ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА: ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГРИНЬКІВ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 343.123.12+343.12+343.14

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА: ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ляш Андрій Олексійович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……….………….…………………………...........3
ВСТУП………………………………………….………………...………………………….4
РОЗДІЛ 1 Становлення і розвиток інституту забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства
1.1. Міжнародно-правові акти, що сприяли становленню інституту забезпечення безпеки, їхнє значення……………...……………………………………………………….12
1.2. Виникнення та розвиток інституту забезпечення безпеки………..…………….22
1.3. Інститут забезпечення безпеки в окремих державах ближнього зарубіжжя.......56
1.4. Створення інституту забезпечення безпеки в Україні….…………..……….......71
Висновки до розділу 1............……..…………………………………...………..........89
РОЗДІЛ 2 Характеристика заходів забезпечення безпеки та осіб, які потребують захисту від протиправних посягань
2.1. Поняття, сутність та значення заходів забезпечення безпеки……..……….…...91
2.2. Види, характеристика заходів забезпечення безпеки та механізм їх застосування…………………………………...………………………………….……….108
2.3. Приводи, підстави та процесуальний порядок обрання, зміни та скасування заходів забезпечення безпеки………………………………………….................................127
2.4. Поняття, класифікація учасників кримінально-процесуальної діяльності та їх значення для забезпечення безпеки………………...……………………………………..139
Висновки до розділу 2…………….………..……………………………………..146
РОЗДІЛ 3 Взаємодія та її вплив на ефективність під час застосування заходів забезпечення безпеки
3.1. Поняття, форми та сутність взаємодії органів, що забезпечують безпеку, під час провадження у кримінальних справах………………..…………………………………..148
3.2. Ефективність застосування заходів безпеки в Україні: стан, проблеми, перспективи удосконалення законодавства…………..…………………………………..157
Висновки до розділу 3…………………………..………………………………......173
ВИСНОВКИ…………………………………………..…………………………..............175
ДОДАТКИ..……………………………………………..………………………………...182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………....223

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВНЗ – вищий(-і) навчальний(-і) заклад(-и)
ГСУ МВС України – Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ України
ГУ МВС України – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України
ДГБ МВС – Департамент громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ
КК – Кримінальний кодекс
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НАВСУ – Національна академія внутрішніх справ України
ОВС – орган (-ни) внутрішніх справ
ОЗГ – організована злочинна група
ООН – організація об’єднаних націй
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
ППВСУ – Постанова Пленуму Верховного Суду України
РБ – Республіка Білорусь
РК – Республіка Казахстан
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СПСМ – спеціальний підрозділ судової міліції
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ФЗ – Федеральний закон
ФРН – Федеративна республіка Німеччина

ВСТУП

Актуальність теми. Від початку свого існування й до сьогодення людству властива злочинність, яка існувала ще за первіснообщинного ладу.
За статистичними даними, в Україні останнім часом кількість зареєстрованих злочинів зменшується. Так, якщо у 2002 році було зареєстровано 450661 злочин, то у 2008 – 384424. Однак ці дані свідчать лише про кількісні зміни злочинності, яка з розвитком суспільства стає все більш досконалою та професійною. Зростає кількість тяжких злочинів, чому значною мірою сприяє безробіття, падіння життєвого рівня, знецінення грошових заощаджень громадян тощо. Кримінальні угруповання не обмежуються у виборі засобів та методів, вчиняють злочини з особливою жорстокістю та цинізмом, діють відкрито та нагло, оскільки впевнені у своїй безкарності.
Конституція України (ст.3) проголошує людину, її життя, здоров’я, честь і гідність найвищою соціальною цінністю. На забезпечення цих прав спрямована діяльність органів державної влади України, яка, згідно зі статтею 6 Конституції України, здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Завданням судової влади є здійснення правосуддя, завдяки якому забезпечується дотримання та відновлення прав і свобод громадян, підприємств, установ та організацій. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а тому забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства є конституційною гарантією здійснення правосуддя і одним із важливих принципів кримінального процесу України.
На початку 90-х років минулого століття проблема протиправного впливу на учасників кримінального процесу набула особливої гостроти. Для посилення безпеки учасників кримінального процесу було прийнято ряд правових документів. Зокрема, 23.12.1993 прийнято Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (далі – Закон), норми якого почали діяти у 2001 році, з моменту доповнення КПК України положеннями цього Закону. На думку 54,4 % опитаних нами слідчих, перелік заходів забезпечення безпеки, передбачених цим Законом, є вичерпним і задовольняє потреби слідчої практики. Проте 51,5 % слідчих не вірять у спроможність спецпідрозділу судової міліції «Грифон» забезпечити реальну безпеку учасникам кримінального судочинства, вказуючи на непрофесіоналізм, неналежну спеціальну підготовку особового складу, недостатню кваліфікованість, відсутність спеціальних навичок у роботі, неналежне фінансування, недостатню практику проведення заходів безпеки.
Безпека учасників кримінального процесу привертала і привертає увагу багатьох вчених, оскільки є важелем, який передбачає забезпечення достатніх умов для повного, всебічного та об’єктивного встановлення всіх обставин справи.
Дослідження цієї проблеми в Україні на монографічному та дисертаційному рівнях започаткували В.С. Зеленецький та М.В. Куркін. Окремі аспекти забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, розглядали українські та зарубіжні вчені: А.Н. Ахпанов, В.П. Бахін, В.І. Бояров, Л.В. Брусніцин, В.К. Весельський, В.В. Войников, В.І. Галаган, В.В. Гевко, О.В. Гогусь, Ю.В. Гуцуляк, О.Ю. Єпіхін, Є.В. Жаріков, О.О. Зайцев, Н.С. Карпов, Є.Є. Кондратьєв, В.С. Кузьмічов, Є.Д. Лук’янчиков, А.О. Ляш, В.Т. Маляренко, М.В. Новикова, Т.І. Панасюк, Н.В. Пелипенко, М.А. Погорецький, К.О. Ромодановський, С.М. Стахівський, А.А. Тимошенко, Р.Р. Трагнюк, В.М. Тертишник, О.В. Усенко, В.Я. Шапакидзе, Л.М. Шестопалова, С.П. Щерба, А.А. Юнусов, С.О. Янін та ін.
