ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ЩОДО ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МЕЛЬНИК ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.97:343.77:349.6

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ЩОДО
ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Нaуковий керівник:
ПОЛІЩУК Геннадій Сергійович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ - 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ 13
1.1 Соціальна зумовленість криміналізації забруднення довкілля 13
1.2. Кримінально-правова охорона довкілля та його окремих елементів від забруднення 38
Висновки до розділу 1 81
РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ 84
2.1. Стан та тенденції злочинного забруднення довкілля 84
2.2 Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини щодо забруднення довкілля 117
2.3. Детермінанти злочинного забруднення довкілля 132
Висновки до розділу 2 147
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОМУ ЗАБРУДНЕННЮ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ 152
3.1. Загальносоціальне запобігання злочинному забрудненню довкілля 152
3.2. Спеціально-кримінологічне запобігання забрудненню довкілля 169
Висновки до розділу 3 189
ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 197
ДОДАТКИ 218

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГПУ Генеральна прокуратура України
ДІАЗ Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення
Держводгосп Державний комітет по водному господарству
Держекоінспекція Державна екологічна інспекція
Держкомзем Державний комітет по земельним ресурсам
ДСА Державна судова адміністрація
ДСМД Державна служби моніторингу довкілля
ЗМІ засоби масової інформації
КК Кримінальний кодекс України
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС Міністерство внутрішніх справ
Мінприроди Міністерства екології та природних ресурсів
МНС Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
МОЗ Міністерство охорони здоров’я
МОН Міністерство освіти та науки
ОВС органи внутрішніх справ
ПЗФ природно-заповідний фонд
РФ Російська Федерація
СНД Співдружність незалежних держав

ВСТУП

Актуальність теми. Екологічна функція держави, тобто діяльність щодо управління якістю довкілля, ґрунтується на конституційному положенні про те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави. Важливою складовою такої діяльності є запобігання екологічній злочинності, зокрема злочинам щодо забруднення довкілля, як найбільш небезпечному явищу, що зумовлює деградацію довкілля та його окремих елементів, створює реальну загрозу здоров’ю та життю людей.
Злочини, що мають своїм наслідком забруднення довкілля, як і інші прояви екологічної злочинності, відносяться до тієї категорії злочинних посягань, соціальна небезпечність яких ґрунтується в основному на таких об’єктивних показниках, які неможливо не помітити або приховати – деградація природного середовища, руйнування екосистем, погіршення стану здоров’я населення.
Антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу. Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції – 80, у Польщі – 74). Значною мірою це зумовлено забрудненням навколишнього природного середовища.
Разом з тим, правозастосовна практика у цій сфері є неадекватною наслідкам забруднення довкілля. Так, за офіційними статистичними даними, за останні 10 років (з 2002 по 2011 р.) в Україні зареєстровано 729 злочинів щодо забруднення довкілля. На сьогоднішній день забруднення довкілля набуло масового характеру, спричинюючи суспільству та державі велику екологічну та економічну шкоду.
У правовій літературі різним аспектам, що стосуються проблем протидії екологічній злочинності, у тому числі й злочинам, пов’язаним із забрудненням довкілля чи його окремим елементам, приділяли увагу відомі науковці М.М. Бринчук, С.Б. Гавриш, А.П. Гетьман, О.М. Джужа, О.Л. Дубовик, Е.М. Жевлаков, А.П. Закалюк, Н.Г. Іванова, О.М. Костенко, О.П. Литвин, В.К. Матвійчук, В.О. Навроцький, А.М. Плешаков, П.Ф. Повєліцина, Ю.А. Турлова, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко та ін.
Суттєвий внесок у дослідження проблем кримінально-правової охорони довкілля від забруднення зробили українські науковці, зокрема С.Б. Гавриш (1994 р.), А.М. Шульга (2004 р.), В.М. Присяжний (2006 р.), В.К. Матвійчук (2008 р.), І.О. Харь (2010 р.). Кримінологічні проблеми запобігання на регіональному рівні екологічній злочинності в Україні, у тому числі й злочинам, пов’язаним із забрудненням довкілля, висвітлені Г.С. Поліщуком (2006 р.), кримінологічні засади запобігання органами прокуратури злочинам проти довкілля досліджені Т.В. Корняковою (2011 р.).
Роботи вказаних авторів мають важливе наукове і практичне значення. Водночас, у зазначених роботах не приділялась достатня увага аналізу злочинного забруднення довкілля як соціального феномена, а також комплексному дослідженню питань запобігання злочинам даної категорії. Водночас, розроблення та запровадження сучасних ефективних заходів запобігання забрудненню довкілля є необхідними умовами забезпечення нормального функціонування українського суспільства, отже потребують належного наукового та методичного забезпечення.
Зазначені обставини й зумовили актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно до Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2011 р. № 1911) і Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. № 880–р.; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347). Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (нині – Національна академія внутрішніх справ) (протокол № 19 від 30 грудня 2008 р.) і схвалена Національною академією правових наук України (№ 991, 2009 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних засад запобігання злочинному забрудненню довкілля в Україні, формулювання пропозицій щодо його удосконалення, науково обґрунтованих правових та організаційних засад його забезпечення.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких задач:
– оцінити відповідність криміналізації забруднення довкілля розробленим кримінально-правовою наукою підставам криміналізації;
– розкрити соціальну зумовленість криміналізації забруднення довкілля;
– дослідити особливості кримінально-правової охорони довкілля та його окремих елементів від забруднення;
– вивчити зарубіжний досвід кримінально-правової охорони довкілля від забруднення;
– надати кримінологічну характеристику злочинного забруднення довкілля;
– визначити кримінологічно значущі ознаки особи, яка вчиняє злочини щодо забруднення довкілля;
– систематизувати детермінанти злочинного забруднення довкілля в Україні за природою виникнення та змістом;
– дослідити та оцінити запобіжний потенціал правозастосовної практики правоохоронних органів у сфері охорони довкілля та його окремих елементів від забруднення;
– розробити систему загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на удосконалення запобіжної діяльності у сфері охорони довкілля від забруднення;
– на основі узагальнення та систематизації запобіжних заходів розробити проект Програми запобігання злочинному забрудненню довкілля в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу вчинення злочинів щодо забруднення довкілля.
