ЮРИДИЧНА КОНСТРУКЦІЯ ПОДАТКУ

Короткий опис

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. Поняття, правова природа та субстанціональні властивості юридичної конструкції податку 19
1.1. Поняття та правова природа юридичної конструкції податку 19
1.2. Поняття елемента юридичної конструкції податку 49
1.3. Цілісність, системність та структурованість юридичної конструкції
податку 56
1.4. Висновки до розділу 65

РОЗДІЛ ІІ. Фіскальні елементи юридичної конструкції податку 71
2.1. Поняття фіскальних елементів юридичної конструкції податку 71
2.2. Суб’єкт, об’єкт та предмет податку 77
2.3. Податкова база та податкова ставка 88
2.4. Податкові пільги та підстави для одержання податкових пільг 97
2.5. Висновки до розділу 104

РОЗДІЛ ІІІ. Організаційні елементи юридичної конструкції податку 108
3.1. Поняття організаційних елементів юридичної конструкції податку 108
3.2. Масштаб податку та одиниця оподаткування 111
3.3. Податковий період, строк сплати податку та звітний період з податку 114
3.4. Порядок обчислення податку та порядок сплати податку 122
3.5. Бюджет (фонд) надходження податку 129
3.6. Висновки до розділу 134

РОЗДІЛ ІV. Захисні елементи юридичної конструкції податку 137
4.1. Поняття захисних елементів юридичної конструкції податку 137
4.2. Порядок стягнення податкового боргу 140
4.3. Порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягнутого
податкового боргу 146
4.4. Відповідальність за податкові правопорушення 153
4.5. Висновки до розділу 167

ВИСНОВКИ 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 185

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Україна напередодні податкової реформи. Вона в однаковій мірі життєво необхідна платникам пода-тків, публічним суб’єктам як їх одержувачам, їх податковим органам, суспільс-тву в цілому. Основний зміст цієї реформи повинно скласти, як свідчить прак-тика, переведення оподаткування з ручного режиму керівництва ним на норма-тивний, правовий режим управління оподаткуванням, його загальна лібераліза-ція.У зв’язку з цим небувалої актуальності та злободенності набули питання дослідження юридичної конструкції податку, з’ясування її субстанціональних якостей. Адже тільки запровадження юридичних конструкцій податку, адекват-них його істинній правовій природі, взамін їх волюнтаристських, свавільних ер-заців, може забезпечити в сукупності з іншими чинниками успішне розв’язання поставленої усім ходом суспільного розвитку вище сформульованої проблеми.
В актуальності теми кандидатської дисертації переконує також і ступінь наукової розробки проблеми дослідження. Перші спроби виділення юридич-них елементів внутрішньої будови податку були здійснені ще основоположни-ками науки фінансового права. Так, І.І. Янжулом та Д. Львовим наведено пере-лік основних елементів податку і віднесено до них суб’єкта податку, об’єкт по-датку або джерело податку та міру податку [134, с.247; 63, с.286-296]. М. І. Слуцкіним додатково виділено ще такі два елементи податку, як оподатковува-на одиниця і одиниця оподаткування [116, 29-30]. В свою чергу, І.Х. Озеров цей перелік продовжив вказівкою на наявність джерела, об’єкта і масштабу подат-ку, податної одиниці та податної долі. Податною одиницею пропонувалось вважати частину об’єкта, що підлягає оподаткуванню, а податною долею – су-му належного до сплати податку [76]. Виділення та аналіз окремих юридичних елементів внутрішньої будови податку було також здійснено в працях М.І. Тур-генєва [194], А.А. Ісаєва [37], С.І. Іловайського [114], Е. Селігмана і Р. Стурма [98] та інших.
Подальший розвиток дані положення, оцінки та висновки отримали в пра-цях радянських вчених. Хоча необхідно зазначити, що в даний період увага юристів-фінансистів була зосереджена переважно на дослідженні проблем, пов’язаних з розподілом та використанням бюджетних коштів, оскільки з мобі-лізацією цих коштів в умовах панування державної форми власності в держави проблем не виникало, а існувала необхідність у правильному та ефективному їх використанні. Питання, пов’язані зі справлянням податків, внутрішньою струк-турою податку досліджували в цей час: А.А. Соколов [101], Д.П. Боголепов [7], С.Д. Ципкін [123] та інші радянські вчені. Зокрема, А.А. Соколов в своїй праці “Теорія податків” розмежував поняття “суб’єкт податку” (особа, яка зо-бов’язана сплачувати податок) і “носій податку” (особа, яка є фактичним плат-ником податку), модифікував поняття “джерело податку”, під яким пропонува-лось розуміти дохід чи майно платника податку, з якого сплачується податок. Під масштабом податку ним малась на увазі та міра, за допомогою якої обчис-люється загальна сума податку, а також пропонувалось виділити у якості само-стійних такі елементи, як “податна одиниця”, “ставка податку”, “оклад подат-ку” [101, с.88-92]. Серед українських вчених радянського періоду необхідно особливо виділити Л.К. Воронову [17; 156], наукові праці якої заклали фунда-мент для розвитку сучасної української школи фінансового права. Проте про-блема визначення внутрішньої структури податку, обґрунтування її елементів у ра-дянський період не ставала предметом спеціального дослідження. Така постановка питання не вписувалась у пануючі тоді політичні та теоретичні уявлення, переконан-ня та традиції, а головне – не існувало гострої практичної потреби в цьому.
Зростання уваги вчених до означеної проблеми розпочалося з початком пере-ходу України до ринкової економіки. Це обумовлено виникненням якісно нових відносин держави і податкових органів з платниками податків, кардинальною пе-ребудовою податкової системи України, перетворенням податків на основне дже-рело наповнення державного та місцевих бюджетів. В цей час обґрунтовуються нові підходи до розуміння фінансово-правових явищ, посилюється увага до дослі-дження контрольної функції фінансів, предметом спеціального вивчення стають правові проблеми регулювання обов’язкових платежів та теоретичні проблеми правового регулювання податків і зборів в Україні [82; 83; 95; 91; 57].
Серед дослідників юридичної конструкції податку, її елементів у вказаний період насамперед варто виділити С.Г. Пепеляєва. Цей вчений запропонував для позначення внутрішньої структури податку термін “юридичний склад податку”, здійснив поділ елементів юридичного складу податку на сутнісні, без яких подат-кове зобов’язання і порядок його виконання не можуть вважатися визначеними (суб’єкт податку, об’єкт податку, предмет податку, масштаб податку, метод обліку податкової бази, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка, порядок обчислення податку, звітний період, строк сплати податку, спосіб і поря-док сплати податку) та факультативні, відсутність яких не впливає на ступінь ви-значеності податкового зобов’язання, але суттєво знижує гарантії його належного виконання (порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податку, відповідальність за податкові правопорушення, податкові пільги) [151; 145].
М.П. Кучерявенко систему елементів правового механізму податку розді-лив на групи основних і додаткових елементів та відніс до першої групи плат-ника податку, об’єкт оподаткування, ставку податку. Він також здійснив поділ додаткових елементів на ті, які деталізують основні чи пов’язані з ними: пред-мет, база, одиниця оподаткування; та ті, які мають самостійне значення: подат-кові пільги, методи, строки і способи сплати податку, бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі [56; 54].
А.В. Бризгалін здійснив класифікацію елементів податку шляхом їх поділу на три основні групи елементів: 1) основні обов’язкові елементи, які неминуче повинні бути визначені в законодавчому акті при встановленні податкового зо-бов’язання: платник податку, об’єкт оподаткування, податкова база, податко-вий період, податкова ставка, порядок обчислення податку, порядок сплати по-датку, строк сплати податку; 2) факультативні елементи, які не обов’язкові, але можуть бути визначені законодавчим актом про податки чи збори: податкова пільга; 3) додаткові елементи, які не передбачені в обов’язковому порядку для встановлення податку, але так чи інакше повинні бути чи присутні при встано-вленні податкового зобов’язання: предмет податку, масштаб податку, одиниця податку, джерело податку, податковий оклад, одержувач податку [141; 251].