Необхідність забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства не викликає сумнівів, однак потребує законодавчого удосконалення. Аналіз норм чинного кримінально-процесуального законодавства України та проекту КПК України свідчить, що стан вітчизняного законодавства щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, далеко не ідеальний. Його недоліки полягають у відсутності єдиної концепції забезпечення безпеки.
На сучасному етапі перед Україною стоїть завдання привести національне законодавство у відповідність з міжнародними та європейськими стандартами щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Одним з аспектів дослідження є вивчення міжнародного досвіду, аналіз вітчизняної практики та удосконалення чинного законодавства України, що сприяло б ефективній діяльності уповноважених законом органів щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та інших осіб.
Тому формування інституту забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, визначення основних напрямів удосконалення чинного законодавства з урахуванням міжнародного досвіду та вітчизняної практики й обумовлюють актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755) та основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2010 роки. Ініціатором цього напряму дослідження є ГСУ МВС України.
Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.06 № 361/2006; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1767; Програми реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 28.10. 2007 № 411. Тема дисертації схвалена відділенням АПрН України (п. 660, 2008).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних та практичних положень забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства України, наукових положень щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, формулювання рекомендацій щодо підвищення якості та удосконалення діяльності уповноважених законом органів, використовуючи при цьому вітчизняну практику та світовий досвід. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– вивчити досвід застосування заходів безпеки в окремих зарубіжних державах;
– дослідити процесуальний порядок обрання та скасування заходів безпеки, передбачених Законом, слідчими органів внутрішніх справ (далі – ОВС);
– виявити позитивні тенденції та недоліки у практиці застосування окремих заходів безпеки;
– проаналізувати практику проведення окремих заходів безпеки спеціальними підрозділами ОВС;
– вивчити практику взаємодії слідчих зі спеціальними підрозділами ОВС, що здійснюють заходи безпеки;
– сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативних актів, які регулюють забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства;
– запропонувати певні заходи щодо усунення виявлених недоліків у практиці застосування заходів безпеки.
Об’єкт дослідження – суспільні правовідносини, що виникають під час застосування заходів безпеки щодо учасників кримінального судочинства.
Предмет дослідження – застосування заходів безпеки учасників кримінального судочинства: вітчизняна практика та світовий досвід.
Методи дослідження визначаються специфікою роботи та поставленими завданнями. Загальним у роботі є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. У дослідженні також використано дедуктивний метод, який на основі вивчення окремих праць та юридичних документів дозволив зробити певні узагальнення (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1). Для вивчення розвитку законодавства щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства застосовувався історико-правовий метод (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4). Для аналізу і характеристики сучасних нормативно-правових актів та наукових праць, присвячених забезпеченню безпеки учасників кримінального процесу, використовували порівняльно-правовий і описово-аналітичний методи (розділи 1, 2, 3). Логіко-юридичний метод застосовували для поглиблення розуміння понятійного апарату дисертації (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Статистичний метод дозволив зробити висновки про характер сучасної злочинності. Дослідження змісту правових документів, що передбачають забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, здійснювали формально-юридичним методом (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4). Соціологічні методи (анкетування) застосовували під час анкетування працівників ОВС та студентів і працівників вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ) й інші методи. Це дозволило з’ясувати їх уявлення про ступінь забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства в Україні.
Емпіричну базу дослідження становлять аналітичні і статистичні дані МВС України; результати анкетування слідчих ОВС (344 особи), працівників спецпідрозділу судової міліції «Грифон» (132 особи), а також працівників і студентів ВНЗ (174 особи); матеріали кримінальних справ (118). Використовувався й особистий досвід роботи автора в системі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером обраної теми та підходом до її дослідження й вирішення. Дисертація є монографічним дослідженням, в якому вивчено досвід деяких зарубіжних держав щодо застосування заходів безпеки стосовно учасників кримінального судочинства, проаналізовано сучасний стан законодавства та практику проведення окремих заходів безпеки спеціальними підрозділами ОВС України, а також взаємодії слідчих зі спеціальними підрозділами ОВС України, що здійснюють заходи безпеки, виявлено як позитивні тенденції, так і недоліки у практиці застосування окремих заходів безпеки. Таким чином,
вперше:
– обґрунтовується доцільність розповсюдити на осіб, які на конфіденційній основі співпрацюють з оперативними підрозділами, право на забезпечення безпеки, що передбачено для учасників кримінального судочинства;
– доповнено перелік видів заходів забезпечення безпеки такими як оперативно-розшукові, психологічні, виховні;
– запропоновано підставою для застосування заходів забезпечення безпеки вважати не тільки заборонені кримінальним законом діяння, але й інші дії, якщо їх здійснюють з метою примусити особу відмовитись від наміру сприяти кримінальному судочинству, припинити таке сприяння або з метою помсти за вже здійсненне сприяння;
– обґрунтовано підставою скасування заходів забезпечення безпеки вважати умисне розголошення особою, взятою під охорону від протиправних посягань, відомостей про види, способи, засоби (науково-технічні, криміналістичні, оперативно-технічні, оперативно-розшукові), методи і тактичні прийоми реалізації цих заходів;
– розроблено проект Державної програми забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
удосконалено:
– поняття «забезпечення безпеки», під яким слід розуміти виконання уповноваженими законом органами комплексу необхідних дій (заходів), спрямованих на недопущення можливості заподіяння шкоди учасникам кримінального судочинства, з метою належного здійснення правосуддя;
– окремі положення КПК України (п.п. 6 і 7 ч. 2 ст. 521) та норми Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (п.п. «е» і «є» ч. 1 ст. 2) щодо доповнення (розширення) переліку осіб, які мають право на забезпечення безпеки (статист, секретар судового засідання, співмешканці, друзі та інші особи, через яких здійснюється тиск на учасників кримінального процесу);
дістало подальший розвиток:
