ВПЛИВ ГУСИТСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА ІНСТИТУЦІЙНІ ТА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В ЧЕСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ XІV - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVI СТ.

Короткий опис

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

Кубай Інна Михайлівна

УДК: 323.272 (437) 1378/1526”

ВПЛИВ ГУСИТСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА ІНСТИТУЦІЙНІ ТА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В ЧЕСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ XІV - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVI СТ.

Спеціальність 23.00.02 політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Макар Юрій Іванович
доктор історичних наук, професор

Чернівці 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

12

1.1.

Класифікація теоретичних підходів щодо базових понять та політичних процесів у Чехії наприкінці XІV у першій половині XVI ст.

12

1.2.

Стан наукової розробки теми та джерельна база дослідження

31

РОЗДІЛ 2

ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ І СКЛАДОВІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ ЧЕХІЇ

45

2.1.

Характеристика та аналіз головних напрямків розвитку суспільного та політичного устрою Чехії догуситського періоду

45

2.2.

Місце гуситської революції у процесі легалізації станово-представницької моделі організації державної влади

66

РОЗДІЛ 3

ВПЛИВ ГУСИТСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ ПРОЦЕСИ У ЧЕСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ТА ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЧЕСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ” МОНАРХІЇ

82

3.1.

Процес, закономірності становлення та еволюція концепції національної” монархії в чеській суспільно-політичній думці

82

3.2.

Проблема ретроспективного аналізу правління гуситського короля Їржі з Подєбрад

100

РОЗДІЛ 4

СТРУКТУРА І ФУНКЦІОНУВАННЯ СТАНОВО-ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ МОНАРХІЇ У ЗЕМЛЯХ ЧЕСЬКОЇ КОРОНИ ДО ПРИХОДУ ГАБСБУРГІВ

122

4.1.

Склад і головні елементи станової організації суспільства у погуситській Чехії та Моравії

122

4.2.

Проблема представництва станів та їх боротьба за контроль над політичними інституціями у чеській державі

