Воскобійник Юрій Павлович. Організація та ефективність біржової торгівлі сільскогосподарською продукцією в Україні

Короткий опис

Воскобійник Юрій Павлович. Організація та ефективність біржової торгівлі сільскогосподарською продукцією в Україні : дис... канд. екон. наук: 08.00.03 / Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН. — К., 2007. — 221арк. — Бібліогр.: арк. 179-192

Воскобійник Ю.П. Організація та ефективність біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Національний науковий центр Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2007.
У дисертації узагальнено теоретичні засади формування і ефективного функціонування біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, розкрито сутність і економічний зміст категорії товарна біржа”.
Оцінено сучасний стан та визначено фактори, які зумовлюють неефективне функціонування біржового аграрного ринку в Україні. Визначено вплив законодавчого та нормативно-правового забезпечення на діяльність товарних бірж.
Запропоновано методику визначення інституційної ефективності біржової торгівлі. Розроблено стратегію розвитку біржового аграрного ринку України, та науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення механізму біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні. Запропоновано новий механізм здійснення інтервенцій та визначено перспективи біржової діяльності на аграрному ринку України.

Узагальнення теоретичних засад формування та функціонування біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією дозволило розкрити економічну сутність та уточнити зміст поняття товарна біржа” як організованого, постійно діючого ринку масових, стандартизованих, замінних товарів та товарних деривативів, на якому в умовах вільної конкуренції формуються ціни, здійснюється їх котирування, забезпечується деперсоніфікація й публічність торгу та зниження трансакційних витрат;
Становлення біржової торгівлі у світі відбувалося з ініціативи купців (спочатку брокери, потім біржі), а її подальший розвиток та удосконалення був обумовлений потребами економіки країни і здійснювався одночасно з її ростом. В Україні ж відродження товарних бірж відбувалося штучно (спочатку біржі, потім брокери) в період різкого спаду економіки, за відсутності єдиного правового поля, що породило безліч негативних проявів у діяльності товарних бірж. В Україні сформувалися біржі, які відображають умови економіки перехідного періоду і мають українську специфіку за формами створення, кількістю, територіальним розміщенням, характером функціонування, структурою реалізованих товарів тощо.
На початок 2006 року в Україні було зареєстровано 467 товарних, ресурсних, аграрних, бірж нерухомості та інших бірж, більшість з яких мають надзвичайно малі обсяги укладених угод або взагалі не працюють. Біржовий аграрний ринок представляють 402 біржі, які штучно розділені на три окремі ринки: перший акредитовані Мінагрополітики товарні біржі, які мають право здійснювати експортні операції з зерном; другий одна державна Аграрна біржа, на якій Аграрний фонд здійснює політику цінового регулювання і третій всі інші біржі (універсальні, товарні та товарно-сировинні, агропромислові) загальною кількістю 361, які функціонують як звичайні торгово-посередницькі структури не маючи нічого спільного з біржовою діяльністю. Хаотичне, не виправдане ні станом економіки, ні станом аграрного ринку розмноження” товарних бірж, кожна з яких діє автономно за власними правилами (які інколи істотно відрізняються), унеможливлює ефективне проведення цінової політики та регулювання біржової діяльності і в подальшому може призвести до стагнації всієї біржової торгівлі.
У 2006 році на товарних біржах України було укладено 4706 угод на загальну суму 11,9 млрд гривень, що становить майже 50 % вартості біржового обороту країни (включаючи фондові та валютні біржі). Проте така кількість біржових угод забезпечена штучно, шляхом реєстрації експортних контрактів, укладених на позабіржовому ринку за заздалегідь задекларованими цінами, без проведення торгів у реальному конкурентному середовищі, коли ціна встановлюється на основі балансу попиту і пропозицій, адже фактично товаровиробники через біржі продають лише 0,1-0,2 % від загального обсягу реалізованої продукції. Спрямування своєї діяльності виключно на реєстрацію експортних угод докорінно змінює функції товарних бірж, перетворюючи їх у звичайних гуртових посередників та віддаляючи від аналогів, що діють в інших країнах.
Аграрна біржа нездатна адекватно відповісти на вимоги, які постають перед українським біржовим ринком, і сприяти розвитку біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, оскільки механізм створення такої біржі та принципи її функціонування не відповідають загальноприйнятій світовій практиці організації біржової торгівлі й цінового регулювання, що вказує на безперспективність створення цієї біржі.
Відсутність законодавчо встановлених правил поведінки на біржовому ринку та прийняття численних нормативно-правових актів одні з яких сприяли розвитку біржової торгівлі, а інші, навпаки, запроваджували обмеження, які загрожували існуванню біржової діяльності, свідчить про відсутність в Україні послідовного й ефективного державного регулювання біржової діяльності. Однак, як свідчить світовий досвід, конкурентна біржова торгівля не може бути саморегульованою, оскільки стає вразливою до неринкової поведінки й маніпулювання з боку великих гравців, що призводить до монополізації ринку.
Неефективне функціонування біржового аграрного ринку зумовлено як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. До об’єктивних відносяться: відсутність державного контролю за діяльністю бірж; недосконалість законодавства, що регулює біржову діяльність; необґрунтовано велика кількість бірж; відсутність розрахунково-клірингової палати (законодавчо не врегульовано питання щодо її організації та функціонування); відсутність торгівлі ф’ючерсними контрактами й опціонами; нестача належного інформаційного забезпечення (передусім сільськогосподарських товаровиробників). Суб’єктивні: відсутність реальних передумов для створення бірж на початку дев’яностих років ХХ ст.; небажання виробників і посередників вести чесну прозору торгівлю; відсутність необхідних знань і недостатня поінформованість сільськогосподарських товаровиробників щодо технології та переваг біржової діяльності.
Для сільськогосподарських товаровиробників біржова торгівля є досить ефективною і дозволяє отримати значний інституційний ефект (у 2005 р. товаровиробники від продажу зернових на біржі мали можливість отримати додатково в середньому від 7,9 до 43,2 грн/т залежно від виду угод та умов поставок), однак на практиці, внаслідок різних обставин, селяни не мають можливості скористатися перевагами біржової торгівлі, що спричиняє значні фінансові втрати (за розрахунками, у 2005 р. ці втрати становили 557,4 млн грн)
Аграрний фонд не виконує покладені на нього функції і не здатний забезпечити цінову стабілізацію аграрного ринку. Механізм проведення державних інтервенцій недосконалий і потребує величезних витрат держбюджету. Тому нами з метою удосконалення державного цінового регулювання ринку запропоновано новий підхід до інтервенцій, який ґрунтується на концепції використання форвардів без поставки” і в основі якого лежить принцип відшкодування цінових різниць.
Подальший розвиток біржового аграрного ринку повинен відбуватися у напрямку створення Єдиної біржової системи в Україні, для чого необхідно: оптимізувати кількість бірж; забезпечити ефективне регулювання біржової діяльності; прийняти нову редакцію Закону України Про товарну біржу”, в якому, зокрема, передбачити створення державного регулятора біржового товарного ринку та розрахунково-клірингових установ; запровадити торгівлю ф’ючерсними контрактами, опціонами та складськими свідоцтвами; покращити систему моніторингу кон’юнктури біржового аграрного ринку й інформаційного забезпечення його учасників, особливо виробників зерна, зробити його регулярним і висвітлювати котирування не лише фактичних біржових цін, а й прогноз на наступні місяці; розробити і запровадити систему економічних заходів, спрямованих на стимулювання виробників до реалізації сільськогосподарської продукції через прозорі процедури біржового аграрного ринку; забезпечити розвиток сільськогосподарської виробничо-збутової кооперації.