Зайцев Олексій Володимирович. Обмежена осудність у кримінальному праві України

Короткий опис

Зайцев Олексій Володимирович. Обмежена осудність у кримінальному праві України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2006

Зайцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному праві України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2006.
Дисертація присвячена проблемі обмеженої осудності у кримінальному праві України. Досліджено історико-правовий розвиток цієї проблеми у вітчизняній та зарубіжній науці кримінального права. Проаналізовані положення про обмежену осудність у кримінальних кодексах зарубіжних країн основних правових систем. Досліджено формулу обмеженої осудності. Проаналізоване співвідношення обмеженої осудності з осудністю, неосудністю, а також виною. По-новому сформульовані кримінально-правові наслідки визнання судом особи обмежено осудною. Пропонується надати право суду враховувати визнання особи обмежено осудною як обставину, що пом’якшує покарання. Вперше обґрунтовується відмова від застосування до осіб, визнаних судом обмежено осудними, примусових заходів медичного характеру. Вироблено рекомендації по вдосконаленню кримінального законодавства України.

У дисертації здійснено нове вирішення наукового завдання формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття обмеженої осудності, а також розроблення на цій основі рекомендацій по вдосконаленню КК України і практики його застосування, що має теоретичне та прикладне значення:

Застосування ст. 20 КК України «Обмежена осудність» дозволяє на підставі інституту суб’єктивного ставлення в вину індивідуалізувати кримінальну відповідальність особи, враховуючи її особливий психічний стан під час вчинення злочину. Це відображається при призначенні покарання та порядку його відбування, що відповідає принципам справедливості та гуманності, а також сприяє вирішенню завдань Кримінального кодексу України.

2. Обмежена осудність є видом осудності, який характеризує здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину, яка значною мірою обмежена через наявний у неї психічний розлад.
3. Обмежену осудність визначає її формула, що містить два взаємозалежних критерії: медичний і юридичний. Медичний критерій «психічний розлад» є передумовою того психічного стану, який характеризується юридичним критерієм - як значною мірою обмежена здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину.
4. Зміст медичного критерію обмеженої осудності «психічний розлад» розкривається за допомогою поняття «психічний розлад, що не є тяжким». Це дозволяє відобразити визначену Законом України «Про психіатричну допомогу» класифікацію психічних розладів за їх тяжкістю, а також пов’язує КК України із зазначеним Законом України та Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду (МКХ-10).
5. Ознаки юридичного критерію (інтелектуальна і вольова) характеризують різні сфери психіки людини, які можуть бути порушені захворюванням із переважною поразкою тієї або іншої сторони психічної діяльності, що обґрунтовує їх поєднання у формулі обмеженої осудності за допомогою сполучника «або». Визнання особи обмежено осудною має бути тільки у випадку встановлення такого впливу психічного розладу на здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, який характеризуються значною мірою обмеження такої здатності.
6. Осудність і вина є ознаками різних елементів складу злочину, який є підставою кримінальної відповідальності, що свідчить про їх зв’язок. Обмежена здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину при обмеженій осудності обгрунтовує наявність суб’єкта злочину і є передумовою встановлення його вини, та не свідчить про її ступінь.
7. Кримінально-правовими наслідками обмеженої осудності є: 1) можливість врахування її судом при призначенні покарання як обставини, що пом’якшує покарання, і 2) врахування факту визнання особи обмежено осудною при складанні і виконанні індивідуальної програми соціально-виховної роботи для кожного засудженого до позбавлення волі, що передбачено ст. 95 Кримінального-виконавчого кодексу України.
8. Примусове психіатричне лікування осіб, у яких відсутній тяжкий психічний розлад, поза кримінально-правовим полем, без підстав, зазначених у Законі України «Про психіатричну допомогу», заборонено. Осіб, визнаних судом обмежено осудними, характеризує наявність психічного розладу, що не є тяжким. Застосування примусових заходів медичного характеру до цієї категорії злочинців суперечить сутності і меті останніх, а також засадам добровільності надання психіатричної допомоги, передбаченим міжнародним та національним законодавством.
9. У результаті проведеного аналізу поняття обмеженої осудності пропонуються наступні зміни до КК України:
а) Статтю 20 КК України «Обмежена осудність» викласти у наступній редакції:
«1. Підлягає кримінальній відповідальності особа, яка визнана судом обмежено осудною, тобто такою, здатність якої усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину була значною мірою обмежена через наявний у неї психічний розлад.
2. Визнання особи обмежено осудною може бути враховано судом як обставина, що пом’якшує покарання».
б) У статті 93 КК України «Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру» пункт 2 «які вчинили у стані обмеженої осудності злочини» -виключити.