140

ВИСНОВКИ

157

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

168

ДОДАТКИ

202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

AČ

Чеський архів

AUC-HUCP

Збірник Карлового університету-Історія Карлового університету

ČČH

Чеський історичний часопис

ČMM

Часопис моравської матиці

ČSAV

Чехословацька Академія Наук

ČsČH

Чехословацький історичний часопис

DPr

Празькі документи

HD

Історична демографія

JSH

Південночеський історичний збірник

LF

Філологічні записки

MHB

Середньовічна історія Богемії

SAP

Збірник архівних праць

SH

Історичний збірник

SPFFBU

Збірник праць філософського факультету

ÚSH

Устецький історичний збірник

ZHF

Журнал історичних досліджень

ЦСЄ

Центрально-Східна Європа

ВСТУП

Актуальність теми дослідження Гуситська революція каталізувала процес оформлення та визначення основних політичних інституцій, правових структур для задоволення нових суспільних вимог, які проявилися в Чехії внаслідок перебігу подій кінця XІV першої половини XVI ст. На початковому етапі свого розвитку гуситська революція мала релігійно-протестний характер, однак пізніше переросла у загальнонаціональну революцію, яка охопила всі суспільні верстви країни та сфери її життєдіяльності. Внаслідок цього складного трансформаційно-інституційного процесу було сформовано не тільки нову владну політичну структуру, але й адаптовано до неї всі чинні компоненти. Результатом перманентності, пересікання, а також взаємної зумовленості цих процесів стало виникнення складної конструкції інституційних відносин, за посередництва якої реалізувалося право громадян на участь у політичному житті суспільства.
Гуситська революція принесла з собою інституційні перетворення, які стосувалися не лише перерозподілу повноважень та політичної відповідальності, але й механізму формування представницьких органів влади. Так, із централізованої консервативної держави другої половини XIV ст. у якій вся повнота влади в країні зосереджувалася у руках короля, землі Чеської корони XV першої половини XVI ст. представляли собою цілком іншу картину. На перший план тепер вийшли станові громади, переважно вища шляхта, яка безпосередньо за посередництва своїх інститутів здійснювала виконавчу, законодавчу та судову владу в чеській державі. Пізніше ряд вчених надасть означення такому суспільно-політичному укладу держави, а саме станово- представницька монархія.
Разом з тим, зазначимо, що процес становлення в Чехії станово-представницької монархії мав свої особливості та національне забарвлення. Як уже було сказано вище, гуситська революція мала не тільки релігійний, соціальний, політичний, але також і національний характер. Після смерті останнього представника з династії Люксембургів Сигізмунда (1419-1437 рр.) перед чеською знаттю постала проблема вибору нового глави держави: запрошення на престол одного із представників зарубіжних династій означало б втрату здобутих позицій та привілеїв тому ставка була зроблена на користь домашнього короля. Главою чеської держави обрали місцевого впливового шляхтича Їржі з Подєбрад (1458-1471 рр.), з правлінням якого вчені пов’язують становлення у Чехії національної” монархії, як проміжного варіанту станово-представницької монархії. Дана подія мала також вагоме значення для етнонаціональних процесів у чеських землях того часу. Гостре міжнаціональне протистояння між чехами та німцями, яке досягло своєї кульмінації саме під час революції, консолідувало практично всі верстви чеського населення та винесло на передній план процес формування титульної нації чехів, на базі гуситської релігії, чеської мови й культури. Вибір найвищого джерела влади в державі з середовища чехів не тільки закріпив здобутки гуситської революції, а й в етнонаціональному плані став важливим форпостом для продовження та завершення процесів формування чеської нації у більш пізній період часу. Таким чином, в основу запропонованого дослідження покладено вплив гуситської революції на процес утвердження станово-представницької монархії з яскраво окресленим національним забарвленням як важливої складової чеського політичного процесу. Його аналіз є актуальним щонайменше з трьох причин: по-перше, він надасть змогу скласти цілісне уявлення про реальне становлення сучасної політичної системи Чехії. Адже, станово-представницька монархія стала останньою формою правління, при якій чеська знать відігравала основну роль в управлінні державою перед тим як Чехія надовго увійшла до складу Габсбурзької імперії та втратила свою незалежність аж до 1918 р.; по-друге, детальне вивчення приходу до влади та особливостей правління Їржі з Подєбрад дозволить наглядно прослідкувати картину розвитку етнонаціональних бумів” не тільки в Чехії, але й інших країнах ЦСЄ; по-третє, авторка сподівається, що її дослідження створить прецедент для доповнення теоретичних концепцій політичної науки. Оскільки, протягом останніх десятиліть однією з її домінуючих тенденцій можна назвати спробу класифікації існуючих підходів щодо визначення політичного процесу й розробки універсальної концепції зміни та розвитку політичної системи.
Незважаючи на окремі вагомі праці, присвячені проблемам саме гуситської революції, ступінь вивчення проблематики обраного дисертаційного дослідження в українській не тільки політичній, але й загалом суспільствознавчій науці можна оцінити як недостатній, що актуалізує значення її наукового аналізу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної наукової теми, яка розробляється кафедрою міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича під назвою „Проблеми соціально-політичної історії та міжнародних відносин у сучасному світі” (номер державної реєстрації 0103U004367).
Мета і завдання дослідження Авторкою поставлено за мету всебічно вивчити процес впливу гуситської революції на інституційні та етнонаціональні процеси в Чехії, зокрема становлення та розвиток станово-представницької монархії, а також її проміжного варіанту національної” монархії в чеських землях наприкінці XІV у першій половині XVI ст.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
оцінити ступінь наукової розробки теми та систематизувати основні теоретико-методологічні підходи сучасної політичної науки щодо проблеми інституційних та етнонаціональних процесів у державі;
охарактеризувати головні напрямки розвитку державного та суспільного устрою Чехії напередодні гуситської революції, а також після її завершення;
дослідити основні ідейно-концептуальні засади формування національної” та станово-представницької монархії в Чехії;
простежити етнонаціональні процеси в чеських землях вказаного періоду;
оцінити правління гуситського короля Їржі з Подєбрад;
проаналізувати структуру й головні елементи станової організації суспільства в погуситській Чехії та Моравії;
дослідити рівень представництва станів у тогочасних владних структурах та їхню боротьбу за контроль над політичними інституціями в чеських землях;
розкрити особливості організації станово-представницької монархії в Чехії.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає внутрішня та зовнішня політика чеської держави доби Пізнього Середньовіччя.