Предметом дослідження є запобігання злочинам щодо забруднення довкілля України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення теорії пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу визначені поняття і терміни, зокрема злочинне забруднення довкілля, запобігання злочинному забрудненню довкілля (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1). Порівняльно-правовий метод застосовувався для вивчення зарубіжного досвіду кримінально-правової охорони довкілля від забруднення та запобіжної діяльності у цій сфері (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2). Історико-правовий метод застосовано при порівняльному аналізі кримінального законодавства України 1960 року з чинним кримінальним законодавством у сфері охорони довкілля від забруднення (підрозділ 1.2). Документальний метод та статистичний аналіз дали можливість оцінити основні статистичні показники, стан та тенденції злочинів щодо забруднення довкілля, та запобіжну діяльність у цій сфері (підрозділи 2.1, 3.2). Метод соціологічного опитування використано для з’ясування ефективності природоохоронної діяльності контролюючих і правоохоронних органів, визначення детермінант злочинного забруднення довкілля (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Методи класифікації застосовувались у кримінально-правовій та кримінологічній характеристиці злочинів даної категорії, їх детермінант (підрозділи 1.2, 2.1) та заходів запобігання (підрозділи 3.1, 3.2).
Емпіричною основою дослідження є результати вивчення та аналізу: а) 208 кримінальних справ, що були порушені за фактами забруднення довкілля чи його окремих елементів, 98 матеріалів наглядового провадження органів прокуратури, інших процесуальних документів; б) результатів проведеного автором анкетування 180 працівників Міністерства екології та природних ресурсів, прокуратури, органів внутрішніх справ, суддів, наукових співробітників та викладачів; в) офіційних статистичних відомостей щодо стану охорони довкілля від забруднення за період 2002–2011 рр., (зокрема, інформації Державної служби статистики України, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України, Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України, Міністерства екології та природних ресурсів, аналітичні матеріали про стан злочинності на території держави), а також інші довідково-публіцистичні та аналітичні матеріали щодо стану навколишнього природного середовища в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень, яке присвячене питанням запобігання злочинам щодо забруднення довкілля в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, зокрема:
вперше:
– проаналізовано відповідність криміналізації забруднення довкілля розробленим кримінально-правовою наукою соціально-психологічним та системно-правовим підставам криміналізації та доведена об’єктивна необхідність кримінально-правової охорони довкілля від найбільш суспільно небезпечних посягань, пов’язаних із його забрудненням;
– сформульовано поняття злочинів щодо забруднення довкілля, основними ознаками яких є: спрямованість посягання на довкілля та його елементи – атмосферне повітря, води та землі; вид злочинної поведінки, що полягає у забрудненні природного середовища та визначає характер такої поведінки та її наслідки; вчинення таких дій в умовах невиправданого та неприйнятного для суспільства ризику;
– розроблено проект Програми запобігання злочинному забрудненню довкілля в Україні на період до 2015 р., основними складовими якої є організаційні, науково-технічні, фінансово-економічні, освітньо-культурні, правові заходи, а також інформаційне забезпечення запобіжної діяльності у сфері охорони довкілля від забруднення;
удосконалено:
– поняття злочинного забруднення довкілля як складового елементу екологічної злочинності та визначено його специфічні ознаки: наявність особливого об’єкта посягання – навколишнього середовища та екологічної безпеки; способи вчинення зазначених посягань – внесення забруднюючих речовин у об’єкти довкілля (атмосферне повітря, води, землі); ситуація вчинення даної категорії злочинів – вчинення таких дій в умовах невиправданого та неприйнятного для суспільства ризику; наслідки зазначених злочинів, що проявляються у різкому збільшенні у природних об’єктах шкідливих, не властивих для них хімічних, фізичних чи біологічних агентів; здатність окремих злочинів, що мають наслідком заподіяння екологічних катастроф, та злочинного забруднення довкілля у цілому створювати реальну загрозу біологічним основам існування людства;
– елементи кримінологічної характеристики злочинного забруднення довкілля протягом 2002–2011 рр., зокрема його рівень, структуру динаміку та географію;
– систему загальносоціальних та спеціально-кримінологічних запобіжних заходів у сфері охорони довкілля від забруднення;
набули подальшого розвитку:
– визначення способів вчинення злочинів даної категорії, основними з яких є: порушення правил складування, зберігання, несанкціоноване захоронення побутових і промислових відходів, хімічних добрив, отрутохімікатів; наднормативні викиди підприємствами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади; систематичні викиди та скидання повністю (або недостатньо) неочищених і незнешкоджених речовин (стічних вод та шкідливих речовин) у водні об’єкти або атмосферне повітря;
– елементи кримінологічної характеристики осіб, які вчинюють злочини щодо забруднення довкілля, за соціально-демографічними, соціально-рольовими, кримінально-правовими і морально-психологічними ознаками;
– положення про пріоритетність інформаційних і технічних заходів у системі запобігання злочинному забрудненню довкілля, зокрема використання геоінформаційних систем для збирання, збереження, аналізу й відображення інформації про забруднення довкілля.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дослідження дозволило сформулювати та висвітлити низку важливих положень, пов’язаних з визначенням правових й організаційних засад методологічного та науково-методичного забезпечення діяльності стосовно запобігання злочинам щодо забруднення довкілля в Україні. Розроблені в дисертації теоретичні положення є основою подальшої оптимізації кримінально-правової охорони довкілля від забруднення та запобігання злочинам цієї категорії. Основні положення, висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані:
у науково-дослідній діяльності – для подальшого поглиблення знань з питань запобігання злочинному забрудненню довкілля;
у законотворчій діяльності – сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до кримінального законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 23 липня 2010 р. № 04-19/14−1656);
у практичній діяльності – для вдосконалення запобіжної діяльності органів екологічного контролю у сфері охорони довкілля від забруднення (акт впровадження у практичну діяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 28 січня 2011 р.);
у навчальному процесі – при викладанні дисциплін «Кримінологія», «Профілактика злочинів» і споріднених спецкурсів, підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять у системі підвищення кваліфікації прокурорських працівників, працівників дізнання, слідчих, співробітників підрозділів громадської безпеки (акт впровадження у методичне забезпечення навчального процесу Національної академії внутрішніх справ від 23 березня 2011 р. № 1−50).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень автора. У статті «Стан і тенденції екологічної злочинності в Україні» та тезах доповіді на науково-практичній конференції «Щодо запобіжного потенціалу застосування кримінально-правових норм у сфері охорони довкілля», котрі підготовлені у співавторстві, авторові належить 40 % змісту (проблеми правозастосовної практики у сфері охорони довкілля).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження оприлюднені на міжнародних і міжвузівських науково-практичних конференціях: «Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави (пам’яті професора В.В. Копейчикова)» (м. Київ, грудень 2008 р.), «Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності» (м. Київ, листопад 2009 р.), «Правова політика Української держави» (м. Івано-Франківськ, лютий 2010 р.), «Теорія і практика сучасного права» (м. Херсон, жовтень 2010 р.), «Правова реформа в Україні: сучасний стан та перспективи «(м. Київ, квітень 2011 р.)», «Актуальні проблеми кримінологічної політики в Україні» (м. Київ, квітень 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження опубліковано в одинадцяти наукових працях, з яких п’ять – у наукових фахових виданнях, шість – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання дослідження злочинів щодо забруднення довкілля в Україні, у результаті чого сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Необхідність акцентування соціальної уваги на забрудненні довкілля шляхом криміналізації таких діянь зумовлена змінами уявлення про ступінь небезпеки для довкілля та суспільства такої поведінки внаслідок кризового екологічного стану, що поставив під загрозу не тільки здоров’я людини, але й саме існування людства.
