ЯХОНТОВА ТЕТЯНА ВАДИМІВНА ЛІНГВОГЕНОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ (на матеріалі англомовних текстів)

Короткий опис

У вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюються мета і завдання
дисертаційної роботи, визначаються предмет і об‟єкт дослідження, розкриваються
наукова новизна, теоретичне значення та практична цінність одержаних результатів,
зазначаються методи і матеріали дослідження, наводяться дані про апробацію
результатів, публікації та загальну структуру дисертації.
Перший розділ “Теоретичні засади дослідження сучасних англомовних
наукових жанрів” присвячено теоретичному узагальненню конститутивних
аспектів наукових жанрів на основі аналізу і синтезу методологічних напрацювань у
функціональній стилістиці, лінгвістиці тексту, когнітивній лінгвістиці, прикладному
мовознавстві та новій риториці.
Для досліджень жанрів наукової комунікації та трактування їх сутності у цих
галузях характерні відмінності, спричинені увагою до окремих жанрових
особливостей – мовним рисам у функціональній стилістиці (Р. С. Алікаєв,
М. Н. Кожина, Н. М. Разинкіна, Є. С. Троянська), інваріантній моделі тексту у
текстолінгвістиці (В. Н. Беньямінова, Л. М. Кім, В. Ю. Миронова, С. М. Яворська),
ідентифікаційним характеристикам наукового тексту у когнітивній лінгвістиці
(Б. Палтрідж), соціокомунікативній спрямованості і глобальній організації
типологічного змісту наукових і професійних текстів у прикладному мовознавстві
(В. Бхатіа, Т. Дадлі-Еванс, А. Джонс, Дж. М. Свейлз), соціориторичній сутності
жанрів у новій риториці (Ч. Базерман, К. Беркенкоттер, Е. Девітт, Т. Хакін).
Дослідження жанрів науки дотепер були зосереджені на одному з їх концептуальних
аспектів – або соціокомунікативному, або соціокогнітивному, або власне мовному,
хоча вони разом характеризують жанр як діалектичний тривимірний феномен.
Узагальнення й відрефлектування сутності наукових жанрів як
соціокомунікативних, соціокогнітивних і власне мовних тріад становить
необхідний теоретичний базис для формування інтегративного лінгвогенологічного
підходу, який уможливлює систематизований аналіз наукових жанрів.
Як соціокомунікативні явища, жанри є типізованими формами соціальних
актів з відносно регулярними ознаками, які виникають у певних рекурентних
ситуаціях спілкування. Важливими параметрами жанрів є ситуація і контекст
спілкування, соціокомунікативні потреби учасників, комунікативна мета, жанрові
ролі користувачів. Наукові жанри належать відповідним професійним спільнотам і
певною мірою відбивають норми, суспільні функції, цілі, ситуації та події спільнот,
водночас конструюють та підтримують їх існування.
12
Із соціокогнітивної перспективи жанри є фреймами мовносоціальної поведінки
і спілкування, комунікативними орієнтирами, що ініціалізують комунікативні дії і
процеси побудови відповідних текстів та забезпечують їх адекватну інтерпретацію.
Загальне уявлення про детермінанти та ознаки жанру як голістичного об‟єкта, що
слугує початком його використання, є стереотипною репрезентацією жанру. На
основі стереотипних репрезентацій відбувається постійне відтворення жанрів, у
процесі якого вони модифікуються відповідно до специфіки конкретних обставин
спілкування. Наукові жанри можна метафорично розглядати як структурно-смислові
матриці, тобто як складні конфігурації елементів-комірок, частина з яких заповнена
певними жанровими ознаками та чинниками, а частина – порожня. Отже, жанри є і
діадами – передбачуваними і ймовірнісними сутностями, продуктами і процесами
комунікації, певними шаблонами та їх постійними модифікаціями; у жанрах
поєднується ціле і часткове, загальне й індивідуальне, публічне та приватне.
Жанри завжди є засобами створення, породження нового змісту,
невід‟ємного від контекстуальних чинників соціальної ситуації та формальних
ознак. Формально-мовні риси жанрів охоплюють функціональну організацію
жанрового змісту, текстову композицію та мовні особливості, які разом утворюють
внутрішню структуру (Ч. Фергюсон) жанру, яка слугує його формальним
ідентифікатором. Внутрішня структура реалізує текстотвірну функцію жанрів, яка
їм притаманна завдяки цілісності та завершеності. Мовні ознаки характеризують
мовний аспект жанру як його невід‟ємний конституент у всій своїй сукупності, але
вони не жанротвірні, на відміну від соціокомунікативних чинників. Жанри мають
подвійний онтологічний статус: вони водночас є ідеальними та матеріальними
(текстовими) феноменами, жанрами-абстракціями і жанрами-реалізаціями,
загальними уявленнями та об‟єктами із конкретними характеристиками.
