ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Короткий опис

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Горбасенко Павло Володимирович

УДК 343.98

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Горбачевський Віталій Якович,
доктор юридичних наук, доцент

Дніпропетровськ – 2013

Зміст

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………….3
ВСТУП ……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ І
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ …………………………………………………………..16

1.1 Загальна кримінально-правова та криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми……………………………………………………16
1.2 Типова слідова картина злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми……….32
1.3 Класифікація способів торгівлі людьми………………………………………44
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І ………………………………………………….......67

РОЗДІЛ ІІ
ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ……………..71

2.1 Особливості досудового розслідування кримінальних справ та обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми…………………………………………………………………..71
2.2 Слідчі ситуації та слідчі версії початкового етапу розслідування…………..89
2.3 Першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи при розслідуванні злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми………………………………………106
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ ……………………………………………………126

РОЗДІЛ ІІІ
ПОДАЛЬШИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ …...............................................................................131

3.1 Слідчі ситуації та алгоритм їх розв’язання на подальшому етапі розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми……………………..131
3.2 Тактичні операції при розслідуванні торгівлі людьми……………………..141
3.3 Організаційно-методичні основи взаємодії слідчих, органів дізнання, спеціалістів з іншими державними органами та міжнародне співробітництво при виявленні і розслідуванні торгівлі людьми……………………………………..150
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ ………………………………………………......177

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….183
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………...191
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….218

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗМОП – загін міліції особливого призначення
КК України – Кримінальний Кодекс України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
МЗС України – Міністерство закордонних справ України
НАТО – Північноатлантичний альянс
НБУ – Національний банк України
ОБСЄ – Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ОВС – орган внутрішніх справ
ОЗГ – організована злочинна група
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
ОРЗ – оперативно-розшукові заходи
РВ – районний відділ
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УБЕЗ – Управління по боротьбі з економічною злочинністю
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина

ВСТУП

Актуальність теми. Серед важливих прав людини, закріплених багатьма міжнародно-правовими джерелами, є право на життя, свободу, особисту недоторканність, право вільно обирати місце проживання та вид діяльності, не забороненої законом. Ця сукупність прав проголошена й Конституцією України як результат багатовікової еволюції вітчизняного права та суспільної моралі. Історія людства знає багато прикладів, коли ці права відкидалися, поступаючись праву сильного, що зумовило появу рабовласництва та примусової праці. На початку третього тисячоліття соціальні, економічні, політичні процеси, що відбуваються у світі, виявили низку проблем глобального масштабу, які несуть загрозу безпеки людства. Однією з таких проблем стало існування злочинної діяльності, пов’язаної з торгівлею людьми. Сьогодні заборона цього явища закріплена в багатьох міжнародних документах, але, незважаючи на це, в сучасному світі існує дискримінація людини у таких формах експлуатації. Торгівля людьми, работоргівля негативно впливають на подальший розвиток людства, процеси глобалізації, наносять шкоду здоров’ю та життю людей, живлять організовану та міжнародну злочинність. Хоча норма ст. 149 КК України існує в кримінальному законодавстві з 2001 року, проте далеко не всі проблеми теорії та практики розслідування цього злочину вирішені.
Дослідження цього виду злочинів є досить специфічним і з кримінологічної точки зору. З початком ХХІ століття в Україні розпочався сплеск злочинної діяльності у сфері торгівлі людьми. Так, у структурі загальної злочинності в Україні торгівля людьми в 2005–2006 рр. становила менше 3 %, у 2007 р. відповідно майже 4,7 %, проте в окремих регіонах це один із не багатьох видів злочинів, в якому спостерігається негативна динаміка — неухильна тенденція до зростання. Репрезентовані в ЗМІ дані суперечливі, тому доцільно звернутися до офіційної статистики МВС України. За даними Департаменту інформаційних технологій МВС, у 1998 р. було зафіксовано два випадки незаконних угод з людьми, у 1999 р. — 11, у 2000 р. — вже 42, у 2001 р. — 89, у 2002 р. — 169, у 2003 р. — 289, у 2004 р. — 262, у 2005 р. — 415, у 2006 р. — 375, у 2007 р. — 359, за перше півріччя 2008 р. — 243 випадки.
Ця тривожна тенденція зумовила необхідність негайного реагування державних органів у частині протидії торгівлі людьми. З 2009 р. починається активна законотворча робота щодо розробки та прийняття відповідних нормативних актів. Так, у 2011 р. було прийнято Закон України «Про протидію торгівлі людьми», на підставі якого були прийняті постанови Кабінету Міністрів України: «Про Національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми», «Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року», «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми», «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми», «Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми», а також затверджено Концепцію Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року.
Зазначене позитивно позначилося на зменшенні кількості вказаних злочинів. Так, у результаті роботи українських органів внутрішніх справ упродовж 2010 р. виявлено 257 злочинів, передбачених ст. 149 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та 277 осіб, що постраждали від торгівлі людьми, в тому числі 41 дитина; за вісім місяців 2011 р. виявлено 150 злочинів, повернуто в Україну 211 постраждалих, у тому числі 14 дітей.
Упродовж 2012 р. цей показник значно зменшився. Так, органами внутрішніх справ України було виявлено 155 фактів торгівлі людьми, установлено 187 потерпілих від торгівлі людьми, у тому числі 124 жінки, 14 неповнолітніх та 2 малолітніх. До кримінальної відповідальності притягнуто 94 особи, до 57 осіб судами застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. Припинено діяльність 6 організованих злочинних груп, які діяли в цій сфері.
Наразі слід констатувати, що завдяки вказаним заходам наша держава повернулася до показників десятирічної давності, проте на сьогодні, за даними Міжнародної організації з міграції, Україна очолює список країн, які страждають від торгівлі людьми.
Тож питання щодо проблем протидії торгівлі людьми, розробки відповідних криміналістичних методик розслідування цих злочинів набуває особливої актуальності. Це зумовлює необхідність теоретичного дослідження кримінально-правової та криміналістичної природи вчинення операцій, пов’язаних із торгівлею людьми, здійсненням угод відносно них, зверненням у рабство, їх трудовою та статевою експлуатацією. У криміналістиці та науці кримінального права науковці досить широко висвітлюють питання кримінально-правової оцінки свободи особи та посягань на неї. Але щодо кримінально-правової оцінки торгівлі людьми ґрунтовних праць недостатньо. Сьогодні бракує ефективних криміналістичних методик розслідування фактів торгівлі людьми або інших незаконних угод щодо передачі людей, тому зазначені обставини й зумовили вибір теми дисертаційної роботи. Науковці звертаються до цієї проблеми переважно на сторінках своїх наукових статей, підручників, навчальних посібників, керівництв для слідчих. Представлена дисертантом робота є спробою усунути цю прогалину. Актуальність обраної теми дослідження зумовлена недостатньо висвітленою низкою питань криміналістичної характеристики торгівлі людьми, зокрема, способів її вчинення, питань збирання та дослідження доказової інформації на всіх етапах розслідування, особливо коли йдеться про міжнародну діяльність злочинців, тактики проведення окремих слідчих дій, вироблення та пропозиції практичних рекомендацій з удосконалення судово-слідчих органів у протидії злочинам, передбаченим ст. 149 КК України.
Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці відомих учених у галузі філософії, кримінального права, криміналістики, кримінального процесу, кримінології, психології, міжнародного права: Ю.П. Аленіна, Ю.М. Антоняна, Р.С. Бєлкіна, І.А. Возгріна, Ю.П. Гармаєва, І.Ф. Герасимова, А.В.Дулова, Є.В. Євстифєєвої, А.А. Жинкіна, В.А. Журавля, Б.В. Здравомислова, І.Д. Ізмайлової, О.Н. Колесніченка, В.М. Кудрявцева, О. М. Кустова, Я.Г. Лизогуба, В.В. Лунєєва, В.А. Образцова, В.П. Панова, А.А. Піонтковського, А.І. Рарога, Г.К. Смирнова, М.С. Таганцева, Є.Є. Шалімова, В.Ю. Шепітька, М. П. Шруба, М.П. Яблокова, П.С. Яні та інших.
В Україні проблемам боротьби з торгівлею людьми присвячена незначна кількість праць. Окремі кримінально-правові та кримінологічні її аспекти висвітлені у працях В.А. Іващенко, К.Б. Левченко, Я.Г. Лизогуба, А.С. Політової, Л.М. Сергєєвої. Питанням виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, окрім наукових посібників та підручників, були присвячені поодинокі праці Ю.П. Аленіна, О.І. Онисько, М.І. Пашковського. Проте в них автори розглядали лише окремі прикладні аспекти організації та проведення розслідування, приділяючи увагу міжнародному співробітництву під час розслідування. Монографічних комплексних досліджень із питань окремої криміналістичної методики розслідування торгівлі людьми не було проведено.
Зазначене зумовлює актуальність теми цього дисертаційного дослідження. Теоретичні положення, обґрунтування, висновки та запропоновані рекомендації спрямовані на вдосконалення методики розслідування торгівлі людьми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010–2012 рр., відповідно до Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 р., Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 р., Програми попередження торгівлі жінками та дітьми від 1999 р. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 23 грудня 2010 р., протокол № 4.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі вивчення історичного досвіду, міжнародних джерел права, існуючих монографічних досліджень розробити основи криміналістичної методики розслідування торгівлі людьми, а також комплекс заходів щодо попередження досліджуваної групи злочинних явищ.
Для досягнення поставленої мети автору слід вирішити такі задачі:
– розглянути в історичній ретроспективі розвиток передумов та причин появи і поширення соціального явища торгівлі людьми;
