ЮРИДИКО-ЛІНГВІСТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ТЕКСТІВ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЮРИДИКО-ЛІНГВІСТИЧНОГО ТЛУМАЧЕННЯ ТЕКСТІВ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ………..14

1.1. Тлумачення текстів нормативно-правових актів як об‘єкт правового дослідження ...………………………………………..……………………...14

1.2. Методологія теоретико-правового дослідження властивостей юридико-лінгвістичного тлумачення…………………………………………………...40

1.3. Загальна характеристика юридико-лінгвістичного тлумачення ……...63

1.4. Співвідношення юридико-лінгвістичного тлумачення з іншими способами тлумачення …………………………………………………80

Висновки до розділу 1……………………………………………………….. 93

РОЗДІЛ ІІ
ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ЮРИДИКО-ЛІНГВІСТИЧНОГО ТЛУМАЧЕННЯ ………………………………………………………….…95

2.1. Текст нормативно-правового акта як об‘єкт юридико-лінгвістичного тлумачення ……………………..…………………………………………….95

2.2. Правила юридико-лінгвістичного тлумачення………………………...122

2.3. Особливості застосування правил юридико-лінгвістичного тлумачення у правотворчості, правозастосуванні та правореалізації…….……………165

Висновки до розділу ІІ……………………………………………………….182

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………….184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..192