Інтертекстуальність реалізує невід‟ємно пов‟язані модифікаційну та
стабілізаційну функції наукових жанрів, які разом забезпечують їх еволюційне та
відносно стале функціонування, сприяють їх розвиткові і трансформації,
взаємозбагаченню та взаєможивленню. Наслідком інтертекстуальності у науковій
комунікації є одночасне існування жанрових систем, наборів, ланцюгів, мереж,
конфігурацій, сімей, колоній.
Наукова комунікація у сфері сучасної науки ‒ це поліаспектний феномен,
спрямований на реалізацію евристично-інформаційної, соціально-конструктивної,
соціально-організаційної, інформаційно-популярізаційної функцій. Для розуміння
сутнісних моментів наукового спілкування та його жанрової реалізації важливим є
традиційний поділ наукової комунікації на формальну та неформальну, вторинну й
первинну. Для аналізу генологічних тенденцій і процесів у царині науки
релевантним є уведення двох метафоричних термінів – жанросфери наукової
комунікації та жанрового ландшафту. Жанросфера наукової комунікації − це
абстрагована сукупність її жанрів у вигляді кулі, де нуклеарні (локалізовані ближче
до центру) і периферійні (що знаходяться на умовній сферичній поверхні) жанри
достатньо вільно взаємодіють, утворюють різні конфігурації, ланцюги, жанрові
констеляції. Жанровий ландшафт – комплексна картина функціонування наукових
жанрів у певних локально-темпоральних координатах, яка дозволяє оцінити вплив
соціального довкілля на різнопланові характеристики жанрів.
13
У другому розділі “Методологія дослідження наукових жанрів у рамках
інтегративного напряму ‒ лінгвогенології наукової комунікації” на основі
окреслених теоретичних позицій обґрунтовано напрям дисертаційного дослідження,
сформульовано відповідні методологічні засади і викладено методику його
проведення.
Сучасне жанрознавство вирізняється широкою проблематикою, яку генологи
прагнуть звузити методологічним підходом, аспектом жанрової організації або
суспільно-тематичною чи суспільно-технологічними сферами. Дослідження жанрів
за сферами їх існування відповідають бахтініанському баченню невід‟ємного зв‟язку
між мовленнєвими жанрами та середовищами людської діяльності і мають ряд
переваг, тому що завдяки відносній соціокомунікативній і семантико-тематичній
гомогенності мовленнєвих утворень легше розробити адекватні дослідницькі
методи, сформувати цілісний підхід, виявити особливості окремих жанрів і
жанрових угруповань. З огляду на це у дисертації запропоновано соціально-
тематичний жанрознавчий напрям під назвою “лінгвогенологія наукової
комунікації”.
Головною його рисою є інтегративність, тобто націленість на синтетичний
підхід до вивчення наукових жанрів як нероздільних соціокомунікативних,
соціокогнітивних та формально-мовних тріад. За своєю сутністю лінгвогенологія
наукової комунікації є лінгвокомунікативним жанрознавством, спрямованим на
сумарно збалансований аналіз жанрових характеристик. Виокремлення цього
напряму є спробою синтезувати надбання жанрорелевантних досліджень з різних
філологічних галузей та використати їх до сфокусованого аналізу жанрів сучасної
науки.
Лінгвогенологія наукової комунікації має три головні цілі і дослідницькі
перспективи: переосмислення сутності і особливостей наукових жанрів з
урахуванням змін у соціальних і гуманітарно-методологічних контекстах
(теоретична перспектива); аналіз структури й організації наукових жанрів та
жанрів суміжних з ними середовищ, їх типологізація (науково-практична
перспектива); використання отриманих результатів у дидактичних цілях (прикладна
перспектива). Імплементація цих цілей пов‟язана з реалізацією відповідних завдань:
періодичним “моніторингом” соціальних ситуацій і контекстів функціонування
наукових жанрів, фіксацією змін у їх комунікативно-когнітивних і вербальних
характеристиках, концептуалізацією процесів, що відбуваються у жанровій системі
науки; розробленням і постійною модифікацією дослідницьких процедур вивчення й
опису наукових жанрів; параметризацією жанрових форм; розвитком
термінологічного апарату та метамови напряму; створенням педагогічних моделей,
рекомендацій, навчальних курсів та відповідних матеріалів.
