Яковійчук Олександр Володимирович Окисно-відновні процеси та жирнокислотний склад м’язових тканин гусей в онтогенезі та за дії вікасолу

Короткий опис

Яковійчук Олександр Володимирович, асистент кафедри неорганічної хімії та хімічної освіти, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Назва дисертації: «Окисно-відновні процеси та жирнокислотний склад м’язових тканин гусей в онтогенезі та за дії вікасолу». Шифр та назва спеціальності 03.00.04 - біохімія. Спецрада К 35.368.01 Інституту біології тварин

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТВАРИН
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЯКОВІЙЧУК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 577.125.3. - 152.1:591.1/3
ДИСЕРТАЦІЯ
ОКИСНО-ВІДНОВНІ ПРОЦЕСИ ТА ЖИРНОКИСЛОТНИЙ
СКЛАДМ’ЯЗОВИХ ТКАНИН ГУСЕЙ В ОНТОГЕНЕЗІ ТА ЗА ДІЇ
ВІКАСОЛУ
03.00.04 - біохімія
(біологічні науки)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело О.В. ЯКОВІЙЧУК
Науковий керівник: Данченко Олена Олександрівна, доктор
сільськогосподарських наук, професор
ЛЬВІВ - 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 19
ВСТУП 21
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 27
1.1. Окисно-відновні процеси в клітині 27
1.2. 2-оксоглутаратдегідрогеназа та сукцинатдегідрогеназа у окисно- 28 відновних процесах
1.3. Роль системи антиоксидантного захисту у регуляції окисно- 36 відновних процесів
1.4. Жирні кислоти, як субстрат окисно-відновних процесів 39
1.5. Вікасол у регуляції окисно-відновних процесів клітини 43
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ 48
2.1. Обґрунтування вибору об’єкта дослідження 48
2.1.2. Програма та загальна схема досліджень 48
2.1.3. Умови та схеми проведення дослідів 49
2.2. Методики біохімічних досліджень 54
2.2.1. Методика вилучення, закладки та зберігання біологічного 54 матеріалу
2.2.2. Методика визначення жирнокислотного складу ліпідів 54
2.2.3. Методика визначення активності дегідрогеназ циклу Кребса 55
2.2.4. Методика визначення активності ензимів антиоксидантної 55 системи
2.2.5. Методика визначення вмісту продуктів пероксидного окиснення 56 ліпідів
2.2.6. Методика визначення активності ензимів системи 56 переамінування
2.2.7. Методика визначення вмісту протеїну 57
2.3. Статистична обробка результатів експерименту 57
РОЗДІЛ 3. ОКИСНО-ВІДНОВНІ ПРОЦЕСИ ТА ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД У М’ЯЗОВИХ ТКАНИНАХ ГУСЕЙ В ОНТОГЕНЕЗІ ТА ЗА ДІЇ ВІКАСОЛУ
3.1.1. Жирнокислотний складу ліпідів м’язових тканин в онтогенезі
3.1.2. Функціонування ензимів антиоксидантного захисту м’язових тканин в онтогенезі
3.1.3. Вмісту вторинних продуктів ліпопероксидації у м’язових тканинах в онтогенезі
3.1.4. Коефіцієнт антиоксидантної активності м’язових тканин в онтогенезі
3.1.5. Дегідрогеназнаактивність ензимів циклу Кребса у м’язових тканинах в онтогенезі
3.1.6. Статистичний аналіз зв’язків жирнокислотного складу із процесами енергетичного обміну і пероксидного окиснення у м’язових тканинах гусей в онтогенезі
3.2.1. Жирнокислотний склад ліпідів м’язових тканин за дії вікасолу
3.2.2. Стан системи антиоксидантного захисту м’язових тканин за дії вікасолу
3.2.3. Вміст вторинних продуктів окиснення ліпідів та гідрогенпероксидів у м’язових тканинах за дії вікасолу
3.2.4. Антиоксидантна активність м’язових тканин за дії вікасолу
3.2.5. Динаміки активності дегідрогеназ циклу Кребса м’язових тканин за дії вікасолу
3.2.6. Активність ензимів системи переамінування м’язових тканин за дії вікасолу
3.2.7. Статистичний аналіз зв’язків досліджених показників у м’язових тканинах за дії вікасолу
РОЗДІЛ 4. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ 
ВИСНОВКИ 131
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 133
ДОДАТКИ 163