ДОДАТОК……………………………………………………………………209

ВСТУП

Актуальність теми. Тлумачення нормативно-правових актів є однією з актуальних і складних проблем правознавства та юридичної практики, від вирішення яких залежить ефективність як правового регулювання, так і адаптації вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу, інтеграції правової системи України у світовий правовий простір.
У зв‘язку з проведенням правової реформи в Україні перед вітчизняною юридичною наукою стоять завдання розробки сучасної концепції тлумачення, визначення загальних принципів, обсягу, способів, методології дослідження тощо, від вирішення яких залежить ефективність реалізації нормативно-правових актів України, оскільки вітчизняна правова база формувалася як на основі власне українських нормативно-правових актів, так і на основі законів, інших правових актів, прийнятих до проголошення незалежності України.
Значущість наукового дослідження тлумачення зростає у зв‘язку з гармонізацією національного законодавства України з міжнародним правом, оскільки однією з вимог більшості міжнародних організацій, членство в яких Україна вже має або прагне здобути, є приведення її законодавства у відповідність до правових норм і стандартів цих організацій.
Активний розвиток кодифікаційного процесу в Україні зумовлює необхідність дослідження юридико-лінгвістичних особливостей текстів нормативно-правових актів, пошуку шляхів удосконалення їх інтерпретації, напрацювання практичних рекомендацій.
Доцільність наукової розробки проблем саме юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів визначається тим, що правові норми формулюються, виражаються за допомогою загальних, абстрактних понять, а також багатозначних слів, спеціальних юридичних термінів, технічних термінів, які за різних умов суб‘єктами права можуть сприйматися неоднозначно. Неточність лінгвістичного вираження норм права, відсутність уніфікованості понять і термінів має наслідком неправильне їх тлумачення і застосування.
Повноцінна інтерпретація текстів нормативно-правових актів передбачає залучення знань інших наук, зокрема, лінгвістики. Це вимагає обгрунтованого наукового пошуку, напрацювання методики використання правил юридико-лінгвістичного тлумачення, які враховують особливості мовного вираження правової норми, неточності термінологічно-мовного оформлення текстів нормативно-правових актів завдяки використанню юридичних, а також інших спеціальних знань.
Важливість поглибленого дослідження цієї теми пояснюється перш за все динамічним розвитком нашого суспільства, суттєвими змінами у суспільному та державному житті України, що потребує нових акцентів у підході до вивчення юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів.
Посідаючи важливе місце в загальній теорії права, дослідженнях ефективності правових норм, проблема тлумачення нормативно-правових актів разом з тим належить до недостатньо вивчених питань юридичної науки. Це потребує проведення окремого і грунтовного дослідження юридико-лінгвістичного тлумачення, особливо зважаючи на те, що врахування правил цього способу тлумачення має пріоритетне значення для всіх інших способів з‘ясування змісту норми права та видів тлумачення.
Юридико-лінгвістичне тлумачення раніше не було предметом окремого наукового дослідження, при розгляді проблем тлумачення оглядово висвітлювалися лише деякі його аспекти. Поза увагою дослідників залишилися питання особливостей текстів нормативно-правових актів, систематизація уявлень про специфіку його використання в різних сферах правової діяльності, розробка та обгрунтування застосування відповідних конкретних правил тощо.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є загальні припципи гносеології та результати наукових пошуків представників вітчизняної та зарубіжної наукової правової думки. Чільне місце посідають положення, які розробили у своїх працях видатні мислителі й науковці минулого, зокрема, вагомий внесок у розробку проблеми тлумачення зробили Є. Васьковський, М. Гредескул, Б.Кістяківський, М. Коркунов, П. Люблінський, Ф. Тарановський, Г.Шершеневич. Їх дослідження висвітлювали окремі аспекти проблеми: загальну характеристику тлумачення, його призначення, обсяг, можливості тощо. Важливими є праці В. Бабкіна, І. Усенка щодо дослідження класичних правових теорій попередньої доби, аналіз яких дозволяє глибше виявити проблеми тлумачення законів, які зароджувалися в минулому, а вирішувалися наступними поколіннями юристів-науковців.
Загальні питання тлумачення правових норм розроблялися у 50-70 роках. Серед основоположників були М. Вопленко, Т. Насирова, П. Недбайло, А.Піголкін, Ю. Ткаченко, О. Черданцев, які присвятили монографічні дослідження даній проблемі, висвітлюючи питання призначення тлумачення права, його обсягу, можливостей, переваг статичного й динамічного підходів до тлумачення правових норм тощо. У наукових працях цього періоду визначалися й окремі аспекти інтерпретаційної діяльності: специфіка телеологічного способу тлумачення, доцільність логічного способу тлумачення, особливості актів тлумачення, їх правова природа, юридична сила. Як одна з основних цінностей права, які мають значення при тлумаченні, розглядалася стабільність і формальна визначеність права.
Питання граматичного тлумачення порушувалися такими вченими, як Я.Брайнін, В. Елькінд, М. Шаргородський, О. Шляпочников, Л. Явич, в працях яких розкриваються поняття тлумачення, призначення окремих способів тлумачення при застосуванні норм кримінально-процесуального права.
До окремих питань юридико-лінгвістичного тлумачення зверталися науковці міжнародного права В. Євінтов, І. Лукашук, І. Перетерський, аналізуючи доречність застосування правил і прийомів тлумачення в міжнародній практиці.
Сучасні теоретичні дослідження проблем тлумачення висвітлюються в наукових статтях (М. Антонович, Б. Ебзєєв, А. Ерделевський, В. Єршов, С.Жевакін, Ю. Зайцев, А. Лизогуб, В. Лузін, В. Матвієнко, О. Підопригора, В.Селіванов, А. Соболєва, А. Смітюх, А. Ушаков, Т. Хабрієва, Р. Халфіна, І.Шуміло та ін.), курсах лекцій або навчальних посібниках з теорії держави та права (А. Венгеров, М. Кельман, В. Копєйчиков, В. Лазарєв, Г. Манов, М.Марченко, О. Скакун, В. Сирих, М. Цвік, О. Черданцев, А. Шабуров та ін.). Проблемам тлумачення правових норм присвячено дисертаційне дослідження Ю. Власова. У науковій праці Ю. Тодики розглядаються теоретичні й практичні питання тлумачення Конституції і законів України Конституційним Судом, іншими суб‘єктами права з урахуванням сучасної правової теорії інтерпретаційної діяльності.
Зв‘язки тлумачення нормативно-правових актів з такими правовими явищами, як правотворчість, правосвідомість, правова система, правозастосування, правореалізація тощо, аналізувалися у працях С. Алексєєва, О. Бандури, І. Грязіна, А. Колодія, В. Копєйчикова, Н. Оніщенко, П.Рабіновича, В. Тація, Ю. Тодики, М. Цвіка, Ю. Шемшученка та ін. Вчені звертають увагу на велику роль правосистематизуючої практики у створенні гармонійної правової системи суспільства, що впливає на ефективність правотворчої і правозастосовної діяльності, а також на те, що держава зобов‘язана не тільки проголосити обсяг і характер прав та обов‘язків особи, а й гарантувати можливість їх реального здійснення.
Нові погляди на проблеми офіційного тлумачення викладені у виступах на конференціях і статтях суддів Конституційного Суду України (М. Козюбра, П.Мартиненко, В. Скомороха, В. Тихий, В. Шаповал та ін.).
Сутність проблеми юридико-лінгвістичного тлумачення потребує уваги не тільки правознавців, професійних юристів, а й лінгвістів. Тому поряд з юридичними працями до аналізу даної наукової проблеми залучено роботи лінгвістів, вихідні положення яких сприяли обгрунтуванню особливостей мовного вираження правових норм, а також суті правил і засобів юридико-лінгвістичного тлумачення, допомогли виробити практичні рекомендації щодо їх застосування. Це, зокрема, праці таких мовознавців, як Н. Артикуца, І.Гальперин, Н. Ботвина, Л. Боярова, Т. Кияк, Л. Іванова, М. Кочерган, Л.Мацько, Д. Милославська, Т. Панько, М. Пентилюк, О. Пономарів, Ю.Прадід, К. Серажим та ін.
Аналіз доробку науковців, який зумовлений послідовністю наукових розробок тлумачення і є відправним пунктом наукових пошуків вирішення проблем тлумачення нормативно-правових актів, надав можливість переглянути існуючі погляди, врахувати нові напрями розвитку вітчизняної юридичної науки, визначити послідовність наукового дослідження юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрямок дослідження пов‘язаний з програмою наукових досліджень, що виконуються Національною академією внутрішніх справ України відповідно до Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на 2002-2005 роки, Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр. (наказ МВС України №635 від 30 червня 2002р.) та Планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001р (п.25), 2002р. (п.23), 2003р. (п.27). Тема дисертаційного дослідження також перебуває у руслі програми наукових досліджень кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України “Проблеми розвитку правової системи України”, на якій виконана дисертаційна робота.
Мета дослідження полягає у вирішенні теоретичних та практичних проблем тлумачення як правового явища, здійсненні наукового аналізу змісту юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів.
Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв‘язання таких завдань:
- проаналізувати й систематизувати основні загально-теоретичні підходи до розуміння сутності та змісту поняття тлумачення, його об‘єкта і предмета;
