Яценко Ольга Миколаївна. Євроінтеграційний вектор розвитку аграрного сектора економіки

Короткий опис

Яценко Ольга Миколаївна. Євроінтеграційний вектор розвитку аграрного сектора економіки : дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Державний вищий навчальний заклад "Державний агроекологічний ун-т". — Житомир, 2006. — 252арк. — Бібліогр.: арк. 183-201

Яценко О.М. Євроінтеграційний вектор розвитку аграрного сектора економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Державний вищий навчальний заклад Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України, Житомир, 2006.
У дисертаційній роботі досліджено теоретико-методологічні і практичні засади підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств аграрного сектора Житомирської області в контексті євроінтеграційних процесів.
Проаналізовано історичні, економічні та соціальні передумови зовнішньоекономічних відносин України з європейськими державами в аграрній сфері та сучасні тенденції і перспективи розвитку підприємств аграрного сектора Житомирської області.
Виявлено резерви забезпечення зростання позитивного зовнішньоторговельного сальдо за рахунок зміни структури експорту продукції аграрних підприємств області, зокрема встановлено, що загальне коливання зовнішньоторговельного сальдо найбільше залежить від зміни рівня фізичного обсягу експорту продовольства і сільськогосподарської сировини і значно менше від обсягу та ціни імпорту. В процесі дисертаційного дослідження розроблено пропозиції щодо оптимізації товарної експортно-імпортної номенклатури області, способів забезпечення сталого розвитку аграрного сектора на основі структурної перебудови виробництва, поглиблення спеціалізації сільськогосподарських підприємств, диверсифікації діяльності підприємств переробної сфери, вільного руху ресурсів і товарів, формування ринкової інфраструктури, переходу до європейських стандартів якості й безпеки харчування.

Особливості євроінтеграційних процесів в аграрній сфері зводяться до процесу структурного наближення аграрних секторів національних економік на базі утворення спільного ринкового простору сільськогосподарського продовольства, сировиниі послуг, поширення міжнародних форм господарювання, зростання компліментарності агропромислових комплексів, узгодження аграрної економічної політики та спільного регулювання господарюючих суб’єктів на основі міждержавних угод. В межах ЄС проводиться спільна аграрна політика, згідно з якою відбувається квотування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, державне регулювання цін, запроваджуються єдині стандарти на аграрну продукцію, скасовуються митні збори, що діють між країнами ЄС, та вводиться єдиний зовнішньоторговельний тариф.
Сучасні контакти підприємств України з європейськими в аграрному секторі мають історичні, економічні та соціальні передумови, що ґрунтуються на географічному становищі, належності до суспільно-політичних і культурних традицій європейської цивілізації, демографічному складі населення. Україна протягом всього процесу державотворення мала сталі економічні зв’язки з європейськими державами, які, насамперед, проявлялись у двохсторонній торгівлі. Традиційною товарною експортною номенклатурою українських товаровиробників були сільськогосподарські товари.
Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств аграрного сектора прийнято розглядати на макро- та мікроекономічному рівнях. Запропонована методика дослідження ефективності ЗЕД аграрних підприємств зводиться до застосування загальних та спеціальних показників: індекс порівняльних переваг та імпортозалежності, обсяг зовнішньоторговельного обороту, динаміка експорту та імпорту, їх товарна та географічна структура, а також застосування графічних моделей для оцінки результатів європейської інтеграції в аграрному секторі регіону, що дає можливість передбачити наслідки євроінтеграції для окремих аграрних підприємств.
Протягом 1996-2005 рр. аграрні підприємства Житомирської області здійснювали зовнішньоекономічні операції із зарубіжними партнерами з 95 країн світу, в т. ч. з 23 країнами-членами ЄС. Головні зовнішньоекономічні партнери з країн Європейського Союзу були з Польщі, Німеччини, Іспанії, Італії, Бельгії, Нідерландів та Австрії. В структурі експорту на країни ЄС припадає більше 14% від загальної вартості експорту продовольства і сільськогосподарської сировини регіону та відповідно 40% імпорту. Основними товарними групами експорту з регіону в країни ЄС були пиво, мінеральна вода, спирт, овочі, горіхи, зерно, буряк кормовий, пшениця і жито, ячмінь, кукурудза та коні, а позиціями імпорту були свинина, яловичина, м’ясо птиці, риба, овочі, рис, шишки хмелю, соки, кава, какао та чай.
Найвищий рівень конкурентоспроможності продовольства і сільськогосподарської сировини підприємств аграрного сектора регіону на європейських ринках мають пиво, спирт етиловий, овочі, окремі види кондитерських виробів, льон, хміль, ячмінь та пшениця; на азіатських та африканських ринках молочна продукція, насіння свиріпи та ріпаку, кондитерські вироби та пшениця і ячмінь; на ринках країн СНД продукція тваринництва, молочні товари та соки.

