ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Короткий опис

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ………………………………………………... 4
Вступ ……………………………………………………………………... 5

Розділ 1. Кримінально-правова характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ……
17
1.1. Генезис інституту легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у вітчизняному законодавстві
17
1.2. Об’єктивні ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ………………………………….
24
1.3. Суб’єктивні ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ………………………………….
45
1.4. Кваліфікуючі ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, її відмежування від суміжних складів злочинів ………………………………..………………...

55
Висновки до першого розділу ………………………………………………. 67

Розділ 2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як об’єкт кримінологічного дослідження …………
71
2.1. Кримінологічна характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ………………………..
71
2.2. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом …………………………………………………………….

90
2.3. Причини та умови легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом …………………………………
104
Висновки до другого розділу ………………………………………………... 116

Розділ 3. Діяльність органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом . ……………………………………………... ………….

119
3.1. Органи внутрішніх справ як суб’єкт державної системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом ………………………………………………

119
3.2. Особливості діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом ……………………………………………….

136
3.3. Взаємодія і координація діяльності органів внутрішніх справ та інших суб’єктів, пов’язаної із запобіганням легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом ………………………………………………………..…..

157
Висновки до третього розділу ……………………………………………….. 180

Висновки ……………………………………………... ……………………… 187
Список використаних джерел ……………………………………………... 200
Додатки ……………………………………………........................................ 225

Вступ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічна криза в Україні, суттєвими ознаками якої є спад виробництва, розбалансування державних фінансів, бюджетний дефіцит, інфляція, напружена ситуація на ринку кредитних ресурсів тощо, призвела до різкого зростання ступеня криміналізації життєво важливих сфер функціонування держави і, перш за все, економіки. Сучасна криміналізація економіки, недосконалість законодавства щодо протидії економічній злочинності, відсутність дієвої системи державного контролю за діяльністю комерційних структур та недостатня наукова розробленість проблеми запобігання цим злочинам перетворили кредитно-фінансову систему України на зону, сприятливу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, яка, в свою чергу, виступає одним із найпоширеніших правопорушень у сфері економіки, вчинюваних організованою злочинністю.
За кримінально-правовою статистикою МВС, протягом 2004-2006 років кількість кримінальних справ, направлених до суду, та кількість обвинувачених за ними у скоєнні злочинів, передбачених статтями 209 і 306 КК України, характеризується таким чином: якщо в 2004 році направлено до суду 295 таких справ стосовно 395 обвинувачених, то в 2005 році, відповідно, 247 і 376, а в 2006 році – 256 і 359. Частка зменшення таких справ порівняно з 2004 роком у 2005 році становила 16,3 %, у 2006 році порівняно з 2004 роком зменшилася на 13,2 %, а з 2005 роком збільшилася на 3,6 %, що свідчить про недоліки у правоохоронній діяльності та необхідність подальших наукових пошуків щодо удосконалення такої запобіжної діяльності з боку органів внутрішніх справ.
Як свідчить практика, результативність запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, здебільшого залежить від ефективної співпраці органів внутрішніх справ з іншими державними та правоохоронними органами. Поряд з теоретичними питаннями важливе прикладне значення має розв’язання проблеми удосконалення організаційних форм управління діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Теоретичні й практичні проблеми запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження останніми роками досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як П.П. Андрушко, Б.С. Болотський, Д.А. Брандоліно, Л.К. Виноградова, Б.В. Волженкін, А.Ф. Волобуєв, В.В. Голіна, О.М. Джужа, Л.М. Доля, В.А. Журавель, О.Г. Кальман, Х.-Х. Кернер, М.Й. Коржанський, К. Коттке, Н.Ф. Кузнєцова, О.В. Київець, В.В. Лавров, В.О. Мандибура, Г.А. Матусовський, В.А. Нікуліна, В.М. Попович, Є.Л. Стрєльцов, В.Я. Тацій, Є.В. Фесенко, Х.Р. Фрімен, Л.М. Чуніхіна, В.Ю. Шепітько, П.С. Яні та ін. Окремі кримінально-правові та кримінологічні аспекти боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, розглядалися в працях В.М. Алієва, А.М. Бабенка, А.С. Беніцького, М.В. Бондаревої, В.П. Головіної, О.О. Дудорова, Т. Качки, А.О. Клименка, М.В. Корнієнка, М.Є. Короткевича, М.І. Костіна, І.Є. Мезенцевої, М.І. Мельника, А.А. Музики, В.О. Навроцького, В.В. Саєнка, В.І. Сергієва, М.І. Хавронюка, О.О. Чаричанського та ін.
Не зменшуючи ролі й значущості праць названих науковців, слід відмітити відсутність комплексних досліджень, присвячених проблемам діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та її удосконаленню. Отже, вивчення практики діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання зазначеним злочинам та вироблення пропозицій щодо її удосконалення, підвищення ефективності взаємодії з іншими правоохоронними органами є досить актуальними з наукової та практичної точки зору.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми інституту, спрямованої на виконання вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років» від 5 липня 2004 року за № 755.
Тема дисертаційного дослідження обумовлена вимогами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року за № 249-IV, розпорядження Кабінету міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки» від 3 серпня 2005 року за № 315, указу Президента України «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції» від 11 вересня 2006 року за № 742/2006, постанови Кабінету міністрів України та Національного банку України «Про затвердження плану заходів на 2007 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» від 31 січня 2007 року за № 136.