- з‘ясувати вплив доктринального тлумачення на практику застосування правових норм;
- систематизувати та обгрунтувати методологію теоретико-правового дослідження юридико-лінгвістичного тлумачення та її складових, зокрема, герменевтичного та лінгвістичного методів;
- розкрити поняття і зміст юридико-лінгвістичного тлумачення;
- окреслити співвідношення юридико-лінгвістичного тлумачення з іншими способами тлумачення;
- здійснити теоретичний аналіз тексту нормативно-правового акта як об‘єкта юридико-лінгвістичного тлумачення;
- проаналізувати й обгрунтувати правила юридико-лінгвістичного тлумачення із залученням знань лінгвістичної науки, спрямованих на потреби юриспруденції, розробити практичні рекомендації їх застосування;
- визначити особливості використання правил юридико-лінгвістичного тлумачення у правотворчості, правозастосуванні та правореалізації.
Об‘єктом дослідження є тлумачення текстів нормативно-правових актів як явище правової дійсності.
Предмет дослідження – теоретико-правові характеристики юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів в Україні.
Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дослідженні застосовувалася система принципів, прийомів та підходів, яка побудована на філософських, загальнонаукових та спеціальних методах, що дало змогу забезпечити єдність соціально-правового й гносеологічного аналізу тлумачення текстів нормативно-правових актів, об‘єктивність, конкретність істини тощо.
Для всебічного вивчення предмета дослідження використані як традиційні для теорії держави та права наукові методи (логічний, історичний, системний, функціональний, формально-юридичний тощо), так і методи, застосування яких є доречним через особливості природи юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів. Важливим компонентом методології дослідження був герменевтичний метод, застосування якого надало можливість обгрунтувати низку специфічних прийомів, здатних забезпечити ефективність та однозначність юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів. У роботі також використані лінгвістичні методи (описовий, психолінгвістичний, зіставний).
Завдання дисертаційного дослідження вирішувалися за допомогою порівняння з міжнародним досвідом застосування правил юридико-лінгвістичного тлумачення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної характеристики юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів.
Зокрема наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:
- уточнено поняття тлумачення нормативно-правових актів, яке визначається як інтелектуально-вольова діяльність суб‘єктів права, що спрямована на з‘ясування і роз‘яснення змісту та обсягу норм права, волі правотворця, сформульованих у текстах нормативно-правових актів, з метою правильного й однозначного розуміння та реалізації;
- з‘ясовано, що об‘єктом тлумачення є тексти нормативно-правових актів, оскільки в них, як правило, відображаються норми права, а предметом тлумачення є зміст норм права, у формулюванні якого відбивається воля правотворця;
- на основі аналізу впливу доктринального тлумачення на практику застосування правових приписів у зв‘язку зі зростанням значення наукових досліджень, правових концепцій в умовах сучасного розвитку правової системи України доведено ефективність їх використання в юридичній практиці;
- в результаті дослідження методів тлумачення нормативно-правових актів уточнено доцільність їх використання при юридико-лінгвістичному тлумаченні з урахуванням сучасного розвитку законодавства України, з‘ясовано положення герменевтичного методу, доведено доречність застосування лінгвістичних методів;
- розкрито зміст юридико-лінгвістичного тлумачення як сукупності розумових операцій, які дозволяють шляхом лінгвістичного аналізу тексту документа, що містить норми права зі сформульованою волею правотворця, усунути можливі протиріччя у розумінні норми або між нормами, з‘ясувати значення окремих слів і тексту загалом;
- виокремлено та обгрунтовано етапи юридико-лінгвістичного тлумачення: 1) дослідження кожного конкретного слова і словосполучення тексту нормативно-правового акта; 2) дослідження загальної граматичної і змістової структури речень тексту нормативно-правового акта, а також вивчення взаємозалежності усіх речень;
- уточнено співвідношення способів тлумачення текстів нормативно-правових актів, зокрема, визначено можливості кожного способу тлумачення, пов‘язані з використанням результатів юридико-лінгвістичного тлумачення;
- визначено особливості текстів нормативно-правових актів, зокрема на лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях, знакову природу мови, контекст, інформативність, які мають значення при юридико-лінгвістичному тлумаченні;
- розкрито особливості правил юридико-лінгвістичного тлумачення із залученням теоретичних положень лінгвістики відповідно до сучасного розвитку юридичної термінології української мови, розроблено рекомендації щодо їх застосування у зв‘язку з реформуванням законодавства України, а також його адаптації до законодавства ЄС та імплементації норм міжнародного права;
- доведено, що застосування правил юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів має місце в різних видах юридичної діяльності, зокрема у правотворчості – для узгодження термінологічно-мовного оформлення існуючих і нових нормативно-правових актів, а також українських перекладів міжнародно-правових документів; у правозастосуванні й правореалізації – для забезпечення вираження змісту норми права висловлюваннями, наближеними до конкретних ситуацій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, що містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані у нормотворчій діяльності органів державної влади, правотлумачній та правозастосовній практиці, сприятимуть подальшому розвитку теоретико-правових та галузевих досліджень засад тлумачення текстів нормативно-правових актів.
Здійснення дослідження питань юридико-лінгвістичного тлумачення дозволяє висунути обгрунтовані теоретичні та практичні пропозиції щодо вдосконалення інтерпретаційного процесу. Крім того, сформульовані висновки можуть бути використані у науково-дослідній роботі: для визначення сучасних методологічних підходів до дослідження способів тлумачення, зокрема юридико-лінгвістичного; у правотворчій діяльності: для вирішення проблем удосконалення текстів нормативно-правових актів, адаптації законодавства України до законодавства ЄС та імплементації норм міжнародного права; в освітянській діяльності: при розробці стандартів підготовки юристів, формуванні навчальних планів і програм фахової підготовки спеціалістів у галузі права, при підготовці та викладанні нормативних та спеціальних навчальних курсів “Теорія держави і права”, “Конституційне право”, “Кримінально-процесуальне право”, “Цивільно-процесуальне право”, “Мова в юриспруденції” та інших. З цією метою підготовлено програму й розроблено пропозиції щодо запровадження нового спеціального навчального курсу “Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-правових актів”. Матеріали дисертації використовувалися у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України.
Апробація результатів дисертації проводилася на засіданнях кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України. Основні ідеї були викладені у доповідях на науково-практичних конференціях:
1. Чулінда Л. І. Юридико-лінгвістичний підхід до тлумачення нормативно-правових актів (на матеріалі текстів Загальної декларації прав людини і Конституції України) / Республіканська науково-практична конференція “Загальна декларація прав людини як міжнародний стандарт правового становища особистості в Україні”, квітень, 1999 р., м. Луганськ.
2. Чулінда Л. І. Аналіз особливостей законодавчих текстів як засіб удосконалення законодавства / Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми удосконалення законодавства та практика його застосування з урахуванням прогнозу злочинності”, травень 1999 р., м. Луганськ.
3. Чулінда Л. І. Термінологічні проблеми оформлення правових приписів /Науково-практична конференція “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні”, червень, 2000 р., м. Київ (тези доповіді опубліковані).
4. Чулінда Л. І. Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-правових актів / Міжвузівська науково-методична конференція “Формування культури професійної мови фахівця: теорія і практика”, січень, 2003 р., м. Донецьк (тези доповіді опубліковані).
5. Чулінда Л. І. Новий спеціальний навчальний курс для правознавців /Міжнародна науково-практична конференція “Право і лінгвістика” (вересень, 2003, м. Сімферополь, тези доповіді опубліковані).
Публікації
1. Чулінда Л. І. Шлях вдосконалення законодавства через юридико-лінгвістичні особливості побудови законодавчих текстів // Українське право. – 1999. - №2. – С.101-104.
2. Чулінда Л. І. Залежність тлумачення правових приписів від оформлення переліків у текстах нормативно-правових актів // Українське право. – 2000. - №1. – С.216-219.
3. Чулінда Л. І. Лінгвістичні моделі оформлення правових приписів // Науковий вісник НАВСУ. – 2000. - №4. – С.164-170.
4. Чулінда Л. І. Герменевтичний метод дослідження юридико-лінгвістичних властивостей текстів нормативно-правових актів // Українське право. – 2002. - №1. – С.229-234.
5. Чулінда Л. І. Текст нормативно-правового акта: загальні підходи до аналізу // Науковий вісник НАВСУ. – 2002. - №3. – С.120-126.
6. Чулінда Л. І. Особливості тексту нормативно-правового акта // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. - №2. – С.82-89.