Д.В. Вінницький розмежував юридичні конструкції “елементи оподатку-вання” та “елементи податкового зобов’язання”, визначив сфери дискреційних повноважень законодавця, диференціював елементи оподаткування на базові (об’єкт оподаткування, податкова ставка, порядок і строки сплати податку) та конкретизуючі [12; 13; 258].
Крім того, цими вченими започатковано чимало нових перспективних ме-тодологічних підходів до даної проблеми, зроблені цінні узагальнення, оцінки та висновки, які можна розглядати в якості критеріїв та орієнтирів усім наступ-ним дослідникам цього питання. Вони знайшли свій подальший розвиток у мо-нографіях Г.В. Бех [5], Р.О. Гаврилюк [20], М.М. Злобіна [36], О.А. Музики [69], М.О. Перепелиці [85], Н.Ю. Пришви [91], О.С. Тітова [109], В.В. Хохуляка [120], О.В. Щербанюк [130] та інших вчених, а також у ряді навчально-методичних видань [142; 81; 88; 153; 127; 158; 131; 27]. Різні аспекти проблеми юридичної конструкції податку чи її окремі елементи в новітніх умовах дослі-джувались у кандидатських дисертаціях В.В. Безуглої [394], О.О. Журавльової [396], В.В. Кириченко [397], Д.А. Кобильніка [398], І.Є. Криницького [399], Т.Є. Кушнарьової [401], М.О. Перепелиці [404] та ін. Однак за період незалеж-ності в Україні не з’явилось жодного спеціального монографічного досліджен-ня, присвяченого вивченню юридичної конструкції податку, виділенню та ґрун-товному аналізу її елементів. Усі зазначені нами вище, а також чимало інших праць вчених минулого та сучасних розробок науковців з проблем податкового та фінансового права є науково-теоретичною основою даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрямок наукового дослідження належить до пріоритетних у га-лузі фінансового права. Ця тема входить у науково-дослідницьку проблематику ряду кафедр юридичних вузів та факультетів України, насамперед кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права юридичного факульте-ту ЧНУ ім. Ю. Федьковича “Конституційне, адміністративне і фінансове право України в умовах переходу до ринкової економіки: проблеми теорії і практики” (державний реєстраційний №0102U005305), яка досліджувалась у 2001-2005 рр., та науково-дослідну проблему “Феноменологія конституційного, адмініст-ративного і фінансового права постсоціалістичної України” (державний реєст-раційний №0106U008492), що розробляється кафедрою в даний час.
Основною метою дисертації є дослідження з позицій природно-позитивної доктрини фінансового права на основі структурно-функціонального аналізу та інструментального підходу юридичної конструкції податку, класифі-кація елементів, що її утворюють, ґрунтовна характеристика кожного з них та їх системних зв’язків.
Відповідно до мети дисертаційного дослідження автором зроблена спроба вирішити наступні завдання: розкрити правову природу та дати визначення юридичної конструкції податку; виділити елементи юридичної конструкції по-датку та визначити підстави їх класифікації; з’ясувати, через які елементи юри-дичної конструкції податку реалізується переважно фіскальна функція податку та розкрити зміст і дати визначення понять, що відображають ці елементи; з’ясувати, через які елементи юридичної конструкції податку реалізується пе-реважно контрольна функція податку та розкрити зміст і дати визначення по-нять, що відображають ці елементи; з’ясувати, через які елементи юридичної конструкції податку в однаковій мірі реалізуються фіскальна і контрольна фун-кції податку та розкрити зміст і дати визначення понять, що відображають ці елементи; виробити та запропонувати законодавцю рекомендації щодо вдоско-налення правового регулювання податкових відносин в Україні шляхом уточ-нення юридичної конструкції податку.
Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що вини-кають з приводу перерозподілу власності між платниками податків та публіч-ним суб’єктом (державою та/чи територіальною громадою) і регулюються по-датковими законами.
Предметом дисертаційного дослідження є юридична конструкція подат-ку та елементи, що її утворюють, зміст та напрямки вдосконалення їх правової регламентації.
Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є сукуп-ність загальнонаукових та спеціальних методів пізнання соціально-правових явищ, обраних з врахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Зокрема, в основу дисертаційного дослідження покладено природно-позитивну доктрину фінансового права в цілому та податкового пра-ва зокрема, її принцип соціального натуралізму, структурно-функціональний та інструментальний підходи до з’ясування юридичної конструкції податку. Від-повідно до принципу соціального натуралізму податок розглядався як явище, яке має дві сторони: юридичну форму та економічний зміст. Використання структурно-функціонального підходу обумовило дослідження юридичної конс-трукції податку через функції податку як зовнішнього прояву його іманентних властивостей. А згідно інструментального підходу юридична конструкція податку виступала не лише в якості предмету, але і в якості власного засобу дослідження, визначення практичного значення і призначення в механізмі оподаткування.
Необхідність застосування структурно-функціонального аналізу при до-слідженні юридичної конструкції податку зумовлена тим, що пізнавальні мож-ливості даного наукового методу роблять можливим підійти до розкриття по-няття, сутності та призначення юридичної конструкції податку з того боку по-датку як складного суспільного явища, який раніше ще жодного разу не ставав предметом спеціального комплексного наукового дослідження вченими юрис-тами-фінансистами. Структурно-функціональний аналіз породила соціологічна наука, проте і для пізнання цілого ряду аспектів фінансово-правової дійсності він є не замінимим.
В межах даного наукового методу поняття функцій податку досліджувалось у двох аспектах: призначення кожного з елементів юридичної конструкції податку по відношенню до однотипних елементів та системи елементів в цілому; залежність в межах однієї системи, при якій зміни в одній частині юридичної конструкції подат-ку виявляються похідними (функціями) від змін в інших її частинах. Такі функціо-нальні залежності згідно постулатів філософії є нічим іншим як проявами детермі-нізму. Функції податку розглядалися нами у даному кваліфікаційному дослідженні з двох позицій: з точки зору наслідків, що наставали внаслідок зміни одного чи де-кількох елементів юридичної конструкції податку в іншому чи інших елементах – такі зміни бувають сприятливими чи несприятливими; з точки зору взаємозв’язку окремих елементів в межах юридичної конструкції податку в цілому (тобто, функ-ціонування конструкції). Використання структурно-функціонального аналізу дало можливість автору виробити критерії класифікації елементів юридичної конструк-ції податку, згрупувати елементи юридичної конструкції податку відповідно до цих критеріїв та визначити місце кожного з них в юридичній конструкції податку (стор. 49; стор. 53-54; стор. 56; стор. 58-65; стор. 71-77; стор. 108-110; стор. 137-140.).
Використовувались також формально-догматичний, логічний, порівняльно-правовий методи дослідження. За допомогою формально-догматичного методу було з’ясовано правову природу юридичної конструкції податку, розкрито сут-ність та зміст понять елементів, що її утворюють, здійснювалась зовнішня наукова обробка емпіричного матеріалу, формулювались визначення та загальна концеп-ція дисертаційного дослідження. Важливу роль цей метод відіграв при аналізі за-конодавчих положень і норм, що визначають елементи юридичної конструкції по-датку (стор. 25; стор. 30-31; стор. 36; стор. 41-42; стор. 82; стор. 85-86; стор. 88-89; стор. 97; стор. 100; стор. 103; стор. 112; стор. 114; стор. 116; стор. 120; стор. 122; стор. 125; стор. 129; стор. 132-133; стор. 145; стор. 152; стор. 157; стор. 165.). За-стосування логічного методу обумовило послідовність викладення матеріалу, його узгодженість, дало можливість сформулювати висновки, які логічно випливають з викладеного матеріалу (стор. 19-20; стор. 45; стор. 65-70; стор. 104-106; стор. 134-136; стор. 150-151; стор. 167-170.). Метод порівняльно-правового дослідження бу-ло застосовано для зіставлення положень українського законодавства та законо-давства інших держав. Широко використовувався цей метод для порівняння по-ложень чинного українського податкового законодавства та проекту Податкового кодексу України з відповідними положеннями Податкового кодексу Російської Федерації (стор. 34-35; стор. 43; стор. 46; стор. 50; стор. 82-83; стор. 94-95; стор. 112; стор. 140; стор. 148; стор. 164-165.).
Позитивну роль у дослідженні відіграли інституційний, соціологічний, ак-сіологічний, діяльнісний, генетичний підходи, звернення до інших юридичних наук, методи статистичної обробки емпіричного матеріалу, живого пізнання, особистого спостереження та ряд інших.