Предметом дослідження є процес впливу гуситської революції на інституційні та етнонаціональні процеси в чеських землях наприкінці XІV у першій половині XVI ст.
Хронологічні рамки роботи визначені у часовому проміжку між 1378 і 1526 рр. Нижня хронологічна межа зумовлена приходом до влади сина Карла IV (1346-1378 рр.) Вацлава IV (1378-1419 рр.), з правлінням якого, у відкритій формі, розпочався процес децентралізації державної влади в країні; досягли свого апогею міжетнічні зіткнення чехів та німців, а також розпочався перший період гуситської революції.
Верхня хронологічна межа дослідження обумовлена з огляду на необхідність підведення межі під розглядом становлення в Чехії станово-представницької монархії, оскільки станом на 1526 р. дана форма правління остаточно викристалізувалася та успішно функціонувала.
Методологічною основою дослідження стало поєднання наукових підходів, методів та принципів, які дали змогу комплексно та всебічно дослідити вплив гуситської революції на становлення станово-представницької монархії та розвиток етнонаціональних процесів у Чехії. Зокрема звернення авторкою до системного та міждисциплінарного підходів уможливили проведення всебічного аналізу означених проблем. За допомогою системного підходу був здійснений комплексний розгляд процесу впливу гуситської революції на становлення станово-представницької монархії, а також проаналізована взаємодія факторів розвитку та зміни етнонаціональних процесів у чеських землях до- і післягуситського періоду. Міждисциплінарний підхід спонукав дисертантку розширити коло джерел дослідження та вивчити вплив гуситства у різних політичних аспектах життєдіяльності суспільства.
Для досягнення визначеної у дисертації мети та розв’язання окреслених завдань, у роботі використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Загальнонаукові методи застосовувалися при виявленні емпіричних фактів, їх систематизації, аналізі та узагальненні. З-поміж спеціальних методів дослідження авторка використала інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізувалася тогочасна діяльність держави. Широко використовувався метод компаративістики, необхідний для визначення взаємозв’язку між факторами активізації станового елементу в політичній системі чеської держави і реальним його втіленням у життя. Використано й метод політичної біфуркації, який дозволив проаналізувати стан чеської політичної системи наприкінці XIV ст. і гуситську революцію, завдяки якій відбулися докорінні зміни й сформувалися нові політичні інститути та етнонаціональне середовище у суспільстві. Водночас застосовано низку спеціальних методів, зокрема таких як статистичний та ретроспективний.
Слід зазначити, що теоретико-методологічні підходи до пізнання зазначеної теми визначені специфікою об’єкта та предмета дослідження. Виходячи з цього, у роботі застосовано ефективні при вивченні та аналізі суспільно-політичної сфери загальні принципи наукового пізнання: принцип історизму, детермінізму, конкретності, об’єктивності, комплексний підхід до вивчення проблеми.
Наукова новизна результатів дослідження. У дисертації за допомогою методів та інструментарію політичної науки:
вперше: у вітчизняній науці здійснено системний політологічний аналіз інституційних та етнонаціональних процесів у чеських землях кінця XIV першої половини XVI ст. крізь призму вирішального впливу на них гуситської революції;
удосконалено:
вивчення, опираючись на метод політичної біфуркації, докорінних змін політичного та державного ладу Чехії післягуситського періоду;
науковий аналіз процесу здобуття чехами політичного контролю над державними інститутами в рамках національної” і станово-представницької монархії;
теоретичне обґрунтування специфіки структури та функціонування станово-представницької монархії в Чехії.
співставлення особливостей ідейно-концептуальних засад формування національної” та станово-представницької монархії у чеських землях в даний період часу;
дістало подальшого розвитку:
дослідження положення про взаємну зумовленість соціально-економічної ситуації, ідеологічних засад, суспільно-політичних чинників та їхнього впливу на процес оформлення станової організації суспільства в погуситській Чехії та Моравії;
створення цілісної концепції формування станово-представницької монархії у Чехії;
обґрунтування важливості гуситської революції для легалізації концепції національної” монархії та станово-представницької моделі організації державної влади у чеських землях XV початку XVI ст.
Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною і полягає в тому, що сформульовані у дисертації висновки та положення безпосередньо можна застосувати з науково-дослідною, навчальною і прикладною метою. Зокрема, матеріали та результати дослідження можуть бути придатними для підготовки узагальнюючих праць із теоретичних й прикладних питань розвитку політичних інститутів і процесів на теренах ЦСЄ. Робота може мати практичне значення для аналітиків, працівників владних структур, зацікавлених суб’єктів політики, оскільки містить висновки, які безпосередньо відображають досвід Чехії у поетапному зародженні та вирішенні внутрішньополітичного конфлікту на прикладі певного проміжку часу. Окремі положення дослідження можуть використовуватися також при аналізі етнополітичних і міжнаціональних конфліктів, оскільки як доводить світова практика, саме при цьому виді конфлікту обов’язково присутня своя історична ретроспектива. Саме тому, під час прогнозування етнополітичних конфліктів значне місце займає аналіз його причин, сутності та еволюції.
Результати дисертаційного дослідження можуть знайти належне застосування в навчальному процесі у вищій школі при розробці програм нормативних лекційних та спеціальних курсів з політології, політичної історії, всесвітньої історії, а також при розробці методичних і навчальних посібників, аналітичних доповідей тощо.
Апробація результатів дисертації. Робота пройшла апробацію на засіданнях кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні ідеї та окремі положення дисертаційного дослідження викладені у доповідях на міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: IІ міжнародна наукова конференція „Збройні сили України: історія та сучасність” (2930.03.2006р., м. Львів), міжнародна науково-практична конференція молодих учених, присвячена 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. (березень 2007 р., м. Київ), ІV міжнародна наукова конференція Кайндлівські читання” (16-17.05.2007 р., м. Чернівці ), І конгрес закордонних дослідників історії Польщі (28-30.06.2007 р, м. Краків (Польща)), V міжнародна наукова конференція Кайндлівські читання” (16-17.05.2008 р., м. Чернівці ); ІV міжнародна науково-теоретична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (16.04.2008 р., м. Тернопіль) тощо.
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення, результати, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення у восьми публікаціях, чотири із яких надруковані у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.
