ЮРИДИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е. О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

Матвєєв Сергій Васильович

УДК 342.5(477)

ЮРИДИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ
ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Погрібний Ігор Митрофанович
кандидат юридичних наук, професор

Луганськ — 2011
ЗМІСТ

ВСТУП С. 3

РОЗДІЛ І
Загальна характеристика державної влади та механізму держави
1.1. Історіографія досліджень проблеми державної влади та механізму її реалізації С. 11
1.2. Публічні та політичні аспекти державної влади, їх відображення в механізмі держави С. 30
1.3. Функціональний вимір структури механізму державної влади С. 45

РОЗДІЛ ІІ
Юридичний механізм взаємодії органів державної влади в Україні
2.1. Поняття та ознаки юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні С. 59
2.2. Структура юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні С. 88
2.3. Принципи взаємодії органів державної влади в Україні С. 105

РОЗДІЛ ІІІ
Система «стримувань і противаг» у механізмі взаємодії органів державної влади в Україні
3.1. Функціонування державного механізму України в умовах глобалізації С. 118
3.2. Напрями вдосконалення принципу поділу влад у механізмі взаємодії органів державної влади в Україні С. 132
3.3. Основні напрями подальшого реформування механізму взаємодії органів державної влади в Україні С. 156

ВИСНОВКИ С. 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ С. 178

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Проблемам сьогодення, що пов’язані з формуванням і подальшим функціонуванням державної влади в сучасній Україні, реформуванню державного механізму та вдосконаленню механізму взаємодії органів державної влади в Україні приділяється все більше уваги. Це цілком закономірно, оскільки функціонування державної влади, її гілок, органів у режимі взаєморозуміння та консенсусу — це ідеальна конструкція, до якої прагне політична практика всього світу.
Саме влада, насамперед державна, що є об’єктом цього дослідження, має спроможність консолідувати суспільні й державні інститути в єдине політичне «тіло», а також несе в собі можливість переборювати девіантні прояви, регулювати міжетнічні і міжконфесійні відносини, створювати передумови для вирішення суттєвих протиріч як у суспільстві, так і у сфері відносин — суспільство і природа, особистість і суспільство.
Проблеми укріплення державної влади, її демократизації, усунення недоліків формування, організації та функціонування на сьогодні набуває першочергового значення. Зумовлено це низкою чинників сучасного політико-правового життя. До них можна віднести досить активне конституційне реформування останніх років, потужні економічну та політичну кризи, глобалізаційний процес тощо.
Немаловажною убачається й проблема обмеження державної влади у сучасній Україні. З початку двадцятого століття спостерігається посилення насамперед виконавчої гілки влади. Вивчення та впровадження новітніх технологій обмеження державної влади, які вже мали апробацію в міжнародній практиці, убачається доцільним.
При написанні дисертації значну увагу було приділено вивченню теоретичної бази дослідження. У цьому аспекті слід відзначити вагомий внесок, що є теоретичним підґрунтям питання про державну владу, який внесли видатні вітчизняні вчені: В. Авер’янов, Ф. Бурчак, М. Козюбра, В. Копейчиков, Л. Кривенко, А. Мацюк, Н. Нижник, М. Орзіх, В. Погорілко, Н. Прозорова, П. Рабінович, О. Скакун, О. Скрипнюк, В. Тацій, І. Тимченко, Ю. Тодика, М. Цвік, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, Л. Юзьков та ін.
Однак питанню взаємодії органів державної влади між собою та юридичного оформлення цієї взаємодії у вітчизняній науці значної уваги фактично не приділено. Разом з тим, політична криза, яка опанувала українську політичну еліту, потребує негайного подолання, що, у свою чергу, вимагає нових, актуальних на цей час досліджень юридичного механізму взаємодії органів державної влади.
Таким чином, подальша розбудова Української держави вимагає ґрунтовної теоретичної розробки шляхів вирішення проблеми державної влади в сучасній Україні. Це неможливо зробити без урахування положень загальносвітового досвіду, а також ретельного вивчення власної духовної та наукової спадщини. За умов використання цих джерел можливе плідне поглиблене дослідження теорії державної влади.
Необхідність розроблення шляхів подолання проблем державної влади та механізму її фактичного здійснення з метою впровадження принципу взаємодії різних гілок влади, а не їх протистояння, особливого значення набуває на сучасному етапі державотворення при досить активному конституційному реформуванні, коли реалізація норм прямої дії, які стосуються закріплення, організації та функціонування державної влади, стає вирішальним фактором удосконалення діяльності всього державного апарату. Тому актуальним є розв’язання проблем категорій державної влади, механізму держави, механізму функціонування державної влади та юридичного механізму взаємодії органів державної влади, що дозволить більш чітко проаналізувати конституційні та законодавчі засади організації та здійснення державної влади в Україні відповідно до міжнародних стандартів шляхом застосування порівняльного методу конституційно-правового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідницьких робіт, які здійснюються кафедрами теорії і історії держави та права Харківського національного університету внутрішніх справ та Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 № 347.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в проведенні теоретико-правового аналізу державної влади, механізму державної влади та юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні, розкритті особливостей складових елементів структури механізму державної влади та юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні, узагальненні вже існуючих положень з цієї теми.
Досягненню зазначеної мети сприяло вирішення таких завдань:
- аналіз історіографічних досліджень проблеми державної влади та механізму її реалізації;
- розкриття публічних і політичних аспектів державної влади та їх відображення в механізмі держави;
- порівняння понять «апарат держави», «механізм держави», «механізм державної влади» та «юридичний механізм взаємодії органів державної влади в Україні»;
- визначення поняття, ознак, структури та сутності юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні;
- характеристика процесу функціонування державного механізму України в умовах глобалізації;
- визначення напрямів удосконалення принципу поділу влад у механізмі взаємодії органів державної влади в Україні;
- визначення основних напрямів подальшого реформування механізму взаємодії органів державної влади в Україні.
Об’єктом дослідження є державна влада та механізм її реалізації, основні закономірності суспільних відносин, пов’язані з юридичним оформленням, організацією та здійсненням державної влади.
Предметом дослідження є юридичний механізм взаємодії органів державної влади в Україні.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнофілософські категорії (сутність і явище, форма і зміст, структура та елемент, причина і наслідок), а також система загальнофілософських, загальнонаукових і спеціальних методів, які було використано.