– пропозиції стосовно змін та доповнень до чинного КПК України, зокрема щодо: введення окремого розділу «Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства»; виключення з додатку до обвинувального висновку списку осіб, які підлягають виклику в зал судового засідання; складання окремого протоколу про роз’яснення права на забезпечення безпеки та процесуального порядку обрання і скасування заходів безпеки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропозиції про внесення змін та доповнень до чинного законодавства направлені до Верховної Ради України (лист від 12.09.2009 № 46/39ВР), матеріали дослідження впроваджені у практичну діяльність щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства під час провадження у кримінальних справах (акт впровадження від 15.05.2009 № 9/1–4271, акт впровадження від 25.05.2009 № 5/1–499, акт впровадження від 29.05.2009), а також у навчальний процес при вивченні таких дисциплін як кримінальний процес, криміналістика і спецкурсів (акт впровадження від 09.09.2008 – Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. С. Дем’янчука (м. Рівне); акт впровадження від 31.10.2008 – Національний університет «Острозька академія»; акт впровадження від 01.06.2009 – юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані висновки та пропозиції є результатом особистих досліджень дисертанта. Наукові ідеї та розробки, які належать співавторам опублікованих праць, у дисертаційному дослідженні не використовувались. У статті «Взаємодія слідчих та оперативних працівників при забезпеченні безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», здобувачем запропоновано форми такої взаємодії. У статті «Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу: окремі питання правового регулювання» автором сформульовані пропозиції щодо змін та доповнень окремих статей чинного Закону (п.п. «а», «б», «г», «д» ст. 15, ст. 16).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ. Теоретичні положення та висновки, зроблені автором у процесі дослідження, оприлюднені на дев’яти конференціях, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні» (м. Львів, 10.06.2005); Х Міжнародна науково-практична конференція «Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у ІІІ тисячолітті» (м. Рівне, 3-5.10.2007); Міжнародна науково-практична конференція «Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства» (м. Київ, 07.12.2007); Х Всеукраїнська науково-практична конференція «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (м. Тернопіль, 11.04.2008); Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми взаємодії оперативних та слідчих підрозділів у протидії організованій злочинній діяльності» (м. Одеса, 18.04.2008); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 30-31.05.2008); науково-практична конференція, присвячена пам’яті професора А.Я. Дубинського «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (м. Київ, 03.04.2009); VІ Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29-30.05.2009); Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 09.10.2009).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в одинадцяти наукових публікаціях, з яких чотири статті у вітчизняних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Становлення незалежної держави і проведення правової реформи вимагають переосмислення багатьох аспектів. Україна одна із перших в СНД подбала про законодавче забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, і державний захист працівників суду та правоохоронних органів.
Проведеним дослідженням виявлені позитивні тенденції та недоліки у практиці застосування заходів безпеки учасників кримінального судочинства, визначені їх особливості та проблеми, що й призвело до формулювання наступних висновків:
1. Досвід зарубіжних держав необхідно застосовувати, адаптувавши його до реалій нашого життя, включаючи професійний відбір і добропорядність службових осіб, використання належних і достовірних джерел доказів.
2. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу повинно мати на меті розкриття злочину та встановлення об’єктивної істини у справі.
3. Потрібно прийняти єдиний закон України про забезпечення безпеки суб’єктів кримінального судочинства на базі чинних Законів України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» і «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», удосконаливши окремі їх норми. Назву закону викласти у такій редакції: «Про державне забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
4. Ввести штрафні санкції за вчинений злочин, як додаткове покарання, а одержані кошти спрямувати на забезпечення заходів безпеки і відповідних програм.
5. Враховуючи досвід зарубіжних держав, стратегію забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства на сучасному етапі вважаємо доцільним:
а) розробити та прийняти «Державну Програму забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»;
б) створити Департамент по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, який підпорядкувати Головному Управлінню по боротьбі з організованою злочинністю МВС України;
в) удосконалити чинне кримінально-процесуальне законодавство та інші нормативно-правові акти, а саме:
– перед початком слідчої дії роз’яснювати учасникам процесу положення кримінального закону про можливість настання кримінальної відповідальності за вчинення протиправних дій щодо учасників кримінального судочинства (погрози, шантаж та інше), а також права на забезпечення безпеки з врученням пам’ятки;
– передбачити в законі винесення офіційного попередження особі, від якої надходять або можуть надходити погрози на адресу особи, що підлягає захисту від протиправного посягання;
– під час допиту працівника уповноваженого правоохоронного органу, якому у ході службової діяльності стали відомі обставини вчинення злочину, не розкривати відомостей про особу, яка надала таку інформацію;
– з метою забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, під час судового розгляду справи передбачити допит у найбільш безпечних місцях, обладнавши для цього спеціальні зали судових засідань системою для зміни тембру голосу, аудіо- й відеотехнікою для фіксації і перегляду судового засідання;
– передбачити норму щодо застосування відеозапису показань на стадії досудового розслідування для їх подальшого відтворення у суді за відсутності особи, яка їх надала;
– стосовно підозрюваних та обвинувачених, які співпрацювали з органами досудового розслідування і перебувають під вартою, застосовувати альтернативні запобіжні заходи: звільнення з-під варти і застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі;
– вважати анкетні дані осіб, які беруть участь у судочинстві, конфіденційною інформацією, тобто інформацією з обмеженим доступом. Можливість доступу до такої інформації залишити за співробітниками уповноважених правоохоронних органів, які провадять дослідчу перевірку, дізнання, досудове слідство, прокурорам, які здійснюють нагляд за законністю розслідування і суддям, що розглядають справу по суті;
– чинний КПК, замість окремих статтей доповнити розділом «Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства»;
– підставою для застосування заходів забезпечення безпеки вважати не тільки заборонені кримінальним законом діяння, але й інші дії, якщо їх здійснюють з метою примусити особу відмовитись від наміру сприяти кримінальному судочинству, припинити таке сприяння або з метою помсти за вже здійснене сприяння.