Структура дисертації. Мета і завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків (167 сторінок), списку використаних джерел (401 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи 203 ст.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі об’єктивного і комплексного аналізу теоретико-методологічних підходів сучасної політичної науки щодо проблеми інституційних та етнонаціональних процесів в державі, стану наукової розробки та джерельної бази дослідження автором була здійсненна спроба вивчити проблеми впливу гуситської революції на інституційні та етнонаціональні процеси в чеських землях кінця XIV першої половини XVI ст. Слід зазначити, що в даному контексті найбільша увага приділялася етапам становлення та розвитку станово-представницької монархії, а також її проміжного варіанту національної” монархії Їржі з Подєбрад.
Політико-правове об’єднання земель Чеської корони з центром у м. Празі було створене багатьма поколіннями чеських королів з династії Пржемисловичів та Люксембургів. Однак свого золотого віку” вони досягли за правління Карла IV. Карл IV був не тільки неперсічною особистістю, талановитим державним діячем, але й далекоглядним політиком, який бачив запоруку процвітання Чехії у централізованій монархії. Незважаючи на те, що в політичній сфері Корона була репрезентована та створена на за участі короля та шляхти монарх залишався єдиним носієм легітимної і фактичної влади в країні. Його могутність базувалася на великій економічній базі, що включала в себе безпосередні володіння правителя, особисті регалії і королівські міста з яких він отримував податки.
Головними інструментами, за допомогою яких чеська шляхта могла обмежити владні повноваження королів були інститут виборів та пов’язані з ним виборчі капітуляції, що відображали міру готовності нового правителя заради трону обмежити масштаби своєї політичної влади в державі. Ще з дохристиянської доби в чеських землях міцно вкоренилася звичка підтверджувати легітимність новообраного правителя, який підписав виборчі капітуляції на зібранні вільних громадян, шляхом відкритого голосування. У разі вимирання правлячої династії, аристократичні верстви суспільства залишали за собою право обирати короля на їх власний розсуд. Також, важливим фактором для зростання політичної могутності чеської шляхти була участь її представників в усіх найважливіших тогочасних законодавчих та виконавчих органах держави, а саме земському і генеральному сеймах, земському і придворному судах, королівській раді тощо. Незважаючи на те, що чиновники земських установ призначалися королем або маркграфом (Моравія), вони мали звітувати перед земською общиною.
Міське самоуправління у королівських містах напередодні гусистької революції знаходилося під контролем короля, який підтримував їхній розвиток привілеями. Основою міського самоуправління було судове право та міська рада. Представник монарха (рихтарж) засідав у суді і напрацьовував рішення, однак їх затвердження залежало від присяжних запропонованих містом й одобрених королем. Поступово міська рада отримала провідну роль в міському самоуправлінні і відтіснила на другий план рихтаржа. У підневільних містах вищою управлінською інстанцією вважався їх власник.
Починаючи з другої половини XIV ст. в країні почали наглядно проявлятися економічні та соціальні проблеми, які значним чином вплинув на її політичну систему. Після смерті Карла IV на престол вступив його син Вацлав IV. Слабкість королівської влади Вацлава, а також його орієнтація на нижчу шляхту, викликали невдоволення вищої шляхти політичні амбіції якої були високими, що призвело до відкритої конфронтації між ними. У чеських землях виникла потужна шляхетська опозиція, яку підтримав моравський маркграф Йошт і угорський король Сигізмунд Люкспембургзький. Панський союз неодноразово ув’язнював Вацлава для того, щоб він задовільнив їхні вимоги. Незважаючи на те, що силами окремих прихильників він був звільнений, Чехія вступала у XV ст. із яскраво вираженою слабкою королівською владою та напротивагу їй, зростаючою роллю шляхти та міст.
Майже до кінця XIV ст. побудова та функціонування суспільних відносин в Чехії, як і більшості середньовічних держав базувалася на основі моделі три поділу суспільства”. Повною мірою теорія три поділу суспільства” була поставлена під сумнів наприкінці XIV на початку XV ст., коли до політичного життя держави долучилася нова верства населення міщанство. Теорія три поділу” була актуальною для ранньоаграрного суспільства і не враховувала виникнення нових економічних і політичних центрів, якими поступово стали міста, а також тієї ролі, яку вони почали відігравати в політичній системі Чехії (участь окремих представників королівських міст в земських сеймах і деяких придворних інститутах). На зміну традиційній системі поділу населення в чеському соціумі у цей час, спостерігаються елементи формування закритої станової організації суспільства. До привілейованих консолідованих верств країни належали верхівка шляхти та церковних прелатів. У другій половині XIV ст. церква перетворилася на багатого феодала-поміщика і швидко завершила свій інституційний розвиток у чеській державі. Здавалося б ніщо не заважало сформувати духовенству окремий стан. Однак багатство церкви та її втручання у боротьбу за світську владу похитнули авторитет кліру в суспільстві. У країні розпочався рух за реформу та очищення церкви, який остаточно завадив сформуватися духовенсту в окремий стан. У догуситський період, незважаючи на своє привілейоване суспільне становище, не вдалося остаточно сформувати закритий стан і представникам вищої шляхти, оскільки попри всі формальні труднощі перейти із рицаря в пани було можливо.
Соціально мобільною, але сильно роздрібненою і політично слабкою залишалася сусіпільна верства представників нижчої шляхти й міщанства. Попри спільність дій під час визволення короля Вацлава IV з полону, а також наявність міцних економічних взаємозв’язків міщанство, як і нижча шляхта не зуміли об’єднатися в потужну консолідовану політичну силу, якою була вища шляхта та духовенство. Саме тому, говорити про те, що даний процес завершився в догуситський період було б невірно. Швидше за все в XV ст. Чехія увійшла з незавершеною становою організацією суспільства, яку суттєвим чином пришвидшила гуситська революція.
Гуситська революція стала найвищою точкою біфуркаційного політичного процесу в пізньосередньовічній історії Чехії. Провідні дослідники-гуситологи до сьогоднішнього дня сперечаються та ведуть наукові дискусії стосовно природи її походження. В основному серед наукових кіл є найпоширенішими три точки зору, які безпосередньо стосуються причин виникнення революції: перша гуситська революція стала частиною загальноєвропейської кризи, що вперше проявилася в Чехії; друга дані події є всього лише проявом специфічних умов властивих виключно чеським землям вказаного періоду, третя землі Чеської корони у XV ст. пережили не тільки власну реформацію, а й національну революцію, яка стала джерелом натхнення для чеської демократичної традиції XIX і XX століть. Доречно згадати, що науковці не сперечаються тільки в одному випадку важка суспільно-політична, економічна, релігійна, кліматична, демографічна ситуація в якій опинилася Чехія на початку XV ст. спричинила події, що докорінно змінили розвиток держави у всіх її напрямках. Особливо наглядно її наслідки відобразилися у суспільно-політичних процесах того часу. З гуситських десятиліть країна вийшла докорінно трансформованою. Влада короля Чехії була значно обмежена. Він втратив більшу частину земель, замків й іншого майна, які йому раніше належали, а з ними і свої фінансові та військові привілеї. Також шляхтою і містами були захоплені земельні багатства церкви. Позбавлення права вищої церковної ієрархії брати учать в управлінні Чеським королівством прискорили тенденцій формування в окремі стани панства, рицарства і міщанства. Міста отримали представництво в сеймі і державних установах, звільнилися від адміністративного й політичного контролю короля і феодалів, самі почали вирішувати проблему вибору ради і рихтаржа. Нижча шляхта отримала значну кількість місць у сеймі, органах державного управління, оформилася в окемий політичний стан. Вища шляхта у післягуситський період присвоїла собі найбільше церковного секуляризованого майна. Найбагатші панські роди посилились настільки, що кожний з них міг конкурувати в політичній могутності з королем.