Вибір методології дослідження зумовлено специфікою теми, аналіз якої потребує комплексного вивчення праць істориків, філософів, політологів. Обрана методологія містить у собі як загальнонаукові принципи історизму та об’єктивності розгляду, так і конкретно-наукові методи пізнання: формально-юридичний, формально-логічний, юридично-догматичний, критичний тощо. Основні методи, використані дисертантом:
- діалектичний, який передбачає розгляд явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку та взаємному впливі. Він дозволив дослідити юридичну природу та визначальну роль державної влади;
- історичний — з метою аналізу та обґрунтування теоретичного аспекту становлення та розвитку державної влади в Україні;
- порівняльно-правовий — для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів в Україні та зарубіжних державах з метою пошуку подібності та відмінності між ними для внесення пропозицій щодо покращання діяльності державного механізму України в умовах світової глобалізації у сфері державного управління;
- системно-структурний, спрямований на вивчення організаційно-структурного та організаційно-функціонального вимірів структури механізму державної влади України та аналіз його окремих елементів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні. Крім цього, новизна обумовлюється сучасною постановкою проблеми, використанням нових ідей і тенденцій при її вирішенні, що підтверджується отриманими результатами:
уперше:
 проведено історіографічне дослідження проблеми державної влади та механізму її реалізації з огляду на вчення про «осьові епохи» та вказано на так звану «філіацію ідей» у сучасному державознавстві;
 виділено та проаналізовано структуру юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні;
 розглянуто структуру механізму державної влади з оглядом на структурно-функціональний вимір;
 висвітлено проблеми функціонування державного механізму України в умовах глобалізації та вироблено рекомендації щодо вдосконалення цього процесу;
удосконалено:
 змістовно поглиблено характеристику юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні як невід’ємного елементу механізму державної влади;
 узагальнено принципи взаємодії органів державної влади в Україні: запропоновано розрізняти принципи-імперативи, які мають категоричний, незаперечний характер, та принципи-рекомендації, що висувають більш м’які вимоги до процесу взаємодії вищих органів державної влади між собою;
 запропоновано конкретні шляхи вдосконалення ефективності юридичного механізму взаємодії органів державної влади, а саме: напрями конституційного реформування, створення юридичного механізму підвищення політичної відповідальності вищих органів державної влади, що повинно піднести рівень співпраці та взаємодії президента, парламенту та уряду; посилення судової гілки влади й забезпечення її незалежності; удосконалення виборчої системи України;
набули подальшого розвитку:
 загальнотеоретична концепція відображення публічних і політичних аспектів державної влади в механізмі держави;
 наукові дослідження проблем легітимності та легальності державної влади.
Практичне значення отриманих результатів полягає в реальній можливості їх застосування в процесі управління сучасною державою. Одержані автором результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись: у правотворчій сфері — як теоретичний матеріал для вдосконалення правових норм, що регулюють діяльність і взаємодію органів державної влади в Україні; у науково-дослідній сфері — для подальшої розробки перспективних досліджень юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні; у навчально-методичному процесі — при укладанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій, а також при викладанні навчальних курсів з теорії держави і права, історії політичних та правових учень, конституційного права України тощо. Результати цього дослідження повинні сприяти подальшому розвитку теорії держави і права, історії політичних і правових учень.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру було обговорено на науково-практичній конференції «Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності» (24-25 вересня 1999 року, м. Дніпропетровськ), міжнародній науковій конференції пам’яті П. І. Новгородцева «Ідея правової держави: історія і сучасність» (23-24 листопада 2000 року, м. Луганськ), ІII Міжнародній науково-практичній конференції «Фундаментальные и прикладные исследования в системе образования» (1 березня 2005 року, м. Тамбов, Росія), міжнародній науковій конференції «Государство и общество: философия, экономика, культура» (14-15 квітня 2005 року, м. Москва, Росія), VII звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів (20 травня 2005 року, м. Сімферополь), II міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу «Правовые проблемы становления и развития гражданского общества в России» (26-27 травня 2005 року, м. Новосибірськ, Росія), IV Міжнародній научково-практичній конференції «Проблемы регионального управления, экономики, права и инновационных процессов в образовании» (8-10 вересня 2005 року, м. Таганрог, Росія), Міжнародній науково-практичній конференції «Юридическая наука: проблемы и перспективы развития (региональный аспект)» (30 вересня — 1 жовтня 2005 року, м. Великий Новгород, Росія), Міжнародній науково-практичній конференції «Роль права в обеспечении национальных интересов» (19-20 жовтня 2005 року, м. Москва, Росія), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Влада і суспільство: проблеми взаємодії» (18-19 листопада 2005 року, м. Запоріжжя), Сьомій міжвузівській науковій конференції з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії держави і права (30 травня 2009 року, м. Луганськ), Десятій міжвузівській науковій конференції з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії держави і права (20 травня 2010 року, м. Луганськ).
Публікації. Основні положення проведеного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у дванадцяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях різних рівнів.
Структура дисертації будується відповідно до її мети, завдань та предмета дослідження й складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (205 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження, що проводилося згідно з встановленими у вступі мети та завдань з використанням розвиненої методологічної бази, було покликано зробити теоретичне узагальнення політико-правових категорій «державна влада», «політична влада», «механізм державної влади», «юридичний механізм взаємодії органів державної влади в Україні», «принцип поділу влад», прослідкувати історіографію їх походження, розкрити публічні та політичні аспекти державної влади та їх відображення в механізмі держави, з’ясувати основні засади створення та функціонування, а також розкрити особливості складових елементів структури юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні та особливості його функціонування в умовах глобалізації. Дослідження дало змогу дійти таких висновків:
1. Формування різних учень, концепцій, зокрема щодо державної влади, не є рівномірним, прямолінійним процесом, що передбачає поступове накопичування знань. Як і в історії розвитку людства, так і в історії формування поглядів бувають різні за тривалістю періоди, революційні епохи. Окремо слід відзначити, що сучасне державознавство страждає так званою «філіацією ідей», оскільки більшість поглядів на устрій державної влади та механізм взаємодії її органів уже мали місце в історії. Однак при цьому необхідно зазначити, що в сучасних умовах ці ідеї набувають нового прочитання та одержують сучасне обрамлення. Крім того сучасна наука пропонує й зовсім нові концепції щодо державної влади, виникнення яких зумовлено світовою інтеграцією, зближенням правових систем, глобалізацією тощо.
Дотепер відсутній аналіз етапів розвитку вітчизняної теорії влади на межі ХХ-ХХІ ст., що веде до ігнорування напрацьованого досвіду. Спроба підміни аналізу вітчизняної філософії влади вивченням західної традиції несе в собі низку негативних моментів. Найбільш важливим серед них є обмеження можливостей дослідницької практики та позбавлення української філософії влади своєї власної методологічної традиції.
