Яциніна Марта-Марія Сергіївна Зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями за Кримінальним кодексом України (ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України)

Короткий опис

Яциніна Марта-Марія Сергіївна, юрисконсульт ТОВ «Опті-Ком». Назва дисертації: «Зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями за Кримінальним кодексом України (ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України)». Шифр та назва спеціальності 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Спецрада Д 26.236.02 Інституту держави і права ім..В.М.Корецького

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В. М. КОРЕЦЬКОГО
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЯЦИНІНА МАРТА-МАРІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 343.353-057.3 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ, СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ АБО ПОВНОВАЖЕННЯМИ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ
(СТ. СТ. 364, 364-1, 365-2 КК УКРАЇНИ)
Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело М.- М. С. Яциніна
Науковий керівник: Марін Олександр Костянтинович, кандидат юридичних наук, доцент
Львів - 2021

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ, СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ АБО ПОВНОВАЖЕ¬ННЯМИ 13
1.1. Стан дослідження кримінальної відповідальності за зловживання владою,
службовим становищем або повноваженнями у кримінальному праві
України 13
1.2. Історія регламентації кримінальної відповідальності за зловживання
владою, службовим становищем або повноваженнями у кримінальному праві України 21
1.3. Кримінальна відповідальність за зловживання владою, службовим
становищем або повноваженнями у кримінальному праві зарубіжних держав 34
1. 4. Зловживання правом як родове міжгалузеве поняття 47
Висновки до розділу 1 56
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ЗІ ЗЛОВЖИВАННЯМ ВЛАДОЮ, СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ АБО ПОВНОВАЖЕННЯМИ 58
2.1. Об’єкт складів кримінальних правопорушень, пов’язаних зі
зловживанням владою, службовим становищем або повноваженнями 58
2.2. Об’єктивна сторона складів кримінальних правопорушень, пов’язаних зі
зловживанням владою, службовим становищем або повноваженнями 72
2.3. Суб’єкт складів кримінальних правопорушень, пов’язаних зі
зловживанням владою, службовим становищем або повноваженнями 105
2.4. Суб’єктивна сторона складів кримінальних правопорушень, пов’язаних зі
зловживанням владою, службовим становищем або повноваженнями 126
Висновки до розділу 2 135
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ, ПОВ’ЯЗАНИХ ЗІ ЗЛОВЖИВАННЯМ ВЛАДОЮ, СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ АБО ПОВНОВАЖЕННЯМИ 138
3.1. Проблеми кваліфікації та розмежування складів кримінальних правопорушень, пов’язаних зі зловживанням владою, службовим становищем або
повноваженнями з суміжними складами кримінальних
правопорушень 138
3.2. Проблеми визначення караності та призначення покарання за
зловживання владою, службовим становищем або
повноваженнями 157
Висновки до розділу 3 171
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТКИ 207
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
КК України - Кримінальний кодекс України
КПК України- Кримінальний процесуальний кодекс України
ЗУ - Закон України
УСРР - Українська Соціалістична Радянська Республіка
УРСР - Українська Радянська Соціалістина Республіка
РРФСР - Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
ПАТ - Приватне акціонерне товариство
ЄДРСР - Єдиний державний реєстр судових рішень
ЄС - Європейський Союз
н.м.д.г. - неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. У XXI столітті, коли права
людини постійно розширюються, збільшується і кількість зловживань цими правами та порушення прав інших суб’єктів суспільних відносин. Особливо небезпечним це явище є тоді, коли воно завдає шкоди тим суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом. Службові особи, порівняно з іншими суб’єктами кримінально-правових відносин мають більше можливостей для зловживання правом. Ці додаткові можливості обумовлені їх владними та службовими повноваженнями. Зловживаючи владою, службовим становищем або повноваженнями, службові особи та особи, які надають публічні послуги, порушують закон, чинять несправедливо та порушують права інших суб’єктів суспільних відносин.
Питання кримінальної відповідальності службових осіб завжди привертають увагу як суспільства в цілому, так і науковців. Особливе зацікавлення викликають ті діяння, які за своєю природою є зловживанням правом, адже норми, у яких передбачена кримінальна відповідальність за зловживання правом службовими особами, є найбільш загальними серед кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності і перш за все вони створюють динаміку наукових пошуків у цій сфері.
Численне внесення змін до КК України (зокрема законами № 3207-VI від 07.04.2011; № 222-VII від 18.04.2013, № 746-VII від 21.02.2014, № 1261-VII від 13.05.2014, № 770-VIII від 10.11.2015) та недосконалості законодавчої техніки постійно додають актуальності цій темі та створюють необхідність нових наукових досліджень.