До чинного законодавства України внести зміни та доповнення:
до Конституції України:
– статтю 59 доповнити частиною 3 такого змісту: «Кожен має право на забезпечення безпеки у разі наявності реальної загрози життю, здоров’ю чи майну»;
до Кримінально-процесуального кодексу України:
– пункт 8 статті 32 викласти у такій редакції: «особи, які беруть безпосередню участь у здійсненні кримінального процесу або сприяють встановленню істини під час розслідування злочинів»;
– статтю 6 доповнити частиною 4 такого змісту: «Закриття кримінальної справи стосовно особи за нереабілітуючими підставами є недопустимим, якщо вона в тій чи іншій мірі вчиняла вплив на інших учасників кримінального судочинства». У зв’язку з цим частини четверту і п’яту статті 6 вважати відповідно частинами п’ятою і шостою;
– пункт 1 частини 2 статті 521 після слова «злочин» доповнити словосполученням такого змісту: «надала конфіденційну інформацію про злочин чи особу, яка його вчинила», а далі – за текстом;
– пункт 6 частини 2 статті 521 після слова «понятий» доповнити словами «статист, секретар судового засідання»;
– у пункті 7 частини 2 статті 521 словосполучення «близькі родичі» замінити на «родичі», після чого доповнити: «співмешканці, друзі», а після слова «статті» доповнити словами «інші особи, через яких здійснюється тиск на учасників кримінального процесу», далі – за текстом;
– частину 4 статті 521 після слів «заходи безпеки» доповнити словами: «спільно з органом, який прийняв рішення щодо застосування заходів безпеки», а далі – за текстом;
– частину 1 статті 524 після слів «що здійснюють заходи безпеки» доповнити словами: «розголошення особою, яка взята під охорону від протиправних посягань, відомостей про види, способи, засоби (науково-технічні, криміналістичні, оперативно-технічні, оперативно-розшукові), методи і тактичні прийоми реалізації цих заходів»;
– частину 4 ст. 524 доповнити реченням такого змісту: «До письмового повідомлення додають копію відповідної постанови чи ухвали». Водночас, слід зауважити, що копія постанови чи ухвали може бути вручена зацікавленим особам під розписку посадовою особою, яка їх винесла, або місцевим судом;
– частину 1 статті 525 після слова «оскаржена» доповнити словами «особами, зазначеними в пунктах 1 – 7 частини 2 статті 521 цього Кодексу»;
– частину 1 статті 525 доповнити реченням такого змісту: «На час розгляду скарги і прийняття рішення суддею зацікавлена особа має право відмовитись від давання показань»;
– пункт 4 частини 1 статті 206 після слів «кримінальної справи» доповнити словами «або про відмову в застосуванні заходів безпеки»;
– частину 2 статті 525 після слова «негайно» доповнити «не більше 1 доби після надходження скарги», після слова «справи» доповнити словами «з обов’язковою участю особи, яка подала скаргу», після слова «вислуховує» доповнити словами «особу, яка подала скаргу», а далі – за текстом;
– частину 2 статті 525 доповнити реченням такого змісту: «Під час розгляду скарги ведуть протокол»;
– статтю 525 доповнити новою частиною 2 такого змісту: «Про місце, день і час розгляду скарги повідомляють прокурора, особу, яка подала скаргу та інших зацікавлених осіб, однак їхня неявка, без поважних причин, не перешкоджає розгляду скарги». У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою;
– статтю 53 доповнити реченням такого змісту: «Про роз’яснення права на забезпечення безпеки та процесуальний порядок обрання і скасування заходів безпеки, складають окремий протокол з додержанням правил статті 85 цього Кодексу»;
– виключити пункт 1 частини 1 та частину 2 статті 224 щодо додатку до обвинувального висновку списку осіб, які підлягають виклику в зал судового засідання. Цей список із зазначенням прізвищ (псевдонімів), адреси повинен бути складений в одному примірнику і доданий до обвинувального висновку, що направляється зі справою до суду;
до Кримінального кодексу України:
– доповнити статтю 67 новою обтяжуючою обставиною «протиправний вплив на учасника кримінального судочинства»;
– передбачити додатковий вид покарання – обмеження місць роботи, проживання, пересування та зустрічі з особами, а також заборону винному відвідувати певну місцевість, визначену постановою суду у разі умовно-дострокового звільнення, умовного засудження, відстрочки виконання вироку тощо;
– ввести кримінальну відповідальність та покарання за переслідування учасника кримінального судочинства не тільки під час провадження у справі, а й під час чи після виконання вироку;
– передбачити обставину, що пом’якшує покарання осіб, які вчинили злочин, та матеріальне стимулювання у разі сприяння слідчим органам, що дає змогу притягти до кримінальної відповідальності осіб, дії яких мають більшу суспільну небезпеку та пом’якшити покарання особам, дії яких мають меншу ступінь суспільної небезпеки;
в Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»:
– статтю 1 викласти у такій редакції: «Державне забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, запобіганні, припиненні, розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, – це здійснення уповноваженими цим законом правоохоронними органами правових, організаційно-технічних, оперативно-розшукових, психологічних, виховних та інших заходів, спрямованих на захист життя, здоров’я, житла та іншого майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя».
– пункт «а» частини 1 статті 2 після слова «злочин» доповнити словосполученням такого змісту: «надала конфіденційну інформацію про злочин чи особу, яка його вчинила», а далі – за текстом;
– пункт «е» частини 1 статті 2 після слова «понятий» доповнити словами «статист, секретар судового засідання»;
– пункт «є» частини 1 статті 2 після словосполучення «близькі родичі» доповнити «родичі, співмешканці, друзі», далі – за текстом, а після слова «статті» доповнити словами «інші особи, через яких здійснюється тиск на учасників кримінального процесу», далі – за текстом;
– статтю 5 доповнити пунктом «д» такого змісту: «брати участь у судовому розгляді скарги на дії і рішення органу, який забезпечує безпеку, органу дізнання, слідчого, прокурора, суду про відмову в застосуванні заходів безпеки, про неналежну їх організацію і застосування, або про їх скасування»;
– у статті 14 слово «неповнолітніх» замінити на словосполучення «малолітніх, які не досягли 7 річного віку»;
– у пункт «а» статті 15 після слів «за ухвалою суду» доповнити словами «або постановою судді», а після слів «знаходиться кримінальна справа» доповнити словами «за правилами зберігання цілком таємних документів, які містять державну таємницю»;
– пункт «б» статті 15 після слів «того, кого впізнають», доповнити словами «з використанням в процесі провадження відповідних слідчих дій науково-технічних засобів, які застосовуються», а далі за текстом;
– пункт «г» статті 15 доповнити словами «з дотриманням заходів безпеки та конфіденційності»;
– пункт «д» статті 15 після слова «службами» доповнити словами «з вилученням, у разі необхідності, у зазначених органах інформаційно-довідкових відомостей (документів) і приєднанням їх до постанови (ухвали), передбаченої пунктом «а»;
– статтю 16 доповнити пунктами 4, 5, 6 такого змісту: «Кримінальна справа, в якій були застосовані заходи забезпечення безпеки особи, зберігається у суді, що розглядав справу, окремо від інших справ за правилами збереження цілком таємних документів. Це ж правило поширюється на випадки пересилання справи у передбачених законом випадках (апеляційне, касаційне провадження та ін.).
