Яроцький Віталій Леонідович. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин

Короткий опис

Яроцький Віталій Леонідович. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин : дис... д- ра юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2007. — 442арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 401-438

Яроцький В. Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню місця й ролі цінних паперів у механізмі правового регулювання майнових відносин як однопорядкової з правочинами конструкції, що забезпечує переведення абстрактної можливості встановлення і здійснення посвідчених ними прав у площину правовідносин. Зауважується, що поширення правового режимуоб’єктівцивільних прав на цінні папери (інструментфіксації майнових прав) здійснюється в регламентаційних цілях. Надання їм значенняоб’єкта-інструментарозраховано на використання конструкції цінних паперів при реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права й саморегулювання досліджуваних відносин самими їх учасниками. Завдяки цьому цінні папери набувають інструментального значення й підлягають застосуванню не тільки емітентом у механізмах правомоделювання і правовстановлення, а й правоволодільцем у механізмах правоздійснення, правопередачі, правовідновлення і правозахисту.
Доведено, що застосування конструкції цінних паперів забезпечує розширення діапазону способів (прийомів) правового регулювання (переважно дозволів) і саморегулювання окремого сегмента майнових відносин завдяки нормативно визначеному «проникненню» форми юридичного вираження майнових прав у структуру регулятивних та охоронних правовідносин як їх об’єкта (об’єкта-фікції, квазі-об’єкта). Указані та інші аспекти їх значущості знайшли теоретичне узагальнення в положеннях інструментальної концепції цінних паперів.

У дисертації здійснено нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у визначенні місця й ролі цінних паперів у механізмі правового регулювання майнових відносин як однопорядкової з правочинами конструкції, що формується внаслідок закріплення та постійного вдосконалення в нормах цивільного права, які визначають їх правовий режим, одиничних модельних схем і способів (прийомів) правого регулювання, розрахованих на реалізацію емітентом закріплених ними управовомочуючих приписів щодо можливості встановлення посвідчених ними майнових прав і, додатково, правоволодільцем для їх здійснення й передачі, а також можливості ініціювання останнім застосування норм права з метою відновлення і захисту цих прав, що знайшло теоретичне узагальнення в положеннях інструментальної концепції цінних паперів. У загальних висновках викладено найважливіші наукові результати, отримані дисертантом:
1. Конструкція (нормативно закріплена типова модельна схема побудови прав, обов’язків та відповідальності емітента, правоволодільців та інших учасників досліджуваних правовідносин) цінних паперів нормативно розрахована на їх використання емітентами і правоволодільцями в технології реалізації й застосування норм цивільного права, що сприяє досягненню ідеальної мети правового регламентування будь-яких цивільних відносин безперешкодного здійснення їх учасниками набутих ними прав і належного виконання взятих на себе обов’язків.
2. Конструкція цінних паперів визначає їх як приватноправовий регулятор багатофункціональний інструмент (точніше, об’єкт-інструмент) правореалізації, розрахований на його використання учасниками досліджуваних правовідносин для здійснення дозволених дій з реалізації управомочуючих норм права з метою встановлення, здійснення, передачі, відновлення і захисту посвідчених ними майнових прав.
3. Завдяки поширенню правового режиму об’єктів цивільних прав на форму фіксації майнових прав досягається розширення регламентаційного потенціалу конструкції цінних паперів (порівняно з правочинами) за допомогою закріплення в нормах цивільного права, що визначають їх правовий режим, додаткових модельних схем та способів (прийомів) правового регулювання, розрахованих на їх використання при реалізації й ініціюванні застосування цих норм учасниками досліджуваного сегмента майнових відносин.
4. Можливість необмеженого нормативного моделювання майнових прав шляхом закріплення формально-змістовних характеристик нових видових конструкцій цінних паперів (наприклад, іпотечних) дає змогу оперативно реагувати на потреби майнового обороту, а завдяки обов’язковості його поєднання із самомоделюванням емітент дістає можливість зафіксувати основні їх параметри (реквізити) згідно зі своїми потребами й інтересами, а також з урахуванням кон’юнктури фондового ринку.
5. У механізмі правовстановлення (встановлення посвідчених ними майнових прав) реалізація управомочуючих приписів норм цивільного права щодо належного оформлення цінних паперів і формально-змістовної фіксації посвідчених ними майнових прав є основним правоутворюючим юридичним фактом (односторонньо-управомочуючим правочином) єдиного юридичного складу. Відповідно вади форми й реквізитів сертифікатів цінних паперів як фактофіксуючих документів правовстановлення призводять до дефектності кожного з вказаних правоутворюючих юридичних фактів, що може мати наслідком невизнання неемісійного документа цінним папером (ч. 2 ст. 196 ЦК) або скасування всього випуску емісійних цінних паперів.
6. Механізм правоздійснення, характерний для цінних паперів документарної форми розміщення (видачі) й обігу, визначається одиничними модельними схемами, що передбачають можливість їх використання в межах дозволеної поведінки, встановленої таким звичаєм ділового обороту (ст. 7 ЦК), як необхідність презентації правоволодільцем документа з метою здійснення посвідчених ним майнових прав, дає змогу знизити ризики повторного виконання кореляційно підпорядкованих цим правам обов’язків, їх виконання на користь неналежного кредитора тощо.
7. Нормативно визначена модельна схема, розрахована на застосування правоволодільцем іменних та ордерних документарних цінних паперів з метою реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права щодо можливості передачі посвідчених ними майнових прав шляхом вчинення на їх звороті передаточних написів (індосаментів), забезпечує обмежену ризикованість та підвищену ефективність правопередачі.
8. Найвищий рівень безпечності та оперативності передачі посвідчених цінними паперами майнових прав досягається за рахунок їх бездокументарної фіксації (при збереженні в більшості випадків можливості їх переведення в документарну форму і зворотної конвертації) із застосуванням реєстраційних і депозитарно-облікових механізмів врахування прав «на папери» й посиленого контролю за їх участю в майновому обороті з боку посадових осіб ДК ЦПФР та інших контролюючих державних органів.
9. Механізм застосування норм права розрахований на ініціативу правоволодільців у виборі форм захисту (або самозахисту) їх порушених прав, а формування окремих модельних схем правого регулювання, розрахованих на використання цінних паперів у сфері правозахисту, розширило можливості стандартного для зобов’язальних відносин механізму його здійснення. Застосування механізму правовідновлення завдяки можливому відновленню прав на пред’явницькі цінні папери та векселі забезпечує поновлення втраченої правоволодільцем можливості задоволення своїх інтересів шляхом здійснення посвідчених ними майнових прав. Можливість захисту прав учасників досліджуваних відносин шляхом віндикації або визнання права власності на документарні цінні папери є свідченням поширення (неможливих для договірної фіксації майнових прав і обов’язків) речово-правових засобів абсолютного захисту на сферу відносних правовідносин, змістовно визначених посвідченими ними майновими (переважно зобов’язальними) правами та кореляційно підпорядкованими їм обов’язками.
10. Таким чином, максимально безперешкодне здійснення та підсилений захист належних учасникам досліджуваних відносин майнових прав забезпечується за допомогою закріплення і постійного вдосконалення комплексу визначених правовим режимом цінних паперів модельних схем і способів (прийомів) правового регулювання, розрахованих на їх застосування з метою реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права в межах регулятивних правовідносин, а також ініціювання застосування права уповноваженими державними органами в межах охоронних.