2. Державна влада й влада політична — два тісно взаємозалежних і таких, що взаємодіють понять, які водночас мають специфічні ознаки, сукупність котрих не дозволяє говорити про їх тотожність.
Співвідношення державної й політичної влади полягає не тільки в тому, що державна влада є особливим різновидом влади політичної й звичайно є основним напрямом здійснення політичної влади певної соціальної групи населення в державних формах за допомогою властивих тільки їй засобів і методів, але й, у переважній більшості випадків, є основною метою політичної влади.
Рівень політизації галузей влади різний. Виходячи зі своїх основних функцій, найбільш політизованою є законодавча влада. Через політико-правові особливості сучасного життя України друге місце за рівнем політизації посідає президентська влада, слідом йде виконавча. За ідеальних обставин судова й контрольно-наглядова гілки влади не повинні взагалі бути жодної мірою політизовані через специфіку функцій, які вони покликані виконувати. Але реалії сучасного політико-правового життя в Україні не дозволяють визнати ані судову, ані контрольно-наглядову гілки влади повністю незалежними та самостійними. Вони є найбільш вразливими через особливість втілення в Україні принципу поділу влад? тому досить часто використовуються само у політичній боротьбі іншими гілками влади. Отже, маємо зазначити, що певною мірою політизовані й вони. Подолання цього негативного явища повинно бути наметі при подальшому державному реформуванні.
3. Завдання й цілі державної влади, диференціюючись у функціях конкретних органів державної влади, багато в чому впливають на внутрішню структуру як системи державних органів, так і конкретних її органів.
Серед інших елементів механізму державної влади, державні органи (їхня система) як суб’єкти державної влади виділяються своїм потенційно активним змістом, що виражається в наявності можливості (права) і здатності в однобічному порядку впливати на об’єкти (підвладних) шляхом зміни за допомогою юридичних актів нормативного характеру їхнього правового статусу.
Система державних органів, маючи розгалужену структуру, забезпечує одночасність здійснення відповідних владних функцій у всіх регіонах країни, а наявність у державних органів значних ресурсних (правових, інформаційних, технічних, матеріальних тощо) можливостей забезпечення своєї діяльності дозволяє їм реально здійснювати свої функції.
До механізму державної влади, крім, безумовно, основного елемента, яким є державний апарат (система державних органів), на наш погляд, варто віднести й елемент, що визначає правила взаємодії всіх елементів, а саме — правові норми.
1. Структурно-функціональний підхід до розгляду структури механізму державної влади дозволяє розкрити як статику, так і динаміку механізму державної влади. Зокрема, статику визначають суб’єкти й об’єкти державної влади, які складають структурно-організаційну основу механізму державної влади, а динаміку — комплекс зв’язків і взаємодій суб’єктів й об’єктів державної влади, що здійснюються завдяки певним способам, засобам тощо.
5. Юридичний механізм взаємодії органів державної влади є структурним, композиційним і необхідним елементом механізму державної влади.
До ознак юридичного механізму взаємодії органів державної влади варто віднести його динамізм, ієрархічність, поєднання в процесі функціонування волі й сили, легітимність, легальність, апаратність, суверенність, територіальність, наявність ресурсів і правової основи функціонування.
Юридичний механізм взаємодії органів державної влади — це динамічний та специфічний різновид правових відносин, що характеризують процеси організації, співіснування й взаємодії державних органів, які функціонують на конституційно-правових засадах заради виконання певних ідеологічно обґрунтованих цілей і владно-розпорядницьких функцій, на основі регламентованих принципів і гарантій з використанням певних способів, засобів й інструментів впливу (аж до примусу), строго встановлених і гарантованих законодавством.
Структура юридичного механізму взаємодії органів державної влади в Україні складається із суб’єктів, об’єкта, нормативної бази, що визначає права та обов’язки суб’єктів і ресурсів, які забезпечують їх функціонування.
Суб’єктний склад юридичного механізму взаємодії органів державної влади вкрай розширений і не оптимізований, тому потребує подальшого реформування, як, і що логічно передбачити, нормативна база, за якою він створюється та функціонує.
6. До найвагоміших визначальних принципів, на яких базується не тільки взаємодія органів державної влади, але й їх організація та функціонування можна віднести принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина (визнання людини найвищою соціальною цінністю), принцип поділу влад, принцип правового (конституційного) обмеження державної влади, принцип демократизму, принцип поєднання державної влади і безпосереднього народовладдя, принцип гарантованості організації і діяльності органів державної влади та їхньої відповідальності, принцип верховенства права.
До принципів, що регулюють безпосередньо взаємодію органів державної влади, слід віднести: обов’язковість рішень, прийнятих вищими державними органами для нижчих державних органів (субординація); підконтрольність; ефективність та оперативність; діяльність у межах компетенції та в спосіб, передбачений законодавством (законність); професіоналізм і компетентність.
7. Глобалізація — явище об’єктивне, оскільки на цей момент жодна держава не може існувати й при цьому активно розвиватися без взаємодії з міжнародним співтовариством. Усе частіше суспільні відносини, які донедавна вважалися внутрішніми, виходять за межі суто внутрішньодержавних кордонів і їхнє регулювання можливо тільки шляхом взаємодії декількох держав. Глобалізація, з огляду на тему цього дослідження, є досить суперечливим явищем. З одного боку, підкріплене загальною інформатизацію, воно провокує більшу прозорість у діяльності органів державної влади та обізнаність суспільства, з іншого, та сама інформатизація дозволяє маніпулювати поведінкою людини різним суб’єктам.
Основним завданням України в процесі загальної глобалізації є необхідність вирватися з пут «виняткового розвитку», тобто від сповзання країни до розряду «сировинних придатків», і встати на шлях прогресивної еволюції як індустріального суспільства, що близькому майбутньому зможе сформувати основи постіндустріальної економіки. Для цього державний механізм України повинен діяти на захист суверенітету держави й при цьому органічно вести Україну до світової спільноти розвинутих країн.
8. Розвиток демократії, свободи й процвітання в Україні невіддільний від лінії на забезпечення верховенства народу над сукупністю державних і недержавних суб’єктів у розв’язанні доленосних проблем свого життя. Народний суверенітет має виступати фундаментальною основою побудови механізму державної влади в цілому і вирішення питань співвідношення, взаємовідносин і взаємодії складових структур цього механізму. Необхідно створити таку систему державної влади, яка здійснювала б якісне управління країною під контролем народу та в його інтересах. Найважливішу роль тут відіграють завершеність і цілісність моделі організації державної влади, котра суворо й гармонійно об’єднує усі ланки в потужне утворення, що пульсує як єдиний здоровий організм на основі Конституції, відповідних їй законів, а також інших нормативно-правових актів.