Гуситська революція вплинула не тільки на завершення формування станового суспільства, але й відіграла велику роль в процесі легалізації станово-представницької моделі організації державної влади. Чехи упродовж покоління позбавлені монарха, звернулася до самоврядування. Зокрема, чи не найбільшим досягненням революції стало винесення на передній план нового верховного інституту держави гуситського сейму (пізніше земського сейму), де окрім законодавчих ініціатив, відбувалося мирне вирішення конфліктів між суспільними прошарками, а також здійснювалося затвердження кандидатури короля. Верховним юридичним органом став земський суд. Завдяки розширенню комунікаційних можливостей і розвитку організаційних структур у політичній сфері королівська рада отримала мождивість здійснювати контролюючі і рекомндаційні функції в державі по відношенню до короля. Монарх прагнув заповнити раду своїми прихильниками, тому її склад часто змінювався. Однак основні позиції після завершення революції в сеймі, королівській раді і земському суді відігравали тепер уже стани. Таким чином, сказане дозволяє зробити наступні висновки, що події та результати гуситської революції мали велике значення для модернізації суспільно-політичного устрою в чеських землях XV ст.
Процес становлення в чеській державі станово-представницької монархії мав свої особливості та національне забарвлення. У XIII ст. Чехія зазнала процесу колонізації, головним чином, зі сторони свого німецького сусіда. Знать німецького походження, яка поселялися на її території принесла з собою не тільки модерні нововведення у сфері народного господарства, але й поступово витіснила своїх чеських конкурентів з політичної арени займаючи усі найважливіші посади в державі. Саме тому, етнонаціональна ситуація в тогочасній Чехії характеризувалася гострим міжнаціональним протистоянням чехів та німців, яке досягло своєї кульмінації саме під час революції. Внаслідок гуситської революції значна частина чеської шляхти позбавилась німецького впливу і почала індентифікувати себе перш за все за релігійною та мовною ознаками. Важливим досягненням гуситської революції для етнонаціональних процесів в чеських землях цього періоду стало також розширення концепції політичної нації Чехії, внаслідок зарахування до неї міщан. Вона консолідувала практично усі верстви чеського населення та винесла на передній план процес створення чеської титульної нації на базі гуситської релігії, чеської мови, культури і, що найголовніше, національного” короля. Після смерті останнього представника з династії Люксембургів Сигізмунда перед чеським населенням постала дилема вибору короля, який би у першу чергу захистив усі здобутки революції. Зрозуміло, що повною мірою дані прагення міг реалізувати монарх, що сповідував утраквізм і добре розбирався у суспільно-політичній ситуації в державі. Після гуситських воєн у чеських землях панував повний хаос. Підсилювала внутрішьнополітичну кризу міжнародна блокада Чехії європейськими країнами, які знаходилися у хороших стосунках з папством. Саме тому до влади прийщов виходець із впливового місцевого шляхетського роду Їржі з Подєбрад. Період його правління вчені пов’язують зі становлення у Чехії національної” монархії, як проміжного варіанту станово-представницької монархії.
Встановленню в Чехії національної” монархії передувала розробка цього питання на теоретичному рівні, яка відобразилася у працях як зарубіжних, так і чеських тогочасних мислителів. Зокрема теоретичні припущення щодо можливості вибору правителя з суспільних верств, які не можуть за династичним правом посісти престол розглядали у своїх працях Фома Аквінський, Марсилій з Падуа, В. Вікліф, тощо. Концепція вибору національного” короля та встановлення національної” монархії вперше з’являється в якості складової частина гуситської політичної думки у працях Мікулаша з Гусі та Якоба з Стржібра. У їхній інтерпретації образу правителя Чехії домінує в першу чергу, релігійний аспект оборони утраквістського віросповідання, яку може здійснювати тільки король-гусит. Чималу роль серед ідейних засад формування національної” монархії в Чехії відіграла творчість Яна Гуса. Зокрема його трактат під назвою Чеський правопис” Гусова орфографія сприяла поширенню чеської літературної мови на адміністративну і дипломатичну практику того часу.
Незважаючи на те, що концепція національної” монархії залишалася довгий час маргінальною справою політичного життя Чехії, тенденції до її реалізації не були поодинокими у європейському співтоваристві XV ст. Чеська національна” монархія, окрім ідейних засад мала цілий ряд схожих концептуальних закономірностей із національними” монархіями в Угорщині та Швеції. По-перше, виникненню монархій, що претендували на термін національна” передувала криза в суспільно-політичному житті країни та прагнення її подолати. По-друге, в даних державах вимирала правляча династія або приналежні до неї гілки. По-третє, встановленню національної” монархії передувала значна політична активність нижчих прошарків населення, а у випадку необхідності і непривілейованих верств суспільства. По-четверте, кандидат, який претендував на престол мусів бути харизматичним лідером, а також займати провідне політичне й економічне становище серед вищої шляхти. Саме ідеальна відповідність таким вимогам привила до влади у 1458 р. Їржі з Подєбрад. Вибір найвищого джерела влади в державі з середовища чехів закріпив здобутки гуситської революції в політичному і етнонаціональному плані, ставши важливим форпостом для продовження та завершення процесів формування чеської нації у більш пізній період часу.
