ЗАКОНОПРОЕКТУВАННЯ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Терлецька Інна Станіславівна

УДК 340.134(477)

ЗАКОНОПРОЕКТУВАННЯ В УКРАЇНІ:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

12.00.01. – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Копиленко Олександр Любимович,
член-кореспондент НАН України

Київ – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1
Теоретико-правові аспекти законопроектування в Україні 12

1.1. Поняття, сутність та принципи законопроектування 12

1.2. Нормативно-правове забезпечення законопроектної діяльності 44

Висновки до Розділу 1 68

РОЗДІЛ 2
Законопроектування як визначальний елемент законотворчого процесу в Україні 72

2.1. Система законопроектування як послідовність стадій 72

2.2. Удосконалення законодавчої техніки як визначальна складова розвитку законопроектування 109

Висновки до Розділу 2 130

РОЗДІЛ 3
Шляхи підвищення ефективності законопроектування 134

3.1. Кваліфікація та правова культура законопроектувальників як важливий чинник ефективності законопроектування 134

3.2. Законопроектна діяльність: вимоги забезпечення якості та ефективності законів 156

Висновки до Розділу 3 177

ВИСНОВКИ 181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186

ВСТУП

Актуальність теми. Демократичні перетворення в Україні, масштабність державно-правових реформ, важливість врахування нових процесів і тенденцій, що народжуються у державі, висувають якісно нові вимоги щодо підготовки законодавчих рішень, вдосконалення системи вітчизняного законодавства. Динамічні зміни, що мають місце в усіх сферах суспільного життя України, надають особливої актуальності вивченню процесу створення закону як основного регулятора суспільних відносин.
Зазначене вимагає активізації наукових досліджень процесу та основних напрямів розвитку законотворчої діяльності, на стані якої позначаються особливості перехідного суспільства, що має своїм наслідком інтенсифікацію законотворчості.
Як відомо, теоретичні напрацювання у сфері законотворчого процесу в Україні вітчизняною юридичною наукою характеризуються загальним підходом та обмеженістю системного аналізу його ключових елементів, стрижневим з яких є законопроектування як окремий вид юридичної діяльності та самостійна процедура, що складається з визначеної послідовності стадій, і має визначальний вплив на кінцевий результат законотворчості.
Метою сучасного законопроектування є підвищення якості закону, його наукової обґрунтованості, наближення до потреб життя, забезпечення ефективності впливу законодавчих приписів на соціально-економічний розвиток країни. Тому сьогодні стає актуальним всебічне комплексне дослідження теоретичних та нормативно-правових аспектів законопроектування в єдності його нинішнього стану, принципів, функцій та необхідної модернізації як результату впливу різноманітних соціальних чинників.
Досі законопроектна діяльність у такому контексті не вивчалася.
Окремим загальнотеоретичним та практичним аспектам законопроектування присвячені праці вітчизняних і зарубіжних авторів: С. С. Алексєєва, Л. Ф. Апта, Ю. Г. Арзамасова, Н. В. Артикуци, В. М. Баранова, І. Л. Брауде, Ж.-Л. Бержеля, Дж. Бейтса, Р. К. Бержерона, О. В. Богачової, Н. А. Власенко, О. А. Гаврилова, Т. В. Губаєвої, Ж. О. Дзейко, Т. О. Дідича, О. В. Зайчука, Р. Ієринга, Т. В. Кашаніної, Д. А. Керимова, О. Л. Копиленка, Л. Мадера, Д. А. Монастирського, А. Нашиць, М. П. Недюхи, А. С. Піголкіна, Н. М. Оніщенко, З. О. Погорєлової, П. М. Рабіновича, А. М. Ришелюка, А. О. Селіванова, В. Ф. Сіренка, О. Ф. Скакун, А. Ф. Ткачука, Ю. А. Тихомирова, Д. В. Чухвичева та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної програми відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України «Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності» (реєстраційний № РК 0104U006963).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз теоретико-правових аспектів законопроектування, встановлення тенденцій його розвитку, нормативно-правового, організаційного та наукового забезпечення законопроектної діяльності як окремої системи та стрижневого елементу законотворчого процесу.
Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:
– виявити сутність, зміст, завдання, основні елементи та характеристики, принципи законопроектування;
– здійснити аналіз нормативно-правового регулювання законопроектної діяльності в Україні, особливостей його наукового та організаційного забезпечення;
– дослідити законопроектування як певну процедуру, що має складну структуру з чіткою послідовністю стадій, суб’єктну складову;
– навести раціонально обґрунтовану систему послідовних стадій законопроектування з визначенням конкретних завдань, змісту та особливостей діяльності суб’єктів законопроектування на кожній стадії;
– встановити фактори, що впливають на ефективність законопроектування, сприяють забезпеченню його системності, ціледосягання, утвердженню засад демократичності;
– обґрунтувати критерії оцінки законопроектів на предмет їхньої ефективності;
– сформулювати основні вимоги щодо забезпечення якості законопроектної діяльності.
Об’єктом дослідження є законопроектна діяльність органів державної влади та інших учасників законопроектування в єдності її змістовних, функціональних та ціледосягальних складових.
Предметом дослідження є процес здійснення та вдосконалення законопроектування як системного цілого.
Методи дослідження склала система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечило об’єктивний, всебічний аналіз досліджуваного предмету, достовірність отриманих результатів.
Особлива увага приділена діалектичному методу, використання якого, з урахуванням особливостей нинішнього стану суспільних відносин, дозволило розглянути законопроектування як соціально-правове явище, що змінюється у часі відповідно до реалій повсякденного життя. Зазначене дозволяє розглядати результат законопроектування – проект закону – нормативно-правовим відповідником певному історичному етапу розвитку українського суспільства.
Застосування можливостей системного аналізу, а також історико-правового методу сприяло розгляду законопроектування як процесу в єдності його змістовних і функціональних характеристик, обґрунтуванню динаміки, тенденцій його розвитку.
Системно-структурний метод дозволив, з одного боку, виокремити ознаки, принципи, функції та стадії законопроектування в їхній підпорядкованості завданням досягнення ефективності, а з іншого, – розглянути законопроектування як юридичну категорію.