Робота ґрунтується на положеннях Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої розпорядженням Кабінету міністрів України від 1 березня 2006 року за № 116-р; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 року за № 1767.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення конкретних теоретичних та практичних науково обґрунтованих пропозицій, рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Досягнення визначеної мети стає можливим за умови комплексного, системного підходу до розв’язання низки взаємообумовлених завдань, серед яких виділено найважливіші:
- надати кримінально-правову характеристику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, яка б сприяла вдосконаленню кримінального законодавства щодо запобігання цьому злочину;
- розкрити кримінологічну характеристику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- надати кримінологічну характеристику осіб, що здійснюють легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- виявити основні причини та умови, що сприяють легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- дослідити теоретико-прикладні аспекти державної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- визначити в цілісній системі взаємодії суб’єктів у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) злочинних доходів місце та роль, специфіку діяльності органів внутрішніх справ щодо спеціально-кримінологічного запобігання легалізації (відмиванню) таких доходів;
- з урахуванням отриманих під час дослідження даних розробити пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності діяльності ОВС щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- визначити та запропонувати шляхи удосконалення організаційно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Об'єктом дослідження є легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як соціальне та правове явище, суспільні відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження.
Предметом дослідження є доктринальні положення науки кримінального права, які стосуються складу злочину «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», та теорії протидії; кримінально-правова та кримінологічна характеристика досліджуваного явища, практика запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, стан взаємодії органів внутрішніх справ з іншими правоохоронними органами та суб’єктами в запобіганні цьому злочину.
Методи дослідження базуються на положеннях діалектики щодо пізнання, розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, обумовленості позитивної (законослухняної) та негативної (протиправної) суспільної діяльності; положеннях загальної теорії кримінального права, теорії запобігання злочинності, соціології, психології тощо. Автором використано сукупність сучасних загальнонаукових та конкретно-соціологічних методів, які ґрунтуються на філософії загальнолюдських цінностей, комплексному і системному дослідженні діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. В процесі дослідження застосовувалися такі методи: історико-правовий (під час аналізу міжнародних аспектів розвитку розуміння проблеми боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, аналізу генезису кримінального законодавства України стосовно встановлення покарання за легалізацію (відмивання) доходів злочинного походження); формально-юридичного аналізу (для тлумачення кримінально-правових норм та окремих термінів); порівняльного правознавства (в аналізі вітчизняних і закордонних кримінально-правових норм про відповідальність за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом); статистичний (в ході аналізу даних стосовно параметрів поширеності злочинів, передбачених ст. 209 КК України); конкретно-соціологічних досліджень (під час опитування фахівців з метою формулювання кримінологічної характеристики легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і запобіжної діяльності); догматичний (у процесі визначення детермінант легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом); діалектичний (в оцінці ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом); функціональний (для визначення завдань та обов’язків органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та вироблення пропозицій організаційно-управлінського характеру щодо удосконалення такої діяльності тощо).
Нормативно-правовою базою дослідження є чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, постанови Кабінету міністрів України, укази Президента України, інші підзаконні акти з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Теоретичною основою дисертації є наукові праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі філософії, історії та теорії права, кримінального права, кримінології, теорії соціального управління, адміністративного, фінансового права, інших наук гуманітарного профілю.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали статистичної звітності за основними результатами діяльності ОВС, Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків, Департаменту інформаційних технологій за 2001-2006 роки; результати вивчення й узагальнення 78 архівних кримінальних справ, порушених за ознаками ст. 209 КК України та розглянутих судами різних регіонів України у 2002-2006 роках із винесенням обвинувальних вироків; результати опитування за спеціально розробленою анкетою 450 працівників підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю ОВС, прокуратури, СБУ, податкової міліції, Державної митної служби України, органів виконавчої влади, банків та інших фінансових установ. Проведено вивчення періодичної преси та електронних видань.
У перебігу дослідження використано також власний досвід практичної роботи автора в підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним кримінологічним дослідженням, виконаним на монографічному рівні, присвяченим розгляду проблем запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
За результатами дослідження виявлено об’єктивні потреби і обґрунтовано авторські підходи до удосконалення запобігання та протидії органів внутрішніх справ легалізації (відмиванню) злочинних доходів за нових соціальних умов, які відбивають його наукову новизну та винесені на захист, зокрема:
вперше:
- з метою забезпечення комплексної протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, обґрунтовано доцільність встановлення кримінальної відповідальності за використання доходів злочинного походження;
- аргументовано та внесено пропозицію, яка передбачає доповнення ч. 3 ст. 209 КК України ще однією кваліфікуючою ознакою – легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинена службовою особою з використанням свого службового становища;
- наведено аргументи щодо необхідності законодавчого вирішення питання про доцільність і умови звільнення від кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Запропоновано доповнити ст. 209 КК України окремою частиною такого змісту: «Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, якщо вона добровільно повідомила компетентні органи про вчинений нею злочин до порушення кримінальної справи, сприяла його розкриттю і добровільно видала доходи, одержані злочинним шляхом»;
- з урахуванням сучасних соціально-економічних реалій (економічна криза в державі, значний обсяг тіньової економіки тощо), що безпосередньо сприяють подальшому зростанню чисельності злочинів зазначеної категорії, надано детальну кримінологічну характеристику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- визначено місце, роль та специфіку діяльності органів внутрішніх справ у загальнодержавній системі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження;
- доведено, що основною особливістю діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження, яка дозволяє максимально зберігати банківську та комерційну таємницю, комплексно та «на випередження» запобігати цьому злочину, є індивідуальне запобігання легалізації злочинних доходів;