Структура роботи відповідає меті і завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що загалом охоплюють 7 підрозділів, і висновків. Загальний обсяг дисертації – 191 сторінка, список використаних джерел на 18 сторінках (215 найменувань), додаток – 20 сторінок.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У процесі аналізу юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів у дисертаційному дослідженні розглянуто дискусійні питання тлумачення текстів нормативно-правових актів в юридичній науці, які мають значення в сучасних умовах розвитку правової реформи в Україні і які отримали подальший розвиток та уточнення в роботі з урахуванням специфіки юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів, його місця й ролі в юридичній науці та практиці.
1. З урахуванням розвитку правової системи України обгрунтовано актуальність наукових досліджень питань тлумачення текстів нормативно-правових актів в українському праві: розробка сучасної наукової доктрини тлумачення в Україні; нагальні проблеми нормотворчості та юридичної практики; труднощі на рівні української юридичної термінології, які впливають на юридико-технічний рівень нормативно-правових актів. У зв’язку з гармонізацією національного законодавства України з міжнародним правом зростає вимога тлумачити положення національного законодавства відповідно до законодавства Європейського Союзу і застосовувати положення міжнародних правових документів, ратифікованих Верховною Радою України. Тому дослідження юридико-лінвістичного тлумачення є актуальним, що дістало подальший розвиток у дисертаційній праці.
2. Дослідження основних загальнотеоретичних питань тлумачення нормативно-правових актів дає підстави визначити поняття тлумачення нормативно-правових актів як інтелектуально-вольову діяльність суб’єктів права, що спрямована на з’ясування і роз’яснення змісту та обсягу норм права, волі правотворця, сформульованих у текстах нормативно-правових актів, з метою їх правильного й однозначного розуміння та реалізації.
Стосовно об‘єкта і предмета тлумачення з‘ясовано, що об‘єктом тлумачення є тексти нормативно-правових актів, оскільки вних, як правило, відображаються норми права, а предметом тлумачення є зміст норм права, у формулюванні якого відбивається воля правотворця.
Отримало подальший розвиток загальнотеоретичне положення про те, що зміна змісту правової норми з метою пристосування до окремої ситуації або через якісь прагматичні міркування не буде відповідати призначенню тлумачення як діяльності зі з’ясування та роз’яснення вираженої в законі державної волі. Відтак при тлумаченні текстів нормативно-правових актів з’ясовується воля правотворця, виражена в тексті нормативно-правового акта.
3. Проаналізовано вплив доктринального тлумачення на практику застосування правових приписів у зв‘язку зі зростанням значення наукових досліджень, правових концепцій у період оновлення законодавчої бази України, розроблено рекомендації з використання відповідних наукових досліджень у юридичній практиці.
Досліджено роль доктринального тлумачення у різних правових системах, яке здійснює вплив на правозастосування, правотлумачення, правотворчість, загалом на розвиток права. Практичне вирішення правових питань передбачає обов’язкове дослідження загальнометодичних, загальнотеоретичних та інших спеціальних знань, отриманих науковцями. Будь-яке правове дослідження має практичне значення.
4. Подальший розвиток отримало вирішення методологічних проблем юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів. Досліджено методи тлумачення текстів нормативно-правових актів та уточнено їх використання для юридико-лінгвістичного тлумачення в умовах сучасного стану законодавства України та імплементації норм міжнародного права: структурно-функціональний, порівняльно-правовий, конкретно-соціологічний, метод формальної логіки. Системний підхід до розробки сучасної концепції тлумачення із залученням пізнавальних методів юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів сприяє удосконаленню інтерпретаційної діяльності. Крім того, обгрунтовано, що у праві можуть знаходити широке застосування також і лінгвістичні методи (описовий, психолінгвістичний, зіставний), які є важливим підгрунтям для юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів. Доведено, що використання методів інших наук сприяє дотриманню діалектичного принципу всебічного охоплення предмета у дослідженні юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів.
У дисертаційній праці систематизовано матеріал герменевтичного методу як самостійного юридичного методу, покликаного обгрунтувати систему специфічних прийомів, положень, правильне і творче застосування яких здатне забезпечити ефективність й однозначність юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів. У процесі аналізу й обгрунтування герменевтичного методу уточнено герменевтичні положення (об’єктивний та суб’єктивний характер тлумачення, герменевтичне коло, врахування потреб практики тлумачення). Оскільки завдання юридичної герменевтики не тільки в розкритті значення тексту нормативно-правового акта, але й у розумінні самого права з метою його інтерпретації, герменевтичний метод отримав розгорнуту характеристику й подальший розвиток в роботі.
5. Розкрито поняття і дано визначення змісту юридико-лінгвістичного тлумачення, відповідно до якого змістом юридико-лінгвістичного тлумачення є сукупність розумових операцій, які дозволяють шляхом лінгвістичного аналізу тексту документа, що містить норми права зі сформульованою волею правотворця, усунути можливі протиріччя у розумінні норми або між нормами, з’ясувати значення окремих слів і тексту в цілому. Доведено, що цей способ тлумачення спрямований на з’ясування особливостей мовних засобів тексту нормативно-правового акта на лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях, визначення тих частин тексту, в яких виражено правовий зміст окремих елементів норми і всієї норми.
Окреслено два етапи юридико-лінгвістичного тлумачення з урахуванням особливостей тексту нормативно-правового акта на лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях: 1. Дослідження кожного конкретного слова і висловлювання, які містяться в тексті нормативно-правового акта, що тлумачиться. 2. Дослідження загальної граматичної та змістової структури речень тексту нормативно-правового акта, а також вивчення взаємозалежності усіх речень.
У результаті застосування юридико-лінгвістичного тлумачення з‘ясовується зміст текстуального вираження правової норми. За допомогою інших способів тлумачення здійснюється поглиблення розуміння змісту нормативно-правового акта, перевірка результатів, отриманих у результаті юридико-лінгвістичного тлумачення.
6. Висвітлено можливості способів тлумачення текстів нормативно-правових актів, які пов‘язані з використанням результатів юридико-лінгвістичного тлумачення. Обгрунтовано важливість закріплення в нормативно-правових актах правил застосування способів тлумачення, що сприятиме уніфікації інтерпретаційної діяльності.
7. Здійснено теоретичний аналіз особливостей тексту нормативно-правового акта, що мають значення для юридико-лінгвістичного тлумачення, серед яких з‘ясовано: 1) знакову природу мови; 2) значення контексту; 3) риси тексту нормативно-правового акта (стан спокою - стан руху, інформативність, структурна організація, співвіднесеність норм права і текстів нормативно-правових актів); 4) особливості тексту нормативно-правового акта на лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях.