Список літератури

ВИСНОВКИ
На основі теоретичного узагальнення та аналізу власних експериментальних досліджень встановлено основні закономірності функціонування редокс системи м’язових тканин гусей в ембріональному і ранньому постнатальному періодах. Обґрунтовано та експериментально доведено доцільність перорального введення вікасолу гусенятам у дозі 0,7 мг/кг маси тіла, що активує редокс систему досліджуваних тканин та стимулює ріст і розвиток гусенят.
1. Вперше встановлено, що перехід від гіпоксії до гіпероксії в гусей супроводжувався підвищенням сукцинатдегідрогеназної та 2- оксоглутаратдегідрогеназної активності у всіх досліджених м’язових тканинах. Значне підвищення активності виявлено для скелетної м’язової тканини (в 3,7 і 4,0 разу для SD- і 2-OGD відповідно). За постнатальної адаптації SD-активність досліджуваних тканин стабілізувалась.
2. Найвищий рівень супероксиддисмутазної активності в міокарді і скелетних м’язах констатовано в 22-добових ембріонів, а в шлунку вже на 14-ту добу. Каталазна активність у всіх тканинах була найвищою на початку ембріогенезу. Рівень КАОА скелетних м’язів і шлунку при переході до постнатального періоду підвищувався до 7-ї доби, у той час як КАОА міокарду в цей період знижувався, а надалі зростав.
3. Встановлено зниження (на 18,1 %) рівня ненасиченості ліпідів міокарду на 28-й день ембріогенезу під час гіпероксії початку атмосферного дихання. У скелетних м’язах зниження рівня ненасиченості ліпідів на 10,1 % спостерігали на початку постнатального періоду, а в м’язах шлунку - на 7-му добу постнатального онтогенезу (на 19,8 %).
4. За допомогою кореляційного аналізу доведено, що саме у м’язовій тканині шлунку гусей формування адаптивної відповіді на оксидативний стрес відбувається на тлі узгодженого функціонування компонентів досліджених систем, що підтверджується найбільшою кількістю достовірних кореляційних зв’язків цих показників. В інших тканинах узгодженість змін спостерігали лише між окремими компонентами дослідженої системи.
5. Показано, що введення гусенятам вікасолу per os сприяє підвищенню 2-OGD- і SD-активності у всіх типах м’язової тканини на 14-ту добу постнатального онтогенезу. У тканинах шлунку та міокарду встановлено підвищення SD- активності з 14-ї до 35-ї доби онтогенезу за дії вікасолу.
6. Продемонстровано підвищення активності досліджених ензимів антиоксидантного захисту за дії вікасолу у міокарді та гладких м’язах шлунку гусей на 21-шу добу онтогенезу. Наприкінці експерименту у всіх м’язових тканинах за дії вікасолу зростала глутатіонпероксидазна активність, у той час як супероксиддисмутазна і каталазна активності лише у скелетних м’язах. За впливу вікасолу до 14-ї доби спостерігали підвищення КАОА досліджених тканин. З 21-ї доби цей показник знизився у скелетних м’язах і шлунку, з подальшим відновленням рівня антиоксидантної активності всіх тканин.
7. Виявлено, що застосування вікасолу сприяло достовірному підвищення вмісту незамінних лінолевої, ліноленової та докозагексаєнової кислот у міокарді і скелетних м’язах на 35-ту добу онтогенезу. У шлунку в цей період вміст лінолевої та ліноленової кислот знизився на 25,0 і 72,2 %.
8. Для м’язових тканин гусей встановлено тканинноспецифічний вплив вікасолу на характер взаємодії показників дослідженої редокс системи, який залежить як від типу м’язової тканини, так і від періоду онтогенезу. У скелетній м’язовій тканині та міокарді застосування препарату спричинило підвищення кількості достовірних кореляційних зв’язків між дослідженими показниками, у гладкій м’язовій тканині - їх зменшення відносно контрольної групи птиці.