– визначити категорію «торгівля людьми» з точки зору кримінального законодавства та поглядів учених і запропонувати власне її трактування з урахуванням такої найбільш поширеної її форми як «сексуальна експлуатація»;
– окреслити структуру найбільш інформативних ознак криміналістичної характеристики торгівлі людьми;
– розробити методологічний підхід, який забезпечує можливість побудови криміналістичної характеристики досліджуваного злочину в умовах браку судово-слідчої практики;
– визначити, охарактеризувати та класифікувати способи вчинення торгівлі людьми;
– з’ясувати та охарактеризувати процес пересування осіб із країн-донорів до країн-споживачів «живого» товару;
– виявити та показати особливості типової слідової картини злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми;
– з’ясувати особливості процесу доказування у справах з торгівлі людьми та визначити основи розкриття та встановлення істинної картини зазначеного злочину;
– розробити комплекс тактичних прийомів при проведенні окремих слідчих дій, доцільних при різних напрямах розслідування, нейтралізації протидії розслідуванню;
– з’ясувати особливості методів проведення розслідування торгівлі людьми;
– окреслити організаційно-методичні основи взаємодії слідчих, органів дізнання, спеціалістів з іншими державними органами та міжнародне співробітництво при виявленні й розслідуванні торгівлі людьми;
– розкрити напрями міжнародної правової допомоги з урахуванням критеріїв припустимості доказів, а також удосконалення практики викриття та розслідування злочинів в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з торгівлею людьми, а також слідчою, судовою та оперативно-розшуковою практикою.
Предметом дослідження є закономірності механізму вчинення торгівлі людьми; особливості початкового етапу розслідування і провадження окремих слідчих дій; напрями підвищення ефективності виявлення, розкриття та розслідування розглянутих злочинів.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонауковий метод матеріалістичного діалектизму, окремі та спеціальні методи наукового пізнання, які застосовувалися окремо та у поєднанні один з одним. При цьому теоретичним фундаментом дисертаційного дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і засновані на ньому загальнонаукові та спеціальні методи. Цей метод застосовувався для аналізу взаємозв’язків у механізмі вчинення торгівлі людьми. У процесі дослідження використовувались такі загальнонаукові методи: історико-правовий – з метою аналізу становлення поняття «торгівля людьми»; формально-логічний – з метою з’ясування структурних елементів криміналістичної характеристики торгівлі людьми; статистичний – для дослідження ефективності діяльності правоохоронних органів у боротьбі з цими злочинами. Під час аналізу міжнародно-правових актів з питань боротьби з торгівлею людьми було використано історичний, логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи. Для вирішення окремих теоретичних і прикладних завдань застосовано конкретно-соціологічні методи: аналізу, анкетування, опитування, узагальнення, які забезпечили емпіричну базу дослідження.
Нормативну базу роботи становлять Конституція та закони України, міжнародно-правові нормативні акти, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України та країн близького і далекого зарубіжжя, відомчі акти Генеральної прокуратури України, МВС України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України.
Емпірична база ґрунтується на вивчених та узагальнених матеріалах судово-слідчої практики України, Російської Федерації, Білорусі (дисертантом було вивчено 19 архівних кримінальних справ та 7 вироків судів, що набрали законної сили), конвент-аналізу періодичних видань, анкетуванні практичних працівників МВС (30 співробітників) та Генеральної прокуратури України (55 прокурорсько-слідчих працівників), 50 слухачів Національної Академії прокуратури України. Використані автором методи та обсяг дослідженого фактичного базису дають змогу зробити висновок про репрезентативність зібраної інформації, достовірність наукових висновків та обґрунтованість запропонованих рекомендацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є однією з перших спроб усунути брак у комплексних теоретичних криміналістичних дослідженнях проблем, пов’язаних із торгівлею людьми. Вперше на основі комплексного порівняльного аналізу спеціальних законів та норм КК України проведено криміналістичний аналіз норм про заборону торгівлі людьми, зроблено практичні висновки та пропозиції з удосконалення законодавства та системи заходів протидії цьому злочину. Формування цієї методики стало логічним завершенням загальнотеоретичних розробок, наукознавчих проблем криміналістики. Вперше на монографічному рівні всебічно та комплексно проаналізовано питання щодо сутності торгівлі людьми, процесу та проблем доказування, тактики проведення окремих слідчих та судових дій. Розроблено комплекс рекомендацій щодо виявлення та розслідування цього злочину. Дисертантом уперше в дисертаційній роботі виділено та досліджено особливості сучасного кримінального судочинства у цій категорії справ. На основі правового аналізу виявлено специфіку законодавчого регулювання окремих аспектів кримінально-процесуальної діяльності, тактичного та методичного забезпечення розслідування торгівлі людьми. Дисертант розробив тактичні аспекти реалізації інформації, отриманої на дослідчій та досудовій стадіях виявлення та розслідування злочинів. У дисертації сформульовано низку концептуальних положень, висновків і рекомендацій, які мають певний ступінь новизни:
уперше:
– визначено структуру найбільш інформативних ознак криміналістичної характеристики торгівлі людьми як сукупності не будь-яких відомостей про певний злочин, а криміналістично значимої інформації, яка впливає на вину злочинця, кримінально-правову оцінку його діяння, зумовлює обрання слідчим відповідних кримінально-процесуальних рішень у вигляді слідчих дій та оперативно-розшукових заходів і запропоновано до неї віднести: 1) характеристику особи злочинця та потерпілого; 2) особливості механізму слідоутворення; 3) спосіб вчинення злочину;
– розроблено типову криміналістичну характеристику торгівлі людьми, створену в умовах дефіциту судової та слідчої практики, яка містить такі елементи: канал торгівлі людьми, дані про слідоутворення, типові учасники злочину, типові способи вчинення злочину та його приховання, закономірні зв’язки між окремими елементами криміналістичної характеристики та механізму вчинення злочину;
– визначено особливості слідової картини, які відображені у таких положеннях: типовий перелік територій, приміщень, об’єктів, де можуть знаходитися сліди злочину; перелік осіб, які можуть володіти ідеальною та матеріальною доказовою й орієнтовною інформацією про злочин;
удосконалено:
– криміналістичне визначення поняття «торгівля людьми», під яким автор розуміє нелегальне вербування, перевезення, передачу, отримання, приховування особи, які здійснюються з метою подальшого використання людини для залучення до праці, сексуальної експлуатації тощо;
– визначення способів вчинення торгівлі людьми, під якими пропонується розуміти комплекс взаємопов’язаних та взаємозалежних дій злочинців з оплатної передачі людини, здійснення відносно неї незаконної операції, пов’язаної з незаконним переміщенням, подальшою експлуатацією особи, зумовлених умовами слідоутворення, особистими якостями злочинців, предметом та метою посягання, та які класифіковано на: 1) способи, що ґрунтуються на кримінально-правовій оцінці діянь злочинців; 2) способи, що обираються злочинцями залежно від сфери діяльності, яка приховує злочинну діяльність. Такі способи поширені, набувають прихованих, законспірованих форм вербування, торгівлі, експлуатації, що маскуються під видом законної діяльності; 3) способи, зумовлені рольовою функцією учасників злочинної діяльності; 4) способи, що ґрунтуються на інститутах та звичаях, схожих із рабством;
– вчення щодо такої найбільш поширеної форми торгівлі людьми, як сексуальна експлуатація, та запропоноване її узагальнене визначення: сексуальна експлуатація є нелегальне залучення особи чоловічої або жіночої статі, її сексуальних властивостей та можливостей, будь-якого віку, всупереч її волі, до задоволення фізіологічних, психологічних потреб іншої особи, з метою отримання фінансової чи іншої вигоди;
