ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ЗБОРИ: ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ВИДИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ
ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 347.73

ЧАПУХ ЕЛЬДАР УСЕІНОВИЧ

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ЗБОРИ:
ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ВИДИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник —
Криницький Ігор Євгенович,
кандидат юридичних наук,
доцент

Ірпінь – 2011

ЗМІСТ
Вступ........................................................................................................... 3

Розділ 1. Загальнодержавні збори як джерело формування державного бюджету та публічних соціальних фондів ……………… 10
1.1. Місце загальнодержавних зборів у системі податкових надходжень................................................................................................. 10
1.2. Види загальнодержавних соціальних зборів. Співвідношення загальнодержавних соціальних зборів гарантуючого та забезпечувального характеру……………………………………………… 33
Висновки до розділу 1.............................................................................. 56

Розділ 2. Правове регулювання сплати загальнодержавних соціальних зборів…………………………………………………………… 58
2.1. Правове регулювання справляння зборів соціально-гарантійної спрямованості…………...…………………….…………............................. 58
2.1.1. Основні елементи зборів соціально-гарантійної спрямованості……………………………………………………………… 58
2.1.2. Додаткові елементи зборів соціально-гарантійної спрямованості............................................................................................. 78

2.2. Правове регулювання сплати зборів забезпечувального характеру…………………………………………………………………….. 95
2.2.1. Основні елементи зборів забезпечувального характеру …………. 95
2.2.2. Додаткові елементи зборів забезпечувального характеру …...…... 120

2.3. Правове регулювання сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування……………….. 148
2.3.1. Основні елементи єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування…………………………………………... 148
2.3.2. Додаткові елементи єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування…………………………………………... 167

Висновки до розділу 2…......................................................................... 174
Висновки………………………………………………………………......... 178
Список використаних джерел ……………………………………………… 188

ВСТУП

Актуальність теми. Громадське життя потребує реформування економічної, соціальної, політичної та інших сфер життєдіяльності суспільства. Це передбачає переосмислення багатьох проблем сплати податків, зборів та інших загальнообов’язкових платежів. Одним з найважливіших аспектів при цьому є правове регулювання соціальних зборів. Невід’ємною частиною економічного комплексу будь-якої сучасної держави є ефективна система наповнення державного бюджету та позабюджетних публічних фондів. Податки, збори, інші обов’язкові платежі не лише головне джерело надходжень до бюджетів і позабюджетних цільових фондів, але й потужний регулятор. Вони виступають гарантом соціального захисту громадян і створюють матеріальну основу суверенітету держави та місцевого самоврядування.
Дослідження сутності, поняття та особливостей правового регулювання соціальних зборів набуло певного розвитку на межі ХІХ–ХХ ст. Насамперед, мова йде про фундаментальні праці І. Горлова, А. Гур’єва, С. Іловайського, О. Ісаєва, Ф. Лассаля, В. Лебедєва, Д. Львова, Ф. Нітті, І. Озерова, І. Патлаєвського, К. Рау, Д. Селигмана, А. Сміта, І. Тарасова, М. Тургенєва, Л. Ходського, І. Янжула та ін. Протягом тривалого часу питання правового регулювання зборів соціального характеру, та й узагалі системи оподаткування залишались невивченими. Тільки з початку 1950-х рр. намітилися зрушення в цій сфері. Вони пов’язані з появою комплексних досліджень М. Піскотіна, Ю. Ровинського, С. Ципкіна.
Що стосується розвитку наукової думки із цього питання останніми роками в Україні, то до недавнього часу питання, які торкались особливостей правового регулювання зборів в Україні, залишались поза увагою наукових інтересів учених України, Російської Федерації. З початку 1992 р. з’являються видання, що охоплюють низку схожих проблем та наближаються до розгляду саме цього питання. На формування тенденцій і напрямів цього дослідження беззаперечний вплив мали праці й публікації російських учених: А. Бризгаліна, О. Горбунової, О. Грачової, В. Гурєєва, О. Жданова, М. Карасьової, О. Козиріна, Ю. Крохіної., Н. Куфакової, І. Кучерова, О. Міщерякової, Л. Окуньової, С. Пепеляєва, Г. Петрової, В. Пушкарьової, В. Родіонової, Н. Хімічевої, Д. Черніка.
Серед досліджень українських авторів необхідно відзначити праці Д. Бекерської, Л. Воронової, Н. Воротіної, П. Геги, О. Гетманець, Л. Долі, С. Кадькаленка, М. Кучерявенка, А. Монаєнка, П. Пацурківського, Л. Савченко, В. Федосова, А. Храброва, В. Чернадчука.