В гуситствознавчій науці період правління Їржі з Подєбрад викликає наукові дискусії не тільки щодо назви національна” монархія, але й сама політична діяльність короля отримала неоднозначні оцінки та судження. Проведений нами аналіз внутрішньої та зовнішньої політики Їржі з Подєбрад приводить до думки, що політична стратегія гуситського короля, незважаючи на свої недоліки та переваги стала відповіддю на вимоги тих політичних реалій, які склалися в Чехії після закінчення гуситської революції. Специфічною особливість чеської держави XV початку XVI ст. було двовір’я, яке базувалося на Базельських та Їглавських компактатах, що стали основним земським законом Чехії і Моравії того часу. Додержання Їглавських домовленостей передбачало, насамперед, у своєму змістовно-сутнісному наповненні мирне співіснування каліхстинської більшості з католицькою меншістю. Стабільність у релігійній сфері була своєрідною константою, що позитивно впливала на відносини в політичній та економічній сферах. Саме тому, Їржі з Подєбрад під час втілення в життя своєї політичної концепції розвитку держави, на перше місце виносив принцип релігійної віротерпимості своїх підданих. При вирішенні будь-яких внутрішньодержавних проблем він намагався діяти з позиції короля народу подвійної віри”, рахуючись як із католиками, так і каліхстинцями.
У 1462 р. папа римський скасував чинність Базельських компактатів і над чеською державою нависла загроза нових хрестових походів. Для захисту поглядів та переконань своїх підданих, Їржі з Подєбрад наніс попереджувальний удар у формі Хартії всезагальної мирної організації європейських держав”. Король запропонував Європі заключити міжнародну багатосторонню угоду, основними цілями якої було мирне вирішення конфліктів між державами та створення наднаціонального органу, що опікувався б збереженням принципів миру й колективної безпеки. Даний документ побачив світ приблизно у 1463 р. і був надісланий до ряду європейських країн. Однак, сенсаційний документ, в якому окреслювалися засади міжнародної організації миру, що залишалася утопією аж до XX ст. так і залишився всього лише нереалізаваним проектом. Європейські феодали до кінця не зрозуміли план запропонований на їхній розгляд дипломатичними місіями короля Їржі. Основною причиною відмови були перш за все побоювання санкцій зі сторони Риму. Таким чином, оцінюючи правління гуситського короля Їржі з Подєбрад, слід сказати, що в цілому воно мало позитивне значення для суспільно-політичного розвитку чеської держави XV ст. Політична лінія монарха передбачала посилення центральної влади, яка обмежувала діяльність панської опозиції, забезпечила безпеку держави та закріпила здобутки гуситської революції.
Гуситська революція пришвидшила процес створення в Чехії станово-представницької монархії. Дана форма держави була характерною для тогочасної Європи, зокрема, в Англії влада короля обмежувалася таким становим політичним інститутом як парламент, у Франції Генеральними штатами, в Німеччині рейхстагом, в Іспанії кортесами, в Польщі виборчим сеймом. Стсовно чеської держави, тут станово-представницька монархія мала свої деякі специфічні риси. Починаючи з гуситської революції аж до 1526 р. станові тенденції в Чехії та Моравії пройшли бурхливий розвиток. На початок XVI ст. в Чеському королівстві існувало три стани панський, рицарський, міщанський (у Моравії до цього переліку додавався стан духовенства), їхня сукупність утворювала станову громаду. Станові громади в обох землях отримали статус політико-правових суб’єктів і опинилися під законодавчою охороною. Так, коли до революційних подій та під час них, ще не існувало чіткої межі між вищою й нижчою шляхтою і містами, багатому рицарю чи міщанину можна було з легкість просунутися на вищий щабель суспільної драбини. На початок XVI ст. зробити це в Чехії було практично неможливо. У Моравії процес закриття станів завершився ще раніше приблизно в 80-х рр. XV ст. Форма держави, в якій монарх здійснював правління опираючись на привілейовані суспільні верстви дуже сильно відрізнялася від свого попереднього ранньофеодального варіанту. Король залишався верховним правителем свого краю (dominus terrae), однак важливі суспільно-політичні рішення, які стосувалися безпосередньо його мешканців повинні були обговорюватися тепер зі станами. Дуалістичне правління не носило стабільного характеру у здійсненні військової, адміністративної, фінансової та законодавчої влади, а в залежності від обставин більш авторитетною була влада або монарха, або станів.
У даний період часу головними політичними органами, які захищали права станів і обмежували повноваження королівської влади стали генеральний сейм, земські сейми, земські суди, королівська рада, а також верховні земські посади. Таким чином, можна з достатньою впевненістю сказати, що у першій половині XVI ст. організаційний розвиток станового суспільства було повністю завершено, оскільки виокремилися його головні елементи з власними інституціями.
Розквіт станово-представницької монархії в Чехії відбувся за правління Ягеллонської династії. Особливо яскраво це проявилося під час боротьби станів за представництво та контроль над політичними інституціями в землях Чеської корони. Загостренню даних суперечок у післягуситську епоху сприяв цілий комплекс причин до якого слід віднести: протидію королівській владі; переконання вищої шляхти щодо своєї привілейованості в управлінні державою у порівнянні з нищою шляхтою та містами; важке економічне становище в якому опинилися чеські землі після затяжної революції; формальне закриття кожного зі станів; нерівномірне станове комплектування штату земських чиновників; непостійний характер станових повноважень міст у політичній сфері; прагення кожного зі станів розширити станові права за рахунок іншого. Слід сказати, що політичні конфлікти між представниками чеського суспільства в основному відбувалися саме внаслідок прагення розширити свої права за рахунок один одного. Найбільш запеклим було протистояння між шляхтою та міщанством. Панство могло примиритися зі зростаючою політичною роллю рицарства, але бачити рівноцінного собі партнера за статусом в органах земського управління з середовища міщан було понад його сили. Міста виступали головним конкурентом шляхти не тільки в державному управлінні, а й у господарській діяльності. Тому починаючи з 1499 р. відбувалися регулярні з’їзди й консультації представників вищої і нижчої шляхти з приводу земського самоврядування в чеських землях. Врешті-решт вони принесли свої успіхи та вилились у Земський устрій Владислава” підписаний королем Владиславом у 1500 р. Даний документ закріпив існуючі привілеї шляхти та натомість суттєво обмежив участь представників міщанства у політичному житті країни, позбавивши його третього голосу в сеймі. Покращити свій статус містам у політичній та судочинній сфері вдалося в рамках Святоякубської та Святовацлавської угод, однак взамін міщанству довелося поступитися деякими своїми економічними свободами. Загалом слід сказати, що боротьба між шляхтою та міщанством на цьому етапі так і не була припинена, а продовжувалася практично аж до 1620 р.
Таким чином, для суспільно-політичного розвитку чеської держави кінця XV першої половини XVI ст. характерне послаблення королівської влади за рахунок зміцнення позицій станів і стабілізації станових інститутів, занепад політичного впливу духовенства, а також зростання міжстанової боротьби за контроль над політичними інституціями. Незважаючи на те, що в хронологічному розумінні станово-представницька монархія не проіснувала достатньо довго, однак вона залишила помітний слід в політичній історії сучасної Чехії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Опубліковані документи