Структурно-функціональний метод сприяв розгляду результатів законопроектування – проектів законів – в єдності сутності їх елементів, послідовності їх викладу, а також функціонального призначення закону як засобу регулювання суспільних відносин.
Соціологічний метод дозволив забезпечити кореляційну спроможність впливу соціального буття, в тому числі громадської думки, на процес та результати законопроектування, його ефективність.
Мовний метод сприяв розгляду питань відповідності закону вимогам законодавчої техніки, лексичного викладу норми права, її розуміння, інтерпретації та оцінки суб’єктами права.
Порівняльний метод надав змогу дослідити процедурні особливості вітчизняного та зарубіжного законопроектування.
Метод моделювання дозволив підпорядкувати процес законопроектування завданням досягнення його належної якості, ефективності, а також виробити низку рекомендацій.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в українській правовій науці комплексним, системним дослідженням теоретико-правових аспектів законопроектування та шляхів його вдосконалення.
В процесі проведеного дослідження проаналізовано стан законопроектування, обґрунтовані його сутність, структурні елементи, чинники впливу та розвитку, особливості функціонування як окремої системи, запропоновані наукові, нормативно-правові та організаційні заходи подальшого підвищення ефективності законопроектування як визначального елементу законотворчого процесу.
Основними результатами дисертаційного дослідження є:
вперше:
– обґрунтовано сутність законопроектування як системи в єдності її складових;
– запропоновано авторське визначення законопроектування як, з одного боку, окремого виду юридичної діяльності, пов’язаної з підготовкою проектів законів як праворегулюючих актів найвищої юридичної сили; тоді як з іншого – законопроектування постає окремою завершеною юридичною процедурою з чітко визначеними структурою, послідовністю стадій та певних заходів у дослідницько-пізнавальній, техніко-юридичній та офіційно-організаційній сферах, що підпорядковані завданням отримання конкретного результату – законопроекту;
– визначено конкретні шляхи системного вдосконалення нормативного регулювання законопроектної діяльності, сформульовано висновок про нагальну необхідність прийняття низки законодавчих актів;
– встановлено, що законопроектування можна розглядати як безперервну, цілепідпорядковану, завершену діяльність уповноважених суб’єктів, що здійснюється в певній послідовності відповідно до визначених стадій та підстадій;
– обґрунтовано сутність стадій формування ідеї закону, прогнозування, планування, розробки та експертизи законопроектів, а також доцільність усталеного комплексу дій, характерного для кожної з означених стадій;
– розкрито актуальність вироблення концептуальних основ законопроектної діяльності, зокрема, підготовки Державної концепції розвитку законопроектування в Україні;
– запропоновано розробку та запровадження «Тезаурусу національного законодавства»;
– обґрунтовано необхідність визнання окремої професії законопроектувальника та її внесення до Класифікатора професій;
удосконалено:
– окремі теоретико-правові аспекти законопроектування щодо його характеристики як самостійного виду юридичної діяльності, що має власні цілі і завдання в їх підпорядкуванні загальній меті законотворчого процесу;
– пізнавально-логічні та нормативно-структурні вимоги та правила законодавчої техніки;
дістали подальшого розвитку:
– визначення та систематизація вимог щодо забезпечення якості та ефективності закону в процесі здійснення законопроектної діяльності;
– змістовні характеристики принципів законопроектування;
– доцільність запровадження громадських експертиз ідей, концепцій законопроектів, планів законопроектних робіт;
– визначення необхідності вироблення методики проведення наукової експертизи концепції закону, розробка критеріїв визначення її впливу на ефективність майбутнього закону;
– теоретико-методологічні та методичні питання виявлення та систематизації законотворчих помилок;
– питання визначення належного рівня кваліфікації та правової культури учасників професійної законопроектної діяльності;
– питання системного забезпечення ефективності законопроектування.
Практичне значення одержаних результатів.
У науково-дослідницькій сфері – висновки проведеного дослідження доповнюють і розвивають основні теоретичні положення з питань законопроектної діяльності, формуючи нову вихідну базу подальших наукових досліджень.
У правотворчості – висновки та положення дисертаційної роботи можуть бути покладені в основу системної нормативної регламентації законопроектної процедури, при підготовці законів та інших нормативно-правових актів, або змін до них, що регулюють питання законопроектування.
В освітній діяльності – положення і висновки дисертації можуть бути використані для підвищення рівня фахової підготовки, правової культури учасників законопроектної діяльності, при розробці та викладанні спеціальних курсів, лекцій з підвищення кваліфікації законотворців, а також при підготовці навчальних програм, посібників та підручників.
У діяльності суб’єктів законотворчості – рекомендації та положення дисертаційного дослідження можуть стати основою оптимізації їх скоординованої роботи з підготовки законопроектів.
Особистий внесок здобувача. Наукове дослідження теоретико-правових аспектів законопроектування як окремої наукової проблеми виконано дисертантом самостійно. Теоретичні положення та висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора у сфері теорії та практики законотворчої діяльності, аналізу відповідної вітчизняної та зарубіжної юридичної літератури, а також нормативно-правової бази, що регулює окремі питання підготовки законопроектів.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні положення дисертації були використані при розробці нормативно-правових актів, обґрунтуванні концепцій, підготовці методичних рекомендацій, викладені на науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, у науково-методичних виданнях та наукових статтях.
Результати дослідження знайшли застосування в процесі підготовки нормативно-правових актів, концепцій, методичних рекомендацій, зокрема: проекту Закону України «Про нормативно-правові акти» (1997); проекту Концепції державної правової політики у галузі прав людини (1998); «Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки», схвалених постановою колегії Міністерства юстиції України 27.11.2000 р. № 41; «Методичних рекомендацій щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів», схвалених постановою колегії Міністерства юстиції України 27.11.2000 р. № 41.