З урахуванням усіх особливостей тексту нормативно-правового акта дано визначення тексту нормативно-правового акта, в якому зосереджується увага на основних моментах юридико-лінгвістичного тлумачення: текст нормативно-правового акта являє собою словесно виражене, завершене, цілісне, інформаційно насичене владне веління, об‘єктивоване у писемному документі, який містить норму права, в якій сформульована воля правотворця, може перебувати як у стані спокою, так і в стані руху, має структурну організацію складових частин, об‘єднаних різними типами зв‘язку на лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях, які не завжди співвідносяться з нормами права.
Врахування таких видів інформації, як фактуальна (повідомлення про факти), концептуальна (бачення правотворцем відносин між явищами, розуміння їх причинно-наслідкових зв‘язків), підтекстова (отримується внаслідок здатності одиниць мови породжувати асоціативні, семантичні та інші відтінки, що накладаються на основне значення слова) є важливим у процесі тлумачення, який завершується вираженням змісту норми права більш конкретними висловлюваннями, детальними положеннями, наближеними до певних ситуацій.
Сприйняття тексту нормативно-правового акта підпорядковується правилам і можливостям писемної форми мови. Теоретичне лінгвістичне обгрунтування дістало розвиток у дисертаційній праці і дало можливість визначити напрями удосконалення процесу з‘ясування змісту текстів нормативно-правових актів.
8. Аналіз прикладних проблем юридико-лінгвістичного тлумачення дає змогу уточнити умови й правила його ефективного та раціонального застосування. Правила юридико-лінгвістичного тлумачення – це положення, якими передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ; принципи, якими керуються інтерпретатори. Правила тлумачення розглянуто як рекомендації, дотримання яких сприяє однозначному розумінню, тлумаченню, застосуванню норм права, що є актуальним у зв‘язку з урахуванням сучасного стану законодавства України.
Уточнено, що ці правила є критерієм правильності результатів тлумачення, опосередкованою формою людської практики. Вони вичерпно охоплюють усі спірні випадки, які можуть статися внаслідок двозначності мовного вираження правової норми.
Доведено доречність закріплення правил юридико-лінгвістичного тлумачення у законі про тлумачення нормативно-правових актів, а також в цивільному і кримінальному законодавстві, що сприятиме їх запровадженню в юридичну практику.
Пошук розв‘язання завдання юридичної науки щодо раціонального використання правил тлумачення спрямовує на поглиблене висвітлення лінгвістичних знань, які обгрунтовують застосування певного правила і сприяють встановленню істинності результатів тлумачення, - що дістало розвиток у дисертаційній праці. Залучення положень лінгвістичної науки дозволило здійснити аналіз особливостей кожного правила тлумачення відповідно до сучасного розвитку юридичної термінології української мови, проаналізувати їх застосування у практиці тлумачення, а також розробити рекомендації щодо їх використання з урахуванням сучасного стану законодавства України, а також його адаптації до законодавства Європейського Союзу.
9. Оскільки тлумачення пронизує весь механізм правового регулювання, забезпечуючи дію його нормативної основи, проаналізовано роль юридико-лінгвістичного тлумачення у правотворчості, правозастосуванні, правореалізації.
Уточнено основні моменти підходу до розв‘язання завдання юридичною наукою щодо створення й однозначного застосування нормативно-правових актів. Юридико-лінгвістичне тлумачення залучається до механізму експертизи актів з метою забезпечення єдності термінологічно-мовного оформлення й однозначного тлумачення тексту проекту, що розглядається, та проектів інших актів законодавства, а також українських перекладів міжнародно-правових документів, законодавства ЄС та держав-членів цього Союзу, інших аналітичних матеріалів. Це здатне звести до мінімуму юридико-технічні неточності, причинами яких є неврахування різниці між тим значенням, яке вкладається в норми права правотворцем, і тим значенням, якого їм надають судді та юристи-практики.
Результати юридико-лінгвістичного тлумачення дозволяють формулювати пропозиції з удосконалення мовного вираження правових норм у нових нормативно-правових актах.
Доведено, що кожний переклад юридичного документа перед його офіціалізацією повинен піддаватися ретельній експертизі за участю не тільки юристів, а й лінгвістів для запобігання можливим помилкам, оскільки вилучення офіційних текстів і заміна їх відкоректованими не лише підриває довіру до інститутів права, а й вимагає додаткових витрат.
Роль юридико-лінгвістично тлумачення у правозастосуванні та правореалізації визначається тим, що воно являє собою одну з необхідних умов законності й доречності, реалізації ціннісного підходу до інститутів і норм права.
Публікація матеріалів про застосування правил юридико-лінгвістичного тлумачення, які використовувалися при певному легальному тлумаченні, сприятиме уніфікації праворозуміння в інтересах забезпечення законності.
10. Розробка проблем сучасної правової теорії тлумачення, раціонального використання правил юридико-лінгвістичного тлумачення вимагає розв‘язання завдання юридичної науки щодо повноцінної інтерпретації текстів нормативно-правових актів. З цією метою висувається пропозиція ввести до навчальних програм вищих навчальних закладів за спеціальністю “Правознавство” спеціальний навчальний курс “Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-правових актів”.
На закінчення зазначимо, що дослідження юридико-лінгвістичного тлумачення тексту нормативно-правового акта надало можливість визначити його зміст, актуальність розробки, особливості текстуальної форми нормативно-правового акта, залучити теоретичні положення лінгвістичної науки, дослідити сутність правил юридико-лінгвістичного тлумачення відповідно до напрямів розвитку сучасної юридичної термінології української мови, що являє інтерес для подальших теоретико-правових та галузевих досліджень проблем тлумачення нормативно-правових актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Новий тлумачний словник української мови. У 4-х томах / Укладачі: В.Єременко, О.Сліпушко. – К.: “Аконіт”. – 1999. – Т.4. – 941с.
2. Ушаков А.А. О языке законов и законодательной стилистике // Структура лингвостилистики и ее основные категории. – Пермь, 1983. – С.82-87.
3. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М.: Юрайт, 2001. – 432с.
4. Манов Г.Н. Теория права и государства. -- М.: БЕК, 1995. – 336с.
5. Загальна теорія держави і права / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
6. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Новый юрист, 1998.—622с.
7. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум; Ун-т внутр.дел, 2000. – 704 с.
8. Пиголкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР. – М.:Госюриздат, 1962. – 166с.
9. Гранат Н.Л., Колесникова О.М., Тимофеев М.С. Толкование норм права в правоприменительной деятельности органов внутренних дел. – М.: Акад. МВД СССР, 1991. – 81, [2] с.
10. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.:Госюриздат, 1960. – 511с.
11. Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 132с.
12. Тимофеев М.С. Место и роль толкования права в деятельности органов внутренних дел. – Автореферат дис.канд.юрид.наук. – М.: Акад. МВД СССР, 1990. – 21с.
13. Элькинд П.С. Толкование и применение норм уголовно-процессуального права. – М.: Юрид.лит., 1967. -- 192с.
14. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 206с.
15. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка, 2001. –176с.
16. Черданцев А.Ф. Толкование советского права – М.: Юрид.лит., 1979. – 168с.
17. Губаева Т.В., Малков В.П. Государственный язык и его правовой статус // Государство и право. – 1999. - №7. – С.7-13.
18. Український електронний словник: Парадигма. Транскрипція. Фразеологія. Синонімія. Антонімія /В.А.Широков, І.В.Шевченко, О.Г.Рабулець, О.М.Костишин, М.М.Пещак. – Український мовно-інформаційний фонд, 2001.
19. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001р.). – К.: Атіка, 2001. – 272с.
20. Тихий В. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. - №4. – С.38-45.
21. Селіванов В. Проблема методологічної обгрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики // Право України. - 1999. - №1. – С.20-26.
22. Оніщенко Н.М. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи. – Автореферат дис.докт.юрид.наук. – К, 2002. – 32с.
23. Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті практики Європейського Суду з прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №2. – С.40-47.
24. Шемшученко Ю. Проблеми розбудови української державності // Право України. – 1997. - №1. – С.26-29.
25. Тодика Ю. Способи тлумачення Конституції і законів України Конституційним Судом // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №2. – С.51-59.
26. Цвік М.В. Новий етап конституційного процесу // Вісник Академії правових наук України. – 1996. - Вип.7. – С.53-61.
27. Копєйчиков В.В. Теоретичні і практичні питання тлумачення Конституції // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – Вип.7. – С.61-68.
28. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // Голос України. – 1997. – 24 липня.
29. Рабінович П.М. Рішення Європейського Суду з прав людини: до характеристики концептуально-методологічних засад їх обгрунтування // Практика Європейського Суду з прав людини: Рішення. Коментарі. – К.: Центр правничих студій, 1999, №1. – С.357-366.
30. Алексеев С.С. Право: азбука, теория, философия: Опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999. – 720с.
31. Насырова Т.Я. Телеологическое (целевое) толкование советского закона. – Казань: Издательство Казанского университета, 1988. – 144 с.
32. Лазарев В.В. Толкование права // Проблемы общей теории права и государства / Под общ.ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2001. – 832с.
33. Гранат Н.Л. Реализация законодательной воли // Общая теория права и государства / Под ред. В.В.Лазарева. - М.: Юрист, 1996. – 472с. – С.206-214.
34. Тодыка Ю. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. Монография. – Х.: Факт, 2001. – 328 с.
35. Тихий В. Захист конституційних прав і свобод Конституційним Судом України за зверненнями фізичних та юридичних осіб // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №2. – С.67-71.
36. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 180 с.
37. Шаповал В. Офіційне тлумачення як функція Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. - №3. – С.52-57.
38. Тульчинский Г.Л. Интерпретация и смысл // Интерпретация как историко-научная и методологическая проблема. – Новосибирск: Наука, 1986. – С.33-49.
39. Габитова Р.М. “Универсальная” герменевтика Фридриха Шлейермахера // Герменевтика: история и современность. – М.: Мысль, 1985. – С.61-96.
40. Рузавин Г.И. Проблема понимания и герменевтика // Герменевтика: история и современность. – М.: Мысль, 1985. – С.162-178.
41. Грязин И. Текст права. – Таллин, 1983. – 158с.
42. Загальна теорія держави і права / М.В.Цвік, В.Д.Ткаченко, Л.Л.Богачова та ін.; За ред. проф. М.В.Цвіка, доц. В.Д.Ткаченка, проф. О.О.Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432с.
43. Бабкін В.Д., Усенко І.Б. Нарис історії розвитку загальної теорії і права, філософії та енциклопедії права // Антологія української правової думки. В 6 т. /Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова) та ін. – Том 1. Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упорядники: В.Д.Бабкін, І.Б.Усенко, Н.М.Пархоменко; відп.редактори В.Д.Бабкін, І.Б.Усенко. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2002. – 568с. – С.9-43.
44. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. Для начинающих юристов. – М.: Бр. Башмаковы, 1913. – [4], 158с.
45. Люблинский П.И. Техника, толкование и казуистика уголовного кодекса. Пособие к практическим занятиям по уголовному праву. – М., 1917. – [2], 268с.
46. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб: изд.Н.К.Мартынова 1909. – 354+Хстр.
47. Гредескул Н.А. Учение об осуществлении права. Интеллектуальный процесс, требующийся для осуществления права: Социально-юридическое исследование. – Х., 1900. – 235с.
48. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. – Рига: Д.Гликсман, 1924. – 805 с.
49. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. – М.: Юрид.лит., 1976.– 118с.
50. Маунц Т. Государственное право Германии (ФРГ и ГДР). / Пер. с нем. канд.юрид.наук Ю.П. Урьяса. Под ред. и с вступит. статьей д-ра юрид.наук проф. Г.С. Гурвича. – М.: Иностранная литература, 1959. – 596с.
51.Эбзеев Б.С. Толкование Конституции Конституционным Судом Российской Федерации // Государство и право. – 1998. - №5. – С.5-12.
52. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. – М.: Юрид.лит., 1981. – 368с.
53. Хабриева Т.Я. Толкование Конституции Российской Федерации: теория и практика. – М., 1998. – С.177.
54. Лузин В.В. Методы толкования Конституции в деятельности Верховного Суда США // Государство и право. – 1997. - №10. – С.90-93.
55. Мартиненко П. Конституційний Суд України: повноваження у контексті дворічного досвіду (квітень 1997 - квітень 1999 року) // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. - №4. – С.46-62.
56. Тацій В., Тодика Ю. Межі тлумачення Конституційним Судом Конституції і законів України // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - №2. – С.60-63.
57. Цвік М. Про офіційне тлумачення законів в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1997, №4. – С.51-60.
58. Тарасов М.А. Применение и толкование специальных правовых норм // Тезисы докладов на межвузовской научной конференции «Социалистическая законность, толкование и применение советских законов. – К., 1961.
59. Семенова Л.И. Толкование советских законов и судебная практика по гражданским делам // Тезисы докладов на межвузовской научной конференции «Социалистическая законность, толкование и применение советских законов. – К., 1961. – С.77-80.
60. Ваттель Эмер. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов / Под ред. В. Н. Дурденевского.- М.: Госюриздат, 1960.- 719с.
61. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: Издательская группа ИНФА.М – Норма, 1997. – 652с.
62. Тодика Ю.М., Супрунюк Є.В. Проблеми наукового забезпечення конституційної реформи в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – Вип.7. – С.42-53.
63. Шемшученко Ю.С. Теоретичні проблеми формування правової держави // Право України – 1995. - №12. – С.7-10.