Нормативно-інформаційними джерелами дисертаційного дослідження є: Конституція України, рішення Конституційного Суду України, закони Украї-ни та видані на їх виконання підзаконні акти, а також законодавство інших кра-їн СНД та Європи.
Фактологічна база дисертації базується на матеріалах юридичної прак-тики, узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних ви-даннях, безпосередньої судової практики, нормативно-правових актів Держав-ної податкової адміністрації України, Державного казначейства України та Мі-ністерства фінансів України.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці з позицій структурно-функціонального аналізу проведено ди-сертаційне дослідження внутрішньої будови податку, визначено в цій якості юридичну конструкцію податку, виділено, систематизовано та проаналізовано її елементи. В результаті дослідження обґрунтовано необхідність розгляду юридичної конструкції податку в двох аспектах: з точки зору законодавчої тех-ніки і формальної логіки, розкрито зміст кожного з них; визначено сутнісні критерії класифікації елементів юридичної конструкції податку, згруповано елементи юридичної конструкції податку відповідно до цих критеріїв та з’ясовано місце кожного з них у юридичній конструкції податку; сформульовано визначення та розкрито зміст понять елементів, що утворюють юридичну конструкцію подат-ку. Ряд нових положень запропоновано та обґрунтовано дисертантом особисто. Основними з них, що виносяться на захист, є наступні:
вперше: 1. Обґрунтовано необхідність розгляду юридичної конструкції подат-ку в двох аспектах: з точки зору законодавчої техніки та з точки зору формальної ло-гіки. З точки зору законодавчої техніки “юридична конструкція податку” – це спосіб надання податкові юридичної сили шляхом законодавчого визначення елементів йо-го внутрішньої структури. Елемент юридичної конструкції податку – це така її складова частина, яка відображає якісно відмінний від інших правовий вимір податку та виконує лише їй властиву функцію у перерозподільних суспільних відносинах і не може бути поділена при збереженні критерію поділу (у нашому випадку структурно-функціонального підходу) на ще менші складові частини поза втратою своєї правової природи, без жодної з яких податок як системне явище не є вичерпно юридично визначеним.
З точки зору формальної логіки “юридична конструкція податку” – це внутрі-шня логічно узгоджена будова податку. Родове поняття “юридична конструкція по-датку” у структурному аспекті включає в себе платника податку і публічного суб’єкта, представленого відповідним бюджетом (фондом) надходження податку, та елементи оподаткування (фіскальні, організаційні, захисні), а в функціональному зрі-зі охоплює також внутрішні та зовнішні вертикальні і горизонтальні зв’язки як окре-мих елементів, так і їх груп між собою та із середовищем. Нормативно закріплений елементний склад юридичної конструкції податку вказує на наявність двох юридич-них конструкцій податку: ідеальної, реальної.
2. З’ясовано, що ідеальна юридична конструкція податку відображає перероз-подільні відносини між платником податків та публічним суб’єктом, в яких кожна зі сторін належним чином виконує свої обов’язки. Ідеальна юридична конструкція по-датку в цілому збігається з визначеним в статті 3 Закону України “Про систему опо-даткування” переліком елементів, за окремими винятками, пов’язаними з неточністю формулювань законодавцем того чи іншого елементу, підміною понять, об’єднанням в одному елементі декількох, що мають самостійне значення.
3. Доведено, що реальна юридична конструкція податку складається з елемен-тів, які відображають всі перерозподільні відносини, як ті, що складаються в процесі належного виконання обов’язків суб’єктами податкових правовідносин, так і ті, що виникають в процесі неналежного виконання ними своїх обов’язків. Вона є більш повною і закріплює всі можливі ситуації, які можуть виникнути між платником по-датків та публічним суб’єктом в процесі перерозподілу власності.
4. Визначено елементний склад реальної юридичної конструкції податку: суб’єкт податку, бюджет (фонд) надходження податку, об’єкт податку, предмет по-датку, масштаб податку, податкова база, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звітний період з податку, порядок сплати податку, податкові пільги, підстави для одержання подат-кових пільг, порядок стягнення податкового боргу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягнутого податкового боргу, відповідальність за подат-кове правопорушення.
5. Обгрунтовано новий критерій класифікації елементів юридичної конструкції податку, в основі якого лежать сутнісні ознаки податку та елементів його юридичної конструкції, а саме – функціональне призначення кожного елементу. Відповідно до даного критерію елементи юридичної конструкції податку поділяються на наступні групи: 1) фіскальні елементи; 2) організаційні елементи; 3) захисні елементи. Перші дві групи характерні для ідеальної юридичної конструкції податку. Реальну юридич-ну конструкцію податку складають всі групи елементів.
6. Встановлено, що фіскальні елементи юридичної конструкції податку – це елементи, через які головним чином реалізується фіскальна функція податку. Вони впливають на розмір податкового платежу і в своїй сукупності визначають кінцеву суму податкового зобов’язання. До цієї групи елементів належать: суб’єкт податку, об’єкт податку, предмет податку, податкова база, ставка податку, податкові пільги, підстави для одержання податкових пільг. Найбільш дієвими фіскальними елемен-тами юридичної конструкції податку є податкова база та податкова ставка.
7. Доведено, що контрольна функція податку реалізується головним чином че-рез організаційні елементи юридичної конструкції податку. Вони визначають поря-док визначення розміру податкового зобов’язання конкретного платника, процедуру сплати податку та його часові рамки, тобто, в своїй сукупності організовують сплату податку. До цієї групи елементів належать: масштаб податку, одиниця оподаткуван-ня, податковий період, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звітний період з податку, порядок сплати податку, бюджет (фонд) надходження податку.
8. З’ясовано, що існування захисних елементів юридичної конструкції подат-ку обумовлене ймовірністю невиконання чи неналежного виконання передбаче-них податковим законом обов’язків сторонами та учасниками податкового право-відношення. Цю групу елементів становлять: порядок стягнення податкового бор-гу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягнутого податково-го боргу, відповідальність за податкові правопорушення, які закріплюють моделі відносин, що можуть скластися внаслідок невиконання чи неналежного виконання сторонами та учасниками податкових правовідносин своїх обов’язків і мають на меті упорядкувати та врегулювати ці відносини, відновити майнові права сторін податкового зобов’язання, покарати винних.
9. Доведено, що оскільки податок як явище правової дійсності є цілісним, то і юридична конструкція, покликана забезпечити його реалізацію, наділена такою ж властивістю цілісності. Ця цілісність втілюється в органічних внутрішніх і зовнішніх зв’язках елементів юридичної конструкції податку. Саме на даних зв’язках базується фундаментальна системність внутрішньої організації юридичної конструкції подат-ку, система її зв’язків із середовищем, з механізмами управління оподаткуванням та їх розвитком, функціонування юридичної конструкції податку в цілому. Дана сукупність її субстанційних властивостей виступає у якості системи методологічних орієнтирів при дослідженні юридичної конструкції податку.
10. Обґрунтовано, що для юридичної конструкції податку як інструмента права іманентні, як мінімум, по дві групи внутрішніх і зовнішніх зв’язків податку як об’єкта із середовищем. Врегульоване податковим правом відчуження суспільно необхідної частки власності приватного суб’єкта від нього відбувається з допомогою фіскальних елементів юридичної конструкції податку. Між кожним із фіскальних елементів юридичної конструкції податку та іншими елементами цієї групи існує органічний внутрішній зв’язок та взаємозумовленість. Водночас є очевидними зв’язки усієї зазначеної групи фіскальних елементів юридичної конструкції податку та юридичною конструкцією права приватної власності суб’єкта оподаткування, які з позицій податкового права належать до зовнішніх зв’язків. Ця ієрархічна структура юридичної конструкції податку має за мету створення легітимних достатніх умов для відщеплення суспільновизначеної частини приватної власності у її виробника та спрямування її у публічний фонд. Другу групу внутрішніх зв’язків у юридичній конструкції податку являють собою зв’язки, що складаються між організаційними елементами юридичної конструкції податку всередині. В свою чергу, між групою організаційних елементів як якісно виокремленою субстанцією юридичної конструкції податку, з одного боку, та юридичною конструкцією права публічної власності на податкові надходження до бюджету чи іншого публічного фонду скла-даються стійкі зовнішні зв’язки, метою яких є забезпечення потрапляння податку у відповідний публічний фонд та зарахування цього податкового надходження на ба-ланс даного фонду.