- доведено ефективність та обґрунтовано доцільність: запровадження такого запобіжного заходу на спеціально-кримінологічному рівні, як зарахування до спеціального державного фонду частини вилучених або конфіскованих правоохоронними органами коштів з подальшим їх використанням на забезпечення матеріальними ресурсами, заохочення працівників правоохоронних органів тощо; надання можливості правоохоронним органам під час перевірки в разі виникнення підозри у відмиванні «брудних» коштів застосовувати такий захід, як «заморожування» коштів або тимчасовий арешт майна;
- з метою забезпечення ефективного запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження запропоновані зміни до системи оцінки діяльності відповідних органів та підрозділів і рекомендовано віднести до основних показників роботи результативність міжвідомчої та міжнародної взаємодії;

набули подальшого розвитку:
- теоретичні основи об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України;
- обґрунтування скасування з числа злочинів, що не можуть бути предикатними легалізації (відмиванню) злочинних доходів, передбачених ст.ст. 207, 212 КК України;
- твердження, що низький рівень практичного застосування ст. 209 КК України, обумовлений нечіткістю та неоднозначністю її конструкції, складністю встановлення обставин, зазначених у диспозиції ст. 209 КК України, зокрема доказування перед судом того, що легалізації (відмиванню) передував предикатний злочин і були відмиті саме доходи, одержані від його вчинення. Усунення зазначених недоліків вбачається у внесенні певних змін до чинної редакції ст. 209 КК України;
- кримінологічна характеристика осіб, якими вчинено легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Отримано додаткову кримінологічну інформацію про них, обумовлену сучасними соціально-економічними реаліями, яка має важливе не лише теоретичне, але й практичне значення для спрямування діяльності органів внутрішніх справ на запобігання цим злочинам;
- теоретичне обґрунтування положення про те, що негативні якості особи злочинця виступають «внутрішніми» причинами легалізації (відмивання) ним доходів злочинного походження;
- додаткова аргументація детермінації легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, різними за своїм характером криміногенними факторами (соціальними, економічними, правовими, політичними, організаційно-управлінськими тощо), більшість з яких охоплені криміногенним комплексом, що обумовлює наявність тіньової економіки в Україні;
- теоретико-прикладні пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження, удосконалення організаційно-правових засад взаємодії правоохоронних та інших державних органів під час запобігання та протидії зазначеним злочинам.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки, що містяться в дисертації, розширюють наукові знання про нормативне визначення складу легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його елементи, розмежування суміжних складів злочинів, кримінологічні особливості зазначеного виду злочинів та осіб, винних у їх вчиненні, їх детермінацію, а також про запобігання органами внутрішніх справ цим злочинам, тобто є певним внеском у теорію кримінального права, кримінологічну науку.
Сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності – для подальшого розроблення проблем запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження; у правотворчій діяльності – з метою вдосконалення законодавства, яке регламентує: а) кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; б) організаційно-правові основи діяльності правоохоронних та інших державних органів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження; у правозастосуванні – з метою удосконалення: а) практики застосування правоохоронними, судовими органами норми Особливої частини Кримінального кодексу України, що встановлює відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів злочинного походження, забезпечення одноманітності щодо розуміння її змісту; б) діяльності державних, у тому числі правоохоронних, органів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) злочинних доходів; у навчальному процесі – в підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів з теорії кримінального права, кримінології, суміжних дисциплін та для викладання курсів (спецкурсів) з кримінального права, теорії запобігання злочинності.
Пропозиції автора щодо вдосконалення ст. 209 Кримінального кодексу України надіслані до Інституту законодавства Верховної Ради України та можуть бути враховані в процесі розроблення законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України (Акт впровадження від 29 грудня 2006 року за № 22/358-2/21).
Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес Донецького юридичного інституту з курсу «Кримінологія та профілактика правопорушень» (Акт впровадження від 25 грудня 2006 року за № 12) та використовуються в практичній діяльності УДСБЕЗ ГУМВС України в Донецькій області під час проведення оперативно-розшукових і профілактичних заходів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, проведення дослідчих перевірок, розслідування кримінальних справ за ст. 209 КК України, кваліфікації зазначеного злочину та розмежування суміжних складів злочинів (Акт впровадження від 29 серпня 2007 року за № 2/4308).
Особистий внесок здобувача. Дисертація містить конкретні результати, отримані автором особисто на основі дослідження і узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу. Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві працях становлять результати його власних розроблень наукових проблем стосовно запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю» (м. Донецьк, 2003 р.; м. Донецьк, 2004 р.); «Соціально-правові проблеми вдосконалення законодавства України: історія, теорія та практика» (м. Одеса, 2004 р.); «Теоретичні та практичні проблеми запобігання і боротьби з транснаціональною злочинністю (тероризм, торгівля людьми, відмивання коштів, незаконний обіг наркотиків та зброї)» (м. Кишинів, 2005 р.).
Окрім цього, робота пройшла обговорення на спільних засіданнях кафедри кримінального права та кримінології і кафедри психології та юридичної соціології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та трьох доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження, його об’єктом та предметом, відповідає логіці наукового пошуку і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (257 найменувань) і додатків (65 сторінок). Обсяг основного тексту дисертації складає 199 сторінок, повний обсяг – 289 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне кримінологічне дослідження злочинів, передбачених ст. 209 КК України, дозволило обґрунтувати низку висновків, внести пропозиції і рекомендації щодо подальшого вдосконалення практики запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
1. Генезис інституту кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні в цілому відповідає етапам розвитку міжнародного законодавства у цій сфері і його основою можливо визнати кримінальну відповідальність за використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, передбачену ст. 22912 Кримінального кодексу України у редакції 1960 року.
2. Кримінальне законодавство України стосовно легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, змінюється переважно в напрямку поступової диференціації та криміналізації різних видів діянь, пов’язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.
3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, посягає на незалежність фінансової системи від злочинної діяльності, з одного боку, та на справедливість розподілу фінансових ресурсів у господарській системі – з іншого. Дві зазначені складові розкривають собою поняття безпеки системи господарювання. Тому вважаємо, що родовим об’єктом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, є безпека системи господарювання, а видовим – суспільні відносини, що регулюють фінансову систему держави.
4. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 209 КК України, є встановлений чинним законодавством порядок запобігання та протидії залученню в економіку доходів, одержаних в результаті злочинної діяльності, а також правові умови здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності на засадах обігу коштів та майна, отриманих в результаті законної діяльності та рівних умов здійснення такої діяльності.
5. Факультативним об’єктом аналізованого злочину є порядок здійснення цивільно-правових угод у частині особистого та іншого використання майна, не пов’язаного з господарською діяльністю, а також інтереси потерпілих (фізичних осіб) і цивільних позивачів (громадян, підприємств, установ, організацій).
6. Низький рівень практичного застосування ст. 209 КК України, обумовлений нечіткістю та неоднозначністю її конструкції, складністю встановлення обставин, зазначених у диспозиції ст. 209 КК України, зокрема доказування перед судом того, що легалізації (відмиванню) передував предикатний злочин і були відмиті саме доходи, одержані від його вчинення. Усунення зазначених недоліків вбачається у внесенні певних змін до чинної редакції ст. 209 КК України, зокрема:
 з метою узагальнення термінології та уникнення розбіжностей у розумінні цих термінів доцільно замінити в диспозиції ч.1 ст. 209 КК України поняття «кошти або інше майно» на поняття «майно», що використовується в Цивільному кодексі України;
 законодавець не визначив мінімального розміру предмета легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, виходячи з положень, закріплених у ч. 2 ст. 11 КК України, хоча такий підхід не сприяє та не гарантує однозначності тлумачення малозначності діяння різними судами. Тому пропонується виключити неоднозначність тлумачення малозначності діяння шляхом визначення в диспозиції ч. 1 ст. 209 КК України конкретного мінімального розміру злочинних доходів, за наявності якого наставала б кримінальна відповідальність, а саме: якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 доповнити редакцію ст. 209 КК вказівкою на те, що особа, яка здійснює легалізацію злочинних доходів, повинна знати або мати підстави припускати, що кошти або інше майно, з якими вона оперує, є доходами від злочинної діяльності;
 існує достатньо підстав щодо необхідності виключення з числа злочинів, що не визнаються предикатними легалізації злочинних доходів, тих, що передбачені ст. 207 і ст. 212 КК України;
 з набуттям чинності (з 1 січня 2004 року) нового Цивільного кодексу України, де поняття «угоди» замінено поняттям «правочину», необхідно внести відповідні зміни у диспозицію ст. 209 КК, а також виключити поняття «фінансова операція», як таке, що повністю охоплюється поняттям «правочину»;
 з огляду на необхідність забезпечення послідовного та системного підходу до запобігання легалізації злочинних доходів видається за доцільне передбачити відповідальність за використання доходів (майна), одержаних злочинним шляхом, у розділі «Злочини проти власності» КК України, зокрема, в новій ст. 1981 КК України;
 з метою вдосконалення правозастосування пропонується передбачити в диспозиції ч. 1 ст. 209 КК визначення мети дій, які становлять об’єктивну сторону цього злочину, а саме: надання коштам або іншому майну ознак правомірного походження (легального статусу);
 наведено аргументи щодо необхідності законодавчого вирішення питання про доцільність і умови звільнення від кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Запропоновано доповнити ст. 209 КК України окремою частиною такого змісту: «Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, якщо вона добровільно повідомила компетентні органи про вчинений нею злочин до порушення кримінальної справи, сприяла його розкриттю і добровільно видала доходи, одержані злочинним шляхом»;
 з врахуванням підвищеної суспільної небезпечності легалізації злочинних доходів порівняно з іншими злочинами та змін у визначенні розміру заподіяної шкоди (згідно з новими положеннями законодавства), пропонується зменшити встановлений п. 2 примітки до ст. 209 КК України великий розмір легалізації злочинних доходів з 6000 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлений у п. 3 Примітки особливо великий розмір – з 18000 до 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 через підвищену суспільну небезпечність легалізації злочинних доходів службовими особами необхідно доповнити ч. 3 ст. 209 КК України такою особливо кваліфікованою ознакою, як вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, службовою особою з використанням свого службового становища.
7. За сучасних умов формування Україною ефективного законодавства щодо боротьби з легалізацією злочинних доходів, фактично відсутній досвід його кваліфікованого застосування, а тому впровадження кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання), вчинене через необережність, було б, на нашу думку, проявом соціально надмірної та необґрунтованої криміналізації.
8. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом посідає специфічне місце серед інших типів злочинності, оскільки є складовою структури організованої та транснаціональної злочинності і має свої особливі закономірні риси існування і розвитку.
9. На фоні незначної питомої ваги серед інших видів злочинів економічної спрямованості (у 2006 р. – 0,7%), цей вид злочинів характеризується негативною динамікою. За даними МВС України у 2001 р. було зареєстровано 34 факти легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. У 2002 р. було зареєстровано 347 таких злочинів, що на 313 (+ 920% ) більше ніж у попередній рік. У 2003 р. порівняно з минулим роком спостерігається зменшення таких злочинів на 102 (- 29,4%) до 245 фактів. 2004 рік характеризується суттєвим збільшенням реєстрації легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом до 419 злочинів, що на 174 (+71%) факти більше ніж у попередній рік. На фоні зменшення кількості зареєстрованих злочинів у 2005р. до 374 факти, або -45 (- 10,7%) відносно попереднього року, та у 2006 р. до 338 факти, або -36 (-9,6%) злочини, у 2006 р. відносно 2001 р. спостерігається збільшення кількості реєстрації цих злочинів у 10 разів, або на 304 факти (+894%), а середній темп приросту за 5 років складає 46,64%, що вказує на негативні тенденції цього виду злочинності.
10. Особливістю легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом є той факт, що вона займає особливе місце серед інших злочинів, що вчиняються в кредитно-фінансовій системі; часто носить організований характер; має високий рівень латентності та негативні тенденції.