Іноземні інвестиції в сільське господарство Житомирського регіону здійснюється на 99,8% за рахунок суб’єктів господарювання з країн Європейського Союзу, таких як Великобританія, Данія, Італія, Нідерланди, Німеччина та Франція. Основним напрямом діяльності значної частини аграрних підприємствах є переробка давальницької сировини, що має певні позитивні та негативні характеристики. До позитивних необхідно віднести забезпечення сировиною виробничих потужностей аграрних підприємств області, створення додаткових робочих місць, наповнення бюджету додатковими відрахуваннями, до негативних залежність від зовнішніх джерел постачання сировини, обмеженість коштів, які отримують підприємства за переробку давальницької сировини, що може стримувати розвиток вітчизняного виробництва.
Прогноз соціально-економічних трансформацій в аграрному секторі Житомирської області за умови вступу України до ЄС визначає передумови та можливі наслідки інтеграційних процесів. Основними перевагами, що може отримати країна в результаті євроінтеграції, є макроекономічна стабільність, збільшення продуктивності аграрної економіки, збільшення обсягів торгівлі сільськогосподарською продукцією, вільне пересування робочої сили, захист прав працівників АПК, реформа соціальної сфери, охорона навколишнього середовища, збільшення доходів сільськогосподарських товаровиробників, покращання інфраструктури села та розвиток сільських територій. Суттєвими загрозами євроінтеграційних процесів вбачається небезпека втрати частини вітчизняного ринку та банкрутства дрібних товаровиробників.
Значним резервом забезпечення зростання позитивного зовнішньоторговельного сальдо Житомирської області є зміна структури експорту продовольства і сільськогосподарської сировини. Зокрема встановлено, що загальне коливання зовнішньоторговельного сальдо на 81,5% залежить від зміни рівня фізичного обсягу експорту аграрної продукції, значно менше від обсягу імпорту на 11,4% та ціни імпорту на 0,5%. За умови оптимізації структури експорту продовольства і сільськогосподарської сировини в контексті продовольчої безпеки область може збільшити виручку від експорту лише за рахунок власного виробництва у 9,3 рази порівняно з фактичним рівнем, а за умови збільшення обсягу виробництва десяти найвагоміших груп продовольства і сільськогосподарської сировини, таких як шишки хмелю, горіхи, шоколад та продукти з вмістом какао та ін. на 25%, виручка може зрости майже в 11 разів.
Стратегія розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств аграрного сектора Житомирської області в контексті інтеграції України до світового економічного простору, в тому числі до Європейського Союзу, повинна базуватися на основі оптимізації структури експорту аграрної продукції з урахуванням вимог продовольчої безпеки регіону, ефективного використання виробничого потенціалу аграрних підприємств регіону, реалізації конкурентних переваг виробництва окремих видів продукції та досягнення позитивного зовнішньоторговельного балансу. Перспективи галузі пов’язані з посиленням її комплексного розвитку, основними напрямами якого повинні стати структурна перебудова аграрного виробництва, поглиблення спеціалізації аграрних підприємств, диверсифікація діяльності переробних підприємств, вільного руху ресурсів і товарів, формування ринкової інфраструктури, посилення екологічного спрямування сільськогосподарського виробництва, переходу до європейських стандартів якості і безпеки харчування.