11. Встановлено, що юридична конструкція податку складається з постійних та змінних величин. До перших належать суб’єкти податкового правовідношення – платник податку та публічний суб’єкт в особі відповідного бюджету чи фонду над-ходження податку. Зміна хоча б одного з них з неминучістю веде до зміни даної юридичної конструкції податку іншою його конструкцією. Усі інші її елементи – елементи оподаткування – не є постійними та можуть змінюватись в межах однієї і тієї ж юридичної конструкції податку.
12. З’ясовано, що специфічним способом регулювання багаторівневої ієрархії юридичної конструкції податку є управління оподаткуванням – різноманітні за фор-мами та жорсткістю способи зв’язків груп елементів юридичної конструкції податку, що забезпечують нормальне функціонування та розвиток системи оподаткування. Оскільки ієрархічність будови юридичної конструкції податку є специфічною її оз-накою як системи, постільки зв’язки управління оподаткуванням можна розглядати як один з характерних проявів системоутворюючих зв’язків.
13. Вивчення усієї сукупності зв’язків елементів юридичної конструкції податку дало підстави запропонувати концепцію первинних і вторинних якостей груп елементів цієї конструкції. У групі фіскальних елементів первинними якостями є фіскальні їх властивості, а організаційні властивості – вторинними. У групі організаційних елементів юридичної конструкції податку первинними якостями є організаційні якості, а фіскальні властивості – вторинними. В групі захисних елементів юридичної конструкції податку у випадку порушення прав та законних інтересів платника податку первинну якість матимуть організаційні властивості елементів даної групи, покликані відновити порушене право та законний інтерес платника податку. В разі ж порушення прав та законних інтересів публічного суб’єкта податкового правовідношення первинну якість матимуть фіскальні властивості елементів даної групи, покликані забезпечити порушене право і закон-ний інтерес цього суб’єкта. У таких елементів юридичної конструкції податку, як платник податку та публічний суб’єкт (одержувач податку) первинні і вторинні якості зв’язків є протилежними: для платника податку первинним є фіскальний зв’язок, а організаційний, контрольний зв’язок у класичному варіанті є вторинним, тоді як для публічного суб’єкта, навпаки, організаційний, контрольний зв’язок є пер-винним, а фіскальний – вторинним.
дістали подальшого розвитку: 1) визначення звітного періоду з податку, як проміжку часу, протягом якого суб’єкт податку (чи інша, визначена в законодавстві, особа) зобов’язаний здійснювати складання, ведення і здачу документів установленої форми, що містять відомості про результати господарської діяльності суб’єкта пода-тку, його майновий стан, а також фіксують процес обчислення податку і суму, що підлягає сплаті до бюджету. Встановлено, що звітний період з податку включає як проміжок часу, за який, так і протягом якого суб’єкт податку зобов’язаний здійснити податкову звітність; 2) визначення податкового правопорушення як вчиненого в сфері оподаткування винного, протиправного діяння суб’єкта оподаткування, за вчи-нення якого встановлена юридична відповідальність законодавством про податки і збори. Додатково аргументується необхідність виділення і законодавчого закріплен-ня суб’єктивної сторони податкового правопорушення, визначається коло суб’єктів податкового правопорушення – виключно особи, які податковим законодавством ви-значені, як суб’єкти оподаткування.
уточнено зміст понять: 1) суб’єкта податку, зокрема, зазначається, що суб’єктом податку є платник податку, який має, отримує (передає) предмети оподат-кування чи здійснює діяльність, яка є предметом оподаткування, і реалізує (має) по-даткові обов’язки і права, встановлені законодавством про податки і збори. Наво-диться додаткова аргументації на рівнозначність понять суб’єкт податку та платник податку; 2) податкового періоду, зокрема, зазначається, що податковий період є за-конодавчо визначеним проміжком часу для формування податкової бази, за резуль-татами якого здійснюється остаточне визначення суми податку; 3) строк сплати по-датку: даний елемент юридичної конструкції податку визначається як законодавчо визначений проміжок часу, протягом якого суб’єкт податку або інша зобов’язана особа вправі або зобов’язана самостійно сплатити визначену суму податку до Дер-жавного або місцевих бюджетів; 4) підстави для одержання податкових пільг – це визначені законодавством про податки та збори особливості правового статусу суб’єкта податку, його діяльності (предмета податку) чи податкового режиму тери-торії, на якій він здійснює свою діяльність (перебуває предмет оподаткування), які надають право суб’єкту податку, при їх наявності, скористатись податковою піль-гою; 5) порядок стягнення податкового боргу (недоїмки) – це судова та в передба-чених податковим законодавством позасудова процедура примусового виконання уповноваженими державою органами на користь держави чи іншого публічного суб’єкта податкового зобов’язання (обов’язку) суб’єкта податку за рахунок активів цього платника; 6) порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стяг-нутого податкового боргу – це встановлена законодавством про податки і збори процедура відновлення майнових прав суб’єкта податку на кошти, що перевищують суму податкового зобов’язання та сплачені чи стягнені на неправомірних підставах до Державного чи місцевих бюджетів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в то-му, що висновки дисертанта можуть бути використані для: 1) вдосконалення по-даткового законодавства, зокрема, для завершення роботи над проектом Податко-вого кодексу України; 2) коректування суті, змісту, форм і методів правотворчої та правозастосовчої діяльності органів державної влади, що безпосередньо чи опосередковано здійснюють податкову політику держави; 3) подальших наукових досліджень проблем правового регулювання оподаткування в Україні; 4) навчаль-но-методичних цілей у процесі викладання дисциплін “Фінансове право”, “Юри-дичні презумпції в податковому праві”, “Предмет податкового закону”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною на-уковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки, ви-сновки, рекомендації і пропозиції одержані автором в результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу біля пів тисячі наукових і нормативно-правових джерел та юридичної практики з питань реалізації податкових нормативно-правових ак-тів, осмислення власного досвіду.
Апробація та реалізація результатів дисертаційного дослідження. Ди-сертація виконана і обговорена на кафедрі конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету ім. Ю. Федько-вича. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались: в 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роках на засіданнях кафедри конституційного, адмініст-ративного і фінансового права Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, на теоретичному семінарі викладачів, аспірантів та докторантів юридичного факультету ЧНУ ім. Ю.Федьковича; 20.02.2003р. на міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Со-ціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть”, м. Тернопіль; 16.04.2004р. на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейсько-го Союзу”, м. Ірпінь; 20-25 грудня 2004р. на всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасний соціокультурний простір 2004”, м. Київ; 1-5 березня 2005р. на першій всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “На-уковий потенціал України”, м. Київ; 25 березня 2005р. на всеукраїнській науко-во-практичній конференції студентів та аспірантів “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” м. Луцьк; 20-30 червня 2005р. на IV міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень – 2005” м. Дніпропетровськ; 21-23 вересня 2006р. на міжнародному круглому столі по проблемі “Законодавчі дефініції у праві: логіко-гносеологічні, політико-юридичні, морально-психологічні й практичні проблеми”, м. Чернівці.
По темі дисертації автором опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”, 12 статей загальним об-сягом більше 5 друкованих аркушів.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із всту-пу, чотирьох розділів, двадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (502 найменування), загальний обсяг праці – 220 сторінок.

Список літератури

1. Термін юридична конструкція податку вказує на об’єктивно складну внутрішню будову податку та її законодавче закріплення. Саме в силу наявності юридичної конструкції податку є достатні підстави стверджувати про наявність внутрішньої правової природи податку, з одного боку, та виникнення юридичного обов’язку сплачувати податок, з іншого боку. Зміст терміну юридична констру-кція податку у податковому праві відповідає загальноприйнятому значенню по-няття “юридична конструкція” у юриспруденції в цілому. Родове поняття “юри-дична конструкція податку” у структурному аспекті включає в себе платника податку та публічного суб’єкта, представленого відповідним бюджетом (фон-дом) надходження податку, та елементи оподаткування (фіскальні елементи, організаційні елементи, захисні елементи), а в більше повному, функціональ-ному зрізі охоплює також внутрішні та зовнішні зв’язки як окремих елементів, так і їх груп між собою та із середовищем.