Така кримінальна справа може бути видана для вивчення (ознайомлення) особам, які мають допуск до відомостей, що становлять державну таємницю за формами 1, 2, на письмовий запит науково-дослідної, навчальної чи іншої установи не раніше 10 років з моменту закінчення провадження і прийняття остаточного рішення у ній лише з письмового дозволу голови суду.
Забороняється надавати для ознайомлення (вивчення) такі справи особам, які не мають відповідного допуску до роботи з конфіденційними (таємними) документами».
– у статті 20 спочатку зазначити приводи, а потім підстави, тобто частини 1 і 2 поміняти місцями;
– статтю 21 доповнити пунктом «г» такого змісту: «розголошення особою, яка взята під охорону від протиправних посягань, відомостей про види, способи, засоби (науково-технічні, криміналістичні, оперативно-технічні, оперативно-розшукові), методи і тактичні прийоми реалізації цих заходів»;
– в абзаці 2 пункту 5 статті 22 слова «зацікавленою особою» замінити на «особами, зазначеними в пунктах «а – є» статті 2 цього Закону», а після слова «безпеку» доповнити словами «чи до суду».
Слід передбачити у Законі й застосування заходів безпеки за наявності підстав під час проведення оперативно-розшукової діяльності відносно тих осіб, які беруть участь у проведенні оперативно-розшукових заходів, а в майбутньому можуть бути залучені до участі у кримінальному процесі.
На сучасному етапі постало питання щодо врегулювання й інших нормативно-правових актів, зокрема, які б визначали порядок міжвідомчої взаємодії та співпраці із правоохоронними органами зарубіжних держав.
Сформульовані нами пропозиції щодо удосконалення законодавства і механізму реалізації правових норм спрямовані на реальне та ефективне забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, а також подальший розвиток інституту забезпечення безпеки в кримінальному процесі і можуть стимулювати учасників процесу давати правдиві та об’єктивні показання, що забезпечить ефективність здійснення правосуддя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров М. Ю. Досвід роботи Італії та Німеччини щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / М. Ю.Азаров // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журн. – К., 2003. – № 7. – С. 139 – 145.
2. Акт проголошення незалежності України : прийнятий 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
3. Алехова А. Чем можем – поможем / А. Алехова // Литер. – 2008. – 22 мая.
4. Анашкин Г. З. Эффективность правосудия и судебные ошибки / Г. З. Анашкин, И. Л. Петрухин // Советское государство и право. – 1968. – № 8. – С. 59 – 60.
5. Антошина А. Обеспечение безопасности участников уголовного процесса : становление правового института / А. Антошина // Российская юстиция. – 2002. – № 8. – С. 34 – 35.
6. Аргунова Ю. Н. Государственная защита экспертов, специалистов и других участников уголовного судопроизводства / Ю. Н. Аргунова // Независимый психиатрический журнал. – 2004. – № 4.
7. Ахпанов А. Н. Пределы правоограничений личности в уголовном судопроизводстве : [учеб. пособие] / Ахпанов А. Н. – Караганда : Караганд. высш. школа МВД РФ, 1995. – 78 с.
8. Барр У. Передача преступников в руки правосудия : соблюдение законности по отношению к жертве / Барр У. – М. : Фонд ВНИИ МВД РФ, 1993. – 16 с.
9. Безнасюк А. Государственная защита лиц, содействующих уголовному судопроизводству (Зарубежный опыт, отечественные проблемы) / А. Безнасюк, А. Абабков // Российская юстиция. – 1997. – № 8. – С. 38 – 40.
10. Божьев В. П. Советский уголовный процесс : Часть общая : [учебное пособие] / Божьев В. П., Гаврилов А. К., Чугунов В. Е. – Волгоград : НИ и РИО ВСШ МВД СССР, 1973. – 79 с.
11. Болтабаев К. Ж. Правовое регулирование возмещения ущерба жертвам преступлений в Республике Казахстан / К. Ж. Болтабаев // Защита прав жертв террористических актов и иных преступлений : междунар. науч.-практ. конф., (Москва, 19 февраля 2003 г.) / Уполномоч. по правам человека в Рос. Федерации, Междунар. обществ. фонд «Защита жертв терроризма и чрезвыч. ситуаций». – М., 2003. – C. 32 – 35.
12. Бондаренко О. Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального судочинства / О. Бондаренко, С. Сафронов // Право України.  1999.  № 1. – С. 122 – 123.
13. Бояров В. І. Коментар до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року / В. І. Бояров, Л. Б. Ільковець, Т. І. Грузінова та ін. // Законодавство України : наук.-практ. коментарі. – К., 2002. – № 1. – С. 76 – 130.
14. Бояров В. І. Про деякі проблеми захисту окремих учасників кримінального судочинства / В. І. Бояров, О. В. Рохненко // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 5. – С. 35 – 37.
15. Брусницын Л. Как обезопасить лиц, содействующих уголовному правосудию / Л. Брусницын // Российская юстиция. – 1996. – № 9. – С. 48 – 49.
16. Брусницын Л. В. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию: российский, зарубежный и международный опыт ХХ века : процессуальное исслед. / Брусницын Л. В. – М. : Юрлитинформ, 2001. – 400 с.
17. Брусницын Л. Обеспечение безопасности участников процесса : возможности и перспективы развития УПК / Л. Брусницын // Российская юстиция. – 2003. – № 5. – С. 48 – 50.
18. Брусницын Л. В. О порядке применения мер безопасности к лицам, содействующих уголовному правосудию / Л. В. Брусницын // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 92 – 97.
19. Брусницын Л. Поощрения за сообщения о преступлениях / Л. Брусницын // Законность. – 2000. – № 2– С. 32 – 33.