9. Недоліки, пов’язані з особливостями практичного втілення принципу розподілу влад в Україні, потребують негайного вирішення для стабілізації як соціально-економічного, так і політичного життя суспільства. Тому доцільними убачаються такі перші кроки в цьому напрямі: оптимізація взаємодії гілок влади в системі розподілу влад; визнання положення про співробітництво гілок влади як головної умови при здійсненні розподілу влад та при вирішенні суперечок; остаточне визначення статусу Президента України та його наукове обґрунтування; проведення ефективної судової реформи; розробка теоретичного обґрунтування питання щодо виділення самостійної контрольно-наглядової гілки влади; розробка інститутів політичної відповідальності посадовців.
Вирішення поставлених завдань потребує значних зусиль, починаючи з внесення змін та доповнень як до Конституції України, так і до інших нормативно-правових актів, взаєморозуміння між гілками влади та багато іншого. Це не просте завдання, але без його вирішення подальший розвиток України шляхом побудови правової держави неможливий.
10. Реформування механізму взаємодії органів державної влади вкрай необхідне сучасній Україні заради виходу як з політичної, так і з економічної кризи.
Реформа виконавчої влади, що відбувається після скасування «політреформи» 2004 року, має позитивні тенденції завдяки тому, що передбачає напрями взаємодії центральних органів виконавчої влади, але не є досконалою.
Як один з подальших напрямів розвитку демократії в Україні убачається можливість переходу до парламентської республіки з одночасним підвищенням рівня політичної і юридичної відповідальності як парламентарів за створений уряд, так і взагалі всіх посадовців. Потрібне також всебічне вивчення можливості створення в Україні двопалатного парламенту з метою посилення парламентаризму в Україні.
Створення «тіньового уряду» та «електронного уряду» — досить нові та перспективні напрями політико-правової практики з метою реального обмеження посилення виконавчої гілки влади. Вони заслуговують на подальше вивчення та втілення в державному управлінні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України: у 2 т. / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. — К.: Юридична думка, 2004. — 584 с.
2. Адров В. М. Властные тенденции в условиях глобализации и становления информационного общества / В. М. Адров // Государство и общество: философия, экономика, культура: Доклады и выступления / [под. общ. ред. А. В. Бузгалина, А.И. Колганова]. — М.: ЛЕНАНД, 2005. — С. 267-268.
3. Азовкин И. Е. Демократический характер государственной власти в СССР и механизм ее осуществления / И. Е. Азовкин // Советское государство и право. — 1968. — № 9. — С. 11-20.
4. Алексеев А. А. Правовое государство — судьба социализма / А. А. Алексеев. — М.: Юридическая литература, 1988. — 175 с.
5. Алексеев С. С. Теория государства и права / С. С. Алексеев, С. И. Архипов и др. — М.:Норма, 2004. — 283 с.
6. Андрузский Г. Очерки конституции республики / Г. Андрузский // Хрестоматия по истории правовых и политических учений. — Х.: ФКТ, 1999. — С. 708-713.
7. Антология мировой политической мысли: в 5 т. — М.: Мысль, 1997. — Т. 1.— 1997. — 832 с.
8. Аристотель. Сочинения: в 4 т. / Аристотель. — М.: Мысль, 1976-1984. — Т. 4. — 1984. — 832 с.
9. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Г. В. Атаманчук. — М.: Омега-Л, 204. — 301 с.
10. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации / М. В. Баглай. — М.: Норма, 2009. — 800 с.
11. Байтин М. И. Вопросы общей теории государства и права / М. И. Байтин. –Саратов: СГАП, 2006. — 398 с.
12. Бакунин М. А. Анархия и Порядок / М. А. Бакунин. — М.: Эксмо-Пресс, 2000. — 704 с.
13. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма — ответы на глобализацию / У. Бек. — М.: Прогресс-Традиция, 2001. — 304 с.
14. Бельский К. С. Разделение властей и ответственность в государственном управлении (политологические аспекты) / К. С. Бельский. — М.: Всесоюз. юрид. заоч. ин-т, 1990. — 167 с.
15. Бентам И. Тактика законодательных собраний / И. Бентам. — Челябинск: Социум, 2006. — 208 с.
16. Блини М. Панорама экономической мысли конца ХХ столетия / М. Блини, Д. Гринэуэй, И. Стюарт. — СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2002. — 668 с.
17. Братусь С. Н. Марксистско-ленинская общая теория государства. Основные институты и понятия / С. Н. Братусь, В. Е. Гулиев, А. И. Денисов и др. — М.: Юридическая литература, 1970. — 622 с.
18. Бузгалин А. В. Капитал ХХІ века. К теории корпоративного капитала постиндустриальной эпохи / А. В. Бузгалин, А. И. Колганов // Постиндустриальный мир и Россия. — М.: Эдиториал УРСС, 2001. — С. 137-146.
19. Бурлацкий Ф. М. Ленин. Государство. Политика / Ф. М. Бурлацкий. — М.: Наука, 1970. — 414 с.
20. Бурчак Ф. Г. Президент України / Ф. Г. Бурчак. — К.: Ін Юре, 1997. — 24 с.
21. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. — М.: Прогресс, 1990. — 808 с.
22. Вейль Г. Математическое мышление / Г. Вейль. — М.: Наука, 1989. — 400 с.
23. Винниченко В. К. Відродження нації. Заповіт борця за визволення / В. К. Винниченко. — К.: Книга роду, 2008. — 797 с.
24. Виноградов В. Д. Политическая социология / В. Д. Виноградов, Н. А. Головин. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1997. — 176 с.
25. Витченко А. М. Теоретические проблемы исследования государственной власти / А. М. Витченко. — Саратов: Манускрипт, 1982. — 180 с.
26. Вишенський І. Твори / І. Вишенський. — К.: Дніпро, 1986. — 247 с.
27. Власть: Очерки современной политической философии Запада / [авт.-сост. В. В. Мшвениерадзе, И. П. Кравченко, Е. В. Осипова и др.] — М.: Наука, 1989. — 327 с.
28. Внутских А. Ю. «Война всех против всех» или о роли государства в эпоху глобальной конкуренции / А. Ю. Внутских // Государство и общество: философия, экономика, культура: Доклады и выступления / [под. общ. ред. А. В. Бузгалина, А. И. Колганова]. — М.: ЛЕНАНД, 2005. — С. 275-276.