11. Найпоширенішим способом відмивання капіталів в Україні, що підтвердило проведене анкетування (77,1% фахівців), вважаються банківські операції з коштами, зокрема, переказ „брудних” грошей на рахунок офшорних компаній, відкриття окремими особами рахунків у фінансових інститутах, розміщення на них значних сум у валюті й подальший їх переказ із країни на рахунки підставних компаній, які, у свою чергу, переводять їх в інше місце. Іншими способами є використання фальшивих рахунків, ведення подвійної бухгалтерії та шахрайство з контрактами.
12. Особі яка займається легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом притаманний такий кримінологічний портрет: найчастіше це особа чоловічої статі від 30 до 55 років, одружений, з вищою освітою, з відносно високим соціальним статусом, життєвим досвідом, що дозволяє йому ретельно опрацьовувати способи вчинення злочину. При вчиненні злочину використовує протекції у владних структурах державної системи, характеризується комунікабельністю, яка дозволяє злочинцю легко входити в контакти з представниками банків, посадовцями, встановлювати з ними зв’язки; користується певним авторитетом у оточуючих та суспільстві, приваблює наявністю зовнішніх атрибутів іміджу ділової людини. Ця особа переважно представляє собою “професійного” злочинця внаслідок неодноразового вчинення предикатних злочинів та легалізації доходів злочинного походження.
13. Можна визначити три типи злочинців, які займаються легалізацією злочинних доходів: а) злочинець з чітко вираженими антигромадськими поглядами й прагненнями – це переважно особи, які вчинюють як саму легалізацію, так і предикатний злочин; б) злочинець, який не має яскраво виражених антигромадських позицій, але все-таки не виключає можливості здійснення легалізації в ситуаціях, що мають типовий характер, зокрема, це суб’єкти підприємницької діяльності, які не відмовляються «заробити» на легалізації, необхідній переважно злочинцям першого типу; в) злочинець, у якого не сформоване попереднє ставлення до тих або інших можливих ситуацій, злочин скоює у виняткових випадках і відповідно до ситуації – такі особи переважно є співучасниками легалізації або заздалегідь необіцяними суб’єктами її вчинення, зокрема, це працівники банків, страхові агенти та інші.
14. Необхідно зазначити, що особа, яка здійснює легалізацію злочинних доходів, згідно з проведеним нами вивченням кримінальних справ, переважно є «професійним» злочинцем, а 68% спеціалістів зазначають подальше зростання кримінального професіоналізму осіб, що займаються відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.
15. Причини та умови легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом формуються на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціальному та індивідуальному. На загальносоціальному рівні це соціально-економічні, політичні та морально-психологічні чинники. На спеціальному рівні найбільш важливими є: незадовільний стан боротьби з економічною злочинністю, „тінізація” економіки, недоліки законодавчого регулювання (або нормативно правові), організаційно-управлінські прорахунки; недоліки в організації запобіжних заходів правоохоронними органами. На індивідуальному рівні причини та умови загальносоціального та спеціального рівня трансформуються через корисливу мотивацію особистості, її матеріальні потреби, особистісні ознаки, безвідповідальне ставлення до оточення, ігнорування правових норм, а це у свою чергу, зумовлює вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
16. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, ми розуміємо як державну систему заходів, спрямовану на протидію цьому виду злочинності шляхом усунення та нейтралізації причин та умов, що їй сприяють (профілактика), а також через відвернення та припинення конкретних злочинів.
17. До елементів системи запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, ми відносимо: правові норми, що встановлюють порядок функціонування та взаємодію суб’єктів, які протидіють легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, їх повноваження; мету функціонування системи запобігання легалізації злочинних доходів та досягнення певних цілей; об’єкти протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; суб’єкти, які уповноважені протидіяти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, в усіх організаційно-правових формах; діяльність таких суб’єктів; методи та заходи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
18. Органи внутрішніх справ нами розглядаються як однин з найважливіших спеціальних суб’єктів запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Саме вони здійснюють запобігання цим злочинам як на загальносоціальному, так і на спеціально-кримінологічному рівнях. Аналізуючи загальносоціальний рівень, слід зазначити, що запобігання легалізації злочинних доходів на загальнодержавному рівні ОВС здійснюють шляхом підтримання правопорядку у країні в цілому, так і в окремих сферах життєдіяльності, що в свою чергу сприяє значному зменшенню передумов легалізації злочинних доходів. Спеціальна діяльність органів внутрішніх справ щодо ефективного запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом має складатися із системи загальних та індивідуальних заходів спеціально-кримінологічної спрямованості.
19. Система загальних заходів спеціально-кримінологічного запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, спрямована на реалізацію певних взаємопов’язаних завдань: 1) оперативно-розшукова профілактика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинних шляхом;
2) контроль за криміногенною ситуацією в економічному середовищі; 3) планування та проведення цільових і комплексних операцій, спрямованих на запобігання та припинення правопорушень в сфері економіки; 4) попередження, виявлення, розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинних шляхом; 5) аналіз результативності проведеної роботи і усунення причин та умов цього виду злочинності; 6) формування у суспільстві негативного ставлення до легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
20. Найважливішу роль у спеціально-кримінологічному запобіганні відіграють підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю ОВС, які виявляють та викривають організовані злочинні групи та організації особливо ті, що мають міжрегіональні, міжнародні, а також корумповані зв’язки і займаються «відмиванням» доходів у вигляді промислу. Крім того, на ці підрозділи покладено обов’язки щодо організації та ведення боротьби зі зловживаннями у фінансово-кредитній сфері. Вони зобов’язані створювати спеціальні інформаційно-пошукові системи, які акумулюють дані щодо організованої злочинності, і використовують їх з метою викриття організаторів та інших співучасників злочинних груп.