Відповідальність за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями за Кримінальним кодексом України незмінно залишається предметом наукових досліджень. Багато уваги приділено зловживанню владою або службовим становищем у контексті загальних досліджень кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.
Так, істотний внесок у розробку питань кримінальної відповідальності за службові кримінальні правопорушення зробили такі українські вчені, як Г. М. Анісімов, П. П. Андрушко, П. С. Берзін, В. І. Борисов, Л. П. Брич, В. М. Бурдін, Р. М. Гора, О. М. Грудзур, В. О. Гацелюк, О. О. Дудоров, З. А. Загиней-Заболотенко, К. П. Задоя, Г. М. Зеленов, В. М. Киричко,
0. О. Кваша, В. П. Коваленко, О. М. Костенко, Р. Л. Максимович, О. К. Марін,
М. І. Мельник, А. А. Музика, В. О. Навроцький, М. І. Панов,
А. В. Савченко,Т. І. Слуцька, Д. О. Сисоєв, А. А. Стрижевська, В. І. Тютюгін,
1. П. Фріс, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк, В. Г. Хашев.
Проте всі ці дослідження стосуються статей Кримінального кодексу у старих редакціях. Згідно зі змінами, внесеними Законами № 222-VII від 18.04.2013, № 746-VII від 21.02.2014, № 1261-VII від 13.05.2014, Ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем» викладена в новій редакції і цей склад злочину ще не є дослідженим у повній мірі. Крім цього, немає комплексного дослідження зловживань владою, службовим становищем або повноваженнями за Кримінальним кодексом України як різновиду зловживання правом, але це дослідження є необхідним для системного розуміння зловживання правом у кримінальному праві України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертацію виконано відповідно до напрямів науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка «Проблеми кримінально-правової охорони особи, суспільства та держави» на 2016-2018 рр. (номер державної реєстрації 0116U001650); «Теоретико-прикладні проблеми ефективності кримінального законодавства України» на 2019-2021 рр. (номер державної реєстрації 0119U002406).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних засад кримінальної відповідальності за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями за Кримінальним кодексом України (ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України), а також формулювання на цій підставі науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення чинного кримінального законодавства та практики його застосування у цій сфері. Для досягнення цієї мети були поставлені такі основні завдання:
- з’ясувати стан дослідження кримінальної відповідальності за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями у кримінальному праві України;
- простежити історію становлення законодавства (історію реґламентації) про кримінальну відповідальність за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями у кримінальному праві України;
- встановити особливості кримінальної відповідальності за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями у кримінальному праві зарубіжних держав;
- надати характеристику родовому та видовим об’єктам злочинів, передбачених ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України та визначити безпосередні об’єкти злочинів, передбачених ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України;
- розкрити зміст ознак об’єктивної сторони злочинів, передбачених ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України, а саме: охарактеризувати суспільно небезпечне діяння, дослідити його суспільно небезпечні наслідки та характер причинного зв’язку між ними;
- надати характеристику обов’язковим ознакам суб’єктивної сторони злочинів, передбачених ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України;
- охарактеризувати суб’єктів досліджуваних кримінальних правопорушень, їх функції та на підставі цього дослідити доцільність диференціації кримінальної відповідальності за зловживання правом службовими особами за критерієм суб’єкта кримінального правопорушення;
- виявити проблеми, які виникають при кваліфікації та розмежуванні складів кримінальних правопорушень, пов’язаних зі зловживанням владою, службовим становищем або повноваженнями з суміжними складами кримінальних правопорушень;
- встановити проблеми визначення караності та призначення покарання за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення норм, передбачених ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України, з метою підвищення ефективності їх практичного застосування.
Об’єктом дослідження є кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг.
Предметом дослідження є зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями за Кримінальним кодексом України (ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України).
Методи дослідження. Методи дослідження застосовано з огляду на зазначені у дисертаційній роботі мету і завдання, а також з урахуванням об’єкта і предмета дослідження, а саме: діалектичний (як фундаментальний філософський метод під час вивчення зловживання владою, службовим становищем та повноваженнями) (всі розділи); герменевтичний (для визначення змісту понять влада, службове становище, повноваження, інтереси служби (підрозділ 2. 2.); історико-правовий (під час вивчення історії становлення законодавства про кримінальну відповідальність за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями у кримінальному праві України (підрозділ 1. 2.); формально - юридичний (під час аналізу системи норм, які передбачають відповідальність за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями у КК України; порівняльно-правовий (у рамках порівняння норм чинного кримінального законодавства зарубіжних держав із положеннями КК України стосовно відповідальності за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями); статистичний (під час узагальнення кримінальних проваджень щодо притягнення до кримінальної відповідальності за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями за КК України (підрозділ 3. 2.).