Цілі і методологічні принципи лінгвогенології наукової комунікації можна
екстраполювати на жанри інших професійних сфер, що уможливлює формування
ширшого напряму ‒ лінгвогенології професійної комунікації, перспективи
формування якої не викликають сумніву на тлі зростання інтересу до дослідження
фахових мов (Т. Р. Кияк, К. Я. Кусько, Р. Є. Пилипенко).
Головною дослідницькою моделлю і методикою у межах запропонованого
напряму є комплексний жанровий аналіз, який охоплює такі етапи: 1) аналіз
14
ситуативно-контекстуальних чинників функціонування жанрів; 2) з‟ясування
модусу (каналу комунікації) і субстрату жанру, формування корпусу дослідження;
3) аналіз формального структурування текстів жанру та їх просторово-текстової
локалізації; 4) аналіз когнітивної структури жанру у термінах функціонально-
семантичних текстових блоків та когнітивно-риторичних стратегій її реалізації;
5) аналіз жанрових елементів; 6) аналіз провідних особливостей мовного втілення;
7) реверсивно-верифікаційний етап; 8) компаративно-інтегративний етап.
Комплексний аналіз надає можливості зібрати різні жанрові параметри та
узагальнити їх у вигляді жанрограми на основі таких дескрипторів: 1) жанрова мета;
2) жанрові ролі користувачів; 3) місце і статус у жанровій системі; 4) модус;
5) фізичний субстрат; 6) вид жанру; 7) шляхи його дистрибуції; 8) просторово-
текстова локалізація; 9) семіотичний статус; 10) обсяг конкретно-текстових
реалізацій та ступінь їх формального структурування; 11) особливості когнітивно-
функціональної організації семантики жанру; 12) наявність та характер жанрових
елементів; 13) мовне втілення; 14) експліцитні міжжанрові зв‟язки; 15) ступінь
впливу прагматичних чинників дисциплінарної та/або лінгвокультурної належності
жанру. Жанрограми усіх проаналізованих у дисертації жанрів наведено у Додатку А.
Лінгвогенологія наукової комунікації передбачає також укладання
відповідного за тематикою метажанрового глосарію, який наведено у Додатку Б.
У третьому розділі “Жанри формально-первинної наукової комунікації:
типологія і динаміка ознак” застосовано загально-лінгвогенологічний аналіз до
характеристики провідних формально-первинних жанрів та лінгвогенологічно-
компаративний аналіз до вивчення потенційної дисциплінарної варіативності
журнальної англомовної статті. У розділі також схарактеризовано наявні на даний
час футуристичні варіанти жанрів наукової статті і монографії.
До формально-первинних наукових жанрів традиційно відносять формальні
публікації (статті, монографії), а також легітимізовані науковою спільнотою
формати подання первинного знання, оприлюднюваного за допомогою спеціально
розроблених офіційно-комунікаційних процедур – дисертації і різні види офіційних
наукових звітів. Наукова стаття – перший за своїм значенням нуклеарний жанр
науки ХХI століття – комунікативно спрямована на презентацію нових наукових
результатів, їх ратифіковану науковим соціумом фіксацію, аргументоване
переконання читачів у валідності та цінності доробку та його просування. Цей
макрожанр, що включає у себе декілька мікрожанрів (анотацію, подяку),
реалізується крізь науково-галузевий журнал ‒ бісубстратний (паперовий та
електронний) поліадресантний та поліадресатний гіпержанр, у якому жанри і
макрожанри об‟єднуються передусім за принципом лінійних зв‟язків.
Найпопулярнішим різновидом сучасної англомовної наукової статті є стаття-
звіт про проведене дослідження, на формування якої вплинули як особливості
характерних для того часу (XVII століття) наукових трактатів, так і зусилля окремої
групи науковців – фізика Роберта Бойля та його сподвижників, які розробили
стратегічні основи проведення й опису наукових експериментів. Стаття-звіт має
досить чітку композиційну структуру: “Вступ” (Introduction), “Методи і матеріали
дослідження” (Methods), “Результати” (Results), “Обговорення” (Discussion), а також
“Висновки” (Conclusions), яку традиційно позначають акронімом IMRD.