2. Проаналізовано відповідність криміналізації забруднення довкілля розробленим кримінально-правовою наукою соціально-психологічним та системно-правовим підставам криміналізації та доведена об’єктивна необхідність кримінально-правової охорони довкілля від найбільш суспільно небезпечних посягань, пов’язаних із його забрудненням.
3. Злочинами щодо забрудненням довкілля є передбачені законом про кримінальну відповідальність діяння, що полягають у небезпечній зміні природного стану навколишнього середовища та його об’єктів (атмосферного повітря, вод, земель) унаслідок невиправдано ризикованої господарської або іншої діяльності, що перевищує допустимі граничні розміри, передбачені екологічними нормативами і стандартами, та яка призвела до виникнення або різкого збільшення у природних об’єктах шкідливих, не властивих для них хімічних, фізичних чи біологічних агентів (речовин та енергій). До таких злочинів слід віднести: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК); забруднення або псування земель (ст. 239 КК); забруднення атмосферного повітря (ст. 241 КК); порушення правил охорони вод (ст. 242 КК); забруднення моря (ст. 243 КК).
4. Доведено необхідність застосування у досліджуваних нормах спеціалізованих описово-бланкетних диспозицій, що сприяє створенню цілісної концепції правової охорони довкілля від забруднення.
5. Виходячи і змісту принципів та підстав криміналізації, розроблених кримінально-правовою наукою, існування ст. 253 «Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля» є проявом криміналізаційної надмірності.
6. Пропонується доповнити диспозиції ч. 2 ст. ст. 239, 242, 243 КК словами «вчинені на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, в курортних, лікувально-оздоровчих або рекреаційних зонах, або у зоні надзвичайної екологічної ситуації». Відповідно, з диспозиції ч. 1 ст. 242 КК необхідно вилучити слово «лікувальних».
7. Ґрунтуючись на концепції прийнятного ризику та зважаючи на особливості механізму небезпечних змін у природному середовищі, що мають місце унаслідок забруднення довкілля та зміни функцій екосистем, доведено виправданість побудови норм, що встановлюють відповідальність за забруднення довкілля як деліктів небезпеки у частинах перших відповідних статей.
8. Розгляд питання, що стосується доцільності визнання юридичної особи суб’єктом злочинів, пов’язаних із забрудненням довкілля, дозволяє зробити висновок про недостатню теоретичну аргументацію пропозицій щодо встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб, а також відсутність практичної значимості таких пропозицій.
9. Відмінність злочинного забруднення довкілля від інших видів злочинності зумовлена наявністю: особливого об’єкта посягання – навколишнього середовища та екологічної безпеки; способів вчинення зазначених посягань – внесення забруднюючих речовин у об’єкти довкілля (атмосферне повітря, води, землі); ситуації вчинення даної категорії злочинів – вчинення таких дій в умовах невиправданого та неприйнятного для суспільства ризику; наслідків зазначених злочинів, що проявляються у різкому збільшенні у природних об’єктах шкідливих, не властивих для них хімічних, фізичних чи біологічних агентів; здатністю окремих злочинів, що мають наслідком заподіяння екологічних катастроф, та злочинного забруднення довкілля у цілому створювати реальну загрози біологічним основам існування людства.
10. Запропоновано визначення злочинного забруднення довкілля як складового елементу екологічної злочинності, що являє собою соціально-правове явище та проявляється в забороненій кримінальним законом поведінці, яка має своїм наслідком (або створює загрозу) виникнення або різке збільшення у природних об’єктах шкідливих, не властивих для них хімічних, фізичних чи біологічних агентів (речовин та енергій) та внаслідок цього небезпечно впливає на природний стан навколишнього середовища та його об’єкти (атмосферне повітря, води, землі та ін.) і створює небезпеку біологічним основам існування людства.
11. Запропоновано класифікацію злочинного забруднення довкілля за окремими критеріями: просторовим поширенням (локальні, регіональні, глобальні); за силою та характером дії на навколишнє середовище (залпове та перманентне); за типом походження (фізичне, механічне, хімічне, біологічне).
12. За останні десять років в Україні норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочинне забруднення довкілля, застосовувались 729 разів, тобто середня кількість за рік порушених кримінальних справ за період з 2002 по 2011 роки становила близько 73, що є типовим значенням для аналізованого ряду динаміки (розрахований коефіцієнт варіації становить 27,9 %).
13. Неадекватна показникам забруднення (близько 15 % території держави з населенням понад 10 млн. перебуває в критичному екологічному стані) кількість справ даної категорії пояснюється недостатньою увагою до екологічних проблем, слабкою судовою перспективою таких справ, що зумовлено дефіцитом спеціального професіоналізму слідчих, труднощами проведення дорогих експертиз, закріплення доказів, низькою якістю матеріалів, що надходять з контролюючих органів.