64. Селіванов В. Наступність у процесі розроблення Концепції розвитку вітчизняної юридичної науки // Вісник Академії правових наук . – 2001. - №2. - С.3-16.
65. Габерле П. Загальні проблеми конституційного права та юрисдикції Конституційного Суду на матеріалі “німецької моделі” і з погляду на Україну // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №6. – С.59-72.
66. P.Haberle. Rezensierte Verfassungsrechtswissenschaft, 1982: Kommentierte Verfassungsrechtsprechung, 1979.
67. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Норма, 2001. – 856с.
68. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України. – 1999. - №1. – С.8-13.
69. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Международные отношения, 1998. – 400с.
70. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 400с.
71. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право современных зарубежных стран (Англия, Франция, Германия). – М., 1997. – 434с.
72. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в справнительное правоведение в сфере частного права: в 2 т. / Пер. с нем. – М.: Международные отношения, 1998. – Т.1. – 478с.
73. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки / Отв.ред. Н.И. Козюбра. – К.: Наукова думка, 1990. – 134с. – С.5-19.
74. Рабінович П. М. Трансформація методології вітчизняного праводержаво-знавства: досягнення і проблеми // Юридична Україна. – 2003. - №1. – 20-25.
75. Рабінович П. Герменевтика і правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 1999. - № 2. – С.61-71.
76. Усенко І.Б. Історія держави і права України: проблеми предмета і методології досліджень //Правова держава. – К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2000. - №10. – С.237-244.
77. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві: Монографія. – К.: НАВСУ, 2000. – 200с.
78. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2001. – 506с.
79. Сырых В. М. Теория государства и права. – М., 1998.
80. Вісник Конституційного Суду України. – 1997. - №2.
81. Власов Ю. Тлумачення норм права. Автореферет дис.канд.юрид.наук. – К., 2000. – 16с.
82. Титов В., Марченко О., Острога С., Павленко Ж. Юридична герменевтика з погляду сучасної формальної логіки // Вісник Академії правових наук України. – 1999. - №1. – С.164-179.
83. Законодательная техника. Научно-практическое пособие / Под ред. Тихомирова Ю.А. – М.: Городец, 2000. – 272с.
84. Катков В.Д. Jurisprudentiae novum. organon (Реформированная общим языковедением логика и юриспруденция. – Т.1. Цивилистика. – Одесса: Тип. “Техник” 1913. – 509с.
85. Колодій А. Герменевтика юридична // Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол. Ю.С.Шемшученко (відп.ред.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. - Т.1: А-Г – 672с.
86. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Видавничий дім “Академія”, 1999. – 288с.
87. Мацько Л.І. Методологія і методи стилістики // Стилістика української мови /Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько; За ред. Л. І. Мацько. – К.: Вища школа, 2003. – 462с.
88. Иванова Л.П. Методы лингвистических исследований. – К.: ІСДО, 1995. – 88с.
89. Прадід Ю.Ф. Методологія юридичної лінгвістики // Науковий Вісник НАВСУ. – 2001. - №5. – С.328-331.
90. Методика лінгвістичного аналізу тексту / І.І.Ковалик, Л.І.Мацько, М.Я. Плющ. – К.: ІСДО, 1989. – 216 с.
91. Бутенко Н.П. Словник асоціативних норм української мови. – Львів: Вища школа, Вид-во при ЛДУ, 1979. – 120с.
92. Зайцев Ю. Іншомовні термінозапозичення та проблема оптимальної номінації // Українське право. – 1994. - №1. – С.58-61.
93. Зайцев Ю. Вплив однозначного тлумачення правничих термінів на якість судової практики у справах навколо засобів масової інформації // Українське право. – 1999. - №2. – С.97-100.
94. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Фолио, 1999. – 326с.
95. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 576 с.
96. Гусев С.С., Тульчинский Г.Л. Проблема понимания в философии. – М.: Политиздат, 1985. – 192с.
97. Быстрицкий Е.К. Научное познание и проблема понимания. – К.: Наук.думка, 1986. – 132с.
98. Тульчинский Г.Л. Проблемы осмысления действительности. – Л.: Изд.ЛГУ, 1986. – 175с.
99. Интерпретация как историко-научная и методологическая проблема. – Новосибирск: Наука, 1986. – 207с.
100. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права./ Вып. 3-й. – М., изд. Бр. Башмаковых, 1912. – 698с.
101. Малинова И.Б. Философия права (от метафизики к герменевтике). – М., 1995.
102. Рикер П. Герменевтика. Этика. Политика. Московские лекции и интервью. – М.: АО «КАМІ”, Изд. центр “АКАDEMIA”, 1995. – 160с.
103. Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике. – М.: Искусство, 1995. – 188с.
104. Гадамер Г.-Г. Істина і метод: Основи філософської герменевтики. – К.: Наукова думка, 2000.- 704с.
105. Суслов В.В. Герменевтика и юридическое толкование // Государство и право. – 1997. - №6. – С. 115-118.
106. Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М.: Логос, 2000. – 319с.
107. Шабуров А.С. Толкование норм права // Теория государства и права/ Под ред. В.П. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: ИНФРА.М. – Норма, 1997. – 570с.
108. Фарбер И.Е. Вопросы толкования советского закона // Ученые записки Саратовского гос.ун-та. - Вып.4. – 1956. – С.41-55.
109. Проблемы теории права / Под ред. Алексеева С.С. – М.: Юрид.лит., 1987. – 446с.
110. Старченко А.А. Анализ логической структуры нормативно-правовых высказываний // Логика и методология научного познания. Сборник статей / Под ред. А.А.Старченко. – М.: Изд-во Москов.ун-та, 1974. – 159с.
111. Черданцев А.Ф. Толкование права //Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права – М.: Зерцало, 1998. – 656с.
112. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України. – 1999. - №1. - С. 8-13.
113. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. – 1999. - №1. – С. 5-7.
114. Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // Право України. – 1999. - №6. – С. 5-9.
115. Воеводин Л.Д. Юридическая техника в конституционном праве // Вестник МГУ. – 1997. - № 3 . – С.3-29.
116. Зайцев Ю. Автентичність правового тексту та проблеми його термінологічно-мовного оформлення (на матеріалі проекту Цивільного кодексу України) // Українське право. – 1997. - №3. – С.99-110.
117. Токарська А. Культура ділового мовлення юристів: стан і проблеми // Право України. – 1999. - №11. – С.58-60.
118. Підопригора О. Культура законотворення (на матеріалах законодавства про інтелектуальну діяльність) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - №2. – С.99-103.
119. Васьковский Е.В. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М., бр. Башмаковы, 1901. - [4] 158с.
120. Кравченко С.П. Мова як фактор правоутворення та законотворення. – Автореферат дис.канд.юрид.наук. – Одеса, 2000. – 17с.
121. Эрделевский А. О проблемах толкования гражданского законодательства // Государство и право. – 2002. - №2. – 21-27.
122. Шевченко Л.Ю, Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник // За ред. О.Д.Пономаріва. – К.: Либідь, 1993. – 336с.
123. Пиголкин А.С. Оформление проектов нормативных правовых актов// Проблемы правотворчества субъектов Российской Федерации. – М., 1998. – С.87-115.
124. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001. – 224с.