Разом з тим, саме проблема правового регулювання соціальних зборів не набула достатнього відображення в наукових працях. Однією з причин цього є те, що система оподаткування в Україні сформувалася лише нещодавно, особливо це стосується системи загальнодержавних зборів. Весь період існування цих платежів характеризується деталізацією та уточненням їх законодавчого регулювання, навіть зараз цей процес не досягає завершеності. Це зумовлює й відсутність достатньої кількості теоретичних досліджень із цієї теми. Теоретичні проблеми правового регулювання соціальних зборів навіть порівняно з іншими питаннями податкового права проаналізовано неповно. Низка важливих проблем залишилася поза увагою дослідників, в інших випадках сформувалися спірні судження. Усе зазначене зумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Комплексної цільової програми Національного університету державної податкової служби України “Актуальні проблеми теорії і практики фінансового процесуального права” (державний реєстраційний номер 0105U001247) та програми Науково-дослідного інституту фінансового права “Розробка нормативно-правових засад справляння платежів за користування надро-земельними ресурсами” (державний реєстраційний номер 0108U000321).
Тема дослідження затверджена на засіданні вченої ради Національного університету державної податкової служби України (протокол № 3 від 18 грудня 2009 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є формування комплексного уявлення про правову природу загальнодержавних соціальних зборів, механізмів їх дії й застосування; вирішення на новій концептуальній основі дискусійних питань, що стосуються регулювання відносин з приводу сплати загальнодержавних соціальних зборів.
Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:
- визначити місце загальнодержавних зборів у системі податкових надходжень;
- охарактеризувати види загальнодержавних соціальних зборів і встановити співвідношення загальнодержавних соціальних зборів гарантуючого та забезпечувального характеру;
- визначити особливості правового регулювання справляння зборів соціально-гарантійної спрямованості, розробити їх класифікацію та охарактеризувати застосування цих конструкцій;
- визначити особливості правового регулювання сплати зборів забезпечувального характеру;
- визначити особливості правового регулювання сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
- виробити пропозиції з удосконалення чинного податкового законодавства України щодо соціальних зборів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при справлянні соціальних зборів на території України.
Предметом дослідження є фінансово-правові норми, які регулюють справляння соціальних зборів в Україні.
Методи дослідження охоплюють сукупність загально- та спеціально-наукових методів пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним у цій системі (п. 1.1, 1.2). З урахуванням цього проблеми, що вирішуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Невід’ємним доповненням цього методу є системний підхід, що дав змогу визначити проблемні питання правового регулювання надходження загальнообов’язкових платежів в Україні, шляхи вдосконалення цих процесів (п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Компаративний метод використано при узагальненні досвіду у сфері оподаткування, формуванні висновків щодо його застосування у вітчизняній практиці (п. 1.1, 1.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод застосовано при проведенні аналізу правового регулювання соціальних зборів України, Російської Федерації, інших держав (п. 1.2, 2.3). За допомогою історико-правового методу проаналізовано становлення системи оподаткування, розглянуто динамічні аспекти сплати соціальних зборів (п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3).
Нормативною основою дослідження є закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, накази, інструкції, порядки й роз’яснення Державної податкової адміністрації.
Наукова новизна одержаних результатів визначається необхідністю проведення теоретичного аналізу правового регулювання зборів соціального характеру, і є першим в Україні комплексним дослідженням цього інституту. Основні результати дослідження, що мають елементи новизни, полягають у такому:
вперше:
- аргументовано недоцільність застосування категорії “внесок” у сфері публічного регулювання та запропоновано внести зміни до законодавчих актів, які регулюють справляння соціальних зборів з метою встановлення відповідності між правовою природою цих платежів та їх назвою, що міститься в законодавстві;
- встановлено існування певної подвійності при визначенні платника збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування як зобов’язаної особи, яку, з одного боку, представляє особа, у якої виникає безумовний обов’язок щодо перерахування коштів у, рахунок сплати цього збору (роботодавці або, в деяких випадках, застраховані особи, на яких покладено цей обов’язок) та особа, у якої виникає обов’язок зі сплати збору, наявність якої в трудових відносинах є підставою виникнення обов’язку;
- обґрунтовано, що при реалізації обов’язку зі сплати соціальних зборів подвійний обов’язок податкового характеру виникає виключно в страхувальників. По-перше, це безумовний обов’язок перед державою зі сплати відповідного збору, за рахунок якого формується відповідний позабюджетний цільовий фонд. По-друге, це обов’язок щодо застрахованих осіб, для задоволення потреб яких і формуються таким чином публічні фонди коштів;
удосконалено:
- характеристику збору на обов’язкове державне пенсійне страхування як прибуткового платежу податкового характеру, що зумовлено тим, що він виступає у формі платежу, орієнтованого виключно на наявність різновидів доходу як об’єкта оподаткування (фонд оплати праці; дохід (прибуток); вартість реалізації);
- підхід до визначення кола зобов’язаних осіб, відповідно до якого необхідно деталізувати особливості як страхувальників, так і застрахованих осіб, що доцільно при виокремленні особи, на яку покладено імперативний обов’язок зі сплати соціальних зборів;
набули подальшого розвитку:
- характеристика особливостей пенсійного забезпечення, що реалізується шляхом застосування збору забезпечувального характеру, який поєднує як використання коштів пенсійного фонду для утримання осіб, які вже перебувають на пенсії, так і формування фондів для утримання осіб пенсійного віку в майбутньому;
- підхід щодо змісту системи та механізмів надходжень до публічних грошових фондів шляхом поєднання бюджетних та податкових норм в умовах, коли вони повинні застосовуватися з неодмінною кореспонденцією одна одній;
- конструкція специфічного поєднання публічних та приватних відносин при справлянні соціальних зборів, коли йдеться про поєднання імперативного та диспозитивного регулювання при реалізації безумовного податкового (за правовою природою) обов’язку. Страхування не виступає при цьому як вибір особи, його здійснення є особливою умовою тієї діяльності або операції, яку здійснює зобов’язана сторона.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати мають як науково-теоретичне, так і практично-прикладне значення. Вони можуть бути використані:
- у сфері науково-дослідної діяльності – для подальшої розробки найсуттєвіших проблем як Загальної, так і Особливої частин податкового права;
- у правотворчій діяльності – сформульовані зміни та доповнення, які пропонуються для внесення в низку законодавчих актів України;
- в правозастосовчій діяльності – для вдосконалення механізмів стягнення соціальних зборів,
- у навчальному процесі – в ході підготовки підручників та навчальних посібників з курсів “Податкове право” та “Фінансове право”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та теоретичні висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Таможенно-правовая политика России в условиях вступления в ВТО” (м. Саратов, 2006 р.), “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (м. Ірпінь, 2007 р.), “Финансовая система России: опыт и перспективы правового регулирования” (м. Красноярськ, 2008 р.), “The role and importance of supervision in increasing of transparency and fight against corruption” (м. Баку, 2009 р.).