15
Як показав аналіз, статті з усіх дисциплін містять формально маркований
вступ під назвою Introduction, який інтерпретується у термінах трьох
функціонально-семантичних текстових блоків: “окреслення території дослідження”,
“визначення наукової ніші, на яку претендує науковець” і “зайняття наукової ніші”
(Дж. М. Свейлз). Перший з них реалізується схожими когнітивно-риторичними
стратегіями обґрунтування актуальності обраної наукової тематики та огляду
попередніх досліджень в статтях з усіх галузей. Другий блок реалізується
різноманітними стратегіями визначення індивідуального наукового простору,
причому у статтях з суспільно-гуманітарної сфери надається деяка перевага
риторично різким стратегіям окреслення наукової ніші, наприклад, “зазначенню
прогалин у попередніх дослідженнях” (Even though prior studies have investigated...
few empirical studies have explored these issues) або “порушенню наукового питання”
(What causes these differences? Why do some classes feel “good” and “bad”? Why do
groups behave as they do?). У реалізації третього блоку – “зайняття наукової ніші” –
домінує окреслення мети статті (In this paper we consider a binary mixture involving a
second gradient solid and a perfect fluid…) в усіх галузях за винятком історії, де він
відсутній; у текстах статей з хімії, біології, психології, економіки та суспільно-
політичних наук кількісно помітні стратегії огляду методики дослідження,
окреслення структури статті та зазначення його цінності.
Секції “Методи” у досліджених субкорпусах цілком різні. У прикладній
математиці подання методики може “розчинятися” у тексті і не займати при цьому
текстово виразної позиції. У текстах статей з фізики спостерігаються дві
дискурсивні тенденції: фактуальниий опис процедури дослідження у вигляді
окремих речень з присудком у часі simple past та демонстрація експерименту у часі
simple present. У статтях з хімії, біології, психології описи методів дослідження
нагадують деталізовані науково-технічні звіти. Разом з тим секції “Методи” у
психології, а також суспільно-політичних і лінгвістичних статтях, повільніші у темпі
викладу, мають додаткові функціонально-смислові елементи, які “гуманітарізують”
їх стиль. Для статей з економіки характерне подання методів з використанням
відносно простих синтаксичних конструкцій, які асертивно фіксують послідовні
кроки авторів статей у здійсненні дослідницьких процедур (Our empirical strategy is
straightforward. We estimate the following two-way fixed effects model with standard
errors… We include a comprehensive set of year-specific fixed effects…). У історичних
та філософських текстах наявні лише фрагменти, які можна трактувати як
констатації обраних методів з коментарями та міркуваннями авторів.
Діапазон варіативності секцій “Результати”, що реалізуються сукупністю
функціонально-семантичних текстових блоків “підсумок дослідження”,
“місцезнаходження результатів у тексті” та “коментоване подання результатів” є
вужчим порівняно з варіантами організації інших структурних частин.
Найвиразнішим є третій блок, де здійснюється тиск на читача з метою переконати
його у вірогідності та новизні отриманих результатів, причому у текстах статей з
економіки, суспільно-політичних наук та прикладної лінгвістики спостерігається
найбільша концентрація відповідних мовно-риторичних засобів (Perhaps, the most
important and impressive finding of the study is the clear improvement in attitude...).
Проте у статтях з історії та філософії немає текстово помітних фрагментів, які
16
можна було б кваліфікувати як експліцитне подання дослідницьких результатів,
хоча у них трапляються візуальне узагальнення кількісних даних та акцентування
індивідуально-авторських ідей та думок, які можна вважати аналогом презентації
наукових результатів.
Функціональна-смислова організація секцій “Обговорення” надзвичайно
різноманітна. У статтях з прикладної математики результати досліджень найчастіше
подаються з безпосереднім коментарем, у якому поєднуються риторичні стратегії,
характерні як для секцій “Результати”, так і для частин “Обговорення”. У текстах
статей з фізики, хімії, біології, психології, економіки, суспільно-політичних наук та
прикладної лінгвістики домінують елементи “підсумок цілей, результатів і гіпотез
дослідження” і “пояснення результатів”, причому останній вирізняється довжиною,
докладністю і вільністю викладу. Для текстів статей з економіки, суспільно-
політичних наук, прикладної лінгвістики характерна наявність блоку “локалізація
результатів у широкому науковому контексті” та “формулювання рекомендацій
щодо застосування отриманих результатів” або “окреслення перспектив подальших
досліджень”. У статтях з історії та філософії певними аналогами обговорень можна
вважати фрагменти, де автори наголошують на власних інтерпретаціях (It is
somewhat perplexing that there appears to have been no contemporary legal challenge to
the deployment of the Dragoons immediately after the reading of the Riot Act on 27th
May), часто із застосуванням стратегії звернення до попередніх досліджень.
Висновки як окремий структурний підрозділ представлені у текстах статей з
усіх наук експліцитно, з кількісним домінуванням трьох блоків – “підсумок
дослідження”, “його потенційні наслідки” та “плани подальших досліджень”, які
подібні за своєю функціонально-семантичною організацією у статтях з різних наук.