20. Брусницын Л. В. Проблемы формирования российского законодательства о защите лиц, содействующих уголовному правосудию / Л. В. Брусницын // Государство и право. – 2004. – № 2. – С. 32 – 40.
21. Брусницын Л. Псевдонимы в уголовном процессе / Л. Брусницын // Законность. – 2005. – № 1. – С. 23 – 25.
22. Брусницын Л. Псевдонимы в уголовном процессе / Л. Брусницын // Законность. – 2005. – № 2. – С. 15 – 17.
23. Брусницын Л. В. Теоретико-правовые основы и мировой опыт обеспечения безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / Брусницын Леонид Владимирович. – М., 2002. – 520 с.
24. Бунін О. І. Практика застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду та правоохоронних органів і осіб, які беруть участь у судочинстві (узагальнення судової практики) / О. І. Бунін, А. В. Матвєєва // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6. – С. 19 – 29.
25. Вальтош С. Дилеммы охраны свидетеля в уголовном процессе / С. Вальтош // Procuratura i prawo. – 1995. – № 4. – С. 40 – 43.
26. Васьковська В. Механізм забезпечення права людини на безпеку / В. Васьковська // Право України. – 2005. – № 9. – С. 25 – 28.
27. Вбили хлопця і закопали [Електронний ресурс] / ТРК «Україна», програма «Критична точка». – 2009. – 6 травня. – Режим доступу :
http://tochka.kanalukraina.tv/ua/goryachaya_liniya
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
29. Весельський В. К. Питання захисту осіб, які мають інформацію про злочинну діяльність / В. К. Весельський // Право України. – 1999. – № 7. – С. 58 – 61.
30. Войников В. В. Тактика обеспечения безопасности в уголовном судопроизводстве : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Войников Вадим Валентинович. – Калининград, 2002. – 185 с.
31. Восьмой Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. – Нью-Йорк : ООН, 1993. – 298 с.
32. В Україні незабаром буде створено програму захисту свідків (за матеріалами НЦБ Інтерполу та ГУАСМ МВС України) // Бюлетень з обміну досвідом роботи МВС України. – К., 2001. – № 137. – С. 41 – 54.
33. Галаган В. І. Процесуальний порядок і тактика пред’явлення для впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають : [монографія] / В. І. Галаган, І. В. Басиста. – К. : КНУВС, 2007. – 236 с.
34. Галузин А. О теории безопасности уголовного процесса / А. Галузин // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 61 – 63.
35. Гарник М. В. Боротьба з організованою злочинністю : правові аспекти / М. В. Гарник // Вісник прокуратури. – 2001. – № 2. – С. 3 – 6.
36. Гаухман Л. Уголовное законодательство об охране лиц, выполняющих служебный или общественный долг / Л. Гаухман // Законность. – 1996. – № 4. – С. 2 – 8.
37. Гевко В. В. Деякі питання захисту прав учасників кримінального процесу в концепції приватної детективної та охоронної діяльності / В. В. Гевко // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників / [керівники авторського колективу А. І. Комарова, О. О. Крикун]. – Київ, 1997. – Том 7. – С. 494 – 497.
38. Гевко В. Захист прав учасників кримінального процесу в конвенції приватної детективної та охоронної діяльності / В. Гевко // Право України. – 1998. – № 8. – С. 90 – 92.
39. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / Герасимов И. Ф. – Свердловск : Средне Уральское книж. изд-во, 1975. – 184 с.
40. Гогусь О. Окремі питання щодо державного забезпечення безпеки суб’єктів кримінального судочинства у справах про хабарництво / О. Гогусь // Проблеми державотворення і захисту прав людини в України : матеріали ХІІІ регіональної наук.-практ. конф. – Львів, 2007. – С. 517 – 519.
41. Гогусь О. Перспективи розвитку і шляхи вдосконалення законодавства про державне забезпечення безпеки суб’єктів кримінального судочинства / О. Гогусь // Право України. – 1999. – № 6. – С. 35 – 37.
42. Гогусь О. В. Розвиток законодавства про безпеку суб’єктів кримінального судочинства як один із напрямків судово-правової реформи / О. В. Гогусь // Вісник Дніпропетровського юридичного інституту. – Дніпропетровськ, 1998. – № 8. – С. 56 – 64.
43. Гогусь О. Щодо механізму державного забезпечення безпеки суб’єктів кримінального судочинства / О. Гогусь // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4 – С. 58 – 60.
44. Головецький М. О. Психофізіологічні основи узнавання і тактика пред’явлення для впізнання під час досудового слідства : [монографія] / Головецький М. О. – Тернопіль : Астон, 2006. – 108 с.
45. Гончаров В. Б. Проблемы безопасности участников уголовного процесса / В. Б. Гончаров, В. В. Кожевников // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 49 – 56.
46. Государственная программа «Обеспечение безопасности потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства на 2006 – 2008 годы» : утв. постановлением Правительства РФ от 10 апреля 2006 г. № 200 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2006. – № 16. – Ст. 1739.
47. Графства США [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.heraldicum.ru/usa/county.htm
48. Григорьев Ф. Г. Право свидетеля и других участников уголовного судопроизводства на обеспечение их безопасности / Ф. Г. Григорьев // Вестник Московского ун-та. Сер. 11. Право. – 2006. – № 3. – С. 91 – 103.
49. Гриньків О. О. Взаємодія слідчих та оперативних працівників при забезпеченні безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / О. О. Гриньків, А. О. Ляш // Актуальні проблеми взаємодії оперативних та слідчих підрозділів у протидії організованій злочинній діяльності : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (Одеса, 18 квітня 2008 р.). – Одеса, 2008. – C. 216 – 220.
50. Гриньків О. О. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у контексті окремих принципів кримінального процесу / О. О. Гриньків // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами V Міжнар. наук.-практ. конф., (Луцьк, 30 – 31 травня 2008 р.) / [укл. Т. Д. Климчук.]. – Луцьк, 2008. – С. 446 – 450.
51. Гриньків О. О. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу : окремі питання правового регулювання / О. О. Гриньків, А. О. Ляш // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ : зб. наук. ст. за матеріалами Х Міжнар. наук.-практ. конф., (Рівне, 3 – 5 жовтня 2007 р.). – Рівне, 2008. – Ч. ІІІ. – C. 321 – 324.