Публікації. Наукові положення та висновки дисертації знайшли дослідження відображено у восьми публікаціях, з них: 4 – статті в наукових фахових виданнях, 4 – тез доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій – 3,2 авт. арк.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, які поділяються на підпункти, висновків, списку використаних джерел (194 найменування). Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 206 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

При досліджені проблем, що розглядались у даній роботі, було виокремлено поняття та сутність соціальних зборів, запроваджених чинним законодавством на території України, вивчено й охарактеризовано всю сукупність складових розглядуваних категорій, проведено їх класифікацію та аналіз місцях у системі податків, зборів, та інших платежів податкового характеру. Відповідно до поставленої мети і завдань в роботі визначено поняття, структуру та взаємозалежність соціальних зборів і розглянуто особливості функціонування соціальних зборів в системі оподаткування України. Шляхом розкриття окремих елементів правового механізму кожного збору як за національним, так і зарубіжним законодавством, наведено їх детальну характеристику та обґрунтовано можливість застосування іноземного досвіду в національних умовах. В перебігу аналізу проблем, що винесені до дисертаційного дослідження, було проаналізоване чинне законодавство, що регулює справляння зборів соціального характеру, монографічна література, статті у провідних виданнях. Базуючись на цьому ми дійшли наступних висновків.
1. Накопичення грошових фондів, їх формування за рахунок сукупності публічних доходів веде до необхідності становлення та чіткого регулювання декількох систем: системи публічних доходів, державних доходів, доходів бюджетів, доходів публічних позабюджетних фондів. Незважаючи на схожість складу та функціонального призначення даних систем, відповідна їх спеціалізація обумовлює необхідність їх чіткого розмежування, адже тільки таким чином створюються умови для утворення певних фондів публічних коштів та забезпечується їх раціональне використання на всіх рівнях.
2. Сутність податкової системи охоплюється не винятково набором податків і зборів – деякі особливості її реалізуються через певні співвідношення видів податків і зборів. Через такий механізм можуть бути закріплені різні підходи до оподаткування: орієнтація на оподаткування юридичних або фізичних осіб, співвідношення між прямими й непрямими податками, акцент на майнове або прибуткове оподаткування.
3. З одного боку, податкова система як сукупність усіх платежів, пов'язаних з реалізацією податкового обов'язку, являє собою цілісне утворення, що побудоване за певним принципом і функціонує відповідно до визначених правил. Виділення закритого вичерпного переліку податків і зборів дає можливість державі через такі механізми сформувати реалізацію податкового обов'язку, чітко відмежувати групу платежів, що нею обумовлені й регулюються відповідним спеціальним законодавством. З іншого боку, ця система передбачає внутрішню деталізацію всіх платежів, що входять до неї, розподіл їх на групи, а класифікація податків і зборів дозволяє конкретні форми податкових платежів погодити з відповідними режимами, гарантіями й формами забезпечення, сформувати це в спеціальні податкові норми.
4. Податки розподіляються на загальнодержавні й місцеві (переважно для унітарних держав) і на регіональні (для федеративних) за принципом компетенції органу, що вводить ці податки. Якщо податок встановлюється і вводиться центральним органом влади, то він є загальнодержавним, якщо органом влади суб’єкта федерації – регіональним, органом місцевого самоврядування – місцевим.
5. Чинне податкове законодавство багато зборів закріплює під назвою податків і навпаки (наприклад, податок з власників транспортних засобів, акцизний збір). Хоча, безумовно, більш коректною є зворотна логіка: якщо мова йде про обов’язковий цільовий платіж, то він повинен закріплюватися у формі збору, а не податку, і тут скоріше потрібно змінювати формулювання цих платежів у нормативних актах, а не класифікувати законодавчі помилки.