– окремі положення та рекомендації щодо планування тактичних комбінацій при затриманні злочинців, проведенні оперативно-розшукових заходів під час оперативного впровадження, легендування оперативних працівників, алгоритм слідчих дій при затриманні злочинців з поличним, наявності протидії розслідуванню у формі попередження співучасників, залякування потерпілих, знищення слідів злочину;
– положення, що визначають особливості методів, за якими загальноприйнятими вважатимуться два методи ведення слідства: 1) розслідування на основі інформації від свідків та потерпілих (мінімальна ефективність методу); 2) розслідування на основі даних оперативно-розшукової діяльності (максимальна ефективність методу);
– вчення щодо процесу доказування у справах з торгівлі людьми та наголошено на його специфічному змісті в цілому та окремих слідчих і судових діях, а також визначено, що основу процесу розкриття та встановлення істинної картини злочину становлять розвідувальна оперативно-розшукова інформація, яка документує певну стадію вчинення злочину відповідно до вимог законодавчих та відомчих підзаконних нормативних актів;
набули подальшого розвитку:
– теоретичні положення щодо передумов і причин розвитку такого соціально-правового явища, як «торгівля людьми», та наголошено, що сучасне географічне розташування України приваблює злочинців і нелегальних мігрантів, у зв’язку з чим останнім часом для нашої країни стала актуальною проблема трудової експлуатації, через що українська держава продовжує бути країною походження та транзиту «живого» товару на ринку сексуальних послуг та трудової діяльності, а нині вона стає і країною призначення суб’єктів трудової експлуатації;
– теоретичні положення щодо проблем пересування осіб із країн-донорів до країн-споживачів «живого» товару та запропоновано їх поділяти на декілька етапів (стадій): вербування, готування особи до перетину кордонів країн-донорів, транзитерів, реципієнтів, безпосереднє переміщення особи через кордони, початок процесу експлуатації, контролю, підпорядкування потерпілої особи волі злочинців. Кожен із наведених етапів охоплює різноманіття способів вербування, переміщення, передачі, отримання, переховування особи й експлуатації та контролю за нею;
– наукові рекомендації та пропозиції щодо удосконалення напрямів взаємодії правоохоронних органів України із правоохоронними органами інших держав та неурядовими міжнародними організаціями, а також практики викриття й розслідування злочинів в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у ґрунтовному теоретико-прикладному осмисленні проблем боротьби з торгівлею людьми. Сформульовані у дисертації висновки та рекомендації можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства, покращання діяльності правоохоронних органів, поглиблення подальшої наукової роботи в контексті вивчення проблем протидії цьому виду злочинів; при складанні навчальних програм та планів, вивченні загальних та спеціальних курсів із криміналістики, кримінального права та кримінального процесу, судової експертизи в навчальних закладах. Розроблені автором методичні рекомендації з організації досудового слідства при розслідуванні торгівлі людьми можуть використовуватися у практичній сфері. Структура типової криміналістичної характеристики може бути запозичена при розробці окремих методик розслідування злочинів нових видів.
Апробація результатів дисертації відбувалася у формі доповідей на наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Подальші наслідки реформування законодавства України» (м. Одеса, 18–19 червня 2011 р.); ІХ Всеукраїнській з міжнародною участю науково-практичній заочній конференції «Сучасна освіта і наука в Україні: наукові здобутки, стан і перспективи» (м. Запоріжжя, 22–24 червня 2011 р.); Всеукраїнських науково-практичних читаннях «Розвиток вітчизняного законодавства в умовах новітніх інтеграційних процесів» (м. Львів, 16–17 грудня 2011 р.). Робота виконана та обговорена на кафедрі криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Сформульовані в ній положення, узагальнення, висновки, рекомендації та пропозиції обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень автора. Для аргументації окремих положень дисертації використовувалися наукові праці інших учених, на які зроблено посилання.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена її метою та завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації – 218 сторінок (187 сторінок – основний текст, 27 сторінок – список використаних джерел із 245 найменувань, один додаток – 1 сторінка).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, що відобразилося на основних результатах дисертаційного дослідження та окресленні конкретних пропозицій, які мають теоретичне та практичне значення для вдосконалення методики розслідування торгівлі людьми й розробки основ криміналістичної методики розслідування цього злочину, а також комплексу заходів щодо попередження досліджуваної групи злочинних явищ.
Згідно з визначеними у вступі завданнями, у дисертації обґрунтовано і висвітлено такі основні положення, висновки і рекомендації, спрямовані на вдосконалення формування методики розслідування торгівля людьми:
1. Торгівля людьми є наслідком трансформаційних процесів людства у ХХ ст. Соціальна та економічна нерівність країн, поширення нових форм злочинності сприяли поширенню такого явища, як торгівля людьми. Потреба більшості населення певної країни заробити гроші, а іншої країни – їх витрати породила активність організованої злочинності забезпечити цей баланс. Важливою ознакою цього виду злочину є підвищена суспільна небезпека, яка відрізняє торгівлю людьми від інших злочинів, що посягають на життя, свободу та недоторканність людини. Вона проявляється насамперед у посяганні на пріоритетні конституційні блага і визнані міжнародним правом права та свободи людини. До таких негативних наслідків слід віднести і порушення норм міжнародного права, державних кордонів, стану законності в інших країнах, залучених до цього явища.
Географічне розташування України приваблює злочинців та нелегальних мігрантів. Останнім часом для України стала актуальною проблема трудової експлуатації. Україна продовжує бути країною походження та транзиту «живого» товару на ринку сексуальних послуг та трудової діяльності. Проте останнім часом вона стає і країною призначення суб’єктів трудової експлуатації.
2. Під торгівлею людьми розуміється нелегальне вербування, перевезення, передача, отримання, приховування особи, які здійснюються з метою подальшого використання задля залучення до праці, сексуальної експлуатації. Сексуальна експлуатація є нелегальним залученням особи чоловічої або жіночої статі, її сексуальних властивостей та можливостей, будь-якого віку, всупереч її волі, до задоволення фізіологічних, психологічних потреб іншої особи, з метою отримання фінансової чи іншої вигоди.
3. Криміналістичну характеристику торгівлі людьми слід розглядати як систему даних та закономірних зв’язків між ними, виявлення яких ґрунтується на емпіричному матеріалі. Найбільш динамічними та інформативними для таких злочинів є зв’язки між групою ознак, що характеризують сліди злочину, та групою ознак, що характеризують злочинців та обрані ними способи вчинення злочину. Це пояснюється тим, що дана категорія злочинів складна за своєю природою та способами розкриття й розслідування, а тому це розслідування відбувається у напрямі від слідів злочину до обставин його вчинення та способів, які обрали злочинці.
4. На основі викладених міркувань учених, на підставі вивчених матеріалів кримінальних справ дисертант пропонує таку структуру найбільш інформативних ознак криміналістичної характеристики торгівлі людьми: 1) характеристика особи злочинця та потерпілого; 2) особливості механізму слідоутворення; 3) спосіб вчинення злочину. Криміналістична характеристика торгівлі людьми є сукупністю не будь-яких відомостей про певний злочин, а криміналістично значимої інформації, яка впливає на вину злочинця, кримінально-правову оцінку його діяння, зумовлює обрання слідчим відповідних кримінально-процесуальних рішень у вигляді слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