Нормативною базою роботи є Конституція України, положення кримінального законодавства (в тому числі зарубіжного), цивільного, господарського законодавства України та ін.
Теоретичною основою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі теорії держави і права, конституційного, кримінального, цивільного, господарського, адміністративного права, що стосуються проблематики дослідження.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики, що перебувають у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (100 вироків), постановлених протягом 2014-2020 рр. щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України), статистичні відомості Державної судової адміністрації України щодо кількості осіб, засуджених за ці злочини протягом 2014-2020 рр., відповідні статистичні дані Генеральної прокуратури України.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні науково-правовим дослідженням, яке присвячене комплексному дослідженню кримінальної відповідальності за зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями і містить низку нових теоретичних положень, що стосуються змісту ознак складів цих злочинів, а також пропозицій, спрямованих на вдосконалення норм, передбачених ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України, та практики їх застосування. До найбільш вагомих результатів цього дослідження, які мають ознаки наукової новизни, належать такі основні положення, висновки та рекомендації:
уперше:
1) висловлено підхід, згідно з яким, диференціація кримінальної відповідальності за службові кримінальні правопорушення за критерієм сфери суспільних відносин, у яких службова особа здійснює свої повноваження, є необгрунтованою, тому запропоновано встановити однакову кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями службовими особами, які здійснюють організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в юридичних особах незалежно від форми власності та порядку створення;
2) запропоновано встановити кримінальну відповідальність за недбалість, вчинену особами, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг;
3) обґрунтовано підхід, відповідно до якого зловживання владою, службовим становищем та повноваженнями слід розглядати як вид зловживання правом;
4) запропоновано розширити суб’єктний склад кримінальних правопорушень, суб’єктом яких станом на сьогодні може бути лише службова особа, і ввести нових суб’єктів цих кримінальних правопорушень - учасників господарських товариств та кінцевих бенефіціарних власників.
удосконалено:
5) підхід, згідно з яким у межах розділу XVII Особливої частини кримінального кодексу України існують видові об’єкти кримінального правопорушення: суспільні відносини щодо правильного здійснення влади; суспільні відносини щодо правильного здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у публічному секторі та окремо у приватному секторі; суспільні відносини щодо правильного надання публічних послуг.
6) підхід, згідно з яким кримінально карані зловживання правом службовими особами та особами, які надають публічні послуги, можуть вчинятися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності;
7) твердження про те, що службова особа та особа, яка надає публічні послуги, може зловживати лише тими правами та обов’язками, якими вона наділена, тому зловживання не може вчинятися шляхом використання авторитету або з перевищенням влади, службового становища або повноважень;
8) твердження про те, що зловживання владою є більш суспільно небезпечним, ніж зловживання організаційно-розпорядчими або адміністративно- господарськими функціями, і тому потребує іншої кримінально-правової охорони, що зумовлює диференціацію кримінальної відповідальності;
дістали подальшого розвитку:
9) підхід, згідно з яким істотною шкодою та тяжкими наслідками у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України є матеріальна шкода, яка досягла відповідного кримінально караного розміру, визначеного у кримінальному законі, та будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці;
10) підхід, згідно з яким кримінальні правопорушення, передбачені ст. 364, 364-1, 365-2 КК України, можуть вчинятися лише з прямим умислом.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані:
- у правотворчості для вдосконалення кримінального законодавства України з метою усунення недоліків і внесення відповідних змін до розділу XVII Особливої частини КК України;
- у правозастосовній діяльності - під час здійснення кримінально-правової кваліфікації відповідних посягань;
- у навчальному процесі - під час викладання Особливої частини кримінального права, підготовки відповідних навчальних посібників, підручників, науково-практичних коментарів, проведення науково- дослідних робіт студентів;
- у науково-дослідній діяльності - під час виконання правових досліджень.