6. Доцільним є принципове розмежування учасників державних страхових відносин на тих, які відносяться до страхувальників та тих, хто складає коло застрахованих осіб. При цьому необхідна внутрішня деталізація кожного з цих типів: до страхувальників будуть відноситись роботодавці та застраховані особи (з внутрішньою деталізацією їх видів вже як прояву страхувальників), та застрахованих осіб (з відповідним визначенням). Таким чином чітко формуються підстави виникнення та реалізації обов’язку по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, найбільш точно можна закріпити відповідні повноваження, права та обов’язки учасників цих відносин.
7. Найголовнішим критерієм розмежування платників збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є безумовний обов’язок чи добра воля осіб, які приймають участь у формуванні коштів шляхом такого надходження. До кола його платників відносяться роботодавці та наймані працівники. При цьому різний їх статус передбачає і різне податкове навантаження, що проявляється в деталізації об’єкту нарахування збору та розмірів його ставок. В той же час передбачається існування кола осіб, у яких обов’язок по сплаті цього збору виникає за власним бажанням.
8. Окремою незручністю чинного законодавства є відмежування норм, які визначають платників збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від норм, які закріплюють порядок легалізації осіб, у яких виникає обов’язок щодо його сплати. Здається, що більш доцільним та логічним було б поєднання норм, що регулюють визначення платників збору з нормами, які обумовлюють та розкривають порядок реєстрації та взяття на облік платників.
9. Момент реєстрації законодавець поєднує з моментом виникнення прав та обов’язків платників збору: юридичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня взяття їх на облік, а фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності у разі використання найманої праці реєструють трудовий договір з найманим працівником у центрі зайнятості за місцем свого проживання та саме з цього моменту набувають статусу роботодавця - платника.
10. Обов’язок зі сплати зборів соціально-гарантійної спрямованості виникає у окремої категорії платників незалежно від того, здійснюють вони підприємницьку діяльність, чи ні: індивідуальний підприємець зобов’язаний сплачувати страхові внески і в тому випадку, коли підприємницьку діяльність він не здійснює. При цьому страховиками виступають особи, які здійснюють виплати фізичним особам, тому виникнення податкового обов’язку пов’язується з реєстрацією в територіальних відділеннях Фонду у зв’язку зі здійсненням виплат фізичним особам.
11. Акцент на законодавче виділення осіб, у яких виникає податковий обов’язок, є загальною потребою законодавства. Деталізація як страхувальників, так і застрахованих осіб, мабуть, доцільна при виділенні аспектів в деталізації відносин страхування, але не відносин щодо сплати збору – відносин, де, перш за все, важливо виокремити особу, на яку покладено імперативний обов’язок.
12. Особливістю регулювання такого елементу правового механізму збору як ставка є щорічне корегування її розмірів. Збереження наголосу ст. 92 Конституції України передбачає участь у встановленні ставки цього збору виключно Верховної Ради України, але специфіка реалізації цього повноваження полягає у закріпленні ставки на підставі подання Кабінету Міністрів України. Отже, розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для роботодавців та застрахованих осіб встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
13. Застосування ставки податку передбачає безумовну наявність та деталізацію таких елементів як база оподаткування чи об’єкт. Безумовно, найбільш зручним є закріплення як одного, так і другого елементу, але наявність хоч якого-небудь з них вже обумовила би можливість визначення розміру збору. На жаль, чинне податкове законодавство України не дає зручного підходу щодо цього. Передбачається певний зв’язок між нарахуванням збору цього типу та оподаткуванням доходів фізичних осіб. Це передбачає використання родового підходу з прибуткових податків стосовно сплати соціальних зборів.
14. Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначається відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому потрібно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
15. Відносини щодо сплати збору на страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі, складаються між державою, з одного боку, та особами, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях. При цьому, законодавець не диференціює підприємства залежно від форм власності та господарювання, але окремою категорією включає осіб, які працюють за трудовим контрактом у фізичних осіб, та надає специфічний правовий статус особам, які забезпечують себе роботою самостійно (нотаріуси, інші само зайняті особи), та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності.
16. Право на відшкодування шкоди не пов’язується законодавством з яким-небудь терміном. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
17. Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Сплата цього збору передбачає існування певної подвійності при виділенні платника як зобов’язаної особи: з одного боку, її представляє особа, у якої виникає безумовний обов’язок щодо перерахування коштів в рахунок сплати цього збору (роботодавці), а з іншого боку, визначення зобов’язаної сторони пов’язується і з особою, наявність якої в трудових відносинах є підставою виникнення обов’язку. Безпосередньо такі особи не приймають участі у сплаті збору, але без них не можуть ні виникнути, ні деталізуватися ці відносини. Це застраховані особи, яких законодавець визначає як фізичних осіб, на користь яких здійснюється страхування.
18. Роботодавцем вважається або власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю, або власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
19. Різновидом зборів соціально-гарантійної спрямованості є збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Це є самостійний вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
20. Місце та значення збору загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, виходячи із значення державних гарантій в цій галузі, обумовлює і особливу процедуру страхування працівників та взяття на облік страхувальників страховиком. Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника, страхування здійснюється в безособовій формі, а особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності відповідного закону незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
21. Серед зборів соціального характеру виокремлюються два види платежів: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та збір на обов’язкове соціальне страхування. Призначенням цього різновиду соціальних зборів є формування фінансово обґрунтованих підстав для реалізації певних видів соціальних функцій держави.