14. Аналіз структури злочинного забруднення довкілля засвідчує наявність значної частки злочинів, що пов’язані з забрудненням або псуванням земель: їх питома вага становить більше 2/3 від усіх злочинів даної категорії. Найменше виявляються злочинів, що пов’язані з порушенням правил екологічної безпеки та забрудненням моря.
15. Результати територіального розподілу злочинного забруднення довкілля та його ранжування за регіонами України протягом 2002-2011 років дозволили дослідити географію таких злочинів і виділити регіони з найвищими статистичними показниками злочинного забруднення довкілля: Дніпропетровська (120) та Запорізька (119) області, та найнижчими статистичними показниками: Тернопільська (8 злочинів), Чернівецька, Рівненська, Львівська (усі – по 7) та Волинська (5) області.
16. Співвіднесення відомостей про зареєстровані злочини даної категорії з фактичними наслідками – екологічним станом окремих територій України дозволило зробити висновок щодо неадекватності зазначених статистичних даних реальному стану речей у даній сфері. Істотна відмінність показників забруднення навколишнього середовища Донецької області як наслідок сукупної дії правопорушень у цій сфері від кількості зареєстрованих злочинів, що пов’язані з забрудненням довкілля (ст.ст. 236, 241–243 КК), свідчить про найвищу латентність перелічених вище злочинів.
17. Вивчення характеристик осіб, які вчиняють злочини даної категорії дозволило визначити їх узагальнені ознаки. Це в основному чоловіки в середньому або старшому працездатному віці, які перебувають у шлюбі, мають, як правило, вищу освіту і постійні доходи. Рецидив злочинів для них відсутній. Розглянута група суб’єктів за своїми морально-психологічним ознаками – соціально-інтегровані особистості. Для більшості з них не є характерними помітно виражені дефекти правового та моральної свідомості. Однак вони вони ігнорують важливість охорони навколишнього середовища, ця проблема їм видається другорядною. У більшості випадків на вчинення злочинів таких осіб мотивує бажання будь-яким способом досягти успіху в господарській діяльності.
18. Найбільш вагомими детермінантами злочинного забруднення довкілля є такі: дефекти екологічного виховання та освіти, споживацька психологія людини по відношенню до природи, низький рівень поінформованості населення про стан довкілля, протиріччя між екологічними інтересами суспільства та економічними інтересами підприємницьких структур, органів виконавчої влади, відсутність реальних важелів економічного стимулювання екологічно безпечної діяльності, структурна деформація господарства, екстенсивний розвиток сільського господарства, довгострокові наслідки минулого промислового і сільськогосподарського забруднення, відсутність належного державного контролю, порушення взаємодії правоохоронних і природоохоронних органів, відсутність чіткої державної політики в сфері екології.
19. Запобігання забрудненню довкілля можна визначити як особливий напрям соціальної діяльності, функціональний зміст та мета якої полягають у цілеспрямованому впливі на детермінанти злочинного забрудненню довкілля та його прояви через обмеження, нейтралізацію, а за можливістю – в усуненні їхньої дії за допомогою комплексу спеціально розроблених державних та громадських заходів. Зважаючи на переважно техногенний характер забруднення довкілля, пріоритетними заходами у запобіжної діяльності мають бути інформаційні та технічні заходи.
20. У ситуації, коли рішеннями у справах даної категорії є звільнення від відповідальності, закриття справ судом з різних підстав, звільнення від покарання або ж покарання у виді штрафу покарання за злочини, пов’язані із забрудненням довкілля, не виконує каральну та запобіжну функцію.
21. Обгрунтовано доцільність використання геоінформаційних систем для збирання, збереження, аналізу й відображення інформації про забруднення довкілля з можливістю співставлення модельного зображення території з даними табличного типу, та встановлення кореляційної залежності між різними типами кримінологічно значущої інформації.
22. З метою систематизації та упорядкування запобіжної діяльності в сфері охорони довкілля від забруднення, надання їй цілеспрямованості та забезпечення комплексного підходу пропонується проведення запобіжних заходів відповідно до розробленого автором проекту Програми запобігання злочинному забрудненню довкілля в Україні на період до 2015 року.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / под ред. В. Н. Кудрявцева и А. М. Яковлева. – М. : Наука, 1982. – 304 с.
2. Эффективность уголовно-правовых мер борьбы с преступностью / под ред. Б. С. Никифорова. – М. : Юрид. лит., 1968. – 255 с.
3. Злобин Г. А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права ; редкол. : А. М. Ларин и др. – М. : ИГПАН, 1978. – С. 108–119.
4. Клочков В. Уголовная политика и уголовное право / В. Клочков // Соц. законность. – 1977. – № 11. – С. 62 – 65.
5. Словник спеціальних термінів правоохоронної діяльності / за ред. проф. Я. Ю. Кондратьєва. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – 476 с.
6. Матвійчук В. К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики : дис. … доктора юрид. наук / В. К. Матвійчук. – К., 2008. – 511 с.
7. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми : монографія / Фріс П. Л. – К. : АТІКА, 2005. – 332 c.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.: іл.
9. Лопашенко Н. А. Уголовная политика: понятие, содержание, методы и формы реализации / Н. А. Лопашенко // Уголовное право в XXI веке : материалы межд. науч. конф. на юрид. ф-те МГУ им. М. В. Ломоносова (Москва, 31 мая –1 июня 2001 г.). – М., 2002. – С. 180.
10. Ляпунов Ю. И. Общественная опасность как универсальная категория советского уголовного права : учеб. пособие / Ляпунов Ю. И. – М. : ВЮЗИ, 1989. – 117 с.
11. Лопатин В. А. Проблема криминализации экологических нарушений : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология, исправительно-трудовое право» / В. А. Лопатин. – Ленинград, 1991. –14 с.
12. Курс Кримінології. Особлива частина : підручник / за заг. ред. доктора юрид. наук, професора Джужі О. М. – К., 2001. – 383 с.
13. Кримінологія : навч. посіб. / за заг. ред. доктора юрид. наук, професора О. М. Джужі. – К. : Атіка, 2009. – 312 с.
14. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2006 році. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. – К., 2007. – 549 с.
15. Ляпунов Ю. И. Актуальные вопросы уголовно-правовой охраны социалистической собственности / Ю. И. Ляпунов // Сов. государство и право. – 1988. – № 2.
16. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии : монография / Шемшученко Ю. С. – К. : Наук. думка, 1989. – 232 с.
17. Поліщук Г. С. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам проти довкілля (за матеріалами Причорноморського регіону України) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Г. С. Поліщук. – К., 2006. – 294 с.
18. Environment. – 1986. – Vol. 28. – № 5. – Р. 17–20, 28–30.
19. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н. И. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
20. Николаева Л. Е. Аксиологические аспекты экологических проблем : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филос. наук / Л. Е. Николаева. – СПб., 2005. – 20 с.
21. The Spirit of Rio: Earth Suneilt. 199 // Brundtlarid Bull, 1992. – p. 3–5.
22. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні : проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш // Верховна Рада України ; Інститут законодавства. – К. : Книга, 2002. – 634 с.
23. Келина С. Г. Некоторые направлення совершенствования уголовного законодательства / С. Г. Келина // Сов. государство и право. – 1987. – № 5. – С. 67.
24. Карпец Я. И. Современные проблемы уголовного права и кримино¬логии / Карпец Я. И. – М. : Юрид. лит., 1976. – 224 с.
25. Готін О. Підстави криміналізації діянь / О. Готін // Право України. – 2005. – № 2. – С. 95–97.
26. Петров В. В. Экологическое право России : учебник для вузов / Петров В. В. – М. : Изд-во БЕК, 1995. – 557 с.
27. Злочинність в Україні : стат. зб.  К. : Держ. комітет статистики України, 2011.
28. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность / Карпец И. И. – М. : Рос. право, 1992. – 432 с.
29. Загородников Н. И. Направления изучения советского уголовного права / Н. И. Загородников, Н. А. Стручков // Сов. государство и право. – 1981.– № 7. – С. 48–56.
30. Фріс Павло Львович. Кримінально-правова політика України : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Фріс Павло Львович. – К., 2005. – 432 с.
31. Бринчук М. М. Экологическое право / Бринчук М. М. – М., 2004. – С. 39.
32. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : .
33. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки : Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1998. – № 38−39. – Ст. 248.
34. Миннигулова Д. Б. Уголовно-правовые и криминологические меры борьбы с загрязнением окружающей природной среды : дис. ... канд. юрид. наук / Д. Б. Миннигулова. – М., 2002. – 179 c.
35. Конституція України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
36. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : дис. … доктора юрид. наук / М. І. Хавронюк. – К., 2007. – 562 с.
37. Мельник О. В. Забруднення довкілля як загроза екологічній безпеці / О. В. Мельник // Наук. вісник КНУВС. – 2008. – № 6. – С. 109 – 115.
38. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 черв. 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
39. Костицький В. Конституція України 1996 року – модель Української держави // Право України. – 2001. – № 8. – С.16 –17.
40. Костицький В. В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природ¬ного середовища в Україні) / Костицький В. В. – К., ІЗП і ПЗ, 2003. – 772 с.
41. Бородин И. П. Мировая охрана природы / Бородин И. П. – Петроград, 1915. – С. 86.
42. Соколова Н. А. Правовое регулирование как средство решения международных экологических проблем / Н. А. Соколова // Сибирский юрид. вестник. – 2001. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : .
43. Корецкий В. М. Избранные труды в двух книгах : кн. 2 / Корецкий В. М. – К., 1989. – С. 216.
44. Чичварин В. А. Охрана окружающей среды и международные отношения / Чичварин В. А. – М., 1970. – 205 с.
45. Мировой океан и международное право. Защита и сохранение морской среды. – М., 1990. – С. 19–20.
46. Саммит тысячелетия в ООН // Междунар. жизнь. 2000. – № 10. – С. 8. Delbruck J. Globalization of Law, Politics, and Markets-Implications for Domestic Law-A European Perspective// Indiana Journal of Global Legal Studies. Vol.1. 1993. – P.11.
47. Рекомендації XII конгресу Міжнародної асоціації кримінального права, с. 6–7.
48. Покрещук О. Національно-правова імплементація норм міжнародного права по захисту морського середовища від забруднення в СРСР / О. Покрещук // Рад. право. – 1990. – № 5. – С. 68–71.
49. Гетьман А. Термінологія екологічного законодавства: методологічні засади та перспективи уніфікації / А. Гетьман // Вісник АПрН України. –2003. – № 2(33) – 3(34). – С. 580–592.
50. Шемшученко Ю. В центрі уваги відділення – проблеми екологічного, господарського, аграрного та земельного права / Ю. Шемшученко // Вісник АПрН України. – № 2(33) – 3(34). – С. 521–534.
51. Шемшученко Ю. C. Проблеми ефективності екологічного законодавства України / Ю. С. Шемшученко // Часопис Київського ун-ту права. – 2003/1. – С. 47–49.
52. Шемшученко Ю. С. Охорона навколишнього природного середовища (довкілля) / Ю. С. Шемшученко // Юрид. енциклопедія. – К., 2002. – Т. 4.
53. Сытник К. М. Словарь-справочник по экологии / Сытник К. М., Брайон А. В., Городецкий А. В., Брайон А. П / НАН Украины; Ин-тут ботаники им. Холодного. – К. : Наук. думка, 1994.
54. Кримінальний кодекс України : офіц. текст. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
55. Экологический энциклопедический словарь. – М. : Изд. дом «Ноосфера», 1999. – 930 с. (Неправительственный экологический фонд им. В. И. Вернадского).
56. Шемшученко Ю. Право навколишнього середовища: об’єкт охорони / Ю. Шемшученко // Рад. право. – 1985. – № 11. – С. 77.
57. Коваль М. П. Роль уголовного права в реализации экологической политики в Украине на современном этапе : монография / Коваль М. П. – О. : Астропринт, 1997. – 96 с.
58. Анчукова М. В. Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння : дис. ... канд. юрид. наук / М. В. Анчукова. – Х., 2004. – 187 c.
59. Ющик О. І. Кримінально-правове регулювання діяння, пов’язаного з ризиком, за законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. І. Ющик. – О., 2004.