29. Вольтер Ф.М.Э. Философские сочинения / Ф.М.Э. Вольтер. — М.: Наука, 1996. — 560 с.
30. Вятр Е. Социология политических отношений / Е. Вятр. — М.: Прогресс, 1979. — 463 с.
31. Гаджиев К. С. Политическая философия / К. С. Гаджиев. — М.: Экономика, 1999. — 606 с.
32. Гайєк Ф. А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії: у 3 т. / Ф. А. Гайєк. — К.: Аквілон-Прес, 2000. — Т. 1. — 2000. — 448 с.
33. Гальчинський А. Проблеми реалізації політичної реформи в Україні / А. Гальчинський, О. Литвиненко, В. Паламарчук // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. — К.: НІСД, 2003. — 317 с.
34. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. — М.: Мысль, 1990. — 524 с.
35. Гегель Г. В. Ф. Политические произведения / Г. В. Ф. Гегель. — М.: Наука, 1978. — 439 с.
36. Глобализация. Модернизация. Россия (Круглый стол) // Полис — 2003. — № 2. — С. 34-52.
37. Глобализация: человеческое измерение. — М.: МГИМО; РОССПЭН, 2003. — 112 с.
38. Гоббс Т. Сочинения: в 2 томах / Т. Гоббс. — М.: Мысль, 1989-1991. — Т. 1. — 1989. — 622 с.
39. Гоббс Т. Сочинения: в 2 томах / Т. Гоббс. — М.: Мысль, 1989-1991. — Т. 2. — 1991. — 736 с.
40. Голобуцький О. П. Електронний уряд / О. П. Голобуцький, О. Б. Шевчук. — К.: ЗАТ “Атлант UMS”, 2002. — 174 с.
41. Голосов Г. В. Сравнительная политология / Г. В. Голосов. — Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. — 207 с.
42. Гольдман Э. Анархизм / Э. Гольдман. — М. Либроком, 2011. — 112 с.
43. Горбачев М. С. Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития / М. С. Горбачев. — М.: Альпина Паблишер, 2003. — 592 с.
44. Государство и рынок: американская модель. — М.: Анкил, 1999. — 444 с.
45. Грушевський М. С. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський. — Львів.: Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ», 2002-2008.
46. Гумплович Л. Общее учение о государстве / Л. Гумплович. — М.: АСТ, 1997. — 387 с.
47. Двопалатний парламент: світовий досвід та українські реалії / [за заг. ред. О. А. Фісуна]. — Харків: Золоті сторінки, 2008. — 200 с.
48. Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу / Г. Г. Демиденко. — Х.: Факт, 2001. — 384 с.
49. Денисов С. А. Формирование контрольной ветви государственной власти и ограничение коррупции / С. А. Денисов // Государство и право. — 2002. — № 3 — с. 9-16.
50. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: у 2 ч. / [за ред. Н. Р. Нижник]. — К.: Вид-во УАДУ, 2000. — Ч. 1. — 216 с. — Ч. 2 — 288 с.
51. Державне управління: теорія і практика / [за загальною ред. В. Б. Авер’янова]. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 432 с.
52. Десницкий С. Представление о учреждении законодательной, судительной и наказательной власти в Российской империи / С. Десницкий // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века: в 2 т. — М., 1952. — Т. 1. — 1952. — С. 292-332.
53. Дмитриев Ю. А. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества / Ю. А. Дмитриев // Государство и право. — 1994. — № 7. — С. 28-34.
54. Документи Б. Хмельницького— К.: Дніпро, 1986. — 492 с.
55. Донцов Д. Дві літератури нашої доби / Д. Донцов. — Торонто: Гомін України, 1958. — 296 с.
56. Драгоманов М. П. Вибране / М. П. Драгоманов. — К.: Либідь, 1991. — 688 с.
57. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади Урядовий портал. [Електронний ресурс] // Режим доступу http://www.kmu.gov.ua.
58. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. — М.: Юридический центр Пресс, 2004. — 784 с.
59. Загальна теорія держави і права / [за ред. В. В. Копейчикова]. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 320 с.
60. Иеринг Р. Ф. Избранные труды: в 2 т. / Р. Ф. Иеринг. — М.: Юридический центр Пресс, 2006. — Т. 1.— 2006. — 624 с.
61. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин / Собрание сочинений: в 10 т. — М.: Русская книга, 1994. — Т. 4. — 1993-1999. — С. 149-414.
62. Ильин И. А. Общее учение о праве и государстве. / И. А. Ильин / Собрание сочинений: в 10 т. — М.: Русская книга, 1993-1999. — Т. 4. — 1994. — С. 45-148.
63. История политических и правовых учений / [под ред. О. Э. Лейста]. — М.: Юридическая литература,1997. — 576 с.
64. Кампанелла. Город солнца / Томмазо Кампанелла // Утопический роман 17-18 вв. — М.: ХЛ, 1971. — С 143-19с.
65. Кант И. Сочинения: в 6 т. / И. Кант. — М.: Мысль, 1963-1966. — Т. 4. — Ч. 2. — 1965. — 478 с.
66. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. — М.: ГУ ВШЭ, 2000. — 608 с.
67. Кезеров Н. М. Единство и различие понятий «управление» и «власть» / Н. М. Кейзеров // Философские науки. — 1969. — № 2. — С. 85-94
68. Кивалов С. В. Средства осуществления таможенной политики Украины / С. В. Кивалов. — Одесса: Астропринт, 1995. — 127 с.
69. Кистяковский Б. А. В защиту права / Б. А. Кистяковский // Антология русской философии: в 3 т. — М.: Сенсор, 2000. — Т. 2. — 2000. — С. 435-460.
70. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Б. А. Кистяковский. — СПб: РХГИ, 1999. — 800 с.
71. Ковалевский М. М. Очерки по истории политических учреждений России / М. М. Ковалевский. — М.: Территория будущего, 2007. — 240 с.
72. Ковалевський В. Інформаційна демократія як політична категорія / В. Ковалевський // Наук. Записки. — К.: ІПіЕНД, 2003. — С. 214-222.
73. Козельский Я. П. Философические предложения, сочиненные надворным советником и правительствующего сената секретарем Яковом Козельским в Санкт-Петербурге 1768 года / Я. П. Козельский // Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века: в 2-х т. — М.: Политиздат, 1952. — Т.2. — 1952. — С. 411-551.