22. Особливістю пенсійного забезпечення є застосування збору, який поєднує як використання коштів пенсійного фонду для утримання осіб, які вже знаходяться на пенсії, так і формування фондів для утримання осіб пенсійного віку в майбутньому. Саме з цих позицій і можна вважати, що в даному випадку йдеться про застосування обов’язкового загальнодержавного збору забезпечувального характеру.
23. Державі як отримувачу коштів протистоять страхувальники та застраховані особи, але податковий обов’язок виникає виключно у страхувальників. При чому, важливо наголосити на подвійному змісті цього обов’язку: з одного боку, це безумовний обов’язок перед державою по сплаті відповідного збору, за рахунок якого утворюється відповідний фонд, а з другого – це обов’язок відносно застрахованих осіб – для задоволення потреб яких і формуються таким чином кошти.
24. Специфічною особливістю збору на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування є те, що підставами реєстрації може бути не тільки імперативний податковий обов’язок, але й добровільне бажання.
25. Об'єкт оподаткування диференціюється законодавством залежно від двох підстав: а) типу платника (фізична або юридична особа); б) характеру діяльності. Природа об’єкту, що полягає в основу обрахування сплати збору на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування свідчить про те, що в цьому випадку йдеться про різновид особистих платежів, які базуються на принциповому визначенні в якості об’єкту доходу та відповідних його частин.
26. Розподілення на особисті та реальні платежі більшою мірою стосується податків, а не зборів. В першому випадку об’єкт оподаткування орієнтовано на доходи, в другому – на майно. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування виступає в формі платежу, орієнтованого виключно на різновиди доходу. Фактично, в цьому випадку йдеться про використання таких об’єктів як: фонд оплати праці; дохід (прибуток); вартість реалізації. Виходячи з цього, можна ставити питання про виділення єдиного родового об’єкту оподаткування цього збору, який буде деталізуватися залежно від типу платника та характеру операцій, що ним здійснюються. Таким родовим об’єктом може бути вартість товарів (робіт, послуг) та її елементи. При цьому, ми виходимо з того, що і виплати на заробітну плату, і дохід є саме елементами вартості.
27. Регулювання звільнень щодо обов’язку по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування відчуває на собі принципову незручність пільгового регулювання чинним податковим законодавством України: воно не містить єдиної чітко систематизованої сукупності податкових пільг, переважна більшість податкових законодавчих актів регулювання пільг розміщує по всьому акту.
28. Окремі податкові звільнення закріплені законодавцем стосовно зниженого рівня ставки оподаткування. Для підприємств, установ, організацій (крім платників фіксованого сільськогосподарського податку), де працюють інваліди, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників. Ці витрати включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі.
29. Нарахування страхових внесків здійснюється на суми, які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи фізичних осіб та на суми податків, інших обов'язкових платежів і внесків. Відповідно до законодавства вони сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що здійснюються відповідно до законодавства або за договорами позики, придбання товарів та виплат тощо або на інші цілі за дорученням отримувача. Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
30. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків, а страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
31. Обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески. Обчислення органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться, виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу). Роботодавці та підприємства, установи і організації, які виплачують заробітну плату, грошове забезпечення щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административное право: Учебник / Под ред. А.Е. Лунева. – М.: Юрид. лит., 1970. – 597 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. –Т.1. / Алексеев С.С. – М.: Юрид. лит., 1982. – 359 с.
3. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / Алексеев С.С. – М.: Юридическая литература, 1989, – 288 с.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. –Т.1. / Алексеев С.С. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. –396 с.
5. Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность / Алексеев С.С. – М.: Норма, 2001. – 176 с.
6. Бабич А.М. Государственные и муниципальные финансы: Учебник для вузов / А.М. Бабич, Л.Н. Павлова. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. – 687 с.
7. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов / Бахрах Д.Н. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 368с.
8. Башняк О.С. Принцип справедливості (деякі аспекти генезису і реалізації у податковому праві) / О.С. Башняк // Вісн. Акад. праці і соц. відносин Федерації профспілок України: Наук.-практ. зб., 2002. – №3. – С.10-15.
9. Бекерская Д.А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие / Бекерская Д.А. – Одесса: Юрид. лит., 2000. – 224 с.
10. Белых В.С. Правовое регулирование цен и ценообразования в Российской Федерации: Учебно-практическое пособие / В.С. Белых, С.И. Винниченко. – М.: Издательство НОРМА, 2002, – 224 с.
11. Бельский К.С. Финансовое право / Бельский К.С. – М.: Юрист, 1994. - 208 с.
12. Бесчеревных В.В. Развитие советского бюджетного права / Бесчеревных В.В. – М.: Изд-во Московского университета, 1960. – 80 с.
13. Біленчук П.Д. Місцеві податки і збори: правове регулювання. Навчальний посібник / Біленчук П.Д., Задояний М.Т., Форостовець В.А.; за ред. П.Д. Біленчука. – Київ: ATIKA, 1999. – 120 с.