1. Лаврентий из Бржезовой. Гуситская хроника. Режим доступу до документа: http://www.vostlit.info/Texts/rus/Laurentius/pred.phtml?id=776.
2. Устав Организации Объединенных Наций, 26 июня 1945 г.: [Хрестоматия по новейшей истории. Том 2. 1939-1945. Документы и материалы]. М.: Изд-во Социально-экономической литературы, 1960. C. 124-127.
3. Хрестоматия памятииков феодального государства и права стран Европы / [cocт. Гутнова Е.]. М.: Гос. изд. юр. лит. 1961. 600 c.
4. Хрестоматия по истории средних веков / [под ред. Сказкина С.Д.]. М., 1963: Издательство социально-экономической литературы. Т 2. 1963. С. 752.
5. Akty Jednoty bratrské / [ed. Bidlo J.]. Brno: Hist. komise při Matici moravské, 1915-1923 Díl. I-II. 1915-1923. 400 s.
6. Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích / [red. Kalousek J.]. Praha: Bursik & Kohout, 1844 Díl III. 1844. 628 s.
7. Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích. / [red. Palacký F.]. Praha: Kronbergra & Řiwnače, 1846 Díl IV. 1846. 610 s.
8. Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích. / [red. Palacký F.]. Praha: Fridrich Tempský, 1862. Díl V. 1862. 606 s.
9. Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích. / [red. Palacký F.]. Praha: Tiskem Knihtiskárny Dr. Edwarda Grkgra, 1872 Díl VI. 1872. 606 s.
10.Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích. / [red. Kalousek J.]. Praha: Bursik & Kohout, 1889 Díl IX. 1889. 611 s.
11.Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích I cizích. / [red. Kalousek J.]. Praha: Bursik & Kohout, 1890 Díl X. 1890. 612 s.
12.Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích. / [red. Kalousek J.]. Praha: Bursik & Kohout, 1897 Díl XVI. 1897. 612 s.
13.Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích. / [red. Kalousek J.]. Praha: Bursik & Kohout, 1910 Díl XIX. 1910. 610 s.
14.Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích. / [red. Friedrich G.]. Praha: Bursik & Kohout, 1915 Díl XXXII. 1915. 731 s.
15.Archiv Český. Staré písemné památky České i Moravské, sebrané z archivů domácích i cizích. / [red. Friedrich G.]. Praha: Bursik & Kohout, 1918 Díl XXXIII. 1918. 644 s.