52. Гриньків О. О. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства : становлення і розвиток в окремих зарубіжних країнах / О. О. Гриньків // Право і суспільство. – 2007. – № 4. – С. 89 – 92.
53. Гриньків О. О. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства у проекті КПК / О. О. Гриньків // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами VІ Міжнар. наук.-практ. конф., (Луцьк, 29 – 30 травня 2009 р.) / [укл. Т. Д. Климчук.]. – Луцьк, 2009. – С. 520 – 523.
54. Гриньків О. О. Оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування: питання удосконалення / О. О. Гриньків // Судова апеляція. – 2009. – № 1. – С. 59 – 64.
55. Гриньків О. О. Поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / О. О. Гриньків // Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи : матеріали Х Всеукр. наук.-практ. конф., (квітень 2008 р.). – Тернопіль, 2008. – C. 519 – 523.
56. Гриньків О. О. Поняття «забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» : сучасний стан та перспективи законодавчого закріплення / О. О. Гриньків // Вісник Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна. Серія : Право. – Х., 2009. – № 841. – Вип. 1 (5). – С. 211 – 213.
57. Гриньків О. О. Поняття та значення правоохоронних органів під час забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / О. О. Гриньків // Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Одеса, 9 жовтня 2009 р.). – Одеса, 2009. – C. 373 – 376.
58. Гриньків О. О. Приводи і підстави для вжиття заходів забезпечення безпеки у кримінальному судочинстві / О. О. Гриньків // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності : тези доповідей та повідомлень наук.-практ. конф., (Київ, 3 квітня 2009 р.). – Київ, 2009. – C. 555 – 558.
59. Гриньків О. О. Роль заходів забезпечення безпеки у встановленні істини у кримінальній справі / О. О. Гриньків // Право і суспільство. – 2009. – № 3. – С. 123 – 126.
60. Грошевий Ю. М. Докази і доказування в кримінальному процесі : [наук.-практ. посібник] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – [2-е вид., стереотип.]. – К. : КНТ, Видавець Фурса С. Я., 2007. – 272 с. – (Серія : Процесуальні науки).
61. Грошевой Ю. М. Проблеми підвищення ефективності застосування норм кримінально-процесуального права / Ю. М. Грошевой // Університетські наукові записки. – Хмельницький, 2008. – № 3 (27). – С. 276 – 281.
62. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе / Грошевой Ю. М. – Харьков : Изд-во при Харьковском гос. ун-те издательского объединения «Вища школа», 1979. – 143 с.
63. Гуткин Й. М. Некоторые вопросы развития уголовно-процесуальных гарантий неприкосновенности личности в свете конституции СССР / Й. М. Гуткин // Конституционно-правовые основы организации и деятельности органов внутренних дел. – М., 1982. – С. 125 – 137.
64. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / Гуценко К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А. ; под ред. К. Ф. Гуценко. – [2-е изд., доп. и испр.]. – М. : Зерцало – М, 2002. – 517 с.
65. Гуцуляк Ю. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві та залучаються до здійснення завдань оперативно-розшукової діяльності / Ю. Гуцуляк // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 96 – 99.
66. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : [в 4 т.] / Владимир Даль. – М. : Рус. яз., 1989 – . –
Т. 1 : А – З. – 1989. – 699 с.
67. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : [в 4 т.] / Владимир Даль. – М. : Рус. яз., 1989 – . –
Т. 3 : П. – 1990 . – 555 с.
68. Державна програма організаційного забезпечення діяльності суддів на 2003 – 2005 роки : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 року № 907 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1197.
69. Джига М. В. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудового розслідування : проблеми законності та доцільності : [монографія] / Джига М. В. – К. : Вид. Паливода А. В., 2005. – 167 с.
70. Джига М. Права та суть потерпілого в системі учасників кримінального процесу / М. Джига, О. Михайленко // Вісник прокуратури. – 2006. – № 4. – С. 63 – 68.
71. Долгова А. И. Преступность, ее организованность и криминальное общество / Долгова А. И. – М. : Российская криминолог. ассоц., 2003. – 576 с.
72. Доклад Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации за 2008 год // Российская газета. – 2009. – 17 апреля. – Федеральний выпуск № 4892.
73. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя : правовые и организационные проблемы / Дубинский А. Я. – К. : Наукова думка, 1984. – 182 с.
74. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел : [учебное пособие] / Дубинский А. Я. – К. : КВШ МВД СССР, 1987. – 84 с.
75. Дубинський А. Я. Щодо предмета доказування в радянському кримінальному процесі / А. Я. Дубинський // Радянське право. – 1983 . – № 1. – С. 57 – 61.
76. Душейко Г. О. Проблеми правового забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / Г. О. Душейко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2004. – № 2. – С. 209 – 218.
77. Епихин А. Ю. Безопасность личности в уголовном судопроизводстве : [учебное пособие] / Епихин А. Ю. – Сыктывкар : Сыктывкарский ун-т, 2004. – 127 с.
78. Епихин А. Законодательство зарубежных стран, обеспечивающее безопасность участников уголовного судопроизводства : [лекция] / Епихин А. – Сыктывкар : Сыктывкарский ун-т, 2003. – 48 с.
79. Епихин А. Ю. Общие условия эффективности функционирования безопасности личности в уголовном судопроизводстве / А. Ю. Епихин // Информ. Бюл. – 2004. – № 1. – С. 61 – 67.
80. Епихин А. Ю. Некоторые проблемы российского законодательства, обеспечивающего безопасность жертв преступлений как участников уголовного судопроизводства [Електронний ресурс] / А. Ю. Епихин // Роль прокуратуры в обеспечении прав и законных интересов жертв пре ступлений . – М., 2004. – Режим доступу :
іnfo@kurskcity.ru
81. Епихин А. Правовое регулирование мер безопасности участников процесса / А. Епихин // Законность. – 2003. – № 5. – С. 45 – 48.
82. Епихин А. Ю. К вопросу о безопасности защищаемых лиц в уголовном процессе / А. Ю. Епихин // Российский следователь. – 2002. – № 2. – С. 14 – 15.
83. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини / Міністерство юстиції України. – К., 1998. – 71 с.