В економічних, суспільно-політичних, мовознавчих, частково філософських текстах
третій блок вирізняється експліцитністю формулювання та часто містить звертання
до інших дослідників у галузі з елементами пафосності (Theorists concerned with the
so-called “free will problem,” then, would do well to turn their thoughts to the
foundations of the entrapment defense...).
Важливу роль у побудові жанру сучасної англомовної наукової статті
відіграють жанрові елементи, до яких передусім належать заголовки (та
підзаголовки) статей та засоби візуалізації змісту. Заголовки у вигляді номінативних
конструкцій (наприклад, Background studies for acoustic neutrino detection at the South
Pole) домінують у статтях із прикладної математики, фізики, хімії та біології,
використовуються приблизно паритетно з іншими структурними типами назв у
психології та кількісно зменшуються в економіці, суспільно-політичних науках,
історії, філософії та прикладній лінгвістиці. Заголовки статей із природничих наук
виявляють більшу тенденцію до деталізованості та інформативності, причому у хімії
та біології вони можуть виглядати як міні-анотації. Заголовки з двох частин, що
кількісно переважають у гуманітарних науках, часто вирізняються семантико-
стилістичною експресією (наприклад, “Listen to Me! I Have Good Reason to Say
This”: California Testimonios as Early Chicana Feminist Resistance).
Щодо візуальних елементів, то за їхньою кількістю лідирують статті з біології,
хімії та економіки, другу групу утворюють статті з прикладної математики і фізики,
третю ‒ з психології, суспільно-політичних наук та прикладної лінгвістики, а
17
четверту ‒ статті з філософії та історії. Абстрактно-графічні засоби (графіки,
діаграми) суттєво переважають у статтях з прикладної математики (62%), фізики
(69%), економіки та суспільно-політичних наук (по 42%); у статтях з хімії та біології
домінують рисунки та фотографії (60%); таблиці переважають у психології (65%),
економіці (56%), суспільно-політичних науках (74%) та прикладній лінгвістиці
(69%); пікторальні засоби – у статтях з історії (68%) та філософії (72%). У статтях із
прикладної математики, природничих наук та економіки підписи до засобів
унаочнення вирізняються інтерпретативністю та докладністю, які менш притаманні
текстам статей гуманітарного профілю.
Оскільки мовні риси характеризують жанр у своїй сукупності і, відповідно,
можуть становити предмет окремого дослідження, то у дисертації проаналізовано
лише одну репрезентативну мовну рису наукових статей – функціонування у них
особових займенників на позначення особи автора(ів). Тенденції щодо презентації
особи автора у десяти дисциплінах є доволі різними: у текстах із прикладної
математики та, частково, фізики, історії, філософії простежується певна схильність
до використання we на позначення одного автора; у статтях з біології та хімії, де
співавторство абсолютно домінує, використовується we та імперсональний стиль
викладу у випадку одноосібної праці; у статтях в інших наукових галузях картина є
різноманітною, але з деякою схильністю до вживання I.
Як показав проведений аналіз, відмінності у жанрових характеристиках
наукових статей з десяти різних за епістемологією і ідеологією наукових галузей
найпомітніші передусім у секціях “Методи”, когнітивно-риторичній організації
вступів до статей, структурі заголовків, кількісних характеристиках і видах
візуальних засобів та, частково, особливостях вживання особових займенників на
позначення особи адресанта статті. Разом з тим статті з різних наук чітко
демонструють спільність за окремими ознаками, яка часто суперечить стандартним
уявленням про їх характеристики. Наприклад, структура статей з прикладної
лінгвістики та природничих наук відтворює формат IMRD майже однаково, у
статтях з фізики та економіки домінує simple present в описі дослідницьких
процедур, у прикладній математиці та філософії спостерігається вживання we на
позначення особи автора, а у хімічних та історичних статтях домінантним
візуальним засобом є малюнок або фотографія. Очевидно, що у процесі еволюції
наукового знання відбулася адаптація дискурсів різних дисциплін –
демонстраційно-аргументативного у прикладній математиці та фізиці, репортивно-
аргументативного у хімії, біології, психології, суспільно-політичних науках та
прикладній лінгвістиці, дескриптивно- або наративно-аргументативного в історії,
рефлексивно-аргументативного у філософії – до жанрового фрейму природничої
статті як найбільш адекватного науковим принципам, універсального формату
оприлюднення здобутих результатів. Проте окремі збіжності у жанрових
характеристиках статей з різних наук свідчать про неоднозначність і діалектичність
дисциплінарного впливу та певною мірою проблематизують поділ наук на групи,
який побутує у загальній свідомості.