2. Правова природа юридичної конструкції податку об’єктивно детермінова-на правовою природою податку як суспільного явища. Юридична конструкція по-датку є основоположною, системоутворюючою конструкцією в податковому праві держави, детермінує всі інші закономірні зв’язки елементів її податкової системи. Водночас юридична конструкція податку є адекватним відображенням досягнуто-го рівня розвитку науки фінансового права, юриспруденції в цілому, теоретичним та нормативним вираженням податково-правової ментальності відповідного сус-пільства. Феномен юридичної конструкції податку є найстислішим вираженням загальноприйнятої у даному суспільстві парадигми податкового права.
3. У вітчизняній науці податкового права, що відображає в цілому загаль-нонаукову тенденцію, склалося два підходи до розуміння елементного складу юридичної конструкції податку, або, інакше кажучи, виділяється ідеальна та реальна юридична конструкція податку. Ідеальна юридична конструкція подат-ку відображає перерозподільні відносини між платником податків та публічним суб’єктом, в яких кожна із сторін належним чином виконує свої обов’язки. Іде-альна юридична конструкція податку в цілому збігається з визначеним в статті 3 Закону України “Про систему оподаткування” переліком елементів, однак тут також є певні проблеми, зокрема, неточність формулювання законодавцем того чи іншого елементу, підміна понять, об’єднання в одному елементі декількох, що мають самостійне значення. Реальна юридична конструкція податку склада-ється з елементів, що відображають всі перерозподільні відносини, як ті, що складаються в процесі належного виконання обов’язків суб’єктами, так і ті, що виникають в процесі неналежного виконання ними своїх обов’язків, відповідно, вона є більш повною і закріплює всі можливі ситуації, які можуть виникнути між платником податків та публічним суб’єктом в процесі перерозподілу влас-ності. Аналіз податкового законодавства України, що регулює процес перероз-поділу власності між платником податків та публічним суб’єктом, дозволяє ви-ділити наступний елементний склад реальної юридичної конструкції податку: суб’єкт податку, бюджет (фонд) надходження податку, об’єкт податку, предмет податку, масштаб податку, податкова база, податковий період, одиниця оподатку-вання, податкова ставка, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звіт-ний період з податку, порядок сплати податку, податкові пільги, підстави для оде-ржання податкових пільг, порядок стягнення податкового боргу, порядок повер-нення надміру сплачених сум податку чи стягненого податкового боргу, відпові-дальність за податкове правопорушення.
4. Елемент юридичної конструкції податку – це її складова частина, яка ві-дображає якісно відмінний від інших правовий вимір податку та виконує лише їй властиву функцію у перерозподільних суспільних відносинах і не може бути поді-лена при збереженні критерію поділу (у нашому випадку структурно-функціонального підходу) на ще менші складові частини поза втратою своєї пра-вової природи, без жодної з яких податок як системне явище не є вичерпно юри-дично визначеним. Оскільки елемент юридичної конструкції податку виступає у якості своєрідної межі можливого її поділу на складові частини в обраній системі координат, то власна будова елемента цієї конструкції (чи його склад) не повинні братись до уваги при характеристиці юридичної конструкції податку в цілому, оскільки складові кожного з елементів уже не є складовими юридичної конструк-ції податку як системи. Наяву достатні підстави стверджувати, що елемент юри-дичної конструкції податку не можу бути описаний поза його функціональними характеристиками, адже з точки зору системи важливо насамперед не те, який субстрат елемента, а те, що робить, чому слугує елемент в межах цілого. В органі-чно цілісній системі юридичної конструкції податку елемент цієї конструкції ви-значається насамперед за його функціями: як мінімальна одиниця, здатна до від-носно самостійного здійснення визначеної функції.
5. Податок як явище правової дійсності є цілісним, відповідно, і юридична конструкція, покликана забезпечити його реалізацію, наділена такою ж властивіс-тю цілісності. Ця цілісність втілюється в органічних внутрішніх і зовнішніх зв’язках елементів юридичної конструкції податку. Саме на даних зв’язках базу-ється фундаментальна системність внутрішньої організації юридичної конструкції податку, система її зв’язків із середовищем, з механізмами управління оподатку-ванням та їх розвитком, функціонування юридичної конструкції податку в цілому. Дана сукупність її субстанційних властивостей виступає у якості системи методо-логічних орієнтирів при дослідженні юридичної конструкції податку.
6. Основним критерієм, на підставі якого повинна здійснюватись класифі-кація елементів юридичної конструкції податку, є функціональне призначення кожного з елементів юридичної конструкції податку. Оскільки функції податку – це зовнішній прояв його внутрішньої сутності як форми перерозподільних відносин між державою (фіском) і приватними особами, то податкові властиві лише дві функції: фіскальна і контрольна. Все інше, що нерідко виділяють в якості функцій податку, є не його функціями, а роллю, напрямком дії, зовніш-нім впливом, які виражаються в результатах його практичного використання. Відповідно і класифікація елементів юридичної конструкції податку має здійс-нюватись в залежності від того, яка функція податку – фіскальна чи контроль-на, – через них реалізується. В залежності від функціонального призначення еле-менти юридичної конструкції податку поділяються на наступні групи: 1) фіскальні елементи юридичної конструкції податку; 2) організаційні елементи юридичної конструкції податку; 3) захисні елементи юридичної конструкції податку. Перші дві групи характерні для ідеальної юридичної конструкції податку, реальну юри-дичну конструкцію податку складають всі три групи елементів.
7. Для юридичної конструкції податку як інструмента права іманентні, як мінімум, по дві групи внутрішніх і зовнішніх зв’язків податку як об’єкта із се-редовищем. Врегульоване податковим правом відчуження суспільно необхідної частки власності приватного суб’єкта від нього відбувається з допомогою фіс-кальних елементів юридичної конструкції податку. Між кожним із фіскальних елементів юридичної конструкції податку та іншими елементами цієї групи іс-нує органічний внутрішній зв’язок та взаємозумовленість. Водночас є очевид-ними зв’язки усієї зазначеної групи фіскальних елементів юридичної конструк-ції податку та юридичною конструкцією права приватної власності суб’єкта оподаткування, які з позицій податкового права належать до зовнішніх зв’язків. Ця ієрархічна структура юридичної конструкції податку має за мету створення легітимних достатніх умов для відщеплення суспільновизначеної частини при-ватної власності у її виробника та спрямування її у публічний фонд. Другу гру-пу внутрішніх зв’язків у юридичній конструкції податку являють собою зв’язки, що складаються між організаційними елементами юридичної констру-кції податку всередині. В свою чергу, між групою організаційних елементів як якісно виокремленою субстанцією юридичної конструкції податку, з одного боку, та юридичною конструкцією права публічної власності на податкові надходження до бюджету чи іншого публічного фонду складаються стійкі зовнішні зв’язки, ме-тою яких є забезпечення потрапляння податку у відповідний публічний фонд та зарахування цього податкового надходження на баланс даного фонду.
8. Юридична конструкція податку складається з незмінних та змінних ве-личин. До перших належать суб’єкти податкового правовідношення – платник податку та публічний суб’єкт в особі відповідного бюджету чи фонду надхо-дження податку. Зміна хоча б одного з них з неминучістю веде до зміни даної юридичної конструкції податку іншою його конструкцією, оскільки в цьому випадку з’являються новий платник податку чи новий його одержувач. Усі інші її елементи – елементи оподаткування – не є постійними та можуть змінюва-тись в межах однієї і тієї ж юридичної конструкції податку. Загальна структура юридичної конструкції податку має вигляд: платник податку – елементи опода-ткування (фіскальні елементи, організаційні елементи, захисні елементи) – пуб-лічний бюджет (фонд) надходження податку.