14. Бричко Л.В. Советское финансовое право: Учебник / Л.В. Бричко , Т.С. Г уревич . – М.: Юридическая литература, 1985. –272 с.
15. Брызгалин А.В. Налоги и налоговое право: Учебник / А.В. Брызгалин, В.Р. Берник. – М.: Аналитика-Пресс, 1998. –458 с.
16. Буряковский В.В. Налоги / Буряковский В.В. – Днепропетровск: Пороги, 1998. – 608 с.
17. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №37-38. – Ст.189.
18. Бюджетный кодекс Российской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. – № 31. – Ст. 3823.
19. Василик О.Д. Державні фінанси України / Василик О.Д. – К.: Вища школа, 1997. – 318 с.
20. Весельський М.М. Правові основи справляння податків в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Михайло Миколайович Весельський. – К., 2001. – 24 с.
21. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. – К.: Видавничий Дім "Ін-Юре", – 2002. – 668с.
22. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан / Воеводин Л.Д. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 298 с.
23. Вопросы экономики. – 1991. – № 10. – С. 89.
24. Воронкова О.М. Трансформація системи оподаткування в Україні / О.М. Воронкова // Фінанси України. – 2000. – №1. – С.118-123.
25. Воронова Л.К. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов / Воронова Л.К., Криницкий И.Е., Кучерявенко Н.П. – Харьков: Право, 2006. – 384 с.
26. Воронова Л.К. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов / Л.К. Воронова, Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2003. – 360 c.
27. Воронова Л.К. Фінансове право / Л.К. Воронова, Д.А. Бекерська. – Київ, 1995. – 271 с.
28. Гега П.Т. Правовой режим оподаткування в Україні / Гега П.Т. – Київ: ЮРІНКОМ, 1997. – 144 с.
29. Гензель П.П. Система налогов Советской России / Гензель П.П. – Москва, Ленинград, 1924. – 86 с.
30. Герасименко С.А. Защита прав налогоплательщиков в арбитражном суде / С.А. Герасименко // Экономика и жизнь. – 1994. – №8. – С.38.
31. Глухов В.В. Налоги: Теория и практика / В.В. Глухов, И.В. Дольдэ. – Санкт-Петербург: Специальная литература, 1996. – 285 с.
32. Горбунова О.Н. Финансовое право и финансовый мониторинг в современной России / Горбунова О.Н. – Москва, 2003. – 158 c.
33. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / Горшенев В.М. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
34. Государственное право Германии: В 2-х т. – М.: Издат-во ПРОМ, 1994. – Т. 2. – 429 с.
35. Гражданский кодекс Украины. – Научн. практ. ком. – Харьков.: Одиссей, 2002. – 848 с.
36. Грачева Е.Ю. Финансовое право: Учеб. Пособие / Е.Ю. Грачева, Э.Д. Соколова. – М.: Юристъ, 2001. – 384 с.
37. Гуреев В.И. Налоговое право / Гуреев В.И. – М.: Экономика, 1995. – 253 с.
38. Гурьев А.Н. Прямые и косвенные налоги: PRO и CONTRA: Монография / Гурьев А.Н. – Спб, Типография А. С. Суворина, 1893. – 120 с.
39. Дадашев А.З., Черник Д.Г. Финансовая система России: Учебное пособие / А.З. Дадашев, Д.Г. Черник. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 248 с.
40. Деякі питання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: Постанова Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – №12. – Ст. 815.
41. Ежов Ю.А. Налоговое право: Учеб. Пособие / Ежов Ю.А. – М.: Изд.-книготорг. центр “Маркетинг”, 2001. –172 с.
42. Ермакова Т.С. О системе советского финансового права / Т.С. Ермакова // Правоведение. – 1975. – № 2. – С. 76.
43. Живалов В.Н. Финансовая система России. М.: ЮНИТИ, 1999. – 428 с.
44. Загальна теорія держави і права: Підручник / Живалов В.Н.; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
45. Зажицкий В.И. Правовые принципы в законодательстве Российской Федерации / В.И. Зажицкий // Государство и право. – 1996. – №11. – С.92-98.
46. Злобин Н.Н. Налог как правовая категория: Монография / Злобин Н.Н. – М.: РПА МФ РФ, 2003. – 170 с.
47. Иловайский С.И. Косвенное обложение в теории и практике / Иловайский С.И. – Одесса: НПО, 1892. – 192 с.
48. Иоффе О.С. Обязательственное право / Иоффе О.С. – М.: Юрид. лит. – 1975. – 880 с.
49. История русской экономической мысли: В 3-х т. –Т.1. / Под ред. А.И.Пашкова. – М.: Госполитиздат, 1955. –700 с.
50. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Постанова Національного банку України №492 від 12.11.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. - №51. - Ст. 2707.
51. Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 // Офіційний вісник України. – 2001. – №4. – Ст. 140.
52. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України: Постанова правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 // Офіційний вісник України. – 2004. – №3. – Ст. 148.
53. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / Кечекьян С.Ф. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 181 с.
54. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Дмитро Анатолійович Кобильнік. – Х., 2002. – 18 с.
55. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Дмитро Анатолійович Кобильнік. – Х., 2002. – 206 с.