Balbino Bohuslao. Epistome Historica rerum Bohemicarum / Balbino Bohuslao. Praga: Czernoch, 1677. 631 s.
Bajki, baśnie i bajdy ludu greckiego: antologia / [ed. Borowska J.]. Warszawa: Wydawnictwo DiG: OBTA, 2006 Cz. 1. 2006. 518 s.
Český dennik poselstva do Francie / vytiskl Palacký F. // Časopis musea českého. 1827. Sv. 1. S. 40-67.
Der Briefwechsel des Eneas Silvius Piccolomini / [hrsg. von Wolkan R.]. Wien: Hölder, 1912 Abth. 2. 1912. 465 s.
Desky dvorské královstvi českého / [vydal Friedrich G.]. Praha: Školní nakladatelství pro Čechy a Moravu, 1944 Díl 8. 1944. 600 s.
Documenta Mag. Joannis Hus:Vitam, doctrinam, causam in Constantiensi concilio actam et controversias de religione in Bohemia annis 1403-1418 motas / ed. Palacky F. Osnabrück: Biblio-Verlag, 1966. 768 s.
Flaška z Pardubio a Rychmburka, Smil Jan. Nová rada / [ed. Daňhelka J.] Praha: Orbis, 1950. 102 s.
Fontes rerum Bohemicarum / [vydali Emler J., Gebauer J.]. Praha: Knihkupectví Edv. Valečky, 1893 D V.- 1893. 644 s.
Fontes rerum Bohemicarum / [vydal Novotný V.] Praha: Tiskem Dr. Ed. Grégra a syna, 1932 D VIII. 1932. 524 s.
Hilarius Litoměřický. Traktát k Panu Janovi z Rozenberka / [ed. Tabolka Z.]. Praha: Historický archiv, 1898. 80 s.
Hlaváček I. Ze správ a kronik doby husitské / Hlaváček I. Praha: Svoboda, 1981. 487 s.
Höfler K. Geschichtschreiber der Husitischen Bewegung in Böhmen / [hrsg von K. Höfler]. Wien: Aus der Kaiserliche Königliche Hof und Staatsdruckerei, 1856 Theil 1. 1856. 400 s.
Hus J. Schriften zur Glaubensreform und Briefe der Jahre 1414-1415 / [hrsg. und eingeleitet von W. Schamschula]. Frankfurt am Main: Melantrich, 1969. 200 s.
Husitské skladby Budyšínského rukopisu / [ed. Daňhelka J.]. Praha: Orbis, 1952. 230 s.
Dějiný českého státu v dokumentech / [vybral Veselý Z.]. Praha: Victoria Publishing, 1994. 543 s.
Jakoubek ze Stříbra. Výklad na Zjevenie sv. Jana / [ed. Šimek F.]. Praha: Sbírka, 1932. 124 s.
Jirečka H. Codex juris Bohemici / Jirečka H. Pragae: Fr. Tempsky, 1874 T. 3. 1874. 480 s.
Kníha Drnovská /napsal Ctibor Drnovský z Drnovic / [ed. Brandl V.]. Brno: V.Brandl, 1868. 141 s.
Kniha Tomačovská aneb Pana Ctibora z Cimburka. Pamět obyčejů, řádů, zvyklostí starodáných a řízení práva zemského v Mar.Mor / [ed. BrandlV.]. Brno: Nákladem vlastním, 1868. 136 s.
Kroníka tak řečeného Dalimila. / [ed. M.Bláhová, překl. M. Krčmová, přebás. H. Vrbová]. Praha: Svoboda, 1977. 240 s.
Kuthen ze Sprimsberka, Martin. Kronika o založenij zemie českéW Starém Městě Praž. 1539. reprod. Praha: Monumenta Boh. typ, 1929. 16 s.
M. Viktorina ze Všehrd. O právích země české knihy devatery / [vyd. Jireček M.]. Praha:Všehrd, 1874. 572 s.
Marsilius de Padua. The Defensor pacis of Marsilius of Padua / [ed. by. Previté-Orton Ch.]. Cambridge: The University Press, 1926. 517 s
Moravské zemské desky: 1480-1566 / [vydal. Matějek F.]. Brno: Zemská banka pro Moravu a Slezsko, 1948 Díl II. 1948. 571 s.
Nárh smlouvy o vytvoření svazu Evropských států. Podaný králem Jiřím evropským dvorům r. 1462 / F. Bartoš // Jihočeský sborník historický. 1939. № 12. S. 74-82.
Nejvyššího sudího království Českého Ondřeje z Dubé. Práva zemská česká / [vyd. Čáda F.]. Praha: Česká Akademie věd a umění, 1930. 231 s.
Ondřej z Brodu. Traktat mista Ondřeje zBrodu o původu husitů. Visiones Joannis archiepiscopi Pragensis et earundem explicationes (alias tractstus de orogine hussitarum) / [k vydav. připr. a úvod napsal J. Kadlec]. Tabor: Muz. Husitského revolucniho hnuti, 1980. 35 s.
Regesta diplomatica nec non epistolaria Bohemiae et Moraviae. Annorum 1253-1310 / [opera Emler J.]. Praha: Typis Gregerianis, 1882 Pars II. 1882. 1488 s.
Silvio Enea. Historia Bohemica / Silvio Enea. Praha: KLP, 1998. S. 114.
Smlauwa mezi stawy panským a rytířským i městským o obhajowání práwa, wložená do desk zemských. Режим доступу до документа.: http://www.psp.cz/eknih/snemy/ac/vol06/1500_09/t0083_00.htm.
Staré letopisy české z rukopisu křižovnického / [ed. F.Šimek, M.Kanák]. Praha: SNKLHU, 1959. 483 s.
Staré Letopisy České. (Texty nejstarší vrstvy) / [vydali A.Černá, P.Čornej, M.Klosová]. Praha: Filosofia, 2003. 324 c.
Stránský P. O státě českém / [z lat. přel. Bohumil Ryba; výběr a úprava Helena Glancová; závěrečná pozn. Jiří Kutina; kresby a vazba Karel Zeman1]. Praha: Supraphon, 1985. 101 s.
Tomaš ze Štítného. Knížky o hře šachové / [ed. ŠimekF.]. Praha, 1956. 345 s.
Ve službách Jiříka krále / autor textu Václav Šašek z Bířkova; autor komentáře R. Urbánek. Praha: Evropský literární klub, 1940. 217 s.
Výbor s literatury české / [vyd. Erben J.]. Praha: Bursík & Kohout, 1857 D. I. 1857. S. 464-465.
Výbor s literatury české / [vyd. Erben J.]. Praha: Bursík & Kohout, 1857 D. II. 1857. S. 231.
Výbor z české literatury doby husitské / [k vyd. připr. B.Havránek, J.Hrabák, J.Daňhelka a spoluprac.]. Praha: ČSAV, 1963 Sv.1. 1963. 533 s.
Výbor z české literatury doby husitské. / [k vyd. připr. B.Havránek, J.Hrabák, J.Daňhelka a spoluprac.] Praha: ČSAV, 1964 Sv.2. 1964. 630 s.
Zápis Kutnohorského sněmu o pokoji a swobodě náboženstwí, též o zřízení a zasedání zemského saudu a jiných nařízeníchю Режим доступу до документа.:

http://www.psp.cz/eknih/snemy/ac/vol05/1466_00/t0031_00.htm.

Монографії

56.Альберт Я. Гуситство и европейское общество / Альберт Я. Прага: Орбис, 1946. 20 с.
57.Блок М. Феодальне суспільство /пер. з франц. В. Шовкуна. К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2002. С. 357-358.
58.Бродель Ф. Матеріальна цивілізація,