9. Вивчення усієї сукупності зв’язків та взаємозв’язків елементів юриди-чної конструкції податку дає підстави запропонувати концепцію первинних і вторинних якостей груп елементів цієї конструкції. У групі фіскальних елемен-тів первинними якостями є фіскальні їх властивості, а контрольні властивості – вторинними. У групі організаційних елементів юридичної конструкції податку первинними якостями є організаційні, контрольні якості, а фіскальні властивос-ті – вторинними. В групі захисних елементів юридичної конструкції податку у випадку порушення прав та законних інтересів платника податку первинну якість матимуть організаційні та контрольні властивості елементів даної групи, покликані відновити порушене право та законний інтерес платника податку. В разі ж порушення прав та законних інтересів публічного суб’єкта податкового правовідношення первинну якість матимуть фіскальні властивості елементів даної групи, покликані забезпечити порушене право і законний інтерес цього суб’єкта. У таких елементів юридичної конструкції податку, як платник подат-ку та публічний суб’єкт (одержувач податку) первинні і вторинні якості зв’язків є протилежними: для платника податку первинним є фіскальний зв’язок, а ор-ганізаційний, контрольний зв’язок у класичному варіанті завжди є вторинним, тоді як для публічного суб’єкта, навпаки, організаційний, контрольний зв’язок є первинним, а фіскальний – вторинним.
10. Специфічним способом регулювання багаторівневої ієрархії юридичної конструкції податку є управління оподаткуванням – різноманітні за формами та жорсткістю способи зв’язків груп, елементів юридичної конструкції податку, що забезпечують нормальне функціонування та розвиток системи оподаткуван-ня. Оскільки ієрархічність будови юридичної конструкції податку є специфіч-ною її ознакою як системи, постільки зв’язки управління оподаткуванням мож-на розглядати як один з характерних проявів системоутворюючих зв’язків.
11. Фіскальна функція податку проявляється в безперебійному забезпеченні держави фінансовими ресурсами, необхідними їй для здійснення своїх функцій. Вона реалізується через елементи юридичної конструкції податку, які впливають на розмір податкового платежу і в своїй сукупності визначають кінцеву суму податкового зо-бов’язання. Такими фіскальними елементами юридичної конструкції податку є: 1) суб’єкт податку – платник податку, який має, отримує (передає) предмети оподатку-вання чи здійснює діяльність, яка є предметом оподаткування, і реалізує (має) подат-кові обов’язки і права, встановлені законодавством про податки і збори; 2) об’єкт податку – визначена в податковому законодавстві обставина суспільного чи гос-подарського життя, сполучена з впливом на предмет податку, яка обумовлює чи передбачає появу у суб’єкта податку суспільного блага і виступає в якості юриди-чної підстави виникнення обов’язку сплати податку; 3) предмет податку – благо, здатне виступати в економічній формі товару, відносно якого вимірюється здат-ність особи, що підпадає під юрисдикцію держави, нести податковий тягар; 4) по-даткова база – кількісне вираження частини предмета податку, визначеної в оди-ницях оподаткування, що залишилась після застосування податкових пільг, до якої застосовується податкова ставка; 5) ставка податку – законодавчо визначена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування; 6) по-даткові пільги – звільнення суб’єкта податку від нарахування і сплати податку чи сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законо-давством про податки і збори України; 7) підстави для одержання податкових пільг – визначені законодавством про податки та збори особливості правового статусу суб’єкта податку, його діяльності (предмета податку) чи податкового ре-жиму території, на якій він здійснює свою діяльність (знаходиться предмет опода-ткування), які надають право суб’єкту податків, при їх наявності, скористатись податковою пільгою.
Саме через ці фіскальні елементи юридичної конструкції податку реалізуєть-ся в більшій мірі фіскальна функція податку, а держава в змозі регулювати яка ча-стина внутрішнього валового продукту буде перерозподілятись через бюджет.
За допомогою визначення такого елемента юридичної конструкції податку, як суб’єкт податку, держава звужує чи розширює коло осіб, які будуть залучатися до сплати податків; визначення предмета і об’єкта податку вказує на те, що і за яких підстав піддаватиметься оподаткуванню; податкова пільга проявляється в зміні об’єкта оподаткування, зменшенні бази оподаткування чи зниженні подат-кової ставки, а її використання зменшує суму податкового зобов’язання конкрет-ного платника і в кінцевому рахунку визначає остаточний її розмір. В свою чергу, підстави для одержання податкових пільг являють собою умови, при наявності яких застосовуватимуться податкові пільги і, відповідно, розширення чи звуження переліку цих умов також впливатиме на перерозподіл внутрішнього валового про-дукту через бюджет. Найбільш дієвими фіскальними елементами юридичної конструкції податку є податкова база та податкова ставка. Саме за допомогою змін в цих елементах найбільш легко пристосувати дохідність податку до потреб держави в грошових коштах. Про це свідчать і найчастіші законодавчі зміни в цих елементах, порівняно з іншими елементами юридичної конструкції податку.
12. Розкриття природи та змісту контрольної функції податку, елементів юри-дичної конструкції податку через які вона реалізується та їх дослідження не мож-ливе без аналізу предмету податкового права, оскільки функції податку через фу-нкції податкового права здійснюють активний вплив на податкові правовідноси-ни, по суті, їх створюють, реконструюють та безпосередньо впливають на склад предмету податкового права. Предмет податкового права включає майнові відно-сини та відносини організаційні. Існування цих видів відносин саме і зумовлюєть-ся притаманними податкові функціями: фіскальною і контрольною. Якщо фіска-льна функція податку відображає майновий характер податкових правовідносин (перехід частини власності від приватного суб’єкта до публічного суб’єкта), то йо-го контрольна функція відображає їх організаційний характер, забезпечуючи ор-ганізацію сплати податку. Перебуваючи в нерозривному зв’язку з фіскальною фу-нкцією податку, контрольна функція податку відображає організаційну сторону податкових правовідносин та реалізується через ряд елементів юридичної конс-трукції податку, які визначають порядок визначення розміру податкового зо-бов’язання конкретного платника, процедуру сплати податку та його часові рамки, тобто в своїй сукупності організовують сплату податку. Такими організаційними елементами юридичної конструкції податку є: 1) масштаб податку – фізична хара-ктеристика (величина), чи будь-який інший обраний законодавцем параметр вимі-ру предмета податку, який необхідний для встановлення податкової бази; 2) оди-ниця оподаткування – одиниця виміру фізичної величини предмета податку; 3) податковий період – законодавчо визначений проміжок часу для формування по-даткової бази, за результатами якого здійснюється остаточне визначення суми по-датку; 4) порядок обчислення податку – сукупність дій суб’єкта податку (податко-вого агента) або податкового органу з визначення суми податку, яка підлягає сплаті до державного чи місцевих бюджетів в порядку і строки встановлені подат-ковим законодавством; 5) строк сплати податку – законодавчо визначений промі-жок часу, протягом якого суб’єкт податку або інша зобов’язана особа вправі або зобов’язана самостійно сплатити визначену суму податку до Державного або міс-цевих бюджетів; 6) звітний період з податку – проміжок часу, протягом якого суб’єкт податку (чи інша, визначена в законодавстві, особа) зобов’язаний здійс-нювати складення, ведення і здачу документів установленої форми, що містять ві-домості про результати господарської діяльності суб’єкта податку, його майновий стан, а також фіксують процес обчислення податку і суму, що підлягає сплаті до бюджету; 7) порядок сплати податку – сукупність технічних прийомів та дій суб’єкта податку або іншої зобов’язаної особи щодо фактичного внесення суми податку, яка підлягає сплаті до Державного чи місцевого бюджету; 8) бюджет (фонд) надходження податку – законодавчо встановлений публічний отримувач податкового платежу, надходження якого у даний фонд є неодмінною умовою набуття на нього права публічної власності відповідним публічним суб’єктом. Зазначені елементи юридичної конструкції податку відображають специфічні особливості окремо взятого виду податку, характерні лише для нього і в своїй сукупності визначають механізм визначення та сплати суми податкового пла-тежу. Саме ця їхня особливість вимагає індивідуального визначення для кожно-го виду податку не тільки фіскальних елементів юридичної конструкції подат-ку, але і організаційних її елементів.