125. Козюбра М. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №4. – С.24-32.
126. Опейда Й., Швайка О. Словесна оболонка суті (на шляху до унормування наукової термінології) // Вісник НАН України. – 1997. - №11-12. –С.37-42.
127. Боярова Л. Мовна норма і термінологія // Мовознавство. 3 Міжнародний конгрес україністів. – Х., 1996. – С.247-250.
128. Кияк Т. Багатомовні тлумачні словники як термінологічна база для формування сучасних стандартів українських терміносистем. // Мовознавство. 3 Міжнародний конгрес україністів. – Х., 1996. –С.250-254.
129. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.
130. Головатий С., Зайцев Ю., Усенко І. Правнича термінологія і державотворчий процес // Українське право. – 1995. - № 1(2). – С.88-94.
131. Усенко І. Б. Українська юридична термінологія // Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О.М.Мироненко. Ю.І.Римаренко, І.Б.Усенко, В.А. Чехович – К.: Либідь, 1997. – 559с.
132. Положення про Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1994 р. № 780 // ЗП України, 1995р., №2, ст.32.
133. Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998р. № 852.
134. Рез Р.С. Толкование гражданско-правовых нормативных актов. Автореферат дис.канд.юрид.наук. – Л., 1958.
135. Ткаченко В.И. Толкование уголовного закона в практике пленума Верховного Суда СССР // Советское государство и право. – 1988. - №4. –С.76-86.
136. Коренев А.П. Толкование и применение норм советского административного права // Советское государство и право.– 1971. - №1.-С.43-53.
137. Ершов В. Судебное толкование трудовых норм // Советская юстиция. – 1993. - №20. – С.19-21.
138. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М.: Юрид.лит., 1974. – 184с.
139. Вісник Конституційного Суду України. – 1998. - №1.
140. Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - № 3.
141. Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №1.
142. Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №6.
143. Ушаков А.А. Очерки советской законодательной стилистики. – Пермь, 1967. – 206с.
144. Сосюр Фердінан де. Курс загальної лінгвістики / Пер. з фр. А.Корнійчук, К.Тищенко. – К.: Основи, 1998. – 324с.
145. Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №1.
146. Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №5.
147. Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №1.
148. Пиголкин А.С. Толкование норм права // Общая теория права /Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – М.: МГУ им. Н.Э. Баумана, 1995. – 384с. – С.280-293.
149. Серажим К.С. Структура публіцистичного тексту: загальні підходи до текстологічного аналізу // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2000. - №1. – С.112-115.
150. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М.: Высшая школа, 1981. – 167с.
151. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.: АртЕк, 1998.- 192с.
152. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Либідь, 1994. – 210с.
153. Багдасарян В.Х. Проблема имплицитного: Логико-методол. Анализ. – Ереван, 1983. – 138с.
154. Кельман М.С. Теорія права. – Тернопіль: “Поліграфіст”, 1998. – 381с.
155. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1993. – 223с.
156. Язык закона/ Под ред. Пиголкина А.С. – М.: Юрид.лит., 1990. –192с.
157. Савицкий В.М. Язык процессуального закона. Вопросы терминологии. – М.: Наука, 1987. – 286с.
158. Зайцев Ю.Є. Методико-організаційні засади опрацювання термінології проекту Цивільного кодексу України // Українське право – 1996. - №2 – С.27-29
159. Милославская Д. Трудности семантической интерпретации юридического текста // Российская юстиция. – 2000. - №3. – С. 45-47.
160. Усенко І.Б. Українська правнича термінологія: на шляху до вирішення проблеми // Вісник НАН України. – 1996. - №5-6.
161. Вісник Конституційного Суду України. – 1998. - №1.
162. Новий тлумачний словник української мови. У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т.2 – 910с.
163. Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №6.
164. Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В. Функциональные типы русской речи. – М.: Высшая школа,1982. – 223с.
165. Новий тлумачний словник української мови. У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т.3 – 927с.
166. Перетерский И.С. Толкование международних договоров / Отв.ред. проф.С.Б.Крылов и проф. Г.И.Тункин. - М.: Госюриздат,1959. – 172с.
167. Международное право в документах / Сост. Н.Т.Блатова, Г.М.Мелков – М.: Инфра-М, 1997. – 696с.
168. Евинтов В.И. Многоязычные договоры в современном международном праве. – К.: Наукова думка, 1981. – 134с.
169. Українська мова. Частина 1 / За ред. проф. П.С.Дудика – К.: Вища школа,1993 – 415с.
170. Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества. – М.: Юрид.лит., 1991 – 160с.
171. Вісник Конституційного Суду України. – 1998. - № 4.
172. Халфина Р.О. Почему не работает закон?// Журнал российского права- 1997. - №4 – С.20-23.
173. Скомороха В., Пшеничний І. Конституційний контроль: питання розгляду справ, характеру та змісту рішень Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. - №1 – С. 51-63.
174. Вісник Конституційного Суду України – 1999. - №4.
175. Вісник Конституційного Суду України.- 1999. - № 3 .
176. Вісник Конституційного Суду України.- 2000. - №2.
177. Казьмин И.Ф. Научно-техническая терминология и другие техницизмы, употребляемые в законе // Язык закона / Под ред. А.С.Пиголкина. – М.: Юридическая литература, 1990. – С.89-97.
178. Шуміло І. Щодо визначення поняття “монопольного (домінуючого) становища” суб‘єктів господарювання // Право України – 2000. - №4. – С.40-43.
179. Вісник Конституційного Суду України – 1999. - №1.
180. Колбасов О.С. Терминологические блуждания в экологии // Государство и право. – 1999. - №10. – С.27-37.
181. Вісник Конституційного Суду України. – 1998. - № 2.
182. Вісник Конституційного Суду України. – 1998. - № 3.
183. Матвієнко В. Частина шоста ст.41 Конституції України потребує уточнення // Право України. – 2000. - №7. – С.90-91.
184. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов для начинающих юристов. – М.: бр. Башмаковы, 1913. – 158с.
185. Шаргородский М.Д. Уголовный закон. – Л.: Юрид.изд-во, 1948. – 311с.
186. Хабриева Т.Я. Процесуальные вопросы толкования Конституции в деятельности Конституционного суда РФ // Государство и право. – 1996. - №10. – С.15-24.
187. Шляпочников А.С. Толкование советского уголовного закона. – М.: Госюриздат, 1960. – 240с.
188. Крестьянинов Е.В. Процедурные особенности рассмотрения Советом Федерации федеральных законов, подлежащих и не подлежащих его обязательному рассмотрению // Государство и право. – 1997. - №9 – С.12-20.
189. Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Указ Президента України від 30 серпня 2000р. № 1033/2000 // Офіційний вісник України, 2000 р., №35, ст.1481.
190. Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 16 серпня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. - №33. – С.1735.
191. Про програму інтеграції України до Європейського Союзу. Указ Президента України від 14 вересня 2000р. № 1072/2000.
192. Про Центр перекладів європейського права. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. № 1353 // Офіційний вісник України. - 1999. - №30, ст. 1539.
193. Лукашук И.И. Структура и форма международных договоров. – Саратов, 1960. – 131с.
194. Положе