Сучасний технологічний прогрес здійснює достатньо помітний вплив на
характеристики електронних варіантів наукової статті, що публікуються на сайтах
видавництв та в журналах відкритого доступу. Нові технологічні можливості
18
стимулюють досі безпрецедентний феномен – жанромодифікаційну і жанротвірну
діяльність окремих видавництв, яка збагачує жанровий ландшафт сучасної наукової
комунікації. Вже, наприклад, запропоновано два футуристичних жанрових проекти
(футур-жанри) статті та монографії, які дозволяють унаочнено-інтерактивно
показати три їх жанрорелевантних аспекти – зміст, структуру та науковий контекст.
Можливості експліцитної інтеракції з текстом змінюють позиції його реципієнтів,
які стають реальними учасниками “чужого” наукового дослідження, а сама стаття, у
сукупності її можливостей і характеристик, постає як спільний відкритий
комунікативний простір для інформаційно-пошукових, когнітивно-верифікаційних,
науково-дослідницьких процесів.
Четвертий розділ “Жанри формально-вторинної наукової комунікації:
інваріантність і варіативність ознак” присвячено загально-лінгвогенологічному
аналізу провідних вторинних наукових жанрів, лінгвогенологічно-компаративному
аналізу жанрів “анотація статті” і “тези доповіді” та лінгвогенологічно-
типологічному аналізу конференційного жанру “хендаут” і неожанрів англомовної
наукової комунікації ХХI століття.
Жанри вторинно-формальної наукової комунікації базуються на обробці
текстів формально-первинних наукових жанрів. Їх диференціюють за спільністю
сутнісних характеристик на вторинно-інформаційні (різноманітні анотації та
реферати) і науково-критичні (різні види рецензій, оглядові статті). До жанрів
вторинної комунікації можна віднести і конференційні жанри, які мають подвійний
онтологічний статус.
Анотація наукової статті – бісубстратний мікрожанр, комунікативно
спрямований на передавання головного змісту статті у конденсованому вигляді,
підготування реципієнтів до сприйняття основного тексту праці, виконання ролі
своєрідного посилання, згадки про статтю після її прочитання. Анотації переважно
локалізуються у вигляді одноабзацних текстів, написаних авторами статей і
розміщених перед ними. Існують інформативні та індикативні види анотації
(Дж. М. Свейлз, К. Б. Фік). Когнітивно-риторична організація анотацій охоплює
шість функціонально-семантичних текстових блоків – “контекстуальне
позиціонування дослідження”, “презентація його цілей”, “підсумок отриманих
результатів”, “опис застосованих методів” (у деяких науках), “обговорення
дослідження”, “додаткове висвітлення окремих моментів дослідження або статті”.
Однак смислову структуру анотацій можуть утворювати і лише один або два блоки,
як це можна спостерігати в індикативних анотаціях, що періодично трапляються у
текстах з усіх дисциплін.
Здійснений у дисертації жанровий аналіз анотацій у десяти галузях показав,
що для цього жанру характерна суттєво менша дисциплінарна варіативність ознак у
порівнянні із статтею. Найпомітніші відмінності пов‟язані з домінуванням третього
блоку – “підсумку результатів” – у текстах анотацій із прикладної математики,
фізики, хімії, біології та психології і рівномірним текстовим розподілом
функціонально-семантичних елементів в анотаціях з інших дисциплін. В текстах
усіх анотацій трапляються елементи самореклами, промоційності анотованого
дослідження (We make a unique contribution by demonstrating a significant impact of
exogenous voting behavior on PAC contributions), хоча вони помітніші у текстах
19
гуманітарного спрямування, а також метатекстові одиниці, які водночас виступають
як маркери суперструктури анотації та макроструктури статті. Анотації наукових
статей мають такі жанрові елементи, як математичні вирази та формули (у текстах із
прикладної математики), візуальні засоби (у прикладній математиці та хімії), іноді
цитати і бібліографічні посилання. Мовні риси анотацій відповідають відомим
уявленням про мову та стилістику цього жанру, хоча всупереч стереотипним
уявленням про імперсональність стилю анотацій у проаналізованих текстах
трапляються особові займенники I та we. Їхні якісні характеристики корелюють із
функціональними особливостями відповідних займенників у текстах наукових
статей. Особливо слід відзначити, що анотації статей з історії та філософії не
відрізняються за своїми семантико-структурними особливостями від анотацій в
інших науках, на відміну від текстів статей.