Основні положення дисертації доповідались у виступах на:
міжнародних науково-практичних конференціях: «Нормотворчий процес в країні, яка керується принципом верховенства права» (м. Київ, 19–20 жовтня 2000 року); «Оцінка ефективності законодавства» (м. Київ, 29–30 березня 2001 року); «Проблеми теорії і практики законотворчості в контексті пріоритетів формування громадянського суспільства» (м. Київ, 19 грудня 2005 року);
міжнародних науково-практичних та методологічних семінарах: «Питання техніки нормопроектування в процесі наближення національного законодавства до норм європейського права» (м. Київ, 13–15 березня 2000 року); «Етика нормотворчості» (м. Київ, 12–13 листопада 2001 року); «Верховенство права: нормотворчість органів місцевого самоврядування» (м. Київ, 14 грудня 2005 року); «Питання нормотворчості органів місцевого самоврядування» (м. Київ, 27 жовтня 2010 року); «Законотворчість та міжнародні зобов’язання України» (м. Київ, 25 листопада 2010 року);
круглому столі «Проблеми та шляхи вдосконалення законотворчого процесу в Україні» (м. Київ, 4 лютого 2011 року).
Окремі положення дисертації використані як складові навчального курсу лекцій і практичних занять «Законотворчість» в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.
Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти науково-практичних та методичних виданнях серій «Бібліотека української школи нормопроектувальників» та «Бібліотека Української школи законотворчості», були використані при підготовці довідкових видань «Законотворча діяльність. Словник термінів і понять», «Законотворчість. Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права», монографії «Законопроектування» та навчального посібника «Курс лекцій з питань законотворчості».
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел, до якого ввійшли 286 найменувань, що викладені на 29 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з яких 185 сторінок основного тексту.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Законопроектування як стрижневий елемент законотворчого процесу, що підпорядковується його загальній меті та має визначальний вплив на ефективність, є окремою системою з власними цілями та завданнями, яка відтворює специфічну діяльність уповноважених суб’єктів, спрямовану на отримання конкретного результату. Дослідження теоретико-правових аспектів системи законопроектування у єдності її складових дало можливість визначити її сутність як окремого виду юридичної діяльності, що пов’язана з підготовкою проектів законів як праворегулюючих актів найвищої юридичної сили. З іншого боку законопроектування постає завершеною юридичною процедурою з чітко визначеною послідовністю стадій та низкою заходів дослідницько-пізнавального, техніко-юридичного та офіційно-організаційного спрямування в їхній підпорядкованості завданням отримання конкретного результату – законопроекту.
2. Головна мета законопроектування полягає в удосконаленні закону як складової системи вітчизняного законодавства, а також у забезпеченні ефективності законотворчого процесу в цілому. Його основні завдання щодо створення якісних за змістом та досконалих за формою проектів законодавчих актів знаходять конкретизацію в низці дослідницьких заходів: забезпеченні додержання загальноправових та спеціальних принципів; моделюванні можливого стану суспільних відносин, виходячи з компонентного складу правової системи; підвищенні наукового рівня законопроектних розробок, який унеможливив би появу колізій в законодавстві, а також забезпечував гармонійне входження нового закону до чинної системи законодавства; експертній верифікації підготовленого законопроекту; запровадженні єдиних вимог щодо якості та ефективності законів на всіх стадіях їх розробки, стандартизованих правил законодавчої техніки та їх додержанні при підготовці законопроектів; забезпеченні скоординованої діяльності всіх учасників законопроектування, підвищенні професійного, наукового та фахового рівня кадрового складу відповідних робочих груп; врахуванні громадської думки; постійному моніторингу ефективності підготовки законів з метою своєчасного вдосконалення цього процесу відповідно до досягнень юридичної науки та потреб держави.
3. Теоретико-методологічною базою, своєрідним фундаментом законопроектної діяльності є її принципи, що визначають сутність та напрями вдосконалення законопроектування, та можуть розглядатися у контексті вивчення характеристик, притаманних системі загальноправових принципів, принципів правової держави та похідних від них принципів закону та законодавства, правотворчості, законотворчості та законодавчої техніки. Уявляється доцільним перелік принципів законопроектування доповнити принципом пакетної підготовки законопроектів, який визначає необхідність комплексного вирішення неврегульованих питань тієї чи іншої сфери суспільних відносин.
4. Чинне нормативне-правове забезпечення окремих аспектів законопроектування, що не відповідає завданням сьогодення, може бути раціоналізоване з позицій системного розв’язання проблем, що виникають під час процесу створення законів, формування єдиного уніфікованого підходу до системи законопроектування як процедури з чітко встановленими стадіями, з наданням їй ознак упорядкованості, послідовності та організаційної визначеності, забезпечення скоординованої діяльності всіх учасників законопроектної діяльності, що уявляється доцільним відтворити у законах «Про нормативно-правові акти» та «Про закони і законотворчу діяльність». Зазначені закони, серед іншого, мають передбачати стандартизовані вимоги та правила законодавчої техніки. Назву проекту закону «Про закони і законодавчу діяльність» доцільно скорегувати означеним вище способом з огляду на трактування законодавчої діяльності як комплексу стадій з розгляду та прийняття законів, що виключає законопроектну процедуру. Правове унормування концептуальних основ законопроектної діяльності може бути забезпечене шляхом підготовки Державної концепції розвитку законопроектування в Україні.