Апробація матеріалів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційного дослідження оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 12-13 лютого 2015 року), «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 4-5 лютого 2016 року), «Людина, суспільство і держава в умовах реформ та інновацій»
(м. Київ, 25 лютого 2016 року), «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 7-8 лютого 2017 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в одинадцяти наукових публікаціях, з яких сім - наукові статті, що опубліковані у виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань України, дві статті у зарубіжному виданні (одна з них у державі, яка входить до Європейського
Союзу), а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації зумовлені предметом, метою та завданнями дослідження. Робота складається з переліку умовних позначень, зі вступу, з трьох розділів, які містять десять підрозділів, з висновків, зі списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 241 сторінку, з них основний текст -180 сторінок, список використаних джерел (238 найменування) - 25 сторінок, три додатки - 35 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями за Кримінальним кодексом України ( ст. ст.364, 364-1, 365-2 КК України). Водночас підтверджено недостатність уваги до відповідних проблем у теорії кримінального права, більшість із яких досі є невирішеними законодавцем, правозастосовними органами, а також науковцями. З огляду на це, в роботі запропоновано такі напрями їх розв’язання.
1. На території України перші норми, які передбачали кримінальну відповідальність за зловживання правом, з’явилися у XIX столітті. В ХХ столітті сформувалися так звані класичні «загальні склади» службових злочинів.
2. Встановлення кримінальної відповідальності за зловживання правом службовими особами характерне для всіх країн континентальної Європи та пострадянського простору. Для країн ЄС притаманним є диференціація кримінальної відповідальності службових осіб за критерієм об’єкта злочину, натомість у країнах пострадянського простору така диференціація зазвичай здійснюється за критерієм сфери суспільних відносин, у якій службова особа здіснює свою діяльність або за суб’єктом злочину.
3. Предметом зловживання правом є як права, так і обов’язки особи. Зловживання правом є протиправним діянням і за наявності всіх ознак правопорушення є правопорушенням. Ознаками зловживання правом є: наявність суб’єктивного права або обов’язку, використання суб’єктивного права або обов’язку всупереч його призначенню, шкода суспільним відносинам, умисел. Зловживання, кримінальна відповідальність за які передбачена у ст. 364, 364-1. 365-2 КК України, є різновидом зловживання правом. Особливістю цих зловживань є те, що вони вчиняються спеціальним суб’єктом кримінального правопорушення шляхом використання своїх спеціальних повноважень на шкоду іншим суб’єктам суспільних відносин.
4. Родовим об’єктом досліджуваної групи кримінальних правопорушень є суспільні відносини щодо правильної реалізації своїх прав та обов’язків спеціальними суб’єктами кримінальних правопорушень (службовими особами та особами, що надають публічні послуги). Правильною реалізацією прав та обов’язків є така діяльність, яка здійснюється у строгій відповідності до чинного законодавства та принципів права, відповідає меті такої діяльності є справедливою та не суперечить правам та інтересам осіб, щодо яких вона здійснюється або спричиняє юридично значимі наслідки. Також, оскільки всі досліджувані склади злочинів є зловживаннями, неможливо повною мірою розкрити правильну діяльність службових осіб, не згадавши, що така діяльність повинна бути справедливою. Ми вважаємо, що станом на сьогодні в межах розділу XVII Особливої частини Кримінального кодексу України є такі видові об’єкти: 1) Суспільні відносини щодо правильного здійснення влади; 2) Суспільні відносини щодо правильного здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у: 2.1) публічному секторі, 2.2) приватному секторі ; 3) Суспільні відносини щодо правильного надання публічних послуг.
5. Спільними ознаками об’єктивної сторони досліджуваних зловживань є те, що вони:
- можуть вчинятися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності;
- усі досліджувані склади злочинів є злочинами із матеріальним складом і спричиняють істотну шкоду або тяжкі наслідки, якими є матеріальна шкода, яка досягла відповідного кримінально караного розміру, визначеного у кримінальному законі, та будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру.
- перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діяльністю службової особи, адже службова особа може зловживати лише тими правами та обов’язками, якими вона наділена, тому зловживання не може вчинятися шляхом використання авторитету, оскільки жодна службова особа не наділена авторитетом нормами права.
6. Станом на сьогодні є 5 суб’єктів складів злочинів, відповідальність за які передбачена у ст. ст. 364, 364-1, 365-2 КК України, а саме: 1) представник влади; 2) представник місцевого самоврядування; 3) службова особа, яка здійснює організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях (далі по тексту - службова особа, яка здійснює організаційно-розпорядчі або адміністративно- господарські функції в публічному секторі суспільних відносин); 4) службова особа, яка здійснює організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції в юридичних особах приватного права; 5) особи, які надають публічні послуги. Диференціація кримінальної відповідальності за службові зловживання за критерієм суб’єкта кримінального правопорушення шляхом його поділу на службових осіб, які здійснюють свої функції у сфері публічного права та службових осіб приватного права, є необґрунтованою. Доцільніше здійснювати диференціацію кримінальної відповідальності службових осіб за їх функціями, тому слід відмовитися від визначення службової особи у розділі XVII КК України та користуватися визначенням службової особи із ст. 18 КК України.