13. Ймовірність невиконання чи неналежного виконання передбачених пода-тковим законом обов’язків сторонами та учасниками податкового правовідношен-ня обумовлює необхідність існування захисних елементів юридичної конструкції податку, через які в однаковій мірі реалізується як контрольна, так і фіскальна фу-нкції податку, оскільки їм в рівній мірі притаманний як організаційний, так і май-новий характер. З одного боку, ці елементи, реалізуючи контрольну функцію по-датку, покликані забезпечити порядок в податкових правовідносинах шляхом їх-ньої організації. З іншого боку, внаслідок їхнього застосування відбувається пере-розподіл власності: податковий борг, сума надміру сплаченого податку чи стягну-того податкового боргу, штраф, пеня – як частина власності змінюють свого влас-ника, переходячи з власності платника податків у власність публічного суб’єкта чи навпаки – повертаються з власності публічного суб’єкта у власність платника податків, тобто, яскраво проявляється фіскальна функція податку. Застосування елементів цієї групи відбувається лише при неналежному виконанні чи невико-нанні однією з сторін чи обома сторонами податкового правовідношення своїх обов’язків. Враховуючи те, що подібна ситуація виникає не завжди, то це дозволяє за формальними критеріями класифікації елементів юридичної конструкції подат-ку віднести цю групу елементів до так званих факультативних, необов’язкових (в розумінні їх використання). Хоча неправомірна поведінка учасників податкових правовідносин можлива, але не обов’язкова, і потреба в реальному застосуванні цієї групи елементів виникає не завжди, проте для запобігання зловживань, як з боку уповноважених державою органів, так і платників податків та пов’язаних з ними осіб, детальна регламентація та визначення цих елементів юридичної конс-трукції податку є обов’язковою. Виходячи з того, що модель податку, тобто його юридична конструкція, повинна відображати всі можливі перерозподільні відно-сини між публічним суб’єктом і платником податку, а не лише необхідні, дана група елементів є невід’ємною складовою юридичної конструкції податку і в су-купності з фіскальними та організаційними елементами його юридичної констру-кції утворює реальну юридичну конструкцію податку.
14. Особливістю захисних елементів юридичної конструкції податку, у порі-внянні з двома попередніми групами, є те, що вони можуть бути спільними для декількох видів податків чи взагалі для всіх. Причина цього криється в цільовому призначенні кожної групи цих елементів. Якщо метою двох попередніх груп є ви-значення суми та механізму сплати податку, то метою даної групи елементів юри-дичної конструкції податку є захист та відновлення порушених прав сторін подат-кового правовідношення. Це означає, що механізм визначення суми та сплати ко-жного податку різний і саме цим один вид податку відрізняється від іншого, а ме-ханізм захисту та відновлення порушених прав у всіх податків однаковий. Адже всі податки в рівній мірі обов’язкові до сплати, а платник податків володіє рівним правом на непорушність та захист свого права приватної власності на суму кош-тів, що перевищує податкове зобов’язання і сплачена чи стягнута до бюджету, та-кож незалежно від виду податку.
15. Захисними елементами юридичної конструкції податку є: 1) порядок стя-гнення податкового боргу (недоїмки) – судова та в передбачених податковим за-конодавством позасудова процедура примусового виконання уповноваженими державою органами на користь держави чи іншого публічного суб’єкта податко-вого зобов’язання (обов’язку) суб’єкта податку за рахунок активів цього платника; 2) порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягнутого податкового боргу – це встановлена законодавством про податки і збори процедура відновлен-ня майнових прав суб’єкта податку на кошти, що перевищують суму податкового зобов’язання та сплачені чи стягнуті на неправомірних підставах до Державного чи місцевих бюджетів; 3) відповідальність за податкові правопорушення (податкова відповідальність) – реалізація податкових санкцій, виражених в грошовій формі, уповноваженими на те державними контролюючими органами за вчинені в податко-вих правовідносинах порушення суб’єктами податків та особами, що сприяють спла-ті податків, у встановленому податковим законодавством порядку з метою забезпе-чення публічних фінансових інтересів, а також покарання порушників.
Саме ці захисні елементи юридичної конструкції податку: порядок стягнення податкового боргу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стяг-нутого податкового боргу та відповідальність за податкові правопорушення закрі-плюють моделі відносин, що можуть скластися внаслідок невиконання чи нена-лежного виконання сторонами та учасниками податкових правовідносин своїх обов’язків і мають на меті упорядкувати та врегулювати ці відносини, покарати винних, а з іншого боку, зазначені дії спрямовані на відновлення майнових прав сторін податкового зобов’язання, застосування санкцій майнового характеру, в ре-зультаті чого між сторонами відбувається перерозподіл власності.
16. З точки зору законодавчої техніки “юридична конструкція податку” – це спосіб надання податкові юридичної сили шляхом законодавчого визначення еле-ментів його внутрішньої структури. Наявність законодавчо визначених елементів юридичної конструкції податку визначає встановлення самого податку. Таке ви-значення, як випливає зі змісту статті 92 Конституції України, здійснюється ви-ключно законом, а відповідно до статті 3 Закону України “Про систему оподатку-вання” повинно здійснюватись податковим законом. Однак українське законодав-ство не містить визначення податкового закону, критерії розмежування податко-вих законів та законів, які поряд з іншими відносинами регулюють і податкові відносини, а також характеризується не послідовністю застосування термінології. Все це привносить невизначеність у питання законодавчого закріплення елементів юридичної конструкції податку, породжує ситуації, коли окремі її елементи закріп-люються в законах, що разом з податковими регулюють й інші відносини, або взагалі виникнення ситуації, коли закони, які за напрямком регулювання далекі від податко-вих відносин, не повинні їх регулювати, але водночас закріплюють ті чи інші елеме-нти юридичної конструкції податку, особливо це стосується податкових пільг.
17. В проекті Податкового кодексу України необхідно:
Пункт 2 статті 4 викласти в наступній редакції: “Суб’єкт податку – це особа, яка має, отримує (передає) предмети оподаткування чи здійснює діяльність, що є предметом оподаткування, і реалізує (має) податкові обов’язки і права, встанов-лені законодавством про податки і збори. Суб’єктами податків є: юридичні осо-би, які відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України належать до юриди-чних осіб приватного права, фізичні особи, відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, представництва іноземних юридичних осіб, консолідо-вані групи суб’єктів податків.”
Статтю 5 викласти наступним чином:
“Об’єкт та предмет податку”
1. Об’єкт податку – це визначена в податковому законодавстві обставина суспільного чи господарського життя, сполучена з впливом на предмет податку, яка обумовлює чи передбачає появу у суб’єкта податку суспільного блага і висту-пає в якості юридичної підстави виникнення обов’язку сплати податку.
2. Предмет податку – благо, здатне виступати в економічній формі товару, відносно якого вимірюється здатність особи, що підпадає під юрисдикцію дер-жави, нести податковий тягар.
3. Предметами податку є доходи, прибуток, майно, товари, роботи, послуги та інші предмети, визначені відповідно до цього Кодексу.
4. Кожний податок має самостійний предмет податку, який визначається відповідно до цього Кодексу.
5. Для цілей оподаткування не приймаються до уваги особливості об’єкту податку. Незаконність діянь, в результаті яких виникли предмети податку, не звільняє від податкових зобов'язань, пов'язаних з такими предметами та від від-повідальності за вчинені правопорушення.
В статті 6 необхідно:
1. Закріпити наступне визначення податкової бази: “Податкова база – кількі-сне вираження частини предмета податку, визначеної в одиницях оподаткуван-ня, що залишилась після застосування податкових пільг, до якої застосовується податкова ставка”;
2. Доповнити визначенням масштабу податку: “Масштаб податку – фізична характеристика (величина) чи будь-який інший визначений в законі параметр ви-міру предмета податку, який необхідний для встановлення податкової бази”.
В статті 7 визначення ставки податку викласти в наступній редакції: “Ставка податку – законодавчо визначена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування”.
В статтю 9 включити нормативне визначення порядку обчислення податку: “Порядок обчислення податку – сукупність дій суб’єкта податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку, яка підлягає сплаті до державного чи місцевих бюджетів в порядку і строки, встановлені податко-вим законодавством”.
В статті 10 закріпити нормативне визначення строку сплати податку: “Строк сплати податку – законодавчо визначений проміжок часу, протягом якого суб’єкт податку або інша зобов’язана особа вправі або зобов’язана самостійно сплатити визначену суму податку до Державного або місцевих бюджетів”.