74. Козюбра М. Державна влада: межі здійснення та форма організації (політико-правні аспекти) / М. Козюбра // Українське право. — 1995. — № 1(2). — С. 4-13.
75. Козюбра М. Процес внесення змін до Конституції іще не завершено / М. І. Козюбра [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://dialogs.org.ua/dialog.php?id=28&op_id=737#737.
76. Констан Б. Принципы политики / Б. Констан // Классический французский либерализм. — М. Российская политическая энциклопедия, 2000. — С. 23-262.
77. Конституционное право / [отв.ред. А. Е. Козлов]. — М.: БЕК, 1997. — 435 с.
78. Конституційне право України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. — К.: Наукова думка, 2000. — 724 с.
79. Конституційне право України / [за ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики]. — К.: Український центр правничих студій, 1999. — 376 с.
80. Конституційне право України / [за ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського]. — К: Видавничий дім. — 2002. — 544 с.
81. Конституція незалежної України / [за ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова]. — К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2000. — 428 с.
82. Конституція України. — Харків: Одіссей, 2011. — 56 с.
83. Конт О. Катехизис промышленников, или Система позитивной политики / О. Конт. — М.: Либроком, 2011. — 176 с.
84. Корельский В. М. Власть. Демократия. Перестройка / В. М. Корельский. — М.: Мысль, 1990. — 237 с.
85. Королев А. И. Государство и власть / А. И. Королев, А. Е. Myшкин. // Правоведение. — 1963. — №2 — С. 15-26.
86. Костомаров Н. И. Руина; Мазепа; Мазепинцы: Исторические монографии и исследования / Н. И. Костомаров. — М.: Республика, 1995. — 800 с.
87. Кравчук В. Проблеми вдосконалення діяльності парламенту / В. Кравчук, М. Кравчук // Нова політика. — 2001. — № 3. — С. 53-55.
88. Краткий философский словарь / [ред. М. Розенталь, П. Юдин]. — М.: Государственное издательство политической литературы, 1955. — 568 с.
89. Кривенко Л. Т. Верховна Рада України / Л. Т. Кривенко. — К.: Ін Юре, 1997. — 47 с.
90. Лавринович О. Серйозні прогалини будуть ліквідовані / О. Лавринович // Урядовий кур’єр. — 24.02.2011. — №35.
91. Ладиченко В. Механізм самообмеження державної влади / В. Ладиченко // Юридична Україна. — 2007. — № 5 — С. 4-8.
92. Ладиченко В. Гуманістичні основи організації державної влади: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / В. Ладиченко. — К., 2008. — 41 с.
93. Лазарев Б. Власть, демократия, самоуправление / Б. Лазарев, А. Лукьянов // Советы депутатов трудящихся. — 1964. — № 12. — С. 10-15.
94. Лебедева Т. П. Глобализация. Модернизация. Россия (Круглый стол) / Т. П. Лебедева // Полис. — 2003. — № 2. — С. 34-52.
95. Ледяев В. Г. Власть: концептуальный анализ / В. Г. Ледяев // Полис. — 2000. — № 1. — С. 97-107.
96. Липинський В. К. Листи до братів-хліборобів / В. К. Липинський. — К.: Київ-Філадельфія, 1995. — 470 с.
97. Локк Д. Сочинения: в 3 т. / Д. Локк. — М.: Мысль, 1985-1988. — Т. 3. — 1988. — 668 с.
98. Любашиц В. Я. Теория государства и права / В. Я. Любашиц, А. Ю. Мордовцев, И. В. Тимошенко. — Ростов н/Д: МарТ, 2002. — 512 с.
99. Мазепа І. Писання / І. Мазепа / [за ред. Є. Пеленського]. — К.: УКСП «Кобза», 1992. — 52 с.
100. Макиавелли Н. Государь / Николло Макиавелли. — М.: Планета, 1990. — 80 с.
101. Макиавелли Н. Размышления о первом докладе Тита Ливия / Н. Макиавелли // Избранное. — М.: Наука, 1972. — 372 с.
102. Малько А. В. Политическая и правовая жизнь России: актуальные проблемы / А. В. Малько. — М.: Юрист, 2000. — 255 с.
103. Малько А. В. Теория государства и права / А. В. Малько, Н. И. Матузов. — М.: Юристъ, 2001. — 512 с.
104. Маляренко В. Чи веде двопалатний парламент до федералізації держави? / В. Маляренко // Дзеркало тижня. — 05.04.2009 — №12.
105. Маркс К. Сочинения: в 39 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. — М.: Государственное издательство политической литературы, 1954-1966. — Т. 4. — 1955. — 616 с.
106. Маркс К. Сочинения: в 39 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. — М.: Государственное издательство политической литературы, 1954-1966. — Т. 6. — 1957. — 761 с.
107. Мартин Г.-П. Западня глобализации: атака на процветание и демократию / Г.-П. Мартин, Х. Шуман. — М.: Альпина Паблишер, 2001. — 288 с.
108. Мацюк А. Громадянське суспільство — соціальна основа держави, влади і демократії / А. Мацюк // Українське право: Науково-практичний часопис. — К.: Українська Правнича Фундація, 1995. — С. 24-35.
109. Мельниченко В. Статус уряду в контексті конституційної реформи: можливість зробити перший крок до самостійності? / В. Мельниченко // Віче. — 2006. — № 1-2. — С. 29-33.
110. Милль Дж. Ст. О свободе / Дж. Ст. Милль // Наука и жизнь. — 1993. — № 11. — С. 10-15; № 12. — С. 21-26.
111. Міхновський М. Самостійна Україна / М. Міхновський. — К.: Діокор, 2002. — 80 с.
112. Монтескье Ш. Л. О духе законов// / Ш. Л. Монтескье. — М.: Мысль, 1999. — 463 с.
113. Мор Т. Утопия / Томас Мор. — М.: Наука, 1978. — 671 с.
114. Незабитовский В. А. Собрание сочинений / В. А. Незабитовский. — М.: Книга по требованию, 2011. — 394 с.
115. Немцев М. Ю. Трансформация миросистемы и трансформация государств в процессах глобализации / М. Ю. Немцев // Государство и общество: философия, экономика, культура: Доклады и выступления / [под. общ. ред. А. В. Бузгалина, А.И. Колганова]. — М.: ЛЕНАНД, 2005. — С. 309-310.
116. Новгородцев П. И. Право на достойное человеческое существование / П. И. Новгородцев // Антология русской философии: в 3 т. — М.: Сенсор, 2000. — Т. 2. — 2000. — С. 552-557.
117. Органи державної влади України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2002. — 592 с.