5. Законопроектування є самостійною, завершеною процедурою, яка реалізується послідовно (постадійно) та характеризується внутрішнім розвитком в його підпорядкуванні завданням досягнення кінцевої мети. Законопроектування має складну структуру, поділяється на стадії та підстадії. Запровадження науково обґрунтованої системи послідовних стадій законопроектування як раціональної моделі, визначення змісту та конкретних завдань діяльності суб’єктів законопроектування на кожній із зазначених стадій є умовою вдосконалення механізму підготовки законів. Стадіями та підстадіями законопроектування, як доводить автор, є: формування ідеї закону; прогнозування законопроектування; планування законопроектування; підготовка проекту закону (організаційно-технічне забезпечення створення та діяльності робочої групи; підготовка концепції закону; розробка законопроекту; погодження законопроекту з зацікавленими органами); експертиза законопроекту.
6. Демократичність та відкритість законопроектної діяльності пов’язується з запровадженням практики проведення консультацій з громадськістю та громадських експертиз як уже підготовлених проектів законів, так і ідеї закону чи комплексного законодавчого регулювання, планів законопроектних робіт та концепцій законів, що передбачає здійснення відповідних заходів з оприлюднення проміжних результатів, врахування громадської думки на кожній законопроектній стадії.
7. Однією з важливих умов ефективного законопроектування є вдосконалення роботи з підготовки концепції закону як його оптимальної моделі, що передбачає вироблення та нормативне затвердження наукових критеріїв, методики проведення експертизи якості концепції закону, перетворення ідей концепції у нормативні приписи закону.
8. Практика підвищення якості законопроектів шляхом проведення їх експертизи передбачає: унормування статусу експертних висновків, встановлення вичерпних правил здійснення експертизи; оцінювання проекту закону засобами спеціальних правових та інших науково-фахових експертиз; нормативне врегулювання видів експертиз (у цьому зв’язку уявляється доцільним, у тому числі, прийняти закон «Про кримінологічну експертизу»), проведення обов'язкового розширеного експертного аналізу законопроектів; законодавче закріплення питань проведення незалежної експертизи – науково-фахової, громадської тощо; створення при державних органах як ключових суб’єктах законопроектної діяльності постійно діючих груп наукових експертів-консультантів; вдосконалення кадрового та матеріально-технічного потенціалу офіційної експертної діяльності; створення універсального довідника для перевірки законопроектів.
9. Здійснена уніфікація структури законодавчої техніки, яка представлена у дослідженні пізнавально-логічними та нормативно-структурними вимогами, має стати важливим чинником її стандартизації та нормативного закріплення, забезпечить у подальшому стабільність законодавчого акта. Практика застосування вимог та правил законодавчої техніки має бути забезпечена постійною роботою з виявлення та систематизації законотворчих помилок, які можуть бути класифіковані за загальноправовою (юридичною), пізнавально-логічною, нормативно-структурною та лінгвістичною сферами. Забезпеченню ефективності законопроектної діяльності сприятиме видання періодичних інформаційних збірок на допомогу законотворцям, які б містили аналіз чинного законодавства на предмет його відповідності вимогам законодавчої техніки, а також систематизацію даних про типові помилки при законопроектуванні. У зв’язку з необхідністю наукового обґрунтування термінологічного апарату законопроектів, виключення багатозначності тлумачення однакових термінів, виникає необхідність розробки «Тезауруса національного законодавства».
10. Становлення сучасної розвинутої системи навчання та підвищення кваліфікації у сфері законопроектування як окремої професійної діяльності потребує: внесення законопроектування до Класифікатора професій; визначення державних стандартів освіти та підготовки фахівців за спеціальністю законопроектування; вироблення теоретико-методологічного обґрунтування змісту та принципів законопроектування як навчальної дисципліни, розробки відповідного навчального комплексу (концепції та навчальної програми) для відповідних освітніх закладів; підготовки серії підручників та методичних рекомендацій; поширення досвіду єдиної на сьогодні навчально-методичної структури, що забезпечує підготовку кадрів для законопроектної діяльності, – Української школи законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.
11. Комплексні вимоги до забезпечення якості та ефективності майбутніх законів на етапі їх розробки, крім проведення заходів за всіма встановленими стадіями законопроектування, а також додержання правил законодавчої техніки, як доводить дисертант, передбачають: відповідність законопроектування офіційній стратегії законодавчої політики; розвиток концептуальних основ законопроектної діяльності; вдосконалення наукового підґрунтя кожної законопроектної стадії (централізована координація планів наукових досліджень з планами законопроектних робіт; встановлення обов’язковості проведення незалежної наукової експертизи законопроектів, їх концепцій, а також планів законопідготовчих робіт тощо).
12. Подальше вдосконалення законопроектування пов’язується, як стверджується в дисертації, з уточненням критеріїв та методики єдиної системи моніторингу стану законопроектних робіт на різних стадіях; підготовкою методики проведення оцінки потенційної ефективності законопроектів; розробкою та запровадженням експериментальних законодавчих програм; створенням оптимальної моделі законопроектування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Теория государства и права: Учебник для вузов / М. И. Абдулаев. – СПб. : Питер, 2003. – 397 с.
2. Александров А. Принципы уголовного судопроизводства / А. Александров // Известия вузов. Правоведение. – 2003. – № 5. – С. 162–179.
3. Алексеев С. С. Как готовить закон? / С. С. Алексеев // Известия. – 1992. – 14 декабря.
4. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1981.- Т. 1. – 361 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1981. – Т. 2. – 267 с.
6. Апт Л. Ф. Правовые дефиниции в законодательстве / Л. Ф. Апт // Проблемы юридической техники: Сб. статей / Под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород, 2000. – С. 301–316.
7. Арзамасов Ю.Г. Мониторинг в правотворчестве: теория и методология / Ю. Г. Арзамасов, Я. Е. Наконечный. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2009. – 196 с.
8. Артикуца Н. В. Мова права і юридична термінологія: Навч. пос. / Н. В. Артикуца. – К. : Стилос, 2004. – 277 с.
9. Бабкіна О. В. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посіб. / О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2004. – 144 с.
10. Баранов В. М. Идея законопроекта: сущность, практическая ценность, технико-юридическое оформление / В. М. Баранов // Журнал российского права. – 2008. – № 2. – С. 9–17.