Статтю 14 доповнити наступним положенням: “податок вважається вста-новленим, якщо законодавчо визначені всі елементи його юридичної конструкції: суб’єкт податку, бюджет (фонд) надходження податку, об’єкт податку, пред-мет податку, масштаб податку, податкова база, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звітний період з податку, порядок сплати податку, податкові пільги, підстави для одержання податкових пільг, порядок стягнення податкового боргу, порядок повернення неправильно сплаченої суми сплаченого податку або стягне-ного податкового боргу, відповідальність за податкове правопорушення. Визна-чення елементів юридичної конструкції податку здійснюється виключно подат-ковим законом”.
Статтю 358 викласти в наступній редакції:
“Види відповідальності за порушення податкового законодавства України”
1. За порушення податкового законодавства України залежно від характеру та ступеню суспільної небезпечності протиправного діяння застосовуються та-кі види відповідальності: а) податкова; б) адміністративна; в) кримінальна.
2. Податкова відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом.
3. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодав-ства встановлюється та застосовується відповідно до цього Кодексу та Кодек-су України про адміністративні правопорушення.
4. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюється та застосовується відповідно до Кримінального кодексу України.
Статтю 360 викласти наступним чином:
“Поняття податкового правопорушення та податкової відповідальності”
1. Податкове правопорушення – це вчинене в сфері оподаткування винне, протиправне (тобто, на порушення законодавства про податки і збори) діяння (дія чи бездіяльність) суб’єкта оподаткування, за вчинення якого встановлена юридична відповідальність Податковим кодексом України.
2. Податкова відповідальність – це реалізація фінансових санкцій, вираже-них в грошовій формі, уповноваженими на те державними контролюючими орга-нами за вчинені в податкових правовідносинах порушення суб’єктом податку та особами, що сприяють сплаті податків, у встановленому податковим законодав-ством порядку з метою забезпечення публічних фінансових інтересів, а також покарання порушників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Характеристи-ка джерела Найменування джерела
Монографії (один, два або три автори) 1. Алексеев С.С. Линия права. – М.: Статут, 2006. – 461с.
2. Алисов Е.А. Финансовое право. Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 1999. – 240с.
3. Бекерськая Д.А. Налоговое право и налоговое зако-нодательство в Украине: Учебное пособие/ Под общ. ред. С.В. Кивалова. – Одесса: Юридическая литература, 2000. – 224с.
4. Белых В.С., Винницкий Д.В. Налоговое право Рос-сии. – М.: Норма, 2004. – 320с.
5. Бех Г.В. Правовое регулирование косвенных нало-гов в Украине/ Монография/ Под ред. проф. Н.П. Кучеря-венка. – Харьков: Легас, 2003. – 128с.
6. Біленчук П.Д., Задояний М.Т., Форостовець В.А. Місцеві податки і збори: правове регулювання. Навчаль-ний посібник/ За ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 1999. – 120с.
7. Боголепов Д.П. Краткий курс финансовой науки: Учеб. для вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – Х.: Пролетарий, 1929. – 318с.
8. Бровкова Е. Г. Продиус И.П. Финансово-кредитная система государства. – К.: Сирин, 1997. – 224с.
9. Бродский Г.М. Право и экономика налогообложе-ния. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. Ун-та, 2000. – 404с.
10. Буковецкий А.И. Введение в финансовою науку. – Ленинград, 1929. – 326с.
11. Васильев А.М. Правовые категории. Методологиче-ские аспекты разработки системы категорий теории права. М.: Юридическая литература, 1976. – 264с.
12. Винницкий Д.В. Налоги и сборы: Понятие. Юриди-ческие признаки. Генезис. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 144с.
13. Винницкий Д.В. Российское налоговое право: про-блемы теории и практики. – СПб.: Издательство «Юриди-ческий центр Пресс», 2003. – 397с.
14. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. – М.: Норма, 2000. – 192с.
15. Вишневский В.П. Налоги Украины: теория и прак-тика. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. – 201с.
16. Вознесенский Э.А. Финансы как стоимостная кате-гория. – М., 1985. – 281с.
17. Воронова Л.К. Правовые основы расходов государс-твенного бюджета в СССР (на материалах союзной респу-блики). К.: Вища шк., 1981. – 221с.
18. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448с.
19. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое пра-во: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Харьков: Легас, 2003. – 360с.
20. Гаврилюк Р.О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб. – Чернівці: Рута, 2002. – 392с.
21. Гаджиев Г.А., Пепеляев С.Г. Предприниматель – на-логоплательщик – государство. Правовые позиции Кон-ституционного Суда Российской Федерации: Учебное по-собие. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 592с.
22. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К.: ЮрІнком, 1997. – 144с.
23. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: На-вч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 302с.
24. Гилязев Ф.Г. Вина и криминогенное поведение лич-ности (Уголовно-правовые, криминологические и соц. – психологические черты). – М.: Изд-во ВЗПИ, 1991. – 145с.
25. Годме Поль Мари. Финансовое право. – М.: Прогре-сс, 1978. – 429с.
26. Гриценко В.В. Гражданин как субъект налогового права в Российской Федерации. – Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 1997. – 144с.
27. Гуреев В.И. Российское налоговое право. – М.: ОАО Издательство «Экономика», 1997. – 384с.
28. Дадалко В.А., Румянцева Е.Е., Демчук Н.Н. Налого-обложение в системе международных экономических от-ношений: Учеб. пособие для студ. спец. «Мировая эконо-мика и международные экономические отношения» вузов/ Научный центр исследований экономической политики и бизнеса “Армита” – Минск: Армита-маркетинг, менедж-мент, 2000. – 368с.
29. Демин А.В. Налоговое право России. Учеб. Пособие – М.: Издательство “Юрлитинформ”, 2006. – 424с.
30. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспек-ты). – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1983. – 142с.
31. Дудин А.П. Объект правоотношения. (Вопр. тео-рии). – Саратов: Издательство Сарат. ун-та, 1980. – 81с.
32. Евстигнеев Е.Н. Налоги и налогообложение: Учеб-ное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 256с.
33. Евстигнеев Е.Н., Викторова Н.Г., Ткачева Е.Г. Осно-вы налогообложения и налогового права: Вопросы и отве-ты. Практические задания и решения: Учеб. Пособ. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 192с.
34. Закъ А.Н. Къ постановкѣ нѣкоторыхъ очередныхъ вопросовъ финансовой науки. – Ярославль, 1913. – 25с.
35. Заяц Н.Е. Теория налогов: Учеб./ Н.Е. Заяц. – Мн.: БГЭУ, 2002. – 220с.
36. Злобин Н.Н. Налог как правовая категория: Моно-графия. – М.: РПА МЮ РФ, 2003. – 170с.
37. Исаев А.А. Очерк теории и политики налогов. – М.: ЮрИнфоР-Пресс, 2004. – 270с.
38. Канзафарова И.С. Гражданско-правовая ответствен-ность (основные положения). – Одесса: “Астропринт”, 1998. – 76с.
39. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М.: Юрист, 1999. – 256с.
40. Карасева М.В. Финансовое правоотношение/ РАН. Саратовский филиал института государства и права РАН. – М.: Издательство Норма, Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 283с.
41. Кашин В.А. Налоговые соглашения России. Между-народное налоговое планирование для предприятий. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 383с.
42. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гно-сеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295с.
43. Козырин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. – М.: Манускрипт, 1993. – 226с.
44. Кравченко В.В. Конституційне право України. На-вчальний посібник. Друге вид., доповнене. – К.: Атака, 2002. – 480с.
45. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципаль-ного права). Навчальний посібник. – Київ: “Арарат-Центр”, 2001. – 176с.
46. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. Навчаль-ний посібник. – К.: “Знання”, КОО, 1999. – 514с.
47. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331с.
48. Кулишер І. М. Очерки финансовой науки. – Петро-град, 1919. – 252с.
49. Кустова М.В., Ногина О.А., Шевелева Н.А. Налого-вое право России. Общая часть: Учебник/ Отв. ред. Н.А. Шевелева. – М.: Юристъ, 2001. – 490с.
50. Кучеров И.И. Налоговое право зарубежных стран. – Курс лекций. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 374с.
51. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций. – М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 2001. – 360с.
52. Кучеров И.И., Кикин А.Ю.