118. Орзіх М. Концепція правового статусу самоврядних територій і органів місцевого самоврядування / М. Орзіх // Місцеве та регіональне самоврядування України. — 1995. — № 1. — С. 66-70.
119. Орлик П. Конституція, маніфести та літературна спадщина. Вибр. твори. / [упор. і прим. М. Трофимука і В. Шевчука] / П. Орлик. — К.: МАУП, 2006. — 736 с.
120. Остин Дж. Избранное / Джон Остин. — М.: Идея-пресс; Дом интеллектуальной книги, 1999. — 332 с.
121. Оуэн Р. Избранные сочинения / Р. Оуэн. — М.-Л.: Издательство Академии наук СССР, 1950. — 768 с.
122. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://rada.gov.ua.
123. Палиенко Н. И. Суверенитет. Историческое развитие идеи суверенитета и ее правовое значение / Н. И. Палиенко. — М.: Книга по требованию, 2011. — 606 с.
124. Піча В. М. Політологія / В. М. Піча, Н. М. Хома. — К.: Каравела, 2001. — 344 с.
125. Платон. Собрание сочинений: в 4 т. / Платон. — М.: Мысль, 1990-1994. — Т. 3. — 1994. — 654 с.
126. Платон. Собрание сочинений: в 4 т. / Платон. — М.: Мысль, 1990-1994. — Т. 4. — 1994. — 830 с.
127. Плахотнюк Н. Г. Інститут президентства в Україні: конституційно-правовий аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Н. Г. Плахотнюк. — Х., 1999. — 20 с.
128. Победоносцев К. П. Московский сборник / К. П. Победоносцев. — СПб., Русская симфония, 2009. — 312 с.
129. Погорілко В. Ф. Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні / В. Ф. Погорілко // Вісник Академії правових наук України. — 1995. — № 3 — С. 21-27.
130. Подолинський С. А. Вибрані твори / С. А. Подолинський / [упоряд. Л. Я. Корнійчук]. — К.: КНЕУ, 2000. — 328 с.
131. Полибий. Всеобщая история. / Полибий. — М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест, 2004. — 576 с.
132. Політологія / [за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка]. — К.: Академія, 1998. — 368 с.
133. Прокопович Ф. Сочинения / Ф. Прокопович / [под. ред. И. П. Еремина]. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1961. — 502 с.
134. Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / В. Н. Протасов. — М.: Новый Юрист, 1999. — 240 с.
135. Прудон П. Что такое собственность? или Исследование о принципе права и власти / П. Прудон. — М.: Красанд, 2011. — 280 с.
136. Пьянов Н. А. Государственная власть и ее механизм / Н. А. Пьянов // Сибирский юридический вестник. — 2001. — № 4. — С. 3-9.
137. Рассел Б. История западной философии и ее связи с политическими и социальными условиями от античности до наших дней / Б. Рассел. — М.: Академический проект, 2000. — 768 с.
138. Ржевский В. А. Вопросы теории конституционного права / В. А. Ржевский, И. Е. Фарбер. — Саратов: Приволж. книжн. изд-во, 1967. — 319 с.
139. Руссо Ж. Ж. Об Общественном договоре, или Принципы политического Права / Ж. Ж. Руссо // Об общественном договоре. Трактаты. — М.: КАНОН-пресс; Кучково поле, 1998. — 416 с.
140. Рябов С. Г. Державна влада: проблеми авторитету й легітимності / С. Г. Рябов. — К.: НІСД, 1996. — 124 с.
141. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави / С. Г. Рябов. — К.: Тандем, 1996. — 240 с.
142. Салмин А. Современная демократия / А. Салмин. — М.: Ad Marginem, 1997. — 448 с.
143. Себайн Д. Г. Історія політичної думки / Д. Г. Себайн, Т. Л. Торсон. — К.: Тамед, 1997. — 256 с.
144. Сен-Симон А. Катехизис промышленников / А. Сен-Симон. — М.: Либроком, 2011. — 176 с.
145. Скакун О. Ф. Теория государства и права / О. Ф. Скакун. — Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. — 704 с.
146. Сковорода Г. С. Повне зібрання творів: у 2-х т. / Г. С. Сковорода. — К.: Наукова думка, 1973. — Т. 1. — 532 с.; Т. 2. — 576 с.
147. Скрипнюк О. В. Державна влада в Україні: проблеми взаємодії політики і управління / О. В. Скрипнюк // Право України. — 2003. — № 3. — С. 14-21.
148. Скрипнюк О. В. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку громадянського суспільства і правової держави в Україні / О. В. Скрипнюк. — К.: Хрещатик, 1995. — 216 с.
149. Советский энциклопедический словарь / [под ред. А. М. Прохорова] — М.: Советская энциклопедия, 1980. — 1600 с.
150. Советское административное право / [под. ред. П. Т. Василенкова]. — М.: Юридическая литература, 1990. — 576 с.
151. Соловьев В. С. Сочинения: в 2 т. / В. С. Соловьев. — М.: Мысль, 1988. — Т. 1. — 1988. — 895 с.
152. Спенсер Г. Синтетическая философия / Г. Спенсер. — К.: Ника-Центр, 1997. — 512 с.
153. Сумбатян Ю. Г. Концепция разделения властей: история и современность / Ю. Г. Сумбатян // Вестник Московского ун-та. Серия 12: Политические науки. — 2000. — № 2. — С. 3-17.
154. Схема організації центральних органів виконавчої влади: затверджено Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 // Урядовий кур’єр. — 14.12.2010. — № 234.
155. Тарановский Ф. В. История русского права / Ф. В. Тарановский. — М.: Зерцало, 2004. — 272 с.
156. Тененбаум В. Э. Государство: система категорий / В. Э. Тененбаум. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1971. — 108 с.
157. Теория государства и права / [под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова]. — М.: Издательская группа Инфра-М — Норма, 1997. — 570 с.
158. Теория права и государства / [под ред. В. В. Лазарева]. — М.: Право и закон, 2001. — 576 с.
159. Теория права и государства / [сост. А. Б. Венгеров]. — М.: Омега-Л, 2010. — 240 с.
160. Технология власти (философско-политический анализ) / [под ред. Р. И. Соколовой]. — М.: ИФ РАН, 1995. — 163 с.
161. Тимощук В. Ліквідація посад державних секретарів міністерств — задоволення апетиту чи інтереси держави / В. Тимощук, І. Коліушко // Дзеркало тижня. — 07.06.2003. — №21.
162. Тихомиров Ю. А. Власть и управление в социалистическом обществе / Ю. А. Тихомиров. — М.: Юридическая литература, 1968. — 199 с.