5. З урахуванням дефіциту судової та слідчої практики дисертантом запропоновано типову криміналістичну характеристику торгівлі людьми, яка містить такі елементи: канал торгівлі людьми, дані про слідоутворення, типові учасники злочину, типові способи вчинення злочину та його приховання, закономірні зв’язки між окремими елементами криміналістичної характеристики та механізму вчинення злочину.
6. Способи вчинення торгівлі людьми представляють собою комплекс взаємопов’язаних та взаємозалежних дій злочинців з оплатної передачі людини, здійснення щодо неї незаконної операції, пов’язаної з незаконним переміщенням, подальшою експлуатацією особи, зумовлених умовами слідоутворення, особистими якостями злочинців, предметом та метою посягання. Поєднання пізнань про способи вчинення торгівлі людьми з типовими ознаками таких злочинів дає змогу створювати системи заходів щодо їх виявлення та припинення. Аналіз матеріалів судово-слідчої практики засвідчив, що способи вчинення торгівлі людьми переважно збігаються із способами приховання як формою протидії процесу розслідування торгівлі людьми. Таким чином, викрадення людини, торгівля людиною, використання рабської праці людини є єдиною проблемою, єдиним механізмом вчинення посягання на людину, який логічно та фактично представляє комплекс взаємопов’язаних елементів, ланцюг кримінального використання людини як предмета злочинного посягання. Цим злочинам притаманне насилля – як фізичне, так і психічне, а також використання безпорадного чи залежного від винного стану потерпілого. Дисертант класифікує способи вчинення злочину на такі: 1) способи, що ґрунтуються на кримінально-правовій оцінці діянь злочинців; 2) способи, що обираються злочинцями залежно від сфери діяльності, яка приховує злочинну діяльність. Такі способи поширені, набувають прихованих, законспірованих форм вербування, торгівлі, експлуатації, що маскуються під видом законної діяльності; 3) способи, зумовлені рольовою функцією учасників злочинної діяльності; 4) способи, що ґрунтуються на інститутах та звичаях, схожих із рабством.
7. Процес пересування осіб із країн-донорів до країн-споживачів «живого» товару можна поділити на декілька етапів (стадій), серед яких дисертант виділяє: вербування, готування особи до перетину кордонів країн-донорів, транзитерів, реципієнтів, безпосереднє переміщення особи через кордони, початок процесу експлуатації, контролю, підпорядкування потерпілої особи волі злочинців. Кожен із наведених етапів охоплює багатоманіття способів вербування, переміщення, передачі, отримання, переховування особи, її експлуатації та контролю за нею.
8. Особливістю слідової картини вказаного злочину є те, що у справах про торгівлю людьми з метою трудової чи сексуальної експлуатації, донорства, вагітності та сурогатного материнства такі важливі джерела доказів, як показання потерпілих та обвинувачених через відмову давати їх, часто втрачають свою доказову силу. Складність повного знищення чи фальсифікації слідів підвищує питому вагу їх у системі речових доказів. Сліди використовуються у переважній більшості, в ідентифікаційних цілях, відрізняються достовірністю та значимістю у викритті винних.
9. Процес доказування у справах досліджуваної категорії специфічний за змістом самого процесу та окремих слідчих і судових дій, колом обставин, що підлягають доказуванню. Але незважаючи на унікальність обставин, що встановлюються у кожній конкретній кримінальній справі, процес доказування має і загальні риси. Основу процесу розкриття та встановлення істинної картини злочину становлять розвідувальна оперативно-розшукова інформація, яка документує певну стадію вчинення злочину відповідно до вимог законодавчих та відомчих підзаконних нормативних актів.
10. Враховуючи, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми чи іншою незаконною їх передачею, вчинюються, як правило, організованими групами, а робота у кожній кримінальній справі проводиться нерідко без аналізу криміногенної обстановки в цілому та потрібної взаємодії всіх зацікавлених служб правоохоронних органів України та інших держав, складовими частинами такої системи також є стабільне оперативне перекриття джерел вербування жертв, каналів їх транзиту, місць утримання, використання як товару для отримання певної вигоди злочинцями-продавцями та злочинцями-покупцями; ефективне функціонування державних та місцевих криміналістичних і оперативно-розшукових обліків, в яких знаходиться інформація про осіб, безвісті зниклих та розшукуваних за вчинення злочинів проти особи та її недоторканності, втрачену та виявлену зброю, викрадені транспортні засоби, кулегільзотеки, колекції наркотичних та поширених сильнодіючих лікарських засобів, про злочинні угруповання та їх склад тощо; постійний аналіз криміногенної обстановки, що складається у конкретному регіоні, місті, області, а також вчинення аналогічних злочинів у інших державах; організація постійно діючих спеціалізованих підрозділів та слідчо-оперативних груп, що займаються виключно виявленням та розслідуванням торгівлі людьми та інших суміжних із нею видів злочинів.
11. Під час розслідування торгівлі людьми загальноприйняті два методи ведення слідства: 1) розслідування на основі інформації від свідків та потерпілих (мінімальна ефективність методу); 2) розслідування на основі даних ОРД (максимальна ефективність методу).
КПК України не забороняє учасникам судочинства здійснювати самостійно збір та оцінку доказів. Але водночас право отримати письмовий висновок спеціаліста з питань, що вимагають спеціальних знань, надається лише захиснику (ч. 3 ст. 48 КПК України). Ані потерпілі, ані цивільні позивачі, ані цивільні відповідачі та їх представники таким правом не наділені. Відповідно, статус педагога, психолога, лікаря, які нерідко залучаються до проведення допитів потерпілих у справах про торгівлю людьми, до кінця незрозумілий. У такій ситуації відбувається порушення принципу свободи надання сторонами доказів та у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 4 ст. 129 Конституції України).
Суд, прокурор, слідчий, орган дізнання за власною ініціативою чи за клопотанням учасників процесу повинні виключити неприпустимі докази, а також матеріали, що не стосуються предмета доказування. Закріплення цих положень дасть змогу позбутися перенавантаження справ непотрібними матеріалами, зменшити витрати на здійснення судового процесу та забезпечить виконання вимог Основного Закону щодо прав і свобод людини.
12. Аналіз практики розслідування подібного злочину за матеріалами судово-слідчої практики, консультацій із практичними працівниками дав змогу виокремити такі основні моменти проведення тактичної операції: виключна специфіка їх проведення, що означає залучення представників багатьох служб та відомств до її проведення, у тому числі представників уповноважених органів інших держав; ефективність проведення операції, що дає змогу говорити про виконання завдань, які стояли перед слідством.
13. Міжнародна правова допомога суттєво спирається на базові критерії припустимості доказів, якими виступають: 1) здійснення правової допомоги на підставі міжнародного договору або на умовах взаємності; 2) дотримання міжнародної правової допомоги встановленого міжнародним договором порядку зносин; 3) здійснення співробітництва в цій галузі компетентними органами держав – учасниць договору; 4) відповідність форми та змісту запиту про надання правової допомоги вимогам міжнародного договору; 5) виконання вимог національного закону запитуваної Сторони при виконанні запиту; 6) забезпечення прав осіб, які залучаються до участі у провадженні у кримінальній справі в порядку надання правової допомоги; 7) дотримання встановленого порядку посвідчення отриманих матеріалів; 8) здійснення співробітництва у галузі надання правової допомоги у кримінальних справах в організаційно-правових формах, передбачених міжнародними договорами та національним законодавством Договірних Сторін.