11. Баранов В. М. Идея и концепция законопроекта: некоторые содержательные и технико-юридические проблемы взаимосвязи / В. М. Баранов // Научные труды РАЮН: В 3-х томах. – М. : Юрист, 2008. – Вып. 8. – Т. 1. – С. 641–651.
12. Баранов В. М. Концепция законопроекта / В. М. Баранов. – Нижний Новгород, 2003. – 175 с.
13. Баранов П. П. Логика для юристов / П. П. Баранов, В. И. Курбатов. – Ростов н/Д : РЮИ МВД России, 2003. – 624 c.
14. Бачило И. Л. О методологи и юридической технике законотворчества / И. Л. Бачило // Государство и право. – 2006. – № 6. – С. 14–23.
15. Бейтс Т. Ст. Дж. Н. Законопроектування для користувачів законодавства / Т. Ст. Дж. Н. Гейтс // Нариси з законопроектування / Під ред. Р. Бержерона. – Оттава, 1999. – С. 81–113.
16. Бержель Ж.-Л. Про деякі засоби нормативного вираження / Жан-Луі Бержель // Нариси з законопроектування / Під ред. Р. Бержерона. – Оттава, 1999. – С. 263 -279.
17. Бержерон Р. К. Правила нормопроектування = Regles de redaction legislative. – 1999. – 101 с.
18. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. О. Биля. Х., 2004. – 21 с.
19. Бобровник С. В. Соціальна та юридична ефективність законодавства / С. В. Бобровник, Н. М. Онищенко // Законодавство: проблеми ефективності. – К. : Наукова думка, 1995. – С. 13–27.
20. Богачов С. В. Теоретико-правові засади правової освіти населення в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. / С. В. Богачов. – К., 2010. – 227 с.
21. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні / О. В. Богачова, О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко. – К.: Реферат, 2006. – 424 с.
22. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. / О. В. Богачова. – К., 2006. – 213 с.
23. Брауде И. Л. Очерки законодательной техники / И. Л. Брауде. – М.: Госюриздат, 1958. – 215 с.
24. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь. Современная версия / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – М. : Эксмо, 2005. – 672 с.
25. Бутенко В. Поняття та сутність правової експертизи юридичних документів / В. Бутенко // Юридична Україна. – 2009. – № 6. – С. 4–9.
26. Бюджетний кодекс України № 2456-VI від 08.07.2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 59. – Ст. 2047.
27. Василевич Г. А. Конституционные аспекты субординации источников права / Г. А. Василевич // Конституционное и муниципальное право. –2006. – № 2. – С. 2–6.
28. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Ю. А. Ведєрніков, В. С. Грекул. – 4-е вид., перероб. і допов. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 224 с.
29. Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов / А. Б. Венгеров. – 3-е изд. – М. : Юриспруденция, 1999. – 376 с.
30. Вишневский А. Ф. Общая теория государства и права: Учеб. пособие / А. Ф. Вишневский, Н. А. Горбаток, В. А. Кучинский; под общ. ред. проф. В. А. Кучинского. – 2-е изд., доп. – Мн. : Амалфея, 2004. – 688 с.
31. Власенко Н. А. Законодательная технология (Теория. Опыт. Правила): Уч. пос. / Н. А. Власенко. – Иркутск : Восточно-Сибирская издательская компания, 2001. – 144 с.
32. Власенко Н. А. Основы законодательной техники. Практическое руководство / Н. А. Власенко. – Иркутск : Норма плюс, 1995. – 56 с.
33. Власенко Н. А. Основы теории юридических документов / Н. А. Власенко, С. В. Стародубцев. – М. : ГОУ ВПО РАП, 2006. – 88 с.
34. Власенко Н. А. Язык права / Н. А. Власенко. – Иркутск : Восточно-Сибирское книжное изд-во, 1997. – 176 с.
35. Власов В. И. Теория государства и права: Учебник для высших юридических учебных заведений и факультетов / В. И. Власов. – Ростов н/Д : Феникс, 2002. – 512 с.
36. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
37. Всемирная энциклопедия: Философия / Гл. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М. : АСТ; Современный литератор, 2001. – 1312 с.
38. Гаврилов О. А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование / О. А. Гаврилов. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1993. – 128 с.
39. Гаврилюк Р. Законодавчі дефініції у праві: логіко-гносеологічні, політико-юридичні, морально-психологічні та практичні проблеми / Р. Гаврилюк // За матеріалами міжнародного круглого столу (21–23 вересня 2006 р.) на юридичному факультеті Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича // Право України. – 2006. – № 11. – С. 153–157.
40. Голодный М. А. Организация и процедура законотворчества в первые годы Советской власти на Украине (1917–1925 гг.) : дис. … канд. юрид. наук : 12.710. – К., 1971. – 272 с.
41. Григонис Э. П. Теория государства и права: Курс лекций / Э. П. Григонис. – СПб. : Питер, 2002. – 320 с.
42. Гринюк Р. Поняття законності та її вплив на процес розбудови правової держави / Р. Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2003. – № 1(9). – С. 3–9.
43. Гринюк Р. Принцип верховенства права: теоретико-правові проблеми визначення / Р. Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2002. – № 2(8). – С. 5–9.
44. Грищенко А. В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. В. Грищенко. – К., 2002. – 20 с.
45. Губаева Т. В. Лингвистические правила законодательной техники / Т. В. Губаева, А. С. Пиголкин // Проблемы юридической техники: Сб. ст. / Под ред. В. М. Баранова. – Нижний Новгород, 2000. – 326 с.
46. Губаева Т. В. Язык и право / Т. В. Губаева. – М.: НОРМА, 2003. – 160 с.
47. Гураленко Н. Філософія закону / Н. Гураленко // Юридична Україна. – 2008. – № 3. – С. 7–12.
48. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) : Навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. – 2-ге вид., перероб. – К. : Знання, 2006. – 487 с.
49. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. / В. И. Даль. – М. : Русский язык, 1980. – Т. 3 : П. – 552 с.
50. Дашковська О. Гендерна експертиза законодавства: методологічні проблеми / О. Дашковська // Вісник Академії правових наук. – 2006. – № 4. – С. 219–225.
51. Дёмин А. В. Теория государства и права: Курс лекций / А. В. Дёмин. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 184 с. – (Серия «Высшее образование»).
52. Демин В. Н. Принцип как форма научного познания / В. Н. Демин. – М. : Изд-во МГУ, 1976. – 44 с.
53. Демків Р. Розвиток принципів правового регулювання в умовах розбудови правової держави / Р. Демків // Юридична Україна. – 2006. -№ 8. – С. 19–22.
54. Деякі питання поліпшення організації законопроектної діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України № 263 від 04.03.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 9. – Ст. 535.