21. Не менш важливу роль у спеціально-кримінологічному запобіганні відіграють підрозділи Державної служби боротьби з економічною злочинністю, які попереджують, виявляють, припиняють та розкривають злочини в сфері економіки, в тому числі, пов’язані з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом. Тому на сучасному етапі серед основних завдань Державної служби боротьби з економічною злочинністю у сфері протидії відмиванню доходів злочинного походження є встановлення схем легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, насамперед, у результаті зловживань в банківській, фінансово-кредитній, енергетичній сферах, при роздержавленні власності, поверненні до бюджету викрадених коштів.
22. Підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків вживають оперативно-профілактичних заходів, спрямованих на відвернення, виявлення, припинення та розкриття діяльності «ділків» наркобізнесу та інших осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, тобто усувають умови, сприятливі легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
23. Співробітники органів досудового слідства здійснюють розслідування кримінальних справ та забезпечують невідворотність покарання. Важливими формами допомоги підрозділам ДСБЕЗ та БОЗ у запобіганні досліджуваному виду злочинів з боку підрозділів досудового слідства є: проведення аналізу та узагальнення причин і умов легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; узагальнення практики реагування на такі злочини, розроблення єдиної методики їх запобігання; вивчення практики реагування на подання слідчих щодо усунення причин та умов легалізації злочинних доходів, та інформування з цього приводу підрозділів ДСБЕЗ та БОЗ; надання підрозділам ДСБЕЗ та БОЗ інформації, отриманої в ході розслідування кримінальних справ, що має оперативно-профілактичне значення для запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
24. Важливе значення відводиться індивідуальному запобіганню ОВС легалізації злочинних доходів, яке включає в себе діяльність з виявлення осіб, схильних до такої діяльності, їх вивчення, прогнозування імовірності вчинення злочину, планування запобіжних заходів, безпосереднє проведення профілактичної роботи.
25. У проведенні індивідуально-профілактичної роботи ОВС рекомендується акцентувати увагу на певних кримінологічних ознаках поведінки злочинця, що займається легалізацією злочинних доходів, та інших особливостях потенційних правопорушників. Такі оперативно-значущі ознаки поведінки особи можуть знаходити прояв: у непомірному рівні власних потреб, які перестають бути суспільно обумовленими; прагненні до задоволення особистих потреб за рахунок майна, одержаного від злочинної діяльності; ігноруванні норм законів.
26. Серед високоефективних заходів запобігання легалізації злочинних доходів ми пропонуємо введення в практичну діяльність підрозділів ДСБЕЗ та БОЗ спеціальної операції під назвою «Легалізація». Основною метою такої операції має бути відпрацювання: 1) суб’єктів первинного фінансового моніторингу (банків, товарних та фондових бірж, гральних закладів, ломбардів, інших фінансових установ тощо), які можуть сприяти наданню злочинним доходам легального статусу; 2) протиправних джерел одержання злочинних прибутків; 3) виявлення та припинення діяльності осіб, що займаються такою діяльністю або сприяють їй; 4) повернення доходів законним правовласникам; 5) відшкодування завданих державі збитків. Таку спеціальну операцію рекомендуємо проводити як самостійно, так і у комплексі з іншими («Мак», «Зброя», «Контрабанда», «Корупція» тощо).
27. З метою підвищення ефективності діяльності ОВС щодо запобігання легалізації (відмиванню) злочинних доходів на спеціально-кримінологічному рівні можна запропонувати вирішити на законодавчому рівні можливість запровадження в ОВС практики зарахування до спеціального державного фонду частини вилучених або конфіскованих правоохоронними органами коштів з подальшим їх використанням на забезпечення матеріально-технічними ресурсами, заохочення працівників правоохоронних органів тощо.
28. Пропонується надати правоохоронним органам можливість у разі виявлення в ході перевірки ознак легалізації (відмивання) «брудних» коштів застосовувати такий захід, як «заморожування» коштів або тимчасовий арешт майна.
29. Рекомендується відносити показники запобігання досліджуваним злочинам на індивідуальному рівні до показників, за якими оцінюється ефективність запобіжної діяльності органу, підрозділу чи окремого працівника органів внутрішніх справ.
30. Самостійного значення у запобіганні легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, ми відводимо налагодженню взаємодії між оперативними та слідчими підрозділами ОВС та іншими суб’єктами запобігання, а також пошуку шляхів найбільш ефективної координації такої запобіжної діяльності.
31. Взаємодія оперативних та слідчих підрозділів ОВС щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, з іншими підрозділами ОВС, а також іншими правоохоронними органами може відбуватися за наступними головними напрямками: 1) взаємний обмін інформацією: щодо осіб, які вчиняють такі злочини; схем їх вчинення; способах приховання чи маскування злочинних доходів, джерел їх походження; шляхів набуття, володіння або використання таких доходів; причин і умов легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) здійснення сумісних профілактичних заходів стосовно легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; 3) проведення комплексних спеціальних операцій, спрямованих на виявлення, припинення та розкриття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; 4) попередження рецидиву цих злочинів.
32. Нами визначаються наступні форми вищезазначеної взаємодії: сумісний аналіз кількісно-якісних показників легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; проведення комплексних або вибіркових перевірок господарської діяльності підприємств, організацій та установ на предмет виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; комплексний аналіз факторів, які сприяють легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; проведення сумісних організаційних заходів щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; спільна розробка проектів нормативних актів (накази, інструкції тощо) з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, з метою удосконалення запобіжної діяльності; сумісне проведення ревізій на предмет виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; обмін практичним досвідом роботи із запобігання легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження.