Провідна тенденція на сучасному етапі еволюції жанру анотації пов‟язана з
ексклюзивним використанням візуального семіотичного коду, внаслідок чого
з‟явився новий жанровий різновид анотації (тобто варіант реалізації жанру,
зумовлений деякими модифікаціями жанрової мети або модусом) ‒ візуальна
анотація (graphical abstract). Візуальна анотація є стислим підсумком статті у
графічному або пікторальному вигляді. Специфіка семіотичного коду зумовлює її
особливий комунікативний фокус, який полягає у зосередженні уваги адресата на
найважливішому, з погляду автора, моменті анотованого доробку. Ще одним менш
розповсюдженим різновидом анотації до наукової статті є відео-анотація, яка
інтерактивно поєднує відео-зображення, анімацію, звук, фотографії, графічно
акцентуйовані текстові фрагменти. Для відео-анотацій характерні
персоналізованість, кодова гетерогенність та конвергенція, колажність, експліцитна
інтертекстуальність, інтерактивність, динамізм презентації.
У сучасній вторинно-інформаційній науковій комунікації помітні й інші
неожанри, продукти свідомої жанротвірної діяльності видавництв. Так, відоме
видавництво наукової літератури Elsevier запровадило мікрожанр highlights, що
споряджає статті на додачу до анотації. Він спрямований на подання ключових
результатів, висвітлення їх найважливіших моментів та окреслення структури статті
у вигляді маркованого списку з 3-5 тверджень, наприклад: ► Creates a monthly
measure of “Money Market Pressure” (MMP) for 20 emerging markets. ► Finds one-way
“contagion” from MMP to Exchange-Market Pressure (EMP). ► Shows Asia to
experience more MMP spillovers than Latin America. ► Finds that output drops and
economic openness explain direct MMP spillovers. Стислість синтаксичних
конструкцій зумовлює особливу експресію highlights, їх асертивність, що спричиняє
риторичний тиск на читачів.
Комунікативною метою іншого неожанру, general scientific summary,
запропонованого журналом відкритого доступу у галузі фізики, є пояснення
читачеві з загальними фізичними знаннями чому дослідження, викладене у статті,
було здійснено, а його результати важливі. Структуру цього жанру (який не замінює
традиційну анотацію) жорстко визначають редакційні вимоги: 250 слів, три
структурно виокремлені частини ‒ Introduction and background, The main result(s),
Wider implications, один репрезентативний візуальний засіб і відсутність рівнянь.
20
Поява “штучно створених” жанрів з жорстко заданими наперед конвенціями
свідчить про подальшу акселерацію науково-інформаційного обігу та свідомі
намагання впоратися з ним з боку зацікавлених гравців у глобальному
комунікативному просторі сучасної науки. Жанромодифікаційна та жанротвірна
діяльність видавництв наукових журналів збагачує жанросферу науки, надає нові
формати для поширення нового знання, а також створює жанрові передумови для
полегшення інформаційного тиску і привернення уваги до індивідуальних наукових
доробків.
Джерелом вторинно-формальних наукових жанрів є і міжнародні наукові
конференції – мегажанри, що відбивають комплексну комунікативну подію, яка має
свій когнітивно-комунікативний сценарій та учасників зі складними,
взаємооберненими жанровими ролями. Для сучасних конференцій характерні
мультикультурність, одночасна мульти- і монолінгвальність, конкурентний
характер, застосування різних семіотичних кодів. Найпоширенішими жанрами
міжнародного конференційного спілкування є інформаційне повідомлення, тези
доповіді, усна і стендова доповіді, комп‟ютерна презентація PowerPoint,
роздавальний матеріал (хендаут), матеріали конференції. Постійна інтеракція цих
жанрів забезпечує особливий комунікативний потенціал наукової конференції, яка є
якісним утворенням на основі синергетичного ефекту, продукованому її жанрами,
текстами та дискурсами.