55. Дзейко Ж. О. Законодавча техніка в Україні: історико-теоретичне дослідження : Монографія / Ж. О. Дзейко. – К. : Видавничо-поліграфічний центр „Київський ун-тет”, 2007. – 360 с.
56. Дзейко Ж. О. Помилки при застосуванні правил і засобів законодавчої техніки / Ж. О. Дейко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 10 (60). – С. 23–35.
57. Дзейко Ж. О. Правила побудови переліків при створенні та систематизації законів / Ж. О. Дзейко // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 51–54.
58. Дзейко Ж. О. Проблеми формулювання правил і засобів законодавчої техніки в Регламенті Верховної Ради України та шляхи їх вирішення / Ж. О. Дейко // Держава і право. – 2006. – № 34. – С. 24–28.
59. Дзейко Ж. Сучасний стан та тенденції розвитку законодавчої техніки в Україні: теоретичні аспекти / Ж. Дзейко // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – Вип. 42. – С. 27–34.
60. Дідич Т. Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування / Т. Дідич // Право України. – 2009. – № 11. – С. 170–174.
61. Дідич Т. О. Нормопроектування: теоретико-правовий аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Т. О. Дідич. – К., 2006. – 215 с.
62. Дідич Т. О. Розвиток нормопроектування в умовах перехідного періоду становлення державно-правових інституцій (теоретико-правовий аспект) / Т. О. Дідич // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 4. – С. 240–243.
63. Дутка Г. Предмет закону / Г. Дутка // Право України. – 2001. – № 4. – С. 98–101.
64. Дюрягин И. Я. Правотворчество в советском государстве / И. Я. Дюрягин. – М. : Юридическая литература, 1974. – 319 с.
65. Євграфова Є. Деякі питання використання результатів юридичної науки у правовій сфері / Є. Євграфова // Юридична України. – 2010. – № 4. – С. 16–22.
66. Жени Фр. Законодательная техника въ современныхъ гражданско-правовыхъ кодификаціяхъ / Фр. Жени // Журналъ Министерства Юстиціъ. – 1906. – № 8. – С. 129.
67. Жукевич І. Явні та неявні принципи права: поняття, ознаки та особливості / І. Жукевич // Юридична Україна. – 2009. – № 11.– С. 10–16.
68. Загальна теорія держави і права: (Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів) / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; за ред.: М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
69. Заєць А. П. Роль Міністерства юстиції України в законотворчій діяльності / А. П. Заєць // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 1. – С. 20–36.
70. Зайцев Ю. Є. Автентичність правового тексту та проблеми його термінологічно-мовного оформлення (на матеріалі Цивільного кодексу України) / Ю. Є. Зайцев // Українське право. – 1997. – Число 3. – С. 99–110.
71. Закалюк А. П. Про запровадження в Україні кримінологічної експертизи / А. П. Закалюк // Право України. – 1999. – № 7. – С. 100–104.
72. Закалюк А. П. Про правове регулювання та порядок проведення кримінологічної експертизи проектів законодавчих актів // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць Наук.-дослід. ін-ту проблем злочинності. – Х., 1998. – С. 96–124.
73. Закон: создание и толкование / Под ред. А. С. Пиголкина. – М. : Спарк, 1998. – 283 с.
74. Законодавство: проблеми ефективності / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов, В. Н. Денисов, В. Ф. Сіренко, Я. М. Шевченко; Ін-т. держави і права НАН України. – К. : Наукова думка, 1995. – 231 с.
75. Законодавча діяльність в Україні: стан, пріоритети, шляхи вдосконалення (за матеріалами Верховної Ради України четвертого і п’ятого скликань) / За заг. ред. В. М. Литвина. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2007. – 736 с.
76. Законодательная техника: Науч.-практ. пособие / Л. Ф. Апт, Н. А. Власенко, В. Б. Исаков и др.; под ред. Ю. А. Тихомирова; Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при правительстве РФ. – М. : Городец, 2000. – 272 с.
77. Законознавство: Навч. посібник / О. Л. Копиленко, О. В. Богачова, С. В. Богачов; Інститут законодавства Верховної Ради України. – К. : Реферат, 2010. – 128 с.
78. Законопроектування / Авт.: О. Л. Копиленко, О. В. Богачова, І. С. Терлецька та ін.; за ред.: О. Л. Копиленка, О. В. Богачової. – К. : Реферат, 2010. – 176 с.
79. Законотворча діяльність: словник термінів і понять / За ред. В. М. Литвина. – К. : Парламентське вид-во, 2004. – 344 с.
80. Законотворчість / Укл.: І. С. Терлецька, А. В. Поповська, О. П. Маруженко; ред. кол. : О. В. Богачова, В. О. Зайчук (голова), О. Л. Копиленко, Е. Р. Рахімкулов; Інститут законодавства Верховної Ради України; Програма сприяння парламенту України. – К.: Видавництво «Заповіт», 2004. – Вип. 1. – 74 с. – (Бібліотека Української школи законотворчості).
81. Законотворчість. Конституційні засади законотворчої діяльності / Упорядн. : О. В. Богачова, О. П. Маруженко, І. С. Терлецька та ін.; ред. кол. : О. В. Богачова, В. О. Зайчук (голова), О. Л. Копиленко, С. В. Шевчук. – К. : Парламентське вид-во, 2005. – Вип. 2. – 162 с. – (Бібліотека Української школи законотворчості).
82. Законотворчість. Суспільство. Людина : Інформаційний збірник з питань чинного законодавства / О. В. Богачова, С. П. Бритченко, І. П. Лавринчук; ред. рада : О. Л. Копиленко, О. В. Богачова, С. В. Шевчук. – К. : Реферат, 2005. – Вип. 1. – 92 с. – (Бібліотека Української школи законотворчості).
83. Законотворчість: Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права / Авт. – упор. : О. В. Богачова, О. Л. Копиленко, І. С. Терлецька та ін.; ред. кол. : В. О. Зайчук, О. Л. Копиленко, Йоганнес Пост та ін.; Інститут законодавства Верховної Ради України; Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства (UEPLAC). – К. : ТОВ «АТОПОЛ інк», 2005. – 160 с. – (Бібліотека Української школи законотворчості).
84. Захарова В. И. Общественная экспертиза законопроектов (социологический анализ) : автореф. дис. …канд. социолог. наук : 22.00.04 / В. И. Захарова. – М., 2005. – 22 с.
85. Иванов Р. Л. О понятии принципов права / Р. Л. Іванов // Вестник Омского университета. – 1996. – Вып. 2. – С. 115–118.
86. Иеринг, Рудольф фон. Юридическая техника / Рудольф фон Иеринг; пер. с нем. – М.: Статут, 2008. – 231 с.
87. Исаков В. Подготовка и принятие законов в правовом государстве / В. Исаков // Российская юстиция. – l997. – № 7. – С. 12–16.
88. Канони професійної етики юристів України // Спілка юристів України: Інформаційний бюлетень. – 2000. – № 1(8). – С. 25–29.
89. Каратеев П. Ю. Правовое закрепление правил законодательной техники на современном этапе / П. Ю. Каратеев // Юридические науки. – 2006. – № 4 (20). – С. 29–34.