33. Вкрай важливим є підвищення ефективності та розширення практичної взаємодії між підрозділами МВС, СБУ, Генеральною прокуратурою України, ДПА та іншими правоохоронними органами шляхом створення єдиної електронної інформаційної системи збору, накопичення, обробки, аналізу та узагальнення інформації, яка може уявляти оперативний інтерес для запобігання злочинів, в тому числі легалізації доходів злочинного походження.
34. Координуюча роль діяльності ОВС та інших суб’єктів покладається на прокуратуру і полягає в об’єднанні зусиль та активізації роботи правоохоронних органів у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, усуненні дублювання і паралелізму в їх діяльності, розробці і здійсненні ними узгоджених заходів щодо своєчасного виявлення, розкриття, розслідування та припинення цих злочинів, усуненні причин і умов, які сприяють їх вчиненню.
35. Ми рекомендуємо керівникам оперативних та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ за результатами розгляду кожної кримінальної справи після набрання чинності рішенням суду (незалежно від виду вироку чи підстав звільнення від кримінальної відповідальності), закриття кримінальної справи підготувати на ім’я керівника ОВС доповідну записку із викладенням особливостей розкриття та розслідування злочину, факторів, що сприяли розкриттю або призвели до конкретних невиправних помилок чи недоліків тощо. Така доповідна записка згодом може стати предметом обговорення на міжвідомчій нараді з направленням до МВС України, прокуратури, СБУ та податкової міліції для подальшого аналізу, узагальнення та використання у практичній діяльності.
36. З метою налагодження ефективної взаємодії між правоохоронними органами щодо протидії легалізації (відмиванню) злочинних доходів пропонуємо внести зміни до системи оцінки запобіжної діяльності відповідних органів (підрозділів) і віднесення до основних критеріїв оцінки роботи також результатів міжвідомчої та міжнародної взаємодії.
37. З метою удосконалення практичної діяльності ми пропонуємо керівництву зацікавлених оперативних та слідчих підрозділів ОВС у взаємодії з керівництвом вищих навчальних закладів системи освіти МВС та Державного науково-дослідного інституту МВС України запровадити практику узагальнення наукових досліджень останніх років з проблеми запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. На основі цього є доцільним видання спеціальних наказів та настанов МВС щодо чіткого формулювання мети, завдань, напрямків діяльності, переліку спеціальних заходів, розподілу повноважень, визначення форм і напрямків роботи та взаємодії між службами ОВС щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксенов А.А. Организация взаимодействия в органах внутренних дел, как функция управления: Дис… канд. юрид. наук. – М., 1974. – С. 205.
2. Акутаев Р.М. Латентная преступность: актуальность проблемы и понятие // Гос-во и право. – 1997. – № 12. – С.79-87.
3. Александров Ю.В., Антипов В. И., Володько Н.В. и др. Уголовное право Украины: Общая часть. Учебник / Отв. Ред. Кондратьев Я.Ю. / Под ред. Клименко В.А., Мельника Н.И.. – К.: Атика, 2002. – 448 с.
4. Алексеев А.И. Криминология. Курс лекций. – М.: Издательство «Щит – М», 1999. – 340 с.
5. Алиев В.М., Болотский Б.С. Разработка российского законодательства о противодействии легализации (отмыванию) доходов, добытых незаконным путем: некоторые дискуссионные вопросы // Государство и право. – 1999. – № 6. – С. 45.
6. Алимов С.Б. Проблема взаимодействия «личность – ситуация» в свете задач криминологической классификации преступников // Теоретические проблемы учения о личности преступника. – М., 1979. – С. 15-30.
7. Андрушко П.П., Короткевич М.Є. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: кримінальна-правова характеристика. – К.: «Юрисконсульт», – 2005. – 292 с.
8. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Психологические особенности личности расхитителей социалистического имущества и индивидуальная работа с ним: Учеб. пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1986. – 243 с.
9. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Б. Психология преступника и расследование преступлений. – М.: Юрист, 1996. – 511 с.
10. Архів Апеляційного суду Донецької області. – 2005. – Кримінальна справа за № 80-1550.
11. Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області. – 2006. – Справа за № 2-3659/06.
12. Архів Апеляційного суду Львівської області. – 2006. – Справа за № 11-1369/2006.
13. Архів прокуратури Кіровоградської області. – 2006. – Справа за № 5-142/2006.
14. Бабенко А.М. Запобігання органами внутрішніх справ незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Київ, 2007. – 263 с.
15. Бабенко А.М. Запобігання органами внутрішніх справ незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Київ, 2007. – 20 с.
16. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: общая часть: Конспект лекций. – Днепропетровск: «Пороги», 1992. – 168 с.
17. Бандурка О.М. Деякі проблеми застосування норм Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”// Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. – № 2(33) – № 3 (34). – С. 669-677.
18. Бахін В.П., Волобуєва О.О. Взаємодія слідчого з фахівцями під час огляду місця події (збір інформації про особу, що скоїла злочин): Науково-практичні рекомендації. – Донецьк: ДЮІ, 2005. – 72 с.
19. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем: Проблема квалификации и совершенствования законодательства // МВД Украины им. 10-летия независимости Украины – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 352 с.
20. Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Луганська академія внутріш-ніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. – 201 с.
21. Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації): Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2002. – 21 с.
22. Берлін. Проблеми законодавчого забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2003. – № 8. – С. 33.
23. Білецький В. Відмивання грошей і діри в законі // Юридичний вісник України. – 1995. – № 13. – С. 3.
24. Білоус В.Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2004. – 390 с.
25. Білоус В.Т. Організаційно-правове забезпечення боротьби з економічною злочинністю в Україні: проблеми та шляхи їх розв’язання // Збірник наукових праць Академії ДПС України. – 2002. – № 3(17). – С. 173.
26. Білоус В.Т. Цілеспрямоване оновлення державних органів, що здійснюють координацію боротьби з організованою злочинністю і корупцією – об’єктивна необхідність // Науковий вісник Академії ДПС України. – Ірпінь. – 2001. – № 1(11). – С. 137.