7. У злочинах передбачених ст. 364, 364-1, 365-2 КК України хоча б один із наслідків зловживання неодмінно співпадає з реалізацією мети - одержання будь- якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи. У цих складах злочинів винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), та передбачає хоча б один суспільно небезпечний наслідок і бажає його настання. Злочини передбачені ст. 364, 364-1, 365-2 КК України можуть вчинятися лише з прямим умислом як щодо самого діяння так і щодо його наслідків.
8. Після доповнення КК України ст. 364-1 по відношенню до багатьох кримінальних правопорушень, які вчиняються шляхом використання службового становища, вона стала такою ж загальною як і ст. 364 КК України. Проте норми, які містяться в інших розділах КК України, будуть вступати в конкуренцію загальної та спеціальної норми із ст. 364, 364-1 КК України лише у тих випадках, коли відповідні злочини вчиняються з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Але, незважаючи на це, усі ці діяння все одно є спеціальними видами зловживання правом службовими особами. Діяння, вчинене службовою особою з використанням службового становища або повноважень, яке має всі ознаки злочину проти власності, не можна кваліфікувати за ст. ст. 364 або 364-1 КК України, адже такі діяння посягають на інший об’єкт кримінально-правової охорони. Зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями службовими особами не охоплює перевищення влади, службового становища або повноважень.
9. Доцільно встановити однакову кримінальну відповідальність за зловживання організаційно-розпорядчими та організаційно-господарськими функціями незалежно від того, здійснюються вони у публічному чи приватному секторі. Також зловживання владою є більш суспільно небезпечним, тому доцільно встановити за таке зловживання суворішу кримінальну відповідальність.
10. За результатами проведеного дослідження запропоновано викласти ст. 364, 364-1, 365-2 КК України в таких редакціях:
Ст. 364. Зловживання повноваженнями або перевищення повноважень
1. Умисне вчинення службовою особою під час виконання своїх функцій будь-якої дії чи утримання від вчинення дій, що є порушенням законодавства, з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,-
карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається штрафом від чотирьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітка.
1. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365-2, 367, 367-1, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
2. Тяжкими наслідками у статтях 364, 364-1, 365-2, 367, 367-1, якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 364-1. Зловживання владою або перевищення влади
1. Умисне вчинення представником влади або місцевого самоврядування під час виконання своїх функцій будь-якої дії чи утримання від вчинення дій, що є порушенням законодавства, з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -
карається арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені представником влади, який займає особливо відповідальне становище, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 365-2. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
1. Умисне вчинення особою, яка надає публічні послуги під час виконання своїх функцій будь-якої дії чи утримання від вчинення дій, що є порушенням законодавства, з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб,
карається обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Діяння, зазначене в ч. 1 цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на
строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітка.
1. Публічними є послуги, які відповідають таким ознакам:
1) Надаються за волевиявленням суб’єктів суспільних відносин, для яких результат такої послуги може вплинути на їхні права або обов’язки;
2) Надаються лише особами, які уповноважені на здійснення таких послуг державою або іншим уповноваженим органом;
3) Результат такої послуги здатний спричинити юридично значимі наслідки.
2. Особами, які надають публічні послуги, є: аудитор, нотаріус, оцінювач, уповноважена особа або службова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інша особа, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), або державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, приватним виконавцем, та інші особи, які здійснюють діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг.
11. За результатами проведеного дослідження запропоновано доповнити КК України ст. 367-1 у такій редакції:
Стаття 367-1 Професійна недбалість осіб, які надають публічні послуги.
1. Невиконання або неналежне виконання аудитором, нотаріусом, адвокатом, оцінювачем, уповноваженою особою або службовою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), або державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, приватним виконавцем через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -
карається штрафом від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
2. Діяння, зазначене в ч. 1 цієї статті, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,
карається штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Напрямками для подальших наукових досліджень є 1) кваліфікація зловживань правом, які суперечать природним правам людини, але не суперечать позитивному праву та 2) дослідження можливих шляхів розширення кола суб’єктів злочинів у сфері службової діяльності.