Для виявлення ознак злочину та осіб, причетних до його готування та вчинення, ефективним є проведення ОРЗ. На жаль, ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» містить вузьке вичерпне коло заходів, які дозволені в рамках негласної роботи органу дізнання. На думку дисертанта, ефективними для виконання завдань протидії торгівлі людьми слід визнати такі: візуальне спостереження, прослуховування телефонних розмов, перлюстрація будь-якого виду кореспонденції, оперативний експеримент, опитування громадян.
Актуальною проблемою надання міжнародної правової допомоги є проблема допустимості фактичних даних, отриманих під час міжнародної правової допомоги, наукової розробки її критеріїв, створення оптимального юридичного механізму запитування доказів на території іноземної держави, який би належним чином забезпечував отримання документів, максимально адаптованих до національного процесуального законодавства. Оскільки нерідко процес торгівлі людьми поєднаний з іншими видами злочинної діяльності, зокрема, з відмиванням злочинних прибутків, відповідно, при проведенні спільних заходів щодо виявлення всіх елементів діяльності осіб, що спеціалізуються на торгівлі людьми, слідчі повинні з’ясовувати не тільки факти отримання таких прибутків, а й шляхи їх витрачання.
14. Судово-слідча практика в Україні у справах за злочинами, передбаченими ст. 149 КК України, дає змогу зробити висновки про актуальні сьогодні напрями удосконалення практики викриття та розслідування злочинів:
– узагальнення судово-слідчої практики;
– підвищення рівня взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами іноземних держав, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями в аспекті обміну оперативною та доказовою інформацією, планування та проведення спільних організаційних, нарадчих, слідчих та оперативно-розшукових заходів у сфері протидії торгівлі людьми та в рамках конкретних кримінальних справ;
– удосконалення міграційного контролю за перетином державного кордону громадянами України, суворі вимоги до організацій, що спеціалізуються на працевлаштуванні громадян за кордоном, розробка суворих вимог ліцензування таких суб’єктів господарювання;
– створення в структурі Міністерства соціальної політики України спеціалізованих центрів реабілітації жертв торгівлі людьми, які б безкоштовно надавали таким особам притулок, соціальну, медичну допомогу, допомогу у працевлаштуванні, а також брали під свою опіку молодих осіб – випускників інтернатів, дитячих будинків, інвалідів, дітей із малозабезпечених сімей;
– інформаційне забезпечення органів правопорядку, які за накопиченими результатами практичної діяльності повинні сприяти створенню єдиного інформаційного криміналістичного обліку фізичних та юридичних осіб, що потрапили в поле зору правоохоронців за фактами торгівлі людьми внаслідок проведення ОРЗ, слідчих дій, обміну оперативною та доказовою інформацією по каналах Інтерполу, Європолу, Євроюсту.
15. На заключному етапі розслідування слід проводити ті слідчі дії та ОРЗ, які дадуть змогу отримати додаткові достовірні докази про факт незаконної операції з людиною та викриття всіх причетних до таких операцій. Виступаючи основним елементом структури розслідування, заключний етап водночас може являти собою подальший розвиток процесу збирання, дослідження, оцінки доказів. Проведений аналіз організаційно-методичних основ розслідування злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, дає підстави упевнитися в тому, що тільки заснована на вимогах КПК України, своєчасна, ретельно спланована, узгоджена з оперативним підрозділами та іншими службами організація розслідування торгівлі людьми приведе до поставленої цілі – оптимізації методики розслідування чинного законодавства, правозастосовної практики, подальших теоретичних та практичних досліджень, що дасть можливість скоригувати та ґрунтовно проробити тактичні рекомендації з розкриття проблеми.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т. В. Формирование взглядов Р. С. Белкина на предмет криминалистики / Роль и значение деятельности Р. С. Белкина в становлении современной криминалистики : матер. междун. науч. конф. (к 80-летию со дня рожд. Р. С. Белкина). – М. : Акад. управления МВД РФ, 2002. – С. 17-22.
2. Аленін Ю. П. Деякі питання захисту прав людини при застосуванні конвенцій про правову допомогу у кримінальних справах / Ю. П. Аленін, Т. В. Затилкіна, М. І. Пашковський / Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини. – К. : Науково-дослідний інститут «Проблеми людини», 1999. – Т. 12. – С. 558-565.
3. Аминев Ф. Г. Комплексное использование экспертно-криминалистических учетов в информационном обеспечении раскрытия и расследования пре ступлений : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Ф. Г. Аминев. – Уфа, 2001. – 26 с.
4. Анкудо Е. Порно с видом на библиотеку / Е. Анкудо [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.belgazeta.by.
5. Астапенко В. Евроюст: общая правовая характеристика / В. Астапенко, Д. Лойша // Журнал международного права и международных отношений. – 2005. – № 4. – С. 3-7.
6. Ахтырская Н. Классификация следственных ошибок, допускаемых при сборе и легализации доказательств о компьютерных преступлениях / Н. Ахтырская [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.Crime-research.ru.
7. Баев О. Я. И все же: реальность или иллюзия (еще раз о криминалистической характеристике преступлений) / О. Я. Баев // Вестник криминалистики. – М. – 2002. – № 1(3). – С. 17-23.
8. Баев О. Я. Методические основы расследования отдельных видов преступлений // Расследование отдельных видов преступлений / Под ред. О. Я. Баева. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1986. – 193 с.
9. Байжанова Г. К. Теория и практика собирания доказательств, отображающих биологические свойства и признаки живого лица в уголовном процес се : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец.12.00.09. «уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Г. К. Байжанова. – Караганды, 2000. – 22 с.
10. Бахин В. П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962–2002 гг.) : моногр. / В. П. Бахин. – К. : Київ, 2002. – 268 с.
11. Бахин В. П. Криминалистическая методика : лекция / В. П. Бахин – К., 1999. – 26 с.
12. Бахин В. П. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью / В. П. Бахин, Н. С. Карпов– К., 2002. – 456 с.
13. Бахин В. П. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел / В. П. Бахин, В. С. Кузьмичев, Е. Д. Лукьянчиков. – К. : НИ и РИО КВШ им. Ф. Э. Дзержинского, 1990. – 56 с.
14. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования / В. П. Бахин. – К. : Лыбидь, 1991. – 142 с.
15. Белкин Р. С. Курс криминалистики / Р. С. Белкин. – 3-е изд. доп. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
16. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики / Р. С. Белкин. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1979. – Т. 3. – 407 с.
17. Белкин Р. С. Понятие, ставшее «криминалистическим пережитком» / Р. С. Белкин / Российское законодательство и юридические науки в современных условиях: состояние, проблемы, перспективы. – Тула : ТГУ, 2000. – С. 1-12.
18. Большая советская энциклопедия. – Изд. 2-е. – М., 1955. – Т. 36.
19. Бочарова О. С. Методика выявления и пресечения правонарушений с использованием банковских карточек / О. С. Бочарова, Д. Г. Цыганков // Вопросы криминологии, криминалистики, судебной экспертизы. – Мн.: НИИПККиСЭ. – 1999. – №14.
20. В 2005 году торговля людьми в Украине процвітала [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.proUa. – 2006. – 16 лют.
21. Вандер М. Особенности расследования преступлений в современной криминалистической обстановке / М. Вандер // Вестник криминалистики. – 2003. – №3. – С. 10-15.
22. Вандер М. Совершенствование научно-технических средств в современной криминалистике / М. Вандер // Труды Санкт-Петербургского юридического института Генеральной прокуратуры РФ. – 2002. – № 2. – С. 66-70.
23. Васильев А. Н. Планирование расследования преступлений / А. Н. Васильев, Г.Н. Мудьюгин, Н. А. Якубович. – М. : Госюриздат, 1957. – 237 с.
24. Васильев А. Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики / А. Н. Васильев, Н. П. Яблоков. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 143 с.