Тези доповіді комунікативно спрямовані на презентацію наукового нового
знання, переконування інших науковців у його валідності та привернення уваги
відбірного комітету конференції. Цей бісубстратний жанр локалізується у вигляді
текстів з 1-7 абзаців. Особливості когнітивно-риторичної структури тез
інтерпретуються як серія функціонально-семантичних текстових блоків “окреслення
території дослідження”, “його обґрунтування”, “загальна характеристика доповіді”,
“підсумок доповіді”, “висвітлення найважливіших результатів”. Найповніше цю
модель відтворюють тези доповідей у галузях хімії та біології, а кількісно найменш
помітною вона є в історії та філософії. Головні галузеві відмінності у текстах тез
доповідей пов‟язані з когнітивно-риторичною реалізацією другого блоку: у
психології, економіці, суспільно-політичних науках, прикладній лінгвістиці цей
блок частіше реалізується риторично-виразними стратегіями. Окрім того, у
фінальному блоці тез доповідей у текстах із прикладної математики, природничих
наук, психології та економіки найчастіше згадуються найвагоміші результати або
наслідки дослідження (The results of extensive studies involving experimental
calibration of the overall fracture mechanics framework will be briefly summarized), а у
значній частині текстів субкорпусів з суспільно-політичних наук, історії, філософії
та прикладної лінгвістики лише вказується на їх оригінальність, перспективність,
часто у вигляді цікавого або загадкового натяку (Tentative explanations for the
apparently unusual results are offered). Для тез доповідей з усіх дисциплін характерна
тенденція до змальовування контексту й фону дослідження, створення експозиції,
що зумовлює своєрідну рису “цікавості”, притаманну цьому жанру.
Тези доповіді містять такі жанрові елементи як заголовки, посилання та
цитати, зрідка візуальні елементи. Структурні та семантико-стилістичні особливості
назв тез доповідей, а також вживання займенників першої особи на позначення
21
особи автора(ів) є загалом такими ж самими, як і у текстах жанрів “наукова стаття”
та “анотація”.
Ще один конференційний жанр, хендаут (handout), є будь-яким
роздрукованим матеріалом, що супроводжує доповідь і розповсюджується серед
аудиторії. Структура хендаутів та їх мовна специфіка варіюють залежно від
функціональних навантажень: інформативні хендаути стисло представляють увесь
зміст доповіді, часто із дотриманням формату IMRD, вирізняються чітким
структуруванням, містять візуальні засоби; індикативні хендаути виділяють лише
провідні моменти доповіді, іноді містять невербальні елементи; ілюстративні
тексти цього жанру лише подають приклади або унаочнюють окремі положення.
Різниця між трьома типами хендаутів свідчить про те, що цей жанр досі не розвинув
провідної комунікативної мети та уніфікованих рис, які б дозволили достатньо
однозначно ідентифікувати його за зовнішніми ознаками поза контекстом. Нині
спостерігається тенденція до його деградації та витискання із наукової жанросфери
через широке розповсюдження презентацій PowerPoint, які “відбирають” у
хендаутів функцію візуальної опори та виконують її значно ефективніше.
Загалом для формально-вторинних жанрів характерна менша дисциплінарна
варіативність ознак у порівнянні із статтею. У жанрі анотації комплекс
комунікативних цілей “пригнічує” вплив прагматичних чинників для забезпечення
найповнішої реалізації провідної мети. В той же час жанр “тези конференційної
доповіді” допускає більшу дисциплінарну варіативність ознак, оскільки його
комунікативні інтенції відкривають ширший простір для індивідуального вираження
і маніфестації ідеології й епістемології наукової галузі. Проте комунікативна
ситуація, у який реалізується цей жанр, імплікує певні рестрикції, які зменшують
вплив галузевих чинників, провокують тяжіння текстів жанру до семантико-
структурної і мовної уніфікованості.
Прагматичний і структурний “консерватизм” вторинних жанрів існує поруч з
динамічними процесами жанрового оновлення системи вторинної комунікації.
Свідома жанротвірна та жанромодифікаційна діяльність наукових видавництв
виводить жанрову систему вторинної наукової комунікації у лідери жанрових
інновацій.
У п’ятому розділі “Жанри неформальної наукової комунікації” здійснено
загально-лінгвогенологічний аналіз провідних жанрів неформальної комунікації і
лінгвогенологічно-типологічний аналіз таких її малодосліджених представників, як
“анонімна рецензія”, “науковий проект”, “електронна групова дискусія” і “науковий
блог”.
До неформальних наукових належать: усні жанри міжособистісного
спілкування; письмові або електронні тексти різножанрової належності, у процесі
дистрибуції яких були знехтувані конвенції їх оприлюднення та розповсюдження;
специфічні електронні жанри неформальної комунікації; формально-неформальні
(напівформальні) жанри з регламентованими шляхами дистрибуції, які приховані
від широкого загалу.
Анонімна рецензія (на наукову журнальну статтю) – це напівформальний
латентний жанр, лінгвокомунікативний механізм регуляції процесу оприлюднення
наукових здобутків у жанровому ландшафті сучасної науки, комунікативно
22
спрямований на оцінювання статей, “охорону” науково-комунікативного простору
від праць неналежного рівня та допомогу дидактичного характеру у підвищенні
якості наукового продукту. Реципієнтами анонімних рецензій є лише редактор
журналу та автор(и) ста