56. Ковалев Д.А. Конституционный принцип: его понятие, реальность и фиктивность / Д.А. Ковалев // Жур. рос. права. –1997. –№9. – С.70-76.
57. Козырин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики / Козырин А.Н. – М.: Манускрипт, 1993. – 112 с.
58. Кондратьєв Р. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин / Р. Кондратьєв, О. Гернего // Право України. – 2000. – №2. – С.43-45.
59. Конрад Ю.П., Луніна І.О. Податкова політика в Україні: підходи і перспективи / Ю.П. Конрад, І.О. Луніна // Економіка України. – 1996. –№11. – С.29-37.
60. Конституции зарубежных государств: Учеб. пособие / Сост. В.В.Маклаков. -3-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 592 с.
61. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради. – 1996. – №30. – Ст. 67
62. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій / Котюк В.О. – К.: Вентурі, 1996. –208 с.
63. Криницький І.Є. Правове регулювання оподаткування майна: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Ігор Євгенович Криницький. – Х., 2001. – 208 с.
64. Крохина Ю.А. Финансовое право России: Учебное пособие / Ю.А. Крохина , В.Н. Ульянова. – Саратов: СЮИ МВД РФ, 1999. – 269 с.
65. Кури В. О прямых налогах в Древней Руси / В. Кури // В кн. Юридический сборник. – Казань, 1855, С. 105-152.
66. Кустова М.В. Налоговое право России. Общая часть: Учебник / Кустова М.В., Ногина О.А., Шевелева Н.А.; отв. ред. Н.А. Шевелева. – М.: Юристъ, 2001. – 490 с.
67. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекцій / Кучеров И.И. – М.: ЮрИнфоР, 2001. – 360 с.
68. Кучерявенко М.П. Зміст і класифікація принципів у податковому праві / М.П. Кучерявенко // Право України. –2002. –№2. – С.38-42.
69. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. I: Генезис налогового регулирования. – Ч.1. / Кучерявенко Н.П, – Харьков: Легас, 2002. – 665 с.
70. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права в 6 томах. Т. II. Введение в теорию налогового права / Кучерявенко Н.П. – Х.: Легас, 2004. – 600 с.
71. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. III: Учение о налоге / Кучерявенко Н.П. – Х.: Легас; Право, 2005. – 600 с.
72. Кучерявенко Н.П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине / Кучерявенко Н.П. – Х.: Консум, 1997. – 256 с.
73. Лебедев В.А. Финансовое право. Учебник / Лебедев В.А. – М.: «Статут» (в серии «Золотые страницы российского финансового права России»), 2000. – 461 с.
74. Лебедев В.А. Финансовое право: Лекции / Лебедев В.А. – С-Пб., 1883-1885. – 778 с.
75. Локоть Т.В. Бюджетная и податная политика России / Локоть Т.В. – Москва, 1908. – 240 с.
76. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права / Е.А. Лукашева // Сов. государство и право. – 1970. – №6. – С.21-29.
77. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения / Лучин В.О. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 196 с.
78. Львов Д. Курс финансового права / Львов Д. – Казань: Тип-я Импер. Университета, 1888. – 517 с.
79. Марьяхин Г.Л. Налоги в СССР / Марьяхин Г.Л. – М.: Госфиниздат, 1958. – 66с.
80. Марьяхин Г.Л. Очерки истории налогов с населения в СССР / Марьяхин Г.Л. – М.: Финансы, 1964. – 250с.
81. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь: Акад. ДПС України, 2001. –362 с.
82. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира / Мещерякова О.В. – М.: Фонд Правовая культура, 1995.- 240с.
83. Миляков Н.В. Налоги и налогообложение: Курс лекцій / Миляков Н.В. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 348 с.
84. Налоги: Учебное пособие / Под ред. Д.Г. Черника. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 544 с.
85. Налоговое право России.: Учебник для ВУЗов / Отв. ред. д.ю.н., проф. Ю.А. Крохина. – М.: Издательство НОРМА., 2003, – 656 с.
86. Налоговое право: Учебное пособие / Под. ред. С.Г. Пепеляева. – М.: НД ФБК Пресс, 2000. – 608 с.
87. Налоговое право: Учебник / Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Юристъ, 2003. – 680 с.
88. Налоговый кодекс Азербайджанской Республики. – Баку: Издательский Дом «Бюллетень Бизнесмена», 2003. – 243 с.
89. Налоговый кодекс Российской Федерации. – М.: Изд-во Омега-Л, 2006. – 672 с.
90. Налоговый кодекс Российской Федерации. – Часть І: Постатейный комментарий / Под общей редакцией В.И. Слома. – М.: Статут, 1999. – 396 с.
91. Нестеренко А.С. Правові засади формування та використання місцевих фінансових ресурсів в Україні / Нестеренко А.С. – Одеса: Юридична література, 2006. – 208 с.
92. Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Монографія / Нечай А.А. – Чернівці: Рута, 2004. – 458 с.
93. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія / Нечай А.А. – Чернівці: Рута, 2004. – 264 с.
94. Нитти Ф. Основные начала финансовой науки / Перевод с итальянского И. Шрейдера под редакцией и с дополнениями А. Свирщевского со вступительной статьей проф. А.И. Чупрова. - Москва, 1904. - 623 с.