27. Білоус В.Т., Попович В.М., Попович М.В. Організаційно-правове забезпечення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження: Монографія. – К.: Академія ДПСУ, 2001. – 138 с.
28. Большая Советская энциклопедия: Третье издание. – М., 1971. – Т. 5. – 528 с.
29. Бондарєва М.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за легалізацію грошових коштів та іншого майна, одержаного незаконним шляхом: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 18 с.
30. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы / Отв. Ред. В.Н. Кудрявцев; ИГП АН СССР. – М.: Юрид. лит., 1990. – 271 с.
31. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – 2-е издание, доп. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
32. Бучко М.Б. Сучасна корислива економічна злочинність та заходи її попередження: Дис...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ. – Київ, 2002. – 185 с.
33. Быргеу М.М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, перспективы совершенствования (опыт Республики Молдова) / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф. Бандурки А.М.: Монография. – Х.: Изд-во Нац.ун-та внутр. дел, 2004. – 254 с.
34. Варналій З. Проблеми протидії легалізації доходів злочинного походження у контексті фінансової безпеки України // Фінанси України. – 2003. – № 7. – С. 34-43.
35. Верховна Рада України. Комітет з питань Національної безпеки і оборони. – Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Збірник матеріалів. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 450 с.
36. Ветров Н.И. Использование криминологических данных о молодых правонарушителях в деятельности органов внутренних дел. М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 52 с.
37. Вопросы предупреждения преступности. – М., 1965. – 308 с.
38. Галиакбаров Р.Р. Уголовное право: общая часть: Учебник. – Краснодар, 1999. – 321 с.
39. Герасимов С.И. Взаимодействие правоохранительных органов стран СНД в борьбе с преступностью (опыт и проблемы) // Прокурорская и следственная практика. – М., 2002. – № 3. – С. 11-13.
40. Голина В.В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1981. – 77 с.
41. Голина В.В. Спеціально-криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика): Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. Украины имени Ярослава Мудрого. – Х., 1994. – 569 с.
42. Голіна В.В. Злочинності – організовану протидію. – Х.: Рубікон, 1998. – 128 с.
43. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи. – Х.: Рубікон, 1997. – 52 с.
44. Голованов Н.М., Перекислов В.Е., Фадеев В.А. Теневая экономика и легализация преступных доходов. − СПб.: Питер, 2003. − 303 с.
45. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Нове слово, 2004. – 252 с.
46. Горелик А.С., Шишко И.В, Хлупина Г.Н. Преступления в сфере экономической деятельности и против интересов службы в коммерческих и иных организациях. – Красноярск: Изд-во КГУ, 1998. – 183 с.
47. Горяинов К.К. Криминологическая обстановка (методологические аспекты). – М. .: ВНИИПП, 1991. – 123 с.
48. Господарський кодекс України: Прийнятий Законом України від 16.01.03 за № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – ст. 462.
49. Гребельский Д.В. Теоретические основы и организационно-правовые проблемы оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел. – М., 1980. – С.158.
50. Гуров А.И. Криминальный профессионализм // Человек и закон. – 1990. – № 9. – С. 41.
51. Дедюхин В.В., Канцарин Ф.Г. Основные положения организации взаимодействия аппаратов уголовного розыска с оперативными аппаратами ИТУ в борьбе с преступностью. – М., 1977. – С. 89.
52. Джужа О., Кирилюк А. Сучасний погляд на розвиток кримінології // Право України. – 2003. – № 2. – С. 97-99.
53. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.
54. Директива ЄС (91/308/ЄЕС) «Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей» від 19 червня 1991 року // Законодавчі і нормативні акти Національного банку України: Збірник − 1998. – № 7. – ст. 56.
55. Доброрез І.О. Кримінологічна характеристика та попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (за матеріалами Автономної Республіки Крим): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Харків, 2005. – 242 с.
56. Довідка Генеральної прокуратури України з питань практики підтримання державного обвинувачення у кримінальних справах про злочини, пов'язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, використанням коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. ст. 209, 306 КК України) за 2004-2006 рр.: Рукопис.
57. Довідка Департаменту інформаційних технологій при МВС України про кількість злочинів у 2006 р.: Рукопис.
58. Довідка СДСБЕЗ Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області за 2006 р.: Рукопис.
59. Долженков О.Ф. Інфраструктура організації економічної злочинності. – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. – 306 с.
60. Дудоров О.О. Відповідальність за «відмивання нелегальних прибутків» як конвенційний злочин: шляхи вдосконалення кримінального та фінансового законодавства // Юридичний вісник України. – 1998. – Вкладиш № 36. – С. 29.
61. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. – К.: Атіка, 2003. – 256с.
62. Дурманова Е. Финансовая прачечная // Киевские ведомости. – 2001 – 19 мая. – С. 19.
63. Душенко Г.О. Деякі аспекти вдосконалення організації взаємодії у процесі розкриття злочинів.// Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1998. – № 3. – С. 133-139.
64. Ежегодный доклад Всемирного банка (1997 г.) // Научный парк. – 1997. – № 12. – С. 10-51.
65. Забрянский Г.И. Актуальные проблемы профилактики преступлений в сельской местности: Учебное пособие. – Краснодар, изд. Кубан. ун-та, 1983. – 80 с.
66. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – Кн. 1. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – 423 с.
67. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М., 1986. – 209 с.
68. Закалюк А.П., Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного доведения. – Горький, 1974. – 249 с.
69. Закон України „Про прокуратуру” 5 листопада 1991 року за № 1789-XII. Офіційний сайт Верховної Ради України. www. zakon.rada.gov.ua.
70. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 за № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – ст. 30.
71. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 за № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 51. – ст. 292.
72. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.02 за № 249-IV // Відомості