163. Токвіль А. Про демократію в Америці / А. Токвіль. — К.: Всесвіт, 1999. — 590 с.
164. Трубецкой Е. Н. Труды по философии права / Е. Н. Трубецкой. — СПб.: Изд-во РХГИ, 2001. — 543 с.
165. Туган-Барановский М. И. Теоретические основы марксизма / М. И. Туган-Барановский. — М.: Едиториал УРСС, 2010. — 224 с.
166. Урядовий портал [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.
167. Федоренко Г. О. Законодавча влада в системі розподілу державної влади в Україні: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Г. О. Федоренко. — К., 2000. — 18 с.
168. Федущак-Паславська Г. М. Політико-правова ідея суверенітету державної влади та її реалізація в державотворенні України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / Г. М. Федущак-Паславська. — Львiв, 2000. — 18 с.
169. Франко І. Зібрані твори: у 50 т. / І. Франко. — К.: Наукова думка, 1976-1986.
170. Фрицький Ю. О. Державна влада в Україні: становлення, організація, функціонування: Монограф. / Ю. О. Фрицький. –Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2006. — 360 с.
171. Фролов С. С. Социология / С. С. Фролов. — М.: Наука, 1994. — 256 с.
172. Фурье Ш. Избранные сочинения: в 4 т. / Ш. Фурье. — М.-Л.: Изд-во АН СССР,1951-1954.
173. Халипов В. Ф. Введение в науку о власти / В. Ф. Халипов. — М.: ТШБ, 1996. — 380 с.
174. Халипов В. Ф. Власть. Основы кратологии. / В. Ф. Халипов. — М.: Луч, 1995. — 304 с.
175. Халипов В. Ф. Наука о власти: Кратология / В. Ф. Халипов. — М.: Ось-89, 2008. — 448 с.
176. Хоменко О. В. Виконавча влада: соціально-правова природа, особливості: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / О. В. Хоменко. — Х., 2005. — 20 с.
177. Цвєтков В. Суспільна трансформація державного управління в Україні: політико-правові детермінанти / В. Цвєтков, І. Кресіна, А. Коваленко. — К.: Ін Юре, 2003. — 496 с.
178. Цвік М. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влади / М. Цвік, О. Процюк // Вісник Академії правових наук України. — Х.: Право, 1999. — №1. — С. 51-61.
179. Цицерон М. Т. Диалоги: О государстве; О законах / М. Т. Цицерон. — М.: Знание, 1994. — 254 с.
180. Черданцев А. Ф. Государственная власть и ее обоснование А. Ф. Черданцев // Правоведение. — 1992. — № 2. — С. 3-12.
181. Чехович Т. В. Державна влада як інститут конституційного права України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Т. В. Чехович. — К., 2005. — 19 с.
182. Чиркин В. Е. Легализация и легитимация государственной власти / В. Е. Чиркин // Государство и право. — 1995. — № 8 — С. 65-73.
183. Чиркин В. Е. Основы сравнительного государствоведения / В. Е. Чиркин. — М.: Артикул, 1997 — 437 с.
184. Чиркин В. Е. Политическая и государственная власть / В. Е. Чиркин // Советское государство и право. — 1988. — № 1. — С. 21-29.
185. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз / В. Шаповал. — К.: Програма Л, 1995. — 136 с.
186. Шевченко О. К. Здійснення влади в умовах трансформаційних процесів сучасної України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та історія філософії» / О. К. Шевченко. — Сімферополь, 2006. — 16 с.
187. Шемшученко Ю. Юридичні підвалини парламентаризму в Україні / Ю. Шемшученко // Юридичний вісник України. — 2001. — 1-7 березня.
188. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права: в 2 т. / Г. Ф. Шершеневич. — М.: Юрид. колледж МГУ, 1995. — Т.1. — 1995. — 308 с.
189. Штирнер М. Единственный и его собственность / М. Штитнер. — М. Азбука, 2001. — 448 с.
190. Що таке демократія? — К., Вид. Інформаційного агенства США, 1992. — 32 с.
191. Щорічне послання Президента України Віктора Ющенка про внутрішнє і зовнішнє становище України від 31.03.2009 // Офіційний вісник Президента України. — 2009. — № 9. — С.3.
192. Энциклопедический социологический словарь / [под. ред. Г. В. Осипова]. — М.: ИСПИ РАН, 1995. — 939 с.
193. Юзьков Л. П. Государственное управление в политической системе развитого социализма: дисс. … доктора юрид. наук: 12.00.02 / Л. П. Юзьков. — К., 1983. — 385 с.
194. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс. — М.: Политиздат, 1991. — 527 с.
195. Boulding K. E. Three faces of power / Kenneth Ewart Boulding. — London: Sage, 1995. — 264 p.
196. Dahrendorf R. Confusion of Powers: Politics and the Rule of Law / R. Dahrendorf // The Modern Law Review. — 1977. — Vol. 40. — No 1. — p. 1-15.
197. Deutsch K. W. The Nerves of Government: Models of Political Communication and Control / K. W. Deutsch. — N.Y.: Free Press, 1963. — 316 p.
198. Easton D. A Systems Analysis of Political Life / D. Easton. — N.Y.: Wiley, 1967. — 507 p.
199. Habermas J. Legitimationsprobleme im modernen Staat / J. Habermas // Legitimationsprobleme politischer Systeme, Politische Vierteljahresschrift. Sonderheft. — Opladen: Westdeutscher Verlag, 1976. — S. 39-61.
200. Kohl H. Der Weg zur Wende: Von der Wohlfahrtsgesellschaft zur Leitungsgemeinschaft / H. Kohl. — Hunsum: Geist und Politik, 1983. — 115 s.
201. Lang W. Teoria panstwa i prawa / W. Lang, J. Wryblewsky, S. Zawadski. — Warszawa: Parnstwowe Wydawn Nauk., 1986. — 547 s.
202. Lasswell H. D. A Study of Power / H. D. Lasswell, C. E. Merriam, T. V. Smith. — Glincoe, Illinois: The Free Press, 1950. — 373 p.
203. Pareto V. Trattato di Sociologia Generale / V. Pareto. — Milano: Nabu Press, 2010. — 828 p.
204. Parsons T. On the Concept of Political Power / T. Parsons // Sociological Theory and Modern Society. — N.Y.: Free Press, 1967. — p. 297-354.
205. Quermonne J.L. Les regimes politiques occidentaux / J.L. Quermonne. — P.: Le Seuil, 1986. — 316 p.