90. Картухин В. Ю. Использование правил юридической техники в правотворчестве субъектов РФ / В. Ю. Картухин [Электронный ресурс] // Совр. Юриспруденция : Актуальные вопр. рос. права. – 2007. – № 1. – Режим доступа : http://pravovedenie.com/1/5.php
91. Кашанина Т. В. Юридическая техника / Т. В. Кашанина. – М.: Эксмо, 2007. – 512 с.
92. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: Підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
93. Кененов А. А. Логические основы законотворческого процесса / А. А. Кененов, Г. Т. Чернобель // Правоведение. – 1991. – № 6. – С. 21–29.
94. Керимов Д. А. Законодательная техника: Научно-методическое и учебное пособие / Д. А. Керимов. – М. : Норма, 2000. – 127 с.
95. Керимов Д. А. Кодификация и законодательная техника / Д. А. Керимов. – М. : Госюриздат, 1962. – 104 с.
96. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества / Д. А. Керимов. – М. : Юридическая литература, 1991. – 160 с.
97. Коваль І. Експертиза нормативно-правових актів та їх проектів на відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини / І. Коваль // Право України. – 2009. – № 1. – С. 47–50.
98. Коваль О. Поняття та основний зміст принципів права України / О. Коваль // Адвокат. – 2005. – № 7. – С. 25–29.
99. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. Вопросы теории / Д. А. Ковачев. – М., 1977. – 113 с.
100. Козюбра М. І. Принцип верховенства права і права людини / М. І. Козюбра // Права людини і правова держава (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доповідей та наук. повідомлень / За ред. проф. М. І. Панова. – Х. : НЮА України, 1998. – С. 47–49.
101. Козюбра М. І. Тенденції розвитку джерел права України в контексті європейських правоінтеграційних процесів / М. І. Козюбра // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. – 2004. – Т. 26. – С. 3–9.
102. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / А.М. Колодій. – К., 1998. – 391 с.
103. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / А. М. Колодій. – К., 1999. – 36 с.
104. Колодій А. М. Принципи права України: монографія / А. М. Колодій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
105. Комаров С. А. Общая теория государства и права : Учебник / С. А. Комаров. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юрайт, 1997. – 416 с.
106. Комаров С. А. Теория государства и права: учебно-методическое пособие. Краткий учебник для вузов / С. А. Комаров, А. В. Малько. – М. : Норма, 2004. – 448с.
107. Конституційне право України / За ред.: В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К. : Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
108. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
109. Копиленко О. Л. Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення / О. Л. Копиленко, О. В. Богачова // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2010. – № 1. – С. 5–14.
110. Копиленко О. Л. Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення : Кол. монографія у 2-х ч. / О. Л. Копиленко, О. В. Богачова; Інститут законодавства Верховної Ради України. – К. : Реферат, 2010. – 696 с.
111. Копиленко О. Л. Законотворчість і законознавство: Хрестоматія / Авт.-упорядн. : О. Л. Копиленко, О. В. Богачова. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2011. – 960 с.
112. Косович В. М. Оціночні поняття як засіб юридичної техніки : Монографія / В. М. Косович. – Львів : Тріада-плюс, 2010. – 212 с.
113. Косович В. Оціночні поняття як джерело і форма права / В Косович // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 40. – С. 52–59.
114. Котелевская И. В. Закон и подзаконный акт / И. В. Котелевская // Журнал российского права. – 2000. – № 2. – С. 34–40.
115. Кравцов А. Поняття та сутність принципів сучасного адміністративного права України / Антон Кравцов // Юридична Україна. – 2008. – № 10. – С. 14–18.
116. Красницька А. В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування : Посібник / А. В. Красницька. – 2-е вид., допов. і переробл. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 527 с.
117. Крусс В. И. Конституционные горизонты современной юридической техники. Конкретизация законодательства как технико-юридический прием нормотворческой, интерпретационной, правоприменительной практики. Материалы международного симпозиума (Геленджик, 27–28 сентября 2007 г.) / Под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород: Нижегородская академия МВД России, 2008. – 1134 с. / В. И. Крусс // Государство и право. – 2009. – № 2. – С. 116–119.
118. Кудрявцев В. Н. О правопонимании и законности / В. Н. Кудрявцев // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 25–28
119. Кузьменко О. В. Процесуальні категорії адміністративного права: монографія / О. В. Кузьменко; НАВСУ. – Львів: Львівська книжкова фабрика «Атлас», 2004. – 232 с..
120. Курс лекцій з питань законотворчості: Навчальний посібник / Авт.: О. Л. Копиленко, О. В. Богачова, І. С. Терлецька та ін.; за ред. О. Л. Копиленка, О. В. Богачової. – К.: «МП Леся», 2011. – 456 с.
121. Лазарев В. В. Теория государства и права: Учебник для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Спарк, 2000. – 511 с.
122. Лапаева В. В. Эффективность закона и методы её изучения / В. В. Лапаева // Эффективность закона (методология и конкретные исследования) / Отв. ред.: В. М. Сырых, Ю. А. Тихомиров. – М.: Юридическая литература, 1997. – С. 30–52.
123. Лебедев В. А. Теория государства и права : Конспект лекций. Учебное пособие / В. А. Лебедев, Е. А. Маркина. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – 215 с.
124. Лисенков С. Л. Принципи права та їх відображення в Конституції України / С. Л. Лисенков, О. А. Коваль // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С. 18–23.
125. Лисюткин А. Б. Юридическая техника и правовые ошибки / А. Б. Лисюткин // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 22–28.
126. Луць Л. А. Загальна теорія держави і права: навч.-метод. посіб. (за кредитно-модульною системою) / Л. А. Луць. – К. : Атіка, 2007. – 412 с.
127. Мадер Л. Законодательная процедура и качество законодательства. Очерки методологии законотворчества / Луизус Мадер // Материалы первого конгресса европейской ассоциации содействия законодательству (Бельгия; 9–11 сентября 1993 г.). – С. 52–58.
128. Маєвська К. Сутність поняття «верховенство права» – форма чи дух закону? / К. Маєвська // Юридичний журнал. – 2007. – 7–8(61). – С. 77–79.
129. Малько А. В. Теория государства и права: Учебник / А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2004. – 304 с.