84. Европейская Конвенция о возмещении ущерба жертвам насильственных преступлений : ETS № 116 // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М., 1998. – С. 81 – 85.
85. Жариков Е. В. Дифференциация уголовного процесса как средство обеспечения безопасности лиц, содействующих уголовному судопроизводству : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; криминалистика и судебная экспертиза ; оперативно-розыскная деятельность» / Евгениий Викторович Жариков. – Барнаул, 2004. – 24 с.
86. Жариков Р. А. Некоторые аспекты совершенствования борьбы с организованной преступностью и терроризмом / Р. А. Жариков // Материалы междунар. науч.-практ. конф. [«Теоретико-методологические и прикладные аспекты борьбы с преступностью : история и современность»], (17 – 18 марта 2005 г.) : [в 4 ч.] / под общ. ред. Ф. Б. Мухаметшина. – Уфа, 2005. – Ч. 1. – С. 160 – 168.
87. Желєзняк Н. С. Возможности обеспечения специальной государственной защиты отдельных лиц как участников уголовного процесса / Н. С. Железняк // Вісник Луганського держ. ун-ту внутрішніх справ : Спеціальний випуск : [у 2-х ч]. – Луганськ, 2007. – Ч. 1. – С. 20 – 28.
88. Жертвы : право на защиту. Проблемы защиты прав потерпевших и свидетелей по уголовным преступлениям [Електронний ресурс] : доклад Межрегиональной правозащитной общественной организации «Сопротивление». – Режим доступу :
http://www.soprotivlenie.org/?id=3&cid=115&t=v
89. Житловий кодекс України : із змінами і допов. за станом на 7 листопада 2006 року. – К. : Вид. Фурса С. Я., 2006. – 64 с.
90. Житлове право України : [навчальний посібник] / за ред. В. С. Гопанчука, Ю. О. Заіки. – К. : Істина, 2003. – 208 с.
91. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства в Україні та зарубіжних країнах : порівняльний аналіз : навчальний посібник / [В. К. Шкарупа, М. В. Коваль, В. М. Андрущук та ін.]. – Ірпінь : Нац. ун-т ДПС України, 2007. – 194 с.
92. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства : міжнародний та вітчизняний досвід : (аналітичний огляд) / [М. О. Свірін, Л. М. Шестопалова, А. І. Пясецький та ін.] ; НДІ проблем боротьби зі злочинністю НАВСУ. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2006. – 119 с.
93. Зайцев О. А. Государственная защита участников уголовного процесса / Зайцев О. А. – М. : Экзамен, 2002. – 512 с.
94. Зайцев О. А. Теоретические и правовые основы государственной защиты участников уголовного судопроизводства в Российской Федерации : дис. … доктора юрид. наук. : 12.00.09 / Зайцев Олег Александрович. – М., 1999. – 446 с.
95. Закон Канады С-13 от 20 июня 1996 года // Зарубежный опыт правового регулирования и практика его применения по вопросам защиты участников уголовного судопроизводства. – С. 106 – 111.
96. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» : за станом на 19 липня 2005 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид–во, 2005. – 30 с. – (Серія «Закони України).
97. Закон України «Про міліцію» : за станом на 17 червня 2005 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид–во, 2005. – 34 с. – (Серія «Закони України).
98. Закон України «Про прокуратуру» : за станом на 10 травня 2005 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид–во, 2005. – 31 с. – (Серія «Закони України»).
99. Заходи щодо безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві в Україні [Електронний ресурс] : виступ представника ГПУ. – Режим доступу :
http://www.gp.gov.ua/ua/cooperation.html?_m=publications&_t=rec&id=13785
100. Збірник нормативних актів, що регламентують діяльність судової міліції / [ В. І. Маєвський, С. М. Рябий, Ю. М. Мазур та ін.]. – К., 2008. – 343 с.
101. Звід відомостей, що становлять державну таємницю : затв. наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440. ; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 р. за № 902 / 11182. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – Ст. 2089.
102. Зеленецкий В. С. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса: [монография] / В. С. Зеленецкий, В. Н. Куркин. – Харьков : КримАрт, 2000. – 404 с.
103. Зеленецький В. Основні положення вчення про забезпечення безпеки суб’єктів кримінального процесу, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю / В. Зеленецький, М. Куркін // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 4 (34). – С. 37 – 42.
104. Зеленецький В. С. Поняття безпеки та її забезпечення суб’єктам кримінального процессу / В. С. Зеленецький, М. В. Куркін // Вісник ун-ту внутр. справ МВС України. – Харків, 1997. – Вип. 2. – С. 84 – 88.
105. Зеленецкий В. С. Реализация мероприятий по обеспечению безопасности субъектов уголовного процесса / В. С. Зеленецкий, Н. В. Куркин // Судова реформа в Україні : проблеми і перспективи : матеріали наук.-практ. конф., (18 – 19 квітня 2002 року, Харків). – Х., 2000. – С. 69 – 72.
106. Золовкин С. Как защищают свидетелей в Германии / С. Золовкин // Столичные новости. – 2007. – № 43 (480). – 20 – 26 ноября.
107. Игитова И. В. Механизм реализации международных стандартов в области прав человека в рамках Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.10 «Международное право ; европейское право» / И. В. Игитова. – Москва, 1994. – 25 с.
108. Інструкція з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді : затв. наказом МВС від 7 вересня 2005 року № 777. – К., 2005. – 15 с.
109. Інструкція про порядок взаємодії спецпідрозділів СБУ та МВС України при здійсненні спеціальних заходів по забезпеченню безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів : затв. наказом СБУ та МВС України № 23/Кф/141/ дск. від 09 березня 1998 року. – К., 1998. – 8 с.
110. Інструкція про порядок забезпечення безпеки судового процесу та державного захисту працівників суду і правоохоронних органів, членів їх сімей та близьких родичів та Порядку забезпечення безпеки осіб, узятих під державний захист при пішому слідуванні та слідуванні автотранспортом : затв. наказом МВС від 5 травня 2004 року № 465дск // Збірник нормативних актів, що регламентують діяльність судової міліції. – К., 2008. – 343 с.
111. Інструкція про порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в установах кримінально-виконавчої системи : затв. наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 квітня 2005 року № 61 // Офіційний вісник Украї