25. Вершинин В. М. Полномочия федеральных органов налоговой полиции в сфере оперативно-розыскной деятельности / В. М. Вершинин // Налоговый вестник. – 2000. – № 6. – С. 119-120.
26. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні та тактичні аспекти) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / В. К. Весельський. – К., 1999. – 16 с.
27. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р. // УРСР в міжнародних відносинах: міжнародні договори, конвенції, угоди, інші акти. – К., 1966.
28. Віденська конвенція про консульські зносини від 1963 р. // УРСР в міжнародних відносинах: міжнародні договори, конвенції, угоди, інші акти. – К., 1966.
29. Видонов Л. Г. Типовые версии по делам об убивствах : справоч. пособ. / Л. Г. Видонов. – Горький : Прокуратура СССР, Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, ДСП, 1981. – 55 с.
30. Виноградова О. І. Міжнародне співробітництво України в галузі боротьби із злочинністю (кримінально-процесуальний аспект) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / О. І. Віноградова. – Х., 2000. – 22 с.
31. Вилкс А. Торговля людьми и органами человека: криминологические, политические и социальные проблем / А. Вилкс [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.crime.vl.ru.
32. Возгрин И. А. Криминалистическая характеристика преступлений / Криминалистика : учебник / Под ред. Т. А. Седовой, А. А. Эксархопуло. – Спб., 1995. – 551 с.
33. Возгрин И. А. Принципы методики расследования отдельных видов преступлений / И. А. Возгрин. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1977.
34. Волеводз А. Г. Правовые основы новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса : автореф. дис. … докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / А. Г. Волеводз. – М., 2000. – 23 с.
35. Волков К. А. Торговля несовершеннолетними: вопросы ответственности и совершенствования практики правоприменения / К. А. Волков // Российский следователь. – 2007. – № 10. – С. 7-9.
36. Волков М. А. Особенности осмотра помещений и участков местности при расследовании преступлений, связанных с торговлей людьми и использованием рабского труда / М. А.Волков, В. П. Потудинский // Вестник Северо-Кавказского государственного технического университета. – 2007. – № 2(11). – С. 72-75.
37. Волошин А. В. Ответственность за торговлю людьми и проблемы её совершенствования / Преступность и уголовное законодательство: реалии, тенденции, взаимовлияние : сбор. науч. трудов / Под ред. Н. А. Лопашенко. – Саратов : Сателлит, 2004. – С. 4-14.
38. Волчецкая Т. С. Предпосылки формирования криминалистической ситуалогии / Т. С. Волчецкая, Н. П. Яблоков // Вестник МГУ. – Сер. 11: Право. – 1997. – № 3. – С. 41-50.
39. Всеобщая декларация прав человека. – М. : Права человека, 2006.
40. Вступ до права Європейського Союзу : навч. посіб. / Р. А. Петров, А. О. Вакуленко, З. Й. Опейда. – Донецьк, 2001. – 197 с.
41. Гавриш Т. С. Проблеми допустимості доказів, отриманих в ході міжнародної правової допомоги в кримінальних справах : дис. ... канд.. юрид. наук : спец. 12.00.09 «уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Гавриш Тетяна Сергіївна. – Х., 2004. – 224 с.
42. Галяшина Е. И. Возможности диагностики личностных характеристик человека по фонограммам речи / Е. И. Галяшина // Возможности судебной видефонографической экспертизы. – М.: изд. ВНИИСЭ МЮ СССР, 1989. – С. 123-144.
43. Галяшина Е. И. Фоноскопическая экспертиза / Е. И. Галяшина // Криминалистические экспертизы, выполняемые в органах внутренних дел : справою. пособ. – М. : изд. ЭКЦ МВД России, 1992.
44. Галяшина Е. И. Криминалистическое исследование видеозаписей / Е. И. Галяшина, Ф. Г. Богатов, В. Р. Женило, И. С. Юрков. – М., 1990. – 100 с.
45. Гельфанд И. А. Значение быстрого и полного раскрытия преступлений для предупреждения повторной преступности / И. А. Гельфанд : матер. Теорем. Конф. по итогам науч.-исслед. работы за 1968 год. – К. : ВШ МВД СССР, 1969 . – С. 147-152.
46. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / И. Ф. Герасимов. – Свердловськ : Сред. Уральск. кн. изд-во, 1975. – 184 с.
47. Гилинский Я. И. «Исключенность» как глобальная проблема и социальная база преступности, наркотизма, терроризма и иных девиаций / Я. И. Гилинский // Труды Санкт-Петербургского юридического института Генеральной прокуратуры РФ. – 2004. – № 6. – С. 69-77.
48. Глушков В. О. Оперативний експеримент: проблемні питання провадження в оперативно-розшукову діяльність / В. О. Глушков, Є. М. Пітцик // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. – 2006. – № 13.
49. Головченко И. Х. Раскрытие преступлений и борьба с рецидивом / И. Х. Головченко, П. П. Михайленко // Советское государство и право. – 1965. – № 6. – С. 55-64.
50. Голунский С. А. Допрос на предварительном следствии / С. А. Голунский. – Ашхабад : Воен.-юрид. акад. РККА, 1942. – 72 с.
51. Громов Н. Н. Заключение эксперта как источник доказательств / Н. Н. Громов // Законность. – 1997. – № 9. – С. 42-45.
52. Громов С. В. Уголовно-правовая характеристика торговли людьми и использования рабского труда : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / С. В. Громов. – М., 2006. – 28 с.
53. Даль В. Толковый словар / В. Даль. – М. : Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1956. – С. 469.
54. Джавадов Ф. М. Концептуальні основи розвитку судової експертизи в сучасних умовах : автореф. дис. … докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Ф. М. Джавадов. – К., 2000. – 30 с.
55. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми : навч. посіб. / За ред. акад. О. М. Бандурки. – Х. : вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001.
56. Додаткова Конвенція ООН “Про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, суміжних з рабством» від 07.09.1956 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.rgi.
57. Доклад о торговле людьми в странах бывшего Советского Союза / Бюро международных информационных программ Государственного департамента США. – Нацбез. – 2004. – 22 июня.
58. Дополнительная Конвенция об упразднении рабства, работорговли и институтов и обычаев, сходных с рабством. Принята Конференцией полномочных представителей, созванной в соответствии с резолюцией 608 (XXI) Экономического и Социального Совета от 30 апреля 1950 года // Права человека : сборн. междун. договоров. – Т. I. – Ч. 2: Универсальные договоры. – Нью-Йорк и Женева : Организация Объединенных Наций, 2002.
59. Дорофеєва Л. М. Дізнання в митних органах : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Л. М. Дорофеєва. – Х., 2006. – 22 с.
60. Дулов А. В. Основы расследования объектов криминалистики / А. В. Дулов // Криминалистика : учеб. пособ. – Мн. : НКФ «Экоперспектива», 1996. – С. 72-74.
61. Дулов А. В. Проблемы развития следственной тактики / Сб. «50 лет советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия». – Л., 1972.
62. Евстифеева Е. В. Оптимизация уголовно-правовой основы борьбы с торговлей людьми / Преступность и уголовное законодательство: реалии, тенденции, взаимовлияние : сборн. научн. трудов / Под ред. Н. А. Лопашенко. – Саратов : Сателлит, 2004. – С. 410-414.
63. Евстифеева Е. В. Теоретические проблемы уголовно-правовой ответственности за торговлю людьми : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «уголовное право, криминология; уголовно-исполнительное право» / Е. В. Евстифеева. – Саратов, 2002. – 26 с.
64. Егорова Л. Ю. Торговля несовершеннолетними: проблемы квалификации : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Л. Ю. Егорова. – М., 2007. – 29 с.
65. Жевлаков Э. Уголовно-правовая характеристика торговли несовершеннолетними / Э. Жевлаков // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 10-16.
66. Женевская конвенция от 12.09.1923 г. «О предотвращении оборота порнографических изданий и торговли ими» // Cб. действующих договоров, соглашений, конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М. – Вып. IХ. – 1938.
67. Жинкин А. А. Торговля людьми и использование рабского труда: проблемы квалификации и соотношение со смежными составами пре ступлений : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «уголовное право, криминология; уголовно-исполнительное право» / А. А. Жинкин. – Краснодар, 2006. – 25 с.