60. Келина С. Профессиональный риск как обстоятельство, исключающее преступность деяния / С. Келина // Сов. юстиция. – 1988. – № 22. – С. 15.
61. Гринберг М. С. Проблема производственного риска в уголовном праве / Гринберг М. С. – М. : Госюриздат, 1963, –132 с.
62. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки : навч. та наук.-практ. посіб. / Андрейцев В. І. – К., 2002. – 332 с.
63. Серов Г. П. Правовое регулирование экологической безопасности при осуществлении промышленных и иных видов деятельности / Серов Г. П. – М. : Ось-89, 1998. – С. 33.
64. Еремкин П. В. Борьба с загрязнением окружающей среды : Криминологические и уголовно-правовые аспекты : дис. … канд. юрид. наук / П. В. Еремкин. – М., 2006. – 167 с.
65. Пикуров Н. И. Квалификация преступлений при бланкетной форме диспозиции уголовного закона (с конкретизацией запрета в административном праве) : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / Н. И. Пикуров. – М., 1982. – 20 с.
66. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / М. Ансель // Очерки сравнительного права. – М. : Прогресс, 1981. – С. 36–86.
67. Про кримінально-правову охорону навколишнього середовища : рамкове рішення Ради ЄС від 27 січ. 2003 р. [Електронний ресурс]. − Режим доступу :
.
68. Конвенція РЄ про захист навколишнього середовища за допомогою кримінального права від 4 листоп. 1998 р. [Електронний ресурс]. − Режим доступу : .
69. Модельный Уголовный кодекс для государств-участников СНГ // Правоведение, 1996. – № 1. – С. 92–150.
70. Уголовный кодекс Российской Федерации : по сост. на 1 февр. 2003 г. – М. : Элит-2000, 2003. – 158 с.
71. Уголовный кодекс Республики Туркменистан. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : .
72. Уголовный кодекс Кыргызской Республики. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. − 352 с.
73. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. – СПб. : Юрид. ценр Пресс, 2001. – 325 с.
74. Уголовный кодекс Республики Армения. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 446 с.
75. Уголовный кодекс Республики Молдова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : .
76. Уголовный кодекс Республики Польша. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 234 с.
77. Уголовный кодекс Дании / науч. редак. и предисл. С. С. Беляева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 230 с.
78. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 груд. 2001 р. ; за ред. С. С. Яценка. – К. : А.С.К., 2002. – 936 с.
79. Уголовный кодекс КНР. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
.
80. Мельник М. І. Помилкова криміналізація: види, причини та наслідки / М. І. Мельник // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 94–99.
81. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 464 с.
82. Присяжний В. М. Кримінальна відповідальність за забруднення, засмічення та виснаження водних об’єктів : дис. ... канд. юрид. наук / В. М. Присяжний. – К., 2006. – 213 с.
83. Матвейчук В. К. Уголовно-правовая борьба органов внутренних дел с преступным загрязнением водных объектов : учеб. пособие / Матвейчук В. К. – К. : НИи РИО Укр. акад. внутр. дел, 1992. – 80 с.
84. Петров В. В. Правовая охрана природы в СССР / Петров В. В. – М. : Юрид. лит., 1984. – 384 с.
85. Уголовный кодекс Испании. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с.
86. Уголовный кодекс Республики Узбекистан : науч.-практ. комментарий. – Ташкент : Акад. МВД Республики Узбекистан, 1996. – 388 с.
87. Уголовный кодекс Эстонской Республики. – СПб. : Юрид центр Пресс, 2001. – 260 с.
88. Уголовный кодекс Республики Беларусь / по состоянию на 10 февр. 2003 г. – Мн. : Беларусь, 2003. – 232 с.
89. Уголовный кодекс ФРГ / пер. с нем. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2001. – 208 с.
90. Екологічне право України. Академічний курс : підруч. / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2005. – 848 с.
91. Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації : Указ Президента України від 10 лютого 2010 року N 145/2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
.
92. Комарницький В. М. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій в Україні : дис. … канд. юрид. наук / В. М. Комарницький. – К., 2002. – 171 с.
93. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000 року N 1908-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : .
94. Тарханов И. С. Охрана морской среды / И. С. Тарханов, Н. И. Рощин, И. П. Блищенко // Международное морское право. – М. : Изд-во УДН, 1988. – С. 192 – 206.
95. Генетические последствия загрязнения окружающей среды. Общие вопросы и методика исследования / под ред. Н. П. Дубинина. – М. : Наука, 1977.
96. Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию от 14 июня 1992 г. // Сборник международных конвенций в области охраны окружающей среды. – Львов: МБФ «Экоправо-Львов», 1999. – С. 6 – 10.
97. Угрехелидзе М. Г. Технический прогресс и некоторые вопросы ответ¬ст-венности за неосторожные деяния / М. Г. Угрехелидзе // Научно-техни¬ческий прогресс и проблемы уголовного права. – М., 1975. – С. 148–152.
98. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 груд. 2004 р. № 17.
99. Про державний контроль за використанням та охороною земель : Закон України від 19 черв. 2003 р. // Офіц. вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1432.
100. Шульга А. М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування : дис. … канд. юрид. наук / А. М. Шульга – Х., 2004. – 207 с.
101. Ермолинский П. Субъективная сторона преступного загрязнения окружающей среды по Уголовному кодексу Республики Беларусь / П. Ермолинский // Юстиция Беларуси. – 2001. – № 2 [Електронний ресурс]. − Режим доступу : .
102. Жевлаков Э. Н. Экологические преступления: понятия, виды, проблемы ответственности : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук / Э. Н. Жевлаков. – М., 1991. – С. 27.
103. Рарог А. И. Вина в советском уголовном праве / Рарог А. И. – Саратов, 1987.
104. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – [3-тє вид., переробл. та доповн.] ; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2004. – 1056 с.
105. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. – К. : «ФОРУМ», 2001. – С. 942.
106. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / Дагель П. С., Котов Д. П. – М., 1984. – 376 с.
107. Квашис В. Е. Преступная неосторожность / Квашис В. Е. – М., 2000. 567 с.
