасна єврорегіоналізація: інтеграційний аспект”. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01. світове господарство і міжнародні економічні відносини. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2003.
У дисертаційній роботі виявлено нову парадигму регіонального розвитку країн Європи, досліджено процес її формування і трансформації в європейській ідеології провідників регіональної політики.
Обґрунтовано причини і досліджено процес становлення нової” регіоналізації як необхідної умови розвитку європейських інтеграційних процесів в умовах глобалізації. Розкрито геополітичну спрямованість єврорегіоналізації і роль євросоюзних структур у просторовому розвитку асоційованих з ЄС країн ЦСЄ.
Досліджено основні тенденції просторового розвитку України в транзитивний період, здійснено багатоваріантний прогноз регіонального розвитку нашої країни з урахуванням норм і стандартів єврорегіоналізації.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми визначення інтеграційної складової сучасної єврорегіоналізації. Проблема вирішується за допомогою виявлення нової парадигми регіонального розвитку країн Європи, аналізу самої регіоналізації як стратегічного напрямку в інтеграції країн Центральної і Східної Європи з Євросоюзом.
В результаті здійсненого дослідження зроблено такі висновки:
1. Наукове узагальнення процесів становлення теоретичних основ єврорегіоналізації можливе лише на підставі критичного переосмислення різних поглядів на закономірності й особливості просторової еволюції як системи. Побудована автором система дослідження існуючих теорій і концепцій регіонального розвитку країн Європи вдосконалює його категорійно-понятійний апарат. Вона формує нову парадигму просторового розвитку, яка полягає в постановці і вирішенні проблем цього розвитку на підставі неоінституційного синтезу продуктивного поєднання інституційно-соціальних засад (передусім, теорій і концепцій регіоналістів-еволюціоністів) з окремими досягненнями традиційної економічної науки (неокласичної та посткейнсіанської).
2. Авторське визначення нової парадигми просторового розвитку як необхідного підґрунтя розвитку європейських інтеграційних процесів в умовах глобалізації, особливостей та характерних рис її формування дозволяє дослідити процес трансформації основних складових цієї парадигми у господарську ідеологію розроблювачів та провідників регіональної політики країн Європи. Визначена господарська ідеологія являє собою еклектичне об’єднання та спрощене переосмислення не тільки положень інституційно-соціальних теорій, але й фрагментів з висновків традиційної економічної науки (звичайно тих, котрі піддаються верифікації).
3. Дослідження переважаючих у той чи інший період господарських ідеологій, конкретно-історичного характеру взаємодії екзогенного та ендогенного факторів просторового розвитку дає підставу визначити умови та причини еволюції різних видів регіональної політики в країнах сучасної Європи, показати роль та значення в цьому процесі інтеграційної складової.
4. Аналіз, на запропонованих автором теоретико-методологічних засадах, соціоекономічної динаміки європейського співтовариства за період 1957-2001 рр. дає змогу навести авторське визначення нової регіоналізації” як необхідного підґрунтя розвитку європейських інтеграційних процесів в умовах глобалізації, визначити причини її виникнення. До останніх належать посилення дивергенції в межах ЄС та зміни в умовах господарського розвитку, пов’язані, передусім, з обмеженими можливостями центральних і регіональних урядових органів.
5. Встановлено причини виникнення розбіжностей між пріоритетами та цілями євроінтеграції, з одного боку, та потребами регіональної політики з іншого. Це дає можливість визначити шляхи їх елімінації, які полягають в оптимізації використання бюджетних коштів Євросоюзу на галузеві та регіональні цілі, посиленні вимог до регіональної політики, країн асоційованих з ЄС, досягнення повної її відповідності євросоюзній моделі.
6. У дисертації авторське визначення нової регіоналізації”, її геополітичної спрямованості дає змогу дослідити роль євросоюзних структур у просторовому розвитку асоційованих з ЄС країн ЦСЄ, виявити зокрема: чому керівництво Євросоюзу із середини 1990 років вважає зусилля і успіхи цих країн в регіоналізації одним з найважливіших критеріїв їх готовності до вступу в ЄС; що спонукає значно збільшити розміри предвступної” допомоги асоційованим з ЄС державам на цілі регіонального розвитку.
7. Визначення загальних рис процесів регіоналізації на початку транзитивного періоду в країнах ЦСЄ та Україні (економічний спад, зростання безробіття, невпорядкованість політико-адміністративного розподілу країн, нерозвиненість демократичних засад місцевого самоврядування, відсутність у місцевої влади досвіду і навичок у проведені сучасної регіональної політики) та виявлення наявності стійкої кореляції між рівнем реформуванням економіки і досягненнями регіонального розвитку обґрунтовує можливість і необхідність використання основних принципів сучасної єврорегіоналізації (субсидіарність, децентралізація, партнерство, програмування, концентрація) в формуванні сучасної регіональної політики України.
8. Імплементація принципів єврорегіоналізації в Концепції державної регіональної політики (ДРП) створює підґрунтя підготовки та проведення широкомасштабної політико-адміністративної реформи і реформи місцевого самоврядування, що спирається на ендогенні фактори просторового розвитку України (створення інноваційного середовища у заохоченні малого і середнього бізнесу, розвиток інформаційних і торгово-промислових зв’язків і т.і.). Це дає, зокрема, можливість виявити ексклюзивну роль агентств регіонального розвитку у проведенні Концепції ДРП. Запропоновано (на основі досвіду Польщі) розширення функцій Агентств регіонального розвитку, підвищення їх статусу (включення до їх складу представників суспільних та ділових кіл, правоохоронних органів, представників податкових адміністрацій), перетворення Агентств в своєрідний міст між Україною та ЄС.
9. Обґрунтовано, що формування сучасної регіональної політики в Україні на принципах єврорегіоналізації не підкріплюється достатньою мірою необхідною інституційною і правовою базою для перетворення регіонів у самодостатні суб’єкти просторового розвитку: не визначені повноваження та ступень відповідальності суб’єктів регіональної політики, не врегульовані належним чином міжбюджетні відносини центра та регіонів. У цьому зв’язку пропонуються заходи щодо зняття визначеного протиріччя: встановлення чіткого розподілу повноважень між центральною і регіональною владою, що підвищить рівень відповідальності за витрати фінансових коштів; розширення повноважень місцевої влади в рамках існуючої системи оподаткування з основних податків (податок на прибуток, податок на додану вартість, т.і.), що суттєво вплине на розмір доходів місцевих бюджетів; створення ефективної системи контролю за витратами цих коштів. На підставі аналізу зарубіжного досвіду (передусім досвіду Угорщини) доводиться також, що переносувладнихта фінансових повноважень з центру в регіони повинна обов’язково передувати всеохоплююча професійна підготовка та перепідготовка кадрів держслужбовців в регіонах, у відповідності з критеріями, що відповідають євростандартам.
10. Виявлено, що успіхи і недоліки регіонального розвитку України як необхідної умови її інтеграції в ЄС, залежать не тільки винятково від економічних факторів. Вони все зростаючою мірою обумовлюються і суб’єктивними факторами: соціально-політичною активністю населення, відношенням до реформ регіональних еліт, боротьбою з корупцією і т.п., тому перспектива регіоналізації України в європейський економічний простір визначається автором як амбівалентна.
11. На підставі комплексного підходу до розгляду історичних, соціально-економічних та організаційно-правових умов просторового розвитку України розроблено багатоваріантний прогноз регіонального розвитку нашої держави з урахуванням перспектив її інтеграції в європейський економічний простір.