130. Мамутов В. Повніше використовувати техніко-юридичні засоби удосконалення законодавства / В. Мамутов // Право України. – 2008. – № 2. – С. 3–8.
131. Матвєєва Ю. І. Деякі питання методики оцінки ефективності законодавства / Ю. І. Матвєєва // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки.– 2005. – Т. 38. – С. 52–56.
132. Матвєєва Ю. І. Соціальна ефективність правових норм / Ю. І. Матвєєва // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. – 2006. – Т. 53. – С. 31–35.
133. Матузов Н. И. Теория государства и права: Учебник / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2004. – 512 с.
134. Мельник О. М. Правове регулювання та шляхи підвищення його ефективності: автореф. дис. … юрид. наук : 12.00.01 / О.М. Мельник. – К., 2004. – 20 с.
135. Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і основних свобод людини: схвалені Постановою колегії Міністерства юстиції України № 40 від 21.11.2000 р. // Нормотворча діяльність: Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій – К. : Міністерство юстиції України, 2001. – С. 241–285.
136. Методичні рекомендації щодо здійснення експертизи нормативно-правових актів (їх проектів) на відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: затверджені Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини 15.08.2006 р., із змінами, внесеними 22.01.2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi.
137. Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів: схвалені Постановою колегії Міністерства юстиції України № 41 від 21.11.2000 р. // Нормотворча діяльність: Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій – К. : Міністерство юстиції України, 2001. – С. 231–240.
138. Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки: схвалені Постановою колегії Міністерства юстиції України № 41 від 21.11.2000 р. // Нормотворча діяльність: Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій – К.: Міністерство юстиції України, 2001. – С. 219–230.
139. Методологія проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів: затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1346 від 08.12.2009 р. // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 235.
140. Михалюк С. Актуальні проблеми законотворчості в Україні / С. Михалюк // Зб. наукових праць Національної академії управління при Президентові України. – 2006. – Вип. 6. – С. 216–217.
141. Монастирський Д. А. Концептуальний підхід до нормотворчості як елемент стабільності системи нормативно-правових актів / Д. А. Монастирський // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2005. – Вип. 4 (16). – С. 31–41.
142. Монастирський Д. А. Поняття та природа стабільності закону / Д. А. Монастирський // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. –2005. – Вип. 1–2. – С. 61–65.
143. Монастирський Д. Роль законодавчої техніки у забезпеченні стабільності майбутнього закону / Денис Монастирський // Юридична Україна. – 2006. – № 2. – С. 19–25.
144. Мухаев Р. Т. Теория государства и права: Учебник для вузов / Р. Т. Мухаев. – М. : «ПРИОР», 2001. – 464 с.
145. Надеев Р. К. Правовая экспертиза законопроектов в Государственной Думе : Учеб. пособие / Р. К. Надеев. – М. : Изд-во МГУ, 2005. – 80 с.
146. Надеев Р. К. Правовое обеспечение законопроектной деятельности Государственной Думы / Р. К. Надеев. – М. : Издание Государственной Думы, 1997. – 75 с.
147. Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательная техника / А. Нашиц. – М. : Прогресс, 1974. – 256 с.
148. Недюха М. П. Правова ідеологія як засіб систематизації законодавства / М. П. Недюха // Актуальні питання кодифікації законодавства України: Наукове видання / За заг. ред. В. О. Зайчука. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2009. – Вип.1. – С. 23–35.
149. Недюха М. П. Правова культура як поняття юридичної науки / М. П. Недюха // Актуальні проблеми права: Матеріали Регіональної науково-практичної конф. Полтавського інституту економіки і права та Відкритого Міжн. ун-ту розвитку людини «Україна» (16 травня 2007 р.) – Полтава : ПІЕП, 2007. – С. 45–50.
150. Недюха М. П. Теоретико-методологічні проблеми законотворчості у контексті становлення громадянського суспільства в Україні / М. П. Недюха // Інститут законодавства Верховної Ради України: зб. наукових праць. – К. : Реферат, 2005. – С. 23–27.
151. Недюха М. П. Україна в контексті концепції ризику Ульріха Бека: проблеми законотворчості / М. П. Недюха // Україна – Німеччина : розвиток законодавства в рамках європейського права : Матеріали українсько-німецького правового семінару = Ukraine – Deutsсhland : Entwicklung der Rechtsvorschriften im Rahmen des Europarechts (Київ, 21–22 вересня 2005 р.). – К., 2006. – С. 129–137.
152. Недюха М. П. Правова культура українського суспільства : спроба ідентифікації / М. П. Недюха, Ю. Г. Пащенко // Наукові праці МАУП. – 2008. – Вип. 1 (17). – С. 110–117.
153. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: Учебник для вузов / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2004. – 552 с.
154. Нормотворча діяльність: Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій / Укл.: О. В. Барилюк, І. П. Козінцев, І. С. Терлецька та ін.; ред. рада : С. Р. Станік, Б. С. Стичинський, О. В. Богачова та ін. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 288 с. – (Серія «Бібліотека української школи нормопроектувальників»).
155. Общая теория государства и права: Акад. курс в 2-х т. / Под ред. М. Н. Марченко. – М. : Изд-во «Зерцало», 1998. – Том 2. – 656 с.
156. Общая теория права / Под ред. В. К. Бабаева. – Нижний Новгород, 1993. – 538 с.
157. Оніщенко Н. М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи : Монографія / Н. М. Оніщенко; відп. ред. академік НАН України Ю. С. Шемшученко. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 320 с.
158. Орлов Ю. В. Кримінологічна експертиза нормативно-правових актів як засіб протидії злочинності / Ю. В. Орлов // Право України. – 2008. – № 2. – С. 101–104.
159. Осипян Б. А. Трансформация права в закон: духовные, научные и практические аспекты / Осипян Б. А. // Государство и право. – 2006. – № 10. – С. 43–50.
160. Переверзев В. Н. Логистика: справочная книга по логике / В. Н. Переверзев. – М. : Мысль, 1995. – 221 с.
161. Пиголкин А. С. Законопроекты должны проходить проверку на зрелость / А. С. Пиголкин, Т. Н. Рахманина, А. И. Абрамова // Журнал российского права. – 1997. – № 10. – С. 16–23.
162. Пиголкин А. С. Плановые основы совершенствования советского законодательства / А. С. Пиголкин, М. Н. Николаева //