68. Жогин Н. В. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Н. В. Жогин. – М. : Юридическая литература, 1973. – 736 с.
69. Жогин Н. В. Предварительное следствие / Н. В. Жогин, Ф. Н. Фаткуллин. – М. : Юридическая литература, 1965. – 368 с.
70. Журавель В. А. О структуре частной криминалистической методики / В. А. Журавель // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1995. – № 47. – С. 58-67.
71. Журавлев С. Ю. Торговля людьми: механизм преступной деятельности, методика расследования : науч.-практич. Пособ. / С. Ю. Журавлев. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 209 с.
72. Журавлев С. Ю. Торговля людьми: механизм преступной деятельности, методика расследования : науч.-практ. пособ. / С. Ю. Журавлев, А. М. Пигаев. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 216 c.
73. Зав’ялов С. М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «кримінальний процес и криміналістика; судова експертиза» / С. М. Завялов. – К., 2005. – 16 с.
74. Закон Российской Федерации «Об оперативно-розыскной деятельности» // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1992. – № 17. –Ст. 892.
75. Закон України “Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-ХII (із змінами та доповн. за станом на 18.01.2001 р. та ін. років) // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – К., 2001. – С. 235-277.
76. Закон України від 25.03.1992 р. № 2229-ХІІ «Про Службу безпеки України» / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 1992. – № 27. – Ст. 382.
77. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 1992.– № 22. – Ст. 303.
78. Закон України від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ «Про адвокатуру» / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. Вид-во, 1993. - №9. – Ст.62.
79. Закон України від 30.05.1993 р. “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993. – С. 38-60.
80. Закон України від 07.07.1993 р. «Про ратифікацію Договору між Україною та Литовською республікою про надання правової допомоги у кримінальних, цивільних та сімейних справах» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.rada.gov.ua.
81. Закону України від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» // Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 1994. – 1994. – № 18. – Ст.101.
82. Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-ХІІ «Про судову експертизу» // Верховна Рада україни. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
83. Закон України від 09.01.1995 р. № 451/95-ВР «Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах» // Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во. –1995. – № 44. – ст. 325; Закон України від 15.02.1995 р. № 450/95-ВР «Про ратифікацію Договору між Україною та Естонською республікою про надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах» // Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во. – 1995. – № 44. – Ст. 324.
84. Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про основні свободи» // Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во. – 1997. – № 40. – Ст. 214.
85. Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів 2,4,7» // Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во. – 1997. – № 40. – Ст. 213.
86. Закон України від 23.12.1997 р. № 776/97-ВР «Про Уповноваженого з прав людини» // Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во. – 1998. – № 20. – ст. 39.
87. Закон України від 28.11.2002 р. № 249-IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом» // Офіційний вісник України. – 2003. – № 7. – Ст. 275.
88. Закон України від 14.09.2006 р. № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» // Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во. – 2006. – № 43. – Ст. 418.
89. Захарцев С. И. Понятие и виды оперативно-розыскных мероприятий / С. И. Захарцев // Правоведение. – 2003. – № 4. – С. 135-139.
90. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ // А. А. Осауленко та ін.; П. В. Коляда. – К. : Головне слідче управління МВС України, 2001. – 239 с.
91. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ. – К. : ДП “Друкарня МВС України», 2001.
92. Звеков В. П. Международное частное право : курс лекций / В. П. Звеков. – М., 1999. – 667 с.
93. Зейкан Я. В уголовном процессе есть недостаточно урегулированные проблемы / Я. Зейкан // Юридическая практика. – 2006. – № 38.
94. Зорин Г. А. Проблемы информационного обеспечения борьбы с транснациональной преступностью / Г. А. Зорин [Електронний ресрус]. – Режим доступу : http://ncpi.gov.by/Conf/report/r_44.htm.
95. Зорин Г. А. Криминалистические технологии многовариантных, информационных, типовых программ (с преактивным эффектом) / Г. А. Зорин, Р. Г. Зорин // Ученые записки ТНУ им. В. И. Вернадского. – Симферополь, 2005.
96. Зуйков Г. Г. Поиск преступников по признакам способов совершения преступлений / Г. Г. Зуйков. – M. : ВШ МВД СССР, 1970. – 191 с.
97. Зульфугарзаде Т. Э. Усыновление как форма устройства детей, оставшихся без родителей / Т. Э. Зульфугарзаде, Н. А. Бурдукина, М. Э. Тушиев, А. Э. Тушиев // Право: теория и практика. – 2003. – № 12.
98. Іващенко В. А. Кримінологічна та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08. «кримінальне право, кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. А. Іващенко. – К., 2000. – 24 с.
99. Измайлова И. Д. Уголовная ответственность за торговлю людьми : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «уголовное право, криминология; уголовно-исполнительное право» / И. Д. Измайлова. – М., 2007. – 26 с.
100. Имомов А. Х. О мерах по противодействию торговле и эксплуатации людей в республике Таджикистан / А. Х. Имомов // Предупреждение трэффика: законотворческий и правовой аспекты. Российский и международный опыт // Составители: Т. Е. Кипнис, Л. С. Васильева. – Челябинск : Челябинская областная общественная организация «Женское содружество», 2006. – С. 55-57.
101. Ищенко Е. П. Типовая информационная модель преступления как основа методики расследования / Е. П. Ищенко, В. Я. Колдин // Правоведение. – 2006. – № 6. – С. 128-144.
102. Как их вербуют // Российская газета. Федеральный выпуск. – 2004. – № 3431. – 18 марта.
103. Каневский Л. Л. Дискуссионные проблемы сущности типовой криминалистической характеристики преступлений и ее использование в процессе расследования / Л. Л. Каневский // Вестник криминалистики. – 2002. – № 1(3). – С. 24-31.
104. Карнеева Л. М. Тактика допроса на предварительном следствии / Л. М. Карнеева, С. С. Ордынский, С. Я. Розенблит. – М. : Госюриздат, 1958. – 207 с.
105. Кертэс И. Тактика и психологические основы допроса / И. Кертэс, А. В. Горбачев, Ю. М. Титаренко. – М. : Юридическая литература, 1964. – 163 с.
106. Кірмач Л. А. Доказування як метод пізнання у процесі розслідування злочинів : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Л. А. Кірмач. – Х., 2003. – 16 с.
107. Клейменов М. П. Уголовно-правовое прогнозирование : автореф. дис. … докт. юрид. наук : спец. 12.00.08 «уголовное право, криминология; уголовно-исполнительное право» / М. П. Клейменов. – Екатеринбург, 1992. – 38 c.
108. Клипецкий И. А. Торговля людьми: законодательство и судебная практика / И. А. Клипецкий, Г. П. Мелконян // Российская юстиция. – 2006. – № 12. – С. 39-42.
109. Кобликов А. С. Доказательства в уголовном процес се : учеб. уголов. процесса / А. С. Кобликов. – М., 1995. – С. 62-102.
110. Ковалев М. И. Оперативный эксперимент как метод изучения оперативной обстановки : автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М. : ВКШ КГБ СССР, 1979. – 27 с.
111. Колесниченко А. Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов пре ступлений : автореф. дис. … докт. юрид. наук / А. Н. Колісниченко. – Х., 1967. – 28 с.
112. Колмаков В. П. Значение для расследования точного установления способов совершения и сокрытия преступлений против жизни / В. П. Колмаков // Труды Харьковского государственного медицинского института. – Х., 1956. – № 5. – С. 193-196.
113. Комментарий к Федеральному Закону «Об оперативно-розыскной деятельности» / Отв. ред. А. Ю. Шумилов. – М. : Вердикт-1 М, 1997. – 208 с.
114. Кондаков Н. И. Логический слов