95. Об основах налоговой системы в Российской Федерации: Закон Российской Федерации // Ведомости Съезда Народных депутатов и Верховного Совета РСФСР. – 1992. – №11. – Ст.527.
96. Общая теория государства и права: Акад. курс в 2-х т. – Т.2: Теория права / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, ТЕИС, 1998. – 639 с.
97. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. Вып. 1. Учение об обыкновенных доходах: Курс лекцій / Озеров И.Х. – М.: Типография т-ва И.Д. Сытина, 1908. – 335 с.
98. Окунева Л.П. Налоги и налогообложение в России / Окунева Л.П. – М.: АО Финстатинформ, 1996. – 222 с.
99. Онегіна В.М. Податки в системі регуляторів економічних процесів. автореф. Дисертації на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки» / Віра Михайлівна Онегіна. – Харків, 1996. – 19 с.
100. Орлов М.Ю. Основные вопросы теории налогового права как подотрасли финансового права: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.14 / Михаил Юрьевич Орлов. – М., 1996. – 154 с.
101. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №23. – Ст. 121.
102. Основные начала финансовой науки. Сочинения К. Г. Рау. – С.-Петербург, 1867. – 316 с.
103. Основы налогового права. Учебно-методическое пособие / Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Инвест Фонд, 1995. - 496 с.
104. Патлаевский И. Курс финансового права / Патлаевский И. – Одесса: Одесский вестник, 1885. – 394 с.
105. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології / Пацурківський П.С. – Чернівці: Рута, 1997. – 244 с.
106. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права / Пацурківський П.С. – Чернівці, Чернов. держ. ун-т, 1998. – 276 с.
107. Перепелиця М.О. Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні: автореф. Дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право» / Марія Олександрівна Перепелиця. – Х., 2002. – 18с.
108. Петти В. Трактат о налогах и сборах. Verbum Sapienti – слово мудрым. Разное о деньгах (избр. работы) / Петти В. – М.: Ось-89, 1997. – 112 с.
109. Пискотин М.И. Налоги с сельского населения в СССР. Правовые вопросы / Пискотин М.И. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1957. - 200 с.
110. Піхоцький В. Пільги щодо сплати податків і субсидії з бюджету / В. Піхоцький, М. Харевський // Вісник податкової служби України. № 47/2002. С. 8-9.
111. Податкова система України: Підручник. За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с.
112. Податкове право: Навч. посіб. [Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, Д.А. Кобильнік та ін.]; за ред. проф. М.П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 400 с.
113. Податкове право України: кредитно-модульний курс / Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко. – К., 2009. – 485 с.
114. Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки: Наказ Державної податкової адміністрації України №81 від 1 березня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. -№13. -Ст. 575.
115. Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №7 від 16 січня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – №5. – Ст. 261.
116. Порохов Е.В. Теория налоговых обязательств: Учебное пособие / Порохов Е.В. – Алма-ты: Жеті-Жарты, 2001. – 168 с.
117. Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: Постанова Кабінету Міністрів України №1423 від 13.09.2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – №37. – Ст. 1588.
118. Порядок відшкодування витрат Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на виплату допомоги при народженні дитини: Постанова Кабінету Міністрів України №824 від 25.08.2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – №35. – Ст. 2117.
119. Порядок зарахування збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення і використання його коштів: Постанова Кабінету Міністрів України №396 від 30.03.1998 // Офіційний вісник України. – 1998. – №13. – Ст. 491.
120. Порядок здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Постанова Кабінету Міністрів України №1845 від 26.11.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – №48. – Ст. 2527.
121. Порядок здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України: Постанова Кабінету Міністрів України №998 від 9 серпня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. - №33. - Ст. 1538.
122. Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання: Постанова Кабінету Міністрів України № 826 від 11.07.2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – №29. – Ст. 1313.
123. Порядок проведення органами державної служби зайнятості списання та розстрочення боргів зі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття: Постанова Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття №38 від 22.05.2001 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 64.
124. Порядок проведення органами державної служби зайнятості списання та розстрочення боргів зі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття // Все про бухгалтерський облік. – 2001. - № 64.
125. Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій: Постанова Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 // Офіційний вісник України. – 1998. – №44. – Ст. 1632.
126. Пришва Н.Ю. Правові проблеми регулювання обов’язкових платежів / Пришва Н.Ю. – К.: ЕксОб, 2003. – 280 с.
127. Про бюджетну класифікацію та її запровадження: Наказ Міністерства Фінансів України №504 від 27.12.2001 // Ориентир. – 2002. – № 3.
128. Про Державний бюджет України на 2006 рік: Закон України № 3235-IV від 20.12.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №9, 10-11. – Ст. 96.
129. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України № 540/97-ВР від 23.09.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №50. - Ст. 302
130. Про державну службу: Закон України № 3723-XII від 16.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №52. - Ст. 490
131. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України № 817/98 від 23.07.1998 // Офіційний вісник України. – 1998. - №30. - Ст. 1119.
132. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України № 1058-IV від 09.07.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №49-50, 51. – Ст. 376.
133. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,