108. Повелицына П. Ф. Уголовно-правовая охрана природы в СССР : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук / П. Ф. Повелицына. – М., 1991.
109. Жевлаков Э. К вопросу об ответственности юридических лиц за совершение экологических преступлений / Э. К. Жевлаков // Уголовное право. – 2002. – № 1.– С. 10–13.
110. Келина С. Г. Ответственность юридических лиц в проекте нового УК Российской Федерации / С. Г. Келина // Уголовное право: новые идеи : сб. статей ; отв. ред. С. Г. Келина, А. В. Наумов. – М., 1994. – С. 51–60.
111. Никифоров Б. С. Современное американское уголовное право / Б. С. Никифоров, Ф. М. Решетников. – М. : Наука, 1990. – 256 с.
112. Наумов А. В. Предприятие на скамье подсудимых / А. В. Наумов // Сов. юстиция. – 1992. – № 1718.
113. Романова Н. Л. Понятие и система экологических престу¬плений : дисс. … канд. юрид. наук / Романова Н. Л. – Иркутск, 2001. – 219 с.
114. Айсин С. Б. Юридическое лицо как субъект преступления: введение в теорію : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / С. Б. Айсин. – Астана, 2007. – 20 с.
115. Примерный уголовный кодекс (США). – М., 1969.
116. Новый Уголовный кодекс Франции. – М., 1993.
117. Кримінальний кодекс. Проект // Іменем закону. – Спец. вип. № 20 (4946). – К., 1996. – С. 1– 16.
118. Романова Н. Л. Понятие и система экологических преступлений : дисс. … канд. юрид. наук / Н. Л. Романова. – Иркутск, 2001. – 219 с.
119. Познышев С. В. Учебник уголовного права. I. Общая часть / Познышев С. В. – М. : Юриздат наркомюста, 1923. – 280 с.
120. Кузнецова Н.Ф. Цели и механизм реформы Уголовного кодекса / Н. Ф. Кузнецова // Сов. государство и право. – 1992. – № 6. – С. 82.
121. Никифоров Б. С. Современное американское уголовное право / Б. С. Никифоров, Ф. М. Решетников. – М. : Наука, 1990. – 256 с.
122. Крылова Н. Е. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) : учеб. пособие / Н. Е. Крылова, А. В. Серебреникова. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ЗЕРЦАЛО, 1998. – 208 с.
123. Таганцев Н. С. Лекции по уголовному праву. Часть Общая. Выпуск II / Таганцев Н. С. – СПб., 1888.
124. Криминология : учебник / под ред. Б. В. Коробейникова, Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Юрид. лит., 1988. – 384 с.
125. Ястребов В. Б. К вопросу о понятии криминологической характеристики преступлений / В. Б. Ястребов // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1982. – Вып. 37. – С. 14–20.
126. Батиргарєєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло / Батиргарєєва В. С. – Х. : Одіссей, 2003. – 256 с.
127. Криминология : учебник / под ред. В. Н. Кудрявцева и В. Е. Эминова. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2004. – 734 с.
128. Кримінологія. Особлива частина : навч. посіб. / за ред. І. М. Дань¬шина. – Х. : Право, 1999. – 232 с.
129. Зелинский А. Ф. Криминология : учеб. пособие / Зелинский А. Ф. – Х. : Рубикон, 2000. – 240 с.
130. Методика кримінологічного аналізу злочинності в Україні / кол. авт. ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006.
131. Жевлаков Э. Н. Экологические преступления и экологическая преступ-ность : учеб. пособие / Жевлаков Э. Н. – М. : Белые альвы, 1996. – С. 81.
132. Криминология : учебник для юрид. вузов / под ред. проф. В. Н. Бур-лакова, проф., акад. В. П. Сальникова. – СПб. : Санкт-Петербургская акад. МВД России, 1998. – 576 с.
133. Криминология : учебник для юрид. вузов / под ред. А. И. Долговой. – М., 1997.
134. Намчук А. В. Загрязнение атмосферы. Уголовно-правовые и криминологические аспекты : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 /А. В. Намчук. – Ставрополь, 2000. – 194 с.
135. Осипов Г. И. Экологическая преступность / Г. И. Осипов // Криминология. – М., 2001.
136. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : .
137. Краєва Л. О. Вплив забруднення атмосферного повітря промислового міста на захворюваність гострою ЛОР-патологією : дис. … канд. мед. наук : спец. 14.02.01 / Л. О. Краєва. – К., 2002.
138. Міщенко Л. В. Геоекологічний аудит впливу техногенного забруднення на довкілля та здоров’я населення (на прикладі регіону Покуття) : дис. ... канд. географ. наук : спец. 11.00.11 «Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів» / Л. В. Міщенко. – Чернівці, 2003.
139. Шамрай О. В. Гігієнічна оцінка регіональних особливостей екологічного середовища та їх ролі у формуванні територіальних відмін¬нос¬тей онкологічної патології населення України : дис. … канд. мед. наук : спец. 14.02.01 «Гігієна» / О. В. Шамрай. – Донецьк, 2003.
140. Кірсанова О. В. Гігієнічна оцінка впливу забруднення атмосферного повітря на стан здоров’я дітей в умовах промислового міста : дис. … канд. мед. наук : спец. 14.02.01 «Гігієна» / О. В. Кірсанова. – К., 2006.
141. Поліщук Г. С. Стан і тенденції екологічної злочинності в Україні / Г. С. Поліщук, О. В. Мельник // Наук. вісник Київ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2009. – № 4. – С. 120–126.
142. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии : монографія / Шемшученко Ю. С. – К. : Наук. думка, 1989. – 232 с.
143. Королева М. Роль органов прокуратуры в обеспечении экологического благополучия населения РФ в 2002–2003 гг. / М. Королева // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 114 – 116.
144. Аршаница М. Н. Методические рекомендации по расследованию прес¬туп-ных загрязнений водных объектов / М. Н. Аршаница, С. В. Кузьмин. – СПб., 1991. – 162 с.
145. Меркурисов В. Х. Расследование и предупреждение преступлений, связанных с загрязнением водоемов и воздуха : учеб. пособие / Меркурисов В. Х. – М., 1987. – 86 с.
146. Книженко С. О. Криміналістична характеристика та основні положення розслідування екологічних злочинів : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С. О. Книженко. – Х., 2006. – 207 с.
147. Кримінальна справа № 10920004 / Наглядове провадження прокуратури Миколаївської області.
148. Кримінальна справа № 10920003 / Наглядове провадження прокуратури Миколаївської області.
149. Матеріали кримінальної справи № 550049–02 / Архів Білозерського районного суду Херсонської області.
150. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році. Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2000. – 149 с.
151. Кримінальна справа № 1/2312/61/11 / Архів Маньківського районного суду Черкаської області.
152. Кримінальна справа № 1–115/07 / Архів Борщівського районного суду Тернопільської області.
153. Кримінальна справа № 1–48/2008 р. / Архів Підволочиського районного суду Тернопільської області.
154. Яновський С. И назначить козлом отпущения…/ С. Яновський // Гривна № 23 (856). – 29 июня 2011 г.
155. Горелов К. «Аромотерапия» для Ингульця / К. Горелов // Гривна. –№ 26 (807), 24 июня –1 июля 2010 г.
156. Кримінальна справа № 4–367/09 / Наглядове провадження Криворізької міжрайонної природоохоронної прокуратури.
157. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2007 році. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. – К., 2008. – 393 с.
158. Левченко Ю. О. Запобігання злочинам, що вчиняються у нафто¬газовому комплексі України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Левченко Юрій Олександрович. – К., 2008.
159. Кримінальна справа № 1–58 / Архів Львівського обласного суду за 1999 р.
160. Кримінальна справа № 2−24 / Архів Львівського обласного суду за 2000 р.
161. Котовенко О. М. Кримінальна відповідальність за пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопроводів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Котовенко Олександр Миколайович. – Х., 2002. – 187 с.
162. Кримінальна справа № 09920018 / Наглядове провадження прокуратури Миколаївської області.
163. Сахаров А. Б. Умышленные убийства (криминологические исследо¬вания) / Региональная преступность : матеріали конф. / Сахаров А. Б. – Вильнюс, 1978.
164. Миньковский Г. М. Ориентация и цели криминологических исследований / Г. М. Миньковский // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1977. – Вып. 17.
165. Акутаев Р. М. Криминологический анализ латентной преступности : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Криминология; исправительно-трудовое право» / Р. М. Акутаев. − СПб., 1999. – 41 с.
166. Бахмудов З. Б. Проблемы латентной экологической преступности (по материалам Республики Дагестан) : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / З. Б. Бахмудов. – Махачкала, 2006. – 26 с.
167. Оболенцев В. Ф. Актуальні проблеми латентної злочинності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Оболенцев Валерій Федорович. – Х., 2001. –185 арк.
168. Курс кримінології. Особлива частина : підруч. / за заг. ред. доктора юрид. наук, професора Джужі О. М. – К., 2001. – С.123.
169. Поліщук Г. С. Чинники, що зумовлюють латентність злочинів проти довкілля / Г. С. Поліщук // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2004. – № 5. – С. 83–94.
170. Аванесов Г. А. Криминология / Аванесов Г. А. – [2-е изд.]. – М., 1984. –С. 177.
171. Свестун Р. Комплексний аналіз стану хімічного забруднення довкілля в різних регіонах України / Р. Свестун, М. Циганкова, О. Парахіна, Т. Доценко // Донец. Вісн. наукового Товариства ім. Шевченка. – Т. 20 : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. «Медико-біологічні студії екосистем» (4–5 січ. 2008 р.). – Донецьк, 2008.
172. Качинський А. Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення / Качинський А. Б. – К. : НІСД, 2001. – 312 с.
173. Білявський Г. О. Основи екології / Білявський Г. О. – К. : Либідь, 2006. – 408 с.
174. Курс советской криминологии: Предмет. Методология. Преступность и ее причины. Преступник. – М. : Юрид. лит., 1985. – 416 с.
175. Краткий словарь криминолого-статистических терминов / сост. А. Г. Кальман, И. А. Христич. – Х. : НИИИПП АПрН Украины, 1998. – 68 с.
176. Кваша О. О. Організатор злочину кримінально-правове та криміно¬логіч¬не дослідження / О. О. Кваша. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корець¬кого, 2003. – 216 с.
177. Беляев В. Г. Личность преступника в советском уголовном праве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / Беляев В. Г. – Ростов-на-Дону : Ростовский госуд. ун-тет, 1964. –23 с.
178. Курс кримінології : підруч. : у 2 кн. / [Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1 : Загальна частина. – 2001. – 352 с.
179. Антонян Ю. М. Изучение личности преступника : учеб. пособие / Антонян Ю. М. – М. : МВД СССР, 1982. – 79 с.
180. Корнякова Т. В. Кримінологічні засади запобігання органами прокуратури злочинам проти довкілля : монографія / Т. В. Корнякова. – К. : «Ін Юре», 2011. – 408 с.
181. Криминология : учебник / Беляев Н. А., Волгарева И. В., Кропачев Н. М. и др. ; под ред. В. В. Орехова. – СПб., 1992. – 216 с.
182. Антонян Ю. М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятные влияния на личность в микросреде) / Антонян Ю. М. – М. : Академия МВД СССР, 1975. – 159 с.
183. Захаров М. А. Социология : курс лекций / Захаров М. А. – Смоленск : СмолГУ, 2007. – 168 с.
184. Кримінальна справа № 45/9005–11 / Наглядове провадження Стаханово-Алчевської міжрайоної природоохоронної прокуратури.
185. Кримінальна справа № 142119004 / Наглядове провадження Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури.
186. Джекебаев Узюкен. Криминологическое изучение личности преступника и преступного поведения : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Узюкен Джекебаев. – М., 1974. – 19 с.
187. Даньшин И. Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия : учеб. пособие / Даньшин И. Н. − К., 1988. − 87 с.
188. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Кузнецова Н. Ф. ; под ред. В.Н. Кудрявцева. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 200 с.
189. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. − К. : Вид. дім «Ін Юре», 2008. – Кн. 3 : Практична кримінологія. − 320 с.
190. Дубовик О. Л. Причины экологических преступлений / О. Л. Дубовик, А. Э. Жалинский. – М. : Наука, 1988. − 240 с.
191. Петров В. В